ІСТОРІЯ У ФОТО. Манхеттен, 1922 рік. Погляд із висоти на Нью-Йорк столітньої давності. Тут ще немає знаменитих хмарочосів, які сьогодні формують обриси Манхеттена, але вже видно, як місто набирає обертів — доки з портів один за одним відпливають кораблі, на суші зростає мегаполіс майбутнього. На передньому плані — доки й квартали, які ще пам’ятають епоху парусників і коней. А на задньому — вже відчутний початок модерну, перші хмарочоси, активне парове судноплавство і зародження фінансової могутності. Всього через кілька років Нью-Йорк стане епіцентром світової економіки, але поки — це ще місто між двома епохами.

До наших вчорашніх анонсів ще додамо отаку новинку від видавництва Vivat. Ця антиутопічна історія розповідає про острів за межами якого туман знищив усе, і там немає нічого живого. І на острові - ідилія, 122 мешканці живуть собі пречудово, аж поки на острові не стається вбивство. Доволі багатообіцяюча історія, як на нашу суб’єктивну думку. 📅Попередня дата виходу: 28.07.2025 💰Повна вартість книги: 400 грн 💸Вартість за передпродажем: 399 грн 🔗Передзамовити можна за посиланням: https://vivat.com.ua/product/ostannye-vbyvstvo-na-kraiu-svitu/ #sci_fi_не_нудно

ПРИКЛАД СИЛИ ВОЛІ ТА ДУХУ. У 2023 році американська бігунка Ізабелла Віттакер зіткнулася з серйозною травмою спини - стресовим переломом хребта. Це змусило її пропустити значну частину сезону і поставити під сумнів продовження спортивної кар'єри. Однак Ізабелла не здалася. Після місяців реабілітації та наполегливих тренувань вона повернулася на трек. У березні 2025 року на чемпіонаті NCAA в приміщенні Віттакер встановила новий рекорд, подолавши дистанцію 400 метрів за 49,24 секунди - другий результат в історії. Її історія - приклад неймовірної сили духу та рішучості. Ізабелла довела, що навіть після серйозних випробувань можна повернутися і досягти нових висот. #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news

#архів Інтер'єр та навчання в Інституті шляхетних дівчат у Києві Зараз тут - МКЦМ (Алея Героїв Небесної Сотні, 1). Але історія споруди почалася у 19 столітті. ▪️ 22 серпня 1838 року тут видкрили жіночий навчальний заклад. Право на вступ мали дівчата, віком від 8 до 13,5 років. Навчання тривало 6 років. ▪️ А вивчали вони Закон Божий, польську, німецьку французьку (ну і рос. теж ). Також математику, малювання, домогосподарство та рукоділля. ▪️Підйом о 6:00, спати - о 22:00. Приймати гостей можна тільки в певні години і по святах. До слова, тут Леся Українка брала уроки музики у свого дядька Миколи Лисенка (він викладав). ▪️Після здобуття освіти випускниці могли викладати у приватних родинах або в жіночих навчальних закладах. Але головна мета була інша - зробити з дівчат гарних дружин і матерів у вищому суспільстві. ▪️ Існував інститут до 1918 року. Тоді більшовики забрали споруду для військового училища, в 1930-ті розмістили НКВС. А під час Другої світової чотириповерхова будівля згоріла.

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги Збірка роментезі “Час тіней” Олена Кузьміна, Ірина Грабовська, Анастасія Нікуліна, Леся Яцута Видавництво "Букбанда" На “Книжковій країні” я не могла пройти повз збірки роментезі від улюблених українських авторок, тим паче, що збірка 18+, і презентація була справді офігезна. Тому у мене склалися певні очікування від неї. Не всі справдилися, але я мала б здогадатися, чого саме мені не вистачить) Збірка містить чотири повісті з різним сетингом та персонажами (хоча у четвертому тексті, можливо, є мікрокамео персонажа з третього). У повістях присутні: магічний турнір (обожнюю таке всім серцем), “судний день” для магічних родів (з цікавою системою магічних здібностей, я таку ще не зустрічала), вимушена співпраця демоноловців (вважаю, що найбільш палка історія) та проклятий острів, з якого не можна вибратися (вважаю, що найбільш інтригуюча історія). Мені було цікаво, але мало! От я зрозуміла, що коротка форма - не зовсім моя тема. В повістях Анастасії Нікуліної та Лесі Яцути був для мене метч форми та змісту - всього вистачило, всі компоненти на місці, інтрига розкрита, палкі сцени присутні. Але тексту в повістях Олени Кузьміної та Ірини Грабовської мені було мало( Бо, повторюся, у пані Олени оригінальний світ і система магії, і хотілося більше пояснень щодо всього цього двіжу. Ну і, напевно, плавнішого переходу від “вилупка” до “останнього бажання”, бо це один з улюблених тропів. А у пані Ірини магічний турнір та замок наче поза межами часу та простору. І щось на кшталт “від неприязні до кохання”. От там хотілося більше, щоб краще зрозуміти, як тут вопше все працює. Якщо чесно, на моїх хтивих полицях домінують закордонні імена, але тішуся, що українських авторок там потроху стає більше. Бо, ну вимбачте, ну люблю я таке 😳 А загалом експеримент вийшов цікавий, навіть якщо я очікувала трохи більшого)

#архів Справжній лицар XX століття. Уявіть: 1938 рік, на обрії — німецькі танки, що входять до Чехословаччини. І тут дорогу їм перегороджує… вершник у повних лицарських обладунках. Це не жарт — це був Йозеф Меншік, останній власник замку Добрш. Меншік щиро зневажав усе сучасне. Ще у 1911-му він купив напівзруйнований замок і перетворив його на свій середньовічний світ. Колекціонував старовинні речі, жив як справжній лицар — і в буквальному сенсі зібрав собі обладунки. Коли дізнався, що нацисти заходять у країну — не став ховатися чи тікати. Просто сів на коня, одягнув лицарський обладунок і виїхав на дорогу. Танки зупинились. Солдати не знали, як реагувати на цю дивну постать з минулого. Його зрештою відсунули з дороги — але він вижив у війні, а помер вже після неї, у віці 78 років. Історія, що звучить як легенда — але вона справжня.

Стадіон Панатінайко Стадіон «Панатінайко», також відомий як «Калімармаро» - одне з найбільш вражаючих місць пам'яток античної та сучасної історії Афін. Розташований у районі Паграті, він знаменитий тим, що саме тут 1896 року відбулися перші сучасні Олімпійські ігри. Стадіон використовувався для проведення прообразу сучасних Олімпійських ігор 1870 року і не працював до Олімпіади 1896 року, коли за фінансової допомоги Георгіоса Авероффа його відновили в білому мармурі. Джерело https://psahno.com/uk/places/stadion-kalimarmaro #історичнімісця #цікавімісця #місцядляфотосесій #історіягреції #греція #афіни #античнийстадіон #панатінаікос #кудипіти #кудипойтивафінах #щоподивитися #щоподивитисявафінах

#кіно На початку липня в Україні розпочнуться зйомки фентезі-фільму «Мавка. Справжній міф». Знімальний процес триватиме до кінця літа, а вихід у прокат запланований на весну 2026 року. Фільм не є адаптацією твору Лесі Українки чи однойменного мультфільму. Це авторська історія, натхненна українським фольклором і міфами. Вона порушує важливу соціальну тему — самогубство, підкреслюючи, що це не вихід. Головні ролі виконають Іван Довженко (Лук’ян) та Аріна Бочарова (Мавка). За сюжетом, мавки та русалки раз на чотири роки з’являються у світі людей, де перетинаються з групою науковців. На тлі української природи між головними героями зароджується драматична історія.

#архітектура #історія 6 цікавих фактів про Поділ. 🗝 Факт №1: Поділ – найстаріший район Києва. Він виник ще за часів Київської Русі, де розташовувалися ремісничі майстерні та торжище, а нині стоїть Житній ринок. 🏛 Факт №2: Після руйнування Києва татарами у 1241 році, Поділ став центром міста. Тут знаходилися Магістрат і пізніше ратуша. 🏰 Факт №3: «Замок Річарда» на Андріївському узвозі – будова в стилі вікторіанської епохи, відома своїми таємничими власниками, які раптово помирали. 🛡 Факт №4: У 1370-80-х роках на Замковій горі був побудований дерев’яний замок литовського воєводи, зруйнований монголами через 100 років. 🚋 Факт №5: До будівництва метро в радянські часи на Подолі ходив трамвай, який з'єднував район із центром міста. ⛰ Факт №6: Замкова гора, де колись стояв князівський палац і Київський замок, зараз є пам’яткою природи з красивим видом на Поділ та Дніпро.

#архітектура #історія Спасо-Преображенський собор — центральна споруда Преображенського Новгород-Сіверського чоловічого монастиря, розташованого на мальовничому березі Десни. Збудований у 1791–1806 роках за проєктом Джакомо Кваренгі в стилі класицизму, собор вражає монументальністю: квадратний у плані, п’ятибанний, із портиками тосканського ордеру та розписаним куполом. Через осідання ґрунту в 1817–1821 роках його укріпили контрфорсами та додали іонічні колони, що підкреслили велич інтер’єру. Собор замінив давньоруський храм 12 століття, розібраний у 1791 році. Археологічні розкопки виявили його підмурки та полив’яні плитки, які можна побачити в музеї. Незважаючи на руйнування від природи та війни, храм відреставровано, зберігши стінописи 19 століття.