• Володимир Золкін.
    👇 Як з’являються “рейтинги”, яких не існує.
    15 грудня низка медіа почала масово розганяти «сенсаційну новину» з посиланням на  дослідження від КМІС про електоральні рейтинги партій на виборах до Верховної Ради у разі завершення війни, де «лідерами» начебто назвали гіпотетичну політичну силу Валерія Залужного та «Європейську солідарність» Петра Порошенка.
    Першим це оприлюднив медіаресурс Цензор.НЕТ, пов’язаний із журналістом Юрієм Бутусовим, який системно й публічно критикує військово-політичне керівництво держави.
    Згодом новину без жодної перевірки підхопили в медіавидання Петра Порошенка — “Букви”.
    Абсолютно випадково медіаресурс Порошенка — «Букви» — у цьому «рейтингу» ставить партію свого власника на перші позиції. Так само випадково Цензор.НЕТ Бутусова спускає чинного президента аж на четверте місце. Ну просто неймовірний збіг обставин. Настільки безпаліво, що аж смішно.
    Звісно, це ж не маніпуляція і не політична технологія. Це просто так зійшлися цифри, а «соціологія» магічним чином ідеально лягла в політичні інтереси конкретних людей і медіа. Хто б міг подумати?
    Ну а далі — класика: ланцюгова реакція і тиражування «рейтингу» іншими ЗМІ — 24 канал, ТСН, Фокус.
    А тепер — ключовий момент.
    ❌ Київський міжнародний інститут соціології ОФІЦІЙНО СПРОСТУВАВ ці “рейтинги”.
    Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький заявив:
    «На сайті КМІС дійсно немає публікацій з даними, про які йде мова, оскільки ми дотримуємося політики непублікації електоральних рейтингів на період повномасштабної війни… Зазначені в різних публікаціях результати ми не можемо підтвердити».
    Також він прямо розкритикував медіа за маніпулятивну подачу — коли озвучують відсотки лише серед тих, хто готовий голосувати, але свідомо замовчують частку від усіх респондентів, що є базовим порушенням соціологічних стандартів.
    🤔 І тепер питання:
    чи опублікували ці «ЗМІ» спростування?
    чи вибачилися перед аудиторією?
    чи визнали помилку?
    Ні. Нічого. Тиша.
    І все це відбувається в момент, коли країна перебуває у вкрай важкому стані: ворог тисне на фронті, тривають складні переговорні процеси, а ззовні Україні намагаються нав’язати відверто невигідні умови, зокрема вихід ЗСУ з Донбасу. Саме в цей час частина так званих медіа замість відповідальності обирає свідоме розхитування суспільства підчас війни.
    Але замість того, щоб вибачитися або хоча б опублікувати спростування, ці медіа просто зробили вигляд, що нічого не сталося. Бо їхнє завдання було не інформувати суспільство, а зафіксувати потрібні цифри в головах людей, прикрившись довірою до соціології й авторитетом КМІС.
    І після цього ще хтось намагається називати це журналістикою? Ні. Це не помилка і не «неточність». Це свідомий вкид, фейковий рейтинг, оформлений під науку й розігнаний через лояльні майданчики. Це цілеспрямована спроба дестабілізувати внутрішню ситуацію під час війни, коли країні потрібна концентрація, єдність і холодний розрахунок, а не політичні технології.
    Так виглядає маніпуляція, замаскована під новини.
    Не журналістика. Не аналітика. А цинічна політична гра в момент, коли держава платить за помилки надто високу ціну.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Володимир Золкін. 👇 Як з’являються “рейтинги”, яких не існує. 15 грудня низка медіа почала масово розганяти «сенсаційну новину» з посиланням на  дослідження від КМІС про електоральні рейтинги партій на виборах до Верховної Ради у разі завершення війни, де «лідерами» начебто назвали гіпотетичну політичну силу Валерія Залужного та «Європейську солідарність» Петра Порошенка. Першим це оприлюднив медіаресурс Цензор.НЕТ, пов’язаний із журналістом Юрієм Бутусовим, який системно й публічно критикує військово-політичне керівництво держави. Згодом новину без жодної перевірки підхопили в медіавидання Петра Порошенка — “Букви”. Абсолютно випадково медіаресурс Порошенка — «Букви» — у цьому «рейтингу» ставить партію свого власника на перші позиції. Так само випадково Цензор.НЕТ Бутусова спускає чинного президента аж на четверте місце. Ну просто неймовірний збіг обставин. Настільки безпаліво, що аж смішно. Звісно, це ж не маніпуляція і не політична технологія. Це просто так зійшлися цифри, а «соціологія» магічним чином ідеально лягла в політичні інтереси конкретних людей і медіа. Хто б міг подумати? Ну а далі — класика: ланцюгова реакція і тиражування «рейтингу» іншими ЗМІ — 24 канал, ТСН, Фокус. А тепер — ключовий момент. ❌ Київський міжнародний інститут соціології ОФІЦІЙНО СПРОСТУВАВ ці “рейтинги”. Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький заявив: «На сайті КМІС дійсно немає публікацій з даними, про які йде мова, оскільки ми дотримуємося політики непублікації електоральних рейтингів на період повномасштабної війни… Зазначені в різних публікаціях результати ми не можемо підтвердити». Також він прямо розкритикував медіа за маніпулятивну подачу — коли озвучують відсотки лише серед тих, хто готовий голосувати, але свідомо замовчують частку від усіх респондентів, що є базовим порушенням соціологічних стандартів. 🤔 І тепер питання: чи опублікували ці «ЗМІ» спростування? чи вибачилися перед аудиторією? чи визнали помилку? Ні. Нічого. Тиша. І все це відбувається в момент, коли країна перебуває у вкрай важкому стані: ворог тисне на фронті, тривають складні переговорні процеси, а ззовні Україні намагаються нав’язати відверто невигідні умови, зокрема вихід ЗСУ з Донбасу. Саме в цей час частина так званих медіа замість відповідальності обирає свідоме розхитування суспільства підчас війни. Але замість того, щоб вибачитися або хоча б опублікувати спростування, ці медіа просто зробили вигляд, що нічого не сталося. Бо їхнє завдання було не інформувати суспільство, а зафіксувати потрібні цифри в головах людей, прикрившись довірою до соціології й авторитетом КМІС. І після цього ще хтось намагається називати це журналістикою? Ні. Це не помилка і не «неточність». Це свідомий вкид, фейковий рейтинг, оформлений під науку й розігнаний через лояльні майданчики. Це цілеспрямована спроба дестабілізувати внутрішню ситуацію під час війни, коли країні потрібна концентрація, єдність і холодний розрахунок, а не політичні технології. Так виглядає маніпуляція, замаскована під новини. Не журналістика. Не аналітика. А цинічна політична гра в момент, коли держава платить за помилки надто високу ціну. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    726переглядів
  • Олексій Голобуцький
    Молдова вперто чинить спротив спробам політичної анексії Росією. Для нас це критично важливо, бо якщо владу перехоплять проросійські сили – це означатиме для нас другий фронт на Одещині.
    --
    Цієї неділі, 28 вересня, в Молдові відбудуться парламентські вибори. Наша ставка: партія Санду "Дія та солідарність" (PAS), єдина проєвропейська політична сила в країні. Небезпеку для нас становить перемога «Патріотичного блоку» - об’єднаної проросійської опозиції.

    Молдова зараз на тому ж шляху, який зробив з Грузії майже анклав Росії, - тільки це буде набагато гірше. Це ж загрожує Україні у випадку згоди на вибори відповідно до ультиматуму Кремля (реабілітація проросійських партій, політиків, ЗМІ, російської церкви тощо).

    Механізм дійсно вже обкатаний в Україні, і навіть неодноразово. Прямо зараз в Молдові розпалюють хейт щодо партії Санду «вони ділять Молдову на сорти». Так, Україна, 2004-2010-й. І навіть в нас чути репліки "не все так однозначно з Санду, щоб її підтримувати". Напередодні голосування поширюють соціологію, де партія влади отримує 33,6%/ 40 мандатів, а проросійський блок 33,9%/ 41 мандат. Очевидна заготовка для публічних обвинувачень в стилі Януковича «вони вкрали нашу перемогу» і масових протестів. При тому що інші джерела нарахували 39,7% в PAS Санду (тобто, порядок цифр збігається) і лиш 13,5% у «Патріотичного блоку» (а тут розбіжність чи не втроє).

    Зважаючи на Придністров’я і Гагаузію, є ненульовий шанс, що «простий народ Молдови», піднятий «на захист вкрадених голосів» проросійськими силами, виявиться частково такими ж «простими шахтарями на танках, куплених у найближчому воєнторгу», з яких починалось «ЛДНР». Майя Санду заявила, що Кремль вкладає сотні мільйонів євро у купівлю голосів виборців (і це дуже дешева покупка, якщо забезпечить контроль Молдови і змогу відкрити другий фронт «СВО»).

    Так, команда Санду намагається превентивно заткнути максимум дірок: заарештовано 74 особи з обвинуваченням в тому, що пройшли підготовку у Сербії під керівництвом представників російських спецслужб для провокування масових заворушень та насильства. Проведено 250 обшуків. Ще з 2023-го закрито 13 проросійських телеканалів та десятки сайтів. Восени 2024 року перед президентськими виборами було заблоковано понад 100 ТГ-каналів. Забороняється російський ідеологічно наповнений контент (останній прецедент – заборона трансляції фільму «Иван Васильевич меняет профессию» зі специфічними геополітичними наративами). Засуджено олігарха-втікача Ілана Шора («Єдиний порятунок для Молдови – союз з Росією!») – однак він все ще фінансує і партію «Молдова Маре»/ «Велика Молдова», і виборців, хоча соціологія фіксує в «ММ» лиш 2.7%. Затримано главу Гагаузії Євгенію Гуцул (яка напряму контактує з кремлівськими кураторами). Ініційовано карні справи проти проросійських діячів. Проросійським кандидатам відмовлялось в реєстрації. В аеропорту Кишинева затримують депутатів за відвідини Росії. Крім того, команда Санду намагається заборонити протести за 30 днів до та протягом 30 днів після виборів.

    Але це ще не гарантія того, що Кремлю не вдасться через вибори взяти країну під контроль. Тому Україні треба готуватись до серйозної протидії спробам Росії здійняти в Молдові заколот – можливо, збройний.

    Те, що масові протести заплановані, - поза сумнівом. На це вказує і поширення соціології з демонстративним розривом в 1 мандат на користь проросійської опозиції, і офіційний протест Росії через відмову Кишинева акредитувати представників Росії як спостерігачів в складі місії ОБСЄ. І активність російських спецслужб та табори з підготовки агентів. І активність Шора, передусім фінансова (не забуваймо, що в Грузії основну роль відіграв Іванішвілі. такий самий проросійських олігарх зі своєю партією). І багато інших чинників.

    Мати поряд, через кордон проросійську Угорщину чи Словаччину нам, по суті, нічим не загрожує – крім економічних проблем і ускладнення взаємодії з ЄС і НАТО. А от якщо росіяни перехоплять контроль над Молдовою, як зробили це через «Грузинську мрію» в Грузії, - це практично гарантує нам другий фронт з боку Одещини.
    Олексій Голобуцький Молдова вперто чинить спротив спробам політичної анексії Росією. Для нас це критично важливо, бо якщо владу перехоплять проросійські сили – це означатиме для нас другий фронт на Одещині. -- Цієї неділі, 28 вересня, в Молдові відбудуться парламентські вибори. Наша ставка: партія Санду "Дія та солідарність" (PAS), єдина проєвропейська політична сила в країні. Небезпеку для нас становить перемога «Патріотичного блоку» - об’єднаної проросійської опозиції. Молдова зараз на тому ж шляху, який зробив з Грузії майже анклав Росії, - тільки це буде набагато гірше. Це ж загрожує Україні у випадку згоди на вибори відповідно до ультиматуму Кремля (реабілітація проросійських партій, політиків, ЗМІ, російської церкви тощо). Механізм дійсно вже обкатаний в Україні, і навіть неодноразово. Прямо зараз в Молдові розпалюють хейт щодо партії Санду «вони ділять Молдову на сорти». Так, Україна, 2004-2010-й. І навіть в нас чути репліки "не все так однозначно з Санду, щоб її підтримувати". Напередодні голосування поширюють соціологію, де партія влади отримує 33,6%/ 40 мандатів, а проросійський блок 33,9%/ 41 мандат. Очевидна заготовка для публічних обвинувачень в стилі Януковича «вони вкрали нашу перемогу» і масових протестів. При тому що інші джерела нарахували 39,7% в PAS Санду (тобто, порядок цифр збігається) і лиш 13,5% у «Патріотичного блоку» (а тут розбіжність чи не втроє). Зважаючи на Придністров’я і Гагаузію, є ненульовий шанс, що «простий народ Молдови», піднятий «на захист вкрадених голосів» проросійськими силами, виявиться частково такими ж «простими шахтарями на танках, куплених у найближчому воєнторгу», з яких починалось «ЛДНР». Майя Санду заявила, що Кремль вкладає сотні мільйонів євро у купівлю голосів виборців (і це дуже дешева покупка, якщо забезпечить контроль Молдови і змогу відкрити другий фронт «СВО»). Так, команда Санду намагається превентивно заткнути максимум дірок: заарештовано 74 особи з обвинуваченням в тому, що пройшли підготовку у Сербії під керівництвом представників російських спецслужб для провокування масових заворушень та насильства. Проведено 250 обшуків. Ще з 2023-го закрито 13 проросійських телеканалів та десятки сайтів. Восени 2024 року перед президентськими виборами було заблоковано понад 100 ТГ-каналів. Забороняється російський ідеологічно наповнений контент (останній прецедент – заборона трансляції фільму «Иван Васильевич меняет профессию» зі специфічними геополітичними наративами). Засуджено олігарха-втікача Ілана Шора («Єдиний порятунок для Молдови – союз з Росією!») – однак він все ще фінансує і партію «Молдова Маре»/ «Велика Молдова», і виборців, хоча соціологія фіксує в «ММ» лиш 2.7%. Затримано главу Гагаузії Євгенію Гуцул (яка напряму контактує з кремлівськими кураторами). Ініційовано карні справи проти проросійських діячів. Проросійським кандидатам відмовлялось в реєстрації. В аеропорту Кишинева затримують депутатів за відвідини Росії. Крім того, команда Санду намагається заборонити протести за 30 днів до та протягом 30 днів після виборів. Але це ще не гарантія того, що Кремлю не вдасться через вибори взяти країну під контроль. Тому Україні треба готуватись до серйозної протидії спробам Росії здійняти в Молдові заколот – можливо, збройний. Те, що масові протести заплановані, - поза сумнівом. На це вказує і поширення соціології з демонстративним розривом в 1 мандат на користь проросійської опозиції, і офіційний протест Росії через відмову Кишинева акредитувати представників Росії як спостерігачів в складі місії ОБСЄ. І активність російських спецслужб та табори з підготовки агентів. І активність Шора, передусім фінансова (не забуваймо, що в Грузії основну роль відіграв Іванішвілі. такий самий проросійських олігарх зі своєю партією). І багато інших чинників. Мати поряд, через кордон проросійську Угорщину чи Словаччину нам, по суті, нічим не загрожує – крім економічних проблем і ускладнення взаємодії з ЄС і НАТО. А от якщо росіяни перехоплять контроль над Молдовою, як зробили це через «Грузинську мрію» в Грузії, - це практично гарантує нам другий фронт з боку Одещини.
    941переглядів
  • 👑 Молоді жінки у соцмережах усе частіше пишуть про захоплення фліртом, який вони бачать у історичних серіалах, які зараз на підйомі, та мріють про таке ж ставлення і до себе. Цей феномен набирає обертів у соцмережі, та про що він насправді - це тільки фантазії чи щось більше?

    Ми звикли спостерігати за старомодними, аристократичними залицяннями, які розгортаються у таких серіалах як "Бріджертони", "Пірати" і "Величне століття".

    Але тепер захоплення лицарством на рівні історичних драм перетворюється на улюблений та швидкозростаючий феномен покоління Z в соцмережах. Він називається "ставлення як до принцеси".

    📝 У Instagram можна знайти понад 130 тисяч публікацій із хештегом #princesstreatment ("ставлення як до принцеси").

    У центрі тренду - інфлюенсерка із Юти Кортні Палмер, самопроголошена "принцеса-домогосподарка". У своїх відео на ТікТок, які набрали 7,6 мільйонів переглядів, вона розповідає про суперечливі очікування від чоловіка: "У ресторані з чоловіком я не розмовляю із адміністратором, не відриваю двері і не замовляю їжі".

    Коли королеву Вікторію коронували в 1837 році, США охопила справжня "вікторіанська лихоманка": американки хотіли знати про неї абсолютно все - аж до її черевиків челсі, каже Аріанна Чернок, професорка історії Бостонського університету.

    До середини ХХ століття діснеївський мультик "Попелюшка" і трансляція коронації Єлизавети II сприяли ще більшій популяризації жінок із королівських родин у США.

    ✅ Таким чином, "ставлення як до принцеси" - це не зовсім правильна назва. Сенінг вважає, що це не опис стилю життя принцеси, а радше інтерпретація лицарства у соцмережах.

    У середньовіччі лицарство представляло систему лицарських відносин із своїм кодексом поведінки. Але в сучасній історії лицарство асоціюється із традиційним і ввічливим ставленням чоловіків до жінок, що, на думку деяких вчених, є зміцненням традиційних гендерних ролей і проявом "приязного, патріархату".

    На думку соціологів, титул королеви має "напружений, політичний" підтекст, у той час як принцес розглядають через рожеві окуляри молодості, романтики та діснеївських фантазій.

    І все ж ставлення до принцес може здатися ребрендингом ретроградних гендерних ролей. Психолог зазначає, що, з одного боку, привабливість принцес походить від їхньої сили.
    "Коли дівчатка грають в принцес, - каже вона, - вони прагнуть отримати дозвіл покомандувати".

    Чи, можливо, їм і не потрібен дозвіл. Зрештою, якщо жінки роблять дописи про ставлення як до принцеси, хіба ж не жінки і керують?

    #психологія #соціологія #стосунки
    👑 Молоді жінки у соцмережах усе частіше пишуть про захоплення фліртом, який вони бачать у історичних серіалах, які зараз на підйомі, та мріють про таке ж ставлення і до себе. Цей феномен набирає обертів у соцмережі, та про що він насправді - це тільки фантазії чи щось більше? Ми звикли спостерігати за старомодними, аристократичними залицяннями, які розгортаються у таких серіалах як "Бріджертони", "Пірати" і "Величне століття". Але тепер захоплення лицарством на рівні історичних драм перетворюється на улюблений та швидкозростаючий феномен покоління Z в соцмережах. Він називається "ставлення як до принцеси". 📝 У Instagram можна знайти понад 130 тисяч публікацій із хештегом #princesstreatment ("ставлення як до принцеси"). У центрі тренду - інфлюенсерка із Юти Кортні Палмер, самопроголошена "принцеса-домогосподарка". У своїх відео на ТікТок, які набрали 7,6 мільйонів переглядів, вона розповідає про суперечливі очікування від чоловіка: "У ресторані з чоловіком я не розмовляю із адміністратором, не відриваю двері і не замовляю їжі". Коли королеву Вікторію коронували в 1837 році, США охопила справжня "вікторіанська лихоманка": американки хотіли знати про неї абсолютно все - аж до її черевиків челсі, каже Аріанна Чернок, професорка історії Бостонського університету. До середини ХХ століття діснеївський мультик "Попелюшка" і трансляція коронації Єлизавети II сприяли ще більшій популяризації жінок із королівських родин у США. ✅ Таким чином, "ставлення як до принцеси" - це не зовсім правильна назва. Сенінг вважає, що це не опис стилю життя принцеси, а радше інтерпретація лицарства у соцмережах. У середньовіччі лицарство представляло систему лицарських відносин із своїм кодексом поведінки. Але в сучасній історії лицарство асоціюється із традиційним і ввічливим ставленням чоловіків до жінок, що, на думку деяких вчених, є зміцненням традиційних гендерних ролей і проявом "приязного, патріархату". На думку соціологів, титул королеви має "напружений, політичний" підтекст, у той час як принцес розглядають через рожеві окуляри молодості, романтики та діснеївських фантазій. І все ж ставлення до принцес може здатися ребрендингом ретроградних гендерних ролей. Психолог зазначає, що, з одного боку, привабливість принцес походить від їхньої сили. "Коли дівчатка грають в принцес, - каже вона, - вони прагнуть отримати дозвіл покомандувати". Чи, можливо, їм і не потрібен дозвіл. Зрештою, якщо жінки роблять дописи про ставлення як до принцеси, хіба ж не жінки і керують? #психологія #соціологія #стосунки
    Like
    Love
    4
    2Kпереглядів