#Житія_святих МЧЧ. 42 В АММОРІЇ 42 святих мученика в Амморії: Костянтин, Аєтій, Феофіл, Феодор, Мелісен, Каліст, Васой та інші з ними (бл. 845). Під час війни між грецьким імператором Феофілом (829-842) і сарацинами, останнім вдалося осадити м. Амморії (Галатія, нині Анатолія, Туреччина). У результаті зради воєначальника Вадітзіса Амморія впала, а 42 її захисники-воїни були захоплені в полон і відправлені в Сирію. 7 років виснажливого ув'язнення бранців марно переконували відмовитися від християнської віри і прийняти мусульманство. Вони завзято відкидали всі втішні пропозиції і мужньо витримали страшні загрози. Після багатьох катувань, так і не зламавши дух воїнів-християн, їх засудили на смерть. Стійкість святих сподівалися похитнути і перед самою стратою. Воїну Феодору говорили: «Нам відомо, що ти, залишивши священний сан, став воїном і проливав кров. Ти не можеш сподіватися на Христа — визнай Магомета». Але мученик впевнено відповідав: «Я не відрікся від Христа, а за те, що залишив священний сан, повинен пролити свою кров». Засуджені спокійно і безстрашно підходили до катів. Їх обезголовили, а тіла кинули в р. Євфрат. У службі прославляються святі страстотерпці: «всеблаженний» Феодор, «непереможний» Каліст, «мужній» Костянтин, «чудний» Феофіл і «найміцніший» Васой. Зрадник же Вадітзіс не уникнув ганебної долі: вороги знали, що не можна довіряти зрадникові, і вбили його. З відривного календаря «З вірою в душі» за 6 березня. ----------------

#Житія_святих СВТ. ПОРФИРІЯ, АРХІЄП. ГАЗЬКОГО Свт. Порфирій (бл. 346-420) народився в Фессалоніках, Македонія (нині Салоніки, Греція) у заможній родині. Отримав хорошу освіту. У 25 років відправився до Єгипту, де трудився на г. Нітрійській під керівництвом прп. Макарія Великого. Згодом подався до Єрусалима на поклоніння святим місцямі Животворчому Хресту Господньому, після чого оселився в Йорданській пустелі для чернечого подвигу. Там св. Порфирій впав у тяжкий недуг. Для зцілення вирішив йти до святих місць Єрусалима. Якось, коли він у розслабленні і забутті лежав біля підніжжя Голгофи, св. Порфирій побачив Ісуса Христа, що зійшов з Хреста і звернувся до нього зі словами: «Прийми це Древо і бережи його». Прокинувшись, він одужав. Патріарх Єрусалимський висвятив св. Порфирія на пресвітера і поставив хранителем Чесного Древа Хреста Господнього. 395 р. став єпископом м. Гази (Палестина). Тут він виявив лише 3 християнські церкви і багато язичницьких капищ і ідолів. У той час сталася велика посуха. Жерці приносили жертви ідолам, але лихо не припинялося. Свт. Порфирій призначив для всіх християн піст, звершив всенічне бдіння і обійшов з хресною ходою місто. Небо вкрилося хмарами, загримів грім і пролився рясний дощ. Бачачи це, 276 язичників прийняли хрещення. За 25 років пастирства свт. Порфирій повністю затвердив християнство в Газі і огородив від утисків язичників. За молитвами святителя відбувалися численні чудеса і зцілення. З відривного календаря «З вірою в душі» за 26 лютого. ----------------

#Житія_святих ПРП. ЛЕВА, ЄП. КАТАНСЬКОГО Св. Лев був єпископом в м. Катані, що на Сицилії. Він славився добротою і милосердям, християнською любов'ю до жебраків і мандрівників. Господь удостоїв його дару лікування різних хвороб і чудотворінь. За часів єпископства свт. Лева в Катанах жив чародій Іліодор, який вражав народ удаваними чудесами. Він раніше був християнином, але потім таємно відкинув Спасителя і став служителем диявола. Свт. Лев часто закликав Іліодора відійти від злих справ і навернутися до Бога, але марно. Якось Іліодор дійшов до такої зухвалості, що, увійшовши до храму, де єпископ здійснював Богослужіння, своїм чародійством спричинив там сум'яття, намагаючись влаштувати безчинства. Бачачи народ, що біснується за чаклунським навіюванням, св. Лев зрозумів, що час покірливих напучень минув. Він спокійно вийшов з вівтаря і, обв'язавши шию чародія своїм омофором, вивів його з храму на площу. Там він примусив Іліодора признатися у всіх лиходійствах, наказав розвести багаття і вступив разом із чародієм у вогонь, утримуючи його омофором. Так вони стояли у вогні, поки Іліодор не згорів, а свт. Лев, силою Божою, залишився неушкодженим. Це диво ще за життя прославило прп. Лева. Коли він помер, при його труні отримала зцілення кровоточива жінка. Тіло святого було покладене в храмі Св. мц. Лукії, збудованому ним самим, а згодом мощі його були перенесені до церкви Свт. Мартина Милостивого, єп. Турського. З відривного календаря «З вірою в душі» за 20 лютого. ----------------

#Житія_святих ПРП. АВКСЕНТІЯ Прп. Авксентій (Оксентій), за походженням сирієць, служив при дворі імператора Феодосія Молодшого (418-450). Він був відомий як доброчесна, вчена і мудра людина і мав дружбу з багатьма благочестивими чоловіками свого часу. Обтяжуючись мирською суєтою, св. Оксентій прийняв сан пресвітера, а потім і чернечий постриг. Після цього, відійшовши у Віфінію, він знайшов відлюдне місце на горі Оксія, недалеко від Халкідона, і став там вести життя пустельника. (Гора ця згодом названа була Авксентієвою). Місце подвигів святого було виявлене пастухами, які шукали заблукалих овець. Поголос про нього розлетівся краєм, і до нього почали приходити люди за зціленням. Ім'ям Божим св. Авксентій зцілював безліч хворих і недужих. 451 року св. Авксентій був запрошений на IV Вселенський собор у Халкідоні, де і прославився як викривальник Євтихієвої та Несторіанської єресей. Великий знавець Святого Письма, св. Авксентій легко осоромлював противників, що вступали з ним у суперечку. Після закінчення Собору св. Оксентій знову повернувся до своєї усамітненої келії на горі. Духовним поглядом він побачив на великій відстані смерть св. Симеона Стовпника (459). Прп. Авксентій помер бл. 470 року, залишивши після себе учнів та влаштувавши багато монастирів у Віфінській області (Римська імперія, нині північний захід провінції Анатолія. Туреччина). З відривного календаря «З вірою в душі» за 14 лютого. ----------------

#Житія_святих СЩМЧ. ВЛАСІЯ, ЕП. СЕВАСТІЙСЬКОГО З давніх-давен у нас є звичай доручати домашню худобу опіці св. Власію. Св. Власій (?-бл.316) був лікарем і цілковито присвятив себе служінню Богові. З часом став єпископом Севастії (нині м. Сівас, Туреччина), що в Каппадокії. У часи переслідування християн за Діоклетіана єп. Власій скріплював вірних Христових у святій вірі, а коли майже всі втекли з міста, він також пішов у пустелю і, замешкав у печері біля г. Арґеос. Однак вояки схопили і закували його в кайдани та відвели до мучителя Агриколая. Св. Власій охоче йшов з ними, бо, як казав напередодні, йому тричі явився Ісус Христос і закликав його принести Йому жертву. Дорогою горнулися до нього хворі, а він їх оздоровляв — і людей, і домашніх тварин. Господь наділив слугу свого Власія особливим даром, що всі хворі на горло призивають його і донині, сподіваючись на поміч. Св. Власія привели до мучителя на катування. Потім його кинули до в'язниці. Відтак відвели на нові муки, але він прославляв Господа. Мучитель наказав стяти його голову мечем. Було це бл. 316 р. Уже здавна в Україні шанували св. Власія як покровителя домашньої худоби. Звичай той сягає дуже давніх часів, зразу ж після смерті св. мученика. Від того часу прийнявся, поширився, а з часом і прийшов до нас звичай віддавати худібку під опіку св. Власія. З відривного календаря «З вірою в душі» за 11 лютого. ----------------

#Житія_святих ПРП. ФЕОФАНА, СПОВІДНИКА Народився у Константинополі (759-818). Належав до вищої знаті. Малюком осиротів, виховувався в імператорському дворі. Став ченцем незабаром після одруження і розлучення. Прп. Феофан заснував монастир біля Кізікуса; побудував 3 монастирі і був ігуменом в одному з них. 787 р. брав участь у ІІ Нікейському соборі, де захищав іконопоклоніння. Між 810-814 рр. за порадою друга, відомого хроніста Георгія Сінкела, написав свою головну роботу - «Хронографія», серію анналів візантійської, арабської та римської історії. Твір був продовженням роботи Георгія Сінкела; охоплює період 284-813 рр. і містить короткий щорічний опис подій і хронологічні таблиці, повні неточностей. Хроніка періоду 769-813 рр. - єдиний послідовний виклад історії Візантії й сусідніх країн. Тут містяться відомості про племена аварів, гунів і слов'ян. Дуже цінним є опис подій 8 — поч. 9 ст., зроблений за власними спостереженнями Феофана Сповідника. Тут є численні згадки про слов'ян, аварів та булгар, які нападали на балканські володіння Візантії. Особливу цінність становить оповідь про болгар перед переселенням частини їх зі Степу на Балкани. У час правління імп. Лева знову поновилося іконоборство. За те, що Феофан відмовився бути однодумцем імператора, йому дали 300 батогів і замкнули на 2 роки у в'язниці. Потім заслали на о. Самофракія, де він і помер. Його мощі Бог прославив численними чудами. З відривного календаря «З вірою в душі» за 12 березня. ----------------

#Житія_святих МЧЧ. ПАМΦΙΛΑ ΤΑ ΙΗШИХ ІЗ НИМ Свв. 12 мчч. - Памфіл-пресвітер, Уалент-диякон, Павло, Порфирій, Селевкій, Феодул, Юліан, Самуїл, Ілля. Даниїл, Єремія, Ісая постраждали під час гоніння на християн імп. Діоклетіаном (308-309) в Кесарії Палестинській. Мч. Памфіл, родом з Беріта (Бейрут), здобув освіту в Олександрії і був поставлений пресвітером в Кесарії. Він багато потрудився над звіркою і виправленням текстів Нового Завіту, пошкоджених переписувачами. Його трудами в Кесарії була зібрана велика бібліотека духовних книг. Св. Памфілу допомагали св. Валент, диякон Елійської церкви, літній чоловік, і св. Павло, вірний у Христа. Усі троє були вкинуті на 2 р. до в'язниці. Тоді ж в Єгипті були засуджені та відправлені в Кілікію на золотоносні шахти 130 християн. Їх проводжали до місця вигнання 5 юнаків-братів. На зворотному шляху до Єгипту вони були затримані в Кесарії і кинуті до в'язниці. Іх привели на суд разом з ув'язненими раніше свв. Памфілом, Уалентом і Павлом. Назвавшись іменами старозавітних пророків - Іллі, Єремії, Ісаї, Самуїла і Даниїла, на питання про їх батьківщину юнаки відповіли, що вони громадяни Єрусалима, званого в той час як Елій-Адріан. Юнаків довго мучили, щоб дізнатися, де те місто, і схилити до віровідступництва. Нічого не добившись, віддали їх на усічення мечем разом з Памфілом, Уалентом і Павлом. Але першими постраждали слуга Памфіла, Порфирій, колишній воїн Селевкій, Феодул-слуга та юнак Юліан. З відривного календаря «З вірою в душі» за 16 лютого. ----------------

#Житія_святих МЧЧ. КОДРАТА ТА ІНШИХ ІЗ НИМ У часи гоніння на християн (3 ст.) жінка Руфина втекла у пустелю, народила там хлопчика і незабаром померла. Бог насичував маля. Коли ж він став юнаком, знайшли його люди і в місто привели, де хлопець лікарського уміння набув, хвороби лікував. Повернувся в пустелю, бо звик жити на самоті, іноді навідуючись у місто заради лікування недужих. Лікував тілесні хвороби, словом Божим душевні недуги зцілював. Люди приходили до нього в пустелю. Таким був Кипріян, а з ним Діонісій і Анект, Павло і Крискент, які й постраждали з ним разом за Христа. Від царя римського Деція прийшов у Коринф ігемон Ясон гонити християн. У той час і св. Кодрат кинутий був разом із друзями Кипріяном, Діонісієм, Анектом, Павлом і Крискентом до в'язниці. На суді Ясон почав допитувати їх. Св. Кодрат був уже старим, отож ішов першим. І на суді визнав себе християнином. Ігемон звелів оголеного залізом бити. Але святий мужньо терпів. Тоді піддав іншим лютим тортурам - і все марно. Кат звернувся до наймолодшого, св. Кипріяна. І той сповідав Христа і прийняв люті муки. Тоді взявся Діонісія, Анекта, Павла, на кінець Крискента мучити. І засудив їх спершу на поїдання звірам, коли ж ті мучеників не торкнули - на порубання мечем. Далі мучені були інші християни і страчені. На муки за Христа наважилися і жінки, наслідуючи св. Кодрата, - Харієса, Нунехія, Василіса, Ніка, Галя, Галина, Феодора та інші. З відривного календаря «З вірою в душі» за 10 березня. ----------------