РИТМ У навушниках знову вмикаю я ритми, Відтинаю від себе усе негативне. Хай затягує місто в свої лабіринти, Та у скронях моїх вже гарцюють мотиви. За вікном розпливається натовп безликий, Завмирають слова на холодних обличчях. Слава Богу, не чую я шуму та криків, Бо рятує мене мій усесвіт ритмічний. І зненацька мелодія б'є по живому, Підіймає у грудях натхнення чимало. Не втекти вже мені від магніту гучного, Бо без звуку мій день перетвориться в хаос. Так тримає мене ця пульсація в русі, Я живу, поки хвиля звучить по блютусу. Мирослав Манюк 20.02.2026 #шекспірівський_сонет

ДІТИ Вони народились із піснею світла, В долонях тримаючи ніжність прозору. З появою діток з'являлися й зорі, Все дихало щастям простим, заповітним. Теплом огортають наївні узори, Які малювали на аркушах діти. Вони бачать всесвіт омріяним зором І сміх їх лунає, як хвиля привітна. Тоді як дорослі будують проблеми, Вигадують правила, строгі дилеми Та тягнуть вагання, немов обладунки. А поруч мелькають маленькі ласунки І вчать подолати найбільші тривоги Й вертають до світла життя непростого. Мирослав Манюк 19.02.2026 #сонет

ПОВЕРНЕННЯ Темрява линула тихо за вітром, Звичай холодний змітав діалоги. Довго блукав я між тінями світу Та відтоптав всі не свої пороги. Стіни чужі не тримали завіту, Спогади гасли у сивих дорогах, Пам'ять з дитинства махала привітно, Шлях мій губився в безмежних пороках. Втома стискала розхитані плечі, Серце шукало в пітьмі указівку, Світло з'являлося у переломах. Побут прийняв мене без заперечень, Все відродилося з першого рівня, Як віднайшов я дорогу додому. Мирослав Манюк 18.02.2026 #сонет

КІЛОМЕТРИ КОХАННЯ Між нами кілометри, ніби прірва, У скло холодне, дихаю в розлуці. Тягну кудись у темінь свої руки, Збираю там для тебе сувеніри. Твій погляд сниться і в нім є довіра, Я в пам'яті тримаю ніжні звуки. Наб'ю на пальці дві знайомі букви, Щоб хоч би так було єднання тіла. Я зустріч жду, мов порт чекає хвилі, Мов той турист похмурий на розвилці. Любов моя притягує магнітом. Нехай роки кружляють по орбіті, На відстані кохання ще сильніше, Коли в думках та в серці мало тиші. Мирослав Манюк 16.02.2026 #сонет

МІЙ ФОРМАТ Світ стоїть у сірій млі постійно, Серце рветься до висот назавжди. Жду від долі див і днів без тіней, Мов весну для завтра... Прагну більше, ніж дає свобода, Ставлю планку аж до хмар приблизно. Та життя своє бере з природи, Рве ілюзій призму... Часто тиша б'є в лице думками, Час сміється з пишних мрій поета. Щастя — не злате кільце, а камінь, Рима для сюжету... Або світ зміню своїм форматом, Або зменшу свій азарт писати. Мирослав Манюк 15.02.2026 #кульгавий_сонет

#історія #факт Тіньовий архітектор Ренесансу: Приватне життя Мікеланджело та Вітторії Колонни 🗿📝 ​Мікеланджело Буонарроті, геній і титан Відродження, відомий своїми монументальними творами та складною, часто відлюдною натурою. Його життя було присвячене мистецтву, а характер вважався запальним і незговірливим. Проте в його особистому житті була одна людина, чий вплив пом'якшив його суворий дух і глибоко надихнув на створення одних з найтонших робіт – маркіза Вітторія Колонна. ​Маловідомим фактом є те, що Мікеланджело, якому на момент їхньої зустрічі було вже за 60 років, знайшов у Вітторії, знатній поетесі та інтелектуалці, не просто подругу, а справжню споріднену душу. Їхні стосунки, що розпочалися близько 1538 року, були суто платонічними, але надзвичайно глибокими. Їхні зустрічі відбувалися в церквах та монастирях, де вони годинами обговорювали мистецтво, релігію, філософію та поезію. 🕊️ ​Листування душ Існує велика колекція їхнього листування, яка розкриває зовсім іншого Мікеланджело: не гордовитого майстра, а вразливого, віруючого чоловіка, який шукав духовної розради. У своїх листах він звертався до Вітторії з глибокою повагою, називаючи її «пані», «найяснішою маркізою» і визнаючи її духовний авторитет. Вона була для нього джерелом натхнення і моральної підтримки. Вітторія, у свою чергу, цінувала його геній і намагалася втішити його сумніви. ​Приватні дари та сонети Для Вітторії Мікеланджело створив декілька унікальних робіт, зокрема малюнки Розп'яття та Pietà, а також присвятив їй понад тридцять сонетів. Це були особисті подарунки, що не призначалися для широкої публіки, а були вираженням його глибоких почуттів. Коли Вітторія померла в 1547 році, Мікеланджело був спустошений. Він зізнався своєму учневі, що шкодує лише про те, що не поцілував її обличчя, а лише руку, коли вона помирала. 💔 ​Ця приватна історія розкриває, що навіть геній такого масштабу, як Мікеланджело, потребував людського тепла, розуміння та духовної близькості. Вітторія Колонна стала його «музою серця», людиною, яка дозволила йому бути самим собою і знаходити спокій серед бурі його власної душі та світу Відродження. ✨

ПРОЗОРА НІЧ Коли ніч опускає на місто тумани Й своїм кольором синім стискає простори, Я прослухую думи людей негуманних Й намагаюсь мовчати, де правда говорить. А спочатку здавалось, що світ був не хворий, Тільки тінь показала всю правду на лицях. Голоси упирались у темряву хором І страхи проростали в холодних зіницях. В кульмінації ночі у кожній столиці Синій колір розкрився немов стара скриня. Там не темінь була, а маленька світлиця І дрімота, в якій визріває прозріння. Опівнічно-синявий — насправді прозорий, Бо і темрява вчить: світло має свій корінь. Мирослав Манюк 09.01.2026 #спенсеревський_сонет

МЕЖА РОКУ Рік підходить тихо до порогу, Я не роблю звітів, не планую, А іду і далі по дорозі, По роках мандрую... Дещо гріло, наче тепла звичка, Дещо тисло, ніби перешкода. Те, що нині є, доволі звично, Це моя свобода... Я спиняюсь. Вперше без вагання Скину зайве з власного рамена. Не для втечі, не для покаяння — Марне це для мене... Я піду туди, де все хороше. Рік мине, а я залишу ношу. Мирослав Манюк 30.12.2025 #кульгавий_сонет

СМАК ЕПОХИ На ранок місто дихає парами, Еспресо пахне втомою під носом. Зростають ціни вільно в панорамі, Росте і думка разом із морозом. Учора кава гріла копійками, Сьогодні ж ціни ніби аж заносить. Платити більше — це попасти в яму Й не дати руку, коли хтось попросить. У Львові смак розкішний, інтересний, Там цінники доводять аж до стресу. В провінції ж ковток дешевий строго. Та істина одна для всіх процесів: Не в каві річ — дорожчає епоха, Її п'ємо повільно, мов еспресо. Мирослав Манюк 29.12.2025 #сонет

#історія #особистості 🕊️ Мелодія світу: Райнер Марія Рільке та його українське натхнення. 4 грудня 1875 року в Празі, яка тоді входила до складу Австро-Угорської імперії, народився Райнер Марія Рільке (Rainer Maria Rilke, повне ім'я Рене Карл Вільгельм Йоганн Йозеф Марія Рільке) — один із найбільш глибоких та впливових поетів-модерністів європейської літератури ХХ століття. Його творчість, наповнена філософськими роздумами про самотність, смерть, красу та божественне, значно вплинула на формування європейської поезії, зокрема німецькомовної. До його ключових творів належать «Сонети до Орфея» та «Дуїнезькі елегії». Український слід Хоча Рільке відомий насамперед як німецькомовний автор, його зв'язок з українськими землями та культурою є надзвичайно важливим для розуміння його світогляду і творчого шляху. У 1899 та 1900 роках Рільке здійснив дві великі подорожі Російською імперією разом зі своєю музою — відомим психоаналітиком і письменницею Лу Андреас-Саломе. Під час цих подорожей він відвідав значні міста та місця, що нині знаходяться в Україні: Київ: У Києві Рільке відвідав Києво-Печерську лавру, де був глибоко вражений величчю православної культури та атмосферою стародавніх монастирів. Канів: Найбільше враження на нього справив Канів, де він відвідав могилу Тараса Шевченка. Рільке був вражений постаттю українського Кобзаря, якого він сприйняв як символічного, народного пророка. Полтавщина: Він також подорожував глибинкою, щоб краще відчути життя простого селянства. Вплив на творчість Свої враження від цих подорожей Рільке зафіксував у листах, щоденниках та віршах. Багата духовна культура Сходу, її містицизм, відчуття простору та глибинна народна віра стали потужним джерелом натхнення: Зокрема, він перекладав «Слово о полку Ігоревім» німецькою мовою. Образи святенника, ченця, старця та відчуття божественної самотності у його віршах значною мірою сформовані під впливом побаченого у православних монастирях та його спілкування з простими людьми. Сам Рільке пізніше згадував, що його подорож на Схід була одним із найважливіших етапів його самопізнання. Хоча він не завжди чітко розрізняв українські та російські культурні особливості, його захоплення «багатим, темним, повним Богом» світом Східної Європи, зокрема України, мало визначальний вплив на його лірику. Твори Рільке досі залишаються однією з найскладніших та найзагадковіших сторінок світової літератури, а його зв'язок з Україною є предметом постійних досліджень літературознавців.