🎾 Українські тенісистки вийшли до чвертьфіналу на турнірах ITF

🇺🇦Анастасія Соболєва (№233 WTA) перемогла 🇨🇿Луцію Гавлічкову (№948 WTA) на турнірі ITF W75 в Оломоуці - 6:0, 6:3

Далі українка зустрінеться з "кваліфаєркою" 🇨🇿Петрою Седлачковою (б/р).

🇺🇦Дарія Снігур (№201 WTA) у другому колі турніру ITF W75 у Віторія-Гастейс обіграла 🇺🇸Еллі Шоппе (№736 WTA) з рахунком 6:4, 6:4.

У чвертьфіналі українка зіграє проти 🇨🇳Го Ханьюй (№271 WTA).
#tennis #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

🔗 ГУЛАГ — імперія страху на кістках мільйонів.

Це не просто табори. Це — система, що перетворювала людину на пил.

🕳️ Що таке ГУЛАГ?

ГУЛАГ — абревіатура від «Головне управління таборів».

Він був не лише тюрмою — це була ціла паралельна держава в державі:

🔸️з мільйонами рабів;

🔸️тисячами таборів;

🔸️сотнями “таємниць” і… кісток.

Його створено у 1930-х у срср. Але розростався аж до смерті сталіна — і дещо й після.

🚷 За що саджали?

Не за злочини — за підозру. Ти міг потрапити в ГУЛАГ:

🔸️За анекдот про сталіна;

🔸️За розмову з іноземцем;

🔸️За "буржуазне походження";

🔸️За українську мову й вишиванку.

А могли просто — за планом репресій. Бо цифри треба було "виконати".

❄️ Пекло серед снігів.

Найвідоміші табори були в:

🔸️Колимі;

🔸️Воркуті;

🔸️Норильську;

🔸️Магадані;

🔸️Соловках.

Морози — до -50°C. Їжі — на виживання. Робота — до знемоги. Смерть — від голоду, побоїв, дизентерії, або просто… наказу.

📊 Цифри, що лякають.

🔸️За оцінками, через ГУЛАГ пройшло понад 18 мільйонів людей;

🔸️З них — понад 1,6 мільйона загинули;

🔸️Близько 20% в'язнів були українцями.

⛏️ Що будували в’язні ГУЛАГу?

🔸️Канал москва-Волга;

🔸️БАМ;

🔸️Комбінати, шахти, заводи;

🔸️Навіть міста, де сьогодні живуть люди.

В'язні будували майбутнє імперії. І помирали в процесі.

🧠 Система приниження.

🔸️Людей голили, принижували, змушували доносити одне на одного;

🔸️Голодом морили, а за скибку хліба — продавали душу.

Існували “стукачі”, “місцеві царки” та "урки", яких система використовувала для розкладу.

🕯️ Пам’ять

"Один день в ГУЛАГу — це вічність, що не проходить." — Анатолій Марченко, колишній в’язень.

Після смерті сталіна система почала згасати. Але повного відкриття правди досі не сталося. Імена багатьох замордованих — досі невідомі.

📌 Факт, що вражає.

На будівництві магістралі Колима — 2000 км через тундру — людей закопували просто в землю під трасою.

Цю дорогу досі називають “дорогою на кістках”.

КОЛИ НАВІТЬ МОРОЗ І СНІГ НЕ ЗАВАЖАЮТЬ ТРЕНУВАННЮ
#спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news

#тварини
Попри життя в арктичному кліматі, білий ведмідь часто потерпає від спеки. Його густе хутро, під яким ще й товстий шар жиру, настільки ефективно зберігає тепло, що інколи це стає проблемою .

Щоб охолодитися, ведмеді лягають на сніг животом, занурюються у крижану воду або навіть дихають з відкритим ротом — як собаки.
Біле хутро ведмедя — насправді прозоре! Воно лише здається білим через розсіювання світла. А шкіра у них — чорна, щоб краще вбирати сонячне тепло.

Запізнився знову

Його звали Степан Бондарук, але в народі його знали як "Запізнілого Степана".

Він завжди приходив на історичні події на день пізніше.
Коли народ ішов на барикади — Степан ще варив борщ.
Коли всі скидали тирана — він шукав, де купити теплі шкарпетки.
Коли проголошували незалежність — він застряг у ліфті.
Коли будували нову Україну — він не встиг на автобус.

І кожного разу він з'являвся із серйозним обличчям, у вишиванці, з підписаним транспарантом — і питав:

> — А де всі?

Його зустрічали з усмішкою і легким сумом.
— Уже все, Степане. Уже свобода.
— Аааа… ну добре. А як вам там було?

Але він не зупинявся. Він готувався до наступної революції, щоб нарешті не запізнитися.
---

Теплі шкарпетки і свобода

Степан прокинувся вранці і відчув — у повітрі щось змінилося.
Було тихо. Занадто тихо.
Птахи не співали. Телевізор мовчав. Навіть сусід не сварився з телевізором, як зазвичай.

Він вийшов у двір.
Все навколо було прибрано, виметено, підфарбовано.
А на стовпі висів плакат:
"Дякуємо за участь у Революції! Україна — вільна!"

Степан застиг.
— Та ну… знову?!

Побіг до площі — порожньо.
Побіг до сільради — закрито, бо вихідний.
У крамниці продавчиня сказала:

> — Та вже ж учора все! І вила, і гімн, і сльозогінний… але ми вистояли! Де ви були?

Степан стояв із приготованим гаслом на палці:
"Досить терпіти!"

— Та я ж… шкарпетки сушив…

Він сів на лавку. Трохи подумав.
Потім дістав новий блокнот і написав:
"Підготуватись до наступної. Не сушити шкарпетки в день революції."

І зітхнув.

> — Ну нічого. Головне — не здаватися.
---

Війна прийшла — а Степан саме косив траву

2022 рік. 24 лютого.
Сніг ще не зійшов, але вже пахло весною.
Степан прокинувся рано — дивно, бо зазвичай спав довше.
Вийшов надвір, подивився на небо, глибоко вдихнув:

> — От і весна... Час косу поправити, бо ж бур’ян попре, — бурмотів собі.

Він не чув вибухів. У селі ще не було сирен. Телевізор не вмикав — "псує тиск". Телефон розрядився, бо зарядка вчора впала за шафу.
Тому поки вся країна…
ховала дітей, збирала рюкзаки, йшла в ТРО, клала «Байрактар» на рингтон,
— Степан косив траву на городі.
---

До нього прибіг сусід Іван — без шапки, з очима, як дві тарілки.

— Степане! Війна! Росія напала!
— Та йди, Іване, не жартуй. Я ще ковдру не просушив.

— Та яке «не жартуй»?! Київ — ракети! Харків — горить! Чернігів!
— Та тааак, щось мені снилось про танки, але я подумав, то телевізор увімкнутий був...
---

Коли Степан зрозумів, що справді війна, він негайно пішов збирати рюкзак.
Вишиванка — є.
Консерви — п’ять банок.
Ніж для сала — є.
Записник з нотатками з попередніх революцій — обов’язково.

Пішов у військкомат.
Але там черга, як до безкоштовної ковбаси у 80-х.

— Прийду завтра, — зітхнув Степан.

Минуло багато часу.
Він уже й не рахував днів — бо вони всі були однакові.

У той день усе виглядало звично.
Ранок. Каша. Поштарка Оксана.
А потім — сирени... і раптом тиша.

Незвична. Глуха.
Наче весь світ на мить затамував подих.

Він вийшов на двір — а там уже всі збіглися.
Хтось включив старе радіо.

> «…сьогодні вранці, після підписання остаткової угоди про виведення військ…
Україна перемогла.
Ми — вільні.»

Степан стояв із пательнею в руках.
У фартуху.
З плямами борщу на грудях.
І з ложкою, яка вмочалась якраз у момент оголошення новини.

> — Та ну… — пробурмотів він. — Знову?

СНІГОВЕ РАЛЛІ
#спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news

#поезія
Навчи мене жити повільно, як падає перший сніг,
Довірливо доторкатись теплих долонь людей,
Спиняти хоч на хвилинку постійний щоденний біг,
Відчувати себе насправді - с ким ти, який ти, де,
Скільки в тобі ілюзій, страхІв й почуття вини,
На скільки усе це зайве й що дійсно має вагу,
Яка є коротка вічність й яка нескінченна мить,
І як заважає жити постійний внутрішній гул,
Усі ці - чи я встигаю? чи правильно все роблЮ?
І скільки ще маю часу? Й на скільки ще стане сил?
Чи зможе колись пробити дійсність мою броню?
Щоб дати торкнутись на трошки живої її краси?

12.07.2025
Іріна Спірідонова

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги

“Стіна Вінніпеґа і Я” Маріана Запата
Видавництво Віват

Цей спортивний роман виявився геть не таким, як я очікувала.

Ейден - канадський футболіст, який грає за американську команду, і його віза безпосередньо залежить від гри за цю саму команду. Ванесса - його асистентка, яка через скрутне фінансове становище пристосувалася до всіх непростих вимог Ейдена та його паскудного характеру. Але в якийсь момент її терпець рветься, і вона гучно хлопає дверима. Ця подія майже збігається з тим, що віза Ейдена скоро закінчиться, і йому не хочеться повертатися до Канади. Як гадаєте, яким буде вирішення цього конфлікту?

Повторюся - цей роман відрізняється від “І зійде крига” та “Зіткнення”. Він, напевно, відрізнятиметься і від “Угоди” та інших спортивних романів, де є оця божевільна хімія та безліч сцен ceксy. Тут таке яскраве “від ненависті”, що я взагалі не розуміла, якими шляхами герої мають прийти “до кохання”. Тож за slowостью burna книга перевершила “Іспанський любовний обман”, а це ще треба вміть))

У книзі багато рефлексії, внутрішніх монологів та проговорення почуттів. Обидва персонажі несуть на собі відбиток дитячих травм, тож можна зрозуміти, як вони прийшли до того, ким стали. Ванесса - неймовірно сильна героїня, яка понад усе прагне реалізації та створення власної справи, яка приносила б їй задоволення. Вона займається графічним дизайном та їде на книжковий фестиваль презентувати стенд зі своїми роботами. Ейден - кремезний цілеспрямований та наполегливий футболіст, який хоче отримати перстень НФЛ. На початку це противна снігова королева, але з часом він приходить до touch her і you know шо буде. І є ще прекрасний сусід по будинку Зак, не хлоп, а чисто тобі золотистий ретривер)

18+ небагато, але коли вже є, то є, і є досить непогано. Тож я з усіх боків не залишилася розчарованою)

#поезія
ОБЕРІГ
На сплетінні стежин і доріг
Там де роси схлипують в трави.
Цвітом маків вібрують заграви..
Я сплету тобі оберіг.

Заплету в нього мрії й бажання
Дотик вітру і спалахи зір
Вишиванок матусиних взір
І барвисте пелюстя кохання.

Заплету в нього сині блавати
Ніжний сум нічних матіол
Тихий шепіт зелених дібров
І дзвіночків мінорні сонати.

Повплітаю промінчики сонця
Недоторканість білих лілей
Палантини гірських орхідей
І обійми мальв край віконця.

Я сплету тобі оберіг
Повплітаю молитви мов квіти
Нам в одній любові зоріти
Хоч у косах біліє вже сніг.

Оксана Лесик-Падучак

Це пляж Хоккайдо в Японії, де зустрічаються пісок, море та сніг

#пляжі #природа