#поезія
НЕ ГОСПОДИНЯ

Ти хочеш борщів і шикарних шкарпеток,
Ти хочеш до блиску начищений дім.
Щоб пахли на кухні щоденно котлети,
Щоб тиха і скромна, в угоду усім.

Аби не вимоглива, не заважала,
Дітей доглядала. Найкраще — сама.
Щоб мозку тобі не чіпала і жала
Не мала, а ліпш (в ідеалі) — німа.

Щоб мріяла тільки про "Галу" і "Фейрі",
Ніяких там подруг та інших дурниць.
Я все припускаю... Якої ж холери
Моє ти помітив із тисячі лиць?

Сміятися? Плакати? Не зрозуміло...
Підморгує хитро зі стелі Пегас.
А з кухні запахли котлети горілі...
Напевно, не буде вечері у нас...

Ти сердишся? Ай! Не просила ж любити.
Тебе не тримаю і ЗАГСів боюсь.
Я з іншого виміру, з іншого світу,
Не маю потреби годити комусь.

Стоять он, поглянь, на полиці синиці,
Такі, як хотів, милий, бачити ти.
А з мене не вийде, пробач, робітниці.
Крилатим затісно у межах плити.

Ніна Бойко
2022

«Афини» — це не столиця Греції, а карпатське слово, яке означає чорниці. Для FIЇNKA воно стало символом дитинства, безтурботних літніх днів і першого відчуття любові, яке вона зберегла у пісні. У цій музиці чути запах лісу, тепло рідної землі й ніжність, яку можна знайти лише у справжніх почуттях.

А тепер цікаво: а ви знали раніше, що «афини» — це чорниці? Напишіть у коментарях, як у вашому краї називають ці ягоди 🍇


#Коло_Музики #українська_музика

#поезія
тиша — як стара травма,
крутить на погоду,
марудить в мязах.
повзе вгору шкірою,
дряпає під ребрами,
сідає на груди сонним паралічем

усередині — пустка.
не тиша —
а дірка з краями, що не загоюються.
і кожен подих —
як крок по кризі,
що тріщить від рідного імені.

вночі — обстріли.
далеко,
але досить близько,
щоб не спати,
щоб відчувати запах горілого пластику і айкоса,
що вже стали рідними.

серце — йобаний радар:
відчуває те, чого не сказали.
смикає нерви,
а маленький Бог не знає кого залишити цього разу живим

ти лежиш,
як потріскана шкаралупа,
лузга від самої себе.
порожня.
бо життя твоє — не тут.
воно — в сирому бліндажі
там, де сходить сонце над смертю.

і ти тримаєшся.
не за себе.
за дві сірі галочки в Сигналі.
за голосове, яке досі звучить у тобі.
за звичку — любити до кісток,
навіть коли реве тривога.

ранок приходить,
як п’яна повія без макіяжу —
стомлений, підкурює від заграви обстріляного Києва,
стомлено знімає підбори і хрипко кашляє ППО.
нічого доброго,
але все ще живеш.
тривога тепер — твоя релігія.

і ти знову дихаєш.
бо мусиш.
бо ще є кого подумки тримати тінню,
що вкладається поруч
і дихає між лопаток, гарантуючи тил.

muzahuyuza

#поезія
Допиваю серпень по ковточку…
Бережливо і смакую кожним днем.
І годинник стукає вальсочком.
А зозульці все ж бракне хвилин.
Допиваю серпень по ковточку…
І вдихаю запахи дощів.
У повітрі аромати м‘яти
і смаки достиглих слив.
Літо знов покине,крапочку поставить.
Через рік його чекаю,як завжди…
В пам‘яті плекаю кольорові ночі,
запах матіоли і тепло жоржин…
Білою зимою, коли сніг навколо,
за горнятком чаю із суниць ,малин.
Літо пригортаю,в спогадах тримаю…
Серпень п‘ю ковточком,
щоби не змілів…

Надія Стрілецька

#думки
Роки летять, мов чайки над водою..А життя в кожного різне..По тривалості..по запаху..по смаку...На смак і солоне..і солодке .. і гірке.Дарує нам сльози радості.. то сльози смутку..Високо ми взлітаємо, а потім низько падаємо..Живемо так, ніби ми на Землі Вічні.Все спішимо кудись у даль..Всі в проблемах і турботах..Все треба..треба..треба..Все мало...мало. мало..В дитинстві мріяли скоріше вирости. Потім появилась сім'я..Турбота про дітей і чоловіка...Як бджілки все трудилися..Нектар збираючи в домівку..Виросли діти..А жінка продовжує трудитися..Весілля внучки..А ще треба на навчання внуку...Оглянулась ..А чи я жила?Тому..ПАМ'ЯТАЙМО.! Життя одне..Відійдіть від буденних зобов'язань..Полюбіть себе...Своє життя...ЗНАЙДІТЬ хвилину для себе..Ви найкращі матусі.. жінки..бабусі..Побудьте Жінкою..Романтичною..Любимою..Казковою.СПРАВЖНЬОЮ королевою..Капризною...Недосяжною для всіх.. А Любимою для одного.Любимою для СЕБЕ! .Знаю,що важко.Немирне сьогодення.Але поки ми живі, живі і наші бажання.
Життя своє присвячую Тобі Господь. І всі мої шляхи земні вручаю в руки Твої. Моє життя в Тобі, моя душа в Тобі і стукіт серця мій для Тебе...
"Калина міряла коралі. А я питаю долі, а що далі? "

Громадська антикорупційна рада (ГАР) при МОУ повідомила про можливі корупційні схеми при впровадженні нового камуфляжу ММ-25 для ЗСУ
Схоже, що ті ж фірми, які у 2023 році продавали Нацгвардії імпортну тканину на 60% дорожче за українську, тепер працюють із ЗСУ. Тоді відповідальних звільнили та заарештували, але організатори схеми, ймовірно, змінили замовника.
Суть проблеми:
Через Prozorro оголосили тендер на уніформу у новому камуфляжі, схожому на американський Multicam. Техумови опублікували вже після старту, терміни постачання – мінімальні. Керівництво ТОВ "С.Т.Г." завезло великі партії імпортної підробки "Мультикама" і просуває її як єдиний стандарт ММ-25, витісняючи "піксель".
Волонтер Дана Ярова заявила, що умови тендеру виписані під тканину конкретної фірми, що створює монополію: усі виробники змушені купувати її в одного постачальника. До схеми приєдналися і швейники з ТОВ "ПО Харків", які вже шиють форму для ЗСУ до офіційного затвердження ММ-25.
За наявною інформацією, організатори схеми втекли з країни у лютому 2022-го, але, мабуть, щойно запахло грошима — повернулися і почали "вирішувати". Монополія, завищені ціни та сумнівна якість – при цьому все подається як турбота про фронт. Бійцям потрібна тканина рівня оригінального Multicam, а не дешевий аналог.

Собаки люблять нас навіть більше, ніж їжу - вчені

Дослідники з США за допомогою МРТ з'ясували: при вигляді або запаху господаря у собаки активується зона мозку, що відповідає за задоволення і винагороду - так само, як у людей при закоханості.

У деяких експериментах пухнасті навіть обирали увагу господаря замість миски з їжею.

#поезія
А знаєш, я люблю тебе любити
І байдуже, що ти за сотні миль.
Почувши голос, знову хочу жити,
Так затишно, важлива кожна мить.

Тут зовсім інший світ, тут ворог лютий,
Суцільний ад, мов пекло на землі
Та в спогадах моїх той запах рути,
Який шукали разом навесні.

У тій весні, яка нас повінчала,
В якій кохання наше розцвіло.
Мабуть, всього життя було б замало
Для нас, моє серденько, всеодно.

Та й те життя, що було відібрала
І весни наші вкрала та війна.
Її ми не хотіли, не чекали
Та не питала нас тоді вона.

Думками знову лину на край світу,
В твоїх обіймах ближче до весни.
Нехай мине зима і прийде літо,
Зуміємо орду перемогти.

А знаєш, я люблю тебе любити
І навіть, коли нерви на межі,
Тобою себе зцілюю, щоб жити,
Аби прогнати ворога з землі.

І буде Україна наша вільна,
І знову нам співатимуть пташки,
Про вірність лебедину, що зуміла,
Здолати пекло і перемогти.

Ти не сумуй, молись за Батьківщину
І мати мою рідну доглядай.
Живи, кохай і віру ту єдину,
Тримай у серці міцно, не втрачай.

Приїду, обійму, щоби зігріти
І тихо так на вушко розкажу,
Що все життя люблю тебе любити,
Свою кохану, рідну, чарівну..

Галина Крицун

Смачно - однозначно. Справжня насолода. 🍉 А аромаааат, запах свіжості, на смак - вкуснячий. Та що там казати - домашній...😋

#виставки
«Іван Марчук. Пробудження»: Чутлива виставка в Києві.
Пройдіть символічним тунелем із запахом трав, послухайте спів пташок в одному із залів, помилуйтеся сюрреалістичними квітами і красою української місячної ночі, пориньте у світ мрій та спогадів художника…
⠀
🗓Коли?
Виставка триватиме до 9 листопада, Ср-Нд 12:00-19:00

📍Де?
вул. Богдана Хмельницького, 7

🎟 Квитки: повний – 200 грн, пільговий – 100 грн