🏜 Ішов лицар пустелею

Довгим був його шлях. По дорозі він втратив коня, шолом та обладунки. Залишився лише меч. Лицар був голодний,
і його мучила спрага.

💧Раптом вдалині він побачив озеро

Зібрав він всі сили, що залишилися. І пішов до води. Але біля самого озера сидів дракон. Лицар вихопив меч і з останніх сил почав боротися із чудовиськом.

⚔️Добу бився, дві доби бився. На третю добу дракон упав без сил. Поруч упав знесилений лицар,
не в змозі вже більше стояти на ногах і тримати меч.

І тоді з останніх сил дракон запитав:

– Лицарю, а ти чого хотів?
– Води попити.
– Ну так і пив би…

Мораль:

🤷‍♂️ Не ускладнюйте собі життя

Бізнес Мотиватор

#поезія
Дихаєш? Дихай, а в мене нестача повітря.
Клаустрофобія у задзеркаллі подій.
Список росте: спотикань, неудач і падінь,
Колотих ран, шрамування – від болю похмілля.

Голод? Смачного! Твоя діатоніка серця
Надто залежна від чинного й чинників зла.
Я не тікатиму. Крихтами неприйняття
Післяобідні збиратиму рими безмежжя.

Спиш? Тоді спи. Це у мене безсоння тривожне.
Йду рахувати нічниці у тінях садів,
Щоб проросли в альвеоли – пелюсток сліди
Зроблять повітря густішим... легені порожні.

Тепло? Ти грійся в осонні, розлитому в ріки,
Я замерзаю у колах північних широт.
Стиглих рецепторів пасма обсипле пилок
Вицвілих мрій, що лишились словами з листівки.

Спрага? Налий собі дзвону джерельного вдосталь.
Зсохлі вуста обпеклися зневодненням душ,
Куриться пил серед тріщин у сніжну сльоту
І проникає в замерзлі судини та зморшки.

Дихаєш? Дихай! За двох і за тисячну парость.
Мороком у каламуть я вливатиму біль.
В мене нестача повітря! Сьогодні ти – фільтр.
У задзеркаллі холоднім невільно лишаюсь.

*Курсивом виділені рядки з віршів Оксани Мовчан, Алі Гулієвої, Ірини Божко, Лани Д'Арк, Олесі Репи, Юрія Ліщука.

13.04.2025
16.05.2025
Олеся Репа

🕯18 травня 1944 року комуністична влада розпочала операцію з депортації кримських татар з Кримського півострова.

Протягом 18-20 травня людей викидали з домівок і насильно вивозили у віддалені регіони СРСР без права повернення. О 3 годині ранку 18 травня співробітники НКВД, яких до цієї справи було залучено 32 тис, вдиралися в будинки, виділяли на збори від кількох хвилин до півгодини і зганяли людей. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід. Для перевезення яких було використано 67 ешелонів. За ці дні депортовано понад 180 тис. кримських татар.

При переїзді загинули близько 8 тисяч людей, більшість з яких - діти і літні люди. Найпоширеніші причини смерті – спрага і тиф.

Останній ешелон з депортованими прибув до Узбекистану 8 червня, частина кримських татар в дорозі загинула.

За перші три роки після переселення від голоду, виснаження і хвороб померли, за різними оцінками, від 20 до 46% всіх депортованих. Серед померлих за перший рік майже половина – діти до 16 років.

Переважну більшість кримських татар перевезли до так званих спецпоселень – оточених воєнізованою охороною, блокпостами і огороджених колючим дротом територій, які скоріше нагадували трудові табори, а не поселення мирних людей. Приїжджі були дешевою робочою силою і їх використовували для праці в колгоспах, радгоспах і на промислових підприємствах.

4 липня 1944 року, НКВД офіційно поінформував Сталіна про те, що спецоперація “переселення кримських татар” завершена.

14 липня 1944 року до Криму дозволили переселитися 51 тисячі людей, переважно росіян. Їм надали для проживання опустілі оселі кримських татар.

30 червня 1945 року радянська влада скасувала автономію Кримської АРСР і приєднала Крим до Російської РФСР.

У 1948 році Москва визнала кримських татар довічними переселенцями. Тих, хто без дозволу НКВД виходив за межі свого спецпоселення, наприклад, щоб провідати родичів, наражалися на небезпеку 20-річного ув'язнення. Такі випадки траплялися.

Протягом 1950-х і 1960-х років киримли боролися за своє право повернутися на історичну батьківщину, в тому числі за допомогою демонстрацій в узбецьких містах. У 1968 році приводом однієї з таких акцій став день народження Леніна. Влада відповіла силою і розігнала мітинг.

Політичні акції кримських татар привели до ще одного політичного успіху. 5 вересня 1967 року Президія Верховної Ради СРСР видала Указ “Про громадян татарської національності, які проживали в Криму”, який скасовував звинувачення в зраді кримських татар, проте проголошував нібито повне укорінення кримських татар в Узбекистані.

Поступово кримським татарам вдалося домогтися розширення своїх прав. Проте неформальна, але від цього не менш сувора заборона на їхнє повернення до Криму, діяла аж до 1989 року.

У 2006 році курултай кримськотатарського народу звернувся до Верховної Ради з проханням визнати депортацію геноцидом. У 2015 році Верховна Рада України визнала депортацію кримськотатарського народу у 1944 році геноцидом. 245 депутатів підтримали відповідне рішення. 18 травня встановлено як День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Окремою поправкою засудили сучасні утиски кримських татар.

ЗАМУЧИЛА СПРАГА

НЕ ЗНАЮ, ЧИ ПОБАЧУ ВАС, ЧИ НІ...

Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.

✍️Ліна Костенко

ГАРМОНІЯ СЕРЦЯ

Розум будить серце в кращий форум,
Та без змісту знов воно мовчить.
Не буває норми для простору,
Все, летюче вгору, не спинить.

Серце — вогник, розум — його форма,
Разом творять істинний політ.
Коли думка чиста, то це норма,
Всі чуття ідуть самі на зліт.

Від незнань також буває спрага,
Від вагань виходить навіть зміст.
Там, де тиша, ще росте увага,
І душа наповнює свій зріст.

Мудрість не палає з суєтою,
Її вабить простір і глибінь.
Почуття міцніють із метою,
Розум має убивати лінь.

Хто збагнув гармонію з роками,
Той не прагне більш чужих висот.
Бо у рівновазі між серцями
Розцвітає справжній вир чеснот.

Мирослав Манюк
13.06.2025

Раптом чергова шалена хвиля спочатку знесла з ніг, а потім змила мене у воду.
Коли мені все-таки вдалося виринути, я знаходився далеко від "Аделаїди" і вгледів кілька човнів, які ледь трималися на воді. Спробував допливти до одного з них, але чим більше намагався плисти до нього, тим далі мене відносило.
Тоді я побачив, як наша бригантина пішла на дно. Довго чув вигуки матросів і команди капітана, що намагався керувати човнами.
Я чимдуж кликав на допомогу, але човен був надто далеко, і, ймовірно, мене ніхто не почув. Мабуть, вирішили, що я вже лежу на дні океану, тому й не шукали. Крім того, головною турботою матросів у човні, було утримати його на плаву.
Уривками пам'ятаю усе, що відбувалося потім. Я то виринав, то знову опинявся під водою, не розумів, у який бік мене несе, і на скільки вистачить сил. Я вже прощався з життям, благав прощення за всі свої гріхи. Тоді надія майже полишила мене, та раптом рука торкнулася до чогось дуже твердого. Виявилося, що це величезна кам'яна брила, яка стирчала з води. Я вхопився та протримався певний час. Потім плив ще, хоча й не розумів куди. Нарешті, намацав ногами дно та вийшов на якийсь берег. Зробив кілька кроків та звалився повністю знесилений.
Гадки не маю, як довго пролежав там, бо, коли розплющив очі, сонце вже добряче припікало. Роззирнувшись, я збагнув, що знаходжуся на піщаному березі, що простягався по обидва боки на невідому відстань. Футів за тридцять попереду берег закінчувався, і починався густий ліс. Далі за лісом здіймалися гори, відносно невисокі, вкриті рясними заростями, але в деяких місцях було помітно стежини. На найвищій горі помітив маленький потічок та скелю, яка за формою схожа на якусь химерну тварину.
Хоча я пробув доволі багато часу у воді, але, за виключенням кількох дрібних подряпин та зчесаних колін, не мав жодних ушкоджень. Мій клинок, як зазвичай, був на місці, на відміну від карти. Але скарби мене тепер не хвилювали. Думав лише за те, скільки тут протримаюся. Ніяк не наважувався кудись йти, та й лишатися на цьому сонці теж було майже нестерпно, до того ж почали мучити спрага й голод.

Читати далі за посиланням:

https://arkush.net/book/18589

Приємного читання

Єдині вороги Порошенка – це солодке, борошняне та постійна спрага щось вкрасти, - експерт про скарги політика іноземним ЗМІ
Петро Порошенко потрапив у скандал, що показав, що політик працює проти інтересів України.
"В інтерв'ю іноземним журналістам Порошенко на повному серйозі розповів, що вміє воювати, знає Трампа, звинуватив Україну в диктатурі і заявив, що тут нема з ким домовлятися, крім нього.
Сивочолом відразу повернули його слова, нагадавши, що:
1. «Порошенко так «душить» владу, що він у війну розбагатів у 25 разів, увійшовши до ТОП-3 олігархів. Насправді його вороги – солодке з борошняним та постійне бажання щось вкрасти.
2. «Криголам» радить як ЗСУ воювати. Але обидва його сини - ухилісти, що ховаються в Лондоні. Він разом із Свинарчуками роздерибанив оборонпром. За його каденції знищено 60% усіх боєприпасів України – вибухнули щонайменше 7 складів! Розікрали гроші на фортифікаціях.
3. Скаржиться на санкції, хоча вкрав з Медведчуком нафтотрубу, торгував з ОРДЛО, працював з Росії у війну, возив літаками 38 млн євро російського кешу на підкуп виборців за голосування в першому турі 2019 року.
4. Саме Петро втягнув Україну у скандал – втрутився у вибори в США у 2016 році, зливши інформацію по соратнику Трампа та підтримавши Хілларі Клінтон.
5. Вимагає вступу України до НАТО, хоча працюючи на Медведчука заявляв: "Фракція СДПУ(о) рішуче засуджує агресивні дії НАТО".
Порошенко схожий на героїв фільму «Субстанція»: у ньому живе двоє людей. Перший – «криголам». І другий - справжній: обіймач путіна, партнер Медведчука, кум Свинарчука, торговець з ОРДЛО, бізнес-підданий Росії, олігарх, що нажився на війні. І, звичайно, "демократ"
, - нагадав дії політика експерт Петро Олещук
Раніше було опубліковано відео, в якому Порошенко заявив іноземній аудиторії про те, що Росія не б'є по лікарнях та енергетиці в Україні. Це відео підхопила розпропаганда, заявивши, що Порошенко – один із небагатьох в Україні, хто розповідає про добрі наміри Росії. Експерти назвали слова політика ознакою держзради і путіну, що грають на руку.