7️⃣5️⃣ років виповнюється сьогодні заслуженому тренеру України, авторитетному футбольному фахівцю Мирону Богдановичу МАРКЕВИЧУ. На тренерському містку він досягав успіху зі львівськими «Карпатами», харківським «Металістом», із «Дніпром» грав у фіналі Ліги Європи УЄФА. Вітаємо Вас, Мироне Богдановичу! Зичимо Вам міцного здоров’я, мирного неба, родинного затишку, невичерпного оптимізму, сил та наснаги для підкорення нових вершин! Нехай доля й надалі буде прихильною до Вас, даруючи радість і незрадливу удачу! #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#історія #речі 🔑 Дверний ключ: Металевий охоронець нашого «я». Ключ — це, мабуть, найбільш інтимний предмет, який ми щодня носимо в кишені. Він є фізичним кордоном між зовнішнім світом, повним хаосу, та нашим приватним простором. Історія ключа — це не про залізо, а про еволюцію поняття власності та довіри. Перші ключі та замки з'явилися понад 4000 років тому у Стародавньому Єгипті. Вони були дерев’яними та настільки громіздкими (іноді до півметра завдовжки), що їх доводилося носити на плечі, як весло. Принцип був простим: дерев’яні штифти всередині замка падали в отвори засува, а ключ зі спеціальними зубцями мав їх підняти, щоб звільнити механізм. 🛠️ Від важкої ноші до витонченого металу Справжню революцію здійснили давні римляни. Саме вони почали виготовляти замки та ключі з металу (заліза та бронзи). Оскільки римляни цінували статус, вони вигадали носити маленькі ключі на пальцях у вигляді перснів. Це було не лише зручно, а й демонструвало оточуючим: «Я настільки багатий, що маю скриню зі скарбами, яку треба замикати». У Середньовіччі ключі стали справжніми витворами мистецтва. Ковалі змагалися у складності візерунків на голівках ключів, перетворюючи їх на герби або готичні собори. Однак безпека залишалася низькою — більшість замків можна було відкрити простою відмичкою, доки в 1861 році Лайнус Єйл-молодший не запатентував циліндровий замок із плоским ключем. Це той самий тип ключа, яким більшість із нас користується донині. 🛡️ Критичний погляд: Чому ми все ще їм довіряємо? Парадокс ключа полягає в тому, що він дає нам відчуття безпеки, яке часто є ілюзорним. Будь-який механічний замок можна зламати. Ключ — це радше «соціальний контракт»: він каже іншим, що вхід сюди заборонено без дозволу господаря. Сьогодні ми спостерігаємо захід ери металевих ключів — їх витісняють відбитки пальців, FaceID та цифрові коди. Але чи будемо ми відчувати таку ж гордість, отримуючи «цифровий доступ» до нової квартири, як відчували наші предки, тримаючи в руках важкий металевий символ влади? Ключ завжди був чимось більшим, ніж інструмент. Це символ розгадки, доступу до знань та серця іншої людини. 🗝️ Порада від «Історії речей»: ніколи не залишайте ключ у замку зсередини, якщо хочете, щоб світ вас не турбував. І пам’ятайте: найскладніші двері відкриваються не силою, а правильно підібраним підходом.

#історія #постаті Микола Бажан: Поет-енциклопедист між молотом та ковадлом 📚🏛️ 1 лютого 1904 року народився Микола Бажан — постать настільки ж масштабна, наскільки й суперечлива. Інтелектуал найвищого ґатунку, він зумів вижити в роки сталінського терору, не втративши при цьому поетичного генія, хоча ціною цього виживання часто ставали компроміси з владою. Від футуризму до академізму Молодий Бажан починав як зухвалий футурист, учень Михайля Семенка. Його ранні поезії — це вибух образів, металевий ритм міста та філософська складність. Проте з початком 30-х років, коли навколо почали зникати друзі та колеги, Бажан був змушений «одягнути» маску радянського академіка. 🎭🛡️ Чому його внесок неоціненний? Майстер перекладу: Бажан подарував українському читачеві «Витязя в тигровій шкурі» Шота Руставелі, твори Данте, Гете, Міцкевича та Рільке. Його переклади — це не просто копії, це повноцінне життя світових шедеврів в українському мовному просторі. 🌍📖 Рятівник культури: Очолюючи редакцію Української Радянської Енциклопедії, він зробив усе можливе, щоб зберегти хоча б частину правдивої інформації про українських діячів, яких система намагалася викреслити з пам'яті. Філософська лірика: Навіть у найскладніші часи він писав цикли («Будівлі», «Гетто в Умані»), які вражали глибиною думки та багатством мови, що виходила далеко за межі соцреалізму. Казус Нобелівської премії У 1970 році видатний славіст Омелян Пріцак висунув Бажана на здобуття Нобелівської премії з літератури. Бажан, розуміючи, що в москві цього не пробачать, надіслав ввічливу відмову, посилаючись на свій поважний вік і стан здоров'я. Це був жест не слабкості, а тверезого розрахунку — він знав ціну радянського «визнання». 🎖️🚫 Микола Бажан залишився в історії як людина, що збудувала інтелектуальний міст між українською культурою та світовим контекстом, попри всі барикади та цензуру.

#історія #речі 📎 Скріпка: Гнучкий шедевр офісного мінімалізму. ​Якщо ви шукаєте ідеальний пристрій, який неможливо вдосконалити, подивіться на свою скріпку. Це один із небагатьох предметів, чия форма настільки досконало відповідає функції, що за останні 130 років вона практично не змінилася. Скріпка — це символ того, як велика проблема вирішується одним витонченим рухом дроту. ​До кінця XIX століття папери скріплювали шпильками (що кололи пальці), стрічками (що вимагали прорізів) або громіздкими затискачами. Офіси того часу нагадували майстерні кравців, де панував хаос із гострих металевих предметів. Світ потребував чогось безболісного та багаторазового. ​🏗️ Народження "Gem" Хоча патентів на гнуті дротики було десятки, світовим стандартом став дизайн "Gem" (з англ. — "коштовний камінь"), який з’явився в Британії близько 1892 року. Його геніальність — у подвійній петлі. Цей дизайн використовує силу пружності металу: ви розсуваєте витки, вставляєте папір, і дріт прагне повернутися в початковий стан, міцно затискаючи аркуші. Жодного проколу, жодної зіпсованої сторінки. ​🇳🇴 Норвезький міф та символ опору Багато хто вважає винахідником скріпки норвежця Юхана Волера (патент 1899 року). Хоча його конструкція була менш зручною, ніж "Gem", саме в Норвегії скріпка стала культовим об'єктом. Під час Другої світової війни, коли нацисти заборонили носити ґудзики та значки з ініціалами короля, норвежці почали чіпляти на лацкани скріпки. Це був мовчазний символ єдності: "ми скріплені разом проти ворога". ​🖇️ Критичний погляд: Найкраща іграшка нудьгуючого офісу За статистикою, лише невелика частина скріпок використовується за прямим призначенням. Решта перетворюється на: ​зубочистки та інструменти для чищення клавіатури; ​замінники кнопок "Reset" на техніці; ​міні-скульптури, створені від нудьги під час довгих телефонних розмов; ​аварійні гачки для одягу. ​Скріпка — це нагадування: іноді, щоб тримати речі разом, не потрібно їх ламати чи проколювати. Достатньо лише трохи гнучкості. ​📎 Порада від «Історії речей»: будьте як скріпка — міцно тримайтеся за важливе, але залишайтеся достатньо гнучкими, щоб не зламатися під тиском обставин.

#історія #речі 🐎 Підкова: Залізне взуття, що змінило мапу світу. Підкова — це не просто символ удачі, який прийнято вішати над дверима. Це винахід, який дозволив цивілізаціям рухатися швидше, воювати ефективніше та годувати мільйони людей. До появи металевого захисту копита були "ахіллесовою п'ятою" будь-якої армії чи каравану: на вологому грунті вони розм’якшувалися, а на камінні — стиралися в кров, перетворюючи могутню тварину на безпорадного пацієнта. Перші спроби захистити копита робили ще стародавні греки та римляни, використовуючи "гіппосандалії" — шкіряні або металеві підошви, що прив'язувалися ременями. Проте справжня революція відбулася близько VI–IX століть, коли люди почали прибивати залізні пластини безпосередньо до рогової стінки копита цвяхами. 🌍 Двигун середньовічної економіки Без підкови не було б лицарства у тому вигляді, як ми його знаємо. Важкоозброєний вершник важить сотні кілограмів; без залізних підков копита коня просто не витримали б такого навантаження на тривалих маршах. Але ще важливіше — підкова дозволила використовувати коней у сільському господарстві на важких глинистих грунтах Північної та Західної Європи. Кінь із підковами працював у рази швидше за вола, що призвело до справжнього продовольчого буму. ⚡ Критичний погляд: Ціна прогресу Ми звикли думати, що підковування — це суто благо. Однак сучасна ветеринарія нагадує: підкова — це "необхідне зло". Вона обмежує природне розширення копита при наступанні, що погіршує кровообіг у нозі. В дикій природі коні прекрасно обходяться без них. Підкова потрібна лише там, де людина змушує тварину працювати понад норму або ходити по штучних покриттях (асфальт, бруківка). Тож "залізне взуття" — це символ не стільки турботи, скільки експлуатації. Сьогодні, коли коні перейшли з розряду основного транспорту в категорію спорту та хобі, підкови стають все більш технологічними: алюмінієвими, пластиковими чи навіть на клею. Але стара добра залізна підкова назавжди залишиться в історії як деталь, що "підкувала" сам прогрес. 🧲 Порада від «Історії речей»: удача приходить не до того, хто просто вішає підкову на стіну, а до того, хто, подібно до коваля, готовий важко працювати з гарячим металом обставин.

#історія #речі 📜 Друкарський станок: Машина, що зламала монополію на істину. До середини XV століття книга була розкішшю, доступною лише обраним. Щоб створити одну копію Біблії, монах-переписувач мав працювати роками, а вартість такої праці дорівнювала вартості невеликого маєтку. Знання були замкнені в монастирських бібліотеках під важкими замками. Все змінилося близько 1440 року, коли німецький винахідник Йоганн Гутенберг представив свій друкарський станок із рухомими літерами. Гутенберг не просто винайшов прес; він створив цілу систему. Він поєднав технологію виноробного преса, олійне чорнило та метод відливання окремих металевих літер (матриць). Це дозволило збирати текст, друкувати сотні однакових сторінок і знову розбирати літери для наступного розділу. 🚀 Перша інформаційна революція Поява станка стала «Інтернетом» Ренесансу. Швидкість поширення ідей зросла в тисячі разів. Якщо раніше церква та монархи могли контролювати кожне написане слово, то тепер листівки та книги розліталися по всій Європі швидше, ніж інквізиція встигала розпалити багаття. Саме завдяки друкарству стали можливими Реформація, Наукова революція та епоха Просвітництва. Без Гутенберга Галілей, Ньютон та Лютер могли б залишитися лише локальними диваками. 🧐 Критичний погляд на «втрату душі» Цікаво, що сучасники Гутенберга сприйняли винахід неоднозначно. Аристократи та колекціонери вважали друковані книги «дешевою підробкою» без душі, позбавленою індивідуальності ручного письма. Існував страх, що доступність знань призведе до хаосу (що частково і сталося через релігійні війни). Але історія розставила все на свої місця: друкарський станок став головним інструментом демократизації світу. Сьогодні, коли ми гортаємо стрічку новин у смартфоні, ми все ще користуємося спадщиною того дерев’яного преса. Гутенберг навчив світ головному: ідея має силу лише тоді, коли вона доступна багатьом. 📖 Порада від «Історії речей»: ніколи не недооцінюйте силу тиражованого слова. Навіть один відбиток може змінити хід історії, якщо він зроблений вчасно і з правильним шрифтом.

#історія #речі 🧮 Абакус: Дерев'яний предок суперкомп'ютера. Коли ми сьогодні натискаємо кнопки на калькуляторі або смартфоні, ми фактично користуємося логікою, яку людство відшліфувало тисячі років тому за допомогою звичайних кісточок та дерев'яної рами. Абакус — це не просто стародавня рахівниця, це перший у світі інструмент, який виніс складні математичні обчислення за межі людського мозку. Перші прототипи з'явилися ще в Месопотамії близько 2700–2300 років до н.е. Це були дошки з піском, де пальцем малювали лінії, а камінці служили одиницями ліку. Саме від латинського слова calculus (маленький камінець) і походить сучасне слово «калькулятор». 🌏 Різні обличчя однієї логіки Кожна цивілізація адаптувала абакус під себе. У Стародавньому Римі це була металева пластина з жолобами. У Китаї з'явився суаньпань (з двома кісточками у верхній частині та п’ятьма у нижній), а в Японії — соробан, який і сьогодні є обов’язковим для вивчення в початковій школі. Японці вірять, що робота з соробаном розвиває не лише логіку, а й візуальну пам'ять: досвідчені рахівники можуть рахувати на «уявному абакусі» швидше, ніж сучасна людина вводить цифри в телефон. ⚖️ Критичний погляд на «застарілість» Існує упередження, що абакус — це музейний експонат, який програє будь-якій електроніці. Проте історія знає дивовижний випадок: у 1946 році в Токіо відбулося змагання між японським майстром соробана Кійоші Мацузакі та американським солдатом Томасом Наном, який використовував найсучаснішу на той момент електричну лічильну машину. У чотирьох раундах із п'яти (додавання, віднімання, ділення та багатоцифрове множення) переміг... соробан. Абакус не потребує батарейок, не глючить і працює так швидко, як рухаються ваші пальці. Сьогодні абакус залишається геніальним тренажером для мозку. Він нагадує нам, що цифри — це не абстрактні символи на екрані, а цілком реальні об'єкти, які можна пересувати, відчувати на дотик і впорядковувати. 🧮 Порада від «Історії речей»: іноді, щоб вирішити велику проблему, її треба розбити на маленькі «кісточки» і пересувати їх по одній. Стародавня математика поганого не порадить.

#дати #свята Міжнародний день ювеліра: Ті, хто приборкує красу та застиглий час 💎🔨 31 січня світ відзначає професійне свято людей, чиї руки перетворюють холодні метали та грубі камені на витвори мистецтва. Міжнародний день ювеліра — це свято майстрів, які поєднують у своїй роботі терпіння хірурга, точність математика та уяву художника. ✨💍 Чому саме сьогодні? Дата обрана не випадково. Саме в січні ювеліри традиційно реєстрували свої клейма, підбивали підсумки річної роботи та готувалися до весняних виставок. Це день вшанування професії, коріння якої сягає вглиб тисячоліть — від прикрас давньоєгипетських фараонів до витончених виробів скіфського золота на теренах України. 🏛️👑 Мистецтво на межі неможливого Робота ювеліра — це не лише про блиск. Це про: Ювелірну точність: Помилка в частку міліметра при огранюванні діаманта може позбавити його ціни та світла. 📐💎 Терпіння: Створення складного кольє може тривати сотні годин кропіткої праці під мікроскопом. ⏳🔬 Традиції та інновації: Сучасні майстри використовують 3D-моделювання та лазерну пайку, але фінальний блиск виробу все одно надає лише жива рука людини. 🔥🖐️ Український слід у золотій історії Україна має надзвичайно потужну ювелірну традицію. Згадайте легендарну Скіфську пектораль — шедевр, який досі вражає світ своєю деталізацією. Наші сучасні ювеліри продовжують цю справу, отримуючи нагороди на міжнародних виставках у Лас-Вегасі та Базелі, поєднуючи національні мотиви з авангардним дизайном. 🇺🇦🥇 Як відзначити? Цей день — чудовий привід згадати про те, що кожна прикраса, яку ми носимо, зберігає в собі частку душі майстра. Ювелірні вироби часто стають сімейними реліквіями, передаючи історію роду крізь покоління. 🧶👵 Сьогодні ми вітаємо тих, хто робить наше життя яскравішим, додаючи йому вишуканості та сяйва. Нехай кожен камінь у їхніх руках знаходить свою ідеальну оправу! 🌟💖

КЗ КОР Центр олімпійської підготовки ПІДТРИМАЙМО НАШОГО СПОРТСМЕНА! «Жорстка Атлетика» разом із французьким спортивним брендом Decathlon оголошують старт традиційної премії Tough Athletics Awards 2025 – щорічного визначення найкращих атлетів року в пʼяти видовищних номінаціях. Серед номінантів на звання «НЕВТОМНИЙ ЛІДЕР РОКУ» броварський метальник списа Артур ФЕЛЬФНЕР! 21-річний Артур ФЕЛЬФНЕР у 2025 році став наймолодшим представником збірної України на чемпіонаті світу в Токіо. Для метальника списа це був уже другий дорослий чемпіонат світу в кар’єрі. Цього разу Артур зупинився на стадії кваліфікації, посівши 17-те місце з результатом 76,13 м. Сезон видався для Артура непростим через проблеми зі здоров’ям, однак навіть за обмеженої кількості стартів він продемонстрував високий рівень. Наш спортсмен став срібним призером командного чемпіонату Європи в Мадриді (80,54 м), захистив титул чемпіона Європи серед молоді (81,14 м) та втретє виграв дорослий чемпіонат України з результатом 80,70 м. Підтримаймо нашого спортсмена за посиланням: https://www.toughathletics.com.ua/.../decathlon-tough.../

Casio готує до випуску дві нові моделі серії GA-2100 з камуфляжним тактичним дизайном — GA-2100CM-5A та GA-2100CM-8A. Годинники отримають інверсійні дисплеї, матові корпуси у відтінках «пустельний пісок» та «сірий тауп» із вкрапленнями металізованої фарби. https://channeltech.space/gadgets/g-shock-ga-2100-military-camouflage-leak/