Дитинство своє згадую увесь день.
З декілька минулих життів тому.

Донбас.
Літо.
Спека.
Мені та моїм двоюрідним братам, Андрійку та Сашкові, доручені важливі справи!

В здоровенних ночвах з пральним порошком Лотос якісно мити щітками яблука з бабиного та дідового саду.
Бо, нагадую, Донбас же ж?
Й яблука не просто брудні?
Яблука аж жирні?
В рудничному липкому пилу!
Такого собі червоно-коричневого кольору.
Бо поруч Макіївський та Донецький металургійні комбінати, Ясиновський та Авдіївський КХЗ.
Про якісь там агломераційні фабрики та шахти я навіть не згадуватиму?:)

А ще ми слоїки мили перед консервацією.
Брудніші за яблука!
Чомусь баба не вимагала від родини їх мити, як тільки їх вміст взимку зʼїдався?
Й вони до наступного літа якісно бруднилися ще й рудничним пилом?

Лотос нам на допомогу!:)))

Ото сьогодні спочатку слоїки намивала!:)
Які все самостійне життя якісно надраювала одразу, як донечко в них проглядати починало!
Але ж три роки жила не сама? Й не зі своїми дітьми?
Співмешканці мої миттям банок не напружували свої організЬми!:)
Нууууу, хуч рудничний пил на Полтавщині відсутній?:) Й те добре?:)

Яблучок синочок два цебра вполював!:) Більше я йому заборонила збирати!:) Й милися ті яблучка без будь-яких додаткових засобів!

Попередню серію моїх консервативних зусиль синочок возиком відтяг у льох!

Ірина Олександрова товкла картоплю й готувала бефстроганов!
Капці прала ще!:)

Донечка на вихідний приїхала!

Вечір вже?
А фінішу й близько нема?:)
Тільки бланширується все те добро!!!

Та прорвуся!
Невсеруся!
Сьогодні закатаю!

Ви там як?
Цілі?