• 🥺 Тато, не йди: дівчинка не хотіла відпускати батька, який повертається на фронт

    Батько через силу відпускає доньку й повертається на службу, щоб вона могла жити у вільній країні.

    Такі прощання щодня повторюються по всій Україні — на вокзалах, у дворах, на станціях. І кожне з них розбиває серце 💔

    📹: di_m78/TikTok
    🥺 Тато, не йди: дівчинка не хотіла відпускати батька, який повертається на фронт Батько через силу відпускає доньку й повертається на службу, щоб вона могла жити у вільній країні. Такі прощання щодня повторюються по всій Україні — на вокзалах, у дворах, на станціях. І кожне з них розбиває серце 💔 📹: di_m78/TikTok
    120переглядів 4Відтворень
  • 🎙🇺🇦Олена Кравацька: «Спорт — єдиний фундамент, який не дає мені розвалюватись»

    Понад два десятиліття у фехтуванні, виснажливий шлях через депресію та роки без медалей, повернення після декрету й виховання сина під час війни — історія української шаблістки Олени Кравацької вражає своєю стійкістю. В ексклюзивному інтерв’ю олімпійська чемпіонка відверто розповідає, як спорт став для неї єдиною опорою в неспокійній Одесі, чому поразки іноді цінніші за тріумфи та як знайти внутрішній баланс, коли світ довкола штормить.

    🔹Про перші кроки у спорті
    "Мій тато і дідусь займались фехтуванням. Тато дуже хотів, щоб я продовжувала. А я більше хотіла щось більше дівчаче — танці, наприклад. Коли я позаймалась, напевно, рік, я заробила першу свою медаль, і вже тоді сталася ця любов. Тобто, я відчула цей присмак, коли ти щось робиш, здобуваєш медалі, змагання, і тоді мені сподобалося займатися саме цим видом спорту".


    🔹Про момент, коли хотілося кинути фехтування
    "Коли почалася війна, я готувалася в Італії, я була з малим. З усієї нашої команди я одна, у кого є дитина, і мені було дуже складно поєднувати і тренування, і змагання, і дитину. І коли я повністю цілий сезон готувалася, а на чемпіонаті світу ми отримали четверте місце. Тобто четверте – таке найболючіше. І ось прийшов цей сезон, і я зрозуміла, що немає жодної медалі, і я не могла зрозуміти, для чого я це все роблю. І я хотіла все покинути, але подумала, що якщо я зараз кину, то потім в мене не буде просто шансу на повернення. Або зараз, або вже ніколи. І повернулася."


    🔹Про те, чому навчив спорт
    "Спорт дав неймовірну віру в себе і знання того, що все можливо і багато що залежить від мене, якщо я хочу чогось досягти. Звісно, я не кажу про ситуації, які в світі, те, що відбувається, це зовсім інше. Про те, на що не можеш впливати. Те, що ти хочеш досягти, залежить від тебе".


    👉Повну версію інтерв'ю читайте на сайті "Форпост":
    https://www.forpost.online/2026/07/22/olena-kravacka-pro-olimpiadu/ Фото Форпост

    #фехтування #esgrima #escrime #scherma #збірнаукраїни #uafencing #ОленаКравацька
    🎙🇺🇦Олена Кравацька: «Спорт — єдиний фундамент, який не дає мені розвалюватись»Понад два десятиліття у фехтуванні, виснажливий шлях через депресію та роки без медалей, повернення після декрету й виховання сина під час війни — історія української шаблістки Олени Кравацької вражає своєю стійкістю. В ексклюзивному інтерв’ю олімпійська чемпіонка відверто розповідає, як спорт став для неї єдиною опорою в неспокійній Одесі, чому поразки іноді цінніші за тріумфи та як знайти внутрішній баланс, коли світ довкола штормить.🔹Про перші кроки у спорті"Мій тато і дідусь займались фехтуванням. Тато дуже хотів, щоб я продовжувала. А я більше хотіла щось більше дівчаче — танці, наприклад. Коли я позаймалась, напевно, рік, я заробила першу свою медаль, і вже тоді сталася ця любов. Тобто, я відчула цей присмак, коли ти щось робиш, здобуваєш медалі, змагання, і тоді мені сподобалося займатися саме цим видом спорту".🔹Про момент, коли хотілося кинути фехтування"Коли почалася війна, я готувалася в Італії, я була з малим. З усієї нашої команди я одна, у кого є дитина, і мені було дуже складно поєднувати і тренування, і змагання, і дитину. І коли я повністю цілий сезон готувалася, а на чемпіонаті світу ми отримали четверте місце. Тобто четверте – таке найболючіше. І ось прийшов цей сезон, і я зрозуміла, що немає жодної медалі, і я не могла зрозуміти, для чого я це все роблю. І я хотіла все покинути, але подумала, що якщо я зараз кину, то потім в мене не буде просто шансу на повернення. Або зараз, або вже ніколи. І повернулася."🔹Про те, чому навчив спорт "Спорт дав неймовірну віру в себе і знання того, що все можливо і багато що залежить від мене, якщо я хочу чогось досягти. Звісно, я не кажу про ситуації, які в світі, те, що відбувається, це зовсім інше. Про те, на що не можеш впливати. Те, що ти хочеш досягти, залежить від тебе".👉Повну версію інтерв'ю читайте на сайті "Форпост": https://www.forpost.online/2026/07/22/olena-kravacka-pro-olimpiadu/📸 Фото Форпост #фехтування #esgrima #escrime #scherma #збірнаукраїни #uafencing #ОленаКравацька
    400переглядів
  • ВІЙНА БЕЗ VIP-ЛОЖІ: Як виживала Фінляндія

    Ви думаєте, Фінляндія — це мумі-тролі, затишні сауни, соціалізм із людським обличчям і добродушний різдвяний дід у засніженій Лапландії? Залиште ці стерильні казки для глянцевих буклетів. У 1939 році ця ваша еталонна скандинавська демократія була державою відморожених, кровожерливих м'ясників. Печерних дикунів, які пускали в розхід власних громадян із холодною, машинною ефективністю.

    Уявіть собі фінського «ухилянта» тієї епохи. Переляканого лісоруба або тендітного студента з Гельсінкі, який раптом усвідомив, що його особисте життя цінніше за шматок промерзлої карельської багнюки. Що він не народжений для війни. Що в нього лапки, тонка душевна організація і взагалі він пацифіст.

    Знаєте, що з ним робили?

    З ним не вели душерятівних розмов адвокати. Йому не виписували адміністративний штраф. Правозахисники не заламували руки у пресі. Його просто брали за шкірку. Військово-польовий трибунал. Зимовий ліс. Сосна. Короткий наказ. Розстрільна команда, зібрана з його ж учорашніх сусідів. Свинець у потилицю. Тіло в мерзлу яму. Наступний.

    За роки Зимової війни та Війни-продовження фіни офіційно шльопнули за вироками трибуналів сотні своїх солдатів та ухилянтів. А скільки було пристрелено на місці, біля бруствера, за боягузтво й паніку, без жодних папірців і протоколів — не знає ніхто. Їхня система примусу не знала жалю. Вона перемелювала людську психіку, вбиваючи в голови один простий рефлекс: крок назад страшніший, ніж крок уперед. Жорстоко? Печерно? Тоталітарно? Абсолютно.

    А тепер давайте змахнемо піну цієї гіперболи й подивимося на анатомію фінського дикунства. Подивимося, як працює справжня державна машина, коли на кону стоїть її фізичне, біологічне виживання.

    Три з половиною мільйони фінів опинилися сам на сам зі стосімдесятимільйонною радянською імперією. Математика смерті. Нуль шансів на папері. Щоб не перетворитися на чергову радянську республіку з Гулагом та колгоспами, Гельсінкі довелося вивернути країну навиворіт. Вони мобілізували п'ятнадцять відсотків населення. П'ятсот тисяч людей. До строю поставили всіх, хто міг тримати гвинтівку. Це тотальна утилізація генофонду.

    Фінам не потрібні були тоновані мікроавтобуси й вуличні облави. Їхньою «бусифікацією» була сама структура суспільства.

    У країні працювала організація «Шюцкор» — воєнізована мережа, що обплутала кожен хутір, кожну міську вулицю. Абсолютний, параноїдальний контроль. Ти не міг загубитися. Ти не міг відсидітися на орендованій квартирі. Тебе знали в обличчя. Якщо ти, здоровий мужик, не в окопі — ти ворог. Ти прокажений. Від тебе відвернеться власна родина, з тобою не привітається сусід. Держава створила умови, за яких ухилення стало соціально неможливим. Фінське суспільство перетворилося на один величезний капкан, що саморегулювався і гнав м'ясо на фронт безперебійним конвеєром.

    І ось тут постає головне питання політичного реалізму.

    Чому ця м'ясорубка не викликала внутрішнього вибуху? Чому озброєні до зубів фіни не розвернули гвинтівки на Гельсінкі? Чому вони не спалили свої призовні пункти, не підняли на вила свій уряд, який послав їх на вірну смерть?

    А тому що ця система була справедливою.

    Рівність у розподілі смерті. Ось той цемент, який утримував націю від розпаду.

    У Фінляндії 1939 року не було концепції економічного бронювання. Ти не міг занести товстий конверт потрібним людям у погонах. Ти не міг відкупитися податками, довівши, що твій бізнес занадто важливий для тилу. Еліта не сиділа по елітних ресторанах, розмірковуючи про патріотизм під колекційне вино.

    Син міністра одягав шинель і лягав у сніг. Спадкоємець найбільшого банку отримував гвинтівку і гнив у траншеї на лінії Маннергейма. Студент престижного університету замерзав на смерть поруч із безграмотним наймитом. Професори, депутати, промисловці — усі відправляли своїх дітей в одну й ту саму холодну, криваву багнюку. Фінська еліта стікала кров'ю рівно в тих самих пропорціях, що й фінські низи.

    Людина — істота раціональна. Боєць у траншеї, коли на нього пре радянська бронетехніка при мінус сорока, здатен витримати справжнє пекло. Він змириться з обмороженнями. Він змириться з голодом. Він навіть змириться з тим, що його власна держава пригнала його сюди під страхом розстрілу.

    Але він змириться з цим лише за однієї умови: якщо праворуч від нього, з відірваною осколком ногою, кричить від болю син мера його міста.

    Тільки так працює примус. Якщо правила гри абсолютні, громадянин сприймає їх як стихійне лихо. Як зиму чи смерть. З ними не сперечаються. Їх терплять.

    Але щойно держава починає сортувати людей на сорти — система ламається.

    Щойно ви вводите прайс-лист на виживання. Щойно ви дозволяєте виродку-мажору кайфувати в безпеці тільки тому, що в нього є потрібна сума або тато в міністерстві. Щойно ви перетворюєте війну на податок для бідних — ви вбиваєте саму ідею держави. Жодний патріотизм не змусить людину вмирати за систему, яка офіційно, на законодавчому рівні визнає її життя дешевшим, ніж життя власника мережі ресторанів.

    Якщо в човні пробоїна, а половина пасажирів купує собі право не вичерпувати воду, бо вони «генерують ВВП» — ті, хто махає відром, рано чи пізно кинуть його і почнуть пробивати голови цим пасажирам. Жодного марксизму. Це базова тваринна справедливість.

    Фіни вижили не тому, що вони були якимись особливими надлюдьми. І не тому, що їхня демократія була м'якою та пухнастою. У кризу демократія завжди перетворюється на диктатуру. Вони вижили, тому що їхня еліта мала інстинкт самозбереження. Вона закрутила гайки так, що в населення затріщали кістки, але ця різьба була однаковою для всіх.

    Жорстко? Так.
    Цинічно? Так.
    Справедливо? Абсолютно.
    ВІЙНА БЕЗ VIP-ЛОЖІ: Як виживала ФінляндіяВи думаєте, Фінляндія — це мумі-тролі, затишні сауни, соціалізм із людським обличчям і добродушний різдвяний дід у засніженій Лапландії? Залиште ці стерильні казки для глянцевих буклетів. У 1939 році ця ваша еталонна скандинавська демократія була державою відморожених, кровожерливих м'ясників. Печерних дикунів, які пускали в розхід власних громадян із холодною, машинною ефективністю.Уявіть собі фінського «ухилянта» тієї епохи. Переляканого лісоруба або тендітного студента з Гельсінкі, який раптом усвідомив, що його особисте життя цінніше за шматок промерзлої карельської багнюки. Що він не народжений для війни. Що в нього лапки, тонка душевна організація і взагалі він пацифіст.Знаєте, що з ним робили?З ним не вели душерятівних розмов адвокати. Йому не виписували адміністративний штраф. Правозахисники не заламували руки у пресі. Його просто брали за шкірку. Військово-польовий трибунал. Зимовий ліс. Сосна. Короткий наказ. Розстрільна команда, зібрана з його ж учорашніх сусідів. Свинець у потилицю. Тіло в мерзлу яму. Наступний.За роки Зимової війни та Війни-продовження фіни офіційно шльопнули за вироками трибуналів сотні своїх солдатів та ухилянтів. А скільки було пристрелено на місці, біля бруствера, за боягузтво й паніку, без жодних папірців і протоколів — не знає ніхто. Їхня система примусу не знала жалю. Вона перемелювала людську психіку, вбиваючи в голови один простий рефлекс: крок назад страшніший, ніж крок уперед. Жорстоко? Печерно? Тоталітарно? Абсолютно.А тепер давайте змахнемо піну цієї гіперболи й подивимося на анатомію фінського дикунства. Подивимося, як працює справжня державна машина, коли на кону стоїть її фізичне, біологічне виживання.Три з половиною мільйони фінів опинилися сам на сам зі стосімдесятимільйонною радянською імперією. Математика смерті. Нуль шансів на папері. Щоб не перетворитися на чергову радянську республіку з Гулагом та колгоспами, Гельсінкі довелося вивернути країну навиворіт. Вони мобілізували п'ятнадцять відсотків населення. П'ятсот тисяч людей. До строю поставили всіх, хто міг тримати гвинтівку. Це тотальна утилізація генофонду.Фінам не потрібні були тоновані мікроавтобуси й вуличні облави. Їхньою «бусифікацією» була сама структура суспільства.У країні працювала організація «Шюцкор» — воєнізована мережа, що обплутала кожен хутір, кожну міську вулицю. Абсолютний, параноїдальний контроль. Ти не міг загубитися. Ти не міг відсидітися на орендованій квартирі. Тебе знали в обличчя. Якщо ти, здоровий мужик, не в окопі — ти ворог. Ти прокажений. Від тебе відвернеться власна родина, з тобою не привітається сусід. Держава створила умови, за яких ухилення стало соціально неможливим. Фінське суспільство перетворилося на один величезний капкан, що саморегулювався і гнав м'ясо на фронт безперебійним конвеєром.І ось тут постає головне питання політичного реалізму.Чому ця м'ясорубка не викликала внутрішнього вибуху? Чому озброєні до зубів фіни не розвернули гвинтівки на Гельсінкі? Чому вони не спалили свої призовні пункти, не підняли на вила свій уряд, який послав їх на вірну смерть?А тому що ця система була справедливою.Рівність у розподілі смерті. Ось той цемент, який утримував націю від розпаду.У Фінляндії 1939 року не було концепції економічного бронювання. Ти не міг занести товстий конверт потрібним людям у погонах. Ти не міг відкупитися податками, довівши, що твій бізнес занадто важливий для тилу. Еліта не сиділа по елітних ресторанах, розмірковуючи про патріотизм під колекційне вино.Син міністра одягав шинель і лягав у сніг. Спадкоємець найбільшого банку отримував гвинтівку і гнив у траншеї на лінії Маннергейма. Студент престижного університету замерзав на смерть поруч із безграмотним наймитом. Професори, депутати, промисловці — усі відправляли своїх дітей в одну й ту саму холодну, криваву багнюку. Фінська еліта стікала кров'ю рівно в тих самих пропорціях, що й фінські низи.Людина — істота раціональна. Боєць у траншеї, коли на нього пре радянська бронетехніка при мінус сорока, здатен витримати справжнє пекло. Він змириться з обмороженнями. Він змириться з голодом. Він навіть змириться з тим, що його власна держава пригнала його сюди під страхом розстрілу.Але він змириться з цим лише за однієї умови: якщо праворуч від нього, з відірваною осколком ногою, кричить від болю син мера його міста.Тільки так працює примус. Якщо правила гри абсолютні, громадянин сприймає їх як стихійне лихо. Як зиму чи смерть. З ними не сперечаються. Їх терплять.Але щойно держава починає сортувати людей на сорти — система ламається.Щойно ви вводите прайс-лист на виживання. Щойно ви дозволяєте виродку-мажору кайфувати в безпеці тільки тому, що в нього є потрібна сума або тато в міністерстві. Щойно ви перетворюєте війну на податок для бідних — ви вбиваєте саму ідею держави. Жодний патріотизм не змусить людину вмирати за систему, яка офіційно, на законодавчому рівні визнає її життя дешевшим, ніж життя власника мережі ресторанів.Якщо в човні пробоїна, а половина пасажирів купує собі право не вичерпувати воду, бо вони «генерують ВВП» — ті, хто махає відром, рано чи пізно кинуть його і почнуть пробивати голови цим пасажирам. Жодного марксизму. Це базова тваринна справедливість.Фіни вижили не тому, що вони були якимись особливими надлюдьми. І не тому, що їхня демократія була м'якою та пухнастою. У кризу демократія завжди перетворюється на диктатуру. Вони вижили, тому що їхня еліта мала інстинкт самозбереження. Вона закрутила гайки так, що в населення затріщали кістки, але ця різьба була однаковою для всіх.Жорстко? Так.Цинічно? Так.Справедливо? Абсолютно.
    801переглядів
  • Сьогодні під час нічної атаки на Дніпропетровщині загинула Мельниченко Оксана Анатоліївна.

    Понад 9 років, із 2016 року, Оксана працювала операторкою в мережі АЗК WOG. Вона була світлою, доброю, позитивною людиною, чудовою колегою, яку поважали й цінували всі, хто працював поруч.

    У неї залишилися чоловік-військовослужбовець, двоє дітей, мама й тато. Для рідних це непоправна втрата, а для колег — велика порожнеча.

    Наприкінці кожної робочої зміни Оксана співала свою улюблену пісню: «I Love You Baby». Ця щира звичка назавжди залишиться у наших спогадах як символ її життєрадісності, тепла й світла.

    Важко повірити, що Оксани більше немає. Світла пам’ять, щирі співчуття рідним і близьким. Нехай її душа спочиває з миром. 🕯️
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    Сьогодні під час нічної атаки на Дніпропетровщині загинула Мельниченко Оксана Анатоліївна.Понад 9 років, із 2016 року, Оксана працювала операторкою в мережі АЗК WOG. Вона була світлою, доброю, позитивною людиною, чудовою колегою, яку поважали й цінували всі, хто працював поруч.У неї залишилися чоловік-військовослужбовець, двоє дітей, мама й тато. Для рідних це непоправна втрата, а для колег — велика порожнеча.Наприкінці кожної робочої зміни Оксана співала свою улюблену пісню: «I Love You Baby». Ця щира звичка назавжди залишиться у наших спогадах як символ її життєрадісності, тепла й світла.Важко повірити, що Оксани більше немає. Світла пам’ять, щирі співчуття рідним і близьким. Нехай її душа спочиває з миром. 🕯️#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    352переглядів
  • Найдорожчий напис на футболці той, що змушує тата посміхнутися🥹


    Є люди, яким ми так рідко кажемо найважливіше.
    Тато.
    Той, хто вчив кататися на велосипеді і підтримував, коли не виходило. А ще завжди дозволяв те, що не дозволяла мама.


    У FATLINE ми зібрали сотні цікавих принтів до Дня батька – смішних, зворушливих, стильних і таких, що говорять замість слів.


    Безліч готових принтів на будь-який смак.
Власний конструктор для створення унікального дизайну.
Друк фото, написів та авторських ідей.
Понад 500 інших основ і бездоганний сервіс.
Швидке виготовлення та доставка по світу.


    Іноді одна футболка може сказати більше, ніж довга промова. Обіймайте, дякуйте та даруйте тепло. А ми щасливі розділити з вами особливі моменти!❤️‍🔥


    ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реєструйтеся, щоб отримати знижку на своє замовлення https://www.fatline.com.ua/#64494


    #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг
    Найдорожчий напис на футболці той, що змушує тата посміхнутися🥹 Є люди, яким ми так рідко кажемо найважливіше. Тато. Той, хто вчив кататися на велосипеді і підтримував, коли не виходило. А ще завжди дозволяв те, що не дозволяла мама. У FATLINE ми зібрали сотні цікавих принтів до Дня батька – смішних, зворушливих, стильних і таких, що говорять замість слів. Безліч готових принтів на будь-який смак.
Власний конструктор для створення унікального дизайну.
Друк фото, написів та авторських ідей.
Понад 500 інших основ і бездоганний сервіс.
Швидке виготовлення та доставка по світу. Іноді одна футболка може сказати більше, ніж довга промова. Обіймайте, дякуйте та даруйте тепло. А ми щасливі розділити з вами особливі моменти!❤️‍🔥 ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реєструйтеся, щоб отримати знижку на своє замовлення https://www.fatline.com.ua/#64494 #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг
    2Kпереглядів 15Відтворень
  • 🥺Дев'ятирічний Іван відмовився стригтися, допоки тато-військовий не вийде з позицій, і вони вдвох не підуть у барбершоп, - зворушливою історією поділилася мама хлопчика


    Ідея була самого хлопчика. Сталося це, коли бабуся запропонувала зводити онука на стрижку, а він заявив, що піде тільки разом із татом. Мама хлопчика вважає, що це спосіб підтримати батька та разом планувати майбутнє
    І цей день, на щастя, настав! Батько повернувся, і мама поділилася кадрами перевтілення
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    🥺Дев'ятирічний Іван відмовився стригтися, допоки тато-військовий не вийде з позицій, і вони вдвох не підуть у барбершоп, - зворушливою історією поділилася мама хлопчика Ідея була самого хлопчика. Сталося це, коли бабуся запропонувала зводити онука на стрижку, а він заявив, що піде тільки разом із татом. Мама хлопчика вважає, що це спосіб підтримати батька та разом планувати майбутнє І цей день, на щастя, настав! Батько повернувся, і мама поділилася кадрами перевтілення #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    475переглядів
  • 🕯 Життя 23-річного Дмитра Павелка відібрала рф14 травня 2026 року, ударивши ракетою по житловому будинку в Києві


    У ту мить Дмитро спускався сходами, він опинився під завалами між третім і четвертим поверхами.


    Дмитро народився у Полтаві 8 липня 2002 року. Навчався у ліцеї № 3, закінчив художню академію, малював картини. У Полтавському кооперативному технікумі здобув фах товарознавця. Також навчався на факультеті журналістики та іноземної мови Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка.


    Жив у Києві. Працював на Новій пошті оператором відділення №257. Розвивав свій талант, був дреґ-артистом, мав творче імʼя Діва Містик, виступав у клубі «Portum».


    «Син був дуже світлою, позитивною дитиною. Страшенно любив малювати, збирав колекцію ляльок Монстр Хай, з них і почалась його любов до творчості й перевтілення. Дмитро шив їм костюми. Свої сценічні образи син створював власноруч», – розповіла мама Тетяна.


    У Дмитра залишились мама Тетяна і тато Сергій.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    🕯 Життя 23-річного Дмитра Павелка відібрала рф14 травня 2026 року, ударивши ракетою по житловому будинку в Києві У ту мить Дмитро спускався сходами, він опинився під завалами між третім і четвертим поверхами. Дмитро народився у Полтаві 8 липня 2002 року. Навчався у ліцеї № 3, закінчив художню академію, малював картини. У Полтавському кооперативному технікумі здобув фах товарознавця. Також навчався на факультеті журналістики та іноземної мови Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Жив у Києві. Працював на Новій пошті оператором відділення №257. Розвивав свій талант, був дреґ-артистом, мав творче імʼя Діва Містик, виступав у клубі «Portum». «Син був дуже світлою, позитивною дитиною. Страшенно любив малювати, збирав колекцію ляльок Монстр Хай, з них і почалась його любов до творчості й перевтілення. Дмитро шив їм костюми. Свої сценічні образи син створював власноруч», – розповіла мама Тетяна. У Дмитра залишились мама Тетяна і тато Сергій. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    583переглядів
  • Продовжуємо готуватися до Дня батька ❤️


    У дитинстві нам здавалося, що тато може все: полагодити велосипед, прогнати монстрів з-під ліжка та захистити від будь-яких негараздів.


    У цей непростий час ми особливо гостро розуміємо цінність близьких людей. Бо життя навчило нас не відкладати важливе на потім.


    Подарунок не замінить обіймів. Але він може стати маленьким нагадуванням про вашу любов, яке буде поруч щодня.


    Обирайте готовий принт на нашому сайті або створюйте власний дизайн із фото, важливою фразою чи спогадом, який зрозумілий лише вам двом.


    З любов’ю до татусів. До тих, хто поруч. До тих, хто далеко. До тих, кого ми пам’ятаємо щодня.


    ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реєструйтеся, щоб отримати знижку на своє замовлення https://www.fatline.com.ua/#64494


    #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік
    Продовжуємо готуватися до Дня батька ❤️ У дитинстві нам здавалося, що тато може все: полагодити велосипед, прогнати монстрів з-під ліжка та захистити від будь-яких негараздів. У цей непростий час ми особливо гостро розуміємо цінність близьких людей. Бо життя навчило нас не відкладати важливе на потім. Подарунок не замінить обіймів. Але він може стати маленьким нагадуванням про вашу любов, яке буде поруч щодня. Обирайте готовий принт на нашому сайті або створюйте власний дизайн із фото, важливою фразою чи спогадом, який зрозумілий лише вам двом. З любов’ю до татусів. До тих, хто поруч. До тих, хто далеко. До тих, кого ми пам’ятаємо щодня. ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реєструйтеся, щоб отримати знижку на своє замовлення https://www.fatline.com.ua/#64494 #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік
    1Kпереглядів 13Відтворень
  • ❗️ Джерело: культовий український клуб втратить професійний статус

    👀 Полтавська «Ворскла» втратить професійний статус, повідомляє ТаТоТаке.

    😱 За інформацією джерела, Комітет з атестації клубів Української асоціації футболу не видав полтавчанам ліцензію професійного клуба на сезон 2026/27. Зазначається, що гравцям та тренерам команди вже повідомили, що «Ворскла» не буде брати участь в перехідних матчах за збереження прописки в Першій лізі.

    🔜 Нове керівництво клубу планує за рік вирішити всі проблеми, щоб у сезоні 2027/28 заявитися у третю лігу, що матиме напівпрофесійний статус.

    📊 В сезоні Першої ліги 2025/26 «Ворскла» фінішувала на 14-му місці в турнірній таблиці, набравши 30 очок в 30 матчах.
    #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football @читачі @всіх @топові прихильники
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    ❗️ Джерело: культовий український клуб втратить професійний статус 👀 Полтавська «Ворскла» втратить професійний статус, повідомляє ТаТоТаке. 😱 За інформацією джерела, Комітет з атестації клубів Української асоціації футболу не видав полтавчанам ліцензію професійного клуба на сезон 2026/27. Зазначається, що гравцям та тренерам команди вже повідомили, що «Ворскла» не буде брати участь в перехідних матчах за збереження прописки в Першій лізі. 🔜 Нове керівництво клубу планує за рік вирішити всі проблеми, щоб у сезоні 2027/28 заявитися у третю лігу, що матиме напівпрофесійний статус. 📊 В сезоні Першої ліги 2025/26 «Ворскла» фінішувала на 14-му місці в турнірній таблиці, набравши 30 очок в 30 матчах. #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football @читачі @всіх @топові прихильники ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    268переглядів
  • ТАТУСЮ, ПОВЕРНИСЬ

    Прошу́ тебе, татусю, повертай,
    Нехай Госпо́дь тебе оберігає,
    Звитягу у боях нам здобувай,
    Здобути хай Госпо́дь допомагає.

    Прошу́ тебе, рідненький, повернись,
    Бо поки що вві сні лиш повертаєш,
    В полоні ти, чи де ти? Віднайдись!
    Ти довго жити в щасті, тату, маєш.

    Прошу́ тебе, татусю, повертай,
    Хоч я малий, та все я розумію,
    Молю́сь за тебе, таточку, ти знай,
    Надію, що пове́рнешся, лелію.

    Ой, тату, любий тату, повернись,
    Прошу́ я, повернись з війни додому,
    Лиш не лети журавликом у вись,
    За це я молю́ Господу святому.

    Не смій летіти в засвіти, не смій,
    Ми молимо, щоб вистояв й вернувся,
    Не вбий останню, таточку, з надій,
    Дозволь, щоб я до тебе пригорнувся.

    Не смій летіти в небо журавлем
    І жалібно курликать з піднебесся,
    Давно ми вже відчули біль і щем,
    Та віримо – живим ти поверне́шся.

    11.05.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026
    ID: 1062223




    ТАТУСЮ, ПОВЕРНИСЬ Прошу́ тебе, татусю, повертай, Нехай Госпо́дь тебе оберігає, Звитягу у боях нам здобувай, Здобути хай Госпо́дь допомагає. Прошу́ тебе, рідненький, повернись, Бо поки що вві сні лиш повертаєш, В полоні ти, чи де ти? Віднайдись! Ти довго жити в щасті, тату, маєш. Прошу́ тебе, татусю, повертай, Хоч я малий, та все я розумію, Молю́сь за тебе, таточку, ти знай, Надію, що пове́рнешся, лелію. Ой, тату, любий тату, повернись, Прошу́ я, повернись з війни додому, Лиш не лети журавликом у вись, За це я молю́ Господу святому. Не смій летіти в засвіти, не смій, Ми молимо, щоб вистояв й вернувся, Не вбий останню, таточку, з надій, Дозволь, щоб я до тебе пригорнувся. Не смій летіти в небо журавлем І жалібно курликать з піднебесся, Давно ми вже відчули біль і щем, Та віримо – живим ти поверне́шся. 11.05.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026 ID: 1062223
    302переглядів
Більше результатів