• Война в Украине — не «чужая»: почему Иран уже использует российский опыт против Израиля — «מעריב»

    Это не про Европу и не про «далёкий конфликт».
    Война в Украине превратилась в живую лабораторию современной войны, за результатами которой внимательно следят враги Израиля.

    Такой вывод делает израильское издание «Маарив» 13 декабря 2025 года в аналитической колонке Давида бен Баста.
    Ключевая мысль автора заключается в том, что в глобальном мире не существует «дальних» войн, а уроки, извлечённые из войны в Украине, уже используются противниками Израиля.

    В колонке отмечается, что Иран изучает российский боевой опыт — массовое применение дронов, радиоэлектронную борьбу, децентрализованное управление войсками и адаптацию к затяжным конфликтам.
    Ослабленная войной россия, как указывает автор, всё больше зависит от Тегерана, и эта зависимость начинает отражаться на региональной безопасности, включая Израиль.

    Также в анализе Маарив подчёркивается, что ослабление роли россии в Сирии, рост свободы действий Ирана и «Хизбаллы», а также расползание современного оружия с украинского фронта формируют новые угрозы для Ближнего Востока.

    Опасность аналитической нейтральности (позиция НАновости)
    В анализе Маарив сознательно избегается оценка моральной стороны войны в Украине: не называется агрессор и не обозначается ответственность сторон. Такой подход можно объяснить стремлением сохранить аналитическую дистанцию, однако он несёт серьёзные риски. Когда агрессия не называется напрямую, война превращается в абстрактное «столкновение сторон», что размывает причины конфликта и облегчает заимствование его методов. Для Израиля это особенно опасно: подобная нейтральность нормализует насилие и играет на руку тем режимам и структурам, которые затем применяют полученный опыт у его границ.

    НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱
    https://nikk.agency/vojna-v-ukraine-ne-chuzhaya/

    А как вы считаете: Израиль сегодня учится быстрее своих врагов — или всё ещё реагирует на угрозы постфактум?

    #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine
    Война в Украине — не «чужая»: почему Иран уже использует российский опыт против Израиля — «מעריב» Это не про Европу и не про «далёкий конфликт». Война в Украине превратилась в живую лабораторию современной войны, за результатами которой внимательно следят враги Израиля. Такой вывод делает израильское издание «Маарив» 13 декабря 2025 года в аналитической колонке Давида бен Баста. Ключевая мысль автора заключается в том, что в глобальном мире не существует «дальних» войн, а уроки, извлечённые из войны в Украине, уже используются противниками Израиля. В колонке отмечается, что Иран изучает российский боевой опыт — массовое применение дронов, радиоэлектронную борьбу, децентрализованное управление войсками и адаптацию к затяжным конфликтам. Ослабленная войной россия, как указывает автор, всё больше зависит от Тегерана, и эта зависимость начинает отражаться на региональной безопасности, включая Израиль. Также в анализе Маарив подчёркивается, что ослабление роли россии в Сирии, рост свободы действий Ирана и «Хизбаллы», а также расползание современного оружия с украинского фронта формируют новые угрозы для Ближнего Востока. Опасность аналитической нейтральности (позиция НАновости) В анализе Маарив сознательно избегается оценка моральной стороны войны в Украине: не называется агрессор и не обозначается ответственность сторон. Такой подход можно объяснить стремлением сохранить аналитическую дистанцию, однако он несёт серьёзные риски. Когда агрессия не называется напрямую, война превращается в абстрактное «столкновение сторон», что размывает причины конфликта и облегчает заимствование его методов. Для Израиля это особенно опасно: подобная нейтральность нормализует насилие и играет на руку тем режимам и структурам, которые затем применяют полученный опыт у его границ. НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 https://nikk.agency/vojna-v-ukraine-ne-chuzhaya/ А как вы считаете: Израиль сегодня учится быстрее своих врагов — или всё ещё реагирует на угрозы постфактум? #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine
    NIKK.AGENCY
    Война в Украине - не «чужая»: почему Иран уже использует российский опыт против Израиля - "מעריב" - НАновости - новости Израиля
    Война между Россией и Украиной давно перестала быть региональным конфликтом. Она влияет не только на Европу, но и напрямую затрагивает безопасность - НАновости - новости Израиля - Суббота, 13 декабря, 2025, 21:54
    51views
  • #поезія
    Тим, хто відвернулись від тебе — подякуй...
    Подякуй тихо, без докору і злості,
    бо вони зробили для тебе більше,
    ніж усі красиві слова, сказані колись...

    Вони більше не плюють тобі в душу,
    не ріжуть серце своєю байдужістю,
    не крадуть у тебе спокій
    і не топчуть твоїх світлих намірів.

    Їхня відсутність — теж подарунок.
    Бо з порожнього місця
    може вирости щось нове:
    чисте, тепле, справжнє.

    І твоя душа вдихне легше,
    коли позаду залишаться ті,
    хто не бачив у тобі цінності.

    Нехай ідуть.
    Хто був випадковим — відпаде.
    Хто справжній — знайде дорогу назад.
    А ти ж бо знаєш:
    деколи вилікуватися можна
    лише звільнившись від тих,
    хто не знав, як тебе берегти.

    Калина Прус
    #поезія Тим, хто відвернулись від тебе — подякуй... Подякуй тихо, без докору і злості, бо вони зробили для тебе більше, ніж усі красиві слова, сказані колись... Вони більше не плюють тобі в душу, не ріжуть серце своєю байдужістю, не крадуть у тебе спокій і не топчуть твоїх світлих намірів. Їхня відсутність — теж подарунок. Бо з порожнього місця може вирости щось нове: чисте, тепле, справжнє. І твоя душа вдихне легше, коли позаду залишаться ті, хто не бачив у тобі цінності. Нехай ідуть. Хто був випадковим — відпаде. Хто справжній — знайде дорогу назад. А ти ж бо знаєш: деколи вилікуватися можна лише звільнившись від тих, хто не знав, як тебе берегти. Калина Прус
    51views
  • Кінець року — це про дивну суміш втоми, сорому й надії, яку ми боїмося озвучити.

    Ми всі мріяли, що цей рік буде легшим.
    Що хоч щось складеться. Що війна дасть нам ковток повітря. Але багато надій так і залишилися десь між сиренами, роботою, виживанням і спробами «триматися». І в грудні цей тягар особливо помітний: ніби маєш добігти до фінішу, але сил уже майже немає.

    І ще цей внутрішній тиск: «Будь продуктивною, наповненою, успішною… навіть під час війни».
    Наче ти маєш бігти марафон у бронежилеті іще й посміхатись, щоб нікого не засмутити.

    І є інше, про що рідко говорять уголос. Сором.
    Сором за те, що ти інколи можеш радіти.
    Сміятись. Їсти торт, слухати музику, обіймати близьких.
    Сором, що твоє життя — триває. І водночас сором за те, що не можеш бути «достатньо живою», бо провина стискає груди і не дозволяє дозволити собі щастя.

    Як психолог, я скажу щось дуже просте й дуже важливе:
    Людське життя не зобов’язане зупинятися, коли навколо темрява. Ми не стаємо менш співчутливими, якщо дозволяємо собі жити.

    Психіка так влаштована: вона шукає мікроклапани радості, щоб витримати реальність. Щоб не зламатись. Щоб не вигоріти остаточно. І якщо ти сміялась цього року — ти не зрадила нікого.
    Якщо ти втомилась — ти не слабка.
    Якщо надії не справдилися — це не про твою «недостатність», а про надмір світу навколо.

    Ми всі зараз живемо на межі можливостей нервової системи. І в кінці року нам потрібне не «піджену себе», а дозвіл: на відпочинок, на ніжність, на паузу, на життя. Нам потрібен не новий план, а нове співчуття до себе.

    Тому якщо ти доповзаєш до грудня — ти вже зробила надможливе. Цей рік ти прожила, не закрившись, не зникнувши, не зламавшись.
    Це і є сила.

    І, можливо, найчесніше, що ми можемо побажати собі зараз — не «стати кращими», а стати до себе добрішими.
    Кінець року — це про дивну суміш втоми, сорому й надії, яку ми боїмося озвучити. Ми всі мріяли, що цей рік буде легшим. Що хоч щось складеться. Що війна дасть нам ковток повітря. Але багато надій так і залишилися десь між сиренами, роботою, виживанням і спробами «триматися». І в грудні цей тягар особливо помітний: ніби маєш добігти до фінішу, але сил уже майже немає. І ще цей внутрішній тиск: «Будь продуктивною, наповненою, успішною… навіть під час війни». Наче ти маєш бігти марафон у бронежилеті іще й посміхатись, щоб нікого не засмутити. І є інше, про що рідко говорять уголос. Сором. Сором за те, що ти інколи можеш радіти. Сміятись. Їсти торт, слухати музику, обіймати близьких. Сором, що твоє життя — триває. І водночас сором за те, що не можеш бути «достатньо живою», бо провина стискає груди і не дозволяє дозволити собі щастя. Як психолог, я скажу щось дуже просте й дуже важливе: Людське життя не зобов’язане зупинятися, коли навколо темрява. Ми не стаємо менш співчутливими, якщо дозволяємо собі жити. Психіка так влаштована: вона шукає мікроклапани радості, щоб витримати реальність. Щоб не зламатись. Щоб не вигоріти остаточно. І якщо ти сміялась цього року — ти не зрадила нікого. Якщо ти втомилась — ти не слабка. Якщо надії не справдилися — це не про твою «недостатність», а про надмір світу навколо. Ми всі зараз живемо на межі можливостей нервової системи. І в кінці року нам потрібне не «піджену себе», а дозвіл: на відпочинок, на ніжність, на паузу, на життя. Нам потрібен не новий план, а нове співчуття до себе. Тому якщо ти доповзаєш до грудня — ти вже зробила надможливе. Цей рік ти прожила, не закрившись, не зникнувши, не зламавшись. Це і є сила. І, можливо, найчесніше, що ми можемо побажати собі зараз — не «стати кращими», а стати до себе добрішими.
    84views
  • ПАМ'ЯТІ ГЕРОЯ
    Старший солдат Микола Клименко на псевдо Пересвіт поліг 15 березня 2022 року в Маріуполі. Він зазнав смертельного осколкового поранення. Воїну було 26 років.

    Микола народився 20 березня 1995 року в селищі Іванків на Київщині. Навчався в школі №1, займався карате та посідав призові місця на змаганнях різного рівня.

    «Ніколи не сидів на місці. Постійно шукав себе, пробував нове, легко знаходив спільну мову з людьми. Любив спорт: карате, академічну греблю, біг. Цікавився біографіями героїв і намагався брати з них приклад», – розповіла мати Світлана.

    Після 8 класу він вступив до Броварського вищого училища фізичної культури за спеціальністю «академічна гребля», незабаром став КМС. Опанував у Київському фаховому коледжі зв’язку фах кабельника, а в університеті імені Бориса Грінченка – професію вчителя фізкультури. У студентські роки захопився бігом на довгі дистанції та триатлоном, долав напівмарафони.

    Не завершивши третій курс, долучився до полку «Азов», де став стрільцем-гранатометником.

    «З початком війни у 2014 році син вирішив піти захищати Україну. На нього вплинуло й бажання наслідувати історичних діячів, які боролися за державність», – сказала Світлана.

    Пересвіт був товариським, багато жартував, його знали в усьому «Азові». Миколу нагородили медаллю «Захиснику Маріуполя» та відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».

    «У грудні 2021 року, коли був у відпустці, сказав, що буде війна. Ми злякалися, а він відповів, що пожартував», – поділилася мати.

    У 2022-му в Маріуполі ходив у рейди, знешкоджував техніку противника, що заходила в місто, та брав полонених.

    «1 квітня, у перший день деокупації Іванкова, я дізналася про загибель сина. Про це повідомила тітка, якій вдалося додзвонитися до родичів. Я здала ДНК, і згодом підтвердили збіг, – сказала Світлана.

    «Я завжди пам’ятатиму його з усмішкою. Він був життєрадісним, привітним і завжди готовим допомогти», – додала мати.

    У березні 2023 року Миколу поховали на «Новому кладовищі» в Іванкові.

    Посмертно його нагородили орденом «За мужність» III ступеня. У Іванкові вулицю Розважівську перейменували на його честь.

    У воїна залишилися мати та брат.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    ПАМ'ЯТІ ГЕРОЯ Старший солдат Микола Клименко на псевдо Пересвіт поліг 15 березня 2022 року в Маріуполі. Він зазнав смертельного осколкового поранення. Воїну було 26 років. Микола народився 20 березня 1995 року в селищі Іванків на Київщині. Навчався в школі №1, займався карате та посідав призові місця на змаганнях різного рівня. «Ніколи не сидів на місці. Постійно шукав себе, пробував нове, легко знаходив спільну мову з людьми. Любив спорт: карате, академічну греблю, біг. Цікавився біографіями героїв і намагався брати з них приклад», – розповіла мати Світлана. Після 8 класу він вступив до Броварського вищого училища фізичної культури за спеціальністю «академічна гребля», незабаром став КМС. Опанував у Київському фаховому коледжі зв’язку фах кабельника, а в університеті імені Бориса Грінченка – професію вчителя фізкультури. У студентські роки захопився бігом на довгі дистанції та триатлоном, долав напівмарафони. Не завершивши третій курс, долучився до полку «Азов», де став стрільцем-гранатометником. «З початком війни у 2014 році син вирішив піти захищати Україну. На нього вплинуло й бажання наслідувати історичних діячів, які боролися за державність», – сказала Світлана. Пересвіт був товариським, багато жартував, його знали в усьому «Азові». Миколу нагородили медаллю «Захиснику Маріуполя» та відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». «У грудні 2021 року, коли був у відпустці, сказав, що буде війна. Ми злякалися, а він відповів, що пожартував», – поділилася мати. У 2022-му в Маріуполі ходив у рейди, знешкоджував техніку противника, що заходила в місто, та брав полонених. «1 квітня, у перший день деокупації Іванкова, я дізналася про загибель сина. Про це повідомила тітка, якій вдалося додзвонитися до родичів. Я здала ДНК, і згодом підтвердили збіг, – сказала Світлана. «Я завжди пам’ятатиму його з усмішкою. Він був життєрадісним, привітним і завжди готовим допомогти», – додала мати. У березні 2023 року Миколу поховали на «Новому кладовищі» в Іванкові. Посмертно його нагородили орденом «За мужність» III ступеня. У Іванкові вулицю Розважівську перейменували на його честь. У воїна залишилися мати та брат. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    153views
  • День застосунків
    Національний день застосунків (National App Day) відзначається у США 11 грудня — щорічна дата, присвячена сучасним програмним застосункам, які ми використовуємо щодня: на смартфонах, планшетах, у вебсередовищі. Це день-нагадування про вплив цифрових застосунків на наше життя, про розвиток технологій, а також про те, скільки можливостей відкрили й відкривають вони у роботі, навчанні, спілкуванні та навіть дозвіллі.

    Історія та походження свята День застосунків
    Сам термін «app» (скорочено від application) отримав поширення в 1980-х роках.
    З моменту запуску магазинів додатків, як-от App Store від Apple у 2008 році, почався справжній бум мобільних додатків.
    Дата 11 грудня обрана як символічна дата, щоб зупинитися й оцінити роль додатків у сучасному житті.
    Ініціатива святкування була започаткована у 2017 році.
    Чому День застосунків важливий
    Додатки змінили спосіб, яким ми працюємо, навчаємося, відпочиваємо, спілкуємося.
    Вони створюють нові ринки, нові професії, нові підходи до розв’язання повсякденних задач (наприклад: покупка продуктів, медитація, фінанси, тренування, навчання, сповіщення про повітряну небезпеку тощо).
    Святкування такого дня — це можливість задуматися над цифровою грамотністю, безпекою, етикою використання додатків (наприклад, скільки ми дозволяємо додаткам збирати інформацію, як балансувати час).
    Для розробників і стартапів це день визнання їхньої праці, нових ідей, інновацій.
    Як відзначити День застосунків
    Перегляньте свій телефон чи планшет: які програми ви використовуєте регулярно, які встановлені, але не використовуєте? Видаліть зайве, знайдіть нове корисне.
    Спробуйте завантажити застосунок, який раніше не використовували (наприклад для навчання, хобі, розвитку).
    Поділіться у соцмережах своїми улюбленими застосунками із хештегом #NationalAppDay чи просто з коментарем, чому саме цей додаток корисний.
    Якщо ви розробник або працюєте із технологіями — влаштуйте невеликий воркшоп чи зустріч, де обговорять: «Як застосунки змінили наше життя?»
    Зверніть увагу на безпеку: оновлення додатків, налаштування дозволів, видалити те, що більше не потрібне.
    День застосунків — це день, коли ми визнаємо, наскільки глибоко технології увійшли у наше життя. Цей день дає шанс не лише подякувати розробникам, а і задуматися: як ми використовуємо технології, чи керуємо ними, чи вони керують нами.

    День застосунків Національний день застосунків (National App Day) відзначається у США 11 грудня — щорічна дата, присвячена сучасним програмним застосункам, які ми використовуємо щодня: на смартфонах, планшетах, у вебсередовищі. Це день-нагадування про вплив цифрових застосунків на наше життя, про розвиток технологій, а також про те, скільки можливостей відкрили й відкривають вони у роботі, навчанні, спілкуванні та навіть дозвіллі. Історія та походження свята День застосунків Сам термін «app» (скорочено від application) отримав поширення в 1980-х роках. З моменту запуску магазинів додатків, як-от App Store від Apple у 2008 році, почався справжній бум мобільних додатків. Дата 11 грудня обрана як символічна дата, щоб зупинитися й оцінити роль додатків у сучасному житті. Ініціатива святкування була започаткована у 2017 році. Чому День застосунків важливий Додатки змінили спосіб, яким ми працюємо, навчаємося, відпочиваємо, спілкуємося. Вони створюють нові ринки, нові професії, нові підходи до розв’язання повсякденних задач (наприклад: покупка продуктів, медитація, фінанси, тренування, навчання, сповіщення про повітряну небезпеку тощо). Святкування такого дня — це можливість задуматися над цифровою грамотністю, безпекою, етикою використання додатків (наприклад, скільки ми дозволяємо додаткам збирати інформацію, як балансувати час). Для розробників і стартапів це день визнання їхньої праці, нових ідей, інновацій. Як відзначити День застосунків Перегляньте свій телефон чи планшет: які програми ви використовуєте регулярно, які встановлені, але не використовуєте? Видаліть зайве, знайдіть нове корисне. Спробуйте завантажити застосунок, який раніше не використовували (наприклад для навчання, хобі, розвитку). Поділіться у соцмережах своїми улюбленими застосунками із хештегом #NationalAppDay чи просто з коментарем, чому саме цей додаток корисний. Якщо ви розробник або працюєте із технологіями — влаштуйте невеликий воркшоп чи зустріч, де обговорять: «Як застосунки змінили наше життя?» Зверніть увагу на безпеку: оновлення додатків, налаштування дозволів, видалити те, що більше не потрібне. День застосунків — це день, коли ми визнаємо, наскільки глибоко технології увійшли у наше життя. Цей день дає шанс не лише подякувати розробникам, а і задуматися: як ми використовуємо технології, чи керуємо ними, чи вони керують нами.
    245views
  • 🇺🇦Прочитайте Павла Тичину зараз! Актуально...аж холоне кров.

    Я єсть народ, якого Правди сила
    ніким звойована ще не була.
    Яка біда мене, яка чума косила! —
    а сила знову розцвіла.
    Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
    Щоб жить — я всі кайдани розірву.
    Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
    бо я живу.
    Московіє! Мене ти пожирала,
    як вішала моїх дочок, синів
    і як залізо, хліб та вугіль крала…
    О, як твій дух осатанів!
    Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? —
    та, подавившись, падаєш в траву…
    Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
    бо я живу.
    Я єсть народ, якого Правди сила
    ніким звойована ще не була.
    Яка біда мене, яка чума косила! —
    а сила знову розцвіла.
    Сини мої, незламні українці,
    я буду вас за подвиг прославлять,—
    ідіть батькам на допомогу й жінці,
    дітей з ярма спішіте визволять!
    На слобожанських нивах, на подільських,
    на Чорнім морі — я прошу, молю! —
    вбивайте ворогів, злодюг кремлівських,
    вбивайте без жалю!
    Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
    гляджу їх, мов пшеницю ярову.
    Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
    бо я живу.
    Повстань! І з ран — нове життя заколоситься,
    що з нього світ весь буде подивлять,
    яка земля! яке зерно! росиця! —
    Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать!
    І я сіяю, крильми розгортаюсь,
    своїх орлів скликаю, кличу, зву…
    Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
    бо я живу.
    Ще буде: неба чистої блакиті,
    добробут в нас підніметься, як ртуть,
    заблискотять косарки в житі,
    заводи загудуть…
    І я життям багатим розсвітаюсь,
    пущу над сонцем хмарку, як брову…
    Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
    бо я живу.
    Я єсть народ, якого Правди сила
    ніким звойована ще не була.
    Яка біда мене, яка чума косила! —
    а сила знову розцвіла.
    Кремлівська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
    Тобі ж кладу я дошку гробову!
    Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
    бо я живу.

    🖊️ Павло Тичина

    P S. Це оригінал.
    🇺🇦Прочитайте Павла Тичину зараз! Актуально...аж холоне кров. Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла. Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить — я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Московіє! Мене ти пожирала, як вішала моїх дочок, синів і як залізо, хліб та вугіль крала… О, як твій дух осатанів! Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? — та, подавившись, падаєш в траву… Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла. Сини мої, незламні українці, я буду вас за подвиг прославлять,— ідіть батькам на допомогу й жінці, дітей з ярма спішіте визволять! На слобожанських нивах, на подільських, на Чорнім морі — я прошу, молю! — вбивайте ворогів, злодюг кремлівських, вбивайте без жалю! Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь, гляджу їх, мов пшеницю ярову. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Повстань! І з ран — нове життя заколоситься, що з нього світ весь буде подивлять, яка земля! яке зерно! росиця! — Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать! І я сіяю, крильми розгортаюсь, своїх орлів скликаю, кличу, зву… Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Ще буде: неба чистої блакиті, добробут в нас підніметься, як ртуть, заблискотять косарки в житі, заводи загудуть… І я життям багатим розсвітаюсь, пущу над сонцем хмарку, як брову… Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла. Кремлівська гидь, тремти! Я розвертаюсь! Тобі ж кладу я дошку гробову! Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. 🖊️ Павло Тичина P S. Це оригінал.
    113views
  • Французький стартап Mistral AI представив нове покоління моделей для програмування — Devstral 2 (123 млрд параметрів) та Devstral Small (24 млрд). Компанія виходить на ринок вайб-кодингу з інструментом Mistral Vibe, що розуміє контекст проєкту та Git-статус https://channeltech.space/ai/mistral-ai-devstral-2-vibe-coding-cli-la...
    Французький стартап Mistral AI представив нове покоління моделей для програмування — Devstral 2 (123 млрд параметрів) та Devstral Small (24 млрд). Компанія виходить на ринок вайб-кодингу з інструментом Mistral Vibe, що розуміє контекст проєкту та Git-статус https://channeltech.space/ai/mistral-ai-devstral-2-vibe-coding-cli-launch/
    CHANNELTECH.SPACE
    Mistral AI представила Devstral 2 та інструмент для вайб-кодингу - Channel Tech
    Mistral AI запустила моделі Devstral 2 та Devstral Small для програмістів, а також CLI-інструмент Mistral Vibe. Огляд можливостей, ціни та системні вимоги.
    72views
  • Ну а що робити?:)

    Що робити, якщо десятиріччями я вкладаюся спати десь між другою та третьою ночера?
    Відповідно, прокидаюся десь ближче до десятої?
    Чом би і ні?
    Якщо в мене є така можливість?:)

    Колись же ж в мене її не було? Й я могла тільки мріяти про те, щоб зранку не вистрілювати з під ковдри, а якісно вильожуватися? Прокидатися природним шляхом?:)

    Робота, потім служба?
    Маленькі діти? Спочатку саморобні, потім ті, яких лелека підвищеної вантажопідйомності мені гуртом приперачив?:)
    Й їхні школи!:)

    Потім матуся…
    Яка останні роки її життя давала мені жжжжару!:)
    Й мій сон був підлаштований під її графік неспання… Та цілодобові волання дурниною…

    Ірина Олександрова проводить серед мене розʼяснюючу роботу з приводу якихось там природних біоритмів?:) Обовʼязкового вкладання у ліжечко у визначений науковцями час?:) Як й чітко зазначений за часом підйом?:)

    Нуууууу…
    По-перше, я не пригадую, щоб колись вона перша за мене в будь-яких месенджерах припинила бути «зелененькою»?:)
    По-друге, прийняту кимось норму сну протягом восьми годин я ж вибираю?:) То які до мене питання?:)

    Чом би і ні?:)
    Спи собі, поки спиться!:)
    Я така, що й вдень легко можу приплющити подушку!:)
    А як по тутешнім часам в нас стабільно трапляються тотальні знеструмлення, то ці денні (вечірні) пересипання стають регулярними!:)

    Найголовне, намити міждупіє, одягти файні труселя та встигнути заснути до початку чергового масованого обссссстрілу?…
    А ще вірити в ЗСУ та ППО, не забувати на них донатити!

    Як (якщо) піднялася вже, то й побігла звершувати!!!:)
    Швиденько, хуткенько, весело та з вогником!:)

    Ной не нив і ти не ний!!!
    Не займаєшся сєкасом, не стогни!!!
    Часу на п…ззззздостраждання та сексуальні позіхання не знаходиться!!!:)
    Бо ще ж тре підлаштуватися під графік вимкнення електрики!!!
    Й переробити все заплановане за той час, поки світло є?
    Й те, що не вимагає наявності світла, поки що в хаті не зовсім темно?:)

    Баба Надя моя все життя примовляла:
    - Аби не було війни…
    Аж дратувала цим…
    - Ну яка війна, баб???

    Ще з 2014 року тепер вже я примовляю:
    - Ніхто невиліковно не хворий? Ніхто не вмирає? Гради за шиворот не падають? Все інше - фігня… Лушпіння від цибулі…

    Хіба я припускала, що не тільки гррради, а ще й кинджжжжали, іссскандери, каллллібри, кабббби, балалайки та ще якийсь там моккккшанський непотріб гепатиме по моїй неньці?

    Щоб вони там всі загубилися, як собака на ярмарку…

    То ж за результатами ранку дійсним доповідаю!

    Придворна зграя годована!
    Яйця впольовані!
    Сніг почищений!
    Літнє взуття заховано!
    Зимне витаскано!
    Взуттєва поличка в тамбурі відпідар…шена!:)
    Сміття з неї та з під неї підметено!
    В хаті також метено, пиляка витерта, підлога з Доместосом мита!
    З газового котлу тріфіліси відтерті!
    Молоко, що молочниця Лідочка зранку на колодязь поставила, до хододильнику занесено, нехай тепер очікує, коли світло ввімкнеться та він запрацює!:)
    Гуртові закупи виконані! Прямо під хвіртку привезені рис, гречка, булгур з макаронними виробами, цукор, олія!
    Все ретельно розміщено!
    Зараз хуткенько їсточки наготую, та й хай собі темніє!
    Ліхтарики заряджені, то книжку читатиму!
    Підвищуватиму свій освітній рівень!:)

    А ще ж вчора не похвалилася???
    Мені зненацька одна добра людина новеньку жильооооточку надіслала!!!
    Й цукерочок від Миколайчика!

    Намріювала собі таку камізельку років пʼять?:)
    Вирішила колись таки придбати!:)
    Бо якщо жіночка довго собі в чомусь відмовляє, вона швидко старіє!:)
    Й довго не могла обрати?:)
    Або з оленями щоб визеруночок був?:)
    Або з орнаментом?:)
    Й хотілося ж обидві!:)
    Та вартість в них…
    Навіть не як крило від Боїнгу, а як Боїнг цілком!:)))

    Орнамент тягаю вже який рік!?
    А олені так й були в загашнику мрійному!!!
    Тепер вони в мене є!!!
    Будуть, як баба Надя моя казала, на вихід!!!

    Ви там як?
    Цілі?
    Ну а що робити?:) Що робити, якщо десятиріччями я вкладаюся спати десь між другою та третьою ночера? Відповідно, прокидаюся десь ближче до десятої? Чом би і ні? Якщо в мене є така можливість?:) Колись же ж в мене її не було? Й я могла тільки мріяти про те, щоб зранку не вистрілювати з під ковдри, а якісно вильожуватися? Прокидатися природним шляхом?:) Робота, потім служба? Маленькі діти? Спочатку саморобні, потім ті, яких лелека підвищеної вантажопідйомності мені гуртом приперачив?:) Й їхні школи!:) Потім матуся… Яка останні роки її життя давала мені жжжжару!:) Й мій сон був підлаштований під її графік неспання… Та цілодобові волання дурниною… Ірина Олександрова проводить серед мене розʼяснюючу роботу з приводу якихось там природних біоритмів?:) Обовʼязкового вкладання у ліжечко у визначений науковцями час?:) Як й чітко зазначений за часом підйом?:) Нуууууу… По-перше, я не пригадую, щоб колись вона перша за мене в будь-яких месенджерах припинила бути «зелененькою»?:) По-друге, прийняту кимось норму сну протягом восьми годин я ж вибираю?:) То які до мене питання?:) Чом би і ні?:) Спи собі, поки спиться!:) Я така, що й вдень легко можу приплющити подушку!:) А як по тутешнім часам в нас стабільно трапляються тотальні знеструмлення, то ці денні (вечірні) пересипання стають регулярними!:) Найголовне, намити міждупіє, одягти файні труселя та встигнути заснути до початку чергового масованого обссссстрілу?… А ще вірити в ЗСУ та ППО, не забувати на них донатити! Як (якщо) піднялася вже, то й побігла звершувати!!!:) Швиденько, хуткенько, весело та з вогником!:) Ной не нив і ти не ний!!! Не займаєшся сєкасом, не стогни!!! Часу на п…ззззздостраждання та сексуальні позіхання не знаходиться!!!:) Бо ще ж тре підлаштуватися під графік вимкнення електрики!!! Й переробити все заплановане за той час, поки світло є? Й те, що не вимагає наявності світла, поки що в хаті не зовсім темно?:) Баба Надя моя все життя примовляла: - Аби не було війни… Аж дратувала цим… - Ну яка війна, баб??? Ще з 2014 року тепер вже я примовляю: - Ніхто невиліковно не хворий? Ніхто не вмирає? Гради за шиворот не падають? Все інше - фігня… Лушпіння від цибулі… Хіба я припускала, що не тільки гррради, а ще й кинджжжжали, іссскандери, каллллібри, кабббби, балалайки та ще якийсь там моккккшанський непотріб гепатиме по моїй неньці? Щоб вони там всі загубилися, як собака на ярмарку… То ж за результатами ранку дійсним доповідаю! Придворна зграя годована! Яйця впольовані! Сніг почищений! Літнє взуття заховано! Зимне витаскано! Взуттєва поличка в тамбурі відпідар…шена!:) Сміття з неї та з під неї підметено! В хаті також метено, пиляка витерта, підлога з Доместосом мита! З газового котлу тріфіліси відтерті! Молоко, що молочниця Лідочка зранку на колодязь поставила, до хододильнику занесено, нехай тепер очікує, коли світло ввімкнеться та він запрацює!:) Гуртові закупи виконані! Прямо під хвіртку привезені рис, гречка, булгур з макаронними виробами, цукор, олія! Все ретельно розміщено! Зараз хуткенько їсточки наготую, та й хай собі темніє! Ліхтарики заряджені, то книжку читатиму! Підвищуватиму свій освітній рівень!:) А ще ж вчора не похвалилася??? Мені зненацька одна добра людина новеньку жильооооточку надіслала!!! Й цукерочок від Миколайчика! Намріювала собі таку камізельку років пʼять?:) Вирішила колись таки придбати!:) Бо якщо жіночка довго собі в чомусь відмовляє, вона швидко старіє!:) Й довго не могла обрати?:) Або з оленями щоб визеруночок був?:) Або з орнаментом?:) Й хотілося ж обидві!:) Та вартість в них… Навіть не як крило від Боїнгу, а як Боїнг цілком!:))) Орнамент тягаю вже який рік!? А олені так й були в загашнику мрійному!!! Тепер вони в мене є!!! Будуть, як баба Надя моя казала, на вихід!!! Ви там як? Цілі?
    278views
  • Іноді душа мусить згоріти до тла —
    не від розпачу, а від правди,
    яка спалює все зайве,
    усе, що ховає справжній голос у тіні.

    У вогні зникають страхи,
    колишні образи шелестять, мов сухе листя,
    і лише жар тримає серце від падіння.

    Та серед попелу народжується тиша —
    чиста, мов перший подих світанку.
    І в цій тиші проростає щось нове,
    сильніше за біль,
    ясніше за вчорашній морок.

    Так душа повертається до себе —
    не зламана,
    а оновлена,
    мов фенікс,
    який знає ціну власному світлу.

    📷 з інтернету
    🖍️ Калина Прус
    Іноді душа мусить згоріти до тла — не від розпачу, а від правди, яка спалює все зайве, усе, що ховає справжній голос у тіні. У вогні зникають страхи, колишні образи шелестять, мов сухе листя, і лише жар тримає серце від падіння. Та серед попелу народжується тиша — чиста, мов перший подих світанку. І в цій тиші проростає щось нове, сильніше за біль, ясніше за вчорашній морок. Так душа повертається до себе — не зламана, а оновлена, мов фенікс, який знає ціну власному світлу. 📷 з інтернету 🖍️ Калина Прус
    Love
    1
    59views
  • #поезія
    Відлетіла осінь з журавлями,
    І прийшла до нас уже зима...
    Сіє сум і сирість над полями
    Та садами мрячки сиза мла.
    Засумує сойка тоскним криком,
    Блисне сріблом голубе крило.
    Щось, неначе привидом безликим
    Підійшло й за плечі обняло.
    Щось неначе у мені змінилось
    Чи на інший рівень перейшло.
    І навіки втраченим лишилось
    З снів дитинства сонячне тепло.
    Це не просто сум, бо це - тривога,
    Це – ще не розказані жалі,
    Це – оте, що підкосило ноги,
    Що мене прибило до ріллі.
    Що мені забило подих в серці,
    Що поміж зірок розіп’яло.
    Ніби кошеня, об руку треться,
    Та від нього ніби крига – зло...
    Щось тривожно на душі занадто,
    Щось вночі розбуркує від снів.
    Чи втікати в зиму мені варто
    Від оцих сумних і збляклих днів?
    Що зима? Зима – полотна чисті,
    На яких немов на аркуші
    Можна написати променисті,
    Радісні, нові вірші.
    Ніби вкотре Богом дана спроба –
    Ось що є мені оця зима.
    Щось нове, нового кроку проба,
    Без якої й завтрього нема!

    Ольга Соколовська
    #поезія Відлетіла осінь з журавлями, І прийшла до нас уже зима... Сіє сум і сирість над полями Та садами мрячки сиза мла. Засумує сойка тоскним криком, Блисне сріблом голубе крило. Щось, неначе привидом безликим Підійшло й за плечі обняло. Щось неначе у мені змінилось Чи на інший рівень перейшло. І навіки втраченим лишилось З снів дитинства сонячне тепло. Це не просто сум, бо це - тривога, Це – ще не розказані жалі, Це – оте, що підкосило ноги, Що мене прибило до ріллі. Що мені забило подих в серці, Що поміж зірок розіп’яло. Ніби кошеня, об руку треться, Та від нього ніби крига – зло... Щось тривожно на душі занадто, Щось вночі розбуркує від снів. Чи втікати в зиму мені варто Від оцих сумних і збляклих днів? Що зима? Зима – полотна чисті, На яких немов на аркуші Можна написати променисті, Радісні, нові вірші. Ніби вкотре Богом дана спроба – Ось що є мені оця зима. Щось нове, нового кроку проба, Без якої й завтрього нема! Ольга Соколовська
    Like
    Love
    2
    135views
More Results