Якесь таке…
Поки планове знеструмлення було, сталися три тривоги.

Під ППО я пиріжки з картоплею смажила.
Та білизну у дворі чіпляла.

День чомусь коротенький став?
Сонце тільки було?
Хххххоба?
Вже нема!
Вимушена була недосохлу білизну в хату тягти!

Якісно розібрала свою улюблену сушарню…
Запчасті від неї на підлогу як посипалися, аж дзилинчали!
Назад вже зібрала.
Все повішала!

Поки займалася незапланованими справами, вже й не тільки сонце?
Взагалі день кудись зібрався!

А на порядку денному ще ж синенькі смажити збиралася?
Я їх й смажила!:)
З ліхтариками!
Ну а що???
Чом би і ні?:)

Ви там як?
Цілі?

#поезія
Малює Осінь третій місяць…
Що штрих - то подив в глядачів.
Брунатним, жовтим очі тішить
майстриня з Часу хоромів.

Міняє відтінки смарагдів,
є теракот, й бурштин, оранж…
В хід карамель у листопаді.
Без надлишку – трима баланс.

А небо… - хочеться злетіти
й купатись у його красі.
Хмаринок еустоми-квіти
корабликами по воді…

Отам, де Сонце твердь цілує -
мазки рожево-золоті.
Так не рука – душа малює
й що раз – мов вперше у житті.

І ти, і я, й майстриня Осінь –
усі на тому полотні
допоки Час не скаже: Досить, -
і пензля не віддасть Зимі.

Рима Елбур

#поезія

Калатаю у кухлику каву.
Гірчить...
Дрібка спецій осінніх на дно —
най смакує.
Стало швидше темніти під вечір.
За мить
згасне сонце натомлених днів.
Ніч пантрує
перестиглу, мов грушу рапату,
осінь,
шиє шовком (по чорному тлі)
зорі.
Ходять тіні під вікнами —
тихі та босі,
колисанки співають сумні.
В покорі
тягнуть рядна (діряві та мокрі)
тумани.
Жовтень мовчки покинув світ.
Сумую...
Калатаю у кухлику каву.
Гурмани —
я і Осінь... І тіні оті,
що у ніч гарцюють...


Людмила Галінська

#поезія
Степ

кажуть, тут у степу приживається тільки трава.
вона гусне як спокій, наврядчи він скоро настане
і коли ти не віриш у себе, чому тоді віриш в дива?
я сумую за твоїм голосом і за міста гарячим каменем.

кажуть, тут у степу молись не молись - дарма.
рикошетить молитва від священних дверей Едему.
хоч слова, як вода, а в степу і води нема...
я сумую за твоїм голосом, за кожним звуком окремо.

кажуть, тут тільки сон і трава, і трава, ковила
і родився тут день потривав, потривав, затерп.
і немає тут голосу, навіть голосу твого нема,
всюди тільки трава, і трава, і степ...

кажуть, тут не прижитись мені, хоч живи не живи,
тут і день не живе, конає сонцем підпалений.
куди оком не кинь - тільки шепіт німий трави .
я сумую за твоїм голосом і за міста гарячим каменем.

Ігор Мисяк ,
полеглий у квітні 2023

#поезія
Ми?
Магістралями літніми, стиглими
Мчу окрилена, кава "to go".
Вітер теплий роздмухує ризики,
Що не встигну до тебе в полон.
На кордонах, на відстані дотиків
Ми не маємо часу та сил.
Залиши щось про мене в рукописах
Серед променів сонця та хвиль,
Що бурхливо на берег з-за обрію
Нам виносять обійми до ніг.
Я лечу, пломенію, закохуюсь,
Хоч не буде ніякого "ми".
І не буде вина надвечір'ями,
Шоколаду гіркого на двох.
Інший вимір. Ми пізно зустрілися.
Ми живемо, на жаль, лише в борг.
Почуття - у клубочки меланжеві,
На емоціях - марення шви.
Кава, сонце, ми все передбачили...
Хоч немає ніякого "ми"?

02.07.2023
Олеся Репа

Лимонний торт з безе — найкращий вершковий та пікантний десерт!
Пишні шари, шовковистий лимонний курд та м’яка меренгова глазур… сонце в кожному шматочку 🌞✨

📌 Інгредієнти (для високого 3-шарового торта):
Для коржів:
• 2 склянки (250 г) борошна універсального призначення
• 1½ ч. л. розпушувача
• ½ ч . л. солі •
1 склянка (200 г) цукру
• ½ склянки (115 г) несолоного вершкового масла (розм’якшеного)
• 3 великих яйця
• ¾ склянки (180 мл) молока
• 2 ст. л. лимонного соку
• 1 ст. л. лимонної цедри
• 1 ч. л. ванільного екстракту

Для лимонного курду:
• ½ склянки (120 мл) лимонного соку (свіжого)
• 1 ст. л. лимонної цедри
• ¾ склянки (150 г) цукру
• 3 великих яєчних жовтки
• 4 ст. л. (55 г) несолоного вершкового масла
• 1 ст. л. кукурудзяного крохмалю (за бажанням для густішої консистенції)

Для збитих вершків:
• 2 склянки (480 мл) жирних вершків для збивання (холодних)
• 4 ст. л. цукрової пудри
• 1 ч. л. ванільного екстракту

Для посипання безе:
• 3 яєчні білки
• ¾ склянки (150 г) цукру
• ¼ ч. л. винного каменю (за бажанням)

👩‍🍳 Як приготувати:
1. Випікання коржів:
• Розігрійте духовку до 170°C (340°F).
• Змішайте масло та цукор до кремоподібної консистенції. Додавайте яйця по одному.
• Додайте лимонний сік, цедру та ваніль.
• По черзі додайте борошно, розпушувач і молоко до однорідної маси.
• Випікайте у 3 круглих формах (або спекти одну та нарізати) протягом 20–25 хвилин. Повністю охолодіть.
2. Приготування лимонного курду:
• Збийте жовтки, цукор, лимонний сік і цедру в каструлі на середньому вогні.
• Постійно помішуйте, доки не загусне. Додайте масло та кукурудзяний крохмаль (за бажанням).
• Дайте охолонути — суміш має бути блискучою та гладкою.
3. Збийте вершки:
• Збийте холодні жирні вершки з цукровою пудрою та ваніллю до утворення стійких піків.
4. Збірка торта:
• Багатошаровий корж → збиті вершки → лимонний курд → повторити 3 рази.
• Охолоджуйте щонайменше 3 години для ідеального застигання.
5. Приготування безе:
• Збийте білки з цукром до стійких блискучих піків.
• Викладіть зверху коржа ложкою або викладіть зверху.
• (За бажанням) Злегка підсмажте кухонним пальником для золотистого відтінку 🔥

💡 Порада професіонала: Охолодіть корж перед нарізанням для ідеальних кремових шарів, як у відео!

#поезія
Красуня леді в сукні золотій,
Крокує тихо й впевнено у часі.
Та кожен бачить щось своє у ній,
Байдужий чи закоханий наразі.
Осінню пору люблять не усі,
Хтось бачить сірість й непогоду
Хтось розмаїття листяні,
Яскраву неповторну вроду.
У осені свої принади є
Тепленькі светри, чай з лимоном.
Шарлотка ароматом віддає
Відвари трав та кава з кардамоном.
Та хоч повітря вже холодне й бунтівне,
Та сонце зігріває ще обличчя.
Ми вгору підкидаємо те листя золоте,
Лиш цінностей зростають протиріччя.
Яскрава леді в сукні золотій,
Крокує тихо й впевнено у часі.
Та демонструє танець у красі своїй,
Кружляє так зворушливо у вальсі.

Тетяна Хандрусь

#поезія
"Очима війни"

Чорна матерія перекрила мазки оптимізму в го́ловах...
З-під обпалених тіл виповзають червоні зміюки.
Частіше звучать бездиха́нні надії в тремтячих словах.
Вуста тріщать, стікають соком пекучої муки.

Тепер дахом для нескорених душ стали свідомі молитви.
Затишшя стали піснями бурхливих тривог.
Знесилений пульс на плацдармі горючої битви
Гучно відточує стухлий сумний монолог.

В оточенні колючих лабіринтів непередбачуваної долі
Опинилось щемливе переосмислення минулих подій.
Весняне, ціловане вечором, сонце торкнулось поволі
Чіл запотівших, сльозами намочених вій.

Очі намагаються стерти з щоденного поля зору
Мигтливі, нав'язливі вірогідні фрагменти Кінця.
За плечима шуршить, вкрившись гіллям шалена Потвора
Під ангельською маскою наївно-тупого Лиця.

Дикий шум, розлетілась пилюка. Навколо розруха —
І навіки зелена одежа у ґрунт залягла...
Серед трав блідно-кволих рука ворушилася сухо..
Розчинила останки у своїх обіймах імла...

24-25.02.2024
Ольга Далабожак

#поезія
поїзд. плацкарт. сонце лишає обрій.
у нас з моїм містом стільки дурних історій.
і хоч зараз ми двоє такі дорослі,
воно не змінилось зовсім
і я не змінилась зовсім.

поїзд. плацкарт. третя година ночі.
іти його вулицями - усе, чого хочу.
чашка кави гріє родимку на долоні.
ми побачимось вранці - щасливі і сонні.

місто моє знає мене краще, ніж мóї колишні,
місто бачило мене у мóї найгірші тижні,
місто поїло бульйоном із викрутки й "оболоні",
витирало сльози в гуртожитку на балконі.

місто бачило мене у мóї сімнадцять,
вірило у мене більше за всіх - мало рацію.
знає, як гірко і болісно давалась розлука з ним,
знає цей клятий присмак і запах війни.

місто чекає, хоч втомлене і побите,
і я біжу до нього, лечу до нього і їду.
як би нас двох за цей час не скалічило,
я любитиму його вічно
і пам'ятатиму його вічно.

поїзд. плацкарт. попереду стільки всього невідомого -
це так мало хвилює, коли ти нарешті вдома.
ранок. перон. помалу світає.
поїзд прибуває до Миколаєва.

Бешкет

#поезія
Ти пахнеш, як листя весняне,
Як дитинство моє полотняне,
Як тепла малинова стежка,
Як мамина срібна сережка.

Ти пахнеш, як пломінь живиці,
Як біленький дзвінок медуниці,
Як вулик, де сховане сонце,
Як маминих мрій волоконце.

Ти пахнеш, як виспане море,
Як жіноче невидиме горе,
Як пилок на пшеничній ниві,
Як мамині руки сяйливі.

Ти пахнеш, як роси на житі,
Як столи, рушниками накриті,
Як співаюча стружка ялова,
Як мамина лагідна мова.

✍️ Дмитро Павличко