• ДО ЦЬОГО ЩЕ ДОЖИТИ ТРЕБА

    Небезпека вже минула,
    Та до ранку ого-го!
    Нас потвора не забула…
    Чого́ йде до нас? Чого́?

    Що їй треба в цьо́му світі?
    Чом несе лишень пітьму́?
    Хочем тільки в МИРІ жити –
    Не в жахіттях і диму́.

    Всюди страх і люті звуки,
    Та ми вистоїм в борні,
    У молитві зводим ру́ки
    В ці страшні буремні дні.

    Правда в нас, як сонце ясне,
    Ворог згине, наче дим,
    Віра в серці не погасне –
    Ми із Господом святим.

    Ми пройде́мо крізь страждання,
    Крізь руїни і біду,
    Та прийде́ нове́ світання,
    Й світло виведе в саду́.

    І розквітнуть наші луки,
    Заспіває рідний край,
    Згоять землю діти й внуки,
    Ми спечемо коровай.

    Хай потвора щезне в тіні,
    Хай розсиплеться, як прах,
    Ми з Вкраїно єдині –
    Переможем вічний жах.

    Та до цьо́го ще дожити,
    Пекло нам усе пройти,
    Будем Господа молити,
    Щоб життя нам зберегти.
    01.02.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1056527


    ДО ЦЬОГО ЩЕ ДОЖИТИ ТРЕБА Небезпека вже минула, Та до ранку ого-го! Нас потвора не забула… Чого́ йде до нас? Чого́? Що їй треба в цьо́му світі? Чом несе лишень пітьму́? Хочем тільки в МИРІ жити – Не в жахіттях і диму́. Всюди страх і люті звуки, Та ми вистоїм в борні, У молитві зводим ру́ки В ці страшні буремні дні. Правда в нас, як сонце ясне, Ворог згине, наче дим, Віра в серці не погасне – Ми із Господом святим. Ми пройде́мо крізь страждання, Крізь руїни і біду, Та прийде́ нове́ світання, Й світло виведе в саду́. І розквітнуть наші луки, Заспіває рідний край, Згоять землю діти й внуки, Ми спечемо коровай. Хай потвора щезне в тіні, Хай розсиплеться, як прах, Ми з Вкраїно єдині – Переможем вічний жах. Та до цьо́го ще дожити, Пекло нам усе пройти, Будем Господа молити, Щоб життя нам зберегти. 01.02.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1056527
    32views

  • ЗМИЛУЙСЯ, ВСЕВИШНІЙ

    Боже милосердний, змилуйся над нами,
    Грішними свої́ми до́ньками й синами,
    Змилуйся над нами, я тебе благаю,
    Ру́ки у молитві я за це складаю.

    Нам даруй, Всевишній, віру й розуміння,
    І зішли на землю нам благословіння,
    Захисти від ли́ха, відведи тривогу,
    І вкажи єдину праведну доро́гу.

    Огорни любов’ю нам серця́ зболілі,
    Щоб ми йшли до світла у надії й вірі,
    Спокій хай настане в кожного в оселі,
    А думки́ і душі стануть знов веселі.

    Нам даруй єднання, братню силу й згоду,
    Щоб не знали більше ми тяжку негоду,
    Щоб любов і правда в серці процвітала,
    Й ненька Україна сліз не проливала.

    Нам прости провини, помилки́ і чвари,
    Розжени над світом всі похмурі хмари.
    МИРУ й ПЕРЕМОГИ молимо у тебе,
    Простягни над нами чисте мирне небо.

    Боже милосердний, поверни нам тишу,
    Хай нас ворог клятий назавжди́ залишить,
    Хай твоя́ десни́ця* нас завжди́ тримає
    Й ні на мить ніко́ли нас не залишає.

    23.01.2026 р.

    ДЕСНИЦЯ* — це застаріле, книжне або урочисте слово, що означає права рука, а іноді й рука взагалі.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1055941



    ЗМИЛУЙСЯ, ВСЕВИШНІЙ Боже милосердний, змилуйся над нами, Грішними свої́ми до́ньками й синами, Змилуйся над нами, я тебе благаю, Ру́ки у молитві я за це складаю. Нам даруй, Всевишній, віру й розуміння, І зішли на землю нам благословіння, Захисти від ли́ха, відведи тривогу, І вкажи єдину праведну доро́гу. Огорни любов’ю нам серця́ зболілі, Щоб ми йшли до світла у надії й вірі, Спокій хай настане в кожного в оселі, А думки́ і душі стануть знов веселі. Нам даруй єднання, братню силу й згоду, Щоб не знали більше ми тяжку негоду, Щоб любов і правда в серці процвітала, Й ненька Україна сліз не проливала. Нам прости провини, помилки́ і чвари, Розжени над світом всі похмурі хмари. МИРУ й ПЕРЕМОГИ молимо у тебе, Простягни над нами чисте мирне небо. Боже милосердний, поверни нам тишу, Хай нас ворог клятий назавжди́ залишить, Хай твоя́ десни́ця* нас завжди́ тримає Й ні на мить ніко́ли нас не залишає. 23.01.2026 р. ДЕСНИЦЯ* — це застаріле, книжне або урочисте слово, що означає права рука, а іноді й рука взагалі. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1055941
    53views
  • Нууууу, нарешті!:)))
    Нарешті й до мене у фіцбуці черга дійшла!:)

    Сьогодні вже й мені двічи запропонували придбати якісні ЦИБУЛИНИ рослини під назвою непета!:)

    А в моїх квітниках вона ще на Донбасі була.
    Й на Полтавщині є, авжеж!:)

    Правда називається вона в мене котячою мʼятою?:)
    Або котовником?:)
    Й дві моїх кішки з шістьох ту непету чудово жеруть?:)

    Мабуть, тільки дві, бо моя непета не з цибульок росте?:) Така собі травичка-травичкою!:)

    От якби я придбала цибулькову непету?:)
    Та ще з офігенною знижкою?:)
    Може б, в такому разі всі мої кішки її б споживали?:)

    Ще цікавить питання?:)
    А цибульки якої рослини тим довірливим громадянам шахраї надсилають?:)
    Якщо взагалі надсилають, а не обмежуються збиранням грошей?:)
    Нууууу, нарешті!:))) Нарешті й до мене у фіцбуці черга дійшла!:) Сьогодні вже й мені двічи запропонували придбати якісні ЦИБУЛИНИ рослини під назвою непета!:) А в моїх квітниках вона ще на Донбасі була. Й на Полтавщині є, авжеж!:) Правда називається вона в мене котячою мʼятою?:) Або котовником?:) Й дві моїх кішки з шістьох ту непету чудово жеруть?:) Мабуть, тільки дві, бо моя непета не з цибульок росте?:) Така собі травичка-травичкою!:) От якби я придбала цибулькову непету?:) Та ще з офігенною знижкою?:) Може б, в такому разі всі мої кішки її б споживали?:) Ще цікавить питання?:) А цибульки якої рослини тим довірливим громадянам шахраї надсилають?:) Якщо взагалі надсилають, а не обмежуються збиранням грошей?:)
    59views
  • Куди зникла Ганна Маляр? Скандали, сльози Совсун та уся правда про звільнення

    Ганна Маляр була одним із головних голосів української армії на початку повномасштабної війни. Але після низки гучних скандалів, суперечливих заяв і конфліктів у прямому ефірі вона зникла з публічного простору.

    У цьому відео розбираємо, що стало причиною падіння її репутації, історію з «звільненням» Андріївки, резонансний ефір із Інною Совсун та чим ексзаступниця міністра оборони займається зараз.👆🏼
    Куди зникла Ганна Маляр? Скандали, сльози Совсун та уся правда про звільнення Ганна Маляр була одним із головних голосів української армії на початку повномасштабної війни. Але після низки гучних скандалів, суперечливих заяв і конфліктів у прямому ефірі вона зникла з публічного простору. У цьому відео розбираємо, що стало причиною падіння її репутації, історію з «звільненням» Андріївки, резонансний ефір із Інною Совсун та чим ексзаступниця міністра оборони займається зараз.👆🏼
    80views 2Plays
  • 💔На війні загинула продюсерка, кастинг-директорка та військова Вікторія (Квітка) Боброва.

    Її смерть підтвердила мати у соцмережах

    «Так, це правда, нема моєї Квітки, нема моєї доні. Але вона завжди залишиться з нами, назавжди молода і гарна».

    Вікторія була частиною української кіноспільноти — працювала продюсеркою, кастинг-директоркою, продакшн-асистенткою. Вона була дотична до створення проєктів «Як я провів літні канікули» Антоніо Лукіча, «Подвійний іммельман» Віри Яковенко, а також серіалів «Спротив» і «Друзі». Для колег це була людина, яка уважно відчувала історії та завжди працювала з великою внутрішньою точністю.

    Останні роки життя Вікторія служила у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс», де працювала офіцеркою з комунікацій. Там вона так само залишалася собою — зібраною, включеною і небайдужою до людей поруч.

    🕯️Вічна памʼять
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    💔На війні загинула продюсерка, кастинг-директорка та військова Вікторія (Квітка) Боброва. Її смерть підтвердила мати у соцмережах «Так, це правда, нема моєї Квітки, нема моєї доні. Але вона завжди залишиться з нами, назавжди молода і гарна». Вікторія була частиною української кіноспільноти — працювала продюсеркою, кастинг-директоркою, продакшн-асистенткою. Вона була дотична до створення проєктів «Як я провів літні канікули» Антоніо Лукіча, «Подвійний іммельман» Віри Яковенко, а також серіалів «Спротив» і «Друзі». Для колег це була людина, яка уважно відчувала історії та завжди працювала з великою внутрішньою точністю. Останні роки життя Вікторія служила у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс», де працювала офіцеркою з комунікацій. Там вона так само залишалася собою — зібраною, включеною і небайдужою до людей поруч. 🕯️Вічна памʼять #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    208views
  • А МИ ЗАКІНЧИМОСЬ

    А ми закінчимось… ви знайте…
    Стає нас менше защораз,
    Орді шляхи не відкривайте,
    Бо ворог ближче кожен раз.

    А ми закінчимось, як літо,
    Ми тут закінчимось колись,
    Тут не одного з нас вже вбито…
    Не йдеш на поміч, то молись.

    А ми закінчимось… Це правда…
    Й ніхто не йде нас заміни́ть,
    На захист стати кожен мав би,
    Аби усім нам далі жить.

    А ми закінчимось… на фронті,
    Бо нас неміряно не є,
    Не видно МИР на горизонті,
    Ударів ворог завдає.

    А ми закінчимось, як днина,
    Яка мина й не поверта,
    Хтось втратить донечку, хтось – сина,
    Замовкнуть кожного вуста.

    А ми закінчимось не вдома,
    Ми всі закінчимося тут…
    Зате у вас в домівці втома…
    Нас на щиті звідсіль везуть.

    А ми закінчимось… повірте,
    Не вічні ми… що не кажіть,
    Аналізуйте все і змірте…
    Боротись, хлопці, поможіть…

    14.06.2025 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
    ID: 1041691


    А МИ ЗАКІНЧИМОСЬ А ми закінчимось… ви знайте… Стає нас менше защораз, Орді шляхи не відкривайте, Бо ворог ближче кожен раз. А ми закінчимось, як літо, Ми тут закінчимось колись, Тут не одного з нас вже вбито… Не йдеш на поміч, то молись. А ми закінчимось… Це правда… Й ніхто не йде нас заміни́ть, На захист стати кожен мав би, Аби усім нам далі жить. А ми закінчимось… на фронті, Бо нас неміряно не є, Не видно МИР на горизонті, Ударів ворог завдає. А ми закінчимось, як днина, Яка мина й не поверта, Хтось втратить донечку, хтось – сина, Замовкнуть кожного вуста. А ми закінчимось не вдома, Ми всі закінчимося тут… Зате у вас в домівці втома… Нас на щиті звідсіль везуть. А ми закінчимось… повірте, Не вічні ми… що не кажіть, Аналізуйте все і змірте… Боротись, хлопці, поможіть… 14.06.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1041691
    106views
  • Фейки та правда про аукціон із продажу земель АРМА на хребті Боржава.
    1. Фейк: АРМА продало комерційні землі.
    Правда: продано виключно сільськогосподарські землі — пасовища, хаотично розташовані за межами населених пунктів, без доріг та інфраструктури.
    2. Фейк: продано державні землі.
    Правда: ця земля не належить державі. Вона належить приватному власнику — іноземному громадянину, який вперше в історії української юриспруденції надав АРМА добровільну згоду на її продаж з метою передачі коштів ЗСУ. Термін дії згоди складав 1 рік і закінчився ще 5 серпня 2025 року.
    3. Фейк: землі продано дешево.
    Правда: покупці заплатили близько 5 000 євро за гектар пасовищ, що за нормативно-грошовою оцінкою приблизно в 5 разів вище ринкової ціни. Тоді як ринкова вартість гектара кращого чорнозему в Полтавській або Черкаській області складає 2 000 євро.
    4. Фейк: АРМА продало землі за змовою з певним покупцем.
    Правда: продаж відбувся лише з 9-ї (!!!) спроби на відкритому електронному аукціоні — 8 попередніх разів не було жодного покупця.
    5. Фейк: новий аукціон дасть кращу ціну.
    Правда: новий аукціон неможливий, оскільки термін згоди на продаж закінчився ще в серпні 2025 року і через те, що ціна продажу сильно завищена.
    Висновки:
    ▪️держава несе збитки, досі не отримано майже 100 млн грн, які мали піти на ЗСУ;
    ▪️у випадку зриву торгів землю доведеться повернути приватному власнику;
    ▪️ціна продажу сформована ринком через відкриту процедуру на Prozorro;, продаж відбувся з 9-ї спроби;
    ▪️компанія дискредитації оплачена конкурентами і виглядає як спроба зірвати великий інвестпроект у Карпатах.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Фейки та правда про аукціон із продажу земель АРМА на хребті Боржава. 1. Фейк: АРМА продало комерційні землі. Правда: продано виключно сільськогосподарські землі — пасовища, хаотично розташовані за межами населених пунктів, без доріг та інфраструктури. 2. Фейк: продано державні землі. Правда: ця земля не належить державі. Вона належить приватному власнику — іноземному громадянину, який вперше в історії української юриспруденції надав АРМА добровільну згоду на її продаж з метою передачі коштів ЗСУ. Термін дії згоди складав 1 рік і закінчився ще 5 серпня 2025 року. 3. Фейк: землі продано дешево. Правда: покупці заплатили близько 5 000 євро за гектар пасовищ, що за нормативно-грошовою оцінкою приблизно в 5 разів вище ринкової ціни. Тоді як ринкова вартість гектара кращого чорнозему в Полтавській або Черкаській області складає 2 000 євро. 4. Фейк: АРМА продало землі за змовою з певним покупцем. Правда: продаж відбувся лише з 9-ї (!!!) спроби на відкритому електронному аукціоні — 8 попередніх разів не було жодного покупця. 5. Фейк: новий аукціон дасть кращу ціну. Правда: новий аукціон неможливий, оскільки термін згоди на продаж закінчився ще в серпні 2025 року і через те, що ціна продажу сильно завищена. Висновки: ▪️держава несе збитки, досі не отримано майже 100 млн грн, які мали піти на ЗСУ; ▪️у випадку зриву торгів землю доведеться повернути приватному власнику; ▪️ціна продажу сформована ринком через відкриту процедуру на Prozorro;, продаж відбувся з 9-ї спроби; ▪️компанія дискредитації оплачена конкурентами і виглядає як спроба зірвати великий інвестпроект у Карпатах. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    126views
  • Те, що починалося як добровільна жертва, поступово перетворюється на внутрішній конфлікт

    Я теж колись вірив у просту формулу: держава — це щось велике і важливе, а я — маленький, але можу віддати себе, щоб вона стояла міцно. Це звучало правильно. Майже як обов’язок, який не потребує пояснень.
    Коли я підписувався під цим вибором, я не думав про державу як про щось холодне. Для мене це були вулиці, де я виріс, голоси людей, яких знаю, запах дому після дощу. Я думав: якщо я не піду — це все може зникнути.
    І перший час це тримало. Думка, що ти — частина чогось більшого, дає сили. Вона навіть заглушає страх.

    Але з часом “держава” почала змінювати форму.

    В окопі вона вже не виглядала як прапор чи гімн. Вона ставала наказами, які не завжди мали сенс. Вона була паперами, через які хтось отримував усе, а хтось — нічого. Вона була обличчями людей далеко звідси, які говорили правильні слова, але не відчували того, що відбувається тут.
    І тоді вперше з’явилася думка: “Я віддав себе… але кому саме?”

    Це небезпечне питання.

    Бо якщо не знайти на нього чесної відповіді, починаєш злитися. Не одразу — повільно, тихо. Коли бачиш несправедливість. Коли розумієш, що твою жертву можуть використати не так, як ти уявляв. Коли відчуваєш, що для когось це просто цифри.
    І тоді виникає спокуса сказати: “Я зробив це для них — і вони цього не варті”.
    Оце і є той момент, коли самопожертва перетворюється на ненависть.

    Згадується один момент.

    Обстріл почався раптово. Я ще тоді молився. Автоматично, майже не думаючи: “Отче наш…”
    Я повторював швидше, — ніби від цього щось зміниться.

    Не змінилося.

    В якийсь момент я зрозумів, що не чую себе. Що молитва не тримає, не заспокоює. Вона просто є — як звук серед інших звуків. І тоді стало ще страшніше. Бо якщо це не допомагає — то що тоді взагалі може?
    І раптом, сам не знаю звідки, в голові з’явилася проста фраза: “Україна всередині мене”.
    Я не вимовив її вголос одразу. Ніби перевіряв. Потім ще раз подумав: “Україна всередині мене”.
    І раптом стало тихіше. Не зовні — там усе так само гриміло. А всередині. Наче я перестав чекати, що щось прийде ззовні й врятує. Наче опора перемістилась кудись глибше.
    Я почав повторювати це, як до того молитву. Повільніше. Впертіше. “Україна всередині мене”. “Україна всередині мене”.
    І кожного разу це звучало не як прохання, а як твердження. Як щось, що вже є і не залежить від того, що зараз відбувається навколо.
    Тоді це спрацювало.
    Я витримав той обстріл, тримаючись за цю фразу, як за щось єдине стабільне в усьому хаосі.
    Але це було давно.
    Зараз я іноді згадую той момент — і дивуюсь, наскільки щиро я тоді в це вірив. Наскільки просто все було: є страх — є слова, які його перемагають.
    Тепер усе складніше.
    Ті слова залишились десь там, у тому окопі, разом із тим мною, який ще шукав опору в простих відповідях. Я більше не повторюю їх. Не тому що вони були неправдиві — а тому що я вже не той, хто може так само в них вірити.
    Зараз я мовчу.
    І, можливо, це чесніше.

    Я зробив помилку ще на початку. Я змішав державу з людьми, яких люблю, і з тими, хто приймає рішення. Зліпив усе в одне — і вирішив, що жертвую “за всіх”.

    Але “всі” — це ніхто конкретно.

    Держава — це не одна людина і не одна правда. У ній є різне. І хороше, і погане. І якщо ти віддаєш себе їй як чомусь єдиному й ідеальному — рано чи пізно реальність розіб’є це уявлення.

    І тоді болить.

    Тому я змінив для себе формулу.

    Це не така красива історія. В ній менше пафосу.
    Але в ній немає ненависті.
    Бо коли ти чітко знаєш, за що саме стоїш — ти не віддаєш себе в абстракцію, яка потім може зрадити твої очікування.

    Ти просто робиш свій вибір.

    І несеш його — без рахунків, які потім хочеться виставити.
    Те, що починалося як добровільна жертва, поступово перетворюється на внутрішній конфлікт Я теж колись вірив у просту формулу: держава — це щось велике і важливе, а я — маленький, але можу віддати себе, щоб вона стояла міцно. Це звучало правильно. Майже як обов’язок, який не потребує пояснень. Коли я підписувався під цим вибором, я не думав про державу як про щось холодне. Для мене це були вулиці, де я виріс, голоси людей, яких знаю, запах дому після дощу. Я думав: якщо я не піду — це все може зникнути. І перший час це тримало. Думка, що ти — частина чогось більшого, дає сили. Вона навіть заглушає страх. Але з часом “держава” почала змінювати форму. В окопі вона вже не виглядала як прапор чи гімн. Вона ставала наказами, які не завжди мали сенс. Вона була паперами, через які хтось отримував усе, а хтось — нічого. Вона була обличчями людей далеко звідси, які говорили правильні слова, але не відчували того, що відбувається тут. І тоді вперше з’явилася думка: “Я віддав себе… але кому саме?” Це небезпечне питання. Бо якщо не знайти на нього чесної відповіді, починаєш злитися. Не одразу — повільно, тихо. Коли бачиш несправедливість. Коли розумієш, що твою жертву можуть використати не так, як ти уявляв. Коли відчуваєш, що для когось це просто цифри. І тоді виникає спокуса сказати: “Я зробив це для них — і вони цього не варті”. Оце і є той момент, коли самопожертва перетворюється на ненависть. Згадується один момент. Обстріл почався раптово. Я ще тоді молився. Автоматично, майже не думаючи: “Отче наш…” Я повторював швидше, — ніби від цього щось зміниться. Не змінилося. В якийсь момент я зрозумів, що не чую себе. Що молитва не тримає, не заспокоює. Вона просто є — як звук серед інших звуків. І тоді стало ще страшніше. Бо якщо це не допомагає — то що тоді взагалі може? І раптом, сам не знаю звідки, в голові з’явилася проста фраза: “Україна всередині мене”. Я не вимовив її вголос одразу. Ніби перевіряв. Потім ще раз подумав: “Україна всередині мене”. І раптом стало тихіше. Не зовні — там усе так само гриміло. А всередині. Наче я перестав чекати, що щось прийде ззовні й врятує. Наче опора перемістилась кудись глибше. Я почав повторювати це, як до того молитву. Повільніше. Впертіше. “Україна всередині мене”. “Україна всередині мене”. І кожного разу це звучало не як прохання, а як твердження. Як щось, що вже є і не залежить від того, що зараз відбувається навколо. Тоді це спрацювало. Я витримав той обстріл, тримаючись за цю фразу, як за щось єдине стабільне в усьому хаосі. Але це було давно. Зараз я іноді згадую той момент — і дивуюсь, наскільки щиро я тоді в це вірив. Наскільки просто все було: є страх — є слова, які його перемагають. Тепер усе складніше. Ті слова залишились десь там, у тому окопі, разом із тим мною, який ще шукав опору в простих відповідях. Я більше не повторюю їх. Не тому що вони були неправдиві — а тому що я вже не той, хто може так само в них вірити. Зараз я мовчу. І, можливо, це чесніше. Я зробив помилку ще на початку. Я змішав державу з людьми, яких люблю, і з тими, хто приймає рішення. Зліпив усе в одне — і вирішив, що жертвую “за всіх”. Але “всі” — це ніхто конкретно. Держава — це не одна людина і не одна правда. У ній є різне. І хороше, і погане. І якщо ти віддаєш себе їй як чомусь єдиному й ідеальному — рано чи пізно реальність розіб’є це уявлення. І тоді болить. Тому я змінив для себе формулу. Це не така красива історія. В ній менше пафосу. Але в ній немає ненависті. Бо коли ти чітко знаєш, за що саме стоїш — ти не віддаєш себе в абстракцію, яка потім може зрадити твої очікування. Ти просто робиш свій вибір. І несеш його — без рахунків, які потім хочеться виставити.
    501views
  • Колишній співробітник ЦРУ Гленн Корн: Правда про російську дезінформацію

    https://youtu.be/bvYkccsggFs

    У цьому інтерв’ю високопоставлений офіцер розвідки ЦРУ у відставці Гленн Корн розповідає про природу російської дезінформації та її роль у сучасній війні.

    Маючи понад 34-річний досвід роботи в американській розвідці та сфері міжнародних відносин, включаючи понад 20 років служби за кордоном у Центральній та Південній Азії, а також на Близькому Сході, професор Корн аналізує, як російські інформаційні операції еволюціонували від «активних заходів» радянської епохи до сучасних підходів.

    Під час бесіди розглядається, як російські спецслужби (такі як СЗР, ГРУ та ФСБ), за даними, застосовують «оперативні комбінації», використовують агентів впливу та дзеркальні наративи у відкритому медіапросторі, а також чому ці методи можуть знаходити відгук у демократичних суспільствах.

    Також розглядаються менш помітні канали впливу, включаючи потенційну роль псевдогромадських та «антикультових» («антисектантських») мереж у формуванні наративів та посиленні певних позицій на міжнародному рівні.

    У контексті війни Росії проти України професор Корн ділиться своїм баченням поточного стану інформаційного простору, переходу до тактики довгострокового інформаційного виснаження, а також можливих заходів у відповідь, які варто розглянути Україні та її партнерам.
    Колишній співробітник ЦРУ Гленн Корн: Правда про російську дезінформацію https://youtu.be/bvYkccsggFs У цьому інтерв’ю високопоставлений офіцер розвідки ЦРУ у відставці Гленн Корн розповідає про природу російської дезінформації та її роль у сучасній війні. Маючи понад 34-річний досвід роботи в американській розвідці та сфері міжнародних відносин, включаючи понад 20 років служби за кордоном у Центральній та Південній Азії, а також на Близькому Сході, професор Корн аналізує, як російські інформаційні операції еволюціонували від «активних заходів» радянської епохи до сучасних підходів. Під час бесіди розглядається, як російські спецслужби (такі як СЗР, ГРУ та ФСБ), за даними, застосовують «оперативні комбінації», використовують агентів впливу та дзеркальні наративи у відкритому медіапросторі, а також чому ці методи можуть знаходити відгук у демократичних суспільствах. Також розглядаються менш помітні канали впливу, включаючи потенційну роль псевдогромадських та «антикультових» («антисектантських») мереж у формуванні наративів та посиленні певних позицій на міжнародному рівні. У контексті війни Росії проти України професор Корн ділиться своїм баченням поточного стану інформаційного простору, переходу до тактики довгострокового інформаційного виснаження, а також можливих заходів у відповідь, які варто розглянути Україні та її партнерам.
    246views
  • ❗️ Україна не припинить удари по території рф, незважаючи на прохання партнерів, – керівник ОП Буданов
    «У нас своя війна. Їх можна зрозуміти, це їхня правда. Але ж є і наша правда, і наш національний інтерес», – заявив він.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ❗️ Україна не припинить удари по території рф, незважаючи на прохання партнерів, – керівник ОП Буданов «У нас своя війна. Їх можна зрозуміти, це їхня правда. Але ж є і наша правда, і наш національний інтерес», – заявив він. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    150views 2Plays
More Results