• 22 червня минає 85 років з дня початку (1941) масових розстрілів у в'язницях Львова в'язнів, причетних до ОУН, санкціоновані прокурором Львівської області Харитоновим. Загальна кількість жертв у Львові за оцінками істориків коливається між 2358 і 2752 душ... Останні дні червня 1941 року називають трагедією на західних теренах України.

    Перші розстріли у тюрмах на західних теренах України, які з вересня 1939 р. перебувала під радянською окупацією, розпочались 23 червня 1941 р., на другий день німецько-радянської війни. На той час політичних в’язнів утримували у 22 тюрмах Львівської, Тернопільської, Волинської, Івано-Франківської, Рівненської, тодішньої Дрогобицької областей. А з 24 червня почались масові вбивства по в’язницях.

    Тюрма №1 на вулиці Лонцького у Львові була найбільшим комплексом НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ). Донині у підвалах збереглися камери, в яких, спершу, вбивали по одному, а потім заганяли групами і через вікно дверей кидали гранати. Виводили в’язнів на тюремне подвір’я і автоматною чергою позбавляли їх життя.

    24 червня 1941 р. начальник тюремного управління НКВС у Львівській області Лерман у звіті начальству написав, що з 1355 людей, вибраних до розстрілу, вирок виконано щодо 924, інформував, що арештованих приймають без належного оформлення, за списками, без статті звинувачення. Вже у цей день німецькі літаки бомбардували Львів. Члени ОУН 26 червня напали на львівську в’язницю «Бригідки» та завдяки переполоху змогли врятувати близько 300 засуджених, які були у черзі на розстріл.

    Жахлива цифра - лише у тюрмі на Лонцького радянські каральні органи з 22 до 28 червня вбили 1680 в’язні«Я сидів уже три місяці у тюрмі на Лонцького, у камері нас було 8. Всі українці (селяни, робітники, інтелігенція). 23 червня біля 6-ї по обіді, приказали нам зійти вниз з речами. У партері було 20 в’язнів. Начальник крикнув: «Ложись» і почав стріляти. На мене навалились тіла розстріляних товаришів. Начальник і три енкаведисти перейшли до інших камер стріляти людей. Я не був поранений, обмазав лице кров’ю. Через кілька хвилин енкаведисти повернулись і зробили кілька пострілів по тілах, які були зверху і рухались. Все затихло. Я обережно піднявся. В коридорі і камерах скрізь лежали помасакровані тіла в’язнів, цілі їх стоси. Нікого не було з енкаведистів. Я спробував сховатись на стриху, але було закрито, вибіг на подвір’я тюрми і сховався у кущах. Не міг втекти на вулицю, бо там була охорона. Вночі я бачив, як енкаведисти закопують тіла у викопану при вході яму. Деякі люди давали ознаки життя. Десь зранку охорона пішла з подвір’я. Я скочив на ринву і спустився по ній, пішов до помешкання свого знайомого, який жив неподалік. Так я урятувався чудом», – розповів дослідникам «Меморіалу» голова читальні «Просвіта» на Жовківщині на початку 90-х рр. минулого століття.

    Вбивства чинили поспіхом. До початку німецько-радянської війни радянські органи провели на заході України чотири масові депортації родин «ворогів народу»: у лютому, квітні, червні 1940 р. і в червні 1941 р. За різними даними дослідників, у далекі краї вивезли майже 1 млн. 200 тис. людей, із них 400 тис. українців. Головною метою сталінського режиму було знищити політичну, військову, суспільну еліти, як українців, так і поляків. Тюрми були переповнені політичними в’язнями, яких утримували у жахливих умовах і жорстоко катували. Про це ще сьогодні нагадують тюремні камери.

    У перший тиждень війни чисельність арештованих зросла майже удвічі. У Львові і невеликих містечках українців хапали просто на вулицях і везли в тюрми, щоб «очистити» регіон від «українських націоналістів». Коли 22 червня 1941 р. розпочалася німецько-радянська війна, то відступ червоної армії із заходу України був очевидний і радянські каральні органи вирішили звільнити тюрми від в’язнів.

    23 червня 1941 р. у місцеві відділення НКВС надійшов план евакуації 23236 в’язнів із Галичини та Волині в тюрми росії та Киргизстану. Але наступ німецьких військ спричинив паніку, особливо серед енкаведистів, які почали вбивати в’язнів уже з 22 червня, без вироків і не перевіряючи статтю арешту.

    Начальник тюремного управління НКВС Філіппонов звітував наркому НКВС України Сергієнку, що в перший день нападу німців на срср у тюрмах Львівщини розстріляно 108 людей. Такі ж розстріли почалися в Луцьку, Перемишлі, Добромилі. З москви вже за кілька днів надійшла телеграма з розпорядженням Л.Бєрії, «за списком, затвердженим прокурором, розстріляти всіх осіб, що перебували під слідством, засуджених за контрреволюційні злочини за статтею 170 Кримінального кодексу, та осіб, які здійснили розтрати, а підслідних і засуджених, які не проходять за цими статтями Кримінального кодексу, звільнити». У ніч із 23 на 24 червня, як вказано у звіті тюремного управління НКВС, весь особовий склад тюрми покинув Львів, але через 4 години повернувся і вбивства набули масового характеру.

    У Львові політичних в’язнів розстрілювали на Лонцького, у Замарстинівській тюрмі, «Бригідках» (сьогодні тут розташовується СІЗО), а ще у Золочеві, Дрогобичі, Луцьку, Чорткові, Дубно, Самборі, Рівному, Тернополі та інших містах.

    Сортували людей і розстрілювали порціями. Згідно з документами, людей мали сортувати: з важкими вироками – розстріляти, а щодо кого тривало слідство – планували вивезти. Але забракло вагонів для вивезення у тюрми НКВС срср. Бо військова влада гостро потребувала вагонів і не планувала з НКВС ділитися ними.

    На заході України перестріляли практично всіх, лише частково у Львові випустили кримінальників. У ніч із 23 до 24 червня 1941 р. на Лонцького і в «Бригідках» сортували людей і розстрілювали порціями. 22-24 червня стріляли по підвалах, карцерах. 24 червня енкаведисти покинули Львів, а коли повернулись, до 27 червня був повальний розстріл у камерах, кидання гранат. Якщо мали час, то дострілювали, все залежало від наступу нацистів», – каже працівниця Центру досліджень визвольного руху, історик Олеся Ісаюк.

    Протягом тижня від початку війни у тюрмах на заході України НКВС вбив близько 24 тис. людей, віком від 15 до 60 років. Є спогади про розстріли жінок і дітей. Убитих в’язнів кидали в ями, вириті нашвидкоруч, на тюремних подвір’ях, у саду, закидали тілами і тюремні підвали, бо на вивезення тіл не вистачало ані часу, ані транспорту. В останні дні перед втечею радянські органи просто залишили тіла в’язнів у камерах. Більшість убитих – українці, близько 10% – євреї, а також були поляки. Документи та архіви в’язниць енкаведисти палили.

    Масові вбивства у тюрмах у перші тижні війни відбувались не лише на заході Україні, але й у Києві, Вінниці, неподалік Харкова, у Криму.

    До сьогодні знаходяться сліди злочинів комуністичного терору.

    У період з 1939 до 1941 року, за різними дослідженнями, у всіх тюрмах Західної України розстріляно близько 60 тис осіб, сюди входять і жертви кінця червня 1941 р. Останки людей знаходили в ямах на тюремних подвір’ях. Не скрізь родичі могли забрати замордованих чоловіків, дітей, батьків.

    30 червня 1941 р. о 4-й годині ранку український батальйон «Нахтігаль» на чолі з командиром Р.Шухевичем першим зайшов у Львів. Серед замордованих у тюрмах людей він знайшов і свого брата. Німці дозволили відчинити в’язниці і люди кинулись шукати своїх дітей, батьків, сестер, братів. Від побаченого були шоковані, про що є чимало спогадів. Німецька окупаційна влада використала факти масових розстрілів в’язнів, злочини комуністичного терору з метою пропаганди, посиливши не лише антибільшовицькі настрої, але й спровокувавши антисемітські. Місця злочинів фотографували, фільмували, списки розстріляних в’язнів публікувала місцева преса.

    Нова німецька влада залучила до робіт у тюрмах єврейських чоловіків, які витягували трупи, виносили їх на подвір’я і складали чи вантажили. Був шалений запах від розкладених тіл. Був спровокований єврейський погром 1 липня 1941 р. Вже тоді було очевидно, що тоталітарний радянський окупаційний терор змінив інший – гітлерівський, принісши горе і сльози...

    22 червня минає 85 років з дня початку (1941) масових розстрілів у в'язницях Львова в'язнів, причетних до ОУН, санкціоновані прокурором Львівської області Харитоновим. Загальна кількість жертв у Львові за оцінками істориків коливається між 2358 і 2752 душ... Останні дні червня 1941 року називають трагедією на західних теренах України.Перші розстріли у тюрмах на західних теренах України, які з вересня 1939 р. перебувала під радянською окупацією, розпочались 23 червня 1941 р., на другий день німецько-радянської війни. На той час політичних в’язнів утримували у 22 тюрмах Львівської, Тернопільської, Волинської, Івано-Франківської, Рівненської, тодішньої Дрогобицької областей. А з 24 червня почались масові вбивства по в’язницях.Тюрма №1 на вулиці Лонцького у Львові була найбільшим комплексом НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ). Донині у підвалах збереглися камери, в яких, спершу, вбивали по одному, а потім заганяли групами і через вікно дверей кидали гранати. Виводили в’язнів на тюремне подвір’я і автоматною чергою позбавляли їх життя.24 червня 1941 р. начальник тюремного управління НКВС у Львівській області Лерман у звіті начальству написав, що з 1355 людей, вибраних до розстрілу, вирок виконано щодо 924, інформував, що арештованих приймають без належного оформлення, за списками, без статті звинувачення. Вже у цей день німецькі літаки бомбардували Львів. Члени ОУН 26 червня напали на львівську в’язницю «Бригідки» та завдяки переполоху змогли врятувати близько 300 засуджених, які були у черзі на розстріл.Жахлива цифра - лише у тюрмі на Лонцького радянські каральні органи з 22 до 28 червня вбили 1680 в’язні«Я сидів уже три місяці у тюрмі на Лонцького, у камері нас було 8. Всі українці (селяни, робітники, інтелігенція). 23 червня біля 6-ї по обіді, приказали нам зійти вниз з речами. У партері було 20 в’язнів. Начальник крикнув: «Ложись» і почав стріляти. На мене навалились тіла розстріляних товаришів. Начальник і три енкаведисти перейшли до інших камер стріляти людей. Я не був поранений, обмазав лице кров’ю. Через кілька хвилин енкаведисти повернулись і зробили кілька пострілів по тілах, які були зверху і рухались. Все затихло. Я обережно піднявся. В коридорі і камерах скрізь лежали помасакровані тіла в’язнів, цілі їх стоси. Нікого не було з енкаведистів. Я спробував сховатись на стриху, але було закрито, вибіг на подвір’я тюрми і сховався у кущах. Не міг втекти на вулицю, бо там була охорона. Вночі я бачив, як енкаведисти закопують тіла у викопану при вході яму. Деякі люди давали ознаки життя. Десь зранку охорона пішла з подвір’я. Я скочив на ринву і спустився по ній, пішов до помешкання свого знайомого, який жив неподалік. Так я урятувався чудом», – розповів дослідникам «Меморіалу» голова читальні «Просвіта» на Жовківщині на початку 90-х рр. минулого століття.Вбивства чинили поспіхом. До початку німецько-радянської війни радянські органи провели на заході України чотири масові депортації родин «ворогів народу»: у лютому, квітні, червні 1940 р. і в червні 1941 р. За різними даними дослідників, у далекі краї вивезли майже 1 млн. 200 тис. людей, із них 400 тис. українців. Головною метою сталінського режиму було знищити політичну, військову, суспільну еліти, як українців, так і поляків. Тюрми були переповнені політичними в’язнями, яких утримували у жахливих умовах і жорстоко катували. Про це ще сьогодні нагадують тюремні камери.У перший тиждень війни чисельність арештованих зросла майже удвічі. У Львові і невеликих містечках українців хапали просто на вулицях і везли в тюрми, щоб «очистити» регіон від «українських націоналістів». Коли 22 червня 1941 р. розпочалася німецько-радянська війна, то відступ червоної армії із заходу України був очевидний і радянські каральні органи вирішили звільнити тюрми від в’язнів.23 червня 1941 р. у місцеві відділення НКВС надійшов план евакуації 23236 в’язнів із Галичини та Волині в тюрми росії та Киргизстану. Але наступ німецьких військ спричинив паніку, особливо серед енкаведистів, які почали вбивати в’язнів уже з 22 червня, без вироків і не перевіряючи статтю арешту.Начальник тюремного управління НКВС Філіппонов звітував наркому НКВС України Сергієнку, що в перший день нападу німців на срср у тюрмах Львівщини розстріляно 108 людей. Такі ж розстріли почалися в Луцьку, Перемишлі, Добромилі. З москви вже за кілька днів надійшла телеграма з розпорядженням Л.Бєрії, «за списком, затвердженим прокурором, розстріляти всіх осіб, що перебували під слідством, засуджених за контрреволюційні злочини за статтею 170 Кримінального кодексу, та осіб, які здійснили розтрати, а підслідних і засуджених, які не проходять за цими статтями Кримінального кодексу, звільнити». У ніч із 23 на 24 червня, як вказано у звіті тюремного управління НКВС, весь особовий склад тюрми покинув Львів, але через 4 години повернувся і вбивства набули масового характеру.У Львові політичних в’язнів розстрілювали на Лонцького, у Замарстинівській тюрмі, «Бригідках» (сьогодні тут розташовується СІЗО), а ще у Золочеві, Дрогобичі, Луцьку, Чорткові, Дубно, Самборі, Рівному, Тернополі та інших містах.Сортували людей і розстрілювали порціями. Згідно з документами, людей мали сортувати: з важкими вироками – розстріляти, а щодо кого тривало слідство – планували вивезти. Але забракло вагонів для вивезення у тюрми НКВС срср. Бо військова влада гостро потребувала вагонів і не планувала з НКВС ділитися ними.На заході України перестріляли практично всіх, лише частково у Львові випустили кримінальників. У ніч із 23 до 24 червня 1941 р. на Лонцького і в «Бригідках» сортували людей і розстрілювали порціями. 22-24 червня стріляли по підвалах, карцерах. 24 червня енкаведисти покинули Львів, а коли повернулись, до 27 червня був повальний розстріл у камерах, кидання гранат. Якщо мали час, то дострілювали, все залежало від наступу нацистів», – каже працівниця Центру досліджень визвольного руху, історик Олеся Ісаюк.Протягом тижня від початку війни у тюрмах на заході України НКВС вбив близько 24 тис. людей, віком від 15 до 60 років. Є спогади про розстріли жінок і дітей. Убитих в’язнів кидали в ями, вириті нашвидкоруч, на тюремних подвір’ях, у саду, закидали тілами і тюремні підвали, бо на вивезення тіл не вистачало ані часу, ані транспорту. В останні дні перед втечею радянські органи просто залишили тіла в’язнів у камерах. Більшість убитих – українці, близько 10% – євреї, а також були поляки. Документи та архіви в’язниць енкаведисти палили.Масові вбивства у тюрмах у перші тижні війни відбувались не лише на заході Україні, але й у Києві, Вінниці, неподалік Харкова, у Криму.До сьогодні знаходяться сліди злочинів комуністичного терору.У період з 1939 до 1941 року, за різними дослідженнями, у всіх тюрмах Західної України розстріляно близько 60 тис осіб, сюди входять і жертви кінця червня 1941 р. Останки людей знаходили в ямах на тюремних подвір’ях. Не скрізь родичі могли забрати замордованих чоловіків, дітей, батьків. 30 червня 1941 р. о 4-й годині ранку український батальйон «Нахтігаль» на чолі з командиром Р.Шухевичем першим зайшов у Львів. Серед замордованих у тюрмах людей він знайшов і свого брата. Німці дозволили відчинити в’язниці і люди кинулись шукати своїх дітей, батьків, сестер, братів. Від побаченого були шоковані, про що є чимало спогадів. Німецька окупаційна влада використала факти масових розстрілів в’язнів, злочини комуністичного терору з метою пропаганди, посиливши не лише антибільшовицькі настрої, але й спровокувавши антисемітські. Місця злочинів фотографували, фільмували, списки розстріляних в’язнів публікувала місцева преса.Нова німецька влада залучила до робіт у тюрмах єврейських чоловіків, які витягували трупи, виносили їх на подвір’я і складали чи вантажили. Був шалений запах від розкладених тіл. Був спровокований єврейський погром 1 липня 1941 р. Вже тоді було очевидно, що тоталітарний радянський окупаційний терор змінив інший – гітлерівський, принісши горе і сльози...
    2Kпереглядів
  • 🤬🤬🤬❌✍️7 квітня 1944 р. була прийнята директива нквд ссср № 130 про виселення сімей оунівців до Красноярського краю, в Іркутську, Омську та Новосибірську області.

    ✅ℹ️ 🗣️Після вигнання нацистів, на західноукраїнських землях знову розпочалася «радянізація», що супроводжувалась масовими репресіями проти «ворогів народу», арештами, вбивствами, депортаціями

    Депортації місцевого населення у віддалені регіони ссср розпочалися ще з 1939 року. Від жовтня-листопада 1939 року по липень 1941-го із Заходу України було переселено близько 1 млн осіб. У листі до Папи Римського від 7 листопада 1941 року митрополит Андрей Шептицький наголошував, що військами нквд загалом було вислано до Сибіру, заарештовано або страчено 200 тисяч українців із Львівської єпархії, а всі втрати українців у Галичині сягали 400 тисяч. До віддалених районів росії висилалися також поляки та євреї.

    Переселенські акції стали ефективним засобом для примирення населення з ідеологічними та політичними цілями совєцького тоталітарного режиму. Депортаційна політика радянської влади на західноукраїнських землях стосувалася, насамперед, членів ОУН та воїнів УПА, їхніх сімей, а також осіб, що підтримували український національно-визвольний рух.

    7 квітня 1944 року вийшла директива нквд ссср № 130 про виселення сімей оунівців (19 тисяч осіб) до Красноярського краю, в Іркутську, Омську та Новосибірську області.

    На підставі цієї директиви нарком внутрішніх справ усср Василь Рясний підготував інструкцію-вказівку про порядок проведення виселення сімей активних учасників націоналістичного підпілля, що була терміново поширена по всіх районних відділах унквд-умдб західних областей усср. Відтак у кожному районі були складені списки сімей учасників національно-визвольної боротьби, яких потрібно виселити. До списків включали усе чоловіче населення віком від 15 років.

    Лише у Львівській області на виконання цієї директиви у жовтні 1944 року були підготовлені списки на виселення 10 517 осіб. Вже через рік у віддалених регіонах ссср було близько 2 млн 230 тисяч 500 спецпоселенців, серед яких – 20 800 оунівців.

    Спецпереселенців використовували як дешеву робочу силу на лісоповалах та в інших трудомістких процесах. Сім’ї, які не мали працездатних осіб, потерпали від злиднів. За спецпереселенцями було встановлено агентурно-оперативний нагляд, а на великих залізничних станціях – оперативні заслони. За втечу з місця поселення термін заслання замінювався ув’язненням у виправно-трудових таборах.

    Масові депортації тривали до смерті сталіна в березні 1953 року, однак ще до 1956 року для депортованих існували правові обмеження.

    🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Історія України🔱
    🤬🤬🤬❌✍️7 квітня 1944 р. була прийнята директива нквд ссср № 130 про виселення сімей оунівців до Красноярського краю, в Іркутську, Омську та Новосибірську області. ✅ℹ️ 🗣️Після вигнання нацистів, на західноукраїнських землях знову розпочалася «радянізація», що супроводжувалась масовими репресіями проти «ворогів народу», арештами, вбивствами, депортаціями Депортації місцевого населення у віддалені регіони ссср розпочалися ще з 1939 року. Від жовтня-листопада 1939 року по липень 1941-го із Заходу України було переселено близько 1 млн осіб. У листі до Папи Римського від 7 листопада 1941 року митрополит Андрей Шептицький наголошував, що військами нквд загалом було вислано до Сибіру, заарештовано або страчено 200 тисяч українців із Львівської єпархії, а всі втрати українців у Галичині сягали 400 тисяч. До віддалених районів росії висилалися також поляки та євреї. Переселенські акції стали ефективним засобом для примирення населення з ідеологічними та політичними цілями совєцького тоталітарного режиму. Депортаційна політика радянської влади на західноукраїнських землях стосувалася, насамперед, членів ОУН та воїнів УПА, їхніх сімей, а також осіб, що підтримували український національно-визвольний рух. 7 квітня 1944 року вийшла директива нквд ссср № 130 про виселення сімей оунівців (19 тисяч осіб) до Красноярського краю, в Іркутську, Омську та Новосибірську області. На підставі цієї директиви нарком внутрішніх справ усср Василь Рясний підготував інструкцію-вказівку про порядок проведення виселення сімей активних учасників націоналістичного підпілля, що була терміново поширена по всіх районних відділах унквд-умдб західних областей усср. Відтак у кожному районі були складені списки сімей учасників національно-визвольної боротьби, яких потрібно виселити. До списків включали усе чоловіче населення віком від 15 років. Лише у Львівській області на виконання цієї директиви у жовтні 1944 року були підготовлені списки на виселення 10 517 осіб. Вже через рік у віддалених регіонах ссср було близько 2 млн 230 тисяч 500 спецпоселенців, серед яких – 20 800 оунівців. Спецпереселенців використовували як дешеву робочу силу на лісоповалах та в інших трудомістких процесах. Сім’ї, які не мали працездатних осіб, потерпали від злиднів. За спецпереселенцями було встановлено агентурно-оперативний нагляд, а на великих залізничних станціях – оперативні заслони. За втечу з місця поселення термін заслання замінювався ув’язненням у виправно-трудових таборах. Масові депортації тривали до смерті сталіна в березні 1953 року, однак ще до 1956 року для депортованих існували правові обмеження. 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Історія України🔱
    933переглядів
  • Всім привіт)
    #добірка_книг для гарних вихідних (або що мені дуже сподобалося з останнього прочитаного)

    Не та сестр
    К. Дуглас
    Про двох сестер, Ташу та Еліс, чиї життя кардинально відрізняються, але одна трагічна подія ставить під сумнів усе, що вони знали одна про одну.

    Хранителі книги
    Дж.Брукс
    Пригодницька та інтелектуальна драма, в центрі якої — доля реального середньовічного манускрипту, відомого як Сараєвська Агада. Яу люди різних віросповідань (євреї, мусульмани, християни), ризикуючи життям, рятували цей манускрипт протягом п’ятисот років.

    Перші 15 життів Гаррі Оґеста
    К. Норс
    Фантастичний трилер про людину, яка приречена проживати власне життя знову і знову. Кожного разу, коли він помирає, він народжується знову в тому самому місці, у той самий час, маючи повну пам'ять про всі свої попередні життя.

    Що з цього читали? Як вам?

    #добіркакниг #щопочитати #трийлер #фантастика #подорожучасі #пригоди #історичнийроман #українськоюмовою #книгиукраїнською #сучасналітература
    Всім привіт) #добірка_книг для гарних вихідних (або що мені дуже сподобалося з останнього прочитаного) Не та сестр К. Дуглас Про двох сестер, Ташу та Еліс, чиї життя кардинально відрізняються, але одна трагічна подія ставить під сумнів усе, що вони знали одна про одну. Хранителі книги Дж.Брукс Пригодницька та інтелектуальна драма, в центрі якої — доля реального середньовічного манускрипту, відомого як Сараєвська Агада. Яу люди різних віросповідань (євреї, мусульмани, християни), ризикуючи життям, рятували цей манускрипт протягом п’ятисот років. Перші 15 життів Гаррі Оґеста К. Норс Фантастичний трилер про людину, яка приречена проживати власне життя знову і знову. Кожного разу, коли він помирає, він народжується знову в тому самому місці, у той самий час, маючи повну пам'ять про всі свої попередні життя. Що з цього читали? Як вам? #добіркакниг #щопочитати #трийлер #фантастика #подорожучасі #пригоди #історичнийроман #українськоюмовою #книгиукраїнською #сучасналітература
    1
    3Kпереглядів
  • #історія #події
    1943: Останній подих Краківського гетто.
    ​13 березня 1943 року нацистська окупаційна машина розпочала фінальний етап ліквідації єврейського гетто в Кракові. Ця подія стала однією з найчорніших сторінок Голокосту на теренах Польщі, символом системного знищення цілого міського пласта культури та тисяч людських доль. 🕍🔚

    ​Гетто в районі Подгуже було створене ще у 1941 році, загнавши понад 15 тисяч євреїв у простір, де раніше мешкало лише 3 тисячі осіб. До березня 1943-го там залишалося близько 8 тисяч людей, яких нацисти вважали «придатними до праці», та ще кілька тисяч тих, хто переховувався нелегально.

    ​Хроніка трагедії:
    ​Поділ на зони: Гетто було розділене на частину «А» (працездатні) та «Б» (діти, хворі, літні люди). 13 березня штурмовики СС під командуванням Амона Гьота почали «зачистку». Частину «Б» ліквідували з особливою жорстокістю: людей розстрілювали прямо на вулицях або у власних ліжках. 🥀
    ​Марш до Плашува: Тих, кого визнали корисними для економіки Рейху, пішим маршем погнали до примусового трудового табору Плашув, розташованого неподалік. Решту — відправили ешелонами до камер смерті Аушвіц-Біркенау. 🚂💨
    ​Опір та відчай: Попри безнадійність ситуації, у гетто діяли підпільні групи, які намагалися чинити спротив або допомагати людям втекти через каналізацію. Проте технічна перевага ворога була абсолютною.
    ​Історична пам'ять та список Шиндлера:
    Саме події 13 березня у Кракові лягли в основу кульмінаційних сцен фільму Стівена Спілберга «Список Шиндлера». Німецький промисловець Оскар Шиндлер, спостерігаючи за жахом ліквідації гетто, остаточно переконався в необхідності рятувати своїх робітників, ризикуючи власним життям. 💼🛡️

    ​Сьогодні на площі Героїв Гетто у Кракові встановлено незвичайний пам'ятник — 70 порожніх металевих стільців. Вони символізують меблі та речі, які залишалися на вулицях після того, як тисячі людей назавжди покинули свої оселі того фатального березневого дня. 🪑🕯️

    ​Ліквідація Краківського гетто — це нагадування про те, до чого призводить ідеологія ненависті, і водночас про цінність кожної врятованої душі в епіцентрі пекла.
    #історія #події 1943: Останній подих Краківського гетто. ​13 березня 1943 року нацистська окупаційна машина розпочала фінальний етап ліквідації єврейського гетто в Кракові. Ця подія стала однією з найчорніших сторінок Голокосту на теренах Польщі, символом системного знищення цілого міського пласта культури та тисяч людських доль. 🕍🔚 ​Гетто в районі Подгуже було створене ще у 1941 році, загнавши понад 15 тисяч євреїв у простір, де раніше мешкало лише 3 тисячі осіб. До березня 1943-го там залишалося близько 8 тисяч людей, яких нацисти вважали «придатними до праці», та ще кілька тисяч тих, хто переховувався нелегально. ​Хроніка трагедії: ​Поділ на зони: Гетто було розділене на частину «А» (працездатні) та «Б» (діти, хворі, літні люди). 13 березня штурмовики СС під командуванням Амона Гьота почали «зачистку». Частину «Б» ліквідували з особливою жорстокістю: людей розстрілювали прямо на вулицях або у власних ліжках. 🥀 ​Марш до Плашува: Тих, кого визнали корисними для економіки Рейху, пішим маршем погнали до примусового трудового табору Плашув, розташованого неподалік. Решту — відправили ешелонами до камер смерті Аушвіц-Біркенау. 🚂💨 ​Опір та відчай: Попри безнадійність ситуації, у гетто діяли підпільні групи, які намагалися чинити спротив або допомагати людям втекти через каналізацію. Проте технічна перевага ворога була абсолютною. ​Історична пам'ять та список Шиндлера: Саме події 13 березня у Кракові лягли в основу кульмінаційних сцен фільму Стівена Спілберга «Список Шиндлера». Німецький промисловець Оскар Шиндлер, спостерігаючи за жахом ліквідації гетто, остаточно переконався в необхідності рятувати своїх робітників, ризикуючи власним життям. 💼🛡️ ​Сьогодні на площі Героїв Гетто у Кракові встановлено незвичайний пам'ятник — 70 порожніх металевих стільців. Вони символізують меблі та речі, які залишалися на вулицях після того, як тисячі людей назавжди покинули свої оселі того фатального березневого дня. 🪑🕯️ ​Ліквідація Краківського гетто — це нагадування про те, до чого призводить ідеологія ненависті, і водночас про цінність кожної врятованої душі в епіцентрі пекла.
    2
    864переглядів
  • #історія #постаті
    Тарас Бульба-Боровець: Отаман, який не грав за чужими правилами.
    Якщо ви вважаєте, що УПА створили лише у 1942 році за рішенням ОУН(Б), то історія Тараса Бульби-Боровця змусить вас переглянути ці погляди. Сьогодні ми згадуємо людину, яка підняла прапор збройної боротьби за українську державність ще тоді, коли великі гравці Другої світової лише розставляли фігури на шахівниці. ⚔️🛡️

    1. Поліська Січ: Держава в лісах

    Народившись на Волині, Боровець із юнацтва був загартований у політичних баталіях (і навіть встиг побувати у польському концтаборі Береза Картузька). Коли у 1941 році німецько-радянська війна розірвала кордони, він не чекав наказів. Створена ним «Поліська Січ» стала унікальним явищем: на величезних територіях Полісся він фактично ліквідував радянську адміністрацію, не допустивши при цьому німецької. Це була справжня партизанська республіка, де діяли українські закони, а отаман Бульба був її визнаним лідером. 🌲🐎

    2. Перша УПА та конфлікт з ОУН

    Саме Боровець першим використав назву Українська Повстанська Армія. Його концепція була чіткою: армія підпорядковується Уряду УНР у вигнанні, а не окремій партії. Це призвело до жорсткого ідеологічного клінчу з ОУН Степана Бандери. Бульба-Боровець був прихильником демократичного устрою майбутньої України та виступав проти партійного диктату. Ця суперечка згодом призвела до трагічного протистояння всередині визвольного руху, але вона ж підкреслює його відданість ідеї широкого національного фронту. 📜⚖️

    3. Проти двох диктатур одночасно

    Боровець був одним із перших, хто зрозумів: для України і гітлер, і сталін — це два обличчя одного й того самого зла. Коли німці почали вимагати від «Поліської Січі» каральних акцій проти цивільного населення або євреїв, отаман відповів категоричною відмовою і розпустив армію, щоб знову піти у підпілля, але вже проти нацистів. Його відомий лист до німецької адміністрації — це взірець дипломатичної зухвалості та національної гідності. 🛡️🚫

    4. Концтабір Заксенгаузен та еміграція

    За свою непокірність Боровець опинився у тому самому «бункері Целленбау» концтабору Заксенгаузен, де сидів і Степан Бандера. Після війни, опинившись в еміграції в Канаді, він не полишив громадської діяльності, видаючи часописи та пишучи мемуари «Армія без держави». Його життя — це приклад того, що навіть у найтемніші часи можна зберігати вірність присязі та здоровому глузду, не піддаючись на радикальний екстремізм. 🇨🇦📖

    Тарас Бульба-Боровець залишається для нас символом «третього шляху» української історії — шляху демократичного, волелюбного та безкомпромісного щодо будь-яких імперських зазіхань, чи то з заходу, чи то зі сходу. Поки в росії намагаються зобразити українських повстанців однобоко, постать Боровця руйнує ці міфи своєю складністю та чесністю. ⚔️🇺🇦
    #історія #постаті Тарас Бульба-Боровець: Отаман, який не грав за чужими правилами. Якщо ви вважаєте, що УПА створили лише у 1942 році за рішенням ОУН(Б), то історія Тараса Бульби-Боровця змусить вас переглянути ці погляди. Сьогодні ми згадуємо людину, яка підняла прапор збройної боротьби за українську державність ще тоді, коли великі гравці Другої світової лише розставляли фігури на шахівниці. ⚔️🛡️ 1. Поліська Січ: Держава в лісах Народившись на Волині, Боровець із юнацтва був загартований у політичних баталіях (і навіть встиг побувати у польському концтаборі Береза Картузька). Коли у 1941 році німецько-радянська війна розірвала кордони, він не чекав наказів. Створена ним «Поліська Січ» стала унікальним явищем: на величезних територіях Полісся він фактично ліквідував радянську адміністрацію, не допустивши при цьому німецької. Це була справжня партизанська республіка, де діяли українські закони, а отаман Бульба був її визнаним лідером. 🌲🐎 2. Перша УПА та конфлікт з ОУН Саме Боровець першим використав назву Українська Повстанська Армія. Його концепція була чіткою: армія підпорядковується Уряду УНР у вигнанні, а не окремій партії. Це призвело до жорсткого ідеологічного клінчу з ОУН Степана Бандери. Бульба-Боровець був прихильником демократичного устрою майбутньої України та виступав проти партійного диктату. Ця суперечка згодом призвела до трагічного протистояння всередині визвольного руху, але вона ж підкреслює його відданість ідеї широкого національного фронту. 📜⚖️ 3. Проти двох диктатур одночасно Боровець був одним із перших, хто зрозумів: для України і гітлер, і сталін — це два обличчя одного й того самого зла. Коли німці почали вимагати від «Поліської Січі» каральних акцій проти цивільного населення або євреїв, отаман відповів категоричною відмовою і розпустив армію, щоб знову піти у підпілля, але вже проти нацистів. Його відомий лист до німецької адміністрації — це взірець дипломатичної зухвалості та національної гідності. 🛡️🚫 4. Концтабір Заксенгаузен та еміграція За свою непокірність Боровець опинився у тому самому «бункері Целленбау» концтабору Заксенгаузен, де сидів і Степан Бандера. Після війни, опинившись в еміграції в Канаді, він не полишив громадської діяльності, видаючи часописи та пишучи мемуари «Армія без держави». Його життя — це приклад того, що навіть у найтемніші часи можна зберігати вірність присязі та здоровому глузду, не піддаючись на радикальний екстремізм. 🇨🇦📖 Тарас Бульба-Боровець залишається для нас символом «третього шляху» української історії — шляху демократичного, волелюбного та безкомпромісного щодо будь-яких імперських зазіхань, чи то з заходу, чи то зі сходу. Поки в росії намагаються зобразити українських повстанців однобоко, постать Боровця руйнує ці міфи своєю складністю та чесністю. ⚔️🇺🇦
    1
    1Kпереглядів
  • І «Новий Єрусалим» в Україні: як скандал Трампа з Карлсоном через Іран доїхав до «Третього храму», «Аль-Акси» та Z-російської антисемітської пропаганди

    5 березня 2026 року президент США Дональд Трамп публічно посварився з Такером Карлсоном і фактично вивів його за межі руху MAGA. Приводом стала війна навколо Ірану та участь США в ударах, які Карлсон назвав «абсолютно огидними і злими». Але далі Карлсон пішов ще далі.

    Карлсон заявив, що США воюють не за свої інтереси, а тому що «Ізраїль хотів, щоб це сталося». У своєму проєкті він сформулював це максимально жорстко — у дусі старих конспірологічних сюжетів на кшталт «Протоколів сіонських мудреців»:

    «Це сталося тому, що Ізраїль хотів, щоб це сталося. Це війна Ізраїлю. Це не війна США. Важко це казати, але рішення тут ухвалили не США. Його ухвалив Біньямін Нетаньягу».

    Ці слова майже одразу почала активно цитувати й поширювати російська та Z-російська пропаганда, де подібні тези давно використовують як частину антизахідної та антисемітської риторики.

    Відповідь Дональда Трампа була жорсткою і показовою. Він відповів Карлсону не аргументами щодо Ірану, а ударом по статусу:

    «Такер збився з шляху. Я давно це зрозумів, і він не MAGA. MAGA рятує нашу країну. MAGA робить нашу країну знову великою. MAGA — це “Америка передусім”, а Такер — ніщо з цього».

    Таким чином Трамп позначив межу допустимої критики: справа не в самій війні, а в належності до руху.

    Але далі суперечка почала рухатися в зовсім інший бік.

    У своїх подальших виступах Карлсон почав говорити вже не лише про політику США, а й про релігійні мотиви війни. Він заявив, що Ізраїль нібито прагне зруйнувати мечеть «Аль-Акса» і побудувати на її місці Третій Храм. Як «доказ» він навів нашивки із символікою Храму, які, за його словами, можна побачити у деяких солдатів ЦАХАЛ.

    Далі пролунала ще одна версія — що рух Хабад нібито роками просуває ідею будівництва Третього Храму.

    Фактично мова пішла про класичний антисемітський сюжет — про те, що євреї нібито стоять за глобальними подіями.

    І саме тут ця історія несподівано перетинається з іншою пропагандистською лінією.

    У російському Z-інформаційному просторі вже давно поширюється схожий міф: нібито євреї збираються побудувати «Новий Єрусалим» — причому не на Близькому Сході, а на території України.

    На такі заяви 6 березня 2026 року відповів головний рабин України Моше Асман (посланник ХАБАДу).

    Він переказав «нову вау-версію», яка зараз циркулює в логіці Карлсона: нібито «євреї — точніше Хабад — розв’язали цю війну, щоб відбудувати Третій храм у Єрусалимі».

    «Антиукраїнця та антисеміта Такера Карсена», — сказав він.

    І додав:

    «то, швидше за все, через поребрик (Росію) закидається думка вже давно, що євреї хочуть тут, в Україні, відбудувати Новий Єрусалим».

    По суті Асман пов’язав нинішню хвилю з давно відомим механізмом антисемітської пропаганди: одну й ту саму ненависть можна «упаковувати» у різні версії. Сьогодні — «Третій храм». Завтра — «Новий Єрусалим в Україні». Післязавтра — «винні євреї, які то їдуть, то приїжджають».

    Версії можуть суперечити одна одній, але мета завжди одна — звинуватити і розпалити ненависть.

    Окремо варто нагадати, хто такий сам Карлсон.

    Такер Свонсон Макнір Карлсон — американський телеведучий і політичний коментатор, відомий ультраконсервативними поглядами, просуванням теорій змови, антивакцинаторськими тезами та виступами проти абортів, фемінізму, ЛГБТ і мігрантів. Найбільшу популярність він здобув як ведучий шоу Tucker Carlson Tonight на Fox News. Пізніше його публічна лінія дедалі більше зміщувалася в бік міжнародних політичних скандалів — зокрема інтерв’ю з путіним та президентом Ірану Масудом Пезешкіаном.

    Детальніше:

    https://nikk.ua/uk/novij-ierusalim-v-ukraini-yak/

    #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine

    НАновости‼️: новини Ізраїлю

    Важливо❓ Поділіться ❗️
    і підписуйтесь, щоб не пропустити подібні матеріали
    https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881
    І «Новий Єрусалим» в Україні: як скандал Трампа з Карлсоном через Іран доїхав до «Третього храму», «Аль-Акси» та Z-російської антисемітської пропаганди 5 березня 2026 року президент США Дональд Трамп публічно посварився з Такером Карлсоном і фактично вивів його за межі руху MAGA. Приводом стала війна навколо Ірану та участь США в ударах, які Карлсон назвав «абсолютно огидними і злими». Але далі Карлсон пішов ще далі. Карлсон заявив, що США воюють не за свої інтереси, а тому що «Ізраїль хотів, щоб це сталося». У своєму проєкті він сформулював це максимально жорстко — у дусі старих конспірологічних сюжетів на кшталт «Протоколів сіонських мудреців»: «Це сталося тому, що Ізраїль хотів, щоб це сталося. Це війна Ізраїлю. Це не війна США. Важко це казати, але рішення тут ухвалили не США. Його ухвалив Біньямін Нетаньягу». Ці слова майже одразу почала активно цитувати й поширювати російська та Z-російська пропаганда, де подібні тези давно використовують як частину антизахідної та антисемітської риторики. Відповідь Дональда Трампа була жорсткою і показовою. Він відповів Карлсону не аргументами щодо Ірану, а ударом по статусу: «Такер збився з шляху. Я давно це зрозумів, і він не MAGA. MAGA рятує нашу країну. MAGA робить нашу країну знову великою. MAGA — це “Америка передусім”, а Такер — ніщо з цього». Таким чином Трамп позначив межу допустимої критики: справа не в самій війні, а в належності до руху. Але далі суперечка почала рухатися в зовсім інший бік. У своїх подальших виступах Карлсон почав говорити вже не лише про політику США, а й про релігійні мотиви війни. Він заявив, що Ізраїль нібито прагне зруйнувати мечеть «Аль-Акса» і побудувати на її місці Третій Храм. Як «доказ» він навів нашивки із символікою Храму, які, за його словами, можна побачити у деяких солдатів ЦАХАЛ. Далі пролунала ще одна версія — що рух Хабад нібито роками просуває ідею будівництва Третього Храму. Фактично мова пішла про класичний антисемітський сюжет — про те, що євреї нібито стоять за глобальними подіями. І саме тут ця історія несподівано перетинається з іншою пропагандистською лінією. У російському Z-інформаційному просторі вже давно поширюється схожий міф: нібито євреї збираються побудувати «Новий Єрусалим» — причому не на Близькому Сході, а на території України. На такі заяви 6 березня 2026 року відповів головний рабин України Моше Асман (посланник ХАБАДу). Він переказав «нову вау-версію», яка зараз циркулює в логіці Карлсона: нібито «євреї — точніше Хабад — розв’язали цю війну, щоб відбудувати Третій храм у Єрусалимі». «Антиукраїнця та антисеміта Такера Карсена», — сказав він. І додав: «то, швидше за все, через поребрик (Росію) закидається думка вже давно, що євреї хочуть тут, в Україні, відбудувати Новий Єрусалим». По суті Асман пов’язав нинішню хвилю з давно відомим механізмом антисемітської пропаганди: одну й ту саму ненависть можна «упаковувати» у різні версії. Сьогодні — «Третій храм». Завтра — «Новий Єрусалим в Україні». Післязавтра — «винні євреї, які то їдуть, то приїжджають». Версії можуть суперечити одна одній, але мета завжди одна — звинуватити і розпалити ненависть. Окремо варто нагадати, хто такий сам Карлсон. Такер Свонсон Макнір Карлсон — американський телеведучий і політичний коментатор, відомий ультраконсервативними поглядами, просуванням теорій змови, антивакцинаторськими тезами та виступами проти абортів, фемінізму, ЛГБТ і мігрантів. Найбільшу популярність він здобув як ведучий шоу Tucker Carlson Tonight на Fox News. Пізніше його публічна лінія дедалі більше зміщувалася в бік міжнародних політичних скандалів — зокрема інтерв’ю з путіним та президентом Ірану Масудом Пезешкіаном. Детальніше: https://nikk.ua/uk/novij-ierusalim-v-ukraini-yak/ #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine НАновости‼️: новини Ізраїлю Важливо❓ Поділіться ❗️ і підписуйтесь, щоб не пропустити подібні матеріали https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881
    2Kпереглядів
  • Шлях із Києва до Хайфи: Марк Голенков — вихованець київського дитячого футболу, герой перемоги «Маккабі» Хайфа U19 над «Барселоною» в Юнацькій лізі УЄФА

    Майже чотири роки тому, з початком путінської повномасштабної агресії проти України, до Ізраїлю з Києва приїхав 13-річний підліток Марк Голенков. Репатріант. Воротар. Хлопець, який до того жив звичайним життям дитини в українському футбольному середовищі, де тренування — головна подія дня.

    Потім у Київ прийшла війна.
    Російські ракети, вибухи, сирени, ночі без сну, відчуття, що звичний світ руйнується просто на очах. Дитячий футбол, плани, мрії — усе це в один момент опинилося поруч з іншими словами: укриття, тривога, евакуація, від’їзд.

    А потім — переїзд.
    Ізраїль.
    Хайфа.

    А потім минуло чотири роки — і прізвище Голенков раптом зазвучало так, як зазвичай звучать імена людей, які в один момент роблять «неможливе».
    Не в кіно.
    Не в переказі.
    У реальному матчі плей-оф, де в тебе є одна спроба — і все.

    І цього справді не чекав ніхто.

    «Маккабі» Хайфа U19, яка сенсаційно вийшла до 1/16 фіналу Юнацької ліги УЄФА, в драматичному матчі вибила з турніру «Барселону».

    Поєдинок відбувся 4 лютого 2026 року на стадіоні «Дьїрмот» у місті Дьйор (Угорщина), де «Маккабі» був номінальним господарем поля. Основний час завершився з рахунком 2:2, а в серії післяматчевих пенальті ізраїльська команда перемогла 3:1.

    Ключовий факт цього вечора звучить просто:
    воротар Марк Голенков відбив три післяматчеві 11-метрові удари поспіль.

    Три поспіль.
    Проти «Барселони».
    У плей-оф європейського турніру.

    Ще вчора можна було сказати: «так, він із Києва, так, переїхав».
    Сьогодні українська частина його біографії виглядає вже не фоном, а фундаментом.

    Марк Голенков почав займатися футболом у Києві, в дитячо-юнацькій школі клубу «Зірка». З раннього віку він обрав позицію воротаря й швидко почав вирізнятися серед однолітків.

    У жовтні 2015 року, у віці семи років, Голенков узяв участь у II Міжнародному турнірі з мініфутболу «Дитячі мрії» на Закарпатті у складі «Зірки» (Київ). За підсумками змагань Марка визнали найкращим воротарем турніру, а його команда здобула бронзові медалі.

    У 2017 році «Зірка» (Київ) перемогла на міжнародному турнірі Brașov Indoor Cup з футзалу, і Голенков знову отримав індивідуальну нагороду найкращого воротаря — цього разу у віці дев’яти років.

    Згодом він перейшов до системи підготовки «Динамо» (Київ). До осені 2021 року Марк виступав за команду «Динамо» U14 в Еліт-лізі ДЮФЛУ, регулярно виходив у стартовому складі, грав «на нуль» у важливих матчах і став основним воротарем своєї вікової групи, зокрема й у принципових поєдинках проти академії «Шахтаря».

    Для ізраїльської аудиторії ця перемога чіпляє ще й тому, що це дуже впізнавана біографія для сотень тисяч людей.

    Євреї з України за останні роки пройшли шлях, який важко описати однією фразою: тривожні збори, переїзд, нова школа, нова мова, нове коло друзів, нове відчуття дому. І майже завжди — спроба не загубити себе дорогою.

    У таких історіях спорт часто стає не «хобі», а рятівним колом. Він дає структуру, розклад, зрозумілі правила: ось тренер, ось команда, ось твоя роль. Ти можеш бути розгубленим у побуті, але на полі знову розумієш, хто ти є.

    Тому історія Голенкова — це не просто «талановитий воротар». Це приклад того, як підліток з України, вихований у київській футбольній культурі, знайшов в Ізраїлі новий шлях і не розчинився в переїзді. Навпаки — вийшов на рівень, де його прізвище почули далеко за межами країни.

    Є ще одна деталь, дуже ізраїльська:
    Хайфа — місто, де репатріація завжди була частиною повітря.
    Тут звикли, що людина може приїхати з іншого світу й за кілька років стати «своєю». Не за паспортом — за вчинками.

    В Ізраїлі його молодіжна траєкторія виглядає так:
    Hapoel Beer Sheva (2022–2023)
    Maccabi Haifa (з 2023 року)

    З 15 років Марк живе сам у спортивному інтернаті «Маккабі» Хайфа. Це означає дисципліну й режим не «за бажанням», а як єдиний спосіб витримати конкуренцію.

    Ще один важливий факт: він підписав продовження контракту на три роки й фігурує як гравець молодіжної команди «Маккабі» Хайфа та юнацької збірної Ізраїлю. Для 17-річного воротаря це не формальність, а чіткий сигнал — клуб бачить у ньому проєкт, у який готовий інвестувати.

    А тепер — один вечір, про який заговорила вся Європа.
    Юнацька ліга УЄФА.
    «Маккабі» Хайфа — «Барселона».
    Серія пенальті — і воротар, який не зламався.

    Це історія не лише про футбол.
    Це історія про українське дитинство, війну, репатріацію, Хайфу і момент, коли ти витримав тиск — і став ім’ям.

    Ця історія ще пишеться.

    Бо коли в Хайфі з’являється воротар, який бере три пенальті поспіль проти «Барселони», — це вже не лише про футбол.
    Це про шлях. І про витримку.

    Повна версія — тут:
    https://nikk.agency/uk/shlyah-z-kiieva-do-hajfi/

    НАновости‼️ – новини Ізраїлю

    Важно❓ Поділіться ❗️
    і підписуйтесь, щоб не пропустити подібні матеріали
    https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

    #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #МаркГоленков #МаккабіХайфа #футбол #Хайфа
    Шлях із Києва до Хайфи: Марк Голенков — вихованець київського дитячого футболу, герой перемоги «Маккабі» Хайфа U19 над «Барселоною» в Юнацькій лізі УЄФА Майже чотири роки тому, з початком путінської повномасштабної агресії проти України, до Ізраїлю з Києва приїхав 13-річний підліток Марк Голенков. Репатріант. Воротар. Хлопець, який до того жив звичайним життям дитини в українському футбольному середовищі, де тренування — головна подія дня. Потім у Київ прийшла війна. Російські ракети, вибухи, сирени, ночі без сну, відчуття, що звичний світ руйнується просто на очах. Дитячий футбол, плани, мрії — усе це в один момент опинилося поруч з іншими словами: укриття, тривога, евакуація, від’їзд. А потім — переїзд. Ізраїль. Хайфа. А потім минуло чотири роки — і прізвище Голенков раптом зазвучало так, як зазвичай звучать імена людей, які в один момент роблять «неможливе». Не в кіно. Не в переказі. У реальному матчі плей-оф, де в тебе є одна спроба — і все. І цього справді не чекав ніхто. «Маккабі» Хайфа U19, яка сенсаційно вийшла до 1/16 фіналу Юнацької ліги УЄФА, в драматичному матчі вибила з турніру «Барселону». Поєдинок відбувся 4 лютого 2026 року на стадіоні «Дьїрмот» у місті Дьйор (Угорщина), де «Маккабі» був номінальним господарем поля. Основний час завершився з рахунком 2:2, а в серії післяматчевих пенальті ізраїльська команда перемогла 3:1. Ключовий факт цього вечора звучить просто: воротар Марк Голенков відбив три післяматчеві 11-метрові удари поспіль. Три поспіль. Проти «Барселони». У плей-оф європейського турніру. Ще вчора можна було сказати: «так, він із Києва, так, переїхав». Сьогодні українська частина його біографії виглядає вже не фоном, а фундаментом. Марк Голенков почав займатися футболом у Києві, в дитячо-юнацькій школі клубу «Зірка». З раннього віку він обрав позицію воротаря й швидко почав вирізнятися серед однолітків. У жовтні 2015 року, у віці семи років, Голенков узяв участь у II Міжнародному турнірі з мініфутболу «Дитячі мрії» на Закарпатті у складі «Зірки» (Київ). За підсумками змагань Марка визнали найкращим воротарем турніру, а його команда здобула бронзові медалі. У 2017 році «Зірка» (Київ) перемогла на міжнародному турнірі Brașov Indoor Cup з футзалу, і Голенков знову отримав індивідуальну нагороду найкращого воротаря — цього разу у віці дев’яти років. Згодом він перейшов до системи підготовки «Динамо» (Київ). До осені 2021 року Марк виступав за команду «Динамо» U14 в Еліт-лізі ДЮФЛУ, регулярно виходив у стартовому складі, грав «на нуль» у важливих матчах і став основним воротарем своєї вікової групи, зокрема й у принципових поєдинках проти академії «Шахтаря». Для ізраїльської аудиторії ця перемога чіпляє ще й тому, що це дуже впізнавана біографія для сотень тисяч людей. Євреї з України за останні роки пройшли шлях, який важко описати однією фразою: тривожні збори, переїзд, нова школа, нова мова, нове коло друзів, нове відчуття дому. І майже завжди — спроба не загубити себе дорогою. У таких історіях спорт часто стає не «хобі», а рятівним колом. Він дає структуру, розклад, зрозумілі правила: ось тренер, ось команда, ось твоя роль. Ти можеш бути розгубленим у побуті, але на полі знову розумієш, хто ти є. Тому історія Голенкова — це не просто «талановитий воротар». Це приклад того, як підліток з України, вихований у київській футбольній культурі, знайшов в Ізраїлі новий шлях і не розчинився в переїзді. Навпаки — вийшов на рівень, де його прізвище почули далеко за межами країни. Є ще одна деталь, дуже ізраїльська: Хайфа — місто, де репатріація завжди була частиною повітря. Тут звикли, що людина може приїхати з іншого світу й за кілька років стати «своєю». Не за паспортом — за вчинками. В Ізраїлі його молодіжна траєкторія виглядає так: Hapoel Beer Sheva (2022–2023) Maccabi Haifa (з 2023 року) З 15 років Марк живе сам у спортивному інтернаті «Маккабі» Хайфа. Це означає дисципліну й режим не «за бажанням», а як єдиний спосіб витримати конкуренцію. Ще один важливий факт: він підписав продовження контракту на три роки й фігурує як гравець молодіжної команди «Маккабі» Хайфа та юнацької збірної Ізраїлю. Для 17-річного воротаря це не формальність, а чіткий сигнал — клуб бачить у ньому проєкт, у який готовий інвестувати. А тепер — один вечір, про який заговорила вся Європа. Юнацька ліга УЄФА. «Маккабі» Хайфа — «Барселона». Серія пенальті — і воротар, який не зламався. Це історія не лише про футбол. Це історія про українське дитинство, війну, репатріацію, Хайфу і момент, коли ти витримав тиск — і став ім’ям. Ця історія ще пишеться. Бо коли в Хайфі з’являється воротар, який бере три пенальті поспіль проти «Барселони», — це вже не лише про футбол. Це про шлях. І про витримку. Повна версія — тут: https://nikk.agency/uk/shlyah-z-kiieva-do-hajfi/ НАновости‼️ – новини Ізраїлю Важно❓ Поділіться ❗️ і підписуйтесь, щоб не пропустити подібні матеріали https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881 #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #МаркГоленков #МаккабіХайфа #футбол #Хайфа
    NIKK.AGENCY
    Шлях з Києва до Хайфи: Марк Голенков — вихованець київського дитячого футболу, герой перемоги «Маккабі» Хайфа U19 над «Барселоною» в Юнацькій лізі УЄФА - НАновости - новости Израиля
    Почти 4 роки тому, з початком путінської повномасштабної агресії проти України, в Ізраїль з Києва приїхав 13-річний підліток Марк Голенков. Репатріант. - НАновости - новости Израиля - Четверг, 5 февраля, 2026, 18:01
    3Kпереглядів
  • Олійникова відмовиться від спільного фото і рукостискання з угоркою Бондар на турнірі WTA 250 🎤

    Українська тенісистка Олександра Олійникова (92) відмовиться від спільного фото та рукостискання з угоркою Анною Бондар (74), з якою зустрінеться у другому колі на турнірі WTA 250 у Клуж-Напоці 🎾

    Анна Бондар брала участь у виставковому турнірі "Трофеї Північної Пальміри" в грудні 2022 року – турнірі, організованому в Росії як демонстративне ігнорування міжнародних санкцій і обмежень, накладених на країну-агресора. Цей турнір було профінансовано коштами компанії Газпром, одного з ключових фінансових стовпів російської військової машини.
    Це ті самі гроші, за які Росія вбиває і калічить українських жінок і дітей. Це ті самі гроші, якими знищують наших батьків, братів і чоловіків, які на своїй землі захищають свої сім'ї, міста і села.

    Вона нагадала, що рішення Бондар про участь у турнірі в РФ було ухвалене після того, як світ дізнався про масові злочини російської армії в Бучі, Ірпені та Ізюмі, а також після визволення Херсона, де було виявлено масові поховання, катівні та задокументовано численні випадки тортур і сексуального насильства з боку російських військових 🤬

    Поїхати в грудні 2022 року на турнір у Росію і прийняти оплату з коштів Газпрому – з моральної точки зору це те саме, що поїхати грати турнір у нацистську Німеччину в 1941 році й отримати винагороду ювелірними прикрасами євреїв, знищених у таборах смерті Освенцим і Треблінка. Те саме зло – тільки 80 років потому.
    #tennis #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    Олійникова відмовиться від спільного фото і рукостискання з угоркою Бондар на турнірі WTA 250 🎤 Українська тенісистка Олександра Олійникова (92) відмовиться від спільного фото та рукостискання з угоркою Анною Бондар (74), з якою зустрінеться у другому колі на турнірі WTA 250 у Клуж-Напоці 🎾 Анна Бондар брала участь у виставковому турнірі "Трофеї Північної Пальміри" в грудні 2022 року – турнірі, організованому в Росії як демонстративне ігнорування міжнародних санкцій і обмежень, накладених на країну-агресора. Цей турнір було профінансовано коштами компанії Газпром, одного з ключових фінансових стовпів російської військової машини. Це ті самі гроші, за які Росія вбиває і калічить українських жінок і дітей. Це ті самі гроші, якими знищують наших батьків, братів і чоловіків, які на своїй землі захищають свої сім'ї, міста і села. Вона нагадала, що рішення Бондар про участь у турнірі в РФ було ухвалене після того, як світ дізнався про масові злочини російської армії в Бучі, Ірпені та Ізюмі, а також після визволення Херсона, де було виявлено масові поховання, катівні та задокументовано численні випадки тортур і сексуального насильства з боку російських військових 🤬 Поїхати в грудні 2022 року на турнір у Росію і прийняти оплату з коштів Газпрому – з моральної точки зору це те саме, що поїхати грати турнір у нацистську Німеччину в 1941 році й отримати винагороду ювелірними прикрасами євреїв, знищених у таборах смерті Освенцим і Треблінка. Те саме зло – тільки 80 років потому. #tennis #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    560переглядів
  • Щороку 27 січня світ вшановує пам’ять жертв Голокосту.

    Цю дату встановила Генеральна Асамблея ООН у 2005 році. Голокост був організований нацистською Німеччиною на чолі з Адольфом Гітлером і мав на меті знищення євреїв Європи.

    У межах так званого «остаточного розв’язання єврейського питання» нацисти створили понад 40 тисяч гетто і концтаборів, зокрема Аушвіц, Треблінку та Дахау, де людей утримували в нелюдських умовах і масово вбивали.

    Жертвами нацистської політики стали близько 6 мільйонів євреїв, з них 1,5 мільйона - з території сучасної України. В Україні одним із наймасовіших місць розстрілів став Бабин Яр у Києві, де у вересні 1941 року загинули понад 33 тисячі євреїв.

    Під час наступу союзників у 1944–1945 роках було звільнено нацистські табори смерті, що відкрило світові масштаби злочинів. Після війни частину нацистських злочинців засудили, а геноцид було визнано злочином за міжнародним правом.
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    Щороку 27 січня світ вшановує пам’ять жертв Голокосту. Цю дату встановила Генеральна Асамблея ООН у 2005 році. Голокост був організований нацистською Німеччиною на чолі з Адольфом Гітлером і мав на меті знищення євреїв Європи. У межах так званого «остаточного розв’язання єврейського питання» нацисти створили понад 40 тисяч гетто і концтаборів, зокрема Аушвіц, Треблінку та Дахау, де людей утримували в нелюдських умовах і масово вбивали. Жертвами нацистської політики стали близько 6 мільйонів євреїв, з них 1,5 мільйона - з території сучасної України. В Україні одним із наймасовіших місць розстрілів став Бабин Яр у Києві, де у вересні 1941 року загинули понад 33 тисячі євреїв. Під час наступу союзників у 1944–1945 роках було звільнено нацистські табори смерті, що відкрило світові масштаби злочинів. Після війни частину нацистських злочинців засудили, а геноцид було визнано злочином за міжнародним правом. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    715переглядів
  • #дати
    ​Пам’ять, що рятує майбутнє: Чому 27 січня — це день "Ніколи знову".
    ​Дата була обрана не випадково: саме 27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту увійшли до брами найбільшого нацистського табору смерті — Аушвіц-Біркенау, що став символом промислового вбивства людей. Коли солдати відчинили ворота, світ здригнувся від масштабу злочину, який неможливо було осягнути
    людським розумом. 🚫⛓️

    ​Голокост (або Шоа) забрав життя близько 6 мільйонів євреїв, серед яких 1,5 мільйона були дітьми. Для України ця трагедія має глибокий і болючий слід, адже саме на наших землях відбувався "Голокост від куль" — масові розстріли в Бабиному Яру та тисячах інших ярів по всій країні. Ми згадуємо не лише жертв, а й Праведників народів світу — тих відважних українців та представників інших націй, які, ризикуючи власним життям, переховували євреїв від нацистського терору. 🇺🇦✡️

    ​Цей день — суворе нагадування про те, до чого призводить ненависть, ксенофобія та мовчання суспільства. Сьогодні, коли агресія та ідеології переваги знову піднімають голову, пам’ять про жертв Аушвіца стає нашим моральним щитом. Ми кажемо "Ніколи знову" не як гасло, а як обіцянку боротися за людську гідність кожного дня. 🕊️🌍
    #дати ​Пам’ять, що рятує майбутнє: Чому 27 січня — це день "Ніколи знову". ​Дата була обрана не випадково: саме 27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту увійшли до брами найбільшого нацистського табору смерті — Аушвіц-Біркенау, що став символом промислового вбивства людей. Коли солдати відчинили ворота, світ здригнувся від масштабу злочину, який неможливо було осягнути людським розумом. 🚫⛓️ ​Голокост (або Шоа) забрав життя близько 6 мільйонів євреїв, серед яких 1,5 мільйона були дітьми. Для України ця трагедія має глибокий і болючий слід, адже саме на наших землях відбувався "Голокост від куль" — масові розстріли в Бабиному Яру та тисячах інших ярів по всій країні. Ми згадуємо не лише жертв, а й Праведників народів світу — тих відважних українців та представників інших націй, які, ризикуючи власним життям, переховували євреїв від нацистського терору. 🇺🇦✡️ ​Цей день — суворе нагадування про те, до чого призводить ненависть, ксенофобія та мовчання суспільства. Сьогодні, коли агресія та ідеології переваги знову піднімають голову, пам’ять про жертв Аушвіца стає нашим моральним щитом. Ми кажемо "Ніколи знову" не як гасло, а як обіцянку боротися за людську гідність кожного дня. 🕊️🌍
    1
    632переглядів
Більше результатів