#Житія_святих

ПРП. ФЕОФАНА, СПОВІДНИКА

Народився у Константинополі (759-818). Належав до вищої знаті.

Малюком осиротів, виховувався в імператорському дворі. Став ченцем незабаром після одруження і розлучення. Прп. Феофан заснував монастир біля Кізікуса; побудував 3 монастирі і був ігуменом в одному з них. 787 р. брав участь у ІІ Нікейському соборі, де захищав іконопоклоніння.

Між 810-814 рр. за порадою друга, відомого хроніста Георгія Сінкела, написав свою головну роботу - «Хронографія», серію анналів візантійської, арабської та римської історії. Твір був продовженням роботи Георгія Сінкела; охоплює період 284-813 рр. і містить короткий щорічний опис подій і хронологічні таблиці, повні неточностей. Хроніка періоду 769-813 рр. - єдиний послідовний виклад історії Візантії й сусідніх країн. Тут містяться відомості про племена аварів, гунів і слов'ян. Дуже цінним є опис подій 8 — поч. 9 ст., зроблений за власними спостереженнями Феофана Сповідника. Тут є численні згадки про слов'ян, аварів та булгар, які нападали на балканські володіння Візантії. Особливу цінність становить оповідь про болгар перед переселенням частини їх зі Степу на Балкани.

У час правління імп. Лева знову поновилося іконоборство. За те, що Феофан відмовився бути однодумцем імператора, йому дали 300 батогів і замкнули на 2 роки у в'язниці. Потім заслали на о. Самофракія, де він і помер. Його мощі Бог прославив численними чудами.

З відривного календаря «З вірою в душі» за 12 березня.
----------------

#Житія_святих

РІВНОАП. ОЛЬГИ, ВЕЛ. КН. КИЇВСЬКОЇ

Невідомо де і коли народилася кн. Ольга; однак це були терени Русі-України. Передання розповідає про її зустріч з майбутнім чоловіком, кн. Ігорем. Князь прибув з Києва до своїх воло дінь і мав потребу перебратися на інший берег річки. Човнярем була дівчина-красуня. Запалала в князя хіть став він схиляти її до гріха. Та не такою була юнка: не лише вродливою, але й розумною. Присоромивши Ігоря, нагадала йому про князівську гідність володаря і судді, який має бути прикладом добрих справ для своїх підданих. Князь запам'ятав її слова, її вроду. А як прийшов йому час оженитися, згадав він зустріч з Ольгою. 903 р. відгуляли весілля.

Згодом народився син Святослав. 948 р. кн. Ігор мав конфлікт з древлянами у Коростені, і князя було вбито. Звичайно, будучи язичницею, вона не могла не помститися за смерть чоловіка. Так воно й сталося.

Син Святослав був ще малим. Управляючи Київською державою, Ольга постійно проявляла велику мудрість. Підтримувала дружні стосунки зі Сходом - Візантією, а згодом - і з Заходом.

955 р. в Константинополі, під час візиту до Візантії, Ольга приймає хрещення від Вселенського Патріарха Феофілакта. Хрещеним батьком був сам імп. Візантії Костянтин Багрянородний. У хрещенні Ольга отримала ім'я Олена.

Приєдналась кн. Ольга до християнства грецького, заклавши фундамент православної віри у Русі-Україні на подальші часи. У цьому і був рівноапостольський подвиг вел. кн. Ольги.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 11 липня.
-----------

#Житія_святих

ВМЦ. МАРИНИ (МАРГАРИТИ)

Св. Марина (бл. 289-304) народилася в Антіохії Пісидійській (нині Туреччина). Батько її був язичником-жерцем. Від своєї годувальниці св. Марина дізналася про християнську віру. У той час імп. Діоклетіан (284-305) влаштував гоніння на християн. Коли Марині виповнилося 12 р., вона прийняла хрещення. Дізнавшись про це, батько відрікся від неї.

Якось у віці 15-ти років Марина пасла овець. Правитель тієї області (єпарх) проїжджав повз, зачарувався її красою і освідчився їй. Марина не приховувала, що вона християнка. Тоді правитель віддав її під опіку одній знатній жінці, сподіваючись, що та вмовить дівчину зректися Христа. Але Марина відкинула це і відмовилася принести жертву ідолам.

Тоді її піддали різним катуванням. Побачивши страждання юнки, народ плакав від жалю. Благодать Божа зцілила Марину від ран, але мучителі не збагнули дива. Наступного дня її знову мучили. Під час тортур здригнулася земля, з рук Марини спали кайдани, над її головою засяяло незвичайне світло, в якому кружляла голубка із золотим вінцем у дзьобі. Вражений народ став славити Бога. Правитель наказав стратити Марину і тих, хто увірував у Христа. Того дня разом із нею обезголовили 15 000 осіб.

Очевидець Феотим описав її страждання. Мощі великомучениці Марини зберігалися в Константинополі до взяття міста хрестоносцями 1204 р.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 17 липня.
-----------

МЧЧ. БЛГВВ. КНН. БОРИСА І ГЛІБА

Свв. Борис і Гліб (у хрещенні Роман і Давид) - перші давньоукраїнські святі, канонізовані як Руською, так і Константинопольською Церквами. Вони були молодшими синами кн. Володимира. Народившись незадовго до хрещення Русі-України, брати були християнами. Старший, Борис, отримав гарну освіту. Він любив читати Святе Письмо, твори святих отців і особливо житія святих. Гліб з дитинства поділяв його прагнення присвятити життя служінню Богу.

Ще за життя батька Борис отримав у спадок Ростов. Незадовго до своєї смерті вел. кн. Володимир закликав Бориса до Києва і направив його з військом проти печенігів. По смерті кн. Володимира старший із синів, Святополк, оголосив себе вел. кн. Київським.

Св. Борис у цей час повертався з походу, так і не зустрівши печенігів. Він розпустив військо. Однак Святополк не повірив щирості Бориса і підіслав до нього вбивць. Ті напали, коли він молився за утренею в неділю 24 липня 1015 р. в наметі на березі р. Альти, і пронизали списами. 3 ним був убитий слуга Георгій Угрин. Тіло кн. Бориса таємно привезли до Вишгорода і поклали в храмі Св. Василія Великого.

Після цього Святополк, названий пізніше Окаянним, настільки ж віроломно умертвив кн. Гліба. Підступно викликавши брата з його уділу - Мурома, Святополк послав йому назустріч убивць. Зустріч Гліба з ними сталася в гирлі р. Смядині, під Смоленськом.

Свої життя страстотерпці поклали на вівтар братньої любові і стали першими святими Русі-України.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 24 липня.
-----------

#Житія_святих

МЧЧ. КОДРАТА ТА ІНШИХ ІЗ НИМ

У часи гоніння на християн (3 ст.) жінка Руфина втекла у пустелю, народила там хлопчика і незабаром померла. Бог насичував маля. Коли ж він став юнаком, знайшли його люди і в місто привели, де хлопець лікарського уміння набув, хвороби лікував. Повернувся в пустелю, бо звик жити на самоті, іноді навідуючись у місто заради лікування недужих. Лікував тілесні хвороби, словом Божим душевні недуги зцілював. Люди приходили до нього в пустелю. Таким був Кипріян, а з ним Діонісій і Анект, Павло і Крискент, які й постраждали з ним разом за Христа.

Від царя римського Деція прийшов у Коринф ігемон Ясон гонити християн. У той час і св. Кодрат кинутий був разом із друзями Кипріяном, Діонісієм, Анектом, Павлом і Крискентом до в'язниці. На суді Ясон почав допитувати їх. Св. Кодрат був уже старим, отож ішов першим. І на суді визнав себе християнином. Ігемон звелів оголеного залізом бити. Але святий мужньо терпів. Тоді піддав іншим лютим тортурам - і все марно. Кат звернувся до наймолодшого, св. Кипріяна. І той сповідав Христа і прийняв люті муки. Тоді взявся Діонісія, Анекта, Павла, на кінець Крискента мучити. І засудив їх спершу на поїдання звірам, коли ж ті мучеників не торкнули - на порубання мечем. Далі мучені були інші християни і страчені.

На муки за Христа наважилися і жінки, наслідуючи св. Кодрата, - Харієса, Нунехія, Василіса, Ніка, Галя, Галина, Феодора та інші.

З відривного календаря «З вірою в душі» за 10 березня.
----------------

МЧЧ. БЛГВВ. КНН. БОРИСА І ГЛІБА

Свв. Борис і Гліб (у хрещенні Роман і Давид) - перші давньоукраїнські святі, канонізовані як Руською, так і Константинопольською Церквами. Вони були молодшими синами кн. Володимира. Народившись незадовго до хрещення Русі-України, брати були християнами. Старший, Борис, отримав гарну освіту. Він любив читати Святе Письмо, твори святих отців і особливо житія святих. Гліб з дитинства поділяв його прагнення присвятити життя служінню Богу.

Ще за життя батька Борис отримав у спадок Ростов. Незадовго до своєї смерті вел. кн. Володимир закликав Бориса до Києва і направив його з військом проти печенігів. По смерті кн. Володимира старший із синів, Святополк, оголосив себе вел. кн. Київським.

Св. Борис у цей час повертався з походу, так і не зустрівши печенігів. Він розпустив військо. Однак Святополк не повірив щирості Бориса і підіслав до нього вбивць. Ті напали, коли він молився за утренею в неділю 24 липня 1015 р. в наметі на березі р. Альти, і пронизали списами. 3 ним був убитий слуга Георгій Угрин. Тіло кн. Бориса таємно привезли до Вишгорода і поклали в храмі Св. Василія Великого.

Після цього Святополк, названий пізніше Окаянним, настільки ж віроломно умертвив кн. Гліба. Підступно викликавши брата з його уділу - Мурома, Святополк послав йому назустріч убивць. Зустріч Гліба з ними сталася в гирлі р. Смядині, під Смоленськом.

Свої життя страстотерпці поклали на вівтар братньої любові і стали першими святими Русі-України.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 24 липня.
-----------

#Житія_святих

РІВНОАП. ОЛЬГИ, ВЕЛ. КН. КИЇВСЬКОЇ

Невідомо де і коли народилася кн. Ольга; однак це були терени Русі-України. Передання розповідає про її зустріч з майбутнім чоловіком, кн. Ігорем. Князь прибув з Києва до своїх воло дінь і мав потребу перебратися на інший берег річки. Човнярем була дівчина-красуня. Запалала в князя хіть став він схиляти її до гріха. Та не такою була юнка: не лише вродливою, але й розумною. Присоромивши Ігоря, нагадала йому про князівську гідність володаря і судді, який має бути прикладом добрих справ для своїх підданих. Князь запам'ятав її слова, її вроду. А як прийшов йому час оженитися, згадав він зустріч з Ольгою. 903 р. відгуляли весілля.

Згодом народився син Святослав. 948 р. кн. Ігор мав конфлікт з древлянами у Коростені, і князя було вбито. Звичайно, будучи язичницею, вона не могла не помститися за смерть чоловіка. Так воно й сталося.

Син Святослав був ще малим. Управляючи Київською державою, Ольга постійно проявляла велику мудрість. Підтримувала дружні стосунки зі Сходом - Візантією, а згодом - і з Заходом.

955 р. в Константинополі, під час візиту до Візантії, Ольга приймає хрещення від Вселенського Патріарха Феофілакта. Хрещеним батьком був сам імп. Візантії Костянтин Багрянородний. У хрещенні Ольга отримала ім'я Олена.

Приєдналась кн. Ольга до християнства грецького, заклавши фундамент православної віри у Русі-Україні на подальші часи. У цьому і був рівноапостольський подвиг вел. кн. Ольги.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 11 липня.
-----------

#Житія_святих

ВМЦ. МАРИНИ (МАРГАРИТИ)

Св. Марина (бл. 289-304) народилася в Антіохії Пісидійській (нині Туреччина). Батько її був язичником-жерцем. Від своєї годувальниці св. Марина дізналася про християнську віру. У той час імп. Діоклетіан (284-305) влаштував гоніння на християн. Коли Марині виповнилося 12 р., вона прийняла хрещення. Дізнавшись про це, батько відрікся від неї.

Якось у віці 15-ти років Марина пасла овець. Правитель тієї області (єпарх) проїжджав повз, зачарувався її красою і освідчився їй. Марина не приховувала, що вона християнка. Тоді правитель віддав її під опіку одній знатній жінці, сподіваючись, що та вмовить дівчину зректися Христа. Але Марина відкинула це і відмовилася принести жертву ідолам.

Тоді її піддали різним катуванням. Побачивши страждання юнки, народ плакав від жалю. Благодать Божа зцілила Марину від ран, але мучителі не збагнули дива. Наступного дня її знову мучили. Під час тортур здригнулася земля, з рук Марини спали кайдани, над її головою засяяло незвичайне світло, в якому кружляла голубка із золотим вінцем у дзьобі. Вражений народ став славити Бога. Правитель наказав стратити Марину і тих, хто увірував у Христа. Того дня разом із нею обезголовили 15 000 осіб.

Очевидець Феотим описав її страждання. Мощі великомучениці Марини зберігалися в Константинополі до взяття міста хрестоносцями 1204 р.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 17 липня.
-----------

#Житія_святих

СОБОР 12-ОХ АПОСТОЛΙΒ

За 3 роки до розп'яття на Хресті Ісус почав збирати собі учнів. Серед простого люду Він обирав тих, хто не лише міг усім серцем осягти глибину Його вчення, але й донести до інших Любов до Бога, здатних служити людству. Покликаних до апостольства Він наділив чудодійною силою, і вони покинули своїх рідних та звичне життя, щоб слідувати за своїм Божественним Учителем, розділяти з Ним усі труднощі й страждання на нелегкому шляху до Істини й спасіння роду людського.

Імена найближчих учнів Спасителя відомі й неодноразово зустрічаються в св. книгах. Єдина відмінність, що в більш ранніх джерелах до їх числа входить і Юда Іскаріот, якого після зрадництва замінили жеребом на Матвія. Після Вознесіння Ісуса і сходження на апп. Святого Духу, вони продовжили своє служіння Сину Божому і розійшлися з проповідями по всьому світу, доносячи вогонь Віри до всіх народів і племен.

Своєю апостольською діяльністю учні Христа викликали невдоволення у чаклунів, фарисеїв та книжників, служителів язичницьких культів. Їм довелося чимало пережити, і більшість з апостолів закінчила життя мученицькою смертю. У кожного апостола є свій день пам'яті у році, коли вдячні нащадки згадують про їх великі діяння.

Ось імена 12-ох апп.: Петро Первоверховний, Андрій Первозваний, Яків Заведеїв, Іоан Богослов, Пилип, Варфоломій, Хома, Матвій, Яків Алфеїв, Юда Яковів (Тадей), Симон Зилот, Матвій.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 30 червня.
-----------

#Житія_святих

СОБОР 12-ОХ АПОСТОЛΙΒ

За 3 роки до розп'яття на Хресті Ісус почав збирати собі учнів. Серед простого люду Він обирав тих, хто не лише міг усім серцем осягти глибину Його вчення, але й донести до інших Любов до Бога, здатних служити людству. Покликаних до апостольства Він наділив чудодійною силою, і вони покинули своїх рідних та звичне життя, щоб слідувати за своїм Божественним Учителем, розділяти з Ним усі труднощі й страждання на нелегкому шляху до Істини й спасіння роду людського.

Імена найближчих учнів Спасителя відомі й неодноразово зустрічаються в св. книгах. Єдина відмінність, що в більш ранніх джерелах до їх числа входить і Юда Іскаріот, якого після зрадництва замінили жеребом на Матвія. Після Вознесіння Ісуса і сходження на апп. Святого Духу, вони продовжили своє служіння Сину Божому і розійшлися з проповідями по всьому світу, доносячи вогонь Віри до всіх народів і племен.

Своєю апостольською діяльністю учні Христа викликали невдоволення у чаклунів, фарисеїв та книжників, служителів язичницьких культів. Їм довелося чимало пережити, і більшість з апостолів закінчила життя мученицькою смертю. У кожного апостола є свій день пам'яті у році, коли вдячні нащадки згадують про їх великі діяння.

Ось імена 12-ох апп.: Петро Первоверховний, Андрій Первозваний, Яків Заведеїв, Іоан Богослов, Пилип, Варфоломій, Хома, Матвій, Яків Алфеїв, Юда Яковів (Тадей), Симон Зилот, Матвій.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 30 червня.
-----------