Сили Оборони продовжують здійснювати зачистку на стику Дніпропетровської та Запорізької областей.
Українські бійці продовжують діяти по відтинку від Тернового до Солодкого. Зокрема, тривають активні бої за село Березове. В інших ділянках проводяться пошуково-ударні роботи по піхоті противника та техніці, яка надає підкріплення піхоті або здійснює логістику, зокрема, в тилу.
Нещодавно ми писали про процеси зачистки, зокрема, вказували цифру, яку вдалося зачистити українським військовим. Спілкуючись з бійцями, які здійснюють роботу на даній ділянці, вони відмічають велику кількість піхоти противника, яка не просто намагається утримати зайняту ділянку, а й пробує здійснювати просочування в глибину території.
Не є секретом, що в процесі зачистки беруть участь Десантно-штурмові війська. Тут бійці підкреслюють ефективність залученості даного роду військ, що вибудував більш чіткий та продуктивний процес роботи та планування, зокрема, взаємозв'язок з штурмовими підрозділами, які спільно працюють над зачистками. Одночасно з цим, відмічають це покращення саме після усунення від управління штурмовими військами Манька, який викликав недовіру, непрофесіоналізм та неприязнь у багатьох бійців та командирів, які не хотіли навіть вибудовувати з ним співпрацю чи віддавати на його ділянку своїх бійців. Так звані "тік-ток звіти" і підтверджують ці судження та думки з боку бійців. А для нас це ще одне переконання, що наша позиція щодо посилення та переформатування Десантно-штурмових військ була правильною і це дійсно ефективно, що доводить практика.
В районі Гуляйполя, на жаль, ситуаціє не є успішною, адже противник практично окупував місто, затягує туди велику кількість піхоти, перекидає додаткові сили і активно діє в глибині території, зокрема, в районі Залізничного, Староукраїнки та Святопетрівки.
МапаБлогНаписати нам ЗСУHelpМагазинДонат

https://t.me/Ukraineaboveallelse

День “Будь поганим” (Be Nasty Day) що відзначається щороку 8 березня, – це дивне свято, яке заохочує людей до того, щоб проявити свою напористість. Цей день не пропагує грубість чи шкоду, а розповідає про те, як можна бути відвертим, відстоювати свою позицію, а іноді й порушувати рамки ввічливості, щоб донести свою точку зору чи сприяти змінам. Ми можемо бути незручні, коли захищаємо свої особисті кордони або свою позицію.

Походження та дух Дня Будь поганим
Термін “nasty woman” (“неприємна жінка”) набув популярності під час президентської кампанії 2016 року в США, коли його використовували в зневажливому сенсі. Однак він швидко повернувся як символ розширення прав і можливостей, що призвело до виникнення низового феміністичного руху, відомого як The Nasty Movement (“Рух противних жінок”). Цей рух, а отже, і Be Nasty Day, підкреслює важливість бути наполегливими, правдивими та орієнтованими на справедливість, навіть якщо це означає, що на вас навішують ярлик “поганого”.

День “Будь поганим” є відповіддю на суспільні очікування, що люди, особливо жінки, повинні бути завжди милими та поступливими. Він кидає виклик цій нормі, заохочуючи людей відстоювати свої кордони і вимагати поваги, чесності та справедливості. Це день, коли треба розставляти пріоритети у своїх правах, переконаннях і потребах, навіть якщо це означає порушення статус-кво.

Святкування Дня Будь поганим
Прийняття впевненості в собі
День “Будь поганим” – це можливість попрактикуватися та відсвяткувати асертивність. Це день, коли можна постояти за себе, вимагати справедливості в особистих і професійних стосунках та виступати проти несправедливості. Незалежно від того, чи це стосується лінощів партнера, чи протистояння з сусідом через зламаний паркан, Be Nasty Day заохочує людей чітко і сміливо висловлювати свої розчарування і вимоги.
Інновації через сміливість
Інновації часто вимагають кинути виклик існуючим нормам і мислити нестандартно. День “Будь поганим” втілює цей дух, заохочуючи людей звільнитися від обмежень ввічливості та конформізму. Прийнявши сміливість і напористість, які пропагує Be Nasty Day, окремі особи та організації можуть сприяти розвитку культури інновацій. Це може призвести до новаторських ідей, рішень і змін, які були б неможливими в рамках традиційної ввічливості.
Відзначення Дня “Будь поганим”
Відзначення Дня “Будь поганим” може приймати різні форми, від особистих актів самоствердження до колективних дій, спрямованих на суспільні зміни. Це може бути просте висловлення давньої образи, відстоювання власних інтересів у складній ситуації або участь у рухах, які борються за гендерну рівність та соціальну справедливість. Головне – використати цей день як можливість бути чесними і відвертими у своїх почуттях та вжити заходів щодо питань, які мають значення.
День Будь поганим – це не просто день, коли треба бути складним та незручним, це день, коли треба прийняти силу напористості, чесності та справедливості. Він заохочує людей відстоювати себе та інших, кидати виклик несправедливим нормам і впроваджувати інновації, мислити та діяти сміливо. Відзначаючи День “Будь поганим”, ми всі можемо зробити свій внесок у культуру, яка цінує сміливість, чесність, повагу до особистих кордонів та інновації.

#дати #свята
​Жіноча незламність у Карфагені: Хто такі Перпетуя та Феліцитата?
​Історія християнства перших століть часто оповита легендами, але випадок Перпетуї та Феліцитати виділяється завдяки унікальному документу — «Страстям святих Перпетуї та Феліцитати». Це один із найдавніших текстів, значна частина якого, як вважають дослідники, була написана власноруч самою мученицею перед стратою у 203 році.
​Хроніка подій

​Події розгорталися в Карфагені (сучасний Туніс). Римська влада за часів імператора Септимія Севера посилила гоніння на тих, хто відмовлявся приносити жертви язичницьким богам. Серед заарештованих опинилися:
​Вібія Перпетуя — молода аристократка 22 років з немовлям на руках.
​Феліцитата — її рабиня, яка перебувала на восьмому місяці вагітності.

​Римська система правосуддя давала їм шанс: достатньо було формально вклонитися статуї імператора. Батько Перпетуї благав її зректися віри заради дитини, але вона відповіла метафорою про глечик: «Чи може він називатися чимось іншим, ніж він є? Так і я не можу назвати себе ніким іншим, окрім як християнкою».

​За межами арени

​За римським законом, вагітних жінок не могли страчувати. Феліцитата молилася, щоб народити раніше, аби не розлучатися з друзями в останній день. За три дні до ігор вона народила доньку, яку вдочерила інша християнка.
​7 березня 203 року на арені амфітеатру Карфагена відбулося те, що римляни вважали розвагою, а історики — актом відчайдушної гідності. Жінок вивели проти дикої корови. Попри рани та приниження, Перпетуя навіть на арені поправляла зачіску та одяг, демонструючи, що вона не жертва, а переможниця. Коли ж гладіатор-початківець не зміг вбити її з першого разу (його рука здригнулася), вона сама спрямувала його меч до свого горла.

​Чому це важливо для нас?

​Ця подія — не просто релігійний сюжет. Це приклад неймовірної солідарності між представницями різних соціальних верств (аристократки та рабині) та відмови підкорятися державній машині, яка намагається зламати особисті переконання. У світі, де панував патріархат та жорстка ієрархія, ці жінки самі обрали свою долю.

❗️Заборона Telegram не вирішить проблему з вербуванням українців, — Костенко

«Будуть вербувати через Facebook, Instagram, WhatsApp, Viber. Все не заборониш. Тут треба працювати з вразливим населенням, яке вразливе через нестачу коштів, переконання, нерозуміння чи авантюрність. На виході їх чекає тюрма», - заявив він

#історія #постаті
10 лютого 1947 року: Микола Мозговий — маestro української естради з козацьким характером.
​Якщо хтось і втілював поняття «гонор» та «якість» в українській музиці другої половини XX століття, то це був Микола Петрович Мозговий. Це не був просто співак чи композитор — це був справжній важковаговик сцени, який терпіти не міг несмаку, «шароварщини» та дешевої популярності .

​Мозговий народився на Хмельниччині, і його творчий шлях — це історія про те, як зробити українську пісню сучасною, потужною та елітарною.
​Чому його роль у культурі неоціненна?
​Автор золотих хітів: Його пісні — «Рідний край», «Минає день, минає ніч», «Зачаруй нас, любове» — стали частиною національного ДНК. Коли сам Мозговий виконували ці речі, це був рівень кращих світових зразків поп-музики, але з неповторною українською душею .
​Борця за якість: Микола Петрович був відомий своїм вкрай гострим язиком і непримиренністю до «фонограмщиків». Він відкрито критикував тодішній шоу-бізнес, не боячись зіпсувати стосунки з впливовими людьми. Для нього сцена була святинею, де не місце фальші .
​Педагог та організатор: Він керував палацом «Україна», викладав, заснував фестиваль імені Володимира Івасюка. Мозговий робив усе, щоб українське мистецтво не виглядало провінційним додатком до москви, а було самодостатнім і величним.

​Постать Мозгового — це про масштаб. Він був великим у всьому: у голосі, у фізичній присутності, у своїх переконаннях. Його сарказм щодо нездар став легендарним, а його лірика — вічною .

​Сьогодні, коли ми чуємо його пісні, ми відчуваємо ту саму гідність, яку він проніс крізь усе життя. Мозговий довів: українська естрада може бути інтелектуальною, пристрасною і водночас неймовірно популярною без жодних загравань із «низькими жанрами».

https://youtu.be/KMs0f7JLYm0?si=w1TUvLDxW9gvh4L3

#історія #постаті
10 лютого 1895 року: Василь Вишиваний — ерцгерцог, який став українським повстанцем.
Історія Вільгельма Франца фон Габсбурга-Лотаринзького — це готовий сценарій для голлівудської драми про пошук ідентичності та незламну вірність ідеалам. Нащадок однієї з наймогутніших монарших династій Європи, який міг спокійно жити в розкоші віденських палаців, обрав шлях боротьби за незалежність України. І це не була примха — це був свідомий вибір серця .

Його шлях до українства розпочався з юнацької цікавості та подорожей Гуцульщиною. Коли Вільгельм очолив сотню у складі Легіону Українських Січових Стрільців, він не просто командував — він вивчив мову, почав писати вірші українською під псевдонімом Василь Вишиваний і носив вишиванку під військовим мундиром .

Чому його постать є знаковою?
Символічний лідер: У часи Першої світової та Української революції його розглядали як потенційного кандидата на український престол у разі встановлення монархії. Він мав величезний авторитет серед вояків, які називали його «наш Василь» .
Принциповість: Навіть після поразки визвольних змагань він не припинив займатися «українським питанням» в еміграції. Він відмовився від легкого життя, обравши натомість роль дипломата та розвідника для українського підпілля.
Трагічний фінал: У 1947 році він був викрадений радянськими спецслужбами у Відні. Слідчі в москві (а згодом у Києві) не могли зрозуміти: навіщо австрійському принцу здалася та Україна? Його катували, але він не видав жодного контакту, розмовляючи з допитувачами виключно українською мовою. Василь Вишиваний помер у київській тюремній лікарні (Лук'янівська в'язниця) у 1948 році, так і не зрадивши свою нову Батьківщину .

Василь Вишиваний — це яскравий приклад того, що українцем не обов'язково народитися, українцем можна стати за переконаннями. Його історія — це ляпас усім імперським міфам про те, що Україна — це «штучний проект». Коли навіть європейські принци йдуть на смерть за її свободу, питання про «штучність» відпадає саме собою.
Саркастично, але саме той, хто мав право на корону імперії, став одним із найвідданіших ворогів цієї ж імперії в її радянській подобі. Людина честі, чиє ім'я довгий час намагалися викреслити з пам'яті, нарешті повертається до пантеону національних героїв .

«Секс-імперія» Епштейна була «пасткою КГБ»: у тисячах файлів — згадки путіна й москви, а російських дівчат використовували для збору компромату — Daily Mail.
За переконанням джерел у розвідці, Джеффрі Епштейн керував “найбільшою у світі операцією з використання сексуальної пастки” від імені КГБ.
Файли містять 1 056 документів із згадуванням путіна та 9 629 документів, у яких фігурує москва.
Епштейн навіть зміг отримати аудієнції з путіним уже після свого засудження у 2008 році за залучення неповнолітньої до проституції.
Джерела вважають, що це може пояснювати, чому Епштейн вів надзвичайно розкішний спосіб життя, який не відповідав його кар’єрі фінансиста.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Вашій увазі аудіозапис розмови голови фракції «Слуга Народу» Давида Арахамії з народним депутатом України від цієї ж фракції Ігорем Копитіним, якого НАБУ використало як «торпеду» проти голови парламентської фракції «Батьківщина» Юлії Тимошенко.
На аудіозапису Давид Арахамія переконує Ігоря Копитіна здійснити провокацію щодо Юлії Тимошенко заради збереження монобільшості «Слуги Народу», існуванню якої, зі слів Давида Георгієвича, нібито загрожувала Юлія Володимирівна. Мова йде про усунення політичного опонента шляхом провокації, відкриття кримінального провадження НАБУ та САП і навіть можливого арешту.
Існує переконання, що Офіс Генерального прокурора та Державне бюро розслідувань мають порушити кримінальне провадження за фактом публікації цього аудіозапису, провести відповідну експертизу та встановити його автентичність, після чого притягнути до кримінальної відповідальності осіб, причетних до цієї провокації.
Аудіозапис було отримано вчора ввечері від народного депутата України з фракції «Слуга Народу», близького до Ігоря Копитіна. З цього приводу заявляється готовність надати всі необхідні покази правоохоронним органам України.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #речі
Чайний пакетик: Велика дегустація, яку зіпсувала економія
​Якщо чайна церемонія в Японії — це високе мистецтво та медитація, то чайний пакетик — це швидке побачення в Тіндері. Він не вимагає від вас порцелянового сервізу чи знання дзен-буддизму; йому достатньо окропу та вашого бажання «вдарити по гальмах» на п'ять хвилин. Але як ми дійшли від вишуканого листя до пилу в паперовому конвертику?

​ Випадковість, що стала каноном

Як і багато геніальних речей (пеніцилін чи ваші улюблені джинси), чайний пакетик з’явився завдяки помилці. У 1904 році (за іншими даними — у 1908-му) американський імпортер чаю Томас Салліван вирішив зекономити на тарі. Замість того, щоб розсилати клієнтам дорогі та важкі бляшанки з дегустаційними зразками, він розфасував чай у маленькі шовкові мішечки.
​Клієнти, не довго думаючи, вирішили, що це новий дизайнерський лайфгак, і почали макати мішечки прямо в чашки. Коли Салліван дізнався про це, він був шокований, але замовлення посипалися градом. Людська лінь вкотре перемогла традиції.

​ Еволюція: Від шовку до туалетного паперу (майже)

Шовк був дорогим задоволенням, тому незабаром його замінили на марлю, а пізніше — на спеціальний папір з волокон манільської коноплі. Під час Другої світової війни, коли метал для заварників став дефіцитом, пакетик остаточно захопив світ. Саме тоді він отримав свою класичну форму та ниточку з ярликом — щоб ви не обпікали пальці, намагаючись виловити «потопельника» ложкою.

​ Міф про «чайний пил»

Існує стійке переконання, що в пакетики змітають усе те, що залишилося на підлозі чайної фабрики після робочої зміни. Це міф лише частково. Насправді там використовується фаннінгс (дрібна фракція) — це справді найдрібніші частинки чайного листа. Вони заварюються миттєво і дають міцний колір, але, на жаль, швидко втрачають ефірні олії. Тож пакетик — це чайний «еспресо»: швидко, жорстко і без зайвих реверансів.

​ Символ епохи

Сьогодні чайний пакетик — це маніфест нашого темпу життя. Ми не маємо часу чекати, поки розкриється лист сорту «Колодязь Дракона», нам треба кофеїн тут і зараз. Пакетик став настільки звичним, що ми навіть не помічаємо, як він став найпопулярнішим предметом дизайну у світі.

​ Тож, коли ви наступного разу будете безжально вичавлювати пакетик ложкою об стінку чашки (що, до речі, вважається моветоном серед естетів), згадайте Томаса Саллівана. Він просто хотів зекономити пару центів, а натомість створив головний ранковий ритуал планети.

#дати #свята
Святитель Марк Ефеський: Той, хто сказав «ні» цілому світу.
Коли у 1439 році на Ферраро-Флорентійському соборі вся візантійська еліта — від імператора до патріарха — схилилася перед волею Папи Римського заради політичного порятунку згасаючої імперії, знайшлася лише одна людина, яка відмовилася поставити свій підпис під унією. Це був митрополит Марк Ефеський. Його самотній опір став символом того, що істину не можна обміняти на військову допомогу чи геополітичні вигоди.

Марк Ефеський був блискучим інтелектуалом свого часу. Коли Візантія опинилася на межі загибелі під ударами османів, Захід запропонував допомогу в обмін на релігійне підпорядкування. Для більшості політиків це здавалося розумним компромісом. Але для Марка питання віровчення були фундаментальними: він вважав, що зрада принципів заради виживання — це шлях до духовної смерті, яка гірша за фізичне завоювання.

Його непохитність на соборі була настільки вражаючою, що коли Папа Євгеній IV побачив відсутність підпису Марка під актом унії, він розчаровано вигукнув: «Отже, ми нічого не досягли». І він мав рацію: повернувшись до Константинополя, Марк став духовним лідером опору. Народ підтримав саме його, а не «дипломатичних» єпископів, що призвело до фактичного краху унії ще до падіння міста.

У православній традиції його називають «Атлантом православ'я». Він довів, що одна людина може протистояти системі, якщо за нею стоїть переконання. Його життя — це урок про те, що існують речі, якими не можна торгувати навіть під загрозою катастрофи. Для нього єдність церкви була можливою лише в істині, а не в політичному диктаті.

Пам'ять святителя Марка Ефеського — це не лише про релігійні догмати. Це про внутрішній стержень і відвагу залишатися собою, коли всі навколо обирають шлях найменшого опору. Він залишився в історії як «совість Візантії», що не здригнулася перед лицем неминучого.