Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo!

Хоч і не розуміють ні хрєна!

Воно не перекладається!

Це навіть не «паляниця». Це якась окрема хромосома з ДНК.

Будьмо! Будьмо - це про те, що ми є, були і будемо. Це про те, що нас не вбити. Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому. А радше загинемо, але не здамося.

Будьмо - це воля, це Січ. Це вічний гул і вітер Дикого Степу!

Будьмо! - це УКРАЇНА! Це вишиванки, й хрущі над вишнею. Це наші старі кладовища і давні могили. Це Голодомор і колективізація. Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник. Тарас, Леся, Франко. Жадан і Іздрик, Козак-Систем. Драч, Павличко і Вінграновський. Червона калина. Це - Мазепа і Мотря. Богдан і Петлюра. Це - тіні забутих предків. Це Василь Симоненко і Ліна Костенко. Василь Стефаник і Нечуй Левицький.

Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати. Харків і Суми, і Полтава. І Коктебель! Лузанівка і Пересипський міст…

Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду. І хлопці розпрягають коней. І сорочку мати вишила мені. Червоними і чорними нитками…

І під копитом камінь тріснув…

Будьмо - це донати і безпілотники.

Будьмо - це окопні свічки і камуфляжні сітки.

Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна. Будьмо - це українські прапори над гробками.

Будьмо - це наші нерви й наші діти, й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор.

Будьмо - це лелеки, що вертають навесні з вирію до свого гнізда, до свого дому. І F-16 - з лелеками… чи дай, Боже, й раніше !!!🙏

Будьмо - це вранці лугом, босими ногами… І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця. І мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси…

Будьмо, це бабині вареники з капустою

Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі… І білий сніг на зеленому листі…

Будьмо - це Ми! Ми - будьмо!

БУДЬМО! БУДЬМО НАВіКИ, БРАТИ І СЕСТРИ - УКРАЇНЦІ !!!🙏🇺🇦(heart)(blue_heart)(yellow_heart)

🕯🇺🇦Степану Чубенку назавжди 16 років. У 2014 році його жорстоко вбили бойовики «днр» за синьо-жовту стрічку на рюкзаку.

Юнак із Краматорська був спортсменом, воротарем місцевої футбольної команди «Авангард». Та любив він не лише футбол — писав вірші, грав в КВК, разом з друзями опікувався дитячим будинком і завжди мріяв про власних дітей... У ці дні виповнюється вісім років з дня загибелі Степана.

11 років тому бойовики банди «Керч» жорстоко вбили шістнадцятирічного Степана Чубенка. За наказом ватажка Погодіна, його підлеглі Михайло Сухомлинов і Юрій Москальов вивезли хлопчика в село під Донецьком, довго катували і розстріляли. Після скоєних на Донбасі злочинів Погодін утік до Криму, де і був затриманий за запитом Інтерполу. 30 липня стало відомо, що окупанти в Криму звільнили терориста “ДНР” Погодіна, якого звинувачують у вбивстві школяра.

10 листопада 2019 року суд Торецька заочно засудив убивць українського школяра Чубенка до довічного ув’язнення.

Хлопчина мріяв стати професійним футболістом та вже встиг стати успішним голкіпером місцевої команди «Авангард». У старших класах Степан вже був дуже свідомим громадянином, цікавився політикою та був небайдужим до майбутнього своєї Батьківщини.

Але 12 квітня 2014 року його рідний Краматорськ захопили російські окупанти. Степан не лишився осторонь та організував допомогу нашим військовим. Разом із такими ж юними друзями вони носили визволителям харчі та воду, зривали прапори сепаратистів та розповсюджували містом листівки: «Краматорськ – це Україна»!

Мама Степана Чубенка – дуже боялась за сина, але він твердо відповідав: «Чому я маю боятись якихось чужинців? Я на своїй землі, на українському Донбасі».

Але, у червні 2014 року, через постійні погрози від терористів так званої «ДНР», Степан був змушений виїхати у Київ до друзів. Зовсім скоро Краматорськ нарешті звільнили, і хлопець одразу побіг на вокзал за квитком до батьківської домівки та до цуценя Біма, за яким так сумував.

Квитки були лише через окупований Донецьк, в який досі ходили потяги зі столиці. Він дуже хотів зробити рідним сюрприз, тож про повернення нікому не сказав. Згодом Сталіна Чубенко отримала страшні новини від окупантів: «Вашого сина заарештовано». Так почались пекельні місяці пошуків найдорожчого у житті.

Жінка негайно приїхала в Донецьк, де їй сказали, що Степана, начебто, відправили у селище Горбачево-Михайлівка. Невтомна мати ходила з фотографією молодшого сина в руках, стукалася у всі двері і питала, чи не бачив хто-небудь її хлопчика. Жінка сподівалась, що в одному з підвалів полишених домівок тримають її сина. Живого. Але сподівання були марними. Після зустрічі з ватажком «ДНР» Захарченком, їй повідомили, що Степана вже немає серед живих.

Бойовики зізналися, що заарештували Стьопу через жовто-блакитну стрічку на рюкзаку і шарф ФК “Карпати”, який знайшли серед речей. Жінці сказали, що сина після арешту відправили нібито рити окопи, під час чергового обстрілу хлопчина втік разом з іншими полоненими. Більше його не бачили. Пізніше один з найманців сам зізнався: “Ніякої втечі не було. Хлопця вбили. Де тіло – ніхто не знає”.

Після того, як бойовики “ДНР” проговорилися, що хлопця вбили незабаром після затримання, батьки Степана в буквальному сенсі підняли всю землю навколо ненависного блокпоста. Тіло хлопця знайшли самі окупанти.

Шістнадцятирічного українця вбили дуже жорстоко: руки замотали скотчем за спиною, вибили зуби, довго знущались, а потім закрили обличчя його ж футболкою та зробили п’ять смертельних пострілів у голову.

Ексгумацію провели шостого жовтня. Зазвичай цього дня Сталіна святкувала День вчителя, а тепер це назавжди найстрашніший день у житті Чубенків.

Указом Президента України від 28 червня 2017 року Степан нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

10 грудня 2021 року на стадіоні в Краматорську відкрито пам’ятник юному патріоту-футболісту.

Другий рік поспіль від родин загиблих героїв, яких КМДА направляє на відпочинок до санаторію «Карпати», надходять скарги на умови проживання, харчування та незручності
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
https://brovaryregion.in.ua/?p=44379

Наші рідні Карпати🌲🌲🌲🌳🌳🌳🦋🦋🦋

Карпати🌲🌲🌲🦋🦋🦋🦜🦜🦜

#мистецтво
Микола Могилат
«Сонячний день. Карпати»
2021 р.

#природа
Карпати — це цілий світ, що проникає всередину і назавжди змінює твоє відчуття часу та миті існування.
Це ніби інша планета, де нескінченність живе в кожній хвилині, а краса — у кожному подиху .
«Гори підносять душу, бо в їх величі живе нескінченність.» — Ліна Костенко.

⠀

🗺 Карпати в різних країнах
Ця гірська система поділена між сімома державами:
• 🇷🇴 Румунія — 50%
• 🇸🇰 Словаччина — 21%
• 🇵🇱 Польща — 10%
• 🇺🇦 Україна — 10% (22 500 км²)
• 🇷🇸 Сербія — 5%
• 🇨🇿 Чехія — 3%
• 🇦🇹 Австрія — 1%

📏 Масштаби
Найбільша ширина Карпат сягає 430 км, а їхня загальна довжина разом із територіями в інших країнах — близько 1 500 км.

🏔 Цікаві факти про українські Карпати:

🌲 Лісовий край
У Карпатах зосереджено близько 20% усіх лісів України. Тут ростуть і праліси, і рідкісні види рослин, а також мешкають унікальні тварини.

⏳ Молоді, але величні
Карпатські гори сформувалися понад 25 мільйонів років тому в альпійську епоху горотворення.

🏔 Найвищі вершини
• Найвища точка всіх Карпат — Герлаховскі Штіт (Словаччина), 2 655 м
• Найвища вершина Українських Карпат — Говерла, 2 061 м
• Інші «двотисячники» України: Бребенескул (2 032 м), Піп-Іван Чорногірський (2 028 м), Петрос (2 020 м), Гутин Томнатик (2 016 м), Ребра (2 010 м)

💧 Перлина Карпат — Синевір
Найбільше озеро Карпат, розташоване на висоті 989 м, утворилося приблизно 10 тис. років тому. Площа — до 5 га, максимальна глибина — 22 м.

🏰 Історична спадщина
На місці погаслого вулкана збудовано Мукачівський замок — одну з найвідоміших фортець Закарпаття.

🏙 Рекордсмен Рахів
Найвисокогірніше місто України (820 м над рівнем моря) та місто з найбільшим перепадом висот між вулицями — 600 м.

🌉 Міст-гігант
У смт Ворохта з 1895 року стоїть найбільший кам’яний залізничний міст України (довжина — 130 м, проліт — 65 м) — один із найбільших у світі.

🌸 Долина нарцисів
Поблизу Хуста — єдине місце в Україні, де в природних умовах ростуть нарциси вузьколисті. Площа — близько 80 га. Навесні долина вкривається білим квітковим морем.

✨ Карпати — це гори, природа, історія, легенди та неймовірна енергетика. Хто був — повертається знову. А хто не був — обов’язково мріє побачити!

#мистецтво
Павло Дідич (нар. 1967)
Цвітуть Карпати

Карпати 🇺🇦
На горі Хом'як ⛰️
📷 Olena Ozdrovska