#Нині_святкуємо ΑΠΠ. ΠΕΤΡΑ Ι ΠΑΒΛΑ Нині вшановуються апп. Петро і Павло, найважливіші для християнства святі. Петро (?- бл. 67) — перший з апп., хто визнав Ісуса Христа Месією. Він очолив спільноту християн після Ісуса. Відомі 2 Соборних послання св. ап. Петра. У Другому посланні (бл. 67 р.) він пише про свою близьку смерть. За наказом римського імп. Нерона ап. Петра за проповідь християнства засудили до розп'яття. Вважаючи себе негідним прийняти таку саму мученицьку смерть, як і його Учитель, він просив, щоб його розіп'яли головою вниз, бажаючи навіть під час смерті схилити свою голову перед Богом. Павло (?- бл. 67) - колишній гонитель християн, який розкаявся та став палким проповідником християнства. Він написав 13 послань різним Церквам і багато подорожував, поширюючи вчення Христа. Повернувшись зі своєї третьої місіонерської подорожі до Єрусалима, ап. Павло був схоплений юдеями і як римський громадянин відправлений на суд до кесаря. У Римі ап. Павло допомагав ап. Петру просвіщати римлян світлом Христової віри, за що і був засуджений до смерті. Св. ап. Павлу відсікли голову мечем. Оскільки Петро був за професією рибалкою, подекуди він вшановувався на свято як покровитель рибалок. Обоє святі були страчені за свої переконання: Петра розіп'яли на хресті, а Павла обезголовили. Проте завдяки їм християнство продовжило поширюватися, тому Петро і Павло уособлюють неперервну Церкву. З відривного календаря "З вірою в душі" за 29 червня. -----------

УСПІННЯ ПРАВ. АННИ Сьгодні вірні вшановують кровних пращурів Ісуса Христа, бездітні жінки просять Бога дарувати їм дітей. Прав. Анна була дочкою священника Матфана і Марії, з коліна Леві, роду Ааронового. Подружжя жило в Назареті Галілейському. Вони не мали дітей до старості, і все життя тужили про це. Їм доводилося переносити презирство і насмішки, тому що в той час безпліддя вважалося гань бою. Але вони ніколи не нарікали, тільки гаряче молилися Всевишньому, смиренно сподіваючись на Його волю. Якось під час великого свята дари, які прав. Йоаким взяв до Єрусалима для принесення їх Богу, не були прийняті священником, котрий вважав, що бездітний чоловік не може приносити жертву Богові. Це дуже засмутило старого і він, вважаючи себе найбільш грішним серед людей, вирішив не повертатися додому, а оселитися в пустелі. Анна, дізнавшись, якого приниження за знав її чоловік, стала в пості та молитві скорботно просити Господа про дарування їй дитини. У пустелі про те саме просив Творця Йоаким. І молит ва святого подружжя була почута: їм обом ангел сповістив, що народиться у них Донька, Яку благословить весь рід людський. За велінням небес ного вісника подружжя зустрілося в Єрусалимі. Тут у них і народилася Марія. Св. Йоаким помер через кілька років після введення у храм своєї Доньки, у 80-літньому віці. Св. Анна померла у 70, через 2 роки після нього, провівши свої останні літа при храмі, поруч із Донею. З відривного календаря "З вірою в душі" за 25 липня. -----------

Потужні вибухи у ізраїльській Хайфі: там прильоти іранської балістики. Також вибухи лунають у Тель-Авіві та Єрусалимі. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

#Нині_святкуємо ΑΠΠ. ΠΕΤΡΑ Ι ΠΑΒΛΑ Нині вшановуються апп. Петро і Павло, найважливіші для християнства святі. Петро (?- бл. 67) — перший з апп., хто визнав Ісуса Христа Месією. Він очолив спільноту християн після Ісуса. Відомі 2 Соборних послання св. ап. Петра. У Другому посланні (бл. 67 р.) він пише про свою близьку смерть. За наказом римського імп. Нерона ап. Петра за проповідь християнства засудили до розп'яття. Вважаючи себе негідним прийняти таку саму мученицьку смерть, як і його Учитель, він просив, щоб його розіп'яли головою вниз, бажаючи навіть під час смерті схилити свою голову перед Богом. Павло (?- бл. 67) - колишній гонитель християн, який розкаявся та став палким проповідником християнства. Він написав 13 послань різним Церквам і багато подорожував, поширюючи вчення Христа. Повернувшись зі своєї третьої місіонерської подорожі до Єрусалима, ап. Павло був схоплений юдеями і як римський громадянин відправлений на суд до кесаря. У Римі ап. Павло допомагав ап. Петру просвіщати римлян світлом Христової віри, за що і був засуджений до смерті. Св. ап. Павлу відсікли голову мечем. Оскільки Петро був за професією рибалкою, подекуди він вшановувався на свято як покровитель рибалок. Обоє святі були страчені за свої переконання: Петра розіп'яли на хресті, а Павла обезголовили. Проте завдяки їм християнство продовжило поширюватися, тому Петро і Павло уособлюють неперервну Церкву. З відривного календаря "З вірою в душі" за 29 червня. -----------

ВИНЕСЕННЯ ЧЕСНИХ ДРЕВ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО Це свято прийшло з Візантії, з Царгорода. Суть його полягає у перенесенні з імператорського палацу до храму Софії частини хреста Господнього, що збереглася. Впродовж 2-х тиж нів цю святиню носили столицею для очищення міста від епідемії. Хрестом освячували і воду, щоб була чистою. У Київській державі цей зви чай перетворився на хресні ходи до водойм, де вода освячувалась, і після цього всі купалися та купали худобу, щоб очиститися від лихої сили и запобігти хворобам. Під час свята на богослужінні відбувається винос хреста на середину храму і вшанування його, а після літургії - водосвяття. Цього ж дня Церква вшановує пам'ять 7-ох мучеників Маккавеєвих, матері їхньої Соломонії та учителя їхнього Єлеазара (166 р. до Р. Х). Це Авім, Антонін, Гурій, Елеазар, Евсевон, Адім і Маркел. Вони всі загинули від сирійського царя Антіоха Епіфана. Прихильний до еллінського культу, цар увів у Єрусалимі та всій Юдеї язичницькі звичаї. Опоганив храм Господній, поставивши в ньому статую Зевса, до поклоніння якому примушував юдеїв. Багато відійшли тоді від Істинного Бога. Та були й такі, що продовжували вірити в майбутнє пришестя Спасителя. 90-річний законовчитель Єлеазар рішуче пішов на муки і помер. Таку ж мужність показали його учні - 7 братів Маккавеїв та їхня матір Соломонія. Цей подвиг надихнув Юду Маккавея, він підняв повстання проти Антіоха Епіфана і здобув перемогу, очистивши Єрусалимський храм від ідолів. Про це розповідається в біблійній Другій книзі Маккавеїв. З відривного календаря "З вірою в душі" за 1 серпня. -----------

НАновини‼️: «Чому Україна — не Ізраїль і не "Палестина"»: український журналіст висловив свою думку Це не порівняння. Це — омана. Український журналіст Дмитро Галко 29 червня 2025 року виклав свою позицію: Україна — не Ізраїль і не "Палестина", і будь-які паралелі — глибоко хибні. Повна цитата: "Чому Україна — не Ізраїль і не "Палестина": головна відмінність 29 червня 2025 року, 16:31 Черговий раз натрапив у стрічці на порівняння України з Ізраїлем. Іноді зустрічається й інше — з "Палестиною". Вважаю, що обидва порівняння цілком недоречні. Випадок Ізраїлю — цілком унікальний, аналогів йому просто не існує. Випадок України — типовий антиколоніальний спротив, прикладів якого було сотні. Араби (перси, мусульмани) не були гнобителями євреїв. Вони не колонізували їхні землі. Не нав’язували їм свою мову та ідентичність. Араби завоювали ці землі у Східної Римської імперії (Візантії). Євреї та самаритяни становили на них національні меншини, більшість населення були православними християнами. На відміну від візантійців, араби дозволили євреям жити в Єрусалимі. І не мали програми їх асиміляції. Але Україна — теж не "Палестина". Бо євреї не вважають палестинців «теж євреями», яких хтось злий перетворив на палестинців. "Палестинці" — частина великого арабського світу, що пробудився в національному сенсі наприкінці XIX — на початку XX століття, як і багато інших народів. Вони вважали весь Близький Схід своїм і не хотіли мати там сильних конкурентів, особливо підтримуваних Заходом. Ізраїль — регіональний суперґравець, з ядерною зброєю, високою автономією й ініціативністю, активний учасник стратегічної архітектури регіону. Від самого початку Ізраїль — це військова фортеця. Україна — держава, яка роззброїлася перед своєю колишньою метрополією, не відчуваючи екзистенційної загрози. Яка 23 роки жила загалом мирно, не збираючись воювати. І попри те, що тут були різні держави, український народ (і його прямі предки) завжди жив тут. Здається, відмінність очевидна. Порівняння не просто кульгають — вони абсолютно недоречні. Арабо-ізраїльський конфлікт із самого початку — це конфлікт двох націоналізмів, які претендували на одну територію й не знайшли спільної мови. Претензії Росії — це не територіальні претензії, вони претендують на те, щоб володіти цілим народом — або знищити його, якщо він чинить опір." https://nikk.ua/uk/chomu-ukrainu/ А що Ви скажете з цього приводу? #НАновини #NAnews #Ізраїль #Україна #Галко #Палестина #ІзраїльУкраїна #російськаагресія #євреївУкраїні #аналіз #близькийсхід #антиколоніалізм

ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЄ Про цю подію із земного життя Христа Спасителя розповідає нам Священне Писання. Щоб підтримати віру в учениках Своїх, коли вони побачать, як Він страждає, Ісус Христос показав їм Свою Божественну славу. Незадовго до Своїх страждань Ісус Христос взяв 3-ох учеників: Петра, Якова та Іоана і з ними піднявся на високу гору помолитися (ймовірно, г. Фавор). Поки Спаситель молився, ученики від утоми поснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Ісус Христос преобразився: лице Иско засяяло, наче сонце, а одяг Його став білим, як світло. У цей час до Нього з'явились 2 пророки, Мойсей та Ілля, і розмовляли з Ним про страждання і смерть, які Йому належало перетерпіти в Єрусалимі. Незвичайна радість наповнила тоді серця учеників. Коли ж вони побачили, що Мойсей та Ілля відходять від Ісуса Христа, Петро, не знаючи, що сказати, гукнув: «Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі». Раптом світла хмара осінила їх, і вони почули із хмари голос (Бога Отця): «Цей є Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте!» Ученики зі страху попадали ниць. Ісус Христос підійшов, доторкнувся до них і сказав: «Встаньте і не бійтесь». Ученики встали і побачили Ісуса Христа у звичайному вигляді. Коли ж вони спускалися з гори, Ісус Христос повелів нікому не розповідати про те, що бачили, доки Він не воскресне з мертвих. (Мф. 17, 1-13; Мк. 9, 2-13; Лк. 9, 28-36). З відривного календаря "З вірою в душі" за 6 серпня. -----------

ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЄ Про цю подію із земного життя Христа Спасителя розповідає нам Священне Писання. Щоб підтримати віру в учениках Своїх, коли вони побачать, як Він страждає, Ісус Христос показав їм Свою Божественну славу. Незадовго до Своїх страждань Ісус Христос взяв 3-ох учеників: Петра, Якова та Іоана і з ними піднявся на високу гору помолитися (ймовірно, г. Фавор). Поки Спаситель молився, ученики від утоми поснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Ісус Христос преобразився: лице Иско засяяло, наче сонце, а одяг Його став білим, як світло. У цей час до Нього з'явились 2 пророки, Мойсей та Ілля, і розмовляли з Ним про страждання і смерть, які Йому належало перетерпіти в Єрусалимі. Незвичайна радість наповнила тоді серця учеників. Коли ж вони побачили, що Мойсей та Ілля відходять від Ісуса Христа, Петро, не знаючи, що сказати, гукнув: «Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі». Раптом світла хмара осінила їх, і вони почули із хмари голос (Бога Отця): «Цей є Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте!» Ученики зі страху попадали ниць. Ісус Христос підійшов, доторкнувся до них і сказав: «Встаньте і не бійтесь». Ученики встали і побачили Ісуса Христа у звичайному вигляді. Коли ж вони спускалися з гори, Ісус Христос повелів нікому не розповідати про те, що бачили, доки Він не воскресне з мертвих. (Мф. 17, 1-13; Мк. 9, 2-13; Лк. 9, 28-36). З відривного календаря "З вірою в душі" за 6 серпня. -----------

ВИНЕСЕННЯ ЧЕСНИХ ДРЕВ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО Це свято прийшло з Візантії, з Царгорода. Суть його полягає у перенесенні з імператорського палацу до храму Софії частини хреста Господнього, що збереглася. Впродовж 2-х тиж нів цю святиню носили столицею для очищення міста від епідемії. Хрестом освячували і воду, щоб була чистою. У Київській державі цей зви чай перетворився на хресні ходи до водойм, де вода освячувалась, і після цього всі купалися та купали худобу, щоб очиститися від лихої сили и запобігти хворобам. Під час свята на богослужінні відбувається винос хреста на середину храму і вшанування його, а після літургії - водосвяття. Цього ж дня Церква вшановує пам'ять 7-ох мучеників Маккавеєвих, матері їхньої Соломонії та учителя їхнього Єлеазара (166 р. до Р. Х). Це Авім, Антонін, Гурій, Елеазар, Евсевон, Адім і Маркел. Вони всі загинули від сирійського царя Антіоха Епіфана. Прихильний до еллінського культу, цар увів у Єрусалимі та всій Юдеї язичницькі звичаї. Опоганив храм Господній, поставивши в ньому статую Зевса, до поклоніння якому примушував юдеїв. Багато відійшли тоді від Істинного Бога. Та були й такі, що продовжували вірити в майбутнє пришестя Спасителя. 90-річний законовчитель Єлеазар рішуче пішов на муки і помер. Таку ж мужність показали його учні - 7 братів Маккавеїв та їхня матір Соломонія. Цей подвиг надихнув Юду Маккавея, він підняв повстання проти Антіоха Епіфана і здобув перемогу, очистивши Єрусалимський храм від ідолів. Про це розповідається в біблійній Другій книзі Маккавеїв. З відривного календаря "З вірою в душі" за 1 серпня. -----------

УСПІННЯ ПРАВ. АННИ Сьгодні вірні вшановують кровних пращурів Ісуса Христа, бездітні жінки просять Бога дарувати їм дітей. Прав. Анна була дочкою священника Матфана і Марії, з коліна Леві, роду Ааронового. Подружжя жило в Назареті Галілейському. Вони не мали дітей до старості, і все життя тужили про це. Їм доводилося переносити презирство і насмішки, тому що в той час безпліддя вважалося гань бою. Але вони ніколи не нарікали, тільки гаряче молилися Всевишньому, смиренно сподіваючись на Його волю. Якось під час великого свята дари, які прав. Йоаким взяв до Єрусалима для принесення їх Богу, не були прийняті священником, котрий вважав, що бездітний чоловік не може приносити жертву Богові. Це дуже засмутило старого і він, вважаючи себе найбільш грішним серед людей, вирішив не повертатися додому, а оселитися в пустелі. Анна, дізнавшись, якого приниження за знав її чоловік, стала в пості та молитві скорботно просити Господа про дарування їй дитини. У пустелі про те саме просив Творця Йоаким. І молит ва святого подружжя була почута: їм обом ангел сповістив, що народиться у них Донька, Яку благословить весь рід людський. За велінням небес ного вісника подружжя зустрілося в Єрусалимі. Тут у них і народилася Марія. Св. Йоаким помер через кілька років після введення у храм своєї Доньки, у 80-літньому віці. Св. Анна померла у 70, через 2 роки після нього, провівши свої останні літа при храмі, поруч із Донею. З відривного календаря "З вірою в душі" за 25 липня. -----------