#історія #події #ОУН
18 листопада 1935 року у Варшаві розпочався гучний судовий процес, який увійшов в історію як Варшавський процес Організації українських націоналістів (ОУН). На лаві підсудних опинилися дванадцять членів ОУН, серед яких найважливішу роль відігравав Степан Бандера, на той час Крайовий провідник ОУН на західноукраїнських землях.

Звинувачення: Політичний Терор

Формальним приводом для судового процесу стало звинувачення у:
* Приналежності до ОУН.
* Підготовці та здійсненні вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького 15 червня 1934 року. Це вбивство було актом відплати за репресії польської влади проти українського населення.
Хоча Бандера не був безпосереднім виконавцем (замах здійснив Гриць Мацейко, якому вдалося втекти), він був головним організатором та керівником цього політичного терористичного акту.

Пропагандистська Перемога у Залі Суду 🗣️

Польська влада планувала цей процес як демонстрацію своєї сили та засудження "тероризму". Але натомість члени ОУН на чолі з Бандерою перетворили судову залу на справжню трибуну українського націоналізму.
Бандера та його побратими демонстративно відмовлялися давати свідчення польською мовою, вимагаючи права говорити рідною. Їхні виступи були просякнуті ідеєю незалежності України та неприйняттям польської окупації. Кульмінацією стала поведінка підсудних під час оголошення вироків, коли вони хором вигукували «Слава Україні!», чим викликали захоплення серед української громадськості та широкий резонанс у світовій пресі.

Вирок, що став символом ⛓️

Процес завершився у січні 1936 року. Степан Бандера, Микола Лебідь та Ярослав Карпинець були засуджені до смертної кари. Проте, згодом, вирок був замінений на довічне ув'язнення на підставі амністії, оголошеної після смерті маршала Юзефа Пілсудського.
Варшавський процес став не просто судовим розглядом, а й потужним політичним маніфестом, який зміцнив авторитет ОУН та особисто Бандери серед українського населення, перетворивши його на символ незламної боротьби за державність.

🇺🇦⛪️ 17 листопада 1869 року в селі Прилбичі на Львівщині народився Казимир Шептицький, церковний та громадський діяч, політв’язень совєцького режиму.

Походив з одного із найстаріших українських аристократичних родів Галичини, брат митрополита Андрея Шептицького. Здобув гарну освіту: закінчив гімназію у Кракові, навчався в університетах Кракова, Мюнхена і Парижа, отримав ступінь доктора права. Працював адвокатом, депутат австрійського парламенту. Але в 1907-му Казимир Шептицький полишив перспективну політичну кар’єру, а за кілька років став монахом під іменем Климентія у студитському монастирі в Кам’яниці на Балканах. Як пояснює ієромонах Юстин Бойко: «…покликання до монашества у Казимира (Климентія) зародилося ще в юності. Та коли він вперше про це сказав матері, вона зробила два висновки: він ще не готовий до цього і мусить перейти випробування життям, а друге те, що батько, Ян Кантій Шептицький, не погодився б на те, що два сини будуть у монастирі. Тому в одному з листів мати радить йому, щоб він пройшов гартування часом свого наміру вступу до монастиря». І після смерті матері «він починає сходити з політичної арени і ставати ближчим помічником свого брата Андрея».

Здобув богословську освіту в єзуїтській колегії в Інсбруку, висвячений на священика. Згодом повернувся у Львів. Настоятель Унівського монастиря (1918), ігумен Святоуспенської Унівської лаври (1926). Засновував монастирі, допомагав братові в управлінні церквою. При цьому був надзвичайно скромною людиною: разом із монахами-студитами чергував на кухні та в монастирі, носив дуже вбогий одяг. У келії мав тільки залізне ліжко, шафу, столик і клячник для молитов. За деякими свідченнями, в 1939-му був таємно висвячений на єпископа митрополитом Андреєм Шептицьким (хоча достовірних документальних свічень тому поки не знайдено).

Під час Другої світової війни разом із братом Андреєм урятував кілька сотень єврейських, польських та українських дітей від нацистів. Як згадував Адам Даніель Ротфельд: «Брати Шептицькі надавали допомогу, ризикуючи власним життям. Одним із врятованих ними був пізніший головний рабин Військово-повітряних сил Ізраїлю, а пізніше головний рабин Аргентини Давид Кагане».

Коли совєцький уряд взяв курс на ліквідацію унії і 11 квітня 1945-го заарештував всіх греко-католицьких єпископів, а священиків стали схиляти до «об’єднання», Климентій Шептицький фактично став на чолі церкви. Він закликав не коритися тиску, зібрав підписи 61 священика з проханням звільнити заарештованих і припинити переслідування греко-католиків.

5 червня 1947-го 78-річного Климентія заарештували совєцькі спецслужби (просто в келії, під час молитви), звинувативши в антирадянській діяльності та співпраці з ОУН. «Шептицький Клемент був впливовою особою у формування націоналістичного руху й відіграв важливу роль у практичній боротьбі ОУН-УПА проти совєцької влади» – записав у постанові про арешт майор МГБ Божко.

Далі були півроку допитів (переважно нічних) і тортур, але він не назвав жодного прізвища і не пішов на співпрацю з владою. Засуджений на 8 років, покарання відбував у сумнозвісному «Владимирському централі». Одна з працівниць тюрми Варвара Ларіна згадувала: «Був дуже високий, з бородою. Коли ми приносили їжу, він завжди посміхався. Часто дивився у вікно». Постійно хворів, більшість ув’язнення провів у лазареті.

🕯Помер 1 травня 1951-го о 21.30 в тюремній лікарні, похований десь на церковному цвинтарі – тіло кинули в яму і засипали землею, не залишивши жодних позначок. Монахам-студитам у 2000-му так і не вдалося відшукати його могилу.

Реабілітований у 1991-му. За порятунок євреїв у роки Другої світової війни в 1996-му удостоєний звання «Праведник народів світу». 27 червня 2001-го зарахований до лику блаженних (беатифікований) Папою Римським Іваном Павлом ІІ під час візиту до Львова. Ім’я Климентія Шептицького присвоєно Музею народної архітектури і побуту у Львові (2016).

«Маски» и Народный артист Украины Борис Барский в Израиле в феврале 2026 — комедия «Ромео и Джульетта»

Легендарные «Маски» возвращаются — и привозят в Израиль свою фирменную одесскую версию «Ромео и Джульетты» Шекспира.
Современная, безбашенная, нежная, абсурдная и до слёз смешная комедия — именно так, как умеют только они.

Спектакль увидят:
Ришон-ле-Цион, Ашдод, Нетания, Тель-Авив-Яффо, Беэр-Шева, Хайфа (2 даты) и Петах-Тиква.

В главной роли — Народный артист Украины Борис Барский, один из символов одесской сцены и бессменный Ромео в культовой постановке «Масок».
Партнёры по сцене — Татьяна Иванова, Алексей Агопьян, Михаил Волошин, Александр Постоленко, Игорь Малахов.
Режиссёр — Георгий Делиев.

🇺🇦 Борис Барский и война: когда клоун становится воином духа

С первых дней полномасштабного вторжения Барский остался в Одессе.
Он говорил: «Мама меня не отпустила… Мама — это Одеса».

Он выступал в госпиталях, устраивал бесплатные спектакли для раненых и переселенцев, поддерживал волонтёров.
О пораненных бойцах он говорил так:
«До спектакля — одни люди, после — другие. Смех возвращает жизнь».

Во время воздушной тревоги прямо со сцены прозвучала его знаменитая реплика:
«Ну когда ж эта падлюка (путин) уже подавится?!»
Зал взорвался аплодисментами — так смех стал оружием.

О коллегах, поддержавших агрессию, говорил жёстко. Про Блёданс:
«Она полностью соответствует своей фамилии — тут и добавить нечего».

О внучке, рождённой в марте 2022 за границей, говорил:
«Жизнь продолжается даже под сирены. Это даёт силы».

Награды и признание

Барский получил волонтёрскую награду «Гордость нации» (2022) — её вручают артистам и известным украинцам за помощь ВСУ.
Также он удостоен премии мэра Одессы «Культурная столица» (2023) — за то, что его театр продолжал работать во время войны без бюджетного финансирования.

Множество памятных сувениров, шевронов и благодарностей от военных частей — его личная коллекция.
Сам Барский говорил:
«Я — одессит. Всё, что связано с Одессой — для меня святыня».

Почему НАновости рекомендуют посетить

Потому что «Маски» — это не только смех.
Это одесская культура, теплая энергетика, живое искусство, которое выдержало и карантин, и ракеты, и войну — и продолжает дарить людям силу.

Потому что увидеть Барского сегодня — значит увидеть человека, который несёт свет там, где тьма пыталась победить.

ℹ️ Подробнее на НАновости + как купить билеты

Мы подготовили подробный материал о гастролях, составе труппы, истории спектакля и датах выступлений.
Читайте здесь:
👉 https://nikk.agency/boris-barskij-v-izraile/

В статье указаны все города, расписание, цены и площадки — переходите и выбирайте удобную дату.

Как вы думаете — смех помогает пережить войну? Или его сила в том, что он объединяет людей?

📣 Пошлите в фейсбуке тем, кого хотите пригласить:
https://www.facebook.com/nanews.nikk.agency/posts/pfbid0ELSEkNdLZzPz7...

Проєкти бофонів ОУН, які з невідомих причин не пішли в друк. Вони були виявлені під час опрацювання архівної колекції станиці ОУН у м. Брадфорд (Велика Британія).

#дати
5 листопада 1913року народився Дмитро Мирон (псевдонім — «Орлик») — видатний ідеолог, поет та діяч Організації українських націоналістів (ОУН), чиє коротке, але яскраве життя було повністю присвячене боротьбі за українську державність. Його постать є символом інтелектуального опору та жертовності в найдраматичніший період історії України XX століття. 😔

🖋️ Інтелектуальна Основа Націоналізму

Мирон-Орлик був не лише бойовиком, а передусім глибоким мислителем і публіцистом. Він отримав юридичну освіту, проте його справжнім покликанням стала політична та ідеологічна робота. Він долучився до ОУН і швидко зайняв чільне місце в її провідних структурах, беручи участь у розробці теоретичних засад українського націоналізму.
Його публіцистичні праці, що виходили під час підпільної діяльності, стали методологічним посібником для багатьох поколінь націоналістів. Мирон-Орлик наголошував на необхідності ідейного очищення руху та поєднував безкомпромісну боротьбу за державність із глибоким розумінням національної культури та історії.

⚔️ У Вирі Другої Світової: Похідні Групи

З початком німецько-радянської війни, Дмитро Мирон-Орлик взяв активну участь у діяльності Похідних груп ОУН — спеціальних загонів, які йшли слідом за наступаючими німецькими військами з метою організації української адміністрації та проголошення незалежності.
Саме в Києві, куди Мирон-Орлик прибув як провідний функціонер, його роль стала критичною. Він брав участь у створенні Київського обласного проводу ОУН і активно налагоджував підпільну мережу, незважаючи на вороже ставлення німецької окупаційної влади до будь-яких проявів української самостійності.

Героїчна Загибель 💔

Німецький окупаційний режим, який швидко перейшов від байдужості до репресій проти українських націоналістів, розпочав полювання на керівників ОУН у Києві.
1942 року Дмитро Мирон-Орлик був виявлений і застрелений гестапо в Києві. Його загибель стала важкою втратою для українського підпілля, але його приклад безкомпромісної боротьби та відданості ідеї незалежності став символом незламності. Він був одним із тих інтелектуалів, які поклали своє життя на вівтар державності, довівши, що українська еліта готова боротися за свою країну не лише пером, але й ціною власного життя. Його спадщина — це заклик до ідейної стійкості. ✊

🔱💛 28 жовтня 1942 року у місті Краматорськ на місці пам’ятника лєніну на центральній площі, місцевий провід ОУН встановив український герб Тризуб.

Совєцька окупація змінилася на німецьку, але українські патріоти відстоювали українську національну ідею та возвеличували саме наші символи.

Операція «Запад» – одна з наймасовіших і короткотермінових сталінських депортацій цивільного населення західноукраїнських земель з метою знищення «соціальної бази» українського визвольного руху. Виселенню підлягали за попередньо складеними списками члени родин оунівців та повстанців.

Відправною точкою для реалізації операції став наказ міністра держбезпеки срср В. Абакумова № 00430 від 22 серпня 1947 року «Про виселення сімей засуджених, убитих, тих, хто перебуває на нелегальному становищі, активних націоналістів та бандитів із території західних областей України». Постанова Ради Міністрів срср від 10 вересня 1947 року «Про виселення із західних областей урср членів родин оунівців» сприяла пришвидшенню термінів виконання задуму. В документі йшлося про забезпечення вугільної промисловості срср робітниками з числа родин підпільників і членів УПА. 10 жовтня 1947 року міністр внутрішніх справ урср Т. Строкач затвердив план оперативних заходів по своєму відомству.

Основними організаторами і виконавцями депортації стали мгб та мвд урср. Керівництво операцією здійснював спеціально створений Оперативний штаб для депортації на чолі із заступником міністра мвд М. Дятловим. Місце дислокації штабу – Львів. Виконання забезпечували: оперсклад мгб – 6 859 осіб, збройні сили – 46 509, радянський партактив – 15 556, армійські шофери – 1 227 осіб. У ході операції використовували гужовий та автотранспорт, бронетехніку, трактори, залізничний транспорт.

Регіон охоплення депортацією включав Волинську, тодішні Дрогобицьку та Станіславську, Львівську, Рівненську, Тернопільську й Чернівецьку області.

Проведення операції «Запад» готували у режимі цілковитої секретності. На місцях секретарі райкомів і начальники підрозділів мгб довідалися про її проведення за 2-3 дні до початку, інші виконавці – у момент реалізації. Здійснювати цю каральну акцію спецслужби планували протягом одного дня – 21 жовтня 1947 року.

У більшості регіонів операція розпочалася о 6-й годині ранку. До львівських жител оперативники увірвалися о 2-ій годині ночі. З 2-ої до 4-ої обірвався сон жителів Рави-Руської, Жовкви, Бузька, Городка та Яворова.

У Станіславській та Чернівецькій областях виконавців зупинили складні погодні умови. Сильна віхола, що розпочалася напередодні, спричинила у деяких районах сніговий покрив до 2-х метрів. Оперативники вимушені були застосувати танки та бронетехніку. Проте це не дало швидкого очікуваного результату. Приміром, у Чернівецькій області збирання людей для депортації довелося відтермінувати до 23 жовтня. У більшості ж випадків операцію вдалося здійснити до настання сутінків 21-го. «Передовиком» стала Рівненська область, у якій виконавці злочинної акції впоралися із завданням і звезли людей на відправні пункти загалом за 3-4 години.

Подальше транспортування відбувалося залізницею із 87 станцій. 22 жовтня 1947 року о 6 годині 38 хвилин відправився перший ешелон зі станції Ковель до станції Усяти Томської області. Він віз 1 293 людей, відірваних від домівки, позбавлених майна. Останній ешелон вирушив у східному напрямку 26 жовтня. Операцію «Запад» було завершено.

Більшість потягів зі «спецпереселенцями» прибули на підприємства вугільної промисловості східних районів срср. Окрім того, «активних українських націоналістів» відправили під конвоєм в Омську область для роботи на підприємствах і в сільському господарстві. Кількісні показники по операції «Запад» у документах радянських спецслужб неодноразово уточнювалися. У «Довідці про кількість сімей активних учасників...» від 27 травня 1948 року йдеться про 26 332 сім’ї – 77 791 особу. З них – 18 866 чоловіків, 35 685 жінок та 23 240 дітей до 15 років.

Операція «Запад» стала однією з наймасовіших депортацій українців організованою комуністичним режимом. За своїм масштабом вона є злочином співмірним із депортаціями кримських татар у 1944 році чи виселенням українців у рамках акції «Вісла», організованою польською комуністичною владою.

15 жовтня день пам'яті символа українського спротиву - Степана Бандери (1909 -1959). У цей день 66 років тому він загинув від рук агента КГБ .
На початку 1941 р. Степан Бандера був обраний головою Проводу ОУН. Однак, уже незабаром, після проголошення знаменитого "Акта Відновлення Української Держави" 30 червня 1941 р. Бандера був схоплений нацистами і ув'язнений в концтаборі "Заксенгавзен". З німецької катівні він був звільнений в 1944 р.

Більше тут: "Степан Бандера у німецьких тюрмах і концтаборах":
https://www.istpravda.com.ua/articles/2014/01/1/140665/

День створення УПА
14 жовтня відзначають День створення УПА. УПА, що була активною у 1940-х роках, є символом боротьби за незалежність України. Ця армія боролася проти німецької окупації, польських сил та СРСР, намагаючись створити незалежну Українську державу.

Українська повстанська армія (УПА) є однією з найбільш обговорюваних тем в історії України. Це військово-політичне формування діяло в Україні протягом 1942-1960 років і стало символом боротьби за незалежність країни.

Історія заснування
УПА була створена як озброєне крило ОУНР. Перші загони УПА, відомі як Поліська Січ, були сформовані Тарасом Бульбою-Боровцем 28 червня 1941 року. Члени ОУН спочатку не підтримували збройну боротьбу проти німців, але активізували свою діяльність з весни 1943 року. Згідно з позицією ОУН, офіційною датою створення УПА вважається 1942 рік, хоча деякі історики вважають цю дату умовною.

Бойові дії
З самого початку свого існування УПА воювала на декілька фронтів: проти військ Третього Рейху, польського Руху опору (Армії Крайової та Армії Людової) та радянських партизан. З поверненням радянського режиму на західноукраїнські землі, УПА продовжувала активний спротив проти НКВС до 1954 року.

Ставлення суспільства
Ставлення до УПА в українському суспільстві варіювалося від позитивного до негативного. З 2015 року вояки УПА отримали в Україні статус борців за незалежність.

УПА є важливою частиною української історії, яка відображає боротьбу народу за свою незалежність. Її роль та значення продовжують вивчатися і обговорюватися в наукових та суспільних колах.

В Австралії застрелили ексбійця UFC 😱

В австралійському місті Ріверстоун застрелили колишнього бійця UFC Сумана Мохтаряна 🥊

Спортсмена було вбито пострілом у верхню частину тулоба – попри намагання лікарів його реанімувати, Мохтарян помер. В районі місця вбивства згоріло декілька автівок, а одна з них підходить під опис транспорту вбивць. Поліція продовжує оперативно-пошукові дії
#world_sport #спорт @sports #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport