Вчора трошки написалося. Дам два тексти спочатку українською, а потім англійською. Хто має бажання той може поширити.Шановний Європейський парламент ( European Parliament ), якщо Ви говорите у своїх резолюціях про цінності, то не забувайте звертати увагу й Польщі на цінності.Нижче я надам Вам короткі історичні довідки, котрі є написані польською мовою та знаходяться на офіційних сторінках державних інституцій і розповідають про воєнних злочинців, котрі вшановуються у Польщі.Ромуальд Райс – «Бурий». Один із командирів Армії Крайової, воєнний злочинець. (фото 1)У травні 1945 року перевівся зі своїм взводом до 5-ї Вільнюської бригади Армії Крайової під командуванням майора Зигмунта Шендзеляржа «Лупашки», яка діяла в районі Білостока. За цей час його було нагороджено Срібним Хрестом Заслуги з мечами. У вищезгаданому підрозділі він став командиром 2-го ескадрону. Наприкінці літа він встановив контакт з місцевими осередками Narodowe Zjednoczenie Wojskowe (NZW) та долучився до організації. У вересні 1945 року його було призначено керівником PAS у Білостоцькому районі NZW та командиром 3-ї бригади NZW. Він розпочав активні військові дії проти комуністичного боку. Він відповідав за пацифікацію білоруських сіл (Залешани, Шпаки, Зане, Коньковізна), в яких загинуло близько п'ятдесяти людей, та за розстріл тридцяти білоруських кучерів. За даними прокуратури Інституту національної пам'яті (IPN), ці дії прирівнювалися до геноциду.Інформація із сторінки Інституту національної пам’яті Польщі (джерело коментар 1)!!! У Польщі є пам’ятник цьому вбивці (фото 2)Зигмунт Шендзелярж – «Лупашка», один із командирів Армії Крайової, воєнний злочинець (фото 3)23 червня 1944 року — 5-та Віленська бригада Армії Крайової здійснила відплатну акцію в Дубінках (Dubinki/Dubingiai), під час якої було вбито 27 литовських цивільних. Цей напад став початком ширшої операції.25–27 червня 1944 року — польські підрозділи провели подальші відплатні акції в інших литовських селах (Йонішкіс, Інтурке, Біютишкіс, Гедрайчяй та ін.). Загальна кількість загиблих литовців у цих акціях оцінюється приблизно у 70–100 осіб.Кульмінацією польсько-литовського конфлікту на Віленщині стали воєнні злочини в Глінцішках, Дубінках та навколишніх селах, унаслідок яких загинуло понад сто осіб обох національностей, переважно жінки та діти.За висновком Павела Рокіцького, відплатна акція Армії Крайової в Дубінках була воєнним злочином. Автор вважає, що наказ про напад віддав Зигмунт Шендзеляж («Лупашка»), а жертвами стали не лише особи, пов'язані з литовською поліцією, а й цивільне населення. У результаті акції загинули жінки, діти та літні люди. На думку Рокіцького, убивства цивільних були свідомими, а не випадковими наслідками бойових дій.Джерело: Glinciszki i Dubinki. Zbrodnie wojenne na Wileńszczyźnie w połowie 1944 r. i ich konsekwencje we współczesnych relacjach polsko-litewskich (коментар 2)У Польщі є меморіальні дошки та топоніми названі на честь цього вбивці. вул. mjr. Zygmunta Szendzielarza „Łupaszki” у Білостоку (фото 4)Станіслав Басай – «Рись» (фото 5) воєнний злочинець, майор Батальйонів хлопськихДіяч польського націоналістичного руху часів нацистської окупації, причетний до убивств українців та спалення їх майна у селах Мірче, Молодятичі, Пересоловичі, Модринь, Верешин, Малків, Пригоріле, Старе Село, Сагринь, Турковичі, Ласків, Смолигів та інших впродовж 1943-1945 рр.10 березня 1944 року підрозділи Армії Крайової та Батальйонів хлопських атакували й спалили українське село Сагринь.За даними істориків IPN, у Сагрині загинуло від 150 до 300 українських мирних жителів. За словами Маріуша Заянчковського, відомі імена 234 жертв, тоді як професор Ігор Галагіда оцінює кількість убитих у 606 осіб.Інформація із сторінки Інституту національної пам’яті Польщі (джерело коментар 3)!!! У Польщі також вшановують і цього злочинця. У місті Грубешів є вулиця названа на його честь ul. Stanisława Basaja „Rysia”, а також є мурал із його зображенням (фото 6)***📜Канал "Архівні Артефакти"

У Львові до других роковин загибелі Ірини Фаріон на вулиці Т. Масарика, де сталося смертельне поранення, відкриють пам’яті. Центральним елементом стане мистецька меморіальна стела, відкриття якої заплановане на 19 липня. Фото: пресслужба Львівської міської ради #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

🌊😰 Національне військове меморіальне кладовище затопило після останньої зливи, — КЕКЦКиївський еколого-культурний центр публікує кадри масштабних руйнувань на території будівництва НВМК. Повідомляється, що асфальт провалився, насипні дороги розмило, а ґрунт із зони поховань потоками змиває в напрямку Віти-Поштової.Екологи та місцеві мешканці з самого початку попереджали про високі ризики підтоплень через непридатну для такого об'єкта гідрологію. Замість вирішення проблеми, територію наразі просто закрили від сторонніх очей і не допускають туди людей."Мільярди гривень — у проєкт, який після негоди буквально змиває водою", — наголошують в організації.

🤝 На Київщині після реставрації відкрили курган і хрест на місці масового поховання польських та українських військових, які загинули в боях проти більшовиків у 1920 році.🇵🇱🇺🇦 «Тоді наші народи разом стали на захист свободи перед більшовицькою навалою та показали, що вміють діяти як союзники заради безпеки й незалежності», — зазначили в посольстві Польщі в Україні.📍 Йдеться про бої на кордоні сучасних Вінницької, Житомирської та Київської областей, поблизу селища Озерна.📜 «Тоді наші предки відступали під натиском російської армії, яка після захоплення Києва просувалася на захід. Це відбувалося лише за кілька місяців до "Дива на Віслі", коли польська та українська армії спільно зупинили наступ росії на Європу й поширення більшовицької комуністичної ідеї у світі», — розповів голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров, якого цитує Polska Agencja Prasowa.Раніше на цьому місці вже був дерев'яний хрест. Але він згнив. УІНП його відреставрував. Меморіал відкрили 3 липня — саме в річницю тих боїв.🤝 В урочистостях взяв участь консул Польщі в Києві Павел Овад.💬 «Наша боротьба за свободу також є спільною, і саме цей аргумент має лунати: у ситуації однакової загрози лише спільний підхід до спільного ворога може нас врятувати», — заявив він.

🤝 На Київщині після реставрації відкрили курган і хрест на місці масового поховання польських та українських військових, які загинули в боях проти більшовиків у 1920 році.🇵🇱🇺🇦 «Тоді наші народи разом стали на захист свободи перед більшовицькою навалою та показали, що вміють діяти як союзники заради безпеки й незалежності», — зазначили в посольстві Польщі в Україні.📍 Йдеться про бої на кордоні сучасних Вінницької, Житомирської та Київської областей, поблизу селища Озерна.📜 «Тоді наші предки відступали під натиском російської армії, яка після захоплення Києва просувалася на захід. Це відбувалося лише за кілька місяців до "Дива на Віслі", коли польська та українська армії спільно зупинили наступ росії на Європу й поширення більшовицької комуністичної ідеї у світі», — розповів голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров, якого цитує Polska Agencja Prasowa.Раніше на цьому місці вже був дерев'яний хрест. Але він згнив. УІНП його відреставрував. Меморіал відкрили 3 липня — саме в річницю тих боїв.🤝 В урочистостях взяв участь консул Польщі в Києві Павел Овад.💬 «Наша боротьба за свободу також є спільною, і саме цей аргумент має лунати: у ситуації однакової загрози лише спільний підхід до спільного ворога може нас врятувати», — заявив він.

Ірина Геращенко 🇺🇦 вперше в кар'єрі виграла Меморіал Віталія ЛонськогоБронзова призерка Олімпіади-2024 перемогла на турнірі зі стрибків у висоту в Бердичеві з результатом 1,92 метра.Українка без помилок подолала всі висоти до переможної включно. Після цього Геращенко намагалася взяти 1,97 метра, однак три спроби виявилися невдалими.Друге місце посіла Лілія Клінцова з результатом 1,84 метра, а 17-річна Меланія Вакуліна стала третьою, встановивши особистий рекорд — 1,81 метра

❗️ Найкращий результат сезону. Дорощук взяв 2,33 м і виграв Меморіал Лонського 🏆 27 червня відбувся Меморіал Віталія Лонського. У Бердичеві пройшли змагання зі стрибків у висоту.🥇 Переможцем став лідер збірної України Олег Дорощук. Він підкорив висоту 2,30 м з першої спроби, а потім взяв 2,33 м з другої спроби. Це найкращий результат сезону у світі. Після цього Олег намагався встановити особистий рекорд (2,35 м), але безуспішно.🔝 До топ-3 також увійшли Дмитро Нікітін (2,24 м) і Вадим Кравчук (2,21 м). Четвертим став Роман Петрук (2,18 м). У секторі також виступали знамениті українські стрибуни у висоту Богдан Бондаренко (2,10 м, п'яте місце) та Андрій Проценко (2,05 м, шосте місце).🇺🇦 Легка атлетика. Меморіал Віталія ЛонськогоЖінки, 27 червня 2026. Бердичів (Житомирська обл.)🔹 Стрибки у висоту (чоловіки)1. Олег Дорощук – 2,33 м (WL)2. Дмитро Нікітін – 2,24 м3. Вадим Кравчук – 2,21 м4. Роман Петрук – 2,18 м5. Богдан Бондаренко – 2,10 м6. Андрій Проценко – 2,05 м#спорт #спорт_sports #brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

🥈🥈🥈СРІБЛО🥈🥈🥈👟🇺🇦⚡️Михайло Кохан — срібний призер «золотого» етапу Континентального туру в Загребі!😊Український метальник молота Михайло Кохан посів друге місце на Меморіалі Бориса Ханцековича — престижному турнірі «золотої» серії Континентального туру, що відбувся у Загребі (Хорватія).💪У найкращій зі своїх спроб Михайло відправив молот на 81,42 м, що забезпечило йому підсумкове друге місце. 🔝Для українця це вже третя поспіль срібна нагорода на турнірах «золотої» серії Континентального туру і восьмий міжнародний подіум в нинішньому сезоні загалом.Щиро вітаємо Михайла та всіх причетних до цього успіху! Бажаємо нових вдалих стартів!💙💛#спорт #спорт_sports #brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

22 червня минає 85 років з дня початку (1941) масових розстрілів у в'язницях Львова в'язнів, причетних до ОУН, санкціоновані прокурором Львівської області Харитоновим. Загальна кількість жертв у Львові за оцінками істориків коливається між 2358 і 2752 душ... Останні дні червня 1941 року називають трагедією на західних теренах України.Перші розстріли у тюрмах на західних теренах України, які з вересня 1939 р. перебувала під радянською окупацією, розпочались 23 червня 1941 р., на другий день німецько-радянської війни. На той час політичних в’язнів утримували у 22 тюрмах Львівської, Тернопільської, Волинської, Івано-Франківської, Рівненської, тодішньої Дрогобицької областей. А з 24 червня почались масові вбивства по в’язницях.Тюрма №1 на вулиці Лонцького у Львові була найбільшим комплексом НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ). Донині у підвалах збереглися камери, в яких, спершу, вбивали по одному, а потім заганяли групами і через вікно дверей кидали гранати. Виводили в’язнів на тюремне подвір’я і автоматною чергою позбавляли їх життя.24 червня 1941 р. начальник тюремного управління НКВС у Львівській області Лерман у звіті начальству написав, що з 1355 людей, вибраних до розстрілу, вирок виконано щодо 924, інформував, що арештованих приймають без належного оформлення, за списками, без статті звинувачення. Вже у цей день німецькі літаки бомбардували Львів. Члени ОУН 26 червня напали на львівську в’язницю «Бригідки» та завдяки переполоху змогли врятувати близько 300 засуджених, які були у черзі на розстріл.Жахлива цифра - лише у тюрмі на Лонцького радянські каральні органи з 22 до 28 червня вбили 1680 в’язні«Я сидів уже три місяці у тюрмі на Лонцького, у камері нас було 8. Всі українці (селяни, робітники, інтелігенція). 23 червня біля 6-ї по обіді, приказали нам зійти вниз з речами. У партері було 20 в’язнів. Начальник крикнув: «Ложись» і почав стріляти. На мене навалились тіла розстріляних товаришів. Начальник і три енкаведисти перейшли до інших камер стріляти людей. Я не був поранений, обмазав лице кров’ю. Через кілька хвилин енкаведисти повернулись і зробили кілька пострілів по тілах, які були зверху і рухались. Все затихло. Я обережно піднявся. В коридорі і камерах скрізь лежали помасакровані тіла в’язнів, цілі їх стоси. Нікого не було з енкаведистів. Я спробував сховатись на стриху, але було закрито, вибіг на подвір’я тюрми і сховався у кущах. Не міг втекти на вулицю, бо там була охорона. Вночі я бачив, як енкаведисти закопують тіла у викопану при вході яму. Деякі люди давали ознаки життя. Десь зранку охорона пішла з подвір’я. Я скочив на ринву і спустився по ній, пішов до помешкання свого знайомого, який жив неподалік. Так я урятувався чудом», – розповів дослідникам «Меморіалу» голова читальні «Просвіта» на Жовківщині на початку 90-х рр. минулого століття.Вбивства чинили поспіхом. До початку німецько-радянської війни радянські органи провели на заході України чотири масові депортації родин «ворогів народу»: у лютому, квітні, червні 1940 р. і в червні 1941 р. За різними даними дослідників, у далекі краї вивезли майже 1 млн. 200 тис. людей, із них 400 тис. українців. Головною метою сталінського режиму було знищити політичну, військову, суспільну еліти, як українців, так і поляків. Тюрми були переповнені політичними в’язнями, яких утримували у жахливих умовах і жорстоко катували. Про це ще сьогодні нагадують тюремні камери.У перший тиждень війни чисельність арештованих зросла майже удвічі. У Львові і невеликих містечках українців хапали просто на вулицях і везли в тюрми, щоб «очистити» регіон від «українських націоналістів». Коли 22 червня 1941 р. розпочалася німецько-радянська війна, то відступ червоної армії із заходу України був очевидний і радянські каральні органи вирішили звільнити тюрми від в’язнів.23 червня 1941 р. у місцеві відділення НКВС надійшов план евакуації 23236 в’язнів із Галичини та Волині в тюрми росії та Киргизстану. Але наступ німецьких військ спричинив паніку, особливо серед енкаведистів, які почали вбивати в’язнів уже з 22 червня, без вироків і не перевіряючи статтю арешту.Начальник тюремного управління НКВС Філіппонов звітував наркому НКВС України Сергієнку, що в перший день нападу німців на срср у тюрмах Львівщини розстріляно 108 людей. Такі ж розстріли почалися в Луцьку, Перемишлі, Добромилі. З москви вже за кілька днів надійшла телеграма з розпорядженням Л.Бєрії, «за списком, затвердженим прокурором, розстріляти всіх осіб, що перебували під слідством, засуджених за контрреволюційні злочини за статтею 170 Кримінального кодексу, та осіб, які здійснили розтрати, а підслідних і засуджених, які не проходять за цими статтями Кримінального кодексу, звільнити». У ніч із 23 на 24 червня, як вказано у звіті тюремного управління НКВС, весь особовий склад тюрми покинув Львів, але через 4 години повернувся і вбивства набули масового характеру.У Львові політичних в’язнів розстрілювали на Лонцького, у Замарстинівській тюрмі, «Бригідках» (сьогодні тут розташовується СІЗО), а ще у Золочеві, Дрогобичі, Луцьку, Чорткові, Дубно, Самборі, Рівному, Тернополі та інших містах.Сортували людей і розстрілювали порціями. Згідно з документами, людей мали сортувати: з важкими вироками – розстріляти, а щодо кого тривало слідство – планували вивезти. Але забракло вагонів для вивезення у тюрми НКВС срср. Бо військова влада гостро потребувала вагонів і не планувала з НКВС ділитися ними.На заході України перестріляли практично всіх, лише частково у Львові випустили кримінальників. У ніч із 23 до 24 червня 1941 р. на Лонцького і в «Бригідках» сортували людей і розстрілювали порціями. 22-24 червня стріляли по підвалах, карцерах. 24 червня енкаведисти покинули Львів, а коли повернулись, до 27 червня був повальний розстріл у камерах, кидання гранат. Якщо мали час, то дострілювали, все залежало від наступу нацистів», – каже працівниця Центру досліджень визвольного руху, історик Олеся Ісаюк.Протягом тижня від початку війни у тюрмах на заході України НКВС вбив близько 24 тис. людей, віком від 15 до 60 років. Є спогади про розстріли жінок і дітей. Убитих в’язнів кидали в ями, вириті нашвидкоруч, на тюремних подвір’ях, у саду, закидали тілами і тюремні підвали, бо на вивезення тіл не вистачало ані часу, ані транспорту. В останні дні перед втечею радянські органи просто залишили тіла в’язнів у камерах. Більшість убитих – українці, близько 10% – євреї, а також були поляки. Документи та архіви в’язниць енкаведисти палили.Масові вбивства у тюрмах у перші тижні війни відбувались не лише на заході Україні, але й у Києві, Вінниці, неподалік Харкова, у Криму.До сьогодні знаходяться сліди злочинів комуністичного терору.У період з 1939 до 1941 року, за різними дослідженнями, у всіх тюрмах Західної України розстріляно близько 60 тис осіб, сюди входять і жертви кінця червня 1941 р. Останки людей знаходили в ямах на тюремних подвір’ях. Не скрізь родичі могли забрати замордованих чоловіків, дітей, батьків. 30 червня 1941 р. о 4-й годині ранку український батальйон «Нахтігаль» на чолі з командиром Р.Шухевичем першим зайшов у Львів. Серед замордованих у тюрмах людей він знайшов і свого брата. Німці дозволили відчинити в’язниці і люди кинулись шукати своїх дітей, батьків, сестер, братів. Від побаченого були шоковані, про що є чимало спогадів. Німецька окупаційна влада використала факти масових розстрілів в’язнів, злочини комуністичного терору з метою пропаганди, посиливши не лише антибільшовицькі настрої, але й спровокувавши антисемітські. Місця злочинів фотографували, фільмували, списки розстріляних в’язнів публікувала місцева преса.Нова німецька влада залучила до робіт у тюрмах єврейських чоловіків, які витягували трупи, виносили їх на подвір’я і складали чи вантажили. Був шалений запах від розкладених тіл. Був спровокований єврейський погром 1 липня 1941 р. Вже тоді було очевидно, що тоталітарний радянський окупаційний терор змінив інший – гітлерівський, принісши горе і сльози...

🇺🇦 Справжній стихійний меморіал створили люди на місці резонансної ДТП в Києві, де загинули 4 людейНагадаємо, що водій на шаленій швидкості влетів у перехід.