СВЯТИТЕЛЬ АРСЕНІЙ (МАЦІЄВИЧ), МИТРОПОЛИТ РОСТОВСЬКИЙ Народився 1697 року на Волині у благочестивій родині православного священника. Освіту здобув у Львівській та Київській академіях. У 1716 році пострижений у чернецтво в Новгород-Сіверському Спасівському монастирі, отримавши ім'я Арсеній. Після рукоположення служив у Чернігівському Троїцько-Ільїнському монастирі, де засвоїв ідею незалежності Церкви від світської влади. У 1741 році став митрополитом Тобольським і всього Сибіру, де вів активну місіонерську діяльність. У 1742 році його перевели до Ростова і призначили членом Священного Синоду. Святитель був відомий як строгий і справедливий архіпастир, який ревно захи-щав права Церкви. Його праці, проповіді та християнське милосердя навертали тисячі душ. Дуу 1762 році виступив проти намірів імператриці Катерини II секуляризувати церковне майно. За це його позбавили сану і заслали до монастиря. Після повторного суду його ув'язнили в жорстоких умовах у Ревельській фортеці. У 1772 році святитель прийняв мученицьку смерть. Рішенням УПЦ КП Арсенія Мацієвича причислено до лику святих як священномученика за його відданість Церкві і вірі. З відривного календаря "З вірою в душі" за 28 лютого. -----------

СВЯТИТЕЛЬ АРСЕНІЙ (МАЦІЄВИЧ), МИТРОПОЛИТ РОСТОВСЬКИЙ Народився 1697 року на Волині у благочестивій родині православного священника. Освіту здобув у Львівській та Київській академіях. У 1716 році пострижений у чернецтво в Новгород-Сіверському Спасівському монастирі, отримавши ім'я Арсеній. Після рукоположення служив у Чернігівському Троїцько-Ільїнському монастирі, де засвоїв ідею незалежності Церкви від світської влади. У 1741 році став митрополитом Тобольським і всього Сибіру, де вів активну місіонерську діяльність. У 1742 році його перевели до Ростова і призначили членом Священного Синоду. Святитель був відомий як строгий і справедливий архіпастир, який ревно захи-щав права Церкви. Його праці, проповіді та християнське милосердя навертали тисячі душ. Дуу 1762 році виступив проти намірів імператриці Катерини II секуляризувати церковне майно. За це його позбавили сану і заслали до монастиря. Після повторного суду його ув'язнили в жорстоких умовах у Ревельській фортеці. У 1772 році святитель прийняв мученицьку смерть. Рішенням УПЦ КП Арсенія Мацієвича причислено до лику святих як священномученика за його відданість Церкві і вірі. З відривного календаря "З вірою в душі" за 28 лютого. -----------

#історія #постаті 10 лютого 1773 року: Василь Каразін — людина-оркестр. Якщо ви коли-небудь гуляли Харковом, то точно бачили його величну постать у бронзі перед університетом. Але Василь Назарович Каразін був не просто «пам’ятником» — це був справжній геній-бунтівник, ідеаліст і людина, чиї ідеї на століття випередили свій час 🏛️. Каразін народився на Харківщині в родині з козацько-сербським корінням. Він був типовим представником епохи Просвітництва, але з українським розмахом. Йому було мало займатися чимось одним: він був одночасно вченим, винахідником, агрономом, метеорологом і суспільним реформатором 🧪. Чому ми маємо йому подякувати? Харківський університет: Це його головне дітище. Каразін фактично «вибив» дозвіл та зібрав гроші з місцевого дворянства на відкриття першого в Східній Україні університету (1805 рік). Він розумів: без науки регіон приречений бути периферією імперії. Технологічний прорив: Він першим запропонував створити мережу метеорологічних станцій, розробив методи консервування продуктів (так-так, предтеча сучасних консервів), займався покращенням порід худоби та експериментував із добривами. Держслужбовець-нонконформіст: Каразін мав сміливість писати імператору Олександру I листи з пропозиціями радикальних реформ, включаючи скасування кріпацтва та створення народних шкіл. Імперія такого «креативу» не оцінила: за свою активність він встиг посидіти у фортеці та побувати під наглядом поліції 👮‍♂️. Василь Каразін був людиною з гострим розумом і не менш гострим язиком. Його саркастичні зауваження про тогочасну бюрократію часто коштували йому кар'єри, але він ніколи не припиняв працювати на благо «свого краю». Іронія історії полягає в тому, що росія сьогодні намагається знищити місто та університет, який заснував чоловік, що колись вірив у можливість реформування тієї самої імперії. Каразін довів: один інтелектуал у полі — воїн, якщо він має чітку мету та незламну волю 📚.

#дати #свята Міжнародний день арабського леопарда: Краса на межі зникнення 🐆 ​9 лютого світ відзначає день, присвячений одному з найбільш невловимих і величних хижаків планети — арабському леопарду. Це не просто чергова дата в екологічному календарі, а сигнал «SOS» від природи, адже цей підвид перебуває у критичному стані. 🌍 ​Хто такий арабський леопард? ​Це найменший серед усіх леопардів, ідеально пристосований до життя в суворих умовах Аравійського півострова. 🏜️ ​Майстер маскування: Його світла, блідо-жовта шерсть із розетками дозволяє йому ставати буквально невидимим серед скель та пісків Оману, Ємену та Саудівської Аравії. ​Аскет пустелі: Він може довгий час обходитися без води, отримуючи вологу з їжі, і полює переважно на гірських газет і нубійських гірських козлів. ​Сумна статистика ​Ситуація з арабським леопардом є трагічною. У дикій природі їх залишилося, за різними оцінками, менше ніж 200 особин. 📉 ​Причини зникнення: Втрата природного середовища, полювання через загрозу худобі та нестача кормової бази. ​Останні фортеці: Сьогодні вони збереглися лише в невеликих ізольованих популяціях, переважно в горах Дофар у Омані. ​Чому цей день важливий? ​Міжнародний день арабського леопарда був офіційно встановлений (зокрема, за ініціативи Саудівської Аравії), щоб привернути увагу до програм з відновлення популяції. 🛡️ ​Розведення в неволі: Існують спеціальні центри, де вчені намагаються отримати потомство, щоб згодом випустити тварин у дику природу. ​Відновлення екосистем: Створення заповідників, де полювання суворо заборонене, а популяції диких травоїдних відновлюються штучно. ​Екологічна освіта: Зміна ставлення місцевих громад до леопарда — з «ворога пастухів» на «національне надбання». ​Арабський леопард — це символ дикої, непідборної природи Близького Сходу. Втрата такого виду була б непоправною катастрофою для біорізноманіття нашої планети. Цей день нагадує нам: ми — останнє покоління, яке може врятувати цього «привида гір» від повного забуття. 🕊️

#історія #постаті #мистецтво Костянтин Трутовський: Художник, що «співав» про Україну пензлем 🎨 9 лютого 1826 року народився Костянтин Трутовський — людина, чиє ім’я часто залишається в тіні відоміших передвижників, але чиї картини ви точно бачили в підручниках. Він був тим самим майстром, який зумів передати дух українського села так щиро, що його роботи вважали «етнографічними документами» епохи. 🇺🇦 Майстер деталей і побуту Трутовський не просто малював людей — він фіксував життя. У той час, коли багато художників ганялися за «високими» античними сюжетами, Костянтин зосередився на тому, що бачив навколо: Українське село: Весілля, ярмарки, ворожіння, побачення біля тину — кожна деталь одягу чи орнаменту була виписана з маніакальною точністю. 🌾 Психологізм: Його герої — не просто селяни, а живі люди з емоціями. Якщо це «Побачення», то ви відчуваєте ніяковість хлопця; якщо «Колядки» — чуєте сміх. 👫 Дружба з Кобзарем Трутовський був близьким другом Тараса Шевченка. Саме Костянтин Олександрович став автором одного з найкращих ілюстрованих видань шевченківських творів. Його акварелі до «Гайдамаків» чи «Наймички» — це окремий вид мистецтва, де слово поета і пензель художника злилися воно. 🖋️ Парадокси долі Освіта: Цікаво, що він закінчив Миколаївське інженерне училище в петербурзі, де навчався разом із Федором Достоєвським. Але замість того, щоб будувати фортеці, він вирішив будувати візуальний образ України. 🏰 Популярність: Його роботи були настільки популярними, що їх масово копіювали для листівок. Можна сказати, він був «інфлюенсером» української естетики в Російській імперії XIX століття. Костянтин Трутовський залишив по собі спадщину, яка дозволяє нам сьогодні бачити Україну 200-річної давнини не сірою і похмурою, а кольоровою, живою та повною гідності. 🖼️

#історія #постаті Тадеуш Костюшко: Генерал двох світів і головний «біль» імперій. Якщо ви шукаєте приклад людини, для якої слово «свобода» не було порожнім звуком, то 4 лютого варто згадати про народження Анджея Тадеуша Бонавентури Костюшка (1746). Це був справжній «проєктний менеджер» революцій, який встиг повоювати за незалежність США, очолити повстання в Польщі та стати особистим ворогом російської імператриці катерини II. ⚔️🛡️ Американські пригоди: Фортифікація та рівність Не знайшовши собі місця на батьківщині через нещасливе кохання та політичні чвари, Костюшко вирушив за океан. У США він став одним із найближчих соратників Джорджа Вашингтона. Його інженерний геній створив укріплення Вест-Пойнта, які британці так і не змогли взяти. 🇺🇸📐 Але Костюшко був не лише військовим, а й гуманістом. Отримавши від уряду США гроші та землі за службу, він заповів продати їх, а на отримані кошти викупити з рабства темношкірих і дати їм освіту. Томас Джефферсон назвав його «найчистішим сином свободи». Повстання проти москви: Коси проти гармат Повернувшись до Речі Посполитої, Костюшко застав її у критичному стані — росія вже почала свій кривавий «бенкет» з поділу територій. У 1794 році він очолив національно-визвольне повстання. Одним із його найяскравіших ходів було залучення селян-косинерів. Селяни з перекованими на списи косами під проводом Костюшка розгромили російські регулярні війська під Рацлавицями. 🌾⚔️ Для України ця постать також знакова, адже повстання охопило й частину Волині та Холмщини. Костюшко вірив у союз вільних народів, але сили були нерівними. Після поранення він потрапив у російський полон і був ув'язнений у Петропавлівській фортеці москви. Людина, яку поважали навіть вороги Цікавий факт: коли після смерті катерини II престол посів її син павло I, він особисто прийшов до камери Костюшка, щоб запропонувати йому свободу (і гроші) в обмін на присягу. Костюшко відмовився присягати, але виторгував звільнення для 12 тисяч інших польських полонених. 🤝🔓 Він помер у Швейцарії, залишившись символом боротьби проти тиранії. Його іменем названа найвища гора Австралії, округи в США та незліченна кількість вулиць по всій Європі. Тадеуш Костюшко довів: можна програти битву імперії, але неможливо перемогти ідею свободи, яку ти несеш крізь усе життя. 🏔️🇦🇺

ВОРОЖА АТАКА НА КИЇВ Атака знову, знову смерть і кров, І руйнування знову у столиці, Звучало знову безліч молитов, Всю ніч у небі цілі й блискавиці. Потвори били всім, що в них було́, Життя забрали у людей ординці, Всю ніч свистіло, рвалось і гуло, Нас нищили ці нелюди-чужинці. Всю ніч в молитві, не змика очей, Через атаку ворога-потвори, Дода́лось знову через них смертей, Пожежі знову, сльози, біль і горе. Нема ні краю цьо́му, ні кінця, Убивці нас ніяк не полишають, У намірах нас стерти із лиця, Тому́ від нас вони не поспішають. Атак ще скільки треба пережить? Життів ще скільки мають в нас забрати? Ще скільки доведе́ться нам тужи́ть? Ще скільки доведе́ться нам страждати? За що нам, Боже, кара ця, скажи? За що ми, Боже, всі у небезпеці? Врятуй, благаю! Мо́лю, поможи! Нас вбережи у нашій же фортеці! 30.08.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 ID: 992616

ВЕЛИКІ ВТЕЧІ. МАРІЯ ЗАНЬКОВЕЦЬКА: ВТЕЧА ІЗ «ЗОЛОТОЇ КЛІТКИ» ЗАРАДИ УКРАЇНИ 🎭🕊️ Марія Заньковецька — перша народна артистка України та символ національного театру. Народилася вона у 1854 році в родині збіднілих дворян. Тодішня патріархальна система та імперські закони фактично позбавляли жінку права вибору: вона була обмежена у волі соціальним статусом та шлюбними зобов'язаннями. Для дворянки сцена вважалася «ганебним ремеслом», а вихід за межі родинного кола без дозволу батька чи чоловіка — справжнім злочином проти моралі. Пастка: Обіцянка, що стала тюрмою Марія вийшла заміж за офіцера Хлистова. Чоловік пообіцяв: «Я не заборонятиму тобі співати й грати». Але щойно вони переїхали до фортеці в Бендерах, обіцянка розчинилася. Їй заборонили сцену, коло спілкування та творчість. Її життя перетворилося на «гарну в’язницю», де головним обов'язком було бути лише тінню свого чоловіка. Епізод втечі: Лист, що спалив мости Втеча Марії була не через таємний лаз у стіні, а через неймовірний акт непокори. Коли видатний Марко Кропивницький запросив її до своєї трупи, вона поставила чоловіка перед фактом. Він вимагав письмової згоди її батька — суворого дворянина, який вважав акторство ганьбою. Марія зробила крок у прірву: вона втекла з дому чоловіка у 1882 році, залишивши розкіш, статки та «добре ім'я» в очах тогочасного суспільства. Вона взяла псевдонім Заньковецька — на честь рідного села Заньки, від якого її фактично відреклися рідні за цей «сором». Це був розрив із минулим життям заради права бути українською акторкою. Зі спогадів акторки: «Коли я вперше вийшла на сцену, я відчула, що нарешті втекла з полону. Це була не просто роль — це було моє звільнення. Я знала, що за спиною — спалені мости, але попереду була ціла Україна». Заньковецька довела, що найважча втеча — це втеча від стереотипів та чужих очікувань. Вона стала першою народною артисткою України, жінкою, якій сам Чайковський подарував вінок із написом: «Марії Заньковецькій — безсмертній від смертного». Заради права грати українською мовою в часи жорстких заборон вона пожертвувала особистим спокоєм та визнанням родини. Але натомість вона здобула любов мільйонів і стала символом української жінки, яку неможливо втримати в жодній «золотій клітці». #fblifestyle #fblifestylechallenge #ВеликіВтечі #МаріяЗаньковецька #УкраїнськийТеатр #ІсторіяУкраїни #Воля #Нескорені

Майстер неможливого: як Устим Кармелюк перехитрив 8 тюрем Якщо Іван Сірко був символом незламного духу, то Устим Кармелюк — справжнім генієм втечі. За його голову обіцяли винагороди, за ним полювали сотні жандармів, але він знову й знову зникав — так, ніби розчинявся в повітрі. За своє життя Кармелюк утікав із в’язниць і заслань вісім разів. Його відправляли до Сибіру, били батогами, таврували розпеченим залізом. Та жодні кайдани не могли втримати людину, для якої воля була дорожча за життя. Найзухваліша втеча: Кам’янець-Подільська фортеця 1823 рік. Вежа Кам’янець-Подільської фортеці — одна з найстрашніших тюрем того часу. Метрові стіни, варта на кожному кроці. Кармелюк — у кайданах, прикутий до стіни. Здавалося, це кінець. Але саме тієї ночі сталося неможливе. Разом із побратимами Устим розібрав частину стіни, зв’язав сорочки у мотузки й спустився з величезної висоти в урвище каньйону річки Смотрич. Коли варта підняла тривогу — Кармелюк уже зник у лісах, де на нього чекав народ. Міф і правда Люди вірили, що Кармелюк знає «характерницьке слово», яке відкриває будь-які замки. Казали, що він міг обернутися на кущ або зайця, щоб оминути засідку. Та правда була ще сильнішою за легенди. Його справжньою зброєю були: — гострий розум — залізна воля — і відданість людей, які переховували свого героя по всій Україні. З допитів жандармів «Він тікав з викликом. Коли його питали, як це можливо, він лише посміхався і казав: стіни — це тимчасово, коли тебе чекає рідне Поділля.» Устим Кармелюк став живим доказом того, що жодна імперська тюрма не має влади над людиною, яка відмовилася бути рабом. Його боротьба тривала 23 роки. І щоразу, вириваючись із пазурів системи, він перемагав не лише залізо — він перемагав страх. Кармелюк не просто тікав із казематів. Він ламав саму ідею покори. І тому став міфом ще за життя — невловимим привидом Поділля, якого не змогли втримати ні кайдани, ні клітки, ні імперія.

ВОРОЖА АТАКА НА КИЇВ Атака знову, знову смерть і кров, І руйнування знову у столиці, Звучало знову безліч молитов, Всю ніч у небі цілі й блискавиці. Потвори били всім, що в них було́, Життя забрали у людей ординці, Всю ніч свистіло, рвалось і гуло, Нас нищили ці нелюди-чужинці. Всю ніч в молитві, не змика очей, Через атаку ворога-потвори, Дода́лось знову через них смертей, Пожежі знову, сльози, біль і горе. Нема ні краю цьо́му, ні кінця, Убивці нас ніяк не полишають, У намірах нас стерти із лиця, Тому́ від нас вони не поспішають. Атак ще скільки треба пережить? Життів ще скільки мають в нас забрати? Ще скільки доведе́ться нам тужи́ть? Ще скільки доведе́ться нам страждати? За що нам, Боже, кара ця, скажи? За що ми, Боже, всі у небезпеці? Врятуй, благаю! Мо́лю, поможи! Нас вбережи у нашій же фортеці! 30.08.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 ID: 992616