#дати #свята
День різдвяного светра (National Ugly Christmas Sweater Day або Christmas Jumper Day) — це неофіційне, але надзвичайно популярне свято, яке, хоча й не має фіксованої дати, часто відзначається саме в середині грудня (зазвичай, у другу або третю п'ятницю грудня). Це день, коли люди добровільно та з гумором одягають найяскравіші, найсмішніші та іноді відверто «потворні» светри, прикрашені оленями, Сантами, сніговиками, дзвіночками та помпонами.

Історія Моди на «Кітч» 🧶

Традиція носити светри з різдвяними візерунками виникла на Заході (особливо у Великій Британії та США) ще у 1950-х роках, але тоді вони не вважалися «потворними», а були просто частиною святкового одягу.
Відродження та Іронія: Справжній бум «потворних» різдвяних светрів припав на 2000-ні роки, коли ця мода була реанімована як іронічний тренд. Люди почали шукати вживані, старомодні або навмисно кітчеві в'язані вироби.
Кіноіндустрія: Велику роль у популяризації зіграв кінематограф. Зокрема, сцена, де актор Колін Ферт з'являється у безглуздому светрі з оленем у фільмі «Щоденник Бріджит Джонс» (2001), стала культовою.

Мета Святкування 🎉

Основна мета цього дня — це не лише веселощі, але й благодійність:
Гумор і Тімбілдінг: Це чудова нагода розслабитися, посміятися над собою та зміцнити командний дух на роботі або у школі. Корпоративні вечірки з конкурсами на «найпотворніший» светр стали звичайним явищем.
Благодійність: У багатьох країнах, особливо у Великій Британії, День різдвяного светра (зокрема, Save the Children’s Christmas Jumper Day) використовується для збору коштів. Учасники роблять невеликі пожертви за право прийти на роботу в яскравому светрі.

Сучасний Тренд

Сьогодні виробники створюють різдвяні светри з дедалі більшою фантазією: вони світяться, видають звуки, мають вбудовані гірлянди чи навіть 3D-елементи. Це свято стало невід'ємною частиною сучасної підготовки до Різдва, привносячи легкість та безтурботність у передноворічну метушню.

🦿Оборонцю Маріуполя встановили один із найкращих протезів у світі — Genium X3

Захисник Маріуполя Дмитро Машкін внаслідок тяжкого поранення у Маріуполі втратив ногу. Він пройшов полон, а після повернення довелося провести реампутацію кінцівки. Попри все це він навчився ходити на механічному протезі та повернувся на службу. Але тепер він має протез, що поверне йому повноту руху.

Сучасний протез четвертого рівня Дмитро отримав завдяки співпраці проєкту Ріната Ахметова «Серце Азовсталі» та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Спільними зусиллями вони забезпечили придбання протезу, його налаштування та повний супровід у реабілітації. Genium X3 дозволяє бігати, кататися на велосипеді та вести активне життя. Дмитро вже проходить тренування та мріє знову ганяти на велосипедах разом з дітьми.

Наша мета — максимально повернути якість життя кожному оборонцю Маріуполя, — каже директорка «Серця Азовсталі» Ксенія Сухова.

Два лиходії, одна мета, — обкладинка німецького Der Spiegel.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Міжнародний день “Хеві-метал”
12 грудня світове суспільство відзначає цікаве свято – Міжнародний день хеві-металу (International Day of Heavy Metal).

Хеві-метал
International Day of Heavy Metal – одне з найбільш популярних свят шанувальників важкого металу. Цей музичний жанр з’явився у 60-70-х роках минулого сторіччя завдяки музичним колективам Led Zeppelin, Deep Purple, Black Sabbath та поклав початок для формування багатьох напрямів року. Серед легендарних колективів хеві-метал любов’ю шанувальників користуються видатні групи Iron Maiden, Judas Priest, Manowar, Motorhead, Accept, що пережили розквіт у 1980-х роках.

Історія заснування події
Свято «Хеві-метал» було створене за ініціативи британця Айрона Метью Коллінза, завзятого фаната важкої музики. Чоловік намагався обрати дату, що добре запам’ятовується. Отже, перше свято відбулося 12.12.12 – у 12-й день 12-го місяця 2012-го року. З цього почалася традиція щорічного святкування дня «Хеві-метал».

🤔Від “не можна нічого” до “можна все, якщо знати як

📎Раніше: пельмені з сметаною, вареники з маслом, хліб з цукром і молоком, іриски «Кис-кис», батон з варенням, пиріжки з вишнею, шоколадка на десерт.
І знаєте що?
Це було КОРИСНО, модно, молодіжно і схвалено бабусею!😎
Діти — як струночки, діди до 90+ ганяли на город і на танці, а слово «ортрексія» звучало як назва інопланетної раси.

📎А зараз:
🔴О БОЖЕ, ВУГЛЕВОДИ ПІСЛЯ 18:00!
🔴Цукор = рак!
🔴Хліб = смерть!
🔴Сметана = сразу +5 кг на гузенце! 😱
🔴Люди сидять на кефірі з селерою, плачуть в салат і ходять до психолога, бо «я зірвалася на пиріжок».

🤡За 50 років ми що, мутацію пережили чи просто TikTok геном підмінив? 🤡

🤦‍♂️А найгірше, що ви робите своєму тілу — це НЕ цукор і НЕ булки.
Це ваша вічна біганина за «як схуднути за 7 днів без голоду і з гарантією».

🤌Але є один простий і дорослий хід, який все міняє:
📌Просто розберіться раз і назавжди, як насправді працює ваше тіло і що реально лежить у тих продуктах, які ви кладете собі в рот.
📌Прочитайте склад на етикетці, зрозумійте, що таке інсулін, енергетичний баланс, гормони голоду й ситості — і вся ця магія «заборонених продуктів» розсиплеться, як дешевий рілс.
Знання > будь-якого марафону🧠

➡️Тоді ви перестанете боятися маминих котлет і зрозумієте, що можна їсти і пельмені і торт і борщ зі сметаною — і при цьому бути стрункою без психів.

Це коли:
✅в гості йдеш і їси олів’є без драми
✅котлети мами — це любов, а не «зрив»
✅на день народження — шматок торта і щастя в очах
✅алкоголь? Якщо хочеться — то можна і світ не впаде🥂

✏️Дівчина мені недавно написала: мало не розлучилася з чоловіком, бо «він мене годувати хоче, а я на сушці».
❌Рілси і марафони — небезпечніше за цигарки, реально.

❤️Тож давайте по-чесному:
Жити треба СМАЧНО і КОМФОРТНО.
Є інший шлях — без самокатувань, заборон,а просто з розумінням, як все працює. І він працює краще за всі ваші «-10 кг за місяць».

😏А інакше старість зустрінете худющою, але з обличчям «я прожила життя на гречці» і жалем, що не розібралися раніше😏

📌Виводьте себе з секти марафонів і страждань.
Життя одне, а пельмені смачні. 🥟❤️

Гарного дня всім, хто зараз жує бутер з ковбаскою(але якісною) і не відчуває провини💋

Звідки взялося слово «гривня»? У Київській Русі це була не монета, а важкий металевий обруч на шию. Саме його вага стала першою «валютою», а зливки-гривні — основою торгівлі. Сучасна назва наших грошей має стародавнє коріння й символізує тяглість української державності.

#історія #події
📚 Коли освіта була привілеєм: Відкриття Полтавського інституту шляхетних дівчат.
Сьогодні, 12 грудня, ми згадуємо подію, що мала значний вплив на розвиток освіти та культури на Лівобережній Україні. У 1818 році в Полтаві було урочисто відкрито Інститут шляхетних дівчат (офіційна назва: Полтавський інститут шляхетних дівіц).
Це був один із перших на теренах сучасної України середніх навчальних закладів закритого типу для жінок, що походили з дворянських родин (шляхти). Відкриття інституту стало можливо завдяки значним пожертвам місцевого дворянства.

Мета та зміст навчання:
Інститут був створений для того, щоб «виховати достойних дружин і матерів». Програма навчання була всебічною і включала як загальноосвітні, так і вишукані предмети:
Обов'язкові: Закон Божий, іноземні мови (французька, німецька), географія, історія.
«Жіночі» предмети: Домашнє господарство, рукоділля, світські манери та етикет.
Мистецтво: Музика, танці, співи, малювання. 🎨
Дівчата жили та навчалися на повному пансіоні, що було типово для тогочасних закритих закладів.
Історична будівля:
Спочатку інститут розміщувався у пристосованих приміщеннях, але згодом для нього було збудовано величний архітектурний комплекс у стилі класицизму. Будівля, яку спроєктував відомий архітектор Л. Ф. Шарлемань, і досі є однією з архітектурних перлин Полтави.

Спадок і значення:
Хоча доступ до такої освіти мали лише привілейовані стани, інститут відіграв важливу роль у формуванні української інтелігенції XIX століття. Він функціонував аж до подій 1917 року. Сьогодні в цій історичній будівлі розташований Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», продовжуючи освітні традиції міста.

Сто років.
Сьогодні «Металіст» святкує свій сотий день народження.
І це не просто ювілей клубу. Це ювілей частини Харкова. Частини нас із вами.

Покоління харків’ян виросли разом із цією командою.
Хтось уперше прийшов на футбол ще дитиною, тримаючись за батькову руку.
Хтось втрачав голос на фан-секторі.
Хтось плакав від поразок і обіймав незнайомих людей після голів на останніх хвилинах.

Для всіх, хто бодай раз стояв на трибунах і жив кожну секунду гри – від тиші перед ударом до шаленої радості перемоги, – «Металіст» давно означає більше, ніж футбол.
Це – Харків.
Це – наша пам’ять, наші емоції, наш біль і наша радість, які залишаються на все життя.

За сто років «Металіст» проходив через усе.
Тріумфи, коли місто не спало до ранку.
Провальні сезони, коли боліло всім.
Нові склади, нові керівники, нові епохи.
Але одна річ не змінювалася ніколи: «Металіст» завжди вмів об’єднувати Харків.
Так, як не здатне більше нічого.

На трибунах цього клубу виростав характер міста.
Сміливий. Азартний. Упертий.
Вірний своїм, вірний синьо-жовтим кольорам.
Тим, що на гербі, на прапорі, на футболках – і в серці.

Війна поставила на паузу багато речей.
Стадіон, який десятиліттями був серцем спортивного Харкова, майже чотири роки чекає.
Чекає гравців. Чекає вболівальників. Чекає повернення життя на трибуни.

Але це – не забуття.
Ми зберігаємо стадіон. Дбаємо про нього.
Щоб у день, коли це стане можливим, він був готовий.
Готовий до великого повернення, до великого відродження.

Наш «Металіст» сьогодні змушений тренуватися в іншому місті.
Але команда залишається харківською.
По духу. По характеру. По ДНК.
Вона працює, тримається, бореться за результат.
І саме тому я впевнений: найяскравіші сторінки історії клубу – не в минулому. Вони – попереду.

Обов’язково прийде момент.
Момент, коли стадіон знову загуде так, що його почують всюди.
Коли Харків знову підведеться в єдиному пориві.
Коли тисячі голосів закричать одночасно за свою команду, за своє місто, за свою перемогу.

Сто років «Металісту» – це не крапка. Це – кома.
Продовження буде. І воно буде яскравим!

Зі століттям тебе, рідний «Металісте»!
Дякую за силу.
Дякую за гордість.
Дякую за те, що стільки років б’єшся за Харків – і разом із Харковом.

Всесвітній день хворого на бронхіальну астму
Щорічно 11 грудня відзначається Всесвітній день хворого на бронхіальну астму. Ця подія не є офіційною. World Asthma Day – офіційно встановлена подія відзначається у травні.

Історія заснування Всесвітнього дня хворого на бронхіальну астму
Відповідний день засновано у 1998 році за ініціативи Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я та приурочено до Всесвітньої наради з профілактики та боротьби з астмою, яка проходила в Барселоні.


Бронхіальна астма
Бронхіальна астма – це хронічна хвороба, яка характеризується нападами задухи та хрипами різного ступеню частоти й важкості. Найчастіше захворювання фіксують у дітей та молоді. Статистика говорить, що 10% дітей страждають на астму, хворих дорослих менше – 5%. Екологія дуже сильно впливає на захворюваність бронхіальною астмою, саме тому відсоток хворих серед жителів сільської місцевості нижче, ніж у жителів міста майже на півтора відсотка.

Мета заснування події
Всесвітній день хворого на бронхіальну астму створений задля підвищення освіченості пацієнтів, медичного персоналу та суспільства загалом, покращення медичної допомоги хворим та привернення уваги до цієї хронічної хвороби.

До речі, в Україні діє програма «Доступні ліки» на певні медичні ліки для хворих на бронхіальну астму, за якою можна отримати потрібні медикаментозні засоби безкоштовно чи за невелику плату.

#історія події
🌍 Створення ЮНІСЕФ для дітей, зруйнованих війною.
11 грудня 1946 року — через рік після закінчення Другої світової війни, Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй (ООН) ухвалила доленосне рішення: заснувати Міжнародний надзвичайний дитячий фонд ООН (United Nations International Children’s Emergency Fund), відомий світові за своєю незмінною абревіатурою ЮНІСЕФ (UNICEF).

Місія Надзвичайної Допомоги

Створення ЮНІСЕФ було прямим і необхідним кроком у відповідь на гуманітарну катастрофу, яка охопила Європу та Китай. Мільйони дітей залишилися сиротами, голодували, страждали від хвороб і браку одягу.
Первинна Мета: Головна місія Фонду полягала у наданні екстреної допомоги дітям та матерям у країнах, що найбільше постраждали від війни, незалежно від того, яку роль ці країни відігравали у конфлікті.
Ключова Допомога: У перші роки діяльність ЮНІСЕФ була зосереджена на доставці критично важливих ресурсів, зокрема:
Продуктів харчування (наприклад, молока).
Ліків та вакцин (наприклад, для боротьби з туберкульозом).
Одягу та іншої гуманітарної допомоги.

Еволюція Мандату

Спочатку ЮНІСЕФ створювався як тимчасова організація, оскільки передбачалося, що його місія буде вичерпана після відновлення Європи. Однак у 1950 році Генеральна Асамблея ООН визнала, що потреби дітей світу є постійними та глобальними.
1953 рік: ЮНІСЕФ став постійною частиною системи ООН. Слова "Міжнародний" та "Надзвичайний" (International Emergency) були вилучені з повної назви, але популярна абревіатура UNICEF залишилася.
Нова Філософія: Фонд переорієнтувався з надзвичайної допомоги на довгострокові програми розвитку та захисту прав дітей у всьому світі, особливо у країнах, що розвиваються.

Нобелівська Премія та Світове Визнання

У 1965 році ЮНІСЕФ отримав Нобелівську премію миру за свою роботу, яка демонструвала, як людство може об’єднатися для захисту найуразливіших громадян. Сьогодні ЮНІСЕФ працює у понад 190 країнах, включаючи Україну (де офіс Фонду відкрито з 1997 року), захищаючи право кожної дитини на виживання, освіту та захист від насильства. 😇