Всесвітній день усмішки Про те, що усміхатися корисно, чули всі. Усміхнена людина виглядає молодшою і навіть довше живе. Щира усмішка часто допомагає вирішити складні конфліктні ситуації. Тому не дивно, що у світі існує таке свято — Всесвітній день усмішки (World Smile Day). З’явилося воно не так давно — в 1999 році. Отже, в першу п’ятницю жовтня ми будемо святкуємо черговий Всесвітній день усмішки. Це свято завжди випадає на п’ятницю, бо п’ятниця сама по собі сприяє усмішкам (попереду два вихідних дні), а жовтень у багатьох є початком сезонної депресії (день усмішки має цю депресію прогнати).

#оповідання #ШІ Глава 25. Голос, що проривається Київ. Марія стояла перед заскленими дверима редакції. Вона не була тут з 2021-го, коли ще писала колонки про міське середовище. Тепер — інший світ. Інші теми. Інші межі. Вона вдихнула. Вийняла з сумки блокнот, відкрила на сторінці, де було записано: > «8 січня. Ігор. Брянка. Максим — живий. Неофіційно, але точно.» Вона зайшла. Усередині — знайомий запах кави, паперу, старих моніторів. Ольга сиділа за своїм столом, у светрі з рукавами, закатаними до ліктів. Вона підвела очі, побачила Марію — і застигла. — «Маріє? Ти… Ти повернулась?» — «Не зовсім. Я прийшла. Бо маю щось, що мусить прозвучати.» Ольга мовчки кивнула. Вони сіли в переговорній, за скляною перегородкою. Марія поклала блокнот на стіл. — «Це — не новина. Це — свідчення. Ім’я. Людина. Він — у полоні. Його бачив Ігор, якого обміняли 8 січня. Він сказав: “Максим тримав нас. Не ламався.”» Ольга гортала сторінки. Її пальці тремтіли. Вона зупинилась на цитаті. — «Це сильно. Але без офіційного підтвердження — ми не можемо подати це як факт.» — «Я не прошу сенсацію. Я прошу — голос. Один абзац. Одне ім’я. Щоб він знав, що ми не мовчимо.» Ольга довго дивилась на Марію. Потім сказала: — «Я напишу колонку. Від себе. Як жінка, яка чула. Як журналістка, яка не може мовчати.» Марія кивнула. Її очі були сухі, але глибокі. Вона встала, подякувала, і вийшла — вже не просто з надією, а з дією. * Табір. Максим сидів біля стіни. Артем спав, як завжди — з напіввідкритим ротом, з пальцями, стиснутими в кулак. У дверях з’явився новий — молодий, з розбитою бровою, з очима, які ще не звикли до темряви. — «Ти новий?» — тихо запитав Максим. — «Роман. З Херсона. Привезли вчора.» Максим кивнув. Підійшов ближче. Простягнув шматок паперу — вирваний з упаковки медикаментів. На ньому — кілька слів, написаних олівцем, який він зберігав як талісман. — «Це — лист. До Марії. Якщо тебе обміняють — передай. Якщо не зможеш — спали. Але не загуби.» Роман взяв папір. Дивився довго. Потім сказав: — «Я не знаю, чи мене обміняють. Але якщо так — я передам. Обіцяю.» Максим усміхнувся. Ледь. Як тінь усмішки. — «Це не для мене. Це для неї. Якщо вона знає — я витримаю.» * Київ. Ввечері Марія сиділа вдома. Аліна малювала нову картину — тато на фоні сонця, мама поруч, обіймає. На екрані — колонка Ольги: > «Ми не знаємо, де він. Але ми знаємо, що він був. І що він є. І що його чекають. Це не новина. Це — пам’ять. Це — голос, який мусить звучати.» Марія роздрукувала текст. Склала в конверт. Написала: > «Максиму. Якщо хтось зможе — передайте.» Вона не знала, чи лист дійде. Але знала: він мусить бути написаний. * Табір. Максим лежав. Роман спав поруч, тримаючи папір у руці. Охоронець проходив повз, не звертаючи уваги. Максим дивився в стелю. І думав: > «Я — не тінь. Я — ім’я. І хтось його вимовив.» Далі буде...

Знав, що можу опинитися в лікарні: актор Джонсон пригадав спаринги з Усиком 🫣 Зірковий реслер та актор Двейн "Скеля" Джонсон пригадав, як проходили його спаринги з Олександром Усиком під час зйомок фільму "Незламний" 🗯️ Вперше, коли ми зчепилися, і я відчув його силу, я усвідомив: це небезпечна людина. Зовнішність Усика може бути оманливою, але коли він на рингу, обман стає реальністю. Ти одразу відчуваєш силу в його ногах. Потім ми почали спаринг, відпрацьовували джеби, і він виявився неймовірно швидким. Я тільки й думав, що якщо один із цих ударів пройде – я опинюся в лікарні. ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт @Brovarysport @sports #спорт_sports #brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news

Ліки в Україні продають люди без освіти: через дефіцит кадрів аптеки почали наймати некваліфікованих працівників, - розслідування ЕП 📍За законом лікарські засоби може відпускати лише фармацевт - людина з відповідною освітою. 📍Проте через війну бракує працівників із відповідними дипломами, і аптеки «в сіру» змушені наймати некваліфікованих співробітників. 📍Нестачу кадрів для аптек підтверджують і сервіси пошуку роботи, як-от Work. ua: попит на фармацевтів зростає, а кількість відгуків на вакансії зменшується. 📍Під час війни та через заборону державних перевірок аптеки почали порушувати вимоги щодо освіти продавців ліків. 📍На роботу наймали людей без медичної підготовки, які не розуміють, що пропонують покупцям. 📍У підсумку люди без відповідної кваліфікації можуть видавати навіть рецептурні ліки. 📍Журналісти перевірили, чи можна стати фармацевтом без освіти - три великі мережі відгукнулися на вигадане резюме, підтвердивши, що така практика досі існує. Жах - ці люди можуть виписати такі ліки, наслідки яких для здоров’я важко уявити 🤯 #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Сьогодні день народження у мого друга Олег Костінов. Олег артелерист служить у 43 Окрема Артилерійська Бригаді імені гетьмана Тараса Трясила - командир екіпажу САУ PzH 2000. Його підрозділ зараз на ротації для відновлення і також для відновлення ремонту техніки. Олег мені дуже допомає із зборами багато тубусів надіслав саме Олег, постійно донатить і сьогодні він відкрив збір для ремонту автомобіля. Олег дуже скромна людина і багато потреб закривають самі хлопці - коли збір оголосив Олег це значить що потреба термінова і потребує нашої підтримки. Прошу сьогодні привітати мого друга з днем народження донатом і репостом. Дякую. ТРИСТА ТРИДЦЯТЬ ТРИ ПОСТРІЛ!!! Вибачте мав на увазі ДОНАТТТТТТТТТ!!!!!! Олеже тобі бажаю міцного здоров'я і нарешті випити філіжанку кави на площі Ринок разом із друзями під мирним небом України. 🔗Посилання на конверта https://www.privat24.ua/send/3j5b2 💳Номер картки конверта - 5168752140658504

Це безладно та сиро. ℐ'𝓂 𝒩ℴ 𝒮𝒶𝒾𝓃𝓉 𝓈ℴ𝓇𝓇𝓎 💋✨ Текст пісні про кохання Леді Гаги за участю Тедді Свімса Якщо ви шукаєте досконалості, то ніхто не є святим. 𝒫ℯ𝓇𝒻ℯ𝒸𝓉𝒾ℴ𝓃 не існує. 💋♥️✨ Ми неохайні та сирі, але з щирими серцями. ❤︎︎𝒜𝓈 ℳ𝒶𝓃𝒹ℯ𝓁𝒶 𝒽𝒾𝓂𝓈ℯ𝓁𝒻 𝓈𝒶𝒾𝒹, «Я не святий, хіба що ви думаєте про святого як про грішника, який продовжує намагатися». Я не святий. Я не ангел. 🪽✨ Я людина. -Енні Леннокс L♡︎VE – це не завжди 𝓅ℯ𝓇𝒻ℯ𝒸𝓉. Це не казка і не книжка з казками. І це не завжди дається легко. ♥️ L♡︎VE – це подолання перешкод, подолання викликів, боротьба за те, щоб бути разом, триматися і ніколи не відпускати.♥️

Сьогодні день народження у мого друга Олег Костінов. Олег артелерист служить у 43 Окрема Артилерійська Бригаді імені гетьмана Тараса Трясила - командир екіпажу САУ PzH 2000. Його підрозділ зараз на ротації для відновлення і також для відновлення ремонту техніки. Олег мені дуже допомає із зборами багато тубусів надіслав саме Олег, постійно донатить і сьогодні він відкрив збір для ремонту автомобіля. Олег дуже скромна людина і багато потреб закривають самі хлопці - коли збір оголосив Олег це значить що потреба термінова і потребує нашої підтримки. Прошу сьогодні привітати мого друга з днем народження донатом і репостом. Дякую. ТРИСТА ТРИДЦЯТЬ ТРИ ПОСТРІЛ!!! Вибачте мав на увазі ДОНАТТТТТТТТТ!!!!!! Олеже тобі бажаю міцного здоров'я і нарешті випити філіжанку кави на площі Ринок разом із друзями під мирним небом України. 🔗Посилання на конверта https://www.privat24.ua/send/3j5b2 💳Номер картки конверта - 5168752140658504

Коли 11 вересня 2001 року американський програміст Грейді Курпасі почув новини про літаки, що врізалися у вежі Всесвітнього торгового центру, він облишив усі свої справи та вирушив пішки з нью-йоркського району Квінз до Нижнього Мангеттену. Саме в цій частині міста, що опинилася в епіцентрі атак, мала перебувати його кохана Хісон. Вона вижила, але той день і ті пошуки змінили долю 29-річного Грейді — він вирішив завершити кар'єру програміста та вступив до Корпусу морської піхоти. Став офіцером, служив в Іраку та Афганістані, був поранений, отримав "Пурпурове серце". Після двадцяти років служіння американському народові, у вересні 2021-го капітан Курпасі вийшов у відставку. І, здавалося, мав повернутися до цивільного життя. Але незабаром світ сколихнули новини про повномасштабне вторгнення Росії до України. І Грейді Курпасі вирішив, що його вміння будуть корисними на українській землі. У березні 2022-го року він вже бився з росіянами в Ірпені. А у квітні під час завдання на Херсонщині потрапив під російський обстріл. Останнього бійця, що бачив його живим, росіяни взяли в полон. Понад рік доля Курпасі залишалася невідомою. Навесні 2023-го про його історію дізналася американка Меган Моббс (її батько Кіт Келлог за президента Трампа стане спецпосланцем США з питань України). Вона взяла цю історію близько до серця не лише через громадянство Курпасі: в 2009-му він був стипендіатом Фонду Пета Тіллмана так само, як і сама Моббс чотири роки по тому. Тому вона вирішила провести розслідування, щоб дізнатися долю капітана. І підключила до нього співробітників американського благодійного Фонду Везермана, яким керує Моббс. Фонд Везермана (The Weatherman Foundation) створили американці Елізабет Везерман і Ендрю Дункан. З початком повномасштабного вторгнення Росії вони сконцентрували роботу організації на допомозі українцям через гуманітарні програми. Станом на зараз йдеться вже про суму в 150 мільйонів доларів. Мета цієї статті — саме розповісти про роботу фонду. А історія Грейді Курпасі стала прикладом того, як Фонд слідує своєму принципу — виявляти прогалини та заповнювати їх. Станом на весну 2023 року Фонд розв'язував інші проблеми. Найбільш масштабним їхнім проєктом було створення логістичного центру на румунсько-українському кордоні, звідки більш ніж 70-ти гуманітарним організаціям в Україні доставили понад 10 000 палет допомоги. Однією зі співробітниць, що супроводжувала проєкти, доводила до бенефіціарів гуманітарну допомогу та просто їздила туди, "де складно і страшно", була Ірина Хорошаєва. Тепер її долучили до пошуків Курпасі. 💬 "Ми починали як сліпі кошенята. Це просто була така унікальна справа, яку потрібно було взяти, зробити, закрити і забути", – згадує Хорошаєва. Одного дня пошуки привели її до дверей миколаївського моргу. Там лежали останки бійців, які після деокупації частини Херсонщини забрали з тієї самої ділянки, де прийняла останній бій група Курпасі. І серед них Ірина знайшла бронежилет з його позивним. Проте це була лише частина роботи. Далі потрібно було ідентифікувати рештки тіла — для цього провели кісткову ДНК-експертизу. Зв'язатися з родиною, яка за цей час отримала багато неправдивих повідомлень про долю Грейді. Зрештою репатріювати його. 💬 "В якийсь момент вона [дружина] сказала, що знала: Грейді вже немає. Коли у вас є кохана людина, ви просто знаєте, що її більше немає. Але у них була 13-річна донька. У той час вона була ще зовсім маленька. Для цієї родини дуже важливо було знайти внутрішній спокій та мати змогу поставити крапку в цій історії", – розповідає Моббс, яка разом із рідними зустрічала труну з тілом Курпасі в нью-йоркському аеропорту. Проте виявилося, що це не поодинокий випадок. Що й іншим родинам іноземних бійців, які зникли безвісти або загинули в Україні, теж потрібна допомога. Так Фонд Везермана створив програму для їхньої підтримки. А Хорошаєва більше не займається гуманітарною допомогою — тепер на ній пошук, ідентифікація та репатріація тих, хто не народився в Україні, але віддав за неї своє життя. Детальніше — читайте у матеріалі нижче 👇 📖 https://www.pravda.com.ua/articles/2025/09/29/8000301/

Коли 11 вересня 2001 року американський програміст Грейді Курпасі почув новини про літаки, що врізалися у вежі Всесвітнього торгового центру, він облишив усі свої справи та вирушив пішки з нью-йоркського району Квінз до Нижнього Мангеттену. Саме в цій частині міста, що опинилася в епіцентрі атак, мала перебувати його кохана Хісон. Вона вижила, але той день і ті пошуки змінили долю 29-річного Грейді — він вирішив завершити кар'єру програміста та вступив до Корпусу морської піхоти. Став офіцером, служив в Іраку та Афганістані, був поранений, отримав "Пурпурове серце". Після двадцяти років служіння американському народові, у вересні 2021-го капітан Курпасі вийшов у відставку. І, здавалося, мав повернутися до цивільного життя. Але незабаром світ сколихнули новини про повномасштабне вторгнення Росії до України. І Грейді Курпасі вирішив, що його вміння будуть корисними на українській землі. У березні 2022-го року він вже бився з росіянами в Ірпені. А у квітні під час завдання на Херсонщині потрапив під російський обстріл. Останнього бійця, що бачив його живим, росіяни взяли в полон. Понад рік доля Курпасі залишалася невідомою. Навесні 2023-го про його історію дізналася американка Меган Моббс (її батько Кіт Келлог за президента Трампа стане спецпосланцем США з питань України). Вона взяла цю історію близько до серця не лише через громадянство Курпасі: в 2009-му він був стипендіатом Фонду Пета Тіллмана так само, як і сама Моббс чотири роки по тому. Тому вона вирішила провести розслідування, щоб дізнатися долю капітана. І підключила до нього співробітників американського благодійного Фонду Везермана, яким керує Моббс. Фонд Везермана (The Weatherman Foundation) створили американці Елізабет Везерман і Ендрю Дункан. З початком повномасштабного вторгнення Росії вони сконцентрували роботу організації на допомозі українцям через гуманітарні програми. Станом на зараз йдеться вже про суму в 150 мільйонів доларів. Мета цієї статті — саме розповісти про роботу фонду. А історія Грейді Курпасі стала прикладом того, як Фонд слідує своєму принципу — виявляти прогалини та заповнювати їх. Станом на весну 2023 року Фонд розв'язував інші проблеми. Найбільш масштабним їхнім проєктом було створення логістичного центру на румунсько-українському кордоні, звідки більш ніж 70-ти гуманітарним організаціям в Україні доставили понад 10 000 палет допомоги. Однією зі співробітниць, що супроводжувала проєкти, доводила до бенефіціарів гуманітарну допомогу та просто їздила туди, "де складно і страшно", була Ірина Хорошаєва. Тепер її долучили до пошуків Курпасі. 💬 "Ми починали як сліпі кошенята. Це просто була така унікальна справа, яку потрібно було взяти, зробити, закрити і забути", – згадує Хорошаєва. Одного дня пошуки привели її до дверей миколаївського моргу. Там лежали останки бійців, які після деокупації частини Херсонщини забрали з тієї самої ділянки, де прийняла останній бій група Курпасі. І серед них Ірина знайшла бронежилет з його позивним. Проте це була лише частина роботи. Далі потрібно було ідентифікувати рештки тіла — для цього провели кісткову ДНК-експертизу. Зв'язатися з родиною, яка за цей час отримала багато неправдивих повідомлень про долю Грейді. Зрештою репатріювати його. 💬 "В якийсь момент вона [дружина] сказала, що знала: Грейді вже немає. Коли у вас є кохана людина, ви просто знаєте, що її більше немає. Але у них була 13-річна донька. У той час вона була ще зовсім маленька. Для цієї родини дуже важливо було знайти внутрішній спокій та мати змогу поставити крапку в цій історії", – розповідає Моббс, яка разом із рідними зустрічала труну з тілом Курпасі в нью-йоркському аеропорту. Проте виявилося, що це не поодинокий випадок. Що й іншим родинам іноземних бійців, які зникли безвісти або загинули в Україні, теж потрібна допомога. Так Фонд Везермана створив програму для їхньої підтримки. А Хорошаєва більше не займається гуманітарною допомогою — тепер на ній пошук, ідентифікація та репатріація тих, хто не народився в Україні, але віддав за неї своє життя. Детальніше — читайте у матеріалі нижче 👇 📖 https://www.pravda.com.ua/articles/2025/09/29/8000301/

#поезія Найогидніші очі порожні, Найгрізніше мовчить гроза, Найнікчемніші дурні вельможні, Найпідліша брехлива сльоза. Найпрекрасніша мати щаслива, Найсолодші кохані вуста. Найчистіша душа незрадлива, Найскладніша людина проста. Але правди в брехні не розмішуй, Не ганьби все підряд без пуття, Бо на світі той наймудріший, Хто найдужче любить життя. Василь Симоненко