• #кіно
    #рекомендація
    «Varta1, Львів, Україна»
    (2015) реж. Юрій Грицина
    Жанр: драма
    Хронометраж: 63 хв.
    💭 Про що фільм:
    Спроба реконструкції атмосфери і реакцій часів кінця Євромайдану, коли у Львові після Ночі Гніву (19.02.2014) активісти перебрали на себе функцію правоохоронців. Фільм використовує записи радіопереговорів автомобільних патрулів активістів, щоб поставити кілька запитань про природу революції. Що таке самоорганізація? Як створюється демократія? Хто визначає покарання? Де центр і периферія революції? Де її початок і кінець?

    Дивитися - тут : https://takflix.com/uk/films/varta1-lviv-ukrayina
    #кіно #рекомендація «Varta1, Львів, Україна» (2015) реж. Юрій Грицина Жанр: драма Хронометраж: 63 хв. 💭 Про що фільм: Спроба реконструкції атмосфери і реакцій часів кінця Євромайдану, коли у Львові після Ночі Гніву (19.02.2014) активісти перебрали на себе функцію правоохоронців. Фільм використовує записи радіопереговорів автомобільних патрулів активістів, щоб поставити кілька запитань про природу революції. Що таке самоорганізація? Як створюється демократія? Хто визначає покарання? Де центр і периферія революції? Де її початок і кінець? Дивитися - тут : https://takflix.com/uk/films/varta1-lviv-ukrayina
    408views
  • Демократія аж настільки розквітла, що кожна собака має право голосу, — військовий
    Демократія аж настільки розквітла, що кожна собака має право голосу, — військовий
    215views 6Plays
  • В Україні відбувається монополізація влади, — The Economist.

    Найбільша вразливість України полягає не у військовій сфері, а в політичній, де зростаюча монополія Зеленського на владу може підривати ефективність держави та військові зусилля, йдеться в матеріалі видання.

    Переслідування опозиційних політиків, таких як Порошенко, та активістів громадянського суспільства, як Шабунін, створює небезпечний прецедент та нагадує ранні роки правління путіна - пише The Economist

    "Українська політика далека від російської, а концентрація влади є природним наслідком війни. Але деякі з найпалкіших прихильників України дедалі більше хвилюються, що це може зайти надто далеко. Дійсно, українська демократія ніколи не була заснована на верховенстві права. Її плюралізм забезпечувався різноманітністю її регіонів, конкуруючими інтересами владних груп і активним громадянським суспільством, яке спиралося на підтримку західних посольств і засобів масової інформації. Але всі ці стримуючі фактори послаблюються або зникають"

    Тих, хто виявляє надто багато незалежності, має надто велику народну підтримку або користується прямими лініями зв'язку із західними країнами, звільняють або відсувають на другий план, як, наприклад, ексголовкома ЗСУ Залужного.
    В Україні відбувається монополізація влади, — The Economist. Найбільша вразливість України полягає не у військовій сфері, а в політичній, де зростаюча монополія Зеленського на владу може підривати ефективність держави та військові зусилля, йдеться в матеріалі видання. Переслідування опозиційних політиків, таких як Порошенко, та активістів громадянського суспільства, як Шабунін, створює небезпечний прецедент та нагадує ранні роки правління путіна - пише The Economist "Українська політика далека від російської, а концентрація влади є природним наслідком війни. Але деякі з найпалкіших прихильників України дедалі більше хвилюються, що це може зайти надто далеко. Дійсно, українська демократія ніколи не була заснована на верховенстві права. Її плюралізм забезпечувався різноманітністю її регіонів, конкуруючими інтересами владних груп і активним громадянським суспільством, яке спиралося на підтримку західних посольств і засобів масової інформації. Але всі ці стримуючі фактори послаблюються або зникають" Тих, хто виявляє надто багато незалежності, має надто велику народну підтримку або користується прямими лініями зв'язку із західними країнами, звільняють або відсувають на другий план, як, наприклад, ексголовкома ЗСУ Залужного.
    159views 1 Shares
  • 28 березня 1898 року народився Микола Сціборський — український державний та військовий діяч, учасник Української революції 1917 – 1921 роках, підполковник Армії УНР, теоретик українського націоналізму, один із фундаторів Організації Українських Націоналістів (ОУН).

    Народився у Житомирі. Походив із родини православних українців, які мали польське коріння. Першу світову війну пройшов у складі російської армії, нагороджений орденами Святої Анни 3 і 4 ступенів та Святого Станіслава 3 ступеня, а також Георгіївським хрестом 4 ступеня. Був двічі поранений.

    У жовтні 1917 р. очолив українізовану «автономну національну військову частину» в 1-му лейб-гренадерському полку російської армії. Микола Сціборський (псевдо - Рокош, Житомирський, Юрій) у листопаді 1917 р. потрапив під газову атаку. Вижив, але був визнаний інвалідом із 50 відсотковою втратою працездатності.

    Незважаючи на це, у період Української революції 1917 - 1921 років, включився у створення української армії. Працював у військовому міністерстві. За доби Гетьманату Павла Скоропадського був помічником повітового коменданта на Чернігівщині.

    На початку 1920-х рр. змушений був емігрувати. У Празі, 12 листопада 1925 р. очолив Легію українських націоналістів.

    28 січня - 3 лютого 1929 р. на Першому Конгресі Українських Націоналістів у Відні створено Організацію Українських Націоналістів. Миколу Сціборського було обрано заступником Голови Проводу ОУН. Мав довіру Євгена Коновальця.

    У Празі Микола Сціборський працював редактором офіційного видання Проводу українських націоналістів (ПУН) - журналу «Розбудова нації» з 1928 р. до його заборони у 1934 р. Пізніше жив у Парижі, де був серед засновників часопису «Українське слово». У 1938 р. перебрався до Відня, а згодом – до Кракова.

    Микола Сціборський – автор низки ґрунтовних праць з теорії та практики українського націоналізму, зокрема: «Робітництво і ОУН» (1932), «ОУН і селянство» (1933), «Національна політика більшовиків в Україні» (1938), «Демократія», «Сталінізм» (1938), «Україна і національна політика Совєтів» (1938), «Україна в цифрах» (1940, 1944) й «Нарису проекту основних законів (Конституції) Української Держави» (1939).

    На початку 1941 р. Микола Сціборський, як референт пропаганди ПУН, разом з членом Проводу Омеляном Сеником та діячем ОУН Олегом Ольжичем у складі Похідної групи повернувся в Україну для подальшої боротьби за її самостійність.

    30 серпня 1941 р. у Житомирі Сціборського і Сеника за нез’ясованих обставин невідомі розстріляли на вулиці. Сеник загинув одразу, до пораненого Миколи Сціборського гестапо не допустило лікаря, він помер за кілька годин через втрату крові. 🕯Похований у Житомирі на подвір'ї Свято-Преображенського Собору.

    28 березня 1898 року народився Микола Сціборський — український державний та військовий діяч, учасник Української революції 1917 – 1921 роках, підполковник Армії УНР, теоретик українського націоналізму, один із фундаторів Організації Українських Націоналістів (ОУН). Народився у Житомирі. Походив із родини православних українців, які мали польське коріння. Першу світову війну пройшов у складі російської армії, нагороджений орденами Святої Анни 3 і 4 ступенів та Святого Станіслава 3 ступеня, а також Георгіївським хрестом 4 ступеня. Був двічі поранений. У жовтні 1917 р. очолив українізовану «автономну національну військову частину» в 1-му лейб-гренадерському полку російської армії. Микола Сціборський (псевдо - Рокош, Житомирський, Юрій) у листопаді 1917 р. потрапив під газову атаку. Вижив, але був визнаний інвалідом із 50 відсотковою втратою працездатності. Незважаючи на це, у період Української революції 1917 - 1921 років, включився у створення української армії. Працював у військовому міністерстві. За доби Гетьманату Павла Скоропадського був помічником повітового коменданта на Чернігівщині. На початку 1920-х рр. змушений був емігрувати. У Празі, 12 листопада 1925 р. очолив Легію українських націоналістів. 28 січня - 3 лютого 1929 р. на Першому Конгресі Українських Націоналістів у Відні створено Організацію Українських Націоналістів. Миколу Сціборського було обрано заступником Голови Проводу ОУН. Мав довіру Євгена Коновальця. У Празі Микола Сціборський працював редактором офіційного видання Проводу українських націоналістів (ПУН) - журналу «Розбудова нації» з 1928 р. до його заборони у 1934 р. Пізніше жив у Парижі, де був серед засновників часопису «Українське слово». У 1938 р. перебрався до Відня, а згодом – до Кракова. Микола Сціборський – автор низки ґрунтовних праць з теорії та практики українського націоналізму, зокрема: «Робітництво і ОУН» (1932), «ОУН і селянство» (1933), «Національна політика більшовиків в Україні» (1938), «Демократія», «Сталінізм» (1938), «Україна і національна політика Совєтів» (1938), «Україна в цифрах» (1940, 1944) й «Нарису проекту основних законів (Конституції) Української Держави» (1939). На початку 1941 р. Микола Сціборський, як референт пропаганди ПУН, разом з членом Проводу Омеляном Сеником та діячем ОУН Олегом Ольжичем у складі Похідної групи повернувся в Україну для подальшої боротьби за її самостійність. 30 серпня 1941 р. у Житомирі Сціборського і Сеника за нез’ясованих обставин невідомі розстріляли на вулиці. Сеник загинув одразу, до пораненого Миколи Сціборського гестапо не допустило лікаря, він помер за кілька годин через втрату крові. 🕯Похований у Житомирі на подвір'ї Свято-Преображенського Собору.
    Like
    1
    828views
  • За про УКРАЇНСЬКУ ПОЗИЦІЮ І ЗА ПРАВДУ ...В екстремісти .Демократія світогляду - боягузів!
    ТЕБЕ і ТВІЙ НАРОД ЗНИЩУЮТЬ .....А ти буть толерантним , латентним терпілою.Ні в якому разі не розповідай про це...Бо це не комфортна та неприйнятна тема.Ліпше бреши, будь як всі ...І смійся "американською🥳🥴 крейзі посмішкою" ....МОВЧАТИ !(це наказує мені пейсбук).....МОВЧАТИ!
    ✍️23.05.2025
    За про УКРАЇНСЬКУ ПОЗИЦІЮ І ЗА ПРАВДУ ...В екстремісти .Демократія світогляду - боягузів! ТЕБЕ і ТВІЙ НАРОД ЗНИЩУЮТЬ .....А ти буть толерантним , латентним терпілою.Ні в якому разі не розповідай про це...Бо це не комфортна та неприйнятна тема.Ліпше бреши, будь як всі ...І смійся "американською🥳🥴 крейзі посмішкою" ....МОВЧАТИ !(це наказує мені пейсбук).....МОВЧАТИ! ✍️23.05.2025
    426views
  • Україна це не росія, у нас ще працює демократія і правосуддя. Але агентів впливу ще багато на території України.

    https://www.youtube.com/watch?v=UchciZ2c0_k
    Україна це не росія, у нас ще працює демократія і правосуддя. Але агентів впливу ще багато на території України. https://www.youtube.com/watch?v=UchciZ2c0_k
    578views 29Plays
  • В Україні відбувається монополізація влади, — The Economist.

    Найбільша вразливість України полягає не у військовій сфері, а в політичній, де зростаюча монополія Зеленського на владу може підривати ефективність держави та військові зусилля, йдеться в матеріалі видання.

    Переслідування опозиційних політиків, таких як Порошенко, та активістів громадянського суспільства, як Шабунін, створює небезпечний прецедент та нагадує ранні роки правління путіна - пише The Economist

    "Українська політика далека від російської, а концентрація влади є природним наслідком війни. Але деякі з найпалкіших прихильників України дедалі більше хвилюються, що це може зайти надто далеко. Дійсно, українська демократія ніколи не була заснована на верховенстві права. Її плюралізм забезпечувався різноманітністю її регіонів, конкуруючими інтересами владних груп і активним громадянським суспільством, яке спиралося на підтримку західних посольств і засобів масової інформації. Але всі ці стримуючі фактори послаблюються або зникають"

    Тих, хто виявляє надто багато незалежності, має надто велику народну підтримку або користується прямими лініями зв'язку із західними країнами, звільняють або відсувають на другий план, як, наприклад, ексголовкома ЗСУ Залужного.
    В Україні відбувається монополізація влади, — The Economist. Найбільша вразливість України полягає не у військовій сфері, а в політичній, де зростаюча монополія Зеленського на владу може підривати ефективність держави та військові зусилля, йдеться в матеріалі видання. Переслідування опозиційних політиків, таких як Порошенко, та активістів громадянського суспільства, як Шабунін, створює небезпечний прецедент та нагадує ранні роки правління путіна - пише The Economist "Українська політика далека від російської, а концентрація влади є природним наслідком війни. Але деякі з найпалкіших прихильників України дедалі більше хвилюються, що це може зайти надто далеко. Дійсно, українська демократія ніколи не була заснована на верховенстві права. Її плюралізм забезпечувався різноманітністю її регіонів, конкуруючими інтересами владних груп і активним громадянським суспільством, яке спиралося на підтримку західних посольств і засобів масової інформації. Але всі ці стримуючі фактори послаблюються або зникають" Тих, хто виявляє надто багато незалежності, має надто велику народну підтримку або користується прямими лініями зв'язку із західними країнами, звільняють або відсувають на другий план, як, наприклад, ексголовкома ЗСУ Залужного.
    166views 1 Shares
  • ПРОВИДЦІ ЯЄЧНІ. Короткий брутальний гімн найпростішому дивацтву кулінарії

    Яєчня — це не просто сніданок. Це світовий ритуал виживання. Це коли прокидається не тільки шлунок, а й злість на цей світ, а перше, що під руку — яйце. Розбив, кинув на гарячу сковорідку, і хай стріляє, хай шкварчить, хай пахне, як гнів із ранкового похмілля.

    Де є курка — там є яйце. Де є яйце — там буде яєчня. І це справедливо, бо яйце — це ідеальний продукт: воно саме себе носить у пакуванні, не вимагає стратегії, не вередує зі спеціями, готується за 2 хвилини й має білка більше, ніж дехто на турніку.

    Яйце — це демократія їжі. Його їсть президент і сантехнік, студент і програміст, монах і бурмило. Зі щойно знесеного яйця можна зробити і омлет, і м’яке варене, і бенедикт, але тільки яєчня говорить правду. Без прикрас. Без компромісів. Як є.

    Хтось смажить її на салі, хтось на кокосовій олії — різниця лише в запаху гріха. Бо яєчня завжди була їжею тих, хто не має часу на ілюзії. Яєчня — це пророцтво кухонного бунту. Це їжа, яка не просить дозволу бути смачною.

    Провидець яєчні — це не кухар, це той, хто вміє з тріщини шкаралупи дістати не тільки жовток, а й сенс буття. Бо коли світ ламається, ти смажиш яйце. Бо коли нічого не лишилось — є ще одна курка. І в неї завжди буде план «Б».
    ПРОВИДЦІ ЯЄЧНІ. Короткий брутальний гімн найпростішому дивацтву кулінарії Яєчня — це не просто сніданок. Це світовий ритуал виживання. Це коли прокидається не тільки шлунок, а й злість на цей світ, а перше, що під руку — яйце. Розбив, кинув на гарячу сковорідку, і хай стріляє, хай шкварчить, хай пахне, як гнів із ранкового похмілля. Де є курка — там є яйце. Де є яйце — там буде яєчня. І це справедливо, бо яйце — це ідеальний продукт: воно саме себе носить у пакуванні, не вимагає стратегії, не вередує зі спеціями, готується за 2 хвилини й має білка більше, ніж дехто на турніку. Яйце — це демократія їжі. Його їсть президент і сантехнік, студент і програміст, монах і бурмило. Зі щойно знесеного яйця можна зробити і омлет, і м’яке варене, і бенедикт, але тільки яєчня говорить правду. Без прикрас. Без компромісів. Як є. Хтось смажить її на салі, хтось на кокосовій олії — різниця лише в запаху гріха. Бо яєчня завжди була їжею тих, хто не має часу на ілюзії. Яєчня — це пророцтво кухонного бунту. Це їжа, яка не просить дозволу бути смачною. Провидець яєчні — це не кухар, це той, хто вміє з тріщини шкаралупи дістати не тільки жовток, а й сенс буття. Бо коли світ ламається, ти смажиш яйце. Бо коли нічого не лишилось — є ще одна курка. І в неї завжди буде план «Б».
    Love
    Like
    4
    713views 1 Shares
  • Маніфест команди есмінця «Завидний», який у 1917 році першим серед кораблів Чорноморського флоту підняв український прапор та відмовився його спускати.

    «Ми, українці ескадрового міноносця «Завидний», підняли свій національний український прапор на гафелі задля того, щоби показати, що не дивлячись на віковий гніт, все-таки живі ще сини нашої славної матері-України, а значить жива та сила, яка повинна відновити права нашої славної, дорогої матері-України.

    Цим ми показали, що ми, як і вся демократія Росії, вимагаємо проголошення російської федеративної демократичної республіки, а значить вимагаємо автономії як для інших, так і для всієї рідної і дорогої матері-України.

    Підняттям прапора ми показали, що являємо собою силу, і що цю силу ми застосуємо для досягнення своїх омріяних цілей задля відновлення всіх прав пригнічених народів. Нашим ворогам, і тим людям, які не ознайомившись з нашими переконаннями, звинувачують нас в анархії, у відокремленні, у створенні хаосу і т.і. ми заявляємо, що не відокремлюємося од великої Росії, а йдемо рука об руку із всім пригніченим народом, ми більше ніж хто-небудь, не бажаємо роздорів, а лише стараємося втілити в життя гасло свободи, рівенства, братерства, щоб вони не залишились лише криком волаючого в пустелі, як це було досі. Цим ми лише нагадали всій демократії, що вона заснула, що ми закликаємо її піднятися, і йти з нами на боротьбу проти буржуазії за реалізацію прав всіх пригнічених народів і за мир во всьому світі.

    Ми, українці ескадрового міноносця «Завидний», закликаємо всіх вірних синів дорогої України, а також всю російську демократію підтримати нас в боротьбі за найкращі ідеали. Так, ми, українці, не спустимо піднятий нами наш національний прапор до того часу, як існуємо ми і існує міноносець «Завидний».

    Голова судового комітету Кубко. Голова гуртка Курілович, секретар прапорщик Кіслін. Члени: Семесенко, Дегтярьов і Скакун“.

    Тоді вони ще навіть вірили, що існує хоча б якесь майбутнє у складі федеративної і «в майбутньому демократичної росії». Але ми чудово знаємо, що цього не відбулося і ніколи не було й не буде. Там де росія - там завжди тиранія, кривавий завойовницький імперіалізм, відсутність прав і собод, знищення ідентичностей та смерть.

    Нам за своє стояти. Україна понад усе!
    🇺🇦
    Маніфест команди есмінця «Завидний», який у 1917 році першим серед кораблів Чорноморського флоту підняв український прапор та відмовився його спускати. «Ми, українці ескадрового міноносця «Завидний», підняли свій національний український прапор на гафелі задля того, щоби показати, що не дивлячись на віковий гніт, все-таки живі ще сини нашої славної матері-України, а значить жива та сила, яка повинна відновити права нашої славної, дорогої матері-України. Цим ми показали, що ми, як і вся демократія Росії, вимагаємо проголошення російської федеративної демократичної республіки, а значить вимагаємо автономії як для інших, так і для всієї рідної і дорогої матері-України. Підняттям прапора ми показали, що являємо собою силу, і що цю силу ми застосуємо для досягнення своїх омріяних цілей задля відновлення всіх прав пригнічених народів. Нашим ворогам, і тим людям, які не ознайомившись з нашими переконаннями, звинувачують нас в анархії, у відокремленні, у створенні хаосу і т.і. ми заявляємо, що не відокремлюємося од великої Росії, а йдемо рука об руку із всім пригніченим народом, ми більше ніж хто-небудь, не бажаємо роздорів, а лише стараємося втілити в життя гасло свободи, рівенства, братерства, щоб вони не залишились лише криком волаючого в пустелі, як це було досі. Цим ми лише нагадали всій демократії, що вона заснула, що ми закликаємо її піднятися, і йти з нами на боротьбу проти буржуазії за реалізацію прав всіх пригнічених народів і за мир во всьому світі. Ми, українці ескадрового міноносця «Завидний», закликаємо всіх вірних синів дорогої України, а також всю російську демократію підтримати нас в боротьбі за найкращі ідеали. Так, ми, українці, не спустимо піднятий нами наш національний прапор до того часу, як існуємо ми і існує міноносець «Завидний». Голова судового комітету Кубко. Голова гуртка Курілович, секретар прапорщик Кіслін. Члени: Семесенко, Дегтярьов і Скакун“. Тоді вони ще навіть вірили, що існує хоча б якесь майбутнє у складі федеративної і «в майбутньому демократичної росії». Але ми чудово знаємо, що цього не відбулося і ніколи не було й не буде. Там де росія - там завжди тиранія, кривавий завойовницький імперіалізм, відсутність прав і собод, знищення ідентичностей та смерть. Нам за своє стояти. Україна понад усе! 🇺🇦
    267views
  • #тварини
    Охоронці африканської демократії — це... буйволи!
    Африканські буйволи, як з’ясувалося, вміють ухвалювати колективні рішення за допомогою так званого голосування.

    Звісно, буйволи не підіймають копита та не заповнюють бюлетені. Усе набагато простіше: їхній «голос» виражається в напрямку, в якому вони повертаються, коли відпочивають чи пасуться.

    Коли стадо вирішує, куди рухатись, окремі буйволи(зазвичай дорослі самки) починають вставати й повертатися у той бік, який, на їхню думку, є найкращим.

    Інші буйволи спостерігають за цими «ініціаторами», і поступово все більше тварин встають і теж повертаються в певному напрямку.

    Дослідження показали, що стадо починає рух лише тоді, коли більшість тварин «проголосувала» за певний маршрут, повернувшись у його бік

    Як тільки цей поріг досягнуто — все стадо, включно з тими, хто «голосував» за інші варіанти або не «голосував» узагалі, злагоджено рушає вперед

    Справжня демократія і колективна воля в світі тварин.
    #тварини Охоронці африканської демократії — це... буйволи! Африканські буйволи, як з’ясувалося, вміють ухвалювати колективні рішення за допомогою так званого голосування. Звісно, буйволи не підіймають копита та не заповнюють бюлетені. Усе набагато простіше: їхній «голос» виражається в напрямку, в якому вони повертаються, коли відпочивають чи пасуться. Коли стадо вирішує, куди рухатись, окремі буйволи(зазвичай дорослі самки) починають вставати й повертатися у той бік, який, на їхню думку, є найкращим. Інші буйволи спостерігають за цими «ініціаторами», і поступово все більше тварин встають і теж повертаються в певному напрямку. Дослідження показали, що стадо починає рух лише тоді, коли більшість тварин «проголосувала» за певний маршрут, повернувшись у його бік Як тільки цей поріг досягнуто — все стадо, включно з тими, хто «голосував» за інші варіанти або не «голосував» узагалі, злагоджено рушає вперед Справжня демократія і колективна воля в світі тварин.
    Love
    1
    97views
More Results