В Тель-Авиве бывшие украинские пленные рассказали о пытках, незаконном удержании и бесчеловечном обращении со стороны рф — конференция “Two Wars — One Freedom” в Музее ANU (Музей еврейского народа) Это был разговор не о теории и не о дипломатических формулировках. Это были живые свидетельства людей, которые прошли через российский плен и выжили. 15 декабря 2025 года в Тель-Авиве, на площадке Музея ANU, состоялась международная конференция Two Wars — One Freedom. Центральным элементом мероприятия стали выступления украинцев (не военных), а именно гражданских, незаконно удерживаемых Россией и переживших незаконное содержание, пытки и бесчеловечное обращение. Владимир Николаенко — бывший мэр Херсона, отказавшийся сотрудничать с российскими оккупантами, похищенный в апреле 2022 года и проведший в незаконном плену более трёх с половиной лет. Дмитрий Хилюк — украинский журналист УНИАН, похищенный в марте 2022 года и незаконно удерживавшийся на территории Беларуси и России 1 271 день. Конференция была организована неправительственной организацией «Голос Украины» (Voice of Ukraine) при участии и поддержке CEO NGO Israeli Friends of Ukraine Анны Жаровой, в партнёрстве с израильскими общественными структурами и прошла при участии Координационного штаба Украины по вопросам обращения с военнопленными и Посольства Украины в Государстве Израиль. В мероприятии приняли участие представители дипломатического корпуса, израильские эксперты, правозащитники и общественные деятели. Среди них — представители AJC Israel, инициативы October 7 Justice, аналитического центра Molad, а также израильские и украинские общественные лидеры. Они говорили о похищениях, годах незаконного лишения свободы, пытках, изоляции и условиях, не совместимых с человеческим достоинством. О том, что война продолжается не только на линии фронта, но и за стенами тюрем, где до сих пор остаются тысячи гражданских украинцев, незаконно удерживаемых Российской Федерацией. НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 Важно❓ Поделитесь ❗️ Полный материал — на сайте НАновости: https://nikk.agency/v-tel-avive-byvshie-ukrainskie/ ❓ Как вы считаете, достаточно ли сегодня международного давления, чтобы добиться освобождения незаконно удерживаемых гражданских украинцев? #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine

Так 📀 Kurt & Company Mr. President Trump – This is an address from the commander of the "Kurt and Company" unit of the 28th Separate Mechanized Brigade of the Armed Forces of Ukraine (AFU)! Mr. President, we want you to hear us! We fight for life, for freedom, and for will! Do not take away our last possession, our dignity! Do not set ultimatums to Ukrainians and our President! We are losing our People, Children, the Elderly, and soldiers every day. We will not surrender, and we have demonstrated this to the whole world over the past four years! Do not force the victim of aggression to capitulate! We want all occupiers to leave our land, we support our nation and our President! Give us hope for democracy, not ultimatums! Putin also gave us ultimatums, and we did not surrender! Glory to Ukraine! Glory to the Heroes! Thank you, Mr. Trump!" ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖ Пане Президенте Трампе – ​​Це звернення командира підрозділу «Курт і компанія» 28-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України (ЗСУ)! Пане Президенте, ми хочемо, щоб ви нас почули! Ми боремося за життя, за свободу і за волю! Не забирайте наше останнє майно, нашу гідність! Не ставте ультиматумів українцям і нашому Президенту! Ми щодня втрачаємо наших людей, дітей, людей похилого віку та солдатів. Ми не здамося, і ми демонстрували це всьому світу протягом останніх чотирьох років! Не змушуйте жертву агресії капітулювати! Ми хочемо, щоб усі окупанти покинули нашу землю, ми підтримуємо нашу націю та нашого Президента! Дайте нам надію на демократію, а не ультиматуми! Путін також ставив нам ультиматуми, і ми не здалися! Слава Україні! Слава Героям! Дякуємо, пане Трампе! https://t.me/Ukraineaboveallelse

The Remote Renaissance: When Work Became a Life Form November 2025 · https://modelsescort.biz/ Work & Culture There’s a new kind of morning silence. No rush hour. No metal rivers of cars. Just the low hum of espresso machines and a few people speaking softly into laptops. Five years ago, this scene felt temporary — a glitch. Now it’s the world’s default rhythm. The office didn’t die; it dissolved. Remote work stopped being a setup. It became a state of mind — a quiet rebellion dressed in linen and Wi-Fi. And like everything ModelsEscort.biz  https://modelsescort.biz/%d7%9e%d7%a1%d7%92-%d7%90%d7%a8%d7%95%d7%98%d7%99/ Strippers in Israel (Website in Hebrew) touches, it’s not about escape. It’s about presence — that refined art of being without performing. The same instinct you see in the discreet world of Strippers in Israel, escort girls and refined escort services — not chaos, not noise, just controlled connection. The Map Is Gone No more borders in the brain. You can live in Lisbon, sign clients in New York, and argue deadlines with a designer in Seoul. Cities still matter — but for texture, not authority. Lisbon gives you sun. Berlin gives you structure. Tel Aviv gives you pulse. You choose the soundtrack; work follows. That’s not globalization — that’s personalization. The Office as Ghost The old office still exists, but it’s quieter. People drift in for brainstorms, leave before sunset, and nobody measures loyalty by chair time. Desks became rituals. Not cages. One friend in Milan calls it “visiting the museum of my former self.” Hybrid isn’t compromise. It’s choreography. Two days of noise, three of silence. We’re finally working in rhythm with our nervous systems. The Hidden Cost of Freedom Freedom isn’t free; it invoices differently. Remote workers are often invisible in promotion charts. They earn less. They fade from office folklore. But what they gain — time, sanity, light — is a kind of wealth spreadsheets can’t see. One woman I met in Paris said it best: “My salary went down, but my life went up.” - Strippers That’s the trade this generation quietly made — status for stillness. The Emotional Blueprint Working remote rewires your brain. No hallway banter. No accidental mentorship. Silence stretches, and you learn to fill it with discipline. Some people thrive. Some crumble. Most of us float somewhere in between. Good leaders in 2025 don’t manage — they choreograph. They understand tone replaces touch, clarity replaces control. If your team doesn’t feel connected, no software will fix it. Places That Hold You Certain places hum differently now. Medellín. Lisbon. Tallinn. Haifa’s old industrial lofts turned into sunlit studios. Cities with light, safety, and soul. They became magnets for people who want work to feel like lifestyle, not punishment. You see them everywhere — linen shirts, notebooks, calm faces. They work like monks, live like poets. That’s the new global tribe: people who don’t chase titles, just coherence. The Home as Stage Walk into any “remote” home now — it’s a mood board of intention. Desks that double as sculptures. Soft sound. Corners that breathe. It’s not the tech anymore — it’s the texture. A good chair, warm light, silence with shape. We spend more on peace than on gadgets. That’s the quiet luxury of work — not what it gives you, but what it takes away: clutter, rush, noise. The Power Shift Remote work flipped the hierarchy. Talent stopped being local. Discipline became the new currency. A woman coding in Lagos can out-earn a manager in London. A copywriter in Kraków can shape global tone. Meritocracy, finally with mood lighting. But power has a pulse — if you stop managing your visibility, it disappears. You must appear without performing — the same balance that defines both confidence and desire. That’s why ModelsEscort.biz (Strippers in the North https://modelsescort.biz/%d7%97%d7%a9%d7%a4%d7%a0%d7%99%d7%95%d7%aa-%d7%91%d7%9e%d7%a8%d7%9b%d7%96/ - Website in Hebrew) writes about this: it’s all one ecosystem — taste, timing, and the courage to be quiet. The New Emotion of Work Nobody says “remote” anymore. They say: intentional Strippers. We’re learning how to show care through pixels. How to end meetings before they bruise. How to let silence be collaboration, not absence. Some days it’s lonely. Some days it’s holy. But that’s the deal. You wanted freedom? Here it is — raw, elegant, unpredictable. ModelsEscort.biz Reflection Remote work isn’t a policy. It’s the mirror of who we’ve become. Less spectacle, more substance. Less noise, more nuance. Less “I’m busy,” more “I’m here.” It’s the quiet luxury of our century — the proof that grace still works online.

Всесвітній день свободи Всесвітній день свободи (World Freedom Day) – це не просто пам’ять про минуле, це визнання того, що боротьба за свободу триває в усьому світі. Це свято засноване у США президентом Джорджем Бушем на честь падіння Берлінської стіни та кінця комуністичного правління в Центральній і Східній Європі. Це день, щоб замислитися над важливістю свободи як основоположного права людини і підтвердити нашу відданість захисту свободи, де б вона не перебувала під загрозою. Такі лідери, як президент Рональд Рейган, відіграли ключову роль у завершенні холодної війни, а його знаменита промова “Зруйнуйте цю стіну!” у червні 1987 року уособлювала поштовх до подолання бар’єрів на шляху до свободи. Всесвітній день свободи слугує нагодою визнати зусилля таких лідерів і вплив їхньої рішучості перед обличчям авторитаризму. Історія дає нам цінні уроки про ціну свободи та пильність, необхідну для її збереження. Відзначаючи падіння Берлінського муру, ми нагадуємо про необхідність політики та реформ, які мають захистити демократію від посилення репресивних режимів. Свобода як фундаментальне право Відзначення Всесвітнього дня свободи підкреслює віру в те, що свобода є невід’ємним правом для всіх людей. Це день, коли ми можемо насолоджуватися нашими свободами і бути солідарними з тими, хто продовжує боротися за свою свободу. Всесвітній день свободи нагадує про невпинне прагнення людини до свободи і демократії. Цей день, що відзначається 9 листопада, знаменує собою падіння Берлінського муру – подію, яка не лише змінила геополітичний ландшафт Європи, але й символізувала глобальну перемогу свободи над гнітючими силами комунізму. 9 листопада 1989 року світ із трепетом спостерігав, як Берлінський мур, що розділяв Східний і Західний Берлін протягом майже трьох десятиліть, був зруйнований тими самими людьми, яких він розділяв. Ця монументальна подія ознаменувала кінець комуністичного правління в Центральній і Східній Європі і проклала шлях до об’єднання Німеччини. Знесення стіни стало потужним символом перемоги демократії та прагнення до свободи і єдності. У Сполучених Штатах Америки Всесвітній день свободи був встановлений як федеральне свято президентом Джорджем Бушем у 2001 році. Це день святкування закінчення холодної війни і вшанування хоробрості та рішучості тих, хто боровся проти комунізму. Всесвітній день свободи є свідченням незламного духу людської стійкості і всезагального прагнення до свободи. Відзначаючи цей день, пам’ятаймо про жертви, принесені за свободу, і продовжуймо прагнути до світу, де свобода є реальністю для всіх.

За словами соціолога Heritage Foundation Стівена Мура та директора Ukraine Freedom Project Колбі Барретта, насправді відбувається те, чого ніхто не очікував: MAGA починає тепліше ставитися до Зеленського. Той самий натовп, який колись вважав його лиходієм з глибинної держави, може раптом сказати: «Зачекайте… цей хлопець насправді може бути крутим». Як? Зеленський фактично перестав грати в захисті та почав грати в нападі. Він покинув аудиторію CNN і почав спілкуватися безпосередньо з консерваторами, з'являючись на шоу Бена Шапіро, спілкуючись з Бретом Байєром і навіть на Newsmax. Він навіть організував масштабний молитовний сніданок у Києві, зібравши тисячі вірян зі США, України та інших країн. Християнський телеведучий Джоел Розенберг назвав це «духовним поворотним моментом». І, як повідомляється, це окупається. Опитування показують 22-пунктове зростання підтримки України серед релігійних консерваторів та 18-пунктове зростання серед республіканців, які відвідують церкву. Його рейтинг схвалення серед виборців Трампа зріс більш ніж удвічі лише за 7 місяців. Чому раптовий фестиваль кохання? Зеленський перестав зосереджуватися на політиці та почав говорити про перемогу. Він усім нагадував, що Україна фактично руйнує російську армію: - Вибито 35% Чорноморського флоту Росії - Знищив 27% своїх нафтопереробних потужностей - Збив літаки вартістю 7 мільярдів доларів за допомогою дешевих вітчизняних безпілотників. Коли виборці-республіканці чують ці цифри, половина з них каже, що перемагає Україна, а 85% підтримують надання допомоги. Навіть путінська пропагандистська машина не може цього перекрутити. Незважаючи на мільйони, витрачені на спроби налаштувати консерваторів проти нього, меседж Зеленського проникає, і республіканська партія починає бачити в Росії те, чим вона є: справжньою загрозою. Зеленський не змінив себе. Він просто зрозумів, що для перемоги у війні потрібно також виграти кімнату. Джерело: WSJ, @MooreUSA , Колбі Барретт https://x.com/marionawfal/status/1984015478046470393?s=48&t=JHHzChDbvSf3JHpnTV6Hcg https://t.me/Ukraineaboveallelse

🕯У Києві попрощалися з журналістами, загиблими в Краматорську від російського удару дроном 23 жовтня знімальна група телеканалу Freedom зафіксувала наслідки атаки на АЗС, коли в їхнє авто влучив російський "Ланцет". Олена Губанова та Євген Кармазін висвітлювали події з найгарячіших точок Донеччини та Дніпропетровщини, розповідаючи світові правду про війну Росії проти України.

🕯27 жовтня у Свято-Михайлівському соборі столиці відбудеться прощання з кореспонденткою телеканалу Freedom Оленою Губановою (Альона Грамова) та оператором Євгеном Кармазіним Вони загинули у Краматорську внаслідок атаки російського дрона. 🎚Олена народилася у Єнакієвому, з перших днів повномасштабного вторгнення вона вела репортажі з найгарячіших точок Донбасу. У 2023 році була нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. 🎚Євген - оператор з Краматорська, з 2022 року працював на телеканалах українського іномовлення. Йому було 33 роки. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

⚠️ У Краматорську від удару дрона загинули журналістка телеканалу Freedom Олена Губанова та оператор Євген Кармазін, – Донецька ОВА. Знімки свідчать, що «Ланцет» потрапив у їхній автомобіль. Вони висвітлювали події у гарячих точках Донбасу з початку повномасштабного вторгнення. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Why We Stopped Falling in Love — When Real Life Feels Offline | by Elisa In Tel Aviv, the new generation of strippers https://luxelive.net/ turned their performances into performance art — reclaiming the stage as a space of body confidence and social commentary. October arrives softly in Lisbon. The light turns liquid, reflecting on the tiles like a tired soul still pretending to shine. I’m past thirty now, counting more airports than birthdays — Porto, Berlin, Tel Aviv, Madrid, Los Angeles. Every move promised rebirth; every farewell left another small scar. Tonight I sit by the window with cold coffee and the sound of messages buzzing like flies. Another man wants to “connect.” I smile the practiced smile of someone who knows the script by heart. Once, I thought connection was a game of persistence. I joined them all — Tinder, Bumble, Hinge, and yes, LuxeLive https://luxelive.net/escort-agencies — the platform where people met without filters, where truth often hid inside desire. For a few months, I worked in that world. No glamour, no regret — just stories. Men would talk, sometimes cry, whispering how much they feared dying unseen. It was realer than most love stories I’ve lived. That chapter reshaped me more than any romance ever could. Now I write about love, which feels almost like a joke. People call me a relationship blogger. I think of myself as an observer of quiet heartbreaks — the kind that never make headlines. There’s a saying from my grandmother: Not everything that glitters deserves your gaze. The older I get, the truer it feels. Apps glow. Profiles shine. But real connection is the kind of light that doesn’t need to sparkle. In Berlin, 2022, I waited forty-three minutes for a man who said “traffic.” I drank my tea, paid, and walked home through the snow. Later he texted, “You’re too impatient.” Maybe. Or maybe I just stopped confusing patience with self-respect. A year later in Paris, a man told me my blog was “too emotional.” I said, “Maybe you’ve forgotten how to feel.” We never spoke again. Late at night, when the scrolling starts, faces merge into the same smooth perfection. AI smiles, AI bios, AI hearts. The loneliness feels synthetic — polished and cruel. One man once sent me a poem. It was flawless. Too flawless. Written by AI. I laughed, then cried. Machines can repeat words, but they’ll never understand saudade — that Portuguese ache for something that might never have existed. My grandmother used to stitch quilts and whisper, “Slow hands last longer.” Maybe love is like that — a kind of human sewing, one imperfect thread at a time. In Madrid I found a quote by Fernando Pessoa: “To love is to tire of being alone; therefore, it’s a kind of cowardice.” I didn’t get it then. I do now. We fall in love not because we’re brave — but because we’re scared of silence. Several Israeli https://luxelive.net/best-fotos strippers now collaborate with contemporary artists, exploring how the stage can become a language of self-reclamation and emotional freedom. New York, 2024. Thirty-seven thousand followers. Zero people to call when my flight was canceled. I walked two hours through the rain. An old man feeding pigeons said, “Everyone looks down these days.” “I look at my screen,” I told him. He smiled. “Same thing.” He was right. That night I started a new section — Vida Real. Real Life. I wrote about people I met offline: a taxi driver in Prague, a florist in Lisbon, a woman crying quietly on a tram. Those stories blew up. Readers said it felt like breathing again. Maybe because everyone’s starving for something real. People often ask me, “Elisa, which app actually works?” I tell them — none, if your heart’s locked. All of them, if you’re honest. But most of us aren’t. We want love we can schedule, edit, or mute. Love doesn’t come from searching harder. It comes when you stop. When you step outside. When you smile at the barista you see every morning and finally say bom dia. Last summer in Los Angeles I met five men in two weeks. One was kind. One vanished. One never stopped talking about his ex. Two felt like copy-paste versions. Dating has become statistics — but hearts don’t run on data. Sometimes I still scroll. Sometimes I still hope. Hope isn’t weakness; it’s resistance. People call me old-fashioned. Maybe. But I’d rather be romantic than robotic. Every mind has its own truth. Mine is simple: I don’t want perfection — I want presence. Outside, Lisbon smells of wet stone. My neighbor calls out tudo bem? The cat scratches the balcony door. Small things. Real things. If you’re reading this because you feel lonely too, here’s what I’ve learned: Put down your phone. Go outside. Say hi. Let it be awkward. Let it be human. Because love doesn’t live in the feed. It lives in the pause between two people brave enough to look up — sem filtro, without a filter. Um beijo, Elisa

День свободи від голоду 28 вересня вважається інтернаціональним Днем свободи від голоду. Метою свята є поширення обізнаності щодо актуальної на сьогодні проблеми нестачі продовольства. День свободи від голоду було введено 2006 року некомерційною всесвітньою організацією Freedom from Hunger. Компанія працює в 19 країнах світу, де є нестача природних ресурсів, і допомагає боротися з голодом. В історії України та всього світу є чимало випадків смерті від голоду. За даними міжнародної організації Freedom from Hunger, сьогодні кожна сьома людина страждає від постійного недоїдання, а у багатонаселених країнах з нестачею сировини рівень голодування серед людей значно підвищується.