ГРІХОВНЕ НАСМІХАННЯ НАД ХРИСТОМ (Про глум над Христовим розп’яттям антихристкою поляковою) Гріховне насміхання над Христом, Гріховне насміхання над розп’яттям, Заве́ршиться Господнім це судо́м І родовим, кількох колін, прокляттям. Коли святе зневажено гріхом, І сміх звучить над ранами Спасіння, Не жарт стає духовним всім єством, А знак страшного серця скам’яніння. Бо не минає марно жоден гріх, Що кинув виклик Божому Завіту, І гасне блиск всіх витівок-доріг, Немов туман на ві́тряному світу. Зневагу сіє – жати буде сум, А кривдить святість – матиме відплату, І не сховає від докорів шум Душі, що втратила небесну хату. Зневажено Голгофу і Закон, Зневажено страждання і спасіння, Тож не знайде́ для захисту засло́н Душа, що сіє темне нечестів'я. Бо кожен крок записано давно, І кожне слово зважене Всевишнім, Не стане чорне раптом за біло́, Не стане гріх для правди ж бо найближчим. Коли ж настане визначений час І спа́де маска марної гордині, Почує світ суворий Божий глас За весь той глум зневаження святині. Не вічний блиск облудних нагород, Не вічна слава сцени і юрбини, Бо понад все стоїть Господній суд, Що бачить суть за маскою людини. Коли святиню топчуть на показ, Смію́чись з болю жертви на Голгофі, То кожен день наближує той час, Коли замовкнуть витівки непро́фі. Бо хрест не є прикрасою для гри, Не реквізитом марного спектаклю, Він – знак любові, жертви і жури́, Яку не зве́сти до дешевих жартів. Нема в житті потвор пересторог Допоки двері каяття відкриті, Та бачить ці діяння з Неба Бог… Не можна святість зневажати в світі. Сміятись марно з Божої руки́, Із Таїнства великого спасіння… Минають дні, минають всі віки, Й відплата буде крізь усі сумління. Змінила ж бо кокошник на вінець, Піариться ця нечисть на святині. Чи світу це приходить вже кінець, Що чинить так антихристка ця нині? Гріховне насміхання над Христом Надумала потвора ця чинити, Давно по ній ридає вже дурдом. Як далі буде в цьому світі жити? 09.06.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID:  1063859

⚡️Україна жодних пропозицій від РФ щодо «перемирʼя на 9 травня» не отримувала, — Сибіга Міністр закордонних справ назвав ідею Кремля про оголошення перемирʼя на 9 травня «піар-акцією» та спробою сподобатися, зокрема, американцям. Сибіга наголосив, що Україна віддана мирним зусиллям і вже неодноразово заявляла про готовність до безумного перемирʼя. Відео — Олена Чернякова/ТСН.

«Майстер перевзування» Портников раніше закликав зробити Україну центром "русского мира". В 2014 році Портников опублікував на блог "Мы теперь и есть "русский мир". Він активно виступав на захист російської мови та закликав зробити Україну центром "русского мира". Тепер він корчить патріота та посилає всіх «воювати за Україну». Всіх, окрім себе та його покровителів. Адже, за словами Портникова, “помирати на фронті мають прості люди, а не аристократи”. Таке «перевзування» пояснюється тим, що зараз Портников працює на Княжицького, який «тримає» телеканал «Еспресо TV». Саме на ньому Портников активно критикує ухилянтів і чинну владу, паралельно розхвалюючи Порошенка. Саме там Портников отримав бронювання від мобілізації. Однак у прихильників Порошенка виник когнітивний дисонанс – як може пропагандист «русского мира» бути одночасно піарником «самого проукраїнського» політика? Тому Портникова попросили видалити всі «руськомирні» дописи. Однак скрини не горять. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Я НЕ ПОВІРЮ У БРЕХНЮ Я не повірю у брехню, В слова́ облесливі, лукаві, Які вступають у борню, Аби купатися во славі. Я не повірю ні на мить Про ту любов, яку голо́сять, Бо їх Вкраїна не болить, І нас триматися тут просять. Я не повірю про любов, Що так кричать у закордонні, У них не стила в жилах кров Ні ті роки́, ані сьогодні. То де ж була ота любов, Коли Вкраїна народилась? То ж кожен де її знайшов, Коли Вкраїна кров’ю вмилась? На цій землі кричіть про це: Про те, як треба нам триматись. Де все пала, кричіть слівце, І там, де ні́куди сховатись! А ви десь там, за паркано́м, Про Україну заспівали, Словами йдете напролом… То де ж любов ту відкопали? Є й ті, звичайно, в тих краях, В яких любов до неньки щира, Вона вся в діях, не в словах! Бо Україна – серцю мила. Не для піару пісня й вірш, Не для піару кожне слово, Коли стає все гірш і гірш… Псевдолюбов за сво́є знову. Вкраїну серцем полюбіть… Та має бути це властиво… Словами рану не ятріть, Для України це – важливо! Аналізуйте весь свій шлях, Усі мотиви й аргументи, Знайдіть любов у тих роках. То ж чи були́ такі моменти? Її, звичайно, не було, Та мить з’явилась для піару. Вже є любові джерело? З котрого ж бо репертуару? 18.08.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1020278

«Вони перетворилися на піар-агенції»: експрокурор САП розніс антикорупційні органи за роботу заради піару, а не вироків

ДУШУ В ВИШИВАНКУ ОДЯГНІТЬ (Про тих, хто 20-30 років тому покинув Україну, а тепер віршиками, пісеньками й лукавим словом голосять про псевдолюбов до України там і для піару, тік-току, фейсбуку, ютубу та інших платформ іноді тут, де тихо) В заморськім кра́ї псевдоукраїнці, Вдягнувли вишиванку й взя́ли стяг, Але душа лишається в заслі́нці, І люблять Україну на словах. Таких, на превеликий жаль, чимало, Для них війна – це просто слушна мить, Якої ті роки́ їм бракувало, Й душа за Україну не болить. То ж слушним є момент цей для піару, Де про любов так голосно кричать, Не мають від війни́ вони удару, І рятувати ненечку не мчать. А де ж були́ всі двадцять-тридцять ро́ків? Покинули Вкраїну ще колись, За всі роки́ не було жодних кроків, Зате тепер любити узяли́сь. За парканом так вигідно кричати, Бо там тривог і вибухів нема, Не личить тії маски одягати І про любов кричати з усіма. Мовчали стільки літ й заговорили, Але не тут, а там, за парканом, Лукавим словом неньку полюбили, І сиплють ними так, немов піском. Приїдьте в Україну, та без маски, І про любов на цій землі кричіть, Відчуйте міць війни та перетряски І душу в вишиванку одягніть. 16.08.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1020079

#історія #речі 🎶 Арфа: Ангельський хребет та 47 відтінків елегантності 🎶 Якщо ви вважаєте, що найскладніша річ у світі — це зібрати меблі з IKEA за інструкцією, ви просто ніколи не налаштовували арфу. Цей інструмент — справжній аристократ, чий родовід сягає часів, коли люди ще полювали на мамонтів, а не на знижки в супермаркетах. 🏹 Від зброї до музики Все почалося з банального вбивства. Ну, майже. Первісний мисливець пустив стрілу і зауважив, що тятива його лука видає приємне «дзинь». Замість того, щоб просто піти за вечерею, цей ранній естет вирішив натягнути на раму кілька жилок різної довжини. Так народилася арфа. У Давньому Єгипті цей інструмент був настільки популярним, що його зображували на гробницях — фараони хотіли бути впевненими, що в потойбіччі їх розважатимуть не гірше, ніж за життя. 🔱 Ірландська впертість та національна гордість Арфа — чи не єдиний інструмент, що примудрився стати державним символом. Для ірландців вона — не просто джерело звуку, а маніфест. Коли британці намагалися заборонити ірландську культуру, вони буквально нищили арфи та переслідували музикантів. Не допомогло. Тепер арфа прикрашає і монети євро, і етикетки відомого темного пива. Іронічно, чи не так? 🦵 Педальний драйв: Секрет віртуозності До XVIII століття арфа була трохи... обмеженою. Вона могла грати лише в одній тональності. Хочете змінити ноту? Перетягуйте струну пальцями посеред виступу. Але потім з'явилися педалі. Сучасна концертна арфа має сім педалей, кожна з яких має три позиції. Артист за інструментом працює ногами не менше, ніж професійний гонщик «Формули-1», одночасно зберігаючи вираз обличчя людини, що щойно побачила райські ворота. 🎻 Критичний погляд на німб Міф про ангелів: Популярна культура переконала нас, що кожен порядний ангел на хмаринці зобов’язаний тримати арфу. Критичний коментар: Насправді це середньовічний піар-хід. У Біблії згадується «кіннор» — давній струнний інструмент, що за формою ближчий до ліри. Але середньовічні перекладачі та художники вирішили, що ліра — це занадто антично, а от арфа — це статусно. Так і закріпився цей небесний дрес-код. ✨ Сучасний акорд Сьогодні арфа — це 47 струн, близько двохсот деталей і вартість як у непоганого кросовера. Вона вимагає від музиканта терпіння святого та мозолів на пальцях, які б зацінили рок-гітаристи. Але коли лунає перший акорд, стає зрозуміло: цей «музичний лук» стріляє точно в серце, і промахів у нього не буває.

Я НЕ ПОВІРЮ У БРЕХНЮ Я не повірю у брехню, В слова́ облесливі, лукаві, Які вступають у борню, Аби купатися во славі. Я не повірю ні на мить, Про ту любов, яку голо́сять, Бо їх Вкраїна не болить, І нас триматися тут просять. Я не повірю про любов, Що так кричать у закордонні, У них не стила в жилах кров Ні ті роки́, ані сьогодні. То де ж була ота любов, Коли Вкраїна народилась? То ж кожен де її знайшов, Коли Вкраїна кров’ю вмилась? На цій землі кричіть про це: Про те, як треба нам триматись. Де все пала, кричіть слівце, І там, де ні́куди сховатись! А ви десь там, за паркано́м, Про Україну заспівали, Словами йдете напролом… То де ж любов ту відкопали? Є й ті, звичайно, в тих краях, В яких любов до неньки щира, Вона вся в діях, не в словах! Бо Україна – серцю мила. Не для піару пісня й вірш, Не для піару кожне слово, Коли стає все гірш і гірш… Псевдолюбов за сво́є знову. Вкраїну серцем полюбіть… Та має бути це властиво… Словами рану не ятріть, Для України це – важливо! Аналізуйте весь свій шлях, Усі мотиви й аргументи, Знайдіть любов у тих роках. То ж чи були́ такі моменти? Її, звичайно, не було, Та мить з’явилась для піару. Вже є любові джерело? З котрого ж бо репертуару? 18.08.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1020278

ДУШУ В ВИШИВАНКУ ОДЯГНІТЬ (Про тих, хто 20-30 років тому покинув Україну, а тепер віршиками, пісеньками й лукавим словом голосять про псевдолюбов до України там і для піару, тік-току, фейсбуку, ютубу та інших платформ іноді тут, де тихо) В заморськім кра́ї псевдоукраїнці, Вдягнувли вишиванку й взя́ли стяг, Але душа лишається в заслі́нці, І люблять Україну на словах. Таких, на превеликий жаль, чимало, Для них війна – це просто слушна мить, Якої ті роки́ їм бракувало, Й душа за Україну не болить. То ж слушним є момент цей для піару, Де про любов так голосно кричать, Не мають від війни́ вони удару, І рятувати ненечку не мчать. А де ж були́ всі двадцять-тридцять ро́ків? Покинули Вкраїну ще колись, За всі роки́ не було жодних кроків, Зате тепер любити узяли́сь. За парканом так вигідно кричати, Бо там тривог і вибухів нема, Не личить тії маски одягати І про любов кричати з усіма. Мовчали стільки літ й заговорили, Але не тут, а там, за парканом, Лукавим словом неньку полюбили, І сиплють ними так, немов піском. 16.08.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1020079

#історія #постаті Ейтор Вілла-Лобос: Бунтівник, який навчив класику грати самбу 🎼 ​Сьогодні, 5 березня, ми згадуємо Ейтора Вілла-Лобоса (1887–1959) — людину, яка зробила для Бразилії те саме, що Лисенко для України: взяла народну стихію і перетворила її на високе мистецтво. Він був найбільш плідним композитором Західної півкулі, залишивши по собі понад 2000 творів. 🇧🇷 ​Якщо ви думаєте, що академічна музика — це лише перуки та суворі обличчя, то Вілла-Лобос змусить вас змінити думку. Його музика пахне джунглями Амазонки, кавою та галасливими вулицями Ріо-де-Жанейро. ☕🌿 ​Музичний етнограф із гітарою 🎸 ​Ейтор не був типовим випускником консерваторії. Навпаки, він кинув навчання, бо вважав його надто академічним і нудним. ​Втеча в народ: У юності він подорожував глибинкою Бразилії, збираючи фольклор індіанців та місцевих мешканців. Він не просто записував ноти, він вбирав ритми, які згодом стали основою його стилю. ​Бразильські Бахіани: Його найвідоміший цикл — «Bachianas Brasileiras». Це був зухвалий і геніальний експеримент: Вілла-Лобос спробував уявити, яку б музику писав Йоганн Себастьян Бах, якби він народився не в Німеччині, а в Бразилії. Поєднання європейського контрапункту з бразильськими мелодіями стало світовим шедевром. 🎻 ​Скептичний погляд: Самородок чи містифікатор? 🔍 ​Вілла-Лобос обожнював створювати навколо себе легенди. Він розповідав історії про те, як його ледь не з’їли канібали під час експедицій в Амазонію. Більшість істориків сьогодні вважають ці розповіді, м’яко кажучи, перебільшенням для преси. Проте цей «піар» спрацював: Європа та США побачили в ньому «дикого генія» з тропіків. 🦜 ​Чому він важливий? 🤔 ​Диригент нації: Він створив систему музичної освіти в Бразилії. Під його керівництвом хори з тисяч школярів співали на стадіонах — він вірив, що музика може об’єднати націю краще за політику. ​Гітарна революція: До нього гітара вважалася інструментом для кав’ярень та вулиць. Вілла-Лобос написав для неї етюди та концерти, які сьогодні є обов’язковими для будь-якого професійного гітариста світу. 🎼 ​Ейтор Вілла-Лобос довів: щоб стати громадянином світу, треба спочатку до кінця залишитися вірним своїй землі. Його музика — це хаос і гармонія одночасно, як і сама природа Південної Америки. 🥁 https://youtu.be/WEhDiJbzJ1A?si=j8Sqduyrvi0UCH_f