🇺🇦 У холоді та темряві: саме так виглядає життя мешканців найбільшого спального району Харкова Місцеві жителі розповідають, що електроенергію подають із перебоями — інколи лише на кілька годин на добу. З опаленням ситуація трохи краща, але тепло є не всюди стабільно. Люди адаптуються: тримають павербанки, ліхтарики та свічки, економлять заряд і планують справи за графіками подачі світла. Під час відключень частина мешканців йде до пунктів обігріву або закладів, де можна зігрітися, підзарядити гаджети та дізнатися новини.

Почалося!!! Як тільки зʼявилося світло, хуткенько почався не аби який двіж по хаті!!! Рук тільки дві, на жаль! Та й двох ніг якось замало!!! А за півтори години, що світло є, стільки встигнути тре!!! Наскладати в хлібопічку всіх складових на тісто для пиріжків з капусточкою! Бо Ірина Олександрова ж капусти наготувала пів цебра!!!:) Двічи завантажити пралку! Намажити коКлет! Зварити макаронів! То й що… Котлети з одного боку таки припалила!:) Від суцільної багатозадачності проклацала їх перевернути своєчасно! Пралка пропипикала рівнесенько за хвилину до знеструмлення! Порозвішала все! Пиріжки вже смажитиму з туристичним ліхтариком! Та чи вперше? Досвід маю! Який, звісно, не пропʼєш! Джерело безперебійного живлення інтЄрнЄту ще дві години дасть! Ні, вже не дві! Вже годину та сорок хвилин! Невсеремось!!!

Представники ЄП в рамках візиту в Україну прийшли поспілкуватися з журналістами в Києві. Та деякий час провели з ними в темряві при світлі ліхтариків. І були змушені підійматися на 7 поверх без ліфта.

НА БОЛОТА́Х БАВОВНА КВІТНЕ На болота́х бавовна квітне, Радієм з цього ми усі, Бажання наше заповітне – Щоб квітло все в усій красі. На болота́х бавовна квітне, Нам тішить око її цвіт, Ми й слово скажемо привітне, За цим слідкує увесь світ. На болота́х бавовна квітне, Вона, неначе благодать, Це явище усім помітне. Болото треба привітать. На болота́х бавовна квітне, Яскраво так палахкотить, Ну, а болото ж те тендітне, Для них зворушлива ця мить. На болота́х бавовна квітне, Немов ліхтарики горить, Болото немічне, самітне, Але ж бавовна там зори́ть. На болота́х бавовна квітне, Вона – прекрасний дивоцвіт, Насіння в неї перелітне Й туди тягнув його магніт. На болота́х бавовна квітне, Радієм з цьо́го ми усі, За нею інша ще розквітне Для всіх в небаченій красі. 02.01.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1004522

Запрацювало!!! Все геть запрацювало!!! Як тільки світло ввімкнули, все заряджається, гуде та крутиться! Я! Телефон! Ліхтарики! Лампи! Батарейки! Пралка! Хлібопічка в режимі «тісто»! Допікатиму вже в духовці! Бо часу ввімкнення світла на режим випічки не вистачає!

#історія #речі 🕯️ Канделябр: Маніфест світла у темні часи. До того, як Едісон подарував світу лампочку, людина вела щоденну боротьбу з темрявою. Канделябр — це не просто підставка для свічок, це архітектурна спроба приборкати вогонь і змусити його світити яскравіше. Сама назва походить від латинського candela (свічка). Якщо звичайний свічник тримав одну свічку, то канделябр — це «багатозарядний» пристрій, справжня світлова установка минулих епох. 🏛️ Від античності до бароко Перші складні канделябри з’явилися в етрусків та давніх римлян. Це були високі металеві триноги, на які кріпилися лампади або свічки. Але справжній розквіт предмета настав у XVI–XVIII століттях. У палацах епохи бароко та рококо канделябри перетворилися на гігантські скульптури з бронзи, срібла та кришталю. Кількість свічок у канделябрі була прямим маркером багатства. Уявіть: одна якісна воскова свічка у XVIII столітті коштувала стільки, що звичайний робітник не міг дозволити собі палити її весь вечір. Запалити канделябр на 12 або 24 свічки означало буквально «спалювати гроші» заради престижу та краси. 🎭 Атмосфера та театральність Канделябр створював особливий тип освітлення — «живе світло». Воно постійно тремтіло, створюючи глибокі тіні та змушуючи коштовності на сукнях дам сяяти. Саме завдяки канделябрам з'явилася культура вечірніх балів та таємничих розмов. Важкий срібний канделябр також був улюбленим «інструментом» у готичних романах — ним можна було і дорогу підсвітити у темному коридорі, і захиститися від непроханого гостя. 💡 Критичний погляд: Чому він не зник? З появою електрики канделябр мав би стати непотрібним, як і логарифмічна лінійка. Але він вижив, змінивши статус із «джерела світла» на «джерело атмосфери». Ми досі ставимо канделябри на стіл під час романтичної вечері, бо електричне світло занадто раціональне, а вогонь канделябра — емоційний. Він повертає нас у часи, коли вечір був часом для спокою, а не для продовження робочого дня за монітором. Канделябр — це нагадування про те, що навіть у найтемнішу ніч можна створити простір тепла, якщо об'єднати кілька маленьких вогників в одну систему. 🔥 Порада від «Історії речей»: наступного разу, коли вимкнуть світло, не поспішайте вмикати ліхтарик на телефоні. Запаліть свічки у канделябрі — і ви побачите, як звичайна кімната перетворюється на декорацію до історичного фільму.

#історія #речі 🔥 Гасова лампа: Тінь, що навчила світ читати вночі. До середини XIX століття вечори людства виглядали, м'яко кажучи, сутінково. Вибір був небагатий: або смердючі сальні свічки, що плакали жиром на ваші родинні фоліанти, або дорогий китовий жир, заради якого моряки влаштовували кривавий «Мобі Дік» у масштабах океану. Світ чекав на героя, і він прийшов не з плащем, а з аптеки. У 1853 році у Львові (так-так, саме там, де запах кави нині конкурує з історією) двоє фармацевтів — Ігнатій Лукасевич та Ян Зег — вирішили, що нафту можна не лише прикладати до ран, а й перетворювати на щось світле. Вони винайшли метод дистиляції гасу. Проте справжня магія сталася, коли бляхар Адам Братковський сконструював пристрій з товстим ґнотом і скляним циліндром. Скло тут було не для краси — воно створювало тягу, без якої лампа диміла б, як старий паротяг. 💡 Світло як соціальний ліфт Гасова лампа зробила те, що не під силу було жодній революції: вона подарувала бідним людям ніч. Гас був дешевим, і раптом виявилося, що після заходу сонця можна не тільки спати або грішити, а й читати, вчитися чи шити. Це був інтернет того часу — доступ до знань у будь-яку пору доби. Навіть перша термінова хірургічна операція при штучному освітленні була проведена саме під променями гасової лампи. 🦢 Критичний погляд на «теплий ламповий» затишок Сьогодні ми романтизуємо цей предмет: плед, крісло-гойдалка і м’яке жовте світло. Але давайте будемо чесними: гасова лампа — це ще той атракціон. Вона пахне специфічно, вимагає постійної чистки скла від кіптяви («ритуал», який ненавиділи всі діти XIX століття) і має неприємну звичку вибухати, якщо ви вирішите зекономити і наллєте туди сумнівну суміш. Міф про її «безпечність» порівняно зі свічками розсипався рівно в той момент, коли перша лампа перекинулася на солом'яну підлогу. Зараз гасова лампа переїхала на дачі або в антикварні лавки, ставши символом витонченого вінтажу. Але щоразу, коли у вас вимикають світло і ви вмикаєте ліхтарик на смартфоні, згадайте про львівських аптекарів. Вони навчили нас, що навіть найтемніша ніч пасує перед маленькою скляною колбою та дрібкою винахідливості. ✨ Порада від «Історії речей»: іноді, щоб розгледіти істину, не потрібні прожектори — достатньо чистого скла і вчасно підрізаного ґнота.

#дати #свята Міжнародний день захисту персональних даних: Коли Ваше «приватне» справді має залишатися приватним. 28 січня світ відзначає Data Privacy Day. Це не просто чергова дата в календарі для айтішників, а нагадування про те, що в епоху цифрового капіталізму Ваші дані — це «нова нафта», за якою полюють усі: від транснаціональних корпорацій до шахраїв із підворіть даркнету. 🔐💻 Чому саме 28 січня? Дата обрана не випадково. Саме цього дня у 1981 році Рада Європи відкрила для підписання Конвенцію № 108 — перший юридично обов'язковий міжнародний документ, що стосується захисту прав людини при автоматизованій обробці персональних даних. Тоді це здавалося футуристичним кроком, а сьогодні це база нашого виживання в мережі. 📜⚖️ Ви — це не лише ім'я та прізвище Персональні дані сьогодні — це набагато більше, ніж рядок у паспорті. Це: Ваша геолокація (де Ви п'єте каву щоранку). 📍 Ваша історія пошуку (про що Ви тривожитесь о другій ночі). 🔍 Ваші вподобання в покупках та навіть ритм серця на смарт-годиннику. ❤️ Кожен Ваш «лайк» чи безкоштовний тест «Який ти котик за знаком зодіаку» — це цеглинка у Вашому цифровому портреті, який потім використовують для таргетованої реклами або, що гірше, для маніпуляції Вашою думкою. 📱🎯 Цифрова гігієна: Поради, які ми всі ігноруємо (а дарма) Хоча свято закликає бізнес бути прозорим, нам із Вами варто згадати про елементарні правила безпеки: Двофакторна автентифікація (2FA) — це маст-хев. Якщо вона у Вас не підключена, Ви буквально залишаєте двері квартири відчиненими. 🔑🔑 Менеджери паролів. Перестаньте використовувати один пароль для банку, пошти та сайту з рецептами. Перевірка дозволів додатків. Навіщо ліхтарику доступ до Ваших контактів та мікрофона? (Спойлер: щоб продати ці дані рекламодавцям). 🔦🚫 Україна в тренді Для України питання захисту даних стало критичним із початком повномасштабного вторгнення. Кібергігієна перетворилася на частину національної безпеки. Ми вчимося не лише користуватися «Дією», а й розуміти, як працює шифрування та чому не варто переходити за сумнівними посиланнями в месенджерах. 🇺🇦🛡️ Сьогодні — чудовий привід зайти в налаштування приватності своїх соцмереж і нарешті почистити те, що Ви роками дозволяли про себе знати стороннім особам.

⚠️ Пріоритет №1 – телефони, павербанки та ліхтарики: в ДСНС розʼяснили правила заряджання пристроїв у "Пунктах незламності". 🔋Зарядка потужних станцій (типу EcoFlow) може спричинити перевантаження електрогенеруючого обладнання і тоді не зарядиться ніхто. 🔌 Там наголосили, що все залежить від потужності обладнання в конкретному пункті, тож рішення чергові оцінюють окремо по кожній локації. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

#історія #речі Коли Прометей крав вогонь у богів, він явно не розраховував, що за кілька тисячоліть людство запакує цю стихію у пластикову коробочку за двадцять гривень. Запальничка — це тріумф ліні над первісним хаосом: нам більше не треба терти палички чи висікати іскри з кременю, ризикуючи розбити пальці в кров. Достатньо легкого руху великим пальцем, і вуаля — ви володар мікровулкана. 🔥 Перші спроби приборкати вогонь у кишені були, м’яко кажучи, вибухонебезпечними. У 1823 році німецький хімік Йоганн Доберайнер винайшов пристрій, який сьогодні назвали б «кошмаром інженера з техніки безпеки». Його «кресало» працювало на водні, що проходив крізь платинову губку. Штука була розміром з настільну лампу, жахливо смерділа і мала звичку детонувати в найбільш невідповідний момент. Використовувати її для прикурювання сигари було так само пафосно, як і небезпечно. 🧨 Еволюція запальнички зробила крутий поворот на початку XX століття, коли барон Карл Ауер фон Вельсбах запатентував фероцерій — той самий сплав, що дає купу іскор при терті. Це дозволило зробити пристрої компактними. А далі на сцену вийшов Джордж Блейсделл, який у 1932 році створив легендарну Zippo. Він просто хотів зробити запальничку, яка б працювала на вітрі й не виглядала як шматок брухту. Результат? Довічна гарантія і характерне «клік», від якого у колекціонерів і досі виділяється ендорфін. 🌬️ Втім, справжня демократизація вогню сталася у 1973 році, коли компанія BIC випустила першу одноразову запальничку. Це був кінець епохи пафосних металевих аксесуарів і початок ери «Друже, дай вогнику, я потім поверну» (ніхто ніколи не повертає). Сьогодні запальничка — це і робочий інструмент виживальника, і витончений гаджет з USB-зарядкою, і вічний супутник на рок-концертах, де її вогник замінив ліхтарик смартфона (хоча олдскул наполягає на справжньому полум’ї). Тож наступного разу, запалюючи конфорку чи свічку, згадайте Доберайнера: принаймні у вас у руках не воднева бомба. 🕯️🛋️