• 💔 В Одесі рано-вранці пролунав потужний вибух, Повітряні Сили попереджали про атаку балістикою

    Російська армія атакувала мирну українську Одесу після нічних ударів дронами, внаслідок яких загинуло двоє людей. Ще пʼятеро осіб травмовані.

    🔻 Через нічну атаку в місті пошкоджені житлові багатоповерхівки, приватні будинки, супермаркет, школа та легкові автомобілі. В деяких місцях спалахнули пожежі.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    💔 В Одесі рано-вранці пролунав потужний вибух, Повітряні Сили попереджали про атаку балістикою Російська армія атакувала мирну українську Одесу після нічних ударів дронами, внаслідок яких загинуло двоє людей. Ще пʼятеро осіб травмовані. 🔻 Через нічну атаку в місті пошкоджені житлові багатоповерхівки, приватні будинки, супермаркет, школа та легкові автомобілі. В деяких місцях спалахнули пожежі. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    129переглядів
  • 1 травня 1966 року над одним із київських вишів замайорів український національний синьо-жовтий прапор.

    Георгій Москаленко навчався на вечірньому відділенні Київського інституту народного господарства. Віктор Кукса працював будівельником. Обидва мешкали в одному з гуртожитків у Святошині.

    Вночі проти 1 травня 1966 р. Георгій Москаленко та Віктор Кукса встановили український національний прапор на даху головного корпусу Київського інституту народного господарства.

    Все було продумано. Саме тут, під стінами КІНГу, вранці шикувалися першотравневі колони демонстрантів, тож прапор мали побачити багато людей. Жовто-блакитний прапор (саме в такому порядку розташування смуг) було пошито з двох жіночих шарфів. З грошей УНР скопіювали національний герб-Тризуб, вирізали його з чорної матерії й нашили на прапор. Чорнилом, друкованими літерами, на прапорі написали: «Ще не вмерла Україна, ще її не вбито! ДПУ».

    Під час встановлення прапора Г.Москаленко стояв із самопалом на сторожі біля пожежної драбини, В.Кукса виліз на дах, зрізав кухонним ножем червоний прапор і замість нього прив'язав жовто-синій.

    1 травня о 6:30 зчинився рейвах. Інститутський двірник угледів прапор, повідомив вахтерові, а той –секретареві парткому Р. Костюку та проректорові К. Капустіну. Прапор занесли до парткому і викликали міліцію. З огляду на серйозність ситуації прибув кадебіст – лейтенант Іванов – і забрав прапор.

    Затим до інституту приїхала слідча група кґб на чолі з лейтенантом Берестовським. Оглянули «місце злочину». Порушили кримінальну справу за ознаками «посягання на територіальну цілісність
    УРСР».

    Агентам кґб з числа студентів та викладачів було доручено особливо уважно придивлятись і прислухатись. Студентів посадили за безкінечні диктанти, аби ідентифікувати стилістику написів на
    прапорі.

    Нарешті під кінець року слідство вийшло на «злочинців».

    21 лютого1967 р. Григорій Москаленко та Володимир Кукса були заарештовані. Київський обласний суд на закритому засіданні визнав обвинувачуваних у «антирадянській агітації» й засудив Г.Москаленка до 3 років таборів суворого режиму, Г.Куксу — до 2 років.

    Григорій Москаленко звільнився 1970 р., працював сантехніком, згодом – майстром, виконробом. Брав активну участь у рухові за незалежність, був депутатом Бучанської селищної Ради.

    Віктор Кукса після повернення з таборів працював машиністом екскаватора. Зазнавав постійного тиску з боку міліції та кґб. Входив до складу відомого «дисидентського» хору «Гомін» Л.Ященка. Брав участь у русі за незалежність.

    У січні 2007 р. Г.Москаленко та В.Кукса були
    реабілітовані.

    За рік до того — 16 листопада 2006-го - на будівлі Київського інституту народного господарства було встановлено меморіальну дошку в пам'ять про відважний вчинок патріотів Георгія Москаленка та Віктора Кукси.

    1 травня 1966 року над одним із київських вишів замайорів український національний синьо-жовтий прапор. Георгій Москаленко навчався на вечірньому відділенні Київського інституту народного господарства. Віктор Кукса працював будівельником. Обидва мешкали в одному з гуртожитків у Святошині. Вночі проти 1 травня 1966 р. Георгій Москаленко та Віктор Кукса встановили український національний прапор на даху головного корпусу Київського інституту народного господарства. Все було продумано. Саме тут, під стінами КІНГу, вранці шикувалися першотравневі колони демонстрантів, тож прапор мали побачити багато людей. Жовто-блакитний прапор (саме в такому порядку розташування смуг) було пошито з двох жіночих шарфів. З грошей УНР скопіювали національний герб-Тризуб, вирізали його з чорної матерії й нашили на прапор. Чорнилом, друкованими літерами, на прапорі написали: «Ще не вмерла Україна, ще її не вбито! ДПУ». Під час встановлення прапора Г.Москаленко стояв із самопалом на сторожі біля пожежної драбини, В.Кукса виліз на дах, зрізав кухонним ножем червоний прапор і замість нього прив'язав жовто-синій. 1 травня о 6:30 зчинився рейвах. Інститутський двірник угледів прапор, повідомив вахтерові, а той –секретареві парткому Р. Костюку та проректорові К. Капустіну. Прапор занесли до парткому і викликали міліцію. З огляду на серйозність ситуації прибув кадебіст – лейтенант Іванов – і забрав прапор. Затим до інституту приїхала слідча група кґб на чолі з лейтенантом Берестовським. Оглянули «місце злочину». Порушили кримінальну справу за ознаками «посягання на територіальну цілісність УРСР». Агентам кґб з числа студентів та викладачів було доручено особливо уважно придивлятись і прислухатись. Студентів посадили за безкінечні диктанти, аби ідентифікувати стилістику написів на прапорі. Нарешті під кінець року слідство вийшло на «злочинців». 21 лютого1967 р. Григорій Москаленко та Володимир Кукса були заарештовані. Київський обласний суд на закритому засіданні визнав обвинувачуваних у «антирадянській агітації» й засудив Г.Москаленка до 3 років таборів суворого режиму, Г.Куксу — до 2 років. Григорій Москаленко звільнився 1970 р., працював сантехніком, згодом – майстром, виконробом. Брав активну участь у рухові за незалежність, був депутатом Бучанської селищної Ради. Віктор Кукса після повернення з таборів працював машиністом екскаватора. Зазнавав постійного тиску з боку міліції та кґб. Входив до складу відомого «дисидентського» хору «Гомін» Л.Ященка. Брав участь у русі за незалежність. У січні 2007 р. Г.Москаленко та В.Кукса були реабілітовані. За рік до того — 16 листопада 2006-го - на будівлі Київського інституту народного господарства було встановлено меморіальну дошку в пам'ять про відважний вчинок патріотів Георгія Москаленка та Віктора Кукси.
    Like
    2
    452переглядів
  • НОВИЙ ДЕНЬ

    Рано - вранці у віконце.
    Залетів промінчик сонця,
    Лоскотав грайливо щічки,
    Щоб проснулись мої вічки.
    Пташечки так рано встали
    Дзвінко під вікном моїм пісні співали.
    Тут через вікно відкрите
    Влетів джміль жу-жу.
    А хіба пора вставати ?
    Все гуркоче і шумить
    Сонечко піднялось височенько
    Доброго ранку Вам, рідненькі!
    Народився новий день!

    🦋 Л. Савонік Проневич
    НОВИЙ ДЕНЬ Рано - вранці у віконце. Залетів промінчик сонця, Лоскотав грайливо щічки, Щоб проснулись мої вічки. Пташечки так рано встали Дзвінко під вікном моїм пісні співали. Тут через вікно відкрите Влетів джміль жу-жу. А хіба пора вставати ? Все гуркоче і шумить Сонечко піднялось височенько Доброго ранку Вам, рідненькі! Народився новий день! 🦋 Л. Савонік Проневич
    113переглядів
  • ⚡️Фрідріх Мерц обраний канцлером Німеччини, - DW
    Бундестаг схвалив його кандидатуру з другої спроби. За проголосували 325 депутатів за необхідних 316.
    У першому турі голосування вранці 6 травня Мерцю не вдалося отримати абсолютну більшість – він набрав лише 310 голосів. Це був перший такий випадок в історії ФРН. Хто саме з депутатів від ХДС/ХСС та СДПН не підтримав Мерця, невідомо, оскільки голосування було таємним.
    ⚡️Фрідріх Мерц обраний канцлером Німеччини, - DW Бундестаг схвалив його кандидатуру з другої спроби. За проголосували 325 депутатів за необхідних 316. У першому турі голосування вранці 6 травня Мерцю не вдалося отримати абсолютну більшість – він набрав лише 310 голосів. Це був перший такий випадок в історії ФРН. Хто саме з депутатів від ХДС/ХСС та СДПН не підтримав Мерця, невідомо, оскільки голосування було таємним.
    44переглядів
  • НАновини‼️: «ЦЕ НАШ ДІМ» — потужний погляд на життя єврейської громади України під час війни. Прем'єра: Хайфа 10.07, Тель-Авів 22.07. Зустріч з авторами.

    Фільм «ЦЕ НАШ ДІМ» — це погляд на життя єврейської громади України в умовах війни. В одному з фрагментів звучать слова:

    "24 лютого рано вранці ми прокинулися від вибухів. Люди просто спали, їх діти мирно спали, коли на них стали падати ракети. Вони ненавиділи мого чоловіка не просто як людину, а тому що він єврей. На машинах було написано "діти", і вони були повністю зруйновані."

    Цей фільм особливо важливий для ізраїльтян з українськими коренями, оскільки він торкається питань культурної ідентичності та прив'язаності до рідної землі.

    Режисер — Алекс Осмоловський, талановитий режисер з більше ніж десятирічним досвідом у кіно та рекламі. Його роботи були визнані на міжнародних кінофестивалях, а в 2022 році він був тричі нагороджений як найкращий режисер.

    Продюсер — Міхаель Катрих, засновник Laco-films Ltd., з 2016 року працює в кіно- та телевізійній індустрії. Він продюсував безліч успішних проєктів, включаючи серіали для Netflix та HULU.

    Прем'єра фільму відбудеться в Хайфі 10 липня та в Тель-Авіві 22 липня 2025 року. Після перегляду відбудеться зустріч з авторами фільму, що дасть унікальну можливість обговорити фільм та почути думки творців про процес та значення його створення.

    "Це наш дім, і нас звідси точно не вигонять", — звучить у фіналі.

    Не пропустіть шанс стати частиною цього важливого культурного події!

    Детальніше:
    https://news.nikk.co.il/uk/ce-nash-dim/

    #нановини #nanews #israel #ukraine #film
    НАновини‼️: «ЦЕ НАШ ДІМ» — потужний погляд на життя єврейської громади України під час війни. Прем'єра: Хайфа 10.07, Тель-Авів 22.07. Зустріч з авторами. Фільм «ЦЕ НАШ ДІМ» — це погляд на життя єврейської громади України в умовах війни. В одному з фрагментів звучать слова: "24 лютого рано вранці ми прокинулися від вибухів. Люди просто спали, їх діти мирно спали, коли на них стали падати ракети. Вони ненавиділи мого чоловіка не просто як людину, а тому що він єврей. На машинах було написано "діти", і вони були повністю зруйновані." Цей фільм особливо важливий для ізраїльтян з українськими коренями, оскільки він торкається питань культурної ідентичності та прив'язаності до рідної землі. Режисер — Алекс Осмоловський, талановитий режисер з більше ніж десятирічним досвідом у кіно та рекламі. Його роботи були визнані на міжнародних кінофестивалях, а в 2022 році він був тричі нагороджений як найкращий режисер. Продюсер — Міхаель Катрих, засновник Laco-films Ltd., з 2016 року працює в кіно- та телевізійній індустрії. Він продюсував безліч успішних проєктів, включаючи серіали для Netflix та HULU. Прем'єра фільму відбудеться в Хайфі 10 липня та в Тель-Авіві 22 липня 2025 року. Після перегляду відбудеться зустріч з авторами фільму, що дасть унікальну можливість обговорити фільм та почути думки творців про процес та значення його створення. "Це наш дім, і нас звідси точно не вигонять", — звучить у фіналі. Не пропустіть шанс стати частиною цього важливого культурного події! Детальніше: https://news.nikk.co.il/uk/ce-nash-dim/ #нановини #nanews #israel #ukraine #film
    NEWS.NIKK.CO.IL
    "ЦЕ НАШ ДІМ": прем'єра ізраїльського фільму - потужний погляд на життя єврейської громади в Україні під час війни. Хайфа 10.07.25, Тель-Авів 22.07.25 + зустріч з авторами.
    Не пропустіть прем'єру ізраїльського фільму «ЦЕ НАШ ДІМ» у Хайфі та Тель-Авіві у липні 2025 року! Це потужний погляд на життя єврейської громади України в умовах війни, що розкриває силу та стійкість євреїв, незважаючи на всі випробування - Новини Ізраїлю НАНовини ...
    91переглядів
  • Трамп вимагає повного припинення вогню між Україною та Росією, а не тимчасового перемир'я, про яке сьогодні заявив глава Кремля Володимир Путін. Про це заявила прессекретар Білого дому Керолайн Левітт.

    "Він (Трамп – ред.) хоче побачити постійне припинення вогню. Я розумію, що сьогодні вранці Путін запропонував тимчасове припинення вогню. Президент чітко дав зрозуміти, що він прагне постійного припинення вогню – спочатку, щоб зупинити вбивства, припинити кровопролиття", – сказала вона.

    Левітт зазначила, що Трамп "залишається оптимістом" щодо можливості укласти мирну угоду, але він також "зберігає реалістичний підхід: обом лідерам потрібно сісти за стіл переговорів, щоб знайти вихід із ситуації".
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    Трамп вимагає повного припинення вогню між Україною та Росією, а не тимчасового перемир'я, про яке сьогодні заявив глава Кремля Володимир Путін. Про це заявила прессекретар Білого дому Керолайн Левітт. "Він (Трамп – ред.) хоче побачити постійне припинення вогню. Я розумію, що сьогодні вранці Путін запропонував тимчасове припинення вогню. Президент чітко дав зрозуміти, що він прагне постійного припинення вогню – спочатку, щоб зупинити вбивства, припинити кровопролиття", – сказала вона. Левітт зазначила, що Трамп "залишається оптимістом" щодо можливості укласти мирну угоду, але він також "зберігає реалістичний підхід: обом лідерам потрібно сісти за стіл переговорів, щоб знайти вихід із ситуації". #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    110переглядів
  • #поезія
    Живу в такій красі – не передати!
    Земля, мов казка, дивна, чарівна!
    Садок і квіти скрізь навколо хати,
    Заходить в саме серденько весна.
    Тут яблуні, мов молоком облиті,
    І груші, й вишні в ніжному цвіту…
    А вранці квіти всі росою вмиті…
    Як не любити землю цю святу…
    І я люблю чарівну Україну,
    Цю землю надзвичайну, непросту.
    Люблю її я ніжно і дитинно,
    Свою Вітчизну, рідну, пресвяту.
    Мій тут почався хід, тут всі стежини,
    Які ведуть по цій землі в життя.
    Тут є усе під сонцем для людини
    І в кожного було тут майбуття.
    А зараз йде війна, земля палає,
    І ворог став на нашому путі.
    Ніхто свого майбутнього не знає…
    Чи буде сонце в нашому житті?
    А скільки весен будем ще стрічати,
    Світанків ніжних, стежечок в росі?
    Ніхто цього не може зараз знати…
    Та поки що живемо у красі,
    Радіємо, дивуємось природі,
    Любов’ю наливаємо серця.
    А на кордоні ворог, там на сході,
    Ракети посилає без кінця,
    Щоб нас убити, знищити, спалити,
    Бо забаганка визріла така…
    А ми в своїй країні хочем жити —
    Тут наша пісня гарна і дзвінка,
    Тут наше слово ніжне світанкове,
    Тут наші предки, прадіди-діди
    Й дитинство у дітей було чудове,
    Та орки принесли біду сюди…
    О, Боже, зглянься, так не має бути,
    Чого ці орки в край до нас зайшли!
    За що несемо ми страшну спокуту?
    Ми добрими і мирними були…
    Хіба за те, що волю ми любили,
    Що прагли самостійності віки?
    Та ми нікого в світі не гнобили,
    Сади садили мирно, залюбки…
    Тож зглянься, Боже! Дай нам вільно жити
    І Україну рідну збережи.
    Ми вміємо дружити і любити…
    Здолати ворогів допоможи!

    Надія Красоткіна
    #поезія Живу в такій красі – не передати! Земля, мов казка, дивна, чарівна! Садок і квіти скрізь навколо хати, Заходить в саме серденько весна. Тут яблуні, мов молоком облиті, І груші, й вишні в ніжному цвіту… А вранці квіти всі росою вмиті… Як не любити землю цю святу… І я люблю чарівну Україну, Цю землю надзвичайну, непросту. Люблю її я ніжно і дитинно, Свою Вітчизну, рідну, пресвяту. Мій тут почався хід, тут всі стежини, Які ведуть по цій землі в життя. Тут є усе під сонцем для людини І в кожного було тут майбуття. А зараз йде війна, земля палає, І ворог став на нашому путі. Ніхто свого майбутнього не знає… Чи буде сонце в нашому житті? А скільки весен будем ще стрічати, Світанків ніжних, стежечок в росі? Ніхто цього не може зараз знати… Та поки що живемо у красі, Радіємо, дивуємось природі, Любов’ю наливаємо серця. А на кордоні ворог, там на сході, Ракети посилає без кінця, Щоб нас убити, знищити, спалити, Бо забаганка визріла така… А ми в своїй країні хочем жити — Тут наша пісня гарна і дзвінка, Тут наше слово ніжне світанкове, Тут наші предки, прадіди-діди Й дитинство у дітей було чудове, Та орки принесли біду сюди… О, Боже, зглянься, так не має бути, Чого ці орки в край до нас зайшли! За що несемо ми страшну спокуту? Ми добрими і мирними були… Хіба за те, що волю ми любили, Що прагли самостійності віки? Та ми нікого в світі не гнобили, Сади садили мирно, залюбки… Тож зглянься, Боже! Дай нам вільно жити І Україну рідну збережи. Ми вміємо дружити і любити… Здолати ворогів допоможи! Надія Красоткіна
    Love
    1
    357переглядів
  • #поезія
    Як би я знав, де ти живеш,
    Дивився б крізь вікно знадвору,
    Як ти виходиш із одеж,
    І входиш в мрію снів прозору.

    Я там стояв би цілу ніч,
    Щоб знову бачити, як вранці
    Злітає сон із твоїх віч,
    І ти встаєш в прозорій тканці.

    Та я не знаю… Не дано,
    Бо ми з тобою не знайомі,
    Та чом же те твоє вікно
    Горить в космічному огромі?

    Коли дивлюсь на небеса,
    Я те вікно щоночі бачу,
    І сходить золота краса
    В мою фантазію чортячу.

    Дмитро Павличко
    #поезія Як би я знав, де ти живеш, Дивився б крізь вікно знадвору, Як ти виходиш із одеж, І входиш в мрію снів прозору. Я там стояв би цілу ніч, Щоб знову бачити, як вранці Злітає сон із твоїх віч, І ти встаєш в прозорій тканці. Та я не знаю… Не дано, Бо ми з тобою не знайомі, Та чом же те твоє вікно Горить в космічному огромі? Коли дивлюсь на небеса, Я те вікно щоночі бачу, І сходить золота краса В мою фантазію чортячу. Дмитро Павличко
    Love
    Like
    3
    188переглядів
  • #поезія
    Життя -- це кава вранці,
    Це сонце, небо, нагідки,
    Тепло, весна, що на фіранці
    Малює настрій від руки.
    Життя -- це мрії, поцілунки,
    Розмови теплі за столом
    Це несподівані дарунки
    І чай з пахучим пирогом.
    Життя -- це діти, вітер, море
    Дерева, хмари, тишина…
    Поля квітучі без заторів
    І не заплакана весна.
    Життя -- це подих, крок, падіння,
    Здоров’я, сміх, твої думки.
    В руках малесеньке насіння,
    Щоразу нові сторінки.
    Життя -- це слово, дотик, щастя,
    Сім’я, обійми, солов’ї…
    Це дощ холодний на зап’ястях,
    Калини кущ в твоїм дворі.
    Життя -- це ти, це світ навколо,
    Гарячий подих на душі,
    Це твоя перша справжня школа
    Твій аркуш з картою в руці.
    Життя -- це книга, фільм, навчання
    Це мелодрама, серіал…
    Фінал, що тягнеться в чеканні
    Життя -- це власний ідеал.
    Не перепишеш, не зіграєш
    І іншу роль не підбереш
    Життя тоді ти відчуваєш,
    Коли по-справжньому живеш!

    Аліна Войтенко
    #поезія Життя -- це кава вранці, Це сонце, небо, нагідки, Тепло, весна, що на фіранці Малює настрій від руки. Життя -- це мрії, поцілунки, Розмови теплі за столом Це несподівані дарунки І чай з пахучим пирогом. Життя -- це діти, вітер, море Дерева, хмари, тишина… Поля квітучі без заторів І не заплакана весна. Життя -- це подих, крок, падіння, Здоров’я, сміх, твої думки. В руках малесеньке насіння, Щоразу нові сторінки. Життя -- це слово, дотик, щастя, Сім’я, обійми, солов’ї… Це дощ холодний на зап’ястях, Калини кущ в твоїм дворі. Життя -- це ти, це світ навколо, Гарячий подих на душі, Це твоя перша справжня школа Твій аркуш з картою в руці. Життя -- це книга, фільм, навчання Це мелодрама, серіал… Фінал, що тягнеться в чеканні Життя -- це власний ідеал. Не перепишеш, не зіграєш І іншу роль не підбереш Життя тоді ти відчуваєш, Коли по-справжньому живеш! Аліна Войтенко
    351переглядів
  • #думки
    Колись ти прокинешся вранці й зрозумієш: усе налагодилося.
    Можливо, це станеться завтра або через рік, але такий ранок обов'язково настане.

    Ти подивишся у вікно і тобі здаватиметься, що тобі легше дихається. Зараз здається, що все зруйновано і здається, що стоїш на руїнах свого життя.  Знайома ситуація. Але повір, все налагодиться.

    Банальна фраза, чи не так?  Але, так і буде.

    Просто одного разу серце перестане рвати себе на частини, біль вщухне, руки перестануть тремтіти й ти зрозумієш, що все минає. Повір - це теж мине. Обов'язково.
    #думки Колись ти прокинешся вранці й зрозумієш: усе налагодилося. Можливо, це станеться завтра або через рік, але такий ранок обов'язково настане. Ти подивишся у вікно і тобі здаватиметься, що тобі легше дихається. Зараз здається, що все зруйновано і здається, що стоїш на руїнах свого життя.  Знайома ситуація. Але повір, все налагодиться. Банальна фраза, чи не так?  Але, так і буде. Просто одного разу серце перестане рвати себе на частини, біль вщухне, руки перестануть тремтіти й ти зрозумієш, що все минає. Повір - це теж мине. Обов'язково.
    Love
    1
    125переглядів
Більше результатів