Обережно, аферисти: Євген та Марина Сігал на прізвиська «садоміт та мимра» власники збанкрутілого ТОВ «Комплекс Агромарс» замість того, аби повертати борги по розпискам в 600 дол, планують придбати транспортний засіб в преміум-автосалоні столиці.
Під приводом того, аби врятуватись від фінансової кризи, яка спричинила банкрутство «Агромарс», Євген та Марина Сігал використовують свої звʼязки з минулого із заможними підприємцями, просять в них гроші в борг на розвиток бізнесу, а потім безслідно зникають…Насправді, позичені кошти спрямовувались подружжям на придбання нерухомості в центрі Києва, яка стала джерелом пасивного доходу для збанкрутілої родини Сігал. Тепер, вірогідно, позичені кошти вони мають намір спрямувати на придбання новненького авто.
Через управлінську безгосподарність, марнотратство та розгульний спосіб життя, за чим послідували непідйомні борги та мільйонні кредити, Сігали свій бізнес втратили: один із численних позикодавців, яким подружжя заборгувало велику суму, в креативний спосіб присоромили Сігалів публічно: вулиці столиці до сих пір рясніють білбордами та наліпками із закликом до подружжя Сігал повернути борг.
Але, ймовірно, Євген та Марина Сігал замість того, аби повертати борги, віддали перевагу бути осоромленими на весь Київ та масштабувати свій автопарк.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Володимир Золкін.
👇 Як з’являються “рейтинги”, яких не існує.
15 грудня низка медіа почала масово розганяти «сенсаційну новину» з посиланням на  дослідження від КМІС про електоральні рейтинги партій на виборах до Верховної Ради у разі завершення війни, де «лідерами» начебто назвали гіпотетичну політичну силу Валерія Залужного та «Європейську солідарність» Петра Порошенка.
Першим це оприлюднив медіаресурс Цензор.НЕТ, пов’язаний із журналістом Юрієм Бутусовим, який системно й публічно критикує військово-політичне керівництво держави.
Згодом новину без жодної перевірки підхопили в медіавидання Петра Порошенка — “Букви”.
Абсолютно випадково медіаресурс Порошенка — «Букви» — у цьому «рейтингу» ставить партію свого власника на перші позиції. Так само випадково Цензор.НЕТ Бутусова спускає чинного президента аж на четверте місце. Ну просто неймовірний збіг обставин. Настільки безпаліво, що аж смішно.
Звісно, це ж не маніпуляція і не політична технологія. Це просто так зійшлися цифри, а «соціологія» магічним чином ідеально лягла в політичні інтереси конкретних людей і медіа. Хто б міг подумати?
Ну а далі — класика: ланцюгова реакція і тиражування «рейтингу» іншими ЗМІ — 24 канал, ТСН, Фокус.
А тепер — ключовий момент.
❌ Київський міжнародний інститут соціології ОФІЦІЙНО СПРОСТУВАВ ці “рейтинги”.
Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький заявив:
«На сайті КМІС дійсно немає публікацій з даними, про які йде мова, оскільки ми дотримуємося політики непублікації електоральних рейтингів на період повномасштабної війни… Зазначені в різних публікаціях результати ми не можемо підтвердити».
Також він прямо розкритикував медіа за маніпулятивну подачу — коли озвучують відсотки лише серед тих, хто готовий голосувати, але свідомо замовчують частку від усіх респондентів, що є базовим порушенням соціологічних стандартів.
🤔 І тепер питання:
чи опублікували ці «ЗМІ» спростування?
чи вибачилися перед аудиторією?
чи визнали помилку?
Ні. Нічого. Тиша.
І все це відбувається в момент, коли країна перебуває у вкрай важкому стані: ворог тисне на фронті, тривають складні переговорні процеси, а ззовні Україні намагаються нав’язати відверто невигідні умови, зокрема вихід ЗСУ з Донбасу. Саме в цей час частина так званих медіа замість відповідальності обирає свідоме розхитування суспільства підчас війни.
Але замість того, щоб вибачитися або хоча б опублікувати спростування, ці медіа просто зробили вигляд, що нічого не сталося. Бо їхнє завдання було не інформувати суспільство, а зафіксувати потрібні цифри в головах людей, прикрившись довірою до соціології й авторитетом КМІС.
І після цього ще хтось намагається називати це журналістикою? Ні. Це не помилка і не «неточність». Це свідомий вкид, фейковий рейтинг, оформлений під науку й розігнаний через лояльні майданчики. Це цілеспрямована спроба дестабілізувати внутрішню ситуацію під час війни, коли країні потрібна концентрація, єдність і холодний розрахунок, а не політичні технології.
Так виглядає маніпуляція, замаскована під новини.
Не журналістика. Не аналітика. А цинічна політична гра в момент, коли держава платить за помилки надто високу ціну.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Тож надійні гарантії безпеки для України мали б стати важливим забезпеченням того, щоб будь-яка майбутня угода призвела до сталого миру, однак Кремль публічно відкидає ідею таких гарантій, нагадують в ISW. Москва, ймовірно, прагне укласти «мирну угоду» без жодних гарантій для України, щоб підготувати умови для поновлення Росією агресії проти України в майбутньому та досягти максималістської воєнної мети Путіна — отримання повного ефективного контролю над Україною, резюмує Інститут вивчення війни.

Редактор: Інна Семенова
Теги: Володимир Путін Переговори з Росією Війна Росії проти України ISW угода про мир

Заяви Путіна продовжують демонструвати, що його не задовольнить мирна угода, заснованою на запропонованому США початковому 28-пунктному плані, наголошують в ISW. Там нагадують, що Москва не робила жодних публічних та прямих заяв про згоду з цим планом або будь-якими з його оновлених версій. Натомість кремлівські чиновники скоріше відхилили чимало пунктів цього плану протягом останніх тижнів. Тож нові заяви Путіна чітко свідчать про те, що він не має наміру відмовлятися від своїх максималістських цілей в Україні та прагнутиме їх досягти після будь-якого призупинення бойових дій, якщо умови перемир’я не відповідатимуть його цілям, попереджає Інститут вивчення війни. Неодноразові заяви Кремля, які суперечать позиціям мирного плану США, також ставлять під сумнів готовність Путіна прийняти навіть цю рамкову угоду та демонструють, наскільки важливими будуть надійні гарантії безпеки для України для довговічності будь-якої угоди.

ISW підкреслює, що початковий 28-пунктний план передбачав відмову Росії від контрольованої нею території зокрема в Сумській та Харківській областях, а також заморожування лінії фронту в Херсонській та Запорізькій областях. Однак Путін та міністр оборони Росії Андрій Бєлоусов 17 грудня фактично заявили, що Росію не задовольняють ці межі. Путін заявив, що російські війська створюють та розширюють «буферні зони» в Україні. Бєлоусов продовжував стверджувати, що російські війська захопили Куп’янськ, попри докази звільнення українськими військами значної частини міста. Бєлоусов також стверджував, що «захоплення Куп’янська» нібито розширить буферну зону Росії в Харківській області. Раніше Путін доручав російським військам створити буферну зону на півночі Харківської та Сумської областей, тож тепер Кремль, ймовірно, також вимагатиме від Сил оборони України вийти і з цих частин української території. Бєлоусов також наголосив на прагненні Росії взяти під контроль усю Запорізьку область, стверджуючи, що поточні зусилля Росії щодо захоплення Гуляйполя та Оріхова «прокладуть шлях» для захоплення всього регіону.

Путін довів, що його не цікавить мирна угода США і він хоче захопити щонайбільше територій України — розбір ISW
18 грудня, 09:34
2778
Нові заяви російського диктатора Володимира Путіна демонструють, наскільки його не цікавить запропонована США мирна угода і наскільки важливими будуть надійні гарантії безпеки для України.

Про це у своєму новому звіті пише Інститут вивчення війни.

Фахівці ISW проаналізували виступ Путіна на розширеному засіданні колегії Міністерства оборони Росії 17 грудня, де він заявив, що Росія «безсумнівно» досягне своїх воєнних цілей в Україні. Аналітики вбачають у цьому публічну та пряму заяву про незмінну відданість Кремля максималістським воєнним цілям в Україні — саме тим, заради яких Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році.У цій промові він повторив свою тезу про прагнення усунути «першопричини війни» (так Кремль коротко позначає свої початкові воєнні вимоги, нагадують в ISW). Путін також підтвердив прагнення Росії зрештою досягти своїх ширших територіальних цілей в Україні, стверджуючи, що Росія «звільнить свої історичні землі» військовими засобами, якщо Україна та Захід «відмовляться брати участь у предметних переговорах».

РекламаРеагуючи на цю ремарку, ISW нагадує, що кремлівські чиновники включно з Путіним вже неодноразово називали «історично російськими» значні масиви територій України поза межами Криму і тих чотирьох областей, про незаконну анексію яких Росія оголосила раніше (Донецька, Луганська, Запорізька Херсонська). Так, чиновники Кремля часто називали Одесу «російським» містом та згадували про «Новоросію» — аморфний вигаданий регіон, який, як стверджує Москва, нібито є «невід'ємною частиною» Росії та охоплює території на півдні та сході України.

Аналітики також нагадують, що Кремль неодноразово відхиляв запропоновані США та Україною мирні плани, намагаючись перекласти провину за відсутність прогресу в переговорах саме на Україну. Тож нова заява Путіна про готовність захопити «історичні» території, якщо Україна та Захід відмовляться брати участь у переговорах, ймовірно, спрямована на те, щоб перекласти відповідальність за продовження війни на Україну замість Росії.

#історія #події
17 ГРУДНЯ 2010: ПОСТРІЛ, ЩО НЕ ПРОЛУНАВ, АЛЕ СКОЛИХНУВ СВІТ.
Цього дня у невеликому туніському місті Сіді-Бузід сталася трагедія, яка стала іскрою для наймасштабнішої хвилі протестів у сучасній історії Близького Сходу та Північної Африки — явища, що отримало назву «Арабська весна».

Трагедія Мохаммеда Буазізі

26-річний Мохаммед Буазізі був звичайним вуличним торговцем овочами, який намагався прогодувати свою велику родину. Проте він не мав офіційного дозволу на торгівлю, що робило його постійною мішенню для корумпованої поліції.
Вранці 17 грудня поліцейські вчергове конфіскували його товар і ваги, а за свідченнями очевидців, жінка-офіцер ще й публічно принизила та вдарила його. Спроби Мохаммеда домогтися справедливості в мерії були марними — його навіть не захотіли вислухати. На знак відчаю та протесту проти безправ'я Буазізі облився пальним і підпалив себе прямо перед будівлею місцевої адміністрації.
Його вчинок став символом болю цілого покоління, яке потерпало від безробіття, бідності та диктатури.

Від іскри до полум'я

Звістка про самоспалення Буазізі миттєво поширилася через соціальні мережі. Вже ввечері 17 грудня в Сіді-Бузід почалися перші протести. Люди вийшли на вулиці під гаслами гідності, свободи та боротьби з корупцією.
Протести швидко перетворилися на справжню революцію:
Туніс: Вже за місяць, 14 січня 2011 року, президент Зін аль-Абідін бен Алі, який правив країною 23 роки, був змушений втекти з країни. Ця подія отримала назву «Жасминова революція».
Ефект доміно: Приклад Тунісу надихнув народи інших країн. Масові протести спалахнули в Єгипті (падіння режиму Хосні Мубарака), Лівії (повалення Муаммара Каддафі), Ємені, Бахрейні та Сирії.

Наслідки та сучасність

«Арабська весна» мала неоднозначні результати. У деяких країнах вона призвела до демократичних реформ (Туніс), в інших — до затяжних і кривавих громадянських воєн (Сирія, Лівія, Ємен) та дестабілізації регіону.

Проте 17 грудня 2010 року назавжди залишиться датою, коли звичайна людина своїм відчайдушним кроком змусила мільйони людей повірити, що вони мають силу змінити долю своїх країн і вимагати поваги до своєї гідності.

ХРОНІКА СИСТЕМНОГО САМОГУБСТВА
Автор: Владислав Смірнов

Грудень 2025 року увійде в новітню історію України не як місяць стратегічних перемог чи дипломатичних проривів, а як час великої ганьби. Поки суспільство годують заспокійливим сиропом про «посилення» та «реструктуризацію», у кабінетах Генерального штабу та командування Сухопутних військ тихо, без зайвого шуму, провертають операцію з ліквідації одного з найефективніших феноменів цієї війни — Інтернаціонального легіону. Рішення розформувати злагоджені національні батальйони і розчинити іноземних добровольців у сірій масі загальновійськових бригад — це не помилка. Це свідомий демонтаж боєздатності, продиктований страхом, заздрістю та невиліковним радянським ідіотизмом. Не нагадує розброєння напередодні широмасштабного нападу на Київ?

Зіткнення цивілізацій: Чому система ненавидить вільних

Щоб зрозуміти глибину цієї прірви, треба усвідомити природу конфлікту. Інтернаціональний легіон із перших днів був чужорідним тілом у хворій системі української армійської бюрократії. Це був конфлікт менталітетів.

З одного боку — закостеніла вертикаль, де ініціатива карається, а головним показником ефективності є правильно заповнений журнал обліку та фотозвіт для начальства. Це світ, де солдат — безправний ресурс, «олівець» на карті. З іншого боку — професіонали з країн НАТО, Латинської Америки, Азії. Люди, виховані на принципах mission command (управління через місію), де сержант — це бог тактики, а життя побратима — найвища цінність. Вони приїхали сюди не за зарплатою (у багатьох вдома вона була вищою), а за ідеєю. Вони мають почуття власної гідності, яке наші «паркетні» полковники сприймають як зухвальство.

Система не змогла їх зламати, не змогла змусити фарбувати траву чи ходити строєм під артилерійським вогнем. Іноземці задавали занадто багато незручних питань: «Чому немає евакуації?», «Де обіцяні міномети?», «Чому цей наказ суперечить здоровому глузду?». Для радянського офіцера це — бунт. А бунт треба придушити. Розпорошення легіонерів по різних бригадах — це спосіб зламати їхню волю, перетворити еліту на покірних виконавців, позбавити їх голосу і колективної сили.

Вавилонська вежа на лінії фронту

Офіційна версія про створення «єдиного кулака» звучить красиво лише для тих, хто ніколи не був на "нулі". Реальність така: боєздатність підрозділу базується на мікрокліматі та комунікації. Національні батальйони Легіону — це роками відпрацьовані механізми. Поляки розуміють поляків, колумбійці прикривають колумбійців, американці працюють за протоколами армії США.

Що робить наше командування? Воно бере цей злагоджений механізм і кувалдою розбиває його на дрібні деталі, які намагається вставити в старий «Жигулі» радянського зразка. Уявіть собі штурм посадки. Радіоефір. Командир роти, який володіє англійською на рівні "Ландон із зе кепітал", кричить наказ. Його не розуміє кулеметник з Бразилії. В результаті — затримка на 30 секунд. У сучасному бою це смерть. Це «дружній вогонь». Це втрата позицій.

Ліквідація мовних і культурних кластерів — це злочинна недбалість. Ми свідомо створюємо хаос там, де був порядок. Ми міняємо професіоналізм на статистику. Замість ефективних штурмових груп ми отримаємо наляканих, дезорієнтованих одинаків, які не довіряють своїм новим командирам і не розуміють, що відбувається навколо.

Мародерство ресурсів: Битва за «гуманітарку»

Але де немає логіки, там завжди є гроші. Давайте будемо цинічними до кінця. Легіони завжди були упаковані краще за кадрові механізовані бригади. Чому? Бо західний світ допомагав «своїм». Американські фонди слали тепловізори американцям, британські волонтери гнали пікапи британцям. Це були прямі, прозорі канали, які оминали чорну діру складів Міноборони.

Нашим генералам і тиловикам це муляло очі роками. Як це так: у якогось лейтенанта з Огайо є кращий дрон, ніж у комбрига? Це ж непорядок! Це ж ресурс, який проходить повз кишеню! Інтеграція легіонерів у загальні бригади має приховану мету — «націоналізувати» ці потоки. Командування розраховує, що разом з бійцями до них перейдуть і їхні спонсори, і їхнє спорядження.

Це фатальна ілюзія жадібних дурнів. Західна допомога базується на персональній довірі. Донор із Техасу дає гроші конкретному Джону, якого він знає, а не вкрай корумпованій військовій частині №XXXX. Як тільки зникне суб’єктність Легіону — краник перекриється. Ми не «оптимізуємо» ресурс, ми його втрачаємо. Ми просто крадемо у самих себе можливість воювати сучасною технікою.

Знищення свідків

Є ще один аспект, про який говорять лише пошепки. Страх. Влада боїться Легіону. Іноземний доброволець — це найнебезпечніший тип солдата для корумпованої влади. Він юридично захищений паспортом своєї країни. Він не боїться СБУ чи військової прокуратури так, як цього боїться заляканий мобілізований з села. Він може подзвонити журналістам The New York Times. Він може написати правду у Twitter, яку прочитають сенатори.

Легіонери були живими свідками нашої некомпетентності, крадіжок палива, тупих наказів і зневаги до життя. Розпорошити їх — це тактика "розділяй і володарюй". Поодинці вони безпечні. Поодинці їхній голос не чутно. Їх розчиняють у масі, щоб приховати злочини командування, щоб не було кому сказати: «Король голий, а генерал — ідіот».

Висновки: Квиток в один кінець

Те, що відбувається зараз, — це точка неповернення у стосунках із цивілізованим світом на рівні people-to-people. Ми власноруч руйнуємо міф про те, що Україна — це форпост свободи. Ми показуємо, що Україна — це такий самий маленький Радянський Союз, тільки з іншим прапором, де людину пережовують і випльовують заради звітності.

Наслідки будуть миттєвими і болючими:

Кадровий колапс - ми втратимо до половини іноземного контингенту ще до Нового року. Профі просто розірвуть контракти. Ніхто не підписувався бути "м'ясом" у чужій грі.

Репутаційна катастрофа - кожен легіонер, який поїде додому ображеним, стане анти-амбасадором України. Він розкаже правду своїм друзям, своїм медіа, своїм політикам. І коли наступного разу ми будемо просити про допомогу, нам нагадають, як ми вчинили з тими, хто приїхав віддати за нас життя.

Військове ослаблення. Замість елітних штурмовиків ми отримаємо демотивовану піхоту. Ми міняємо якість на уявну кількість.

Це рішення Генштабу — не помилка. Це акт зради національних інтересів на догоду бюрократичному комфорту. Ми виганяємо найкращих друзів, щоб залишитися наодинці зі своїми ворогами — зовнішніми та внутрішніми. І коли фронт посиплеться там, де раніше стояли вмотивовані добровольці, нехай ніхто не питає «Хто винен?». Прізвища підписантів цього наказу відомі. Питання лише в тому, чи встигнемо ми їх судити до того, як стане надто пізно.

Апдейт (для балансу позицій). Після підготовки цього матеріалу мені надійшли уточнення від співрозмовників, наближених до Генштабу: там наполягають, що рішення про розформування/переформатування іноземних підрозділів є реакцією на наслідки конкретного провалу на одному з відтинків Запорізького напрямку, де, за їхньою версією, іноземний підрозділ не втримав позиції, що дало ворогу просування; у цій логіці іноземців переводять не для “покарання всіх під одну гребінку”, а щоб вони воювали не окремими національними кластерами, а в складі змішаних бойових підрозділів разом з українцями — з єдиним командуванням, комунікацією та відповідальністю, а хто не приймає таких умов, той просто розриває контракт і їде додому. Водночас публічних документів, які дозволили б незалежно перевірити цю мотивацію, мені не надано — тому фіксую її як офіційно-неофіційне пояснення “з того боку”, яке не скасовує головного питання: чому такі рішення ухвалюються без прозорої комунікації, розслідування причин і чітких запобіжників, щоб не знищити те, що працює.

Треба пропагувати публічний осуд ухилянтів. З кожного екрану має транслюватись теза, що у нас вибір: або ми воюємо, або Буча в кожній хаті. Ти не відсидишся, війна в твій дім прийде, — офіцер ЗСУ Мельник

Галущенко пішов – схеми залишились? Рейдерське захоплення однієї з ключових компаній енергосектора та призначення соратника в.о. міністра оператором держпакетів обленерго, — ЗМІ.
Після звільнення в.о. директора АТ «Українські розподільні мережі», яке підписала ексміністерка енергетики Світлана Гринчук, в.о. міністра Артем Некрасов без публічного оголошення призначив керівником компанії свого соратника Олександра Похилко. Повідомлень про це на сайті Міненерго не було, наглядова рада фактично погодила рішення без реакції.
ЗМІ зазначають, що Некрасов і Похилко мають багаторічну спільну історію роботи. У 2000-х вони працювали в «Сумиобленерго». Згодом Похилко фігурував у кримінальній справі про розтрату майна, за якою у 2011 році визнав провину.
Під час роботи Похилка в.о. гендиректора ДП «Зоря-Машпроект» Некрасов очолював юридичний напрям. Саме цей період, за даними НАБУ, пов’язують зі схемами виведення понад 1,3 млрд грн через офшорні компанії, обидва прізвища фігурують у матеріалах слідства.
У медіа також згадують епізоди, які пов’язують із конфліктами навколо управління активами та ознаками рейдерського захоплення підприємств, зокрема у сфері енергетики та теплокомуненерго, що супроводжувалося зміною контролю, фінансовими втратами й зривом інвестпроєктів.
Журналісти ставлять питання, чому саме цю кандидатуру обрали для управління оператором держпакетів обленерго і чому наглядова рада проігнорувала очевидний шлейф проблем у біографії нового керівника.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

‼️💬 ”Прошу розголосу!
Водій цієї маршрутки сьогодні зранку на ЖД Вокзалі в БЦ висадив дитину (дівчинку), яка є сиротою. Мами немає, батько безвісти зниклий в Торецьку (100 ОМБр) !
Дитина зайшла в автобус, сіла, а коли водій почав ходити по автобусу збирати кошти, вона йому показала посвідчення сироти. Він сказав, що дармоїдів не возе. Взяв її речі викинув з автобуса і висадив. Відео зняте вже в Сквирі.
А дитина в Білій Церкві чекала наступний автобус.
З цим водієм така історія вже не вперше.
— нам_пишуть.
Звертаємось до перевізника. Якщо ця стара блядіна, продовжить працювати, то чекайте гостей і будете вже й ви стояти навколішки, і розповідати брехні як військовим допомогаєте, ось вся ваша допомога!
Крім того, контролюючі органи мають гарно вжарити перевізника. Публічно!
Гарно в тилу, тепленько в кабінетах?!
👉 Біла Церква - БЕЗ ТАБУ
Надіслати новину👇
@bila_tserkvabot

https://t.me/Ukraineaboveallelse