#поезія Скажіть мені, а людяність ще в моді? Та людяність, де в горі - співчуття. Де є турбота, не лише пародії, Де має ціну ще людське життя. Та людяність, коли ти поважаєш Усіх людей, де цінність - це любов, Бо зла і ненависті в світі вистачає, Не вистачає тільки молитов. Та людяність, де ціняться не гроші, Де одне одного бояться утрачать. Де справи ціняться, а не слова хороші, Де вміють щиро вірить й пробачать. Скажіть мені, а людяність ще в моді? Напевно, ні, бо світ змінився вже. В житті долаємо ми різні перешкоди, Де людяність, де зло - не бачим меж. Марина Лавришин

Один мудрець сказав: «Найкращі ліки для людини – любов і турбота». Хтось перепитав: "А якщо не допоможе?". Мудрець відповів: «Збільшіть дозу».

#життя …..Колись ти зрозумієш, що прощення – це не поступка і не слабкість, а вибір сильної людини, яка не хоче носити у серці каміння. Що прощати – не означає забувати, а значить – звільняти себе від болю, що гризе зсередини. ….Колись ти зрозумієш, що істинна любов – це не лише велика пристрасть, не лише взаємні обіцянки, а перш за все – дії. Це турбота у найменших дрібницях, це бажання підтримати, навіть коли інший падає, це залишатися поруч, коли найважче. ……Колись ти зрозумієш, що слова – лише тінь справжніх почуттів. Вони можуть бути гарними, могутніми, обнадійливими, але важать вони лише тоді, коли підтверджені вчинками. …..Колись ти зрозумієш, що самотність – не покарання, а можливість почути себе, навчитися любити цей світ без умовностей, навчитися бути цілим, не шукаючи у комусь іншу половину. …..Колись ти зрозумієш, що найцінніші речі не можна купити – небо після дощу, щирий сміх дитини, дотик рідної руки, тиша перед світанком, відчуття спокою в душі. …..Колись ти зрозумієш, що життя – це не гонитва за ідеалами, не нескінченні змагання, а здатність помічати й цінувати те, що є. І тоді ти зупинишся, глибоко вдихнеш і, нарешті, посміхнешся цьому світу – так, як він давно чекав.

👨‍👩‍👧‍👦Матеріальна допомога для мешканців Святошина, чиє житло постраждало від обстрілу До кінця цього тижня постраждалі мешканці Святошинського району почнуть отримувати компенсації за оренду житла та одноразову фінансову допомогу в межах міської програми «Турбота. Назустріч киянам». 📝Подати заяву можна у пункті підтримки на базі школи №96 (вул. Олександра Оксанченка, 2). Станом на 30 квітня: – пошкоджено 106 будівель, з них 84 – житлові, – 1 будинок повністю знищено, ще 8 потребують інструментального обстеження, – постраждали 6 закладів освіти, медичні та соціальні установи, – знищено або пошкоджено 74 авто, з них 50 – не підлягають ремонту. Комунальники вже вивезли майже 3 тис. м³ будівельного сміття, тимчасово закрито понад 18 тис. м² вибитих вікон плівкою, фанерою та OSB. #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

#психологія Турбота без контролю: Як бути уважним, не порушуючи чужих меж? Турбота — це прояв любові, але іноді вона перетворюється на тиск і контроль, навіть із добрих намірів. Ми хочемо допомогти, “як краще”, але інша людина може відчути це як втручання. Як залишатись уважним, не переходячи меж? 📎 Питайте, а не ставте перед фактом: Замість “Я маю тобі допомогти” — “Тобі зручно, якщо я допоможу?”. Турбота починається з поваги до вибору іншого. 📎 Давайте простір для відповіді “ні”: Якщо ваша пропозиція звучить як обов’язок, це вже контроль. Пропонуйте допомогу, не змушуйте її приймати. 📎 Не вирішуйте за людину, навіть якщо “знаєте краще”: Навіть добра порада — це втручання, якщо її не просили. Замість “тобі треба ось так” — “хочеш, поділюсь, як я з цим справлявся?” 📎 Слухайте більше, ніж реагуєте: Іноді турбота — це не дія, а уважна присутність. Запитання “як я можу бути корисним?” вже є проявом уваги без тиску. 📎 Повага є важливішою за контроль: Справжня турбота — це не про контроль над процесом, а про підтримку в ньому. Турбота — це не “зробити за”, а бути поруч і бачити людину в її автономності. Тепло без тиску, саме це відчувається як любов.

#поезія Мандрувала тихо, ДОБРОТА по світу, Стукала в оселі, щоб десь відпочити, Люди відчиняли, та не всі впускали, Бо не всі зуміли, її розпізнати. ДОБРОТА всміхалась та не ображалась, Щастя і любові, людям всім бажала, Забирала речі, що були в торбинці, Далі прямувала, хоча і стомилась. Ось прийшла неспішно, до сільської хати, Й стала на подвір'ї, людей виглядати, Та не видно було, нікого надворі, Відчинила хвіртку, і ввійшла неспішно. Оглянулась знову, може де-хто вийде, Може господиня, чи хазяїн прийде, Двері відчинились, вибігли з них діти, Гомінкі й веселі, щирі та завзяті. ДОБРОТА зраділа, дітлахам курносим, Які щебетали, мов ті пташенята, Підійшли до неї, мило привітались, Запросили в хату, там є дід й бабуся. ДОБРОТА привітно й щиро посміхнулась, Дякую, сказати, дітям не забула, Діткам цим маленьким, була дуже рада, Та й попрямувала, до сільської хати. В хаті щось бабуся, мила й прибирала, З дідусем стареньким, щось там газдували, ДОБРОТА тихенько, увійшла до хати, Щоб людей стареньких, та й не налякати. Привіталась з ними, мило посміхнулась, Людям пояснила, як сюди попала, Слухали уважно, ДОБРОТУ старенькі, Кожне слово й фразу, чули з розумінням. Смачненьким обідом, щиро частували, Гостю подорожню, як свою прийняли, ,,Відпочинь з дороги"-бабця говорила, Мабуть притомилась, з дальньої дороги. ДОБРОТА раділа, було так приємно, Люди ці зуміли, її розпізнати, Впустили до хати, ще й нагодували, Вирішила щиро, все їм розказати. ,,ДОБРОТА я любі, мандрую по світу, І стараюсь людям, хто я, пояснити, Та нажаль чимало, мене проганяли, І не розуміли, та й не впізнавали. ,,Залишайся з нами"-тут дідусь всміхнувся, Буде нам всім в радість, старим та онукам", ДОБРОТА зраділа, залишилась з ними, Витягла з торбинки, людям цим гостинці. А в торбинці були щастя та повага, Любов й розуміння, турбота й увага, Тож довайте, щиро добро цінувати, Людей розуміти й просто поважати. Мілі

#поезія Мандрувала тихо, ДОБРОТА по світу, Стукала в оселі, щоб десь відпочити, Люди відчиняли, та не всі впускали, Бо не всі зуміли, її розпізнати. ДОБРОТА всміхалась та не ображалась, Щастя і любові, людям всім бажала, Забирала речі, що були в торбинці, Далі прямувала, хоча і стомилась. Ось прийшла неспішно, до сільської хати, Й стала на подвір'ї, людей виглядати, Та не видно було, нікого надворі, Відчинила хвіртку, і ввійшла неспішно. Оглянулась знову, може де-хто вийде, Може господиня, чи хазяїн прийде, Двері відчинились, вибігли з них діти, Гомінкі й веселі, щирі та завзяті. ДОБРОТА зраділа, дітлахам курносим, Які щебетали, мов ті пташенята, Підійшли до неї, мило привітались, Запросили в хату, там є дід й бабуся. ДОБРОТА привітно й щиро посміхнулась, Дякую, сказати, дітям не забула, Діткам цим маленьким, була дуже рада, Та й попрямувала, до сільської хати. В хаті щось бабуся, мила й прибирала, З дідусем стареньким, щось там газдували, ДОБРОТА тихенько, увійшла до хати, Щоб людей стареньких, та й не налякати. Привіталась з ними, мило посміхнулась, Людям пояснила, як сюди попала, Слухали уважно, ДОБРОТУ старенькі, Кожне слово й фразу, чули з розумінням. Смачненьким обідом, щиро частували, Гостю подорожню, як свою прийняли, ,,Відпочинь з дороги"-бабця говорила, Мабуть притомилась, з дальньої дороги. ДОБРОТА раділа, було так приємно, Люди ці зуміли, її розпізнати, Впустили до хати, ще й нагодували, Вирішила щиро, все їм розказати. ,,ДОБРОТА я любі, мандрую по світу, І стараюсь людям, хто я, пояснити, Та нажаль чимало, мене проганяли, І не розуміли, та й не впізнавали. ,,Залишайся з нами"-тут дідусь всміхнувся, Буде нам всім в радість, старим та онукам", ДОБРОТА зраділа, залишилась з ними, Витягла з торбинки, людям цим гостинці. А в торбинці були щастя та повага, Любов й розуміння, турбота й увага, Тож довайте, щиро добро цінувати, Людей розуміти й просто поважати. Мілі

ТУРБОТА ПРО УКРАЇНСЬКИХ ЧИНОВНИКІВ🥶🤬 Рада підтримала підвищення зарплат чиновникам, — нардеп Железняк Закон встановлює єдині принципи оплати праці держслужбовців, прирівнюючи їхні зарплати до 70–90% від рівня приватного сектору. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал #корупція

#психологія Як бути поруч із близькою людиною у стресі? Коли хтось із близьких переживає стрес, хочеться підтримати, “все вирішити”, заспокоїти. Але часто наші добрі наміри викликають зворотну реакцію: роздратування, відсторонення, мовчання. Тут важливо пам’ятати: у стресі мозок людини працює інакше: їй не завжди потрібні слова, поради чи “підбадьорення”. Ось ефективні способи підтримати, навіть якщо здається, що ви “нічого не можете зробити”: 🖇 Не намагайтеся одразу “втрутитись” або щось радити: Ваш імпульс “зробити краще” може нашкодити. Але людині може бути потрібно просто виговоритись або… мовчати. Краще сказати: “Я поруч. Хочеш, можеш виговоритись. Хочеш, просто побуду з тобою мовчки.” 🖇 Не знецінюйте, навіть якщо вам здається, що “все не так страшно”: Фрази типу “це ще не кінець світу” або “інші переживають гірше” викликають відчуття провини, а не полегшення. Замість цього: “Я бачу, що тобі важко. І маю право так почуватися.” 🖇 Не чекайте, поки попросять, дійте ініціативно, але обережно: У стресі важко просити. Людина може “триматися”, але насправді їй потрібне просте: їжа, тиша, турбота. Спробуйте: “Я приніс тобі щось смачне, спробуй” або “Я запланував тиху прогулянку, якщо захочеш, ходімо.” 🖇 Не бійтеся того, що не знаєте, що сказати: Мовчання — не завжди погано. Вам не потрібно “розуміти все” чи давати відповіді. Іноді достатньо: “Я не знаю, що сказати. Але я дуже хочу бути поруч і підтримати тебе, як зможу.” Стрес — це темна кімната. Найкраще, що ви можете зробити, не вмикати яскраве світло, а спокійно сісти поряд і почекати, доки очі звикнуть.

ТУРБОТА ПРО СВОГО ДРУГА #відео_video #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news_humour #гумор #humour #hilarity #animals