Рік тому, 28 квітня на 87 році життя помер академік Петро Толочко. Якось політик Хілон зі Спарти, в VI ст. до н. е., сказав "Про мертвих або добре, або нічого, крім правди" і цей вислів перетворився на крилатий. Тільки часто його спотворюють. Так от, ось вам правда. Звісно, можете не погоджуватися, це як то кажуть, особиста думка, але прочитайте до кінця, це важливо.

Петро Толочко ніколи не приховував своїх антиукраїнських поглядів. Заперечує Голодомор як геноцид українського народу; виступаі проти "націоналістичного потрактування історії України" та вважав себе частиною "Русского мира".

Петро Петрович з 2003 по 2005 роки очолював проросійську партію "Слов'янський народно-патріотичний союз", пізніше відому як "Партія політики Путіна" та "Русь єдина". У 2022 році після повномасштабного відкритого вторгнення "Русского мира" її було заборонено в судовому порядку.

Ось вам дещо про погляди Петра Толочка. На відкритті ХХІІ Всесвітнього російського народного собору (членом президії якого він був) у Державному кремлівському палаці в москві 1 листопада 2018 року він заявив наступне:

"Чому я тут, на Весвітньому російському соборі? <…> я вважаю себе часткою Русского міра. Русскій мір починався не з Московського царства. Він народжувався на берегах Дніпра, на давній Київській Русі…

Свого часу я навіть пропонував дати Русскому міру другу назву — Східнослов’янський православний світ. Вона більш нейтральна, хоча, по суті, та ж само, і, звісно, цей світ включає в себе й мою рідну Україну. Хотів би сподіватися, що час безладдя завершиться й історія викермує на битий шлях.

Не знаю, що нам робити в Брюсселі або Вашингтоні, я там чужий, але я свій у Москві й Петербурзі, і таких в Україні мільйони. Мені приємно, що процес нашої співпраці, почавшись Бог знає коли, не закінчується й сьогодні. Зараз у залі сидить Василь Семенович Лановой [народний артист СРСР і РФ – ІП], і він мені сказав: "Ну що, почекаємо ще трошки?". Думаю, почекаємо. Історична правда не дозволить розірвати наш кровний союз східнослов’янських братських народів!"

Почекають вони. Таких нині в Україні називають "ждунами"…

Це все старий любитель Путіна кричав з трибуни тоді, коли вже було окуповано Крим та половину Донецької і Луганської областей. Коли "русский мир" вже вбив тисячі українців. Коли з телецентру "Останкіно" напівбожевільні путінські пропагандисти закликали знищити українців та українські міста, в т. ч. й Київ ядерною зброєю.

А, знаєте, що так отой "Всесвітній російський народний собор" (рос. "Всемирный русский народный собор")? Це чорносотенна організація, що її було створено за ініціативи майбутнього патріарха Московського Кирила (Гундяєва) ще 1993 року. Очолює той "собор" за статутом патріарх, а дугою людиною (і головним фінансистом) є відомий українофоб олігарх Костянтин Малофєєв.

Саме він є головним винуватцем "гібридної війни", що її почала Москва проти України 2014 року. Саме у структурах Малофєєва працювали відомі терористи Гіркін (Стрєлков) та Бородай. І саме "Всемирный русский народный собор" був прикриттям у процесі підготовки до гібридної інтервенції.

І знаєте що? Петро Петрович Толочко хоч з 2017 року не керував безпосередньо Інститутом археології НАН України, але до останнього був його почесним директором. Послідовним душителем всього прогресивного і патріотичного, що було в українській історичній науці.

І скільки їх – "птенцов гнезда петрова", які відкрито, або таємно воюють з усім прогресивним, що є в нашій історичній науці, розкидано по кафедрах університетів та інститутів, музеях, археологічних експедиціях, історичних товариствах, редакціях наукових видань? Сюрреалізм якийсь…

І да - саме Толочко був причетний до вигадки фейкової дати заснування Києва - 482 рік, вкравши в історії української столиці ціле півтисячоліття. Про це - наступна книга, над якорю зараз працюю. І тіжко доводиться бо Толочко і компанія капітально попрацювали, аби сховати справжнє минуле України-Руси за міфами, головним з яких досі є бридка Норманська теорія.

Такий от некролог вийшов. Вибачайте, що довгий, але маємо знати і пам`ятати, що наша офіційна історія наразі є суцільним міфом, вигаданим багато в чому на замовлення кремля.

Павло Бондаренко

ТГ Говорять Снайпер+
Сюрреалізм четвертого року повномасштабної війни.
Під стінами приміщення з пафосною табличкою «Культурно-мистецький центр НаУКМА» зібралося студенство Києво-Могилянської академії. Саме тієї Могилянки, яка з 1632 року була осередком українства і несла правильні сенси там, де їх не було.
Але сьогодні студенти стоять під стінами, а не всередині. Бо двері для них — зачинені.
Керівництво академії — в особах Сергія Квіта, Дмитра Мазіна і Владислави Осьмак — заборонило лекцію українського військового, який пройшов пекло найгарячіших ділянок фронту. Йому відмовили через висновок так званого “комітету з етики” — мовляв, він занадто правий, аби читати в академії лекції.
Тема лекції: «Героїчна порода: від старої України до Третіх визвольних змагань».
Я особисто мав розмову з Мазіним і Осьмак. Звертався до них від імені командування 3-го Армійського корпусу. Попереджав про недопустимість ситуацій, у яких люди, що боронили Київ, не мають змоги прочитати лекцію в цьому ж Києві. Але марно.
Недавнишня Києво-Могилянка перетворилася на режимний об’єкт, який більше нагадує університет епохи Януковича, ніж простір вільної думки.
Звертаюся до всієї військової і освітньої спільноти:
Це вимагає публічної оцінки. Бо питання не лише в одній відмові — питання в тому, чому сьогодні військовий — ворог в академії, яка завжди була оплотом українського духу.
Чому ці люди беруть участь в освітньому процесі?
Чого вони навчать студентів?
Ненавидіти армію? Зневажати жертву? Цуратися правди, якщо вона незручна?
Прошу про максимальний розголос.

#рослини
15 неймовірних рослин з неземною зовнішністю.

Ви готові до зустрічі з рослинами, які виглядають так, ніби їх щойно доставили на Землю прямісінько з іншої галактики? Приготуйтеся до порції справжнього ботанічного сюрреалізму, адже сьогодні ми досліджуємо флору, яка перевершить усі ваші найсміливіші фантазії.

Від пухнастих "кенгурових лап" до гігантських "пеліканячих пащ" та крихітних "інопланетних чоловічків"

Канал Планета UA
https://youtu.be/nspnXZEbFF8?si=sbeT76WzBJB4EcOZ

#особистості
Емма Андієвська відзначає 94 роки 19 березня.
Видатна українська художниця, поетеса та письменниця, чия творчість стала унікальним явищем у світі мистецтва та літератури. Народилася вона 19 березня 1931 року в місті Сталіно (нині Донецьк) в Україні. Через складні життєві обставини, зокрема хворобливість у дитинстві та початок Другої світової війни, її сім’я була змушена емігрувати в 1943 році. З того часу Андієвська жила за кордоном, переважно в Німеччині (Мюнхені) та США (Нью-Йорку), але завжди залишалася вірною українській культурі та мові.

Як художниця-авангардистка, Емма Андієвська створила понад 9 тисяч картин, не маючи формальної мистецької освіти. Її роботи вражають індивідуальністю та глибиною: ранні картини виконані аквареллю, а пізніші — переважно акриловими та олійними фарбами. Вона сама описувала свій творчий процес як медитацію, де підсвідомість відіграє ключову роль, а образи приходять до неї вже готовими. Її стиль часто асоціюють із сюрреалізмом, експресіонізмом та натуралізмом, хоча сама Андієвська відмежовувалася від будь-яких ярликів, називаючи себе візіонеркою. Виставки її картин проходили в багатьох країнах світу, зокрема в США, Канаді, Франції, Німеччині, Україні та інших.

У літературі Андієвська також залишила значний слід. Вона є авторкою 29 поетичних збірок, п’яти книг короткої прози та трьох романів. Її поезія, часто написана у формі сонетів, вирізняється новаторським підходом, дисонансами та глибокими філософськими асоціаціями. Теми її творів — філософські, духовні та містичні — відображають її унікальне бачення світу. Андієвську пов’язують із Нью-Йоркською групою українських літераторів, хоча вона підкреслювала свою творчу незалежність.

Емма Андієвська — це приклад митця, який, попри еміграцію та складні життєві випробування, зберіг і розвинув українську ідентичність. Її багатогранна творчість продовжує надихати та захоплювати поціновувачів мистецтва й літератури в усьому світі.