🎧 🎤оригінальний звук - 💗<❥JBL BASS BOOSTER ❥>💗

🚀 росія атакувала Київ протикорабельними ракетами Х-22/32 із бойовою частиною майже 1 тонну, — начальник управління комунікацій Командування ПС ЗСУ Юрій Ігнат. Під час нічного масованого удару росія застосувала проти столиці 12 ракет Х-22. Сили ППО сьогодні збили 9 ракет Х-22/Х-32 — надзвичайно складних надзвукових цілей масою близько 6 тонн. ❗️ Від початку повномасштабної війни РФ запустила по Україні 412 таких ракет, і загалом з них було перехоплено 12. ☝️ Крилаті ракети Х-22/32 є вкрай неточними із великим радіусом відхилення. Найчастіше такими ракетами росіяни руйнували багатоповерхівки, внаслідок чого гинули десятки людей за раз. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Ранок. Я б ще спала та спала?:) Таааа зараз же ж?:) Котик Пилипко тихееееесенько, шопушком, від моєї канапи повідомляє: - Я бачу дно?:) Виписую Пилипкові маршрутний лист?:) За прямим сексуально-пішохідним маршрутом!:) Хвилин за десять другий підход?:) - Я БАЧУ ДНО!!! Вже настирливіше та гучніше?:) Жбурляю кудись на звук одну з маленьких подушок!:) Ще хвилин за десять?:) Гучно!:) Ррррроздратовано!!!:) - Я! - БАЧУ!! - ДНО!!! Й тупот по хаті!:) Щоб точно ніяким підручним метальним засобом я по тій чорнодупій потворі не влучила?:) Ааааааааа щоб ти мені був живий та здоровий!!! Підіймаюся!:) Йду рятувати світ!:) Досипаю їдла!:) Доливаю молока!:) Повертаюся на канапу?:) Та знов!:) Та зараз же ж?:) - МамЮль, якщо ти вже піднялася, двері відчиняй?:) Ми вже всі зібралися гуляти?:) Мої прохання просцятися в котячі писюльні горшики ніхто вже не чув!:) Піднялася? З голою дупою почовгала до дверей? Випускати всіх бажаючих!:) Й піііііішла спека в хату!:) Надвечір я знов рятувала світ!:) Палю в тамбурі. Витріщаюся на їдальню для птахів. Розумію, що їдла там вже того? Мммммалувато? Не вистачить не тільки до ранку, коли я там підіймуся та черга до синичок дійде? Не вистачить навіть до темряви? Йду. Досипати того їдла!:) Перші у двір з дикунським гггггавом вистрілюють мої сссссцуки Цуцилія з Лєдєю!!! Чкурнули до хвіртки в город, тільки смуга пішла!!!:) Лементують там, аж підстрибують!:) Я додаю в їдальню віниччя та соняшника, дивлюся, біля паркана щось біленьке лежить в снігу? Тю! Та то ж сало синичкове! Вони його так обжерли, що залишки не втрималися в мотузці та впали!:) Й я встигла його знайти поперед моїх численних собак та котів!:) Привʼязала знов!:) Тепер черга рятувати світ в моєї зграї!:) Прийшов їхній час піклуватися про мене!:) Та вигрівати мене на канапі!:) А на завтра вже домовлено про вісім кило соняшників в їдальню для птахів! Перезимуємо! Невсеремось!!!

#історія #музика The Rolling Stones: Архітектори рок-н-рольного бунту та вічної молодості. ​Якщо в музиці й існує символ непохитності, то це чотири зазубрені літери та знаменитий логотип із язиком. The Rolling Stones — це не просто гурт, це стихія, яка пронеслася крізь шість десятиліть, перетворивши сирий брудний блюз на найпотужнішу стадіонну машину в історії. 🎸 ​Початок: Антиподи The Beatles ​На початку 60-х, коли "четвірка з Ліверпуля" підкорювала світ у чистих костюмах та з ідеальними зачісками, "Стоунз" з'явилися як їхня повна протилежність. Менеджер Ендрю Луг Олдем навмисно створив образ "поганих хлопців". Якщо батьки хотіли, щоб їхні сини були схожі на Пола Маккартні, то The Rolling Stones були тими, з ким вони забороняли своїм донькам ходити на побачення. ​Мік Джаггер та Кіт Річардс, друзі дитинства, які випадково зустрілися на залізничній платформі з платівками Чака Беррі та Мадді Вотерса, принесли в британську поп-музику небезпеку, сексуальність та первісний драйв американського блюзу. ​Золота епоха: Від світової слави до вигнання ​Період з 1968 по 1972 роки вважається вершиною їхньої творчості. Саме тоді вийшла "велика четвірка" альбомів, які змінили рок назавжди: ​Beggars Banquet ​Let It Bleed ​Sticky Fingers ​Exile on Main St. ​Це був час, коли гурт балансував на межі геніальності та самознищення. Пісні на кшталт "Sympathy for the Devil" та "Gimme Shelter" стали саундтреком до соціальних потрясінь кінця 60-х: війни у В'єтнамі, розпаду ілюзій хіпі та загального відчуття тривоги. ​Секрет довголіття: Культурний код ​Чому вони досі збирають стадіони, коли їхнім учасникам вже за 80? Відповідь криється у двох речах: ​Гітарне взаєморозуміння: Кіт Річардс створив унікальний стиль гри (використовуючи відкритий стрій Open G), який став фундаментом "брудного" року. ​Незгасна енергія Джаггера: Мік Джаггер залишається одним із найкращих фронтменів в історії, чиї рухи на сцені стали легендою та предметом для наслідування. ​Навіть після смерті незамінного барабанщика Чарлі Воттса у 2021 році, гурт не зупинився. Їхній останній альбом Hackney Diamonds (2023) довів, що "Стоунз" досі здатні видавати свіжий, зухвалий звук, який не пахне нафталіном. ​"Рок-н-рол — це музика для ніг, а не для голови. Але якщо вона потрапляє в голову, це теж непогано." — Кіт Річардс. ​The Rolling Stones навчили світ, що старіти можна красиво, залишаючись при цьому вірним своєму внутрішньому бунтарю. Вони — живий доказ того, що каміння, яке котиться, справді не обростає мохом. https://youtu.be/peYy53RP9KY?si=V7sdTBuVgDK9vFpI

#історія #речі 🏁 Штрих-код: Зебра, що навчила світ розмовляти мовою цифр 🏁 Сьогодні важко уявити похід у магазин без характерного звуку «пік» на касі. Цей простий малюнок із чорних та білих смужок став одним із найважливіших винаходів XX століття, хоча спочатку його автори надихалися... піском на пляжі. 🏖️ Азбука Морзе на піску Усе почалося в 1948 році, коли аспірант Бернард Сільвер випадково почув, як власник мережі супермаркетів благав декана університету розробити систему автоматичного зчитування інформації про товар. Сільвер поділився цим із другом, Норманом Джозефом Вудландом. Ідея прийшла до Вудланда на пляжі в Маямі. Він почав креслити на піску точки та тире азбуки Морзе, а потім просто витягнув їх пальцями вниз, перетворивши на довгі лінії. Так з’явився перший у світі штрих-код. 🍩 Від «бичачого ока» до залізничних вагонів Перший патент 1952 року описував штрих-код як систему концентричних кіл (він нагадував мішень або пончик), щоб його можна було зчитувати під будь-яким кутом. Першими систему почали використовувати залізничники для обліку вагонів, але вона була громіздкою: лазери були розміром з холодильник, а фарба швидко вицвітала. 🍬 Жуйка, що змінила історію Сучасний лінійний вигляд штрих-коду (UPC) розробив Джордж Лорер у 1970-х. Історичний момент: 26 червня 1974 року о 8:01 ранку в супермаркеті штату Огайо було продано перший товар за допомогою штрих-коду. Це була пачка фруктової жуйки Wrigley’s Juicy Fruit. Вона досі зберігається в Смітсонівському музеї як реліквія. 📊 Як працює ця магія? Штрих-код не містить ціну. Це просто унікальний ідентифікатор товару. Лазер зчитує не чорні смужки, а білі проміжки, які відбивають світло. Чорні лінії лише «поглинають» лазер, створюючи контраст. Цікаво, що цифри по краях і в центрі (довші лінії) — це контрольні маркери, які допомагають сканеру зрозуміти, де початок і кінець коду. 🌍 Культурний код Штрих-код став настільки впізнаваним, що перетворився на об’єкт мистецтва. Його використовують у татуюваннях, архітектурі та дизайні одягу як символ епохи споживання. А японці пішли далі й у 1994 році винайшли QR-код, який може зберігати у сотні разів більше інформації, включаючи посилання та складні тексти.

🫣В будинок Софії в Дніпрі прилетів шахед: «Я була вдома після роботи, коли почула страшний звук падіння металу. Мої знайомі повідомили мені, що це було пряме попадання в мій під’їзд. Я в паніці схопила документи, свою кішку і вибігла на вулицю в капцях...» 🥹Попри жахливий обстріл, дівчина всеодно посміхається. І в цьому всі українці! Незламна нація! Відео: Ярослав Засоба, Олена Мендалюк, «Подробиці»

#історія #музика The xx: Архітектори меланхолійного мінімалізму, що змінили ландшафт інді-музики. У світі, де більшість поп-музики прагне до епатажу, гучних бітів та яскравих візуальних ефектів, лондонське тріо The xx (Ромі Медлі Крофт, Олівер Сім та Джеймі Сміт, відомий як Jamie xx) обрало абсолютно протилежний шлях. З моменту свого заснування у 2005 році, цей гурт став уособленням інді-попу нового покоління, де мінімалізм, інтимність та емоційна глибина говорять голосніше за будь-які крики. Коли The xx випустили свій дебютний однойменний альбом у 2009 році, він прозвучав як ковток свіжого повітря, що просочився крізь темряву. Їхня музика була оголеною, майже спартанською: мінімалістичні гітарні рифи, що нагадували про пост-панк, пульсуючі електронні біти, створені Джеймі xx, і, звісно, гіпнотичний дуетний вокал Ромі та Олівера. Їхні голоси, які часто звучать майже пошепки, наповнені невисловленими емоціями, нерозділеним коханням, смутком та пошуком близькості. Кожна пісня The xx — це немов інтимний щоденник, відкритий лише для найближчих друзів. Їхній підхід до музики був зухвалим у своїй простоті. Замість того, щоб заповнювати простір звуками, вони свідомо залишали його порожнім, дозволяючи кожній ноті, кожній паузі мати вагу. Цей "простір" став їхньою фірмовою рисою, створюючи атмосферу меланхолії та самотності, яка, парадоксальним чином, приваблювала мільйони. Альбом "xx" отримав престижну Mercury Prize і миттєво зробив гурт однією з найвпливовіших інді-груп десятиліття. Після успіху дебюту, The xx продовжили розвивати своє унікальне звучання. Альбом "Coexist" (2012) заглибився в ще більш абстрактні та емоційні пейзажі, а "I See You" (2017) продемонстрував їхній розвиток, додавши більше танцювальних елементів та сміливіших аранжувань, багато в чому завдяки зростаючому впливу Джеймі xx як сольного діджея та продюсера. Проте, навіть з новими елементами, вони зуміли зберегти свою впізнавану інтимність та емоційну чесність. The xx стали не просто музичним гуртом, а культурним феноменом, який довів, що тиха, роздумлива музика може бути такою ж потужною, як і гучні хіти. Вони надихнули безліч інших виконавців, створивши свій власний мікрожанр інді-попу. Їхня здатність перетворювати особисті переживання на універсальні почуття, обгортаючи їх у мінімалістичні та гіпнотичні звукові ландшафти, зробила їх голосом цілого покоління, що цінує автентичність та глибину. The xx довели, що для того, аби залишити слід у серцях слухачів, іноді достатньо лише щирого шепоту. https://youtu.be/JKxYPJNb2dk?si=rPK4mMw8mEd6MDFn

Roland випустив Go:Mixer Studio — портативний мікшер з 12 вхідними та 6 вихідними каналами. Пристрій підтримує запис аудіо до 24-біт/192 кГц та має вбудовані ефекти, EQ і компресор на кожному каналі. Інтерфейс сумісний з iOS, Windows та macOS, дозволяючи записувати відео та багатоканальний звук одночасно. https://channeltech.space/gadgets/roland-go-mixer-studio-specs-price/

#дати #свята Тамборрада: день, коли головний біль стає національною гордістю 🥁🇪🇸 20 січня іспанське місто Сан-Себастьян (країна Басків) перетворюється на один суцільний метроном. Тамборрада — це не просто фестиваль, це найгучніше свято Іспанії, де протягом 24 годин барабанний дріб не вщухає ні на хвилину. Якщо ви шукаєте тиші, у цей день Сан-Себастьян — останнє місце на планеті, куди варто їхати. 🔊🚫 Коріння свята сягає початку XIX століття, часів Наполеонівських воєн. Коли французькі війська окупували місто, вони щодня маршували вулицями, вибиваючи ритм на барабанах. Місцеві водоноси та кухарі, щоб поглузувати з окупантів, почали імітувати їхню ходу, стукаючи по своїх бочках та каструлях. Те, що почалося як акт відвертого тролінгу загарбників, згодом перетворилося на головну традицію міста. 🥘🥖 Свято стартує рівно опівночі на площі Конституції, коли мер піднімає прапор міста під звуки маршу Сан-Себастьяна. Учасники діляться на дві основні групи: «барабанщиків» (у військовій формі тих часів) та «кухарів» (у білих ковпаках та фартухах). Останні замість барабанів використовують дерев'яні діжки, створюючи неповторний контраст звуків. 👨‍🍳💂 Тамборрада — це ідеальний приклад того, як народний гумор і зневага до ворога можуть трансформуватися у велику культурну подію. Навіть під час найважчих диктатур і заборон баски зберігали цей ритм як символ своєї ідентичності. Сьогодні це свято чистої енергії, де єдине правило — бити в барабан так гучно, щоб вас почули навіть на іншому березі Біскайської затоки. 🌊📣

#історія #речі Скрипка: як струна стала голосом епох. ​Мало який інструмент оповитий такою кількістю міфів, легенд та майже магічної привабливості, як скрипка. Вона не просто грає музику; вона шепоче та кричить, плаче та сміється, викликаючи у слухачів весь спектр емоцій — від піднесеної печалі до шаленої радості. Історія скрипки — це історія людських пристрастей, технічного генія та неймовірної здатності дерева перетворюватися на живе, чутливе створіння. 🎻 ​Почнімо з того, що скрипка – це не просто інструмент, це диво інженерії. Чотири струни, чотири кілограми натягу, понад сімдесят окремих дерев'яних деталей, склеєних без жодного цвяха. Деревина, що пройшла десятки років витримки, лак, рецепт якого досі залишається таємницею великих майстрів, і форма, яка, здавалося б, досконаліша за все, що може створити рука людини. Кожен вигин, кожна лінія слугує одній меті: змусити дерево співати. ​Вершина генія у цій справі — це, звісно, італійські майстри Кремони: Аматі, Гварнері та Страдіварі. Їхні скрипки, створені у XVII-XVIII століттях, досі є неперевершеними зразками акустичної досконалості. Чому їхній звук такий унікальний? Ніхто достеменно не знає. Можливо, справа в деревині, що росла під час "Малого льодовикового періоду", що зробило її щільнішою. Можливо, у тому самому лаку, який міг містити мінерали, що покращували резонанс. А, можливо, і в душі майстра, яка, за повір'ями, залишалася у дереві. ​Але скрипка – це не лише про досконалість форми. Це про музику, яка на ній гралася. Вона була голосом бароко, з її віртуозними фугами та сарабандами. Вона була душею романтизму, з його бурхливими емоціями та драматичними симфоніями. Вона змушувала танцювати на балах та оплакувати втрати на похоронах. Цей інструмент був присутній у всіх важливих подіях людського життя, від народження до смерті, в багатстві та злиднях. ​Довгий час скрипка була інструментом еліти, але з часом вона проникла і в народну музику, особливо у східній Європі. Подумайте про українську народну музику: без скрипки там, по суті, не обходиться жодне весілля чи свято. Вона стала інструментом, що поєднував академічну віртуозність із щирою емоційністю, яку розуміє кожен. ​І, звісно, скрипка — це про індивідуальність. Кожна скрипка має свій голос, свій характер. І кожен скрипаль, тримаючи її в руках, вливає в неї частинку своєї душі. Це вічний діалог між деревом, струнами та людським серцем, який триває вже століттями, незважаючи на зміну епох, війн та революцій. Скрипка – це не просто інструмент; це свідчення того, що краса та емоції завжди знайдуть спосіб прозвучати, навіть якщо для цього потрібен лише смичок, чотири струни та трохи дерева. 🎻