#історія #речі 💄 Губна помада: Від ритуалу до бунту, або Як фарба на губах змінила світ. ​Ось річ, яка пройшла шлях від атрибуту жерців до символу жіночої емансипації, від знаряддя спокуси до бойової розмальовки. Її історія така ж насичена, як колір «фуксія» на п'ятничній вечірці, і така ж заплутана, як спроба нафарбувати губи в таксі під час крутого повороту. ​🏛️ Стародавні "б'юті-хакі" Перші поціновувачі яскравих губ з'явилися задовго до ери Instagram. У Месопотамії жінки (і чоловіки теж!) подрібнювали дорогоцінні камені й змішували їх з воском, щоб отримати блиск. Стародавні єгиптяни, звісно, не могли пройти повз: Клеопатра, подейкують, використовувала товчених жуків-кошеніль, щоб досягти глибокого червоного відтінку. (Так, сьогодні це звучить як рецепт із програми "Вижити за будь-яку ціну", але тоді це був пік гламуру). Помада тоді мала не так спокусливу, як ритуальну функцію — показати статус або відігнати злих духів (або й те, й інше, бо хто посміє сперечатися з нафарбованими губами?). ​⚔️ Середньовічні заборони та прихований шик Середньовіччя, як ви знаєте, було не дуже толерантним до всього "зайвого", а надто до косметики. Церква оголосила помаду диявольським винарядом, а жінок, що нею користувалися, могли звинуватити у чаклунстві. Тож, якщо ви хотіли бути яскравою, доводилося діяти приховано: кусати губи чи натирати їх соком буряка. Така собі "природна краса" з елементами садомазохізму. ​👑 Королівський блиск і театральний пафос Відродження помади почалося в XVI столітті, завдяки англійській королеві Єлизаветі I. Вона любила фарбувати губи яскраво-червоним (щоб виділятися на тлі блідої шкіри) і вважала, що це ознака благородства. Пізніше помада стала невід'ємним атрибутом акторів і актрис. Уявіть собі: "Привид опери" без нафарбованих губ — це просто привид, що забув вимкнути світло. ​🚂 Революція у тюбику: Вікторіанська епоха та суфражистки Вікторіанська епоха знову загнала помаду в підпілля, вважаючи її вульгарною. Проте на початку XX століття помада стала символом бунту. Суфражистки, борючись за виборчі права, фарбували губи яскраво-червоним під час своїх демонстрацій. Це був їхній спосіб заявити: "Ми тут! Ми помітні! І ми не будемо мовчати!". Саме тоді помада стала доступною у зручних металевих тюбиках — справжнє диво технологій! ​🎨 Сьогодні: Від нюду до неону Сьогодні помада — це не просто косметика, а інструмент самовираження. Вона може бути непомітною "нюдовою" для офісу, зухвалою червоною для побачення чи екстравагантною синьою для креативної фотосесії. Вона може зникнути після першої чашки кави або триматися до ранку, як вічна обіцянка. ​ Так що наступного разу, коли ви фарбуєте губи, пам'ятайте: ви не просто наносите колір, ви продовжуєте тисячолітню історію бунту, краси та самовизначення. І хто знає, можливо, ваші губи сьогодні змінять світ? 💋

#історія #речі Скрипка: як струна стала голосом епох. ​Мало який інструмент оповитий такою кількістю міфів, легенд та майже магічної привабливості, як скрипка. Вона не просто грає музику; вона шепоче та кричить, плаче та сміється, викликаючи у слухачів весь спектр емоцій — від піднесеної печалі до шаленої радості. Історія скрипки — це історія людських пристрастей, технічного генія та неймовірної здатності дерева перетворюватися на живе, чутливе створіння. 🎻 ​Почнімо з того, що скрипка – це не просто інструмент, це диво інженерії. Чотири струни, чотири кілограми натягу, понад сімдесят окремих дерев'яних деталей, склеєних без жодного цвяха. Деревина, що пройшла десятки років витримки, лак, рецепт якого досі залишається таємницею великих майстрів, і форма, яка, здавалося б, досконаліша за все, що може створити рука людини. Кожен вигин, кожна лінія слугує одній меті: змусити дерево співати. ​Вершина генія у цій справі — це, звісно, італійські майстри Кремони: Аматі, Гварнері та Страдіварі. Їхні скрипки, створені у XVII-XVIII століттях, досі є неперевершеними зразками акустичної досконалості. Чому їхній звук такий унікальний? Ніхто достеменно не знає. Можливо, справа в деревині, що росла під час "Малого льодовикового періоду", що зробило її щільнішою. Можливо, у тому самому лаку, який міг містити мінерали, що покращували резонанс. А, можливо, і в душі майстра, яка, за повір'ями, залишалася у дереві. ​Але скрипка – це не лише про досконалість форми. Це про музику, яка на ній гралася. Вона була голосом бароко, з її віртуозними фугами та сарабандами. Вона була душею романтизму, з його бурхливими емоціями та драматичними симфоніями. Вона змушувала танцювати на балах та оплакувати втрати на похоронах. Цей інструмент був присутній у всіх важливих подіях людського життя, від народження до смерті, в багатстві та злиднях. ​Довгий час скрипка була інструментом еліти, але з часом вона проникла і в народну музику, особливо у східній Європі. Подумайте про українську народну музику: без скрипки там, по суті, не обходиться жодне весілля чи свято. Вона стала інструментом, що поєднував академічну віртуозність із щирою емоційністю, яку розуміє кожен. ​І, звісно, скрипка — це про індивідуальність. Кожна скрипка має свій голос, свій характер. І кожен скрипаль, тримаючи її в руках, вливає в неї частинку своєї душі. Це вічний діалог між деревом, струнами та людським серцем, який триває вже століттями, незважаючи на зміну епох, війн та революцій. Скрипка – це не просто інструмент; це свідчення того, що краса та емоції завжди знайдуть спосіб прозвучати, навіть якщо для цього потрібен лише смичок, чотири струни та трохи дерева. 🎻

#цитати Рецепт Щастя: жити, творити, радіти… Любити і піклуватися про близьких людей. Не робити іншим того, чого не бажав би собі…….

#історія #постаті Сьюзен Зонтаґ: Свідомість як пристрасть та інтелектуальний рок-н-рол. ​16 січня 1933 року народилася жінка, яку називали «останнім інтелектуалом» та «темною леді американської культури» — Сьюзен Зонтаґ. Вона не просто писала есеї; вона розтинала реальність, виймаючи на світло те, про що інші боялися навіть думати. 🧠🖋️ ​Зонтаґ була втіленням стилю — як у думках, так і в житті. Її впізнаване сиве пасмо у чорному волоссі стало таким же символом інтелектуальної свободи, як і її тексти про фотографію, хвороби та естетику кемпу. ​Чому її ідеї досі «кусаються»: ​«Про фотографію»: Сьюзен була однією з перших, хто зрозумів: камера — це не лише інструмент фіксації, а й спосіб привласнення та навіть агресії. Вона навчила світ розуміти, як знімки маніпулюють нашими емоціями. 📸👁️ ​Проти метафор: Коли їй діагностували рак, вона написала книгу «Хвороба як метафора». Зонтаґ люто виступала проти того, щоб хвору людину наділяли почуттям провини чи робили з хвороби «карму». Для неї хвороба була просто хворобою, яку треба лікувати, а не романтизувати. ​Погляд на війну: Вона ніколи не була «диванним теоретиком». У 1993 році, під час облоги Сараєва, вона поїхала до міста, щоб поставити там п’єсу «Чекаючи на Ґодо» під обстрілами. Це був її спосіб довести, що культура — це теж опір. 🎭🛡️ ​Зонтаґ терпіти не могла спрощень. Вона вважала, що бути інтелектуалом — це значить бути постійно невдоволеним очевидними відповідями. Вона обожнювала високе мистецтво і водночас могла годинами аналізувати поп-культуру, стираючи межі між «елітарним» та «вульгарним». ​Її життя було марафоном пізнання. «Я не була всюди, але це в моєму списку», — казала вона. Сьюзен Зонтаґ залишила нам у спадок не готові рецепти щастя, а гострий інструментарій для того, щоб не дати своїм мізкам заіржавіти в епоху масового споживання. 📚✨

Дуже легкі, пухкі та смачні булочки. Пропоную вам рецепт коричневого тіста для булочок з кавою. Якщо ви не хочете темне тісто, можете замінити какао-порошок і каву пшеничним борошном. 75 г молока 75 г йогурту 10 г сухих дріжджів 2 яйця 80 г цукру 5 г какао-порошку 5 г розчинної кави 400 г універсального борошна 4 г солі 100 г вершкового масла

Салат Почалося все з того, що я вирішив приготувати салат. Але, як це часто буває, салат не хотів бути просто салатом. Я дістав огірок. Огірок був холодний і мовчазний, як сусід у ліфті. Порізав його кружальцями — і одразу згадав літо, ставок, і той випадок, коли ми ловили рибу, а зловили старий черевик. Чому згадав — невідомо. Огірок нічого не пояснив. Потім помідор. Помідор був соковитий і драматичний. Він одразу розвалився, ніби сказав: — Я тут головний, і якщо щось піде не так — це буде помітно. З ним я згадав перше кохання і футбол по телевізору, який тоді грав фоном і все зіпсував. Далі — цибуля. Цибуля не питала дозволу. Вона одразу взялася за очі. Я плакав, але тримався. Бо чоловік, який готує салат, не плаче — в нього просто складні стосунки з цибулею. Поки різав, згадав школу, контрольну з математики і як тоді теж щось різало зсередини. Ковбаса з’явилася несподівано. Взагалі-то я планував легкий салат. Але ковбаса лежала в холодильнику з таким виглядом, ніби знала про мене щось важливе. Я не витримав. Порізав. Салат одразу став серйознішим, з досвідом. Яйця вже були зварені. Вони мовчки прийняли свою долю. Я їх покришив — і згадав, як у житті часто все ламається вже готовим, не питаючи, чи ти цього хочеш. У мисці зібралося все: огірок з літом, помідор з драмою, цибуля з дитячими травмами, ковбаса з компромісами, яйця з фаталізмом. Я дивився на це й розумів — це вже не салат. Це біографія. Залишався майонез. Він, як завжди, зробив вигляд, що всіх примирить. Я додав його щедро, як поради знайомих, які самі ніколи так не жили. Перемішав. Салат став рівномірним, але не чесним. Ніхто вже не знав, де помідор, де огірок, а де моя юність. Усе було разом. Як у житті: трошки радості, трошки сліз, трохи ковбаси без плану. Я спробував. Було смачно. Не ідеально, але щиро. І тут я зрозумів: я так і не приготував салат. Я просто перемішав усе, що було, і назвав це вечерею. Як і багато чого іншого в житті. Але з’їв із задоволенням. Бо салат — він не про рецепт. Він про те, що в тебе є під рукою і як ти з цим викрутишся.

Зазвичай на початку року я готую солянку. Цьогоріч щось пішло не так!:) Натрапила в інтєрнєтах на рецепт так званої поливки?:) Поки дочитала того рецепта, аж фізіомордія тряслася!:) Курячий бульййййййоооон!!! Кльоцки або галушки??? На манці??? Піііііішла спека в хату!!!:) Щось конче потрібне знайти в двох ґаздинь, у двох кухнях, двох холодильниках, одній морозилці, двох тамбурах - те ще завдання!:) Вишукала каструлу бульону!:) Одну!:) Поруч з нею - ще одну!:) Й в другій курятини стільки, що вистачило би б на виварку тої поливки!:) Натіліпала яєць із манкою! Дала можливість «набухатися» як тепер модно казати?:) Перший раз в житті жодного шматочка картоплі в ту юшку не додала!:) Ото тільки бульйон, курятина, манні кльоцки та зелень! В цілому все вийшло, як в давньому жарті про салат із авокадо з креветками!:) Виявилося, що в тій каструлі бульйон був не курячий!:) Але курятина з другої каструлі, яку я додала в першу, цілком собі куряча!:) Аааааа які цікаві кльоцки вийшли!!! В рецепті пропонувався вибір?:) Якою ложкою закладати в бульйон, що кипить, «набувхашуюся» манку з яйцем?:) Хуч столовою?:) Хуч чайною?:) Чуйка мене не підвела!:) Я по половинці чайної клала!:) Ййййй такі монстри зварилися!!!:) Здоровезні! Смачнезні! Мʼякезні!!! Мммммм… Таааааак… А тре ж якось утілізувати недоїдки з холодильника? Якщо вже я солянку викреслила з постноворічного меню?:) Зненацька щось спеклося?:) На кшталт заливного пирога, схожого на піцу?:) Куди чудово вписалися якісь ковбаси, грудинка, огірки, сир та гриби?:) А вгомонитися я все так і не могла!:) Остапа продовжувало нести!:))) Й на хвилі моєї сьогоднішньої (та вже вчорашньої!!!) кухонної гіперактивності я ще й десерту наробила! Який має назву Бите скло!:))) В якісь моменти двох рук мені було замало?:) Та впоралася ж!!!:) Десь між усіма цими справами та стравами ще й гостей зустрічала!:) Чаями-кавами напувала!:) Чимось годувала!:) Дійсним доповідаю! Минулорічних салатів в холодильнику ніц нема!:) Завтра (сьогодні) щось витворю з курятиною, яка в бульйоні!:) Аааааа ще ж збиралася скумбрію пекти??? Та про це я думатиму завтра (сьогодні вже!)!:) Ви там як? Цілі?

#дати #свята Смак, що об'єднує гурманів: Міжнародний день бекону 🥓 30 грудня, за день до головного свята року, світ відзначає Міжнародний день бекону (International Bacon Day). Це неофіційне, але неймовірно популярне свято присвячене одному з найбільш впізнаваних і улюблених інгредієнтів світової кухні, який пройшов шлях від простої селянської їжі до справжнього культового продукту ✍️ Бекон — це не просто сніданок. У сучасному гастрономічному світі він став справжнім феноменом. Його додають усюди: від класичної яєчні та бургерів до екзотичних десертів, таких як бекон у шоколаді чи морозиво з беконовою крихтою. Гурмани цінують його за унікальне поєднання солоного, солодкого та димного смаків, що здатне перетворити будь-яку страву на кулінарний шедевр 🍳 Історія цього продукту налічує тисячоліття — ще в Стародавньому Китаї засолювали свинячу грудинку. Проте саме 30 грудня стало днем, коли фанати бекону збираються разом, щоб поділитися рецептами та влаштувати справжній бенкет. Багато ресторанів цього дня розробляють спеціальні меню, де бекон є головною зіркою, а в соціальних мережах поширюються тисячі фотографій із хештегом #BaconDay 📸 Цей день — чудова нагода для кулінарних експериментів. Чи знали ви, що існує навіть беконова сіль, майонез і навіть напої з ароматом копченостей? Проте дієтологи нагадують: попри неймовірний смак, бекон — продукт калорійний, тому найкращий спосіб відсвяткувати цей день — насолодитися якісним, добре приготованим шматочком у колі друзів, дотримуючись міри 🌍 Міжнародний день бекону дарує нам хвилину справжнього гедонізму серед передноворічної метушні. Це свято простого людського задоволення від смачної їжі, яка зігріває в зимовий день і додає яскравих барв святковому столу. Тож, якщо ви шукали знак, щоб додати хрустку скибочку до свого сніданку — ось він! 🏛️

Власники гри на Nintendo Switch 2 можуть завантажити безплатний Upgrade Pack з новими функціями. Додано підтримку миші, локальний спліт-скрін на 4 гравців та онлайн-мультиплеєр на 8 осіб. Функція Game Share дозволяє власнику однієї копії ділитися грою з трьома іншими користувачами. Розробник ConcernedApe вже виправляє технічні помилки, пов’язані з онлайн-режимом та рецептами крафту. https://channeltech.space/games/stardew-valley-switch-2-upgrade-features-bugs/

💕 З моїх УНІКАЛЬНИХ творінь. Тільки це я встигла зняти☺️ ‼️Мої пухкенькі козонаки, зроблені за власним рецептом... ті, хто їх скуштував... залишилися дуже задоволені... Бажаю вам благословенного дня!