❗️ Рятувальники показали наслідки російського ракетного удару по житловому сектору на Одещині: загинула жінка, ще одна людина постраждала

На місці влучання виникла пожежа у двоповерховому житловому будинку. Вибуховою хвилею та уламками пошкоджені три домоволодіння.

Друзі, звертаюся до тих, хто втомився просто чекати й ненавидіти. Поки ми емоційно виснажуємося, система ворога продовжує працювати на повну. Але я знайшов інший шлях — шлях глобального впливу, який працює вже сьогодні.
​Ми звикли до того, що війна — це лише залізо. Але є фронт, де вирішується все: свідомість людини. Я особисто довів: якщо відкинути агресію і вийти на рівень глибокого, холодного та людяного діалогу, навіть люди, які працюють у самій системі РФ, починають переосмислювати реальність.
​Це не про братання. Це про розхитування їхньої матриці зсередини. Коли ми говоримо з ними як люди, а не як "вороги з телевізора", їхня пропаганда починає сипатися. Я маю реальний досвід: людина, яка вірила в "спецоперацію", тепер визнає, що в нас війна, і вже планує маршрут через Польщу в Україну, щоб побачити правду на власні очі. Це реальний факт, який підтверджує: людяність — це наша найпотужніша зброя, коли вона використовується стратегічно.
​Закликаю кожного з вас перестати бути лише жертвою обставин. Почніть свідомо і спокійно впливати на свідомість росіян, з якими ви маєте контакти. Якщо кожен з нас почне працювати на цьому рівні, ми розхитаємо їхню систему зсередини ефективніше за будь-які санкції. Не дайте їм шансу звести нас до рівня ненависті. Перемагайте їх розумом і правдою. Це наш фронт, і він починається з нашої свідомості

ХТО Я ТАКИЙ? У МЕНЕ ГЛОБАЛЬНЕ МИСЛЕННЯ.
​Мене часто питають, хто я. Відповідь одна: я людина глобального мислення.
​Що це означає?
У широкому розумінні, глобальне мислення — це здатність бачити світ як єдину систему. Це вміння виходити за межі локальних проблем, розуміти приховані зв’язки між подіями та бачити масштабні процеси, які керують людством. Це відмова від тунельного зору, коли людина зациклена лише на тому, що відбувається в її «дворі».
​Але для мене це конкретна позиція:
​Я бачу, як насправді працює управління в будь-якій країні світу. Я розумію механізми, якими влада намагається впливати на людей, і бачу, на чому тримаються ці системи.
​Саме тому жодна управлінська система — ні в Україні, ні в будь-якій іншій країні світу — не має і ніколи не матиме на мене впливу. Вони намагаються керувати масами, діяти за шаблонами та нав'язувати свої правила, але мій рівень мислення виходить далеко за межі їхніх методів. Я бачу їх наскрізь, і їхні спроби маніпуляцій для мене — порожній звук.
​Я бачу світ без ілюзій і залишаюся абсолютно вільним від будь-якої державної машини. Я не підкоряюся правилам системи, бо я розумію, як вона працює.
​Це моя правда. І так воно є.

͟1͟0͟ ͟н͟а͟й͟м͟и͟л͟о͟з͟в͟у͟ч͟н͟і͟ш͟и͟х͟ ͟у͟к͟р͟а͟ї͟н͟с͟ь͟к͟и͟х͟ ͟с͟л͟і͟в͟.͟
Лебідка
Дане слово має декілька значень — коли йдеться про самку лебедя або спеціальну машину для підіймання і переміщення вантажів. Але найчастіше його вживають у переносному значенні, коли хочуть лагідно звернутися до коханої людини.

Балаканина
Це слово означає багатослівну розмову, яка триває вже тривалий проміжок часу. Крім того, інколи ним хочуть підкреслити довгі розмови та навіть суперечки.

Виднокрай
Лексема має доволі цікаву історію та з’явившись на початку 20 століття, була заборонена радянською владою. Як тоді, так і сьогодні вона означає позначення горизонту.

Манівцем
Найчастіше слово вживають тоді, коли хочуть окреслити обхідні шляхи, якими йде людина замість прямої дороги. Також воно використовується у значенні фразеологізму, коли людина на щось натякає, але не може про це сказати прямо — "говорити манівцями".

Обопільний
Коли між двома закоханими людьми виникають взаємні почуття один до одного, то це можна назвати саме обопільними почуттями.

Слушний
Слово описує те, що є доречним, правильним або відповідає певним умовам чи обставинам. Його також можна використовувати як знак підтвердження чиєїсь правоти.

Млосний
Слово має декілька значень, вживається для опису як фізичного стану слабкості чи нудоти, так і емоційної або чуттєвої атмосфери. Найчастіше його використовують у значенні "п’янкий", "ароматний", "томливий".

Заквітчаний
Слово означає прикрашений квітами. Його часто використовують для опису об’єктів, людей або місць, які мають багато квітів або декоровані квітами.

Легіт
Колись у народі так називали легкий вітерець. Поети ж використовували слово для позначення любові до краси природи.

Краля
Це слово використовують, коли хочуть підкреслити жіночу красу або чарівність. Наприклад, фразу "Вона — справжня краля" можна перекласти як "Вона — справжня красуня".

❗️Потрібне оновлення Кабінету Міністрів. Я вдячний Юлії Свириденко за чітку, стабільну і ефективну роботу на посаді прем'єрки й запропонував очолити новий значимий напрямок у відносинах з ключовим партнером, — Зеленський

Разом з прем'єром буде оновлено весь уряд.

Інші заяви президента:

➡️ Україна змінює свою політичну стратегію. За кожен пріоритетний зовнішньополітичний напрямок відповідатиме конкретна людина зі значним досвідом, яка здатна реалізувати те, про що ми домовляємось на рівні лідерів.

➡️ Будуть також зміни керівників правоохоронних органів.

➡️ Потребує значного посилення вся робота у прифронтових та прикордонних областях України.

➡️ Надзвичайно важливий напрямок — це підготовка до зими, і Україні потрібна готовність до всіх можливих загроз.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Є люди, які ходять у театр. Є ті, що займаються спортом. А є рибалки. У них свої обряди, свої святині, свої заклинання і навіть свої великомученики, які сидітимуть по пояс у холодній воді й уперто віритимуть, що сьогодні точно клюне.

Усе починається з вечора задовго до світанку. Коли нормальні люди ще бачать десятий сон, на кухні рибалки розгортається штаб справжньої спецоперації. Він перевіряє вудки, волосінь, гачки, поплавці, грузила, дзвіночки, приманки, прикормку, термос, складаний стілець, ароматизатори, дощовик, гумові чоботи, запасний дощовик, запасні чоботи і ще двадцять сім речей, про призначення яких знає лише сам рибалка та, мабуть, Господь Бог.

Коли будильник дзвонить о третій ранку, рибалка вже на ногах. На берег він приходить із таким спорядженням, ніби збирається не на карася, а визволяти планету від прибульців або щонайменше полювати на тигра. Якщо підрахувати вагу всього, що він приніс, то легше й дешевше було б узяти саму рибу з магазину. Але це було б надто просто. Де ж тоді романтика?І Oсь починається полювання. Рибалка сідає і завмирає. Людина, яка вдома не може п'ять хвилин вислухати дружину без телефону в руках, раптом стає пам'ятником терпінню. Минає година, дві, три... З боку здається, що людина медитує. Насправді ж вона веде жорстку психологічну дуель із карасем. Світ може закінчитися, метеорит — упасти, цивілізація — зникнути, але якщо в цей момент клюне, він про це дізнається останнім.

Десь там, під водою, риба живе своїм спокійним життям. Вона просто прокинулася, хотіла поснідати, поплавати серед латаття або мовчки подивитися на водорості. Але ні. На неї вже чатують. Перед її носом починає звисати підозріло смачний черв'як. Їй пропонують його так настирливо, що будь-який продавець на базарі позаздрив би. — Безкоштовно? — думає риба. І саме ця думка вже століттями губить не лише людей.

І ось... поплавок здригнувся. Усе! Серце калатає так, ніби на тому кінці сидить щонайменше крокодил або морське чудовисько. Підсікання з таким завзяттям, що ледь не тріщить вудлище! Боротьба! Адреналін! І урочистий вигук, який чути на сусідньому березі:— Є! Оце звір!Нарешті перемога. Щоправда, переможений важить менше, ніж ключі від квартири або бутерброд, який рибалка з'їв дорогою до водойми. Карась дивиться на рибалку своїми круглими очима, ніби хоче сказати: Серйозно? Ви привезли півмагазину спорядження, прокинулися серед ночі й просиділи чотири години, щоб упіймати мене?Але рибалка вже абсолютно щасливий. Він фотографує здобич із різних ракурсів, потім фотографується разом із нею і терміново телефонує друзям: «Бачив би ти, який кабан!».

Далі починається найцікавіше. До вечора ця риба у спогадах трохи підростає. Через тиждень вона збільшується вдвічі й уже ледь не вириває вудку з рук. А до зими вона перетворюється на підводного велетня, який мало не перевертав човен і дивився на героя поглядом морського дракона. І найдивніше, що всі інші рибалки уважно слухають і кивають. Вони знають, що це неправда, але мовчать. Бо в кожного в запасі є свій карась, який колись важив кілограмів із двадцять.

Та дивно інше. Рибалка зовсім не сердиться, якщо не впіймає взагалі нічого. Він повертається додому засмаглий, покусаний комарами, втомлений, але абсолютно задоволений, і каже:— Гарно відпочив.
І справді. Здається, що риба тут узагалі ні до чого, і справа була зовсім не в ній. Рибалка їде не за кілограмами м'яса. Йому просто іноді життєво необхідна ця втеча від міської метушні: світанок над тихою водою, запах очерету, гарячий чай із термоса, мовчання, яке нікого не ображає, і наївна, майже дитяча віра, що ось-ось поплавок зникне під водою.А риба... Вона просто працює безкоштовним психотерапевтом без диплома. І, на відміну від людських спеціалістів, бере за свої послуги лише одного необережного черв'яка та ще одну дивну історію, яку ввечері обов'язково розповість своїм малькам:
— Діти, сьогодні я бачила дивну істоту. Сиділа на березі шість годин, мерзла, мовчала, дивилася на воду і ну ду-у-уже хотіла зі мною познайомитися!
--------------------
https://arkush.net/user/16240

Він дуже позитивна людина🥰

✨ Не заздри іншим, закохайся у своє життя і старайся його покращувати. Заздрість - це руйнівне почуття, будь налаштований на творення.
✨ Пам'ятай, що кожна людина унікальна і має свій шлях у житті. Зосередься на своїх цілях і досягненнях, не порівнюй себе з іншими. Розвивай свої таланти, вчися нового, будуй стосунки з людьми на основі поваги та довіри.
✨ Будь вдячний за те, що маєш, і працюй над тим, щоб досягти більшого. Життя прекрасне, насолоджуйся ним і роби його кращим.

ВІЙНА БЕЗ VIP-ЛОЖІ: Як виживала Фінляндія

Ви думаєте, Фінляндія — це мумі-тролі, затишні сауни, соціалізм із людським обличчям і добродушний різдвяний дід у засніженій Лапландії? Залиште ці стерильні казки для глянцевих буклетів. У 1939 році ця ваша еталонна скандинавська демократія була державою відморожених, кровожерливих м'ясників. Печерних дикунів, які пускали в розхід власних громадян із холодною, машинною ефективністю.

Уявіть собі фінського «ухилянта» тієї епохи. Переляканого лісоруба або тендітного студента з Гельсінкі, який раптом усвідомив, що його особисте життя цінніше за шматок промерзлої карельської багнюки. Що він не народжений для війни. Що в нього лапки, тонка душевна організація і взагалі він пацифіст.

Знаєте, що з ним робили?

З ним не вели душерятівних розмов адвокати. Йому не виписували адміністративний штраф. Правозахисники не заламували руки у пресі. Його просто брали за шкірку. Військово-польовий трибунал. Зимовий ліс. Сосна. Короткий наказ. Розстрільна команда, зібрана з його ж учорашніх сусідів. Свинець у потилицю. Тіло в мерзлу яму. Наступний.

За роки Зимової війни та Війни-продовження фіни офіційно шльопнули за вироками трибуналів сотні своїх солдатів та ухилянтів. А скільки було пристрелено на місці, біля бруствера, за боягузтво й паніку, без жодних папірців і протоколів — не знає ніхто. Їхня система примусу не знала жалю. Вона перемелювала людську психіку, вбиваючи в голови один простий рефлекс: крок назад страшніший, ніж крок уперед. Жорстоко? Печерно? Тоталітарно? Абсолютно.

А тепер давайте змахнемо піну цієї гіперболи й подивимося на анатомію фінського дикунства. Подивимося, як працює справжня державна машина, коли на кону стоїть її фізичне, біологічне виживання.

Три з половиною мільйони фінів опинилися сам на сам зі стосімдесятимільйонною радянською імперією. Математика смерті. Нуль шансів на папері. Щоб не перетворитися на чергову радянську республіку з Гулагом та колгоспами, Гельсінкі довелося вивернути країну навиворіт. Вони мобілізували п'ятнадцять відсотків населення. П'ятсот тисяч людей. До строю поставили всіх, хто міг тримати гвинтівку. Це тотальна утилізація генофонду.

Фінам не потрібні були тоновані мікроавтобуси й вуличні облави. Їхньою «бусифікацією» була сама структура суспільства.

У країні працювала організація «Шюцкор» — воєнізована мережа, що обплутала кожен хутір, кожну міську вулицю. Абсолютний, параноїдальний контроль. Ти не міг загубитися. Ти не міг відсидітися на орендованій квартирі. Тебе знали в обличчя. Якщо ти, здоровий мужик, не в окопі — ти ворог. Ти прокажений. Від тебе відвернеться власна родина, з тобою не привітається сусід. Держава створила умови, за яких ухилення стало соціально неможливим. Фінське суспільство перетворилося на один величезний капкан, що саморегулювався і гнав м'ясо на фронт безперебійним конвеєром.

І ось тут постає головне питання політичного реалізму.

Чому ця м'ясорубка не викликала внутрішнього вибуху? Чому озброєні до зубів фіни не розвернули гвинтівки на Гельсінкі? Чому вони не спалили свої призовні пункти, не підняли на вила свій уряд, який послав їх на вірну смерть?

А тому що ця система була справедливою.

Рівність у розподілі смерті. Ось той цемент, який утримував націю від розпаду.

У Фінляндії 1939 року не було концепції економічного бронювання. Ти не міг занести товстий конверт потрібним людям у погонах. Ти не міг відкупитися податками, довівши, що твій бізнес занадто важливий для тилу. Еліта не сиділа по елітних ресторанах, розмірковуючи про патріотизм під колекційне вино.

Син міністра одягав шинель і лягав у сніг. Спадкоємець найбільшого банку отримував гвинтівку і гнив у траншеї на лінії Маннергейма. Студент престижного університету замерзав на смерть поруч із безграмотним наймитом. Професори, депутати, промисловці — усі відправляли своїх дітей в одну й ту саму холодну, криваву багнюку. Фінська еліта стікала кров'ю рівно в тих самих пропорціях, що й фінські низи.

Людина — істота раціональна. Боєць у траншеї, коли на нього пре радянська бронетехніка при мінус сорока, здатен витримати справжнє пекло. Він змириться з обмороженнями. Він змириться з голодом. Він навіть змириться з тим, що його власна держава пригнала його сюди під страхом розстрілу.

Але він змириться з цим лише за однієї умови: якщо праворуч від нього, з відірваною осколком ногою, кричить від болю син мера його міста.

Тільки так працює примус. Якщо правила гри абсолютні, громадянин сприймає їх як стихійне лихо. Як зиму чи смерть. З ними не сперечаються. Їх терплять.

Але щойно держава починає сортувати людей на сорти — система ламається.

Щойно ви вводите прайс-лист на виживання. Щойно ви дозволяєте виродку-мажору кайфувати в безпеці тільки тому, що в нього є потрібна сума або тато в міністерстві. Щойно ви перетворюєте війну на податок для бідних — ви вбиваєте саму ідею держави. Жодний патріотизм не змусить людину вмирати за систему, яка офіційно, на законодавчому рівні визнає її життя дешевшим, ніж життя власника мережі ресторанів.

Якщо в човні пробоїна, а половина пасажирів купує собі право не вичерпувати воду, бо вони «генерують ВВП» — ті, хто махає відром, рано чи пізно кинуть його і почнуть пробивати голови цим пасажирам. Жодного марксизму. Це базова тваринна справедливість.

Фіни вижили не тому, що вони були якимись особливими надлюдьми. І не тому, що їхня демократія була м'якою та пухнастою. У кризу демократія завжди перетворюється на диктатуру. Вони вижили, тому що їхня еліта мала інстинкт самозбереження. Вона закрутила гайки так, що в населення затріщали кістки, але ця різьба була однаковою для всіх.

Жорстко? Так.
Цинічно? Так.
Справедливо? Абсолютно.

🤬рф ударила по заправці в Запоріжжі безпілотником, одна людина загинула, троє — постраждали, — ОВА