• Зміни що очікуються у 2026 році:
    ТЦК більше не зупинятимуть авто на вулиці та не стоятимуть на блокпостах: мобілізація перейде у цифровий формат, — 24 канал
    Перевірки військово-облікових документів здійснюватимуть тільки Нацполіція, Нацгвардія та СБУ.
    Камери зчитуватимуть номери авто і передаватимуть сигнал найближчому патрулю, якщо власник є в базі «Оберіг».
    Якщо дані в Резерв+ не оновлені або людина порушила правила, поліція може застосувати штрафи, обмеження керування авто чи затримати особу та доставити її до сервісного центру для перевірки.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Зміни що очікуються у 2026 році: ТЦК більше не зупинятимуть авто на вулиці та не стоятимуть на блокпостах: мобілізація перейде у цифровий формат, — 24 канал Перевірки військово-облікових документів здійснюватимуть тільки Нацполіція, Нацгвардія та СБУ. Камери зчитуватимуть номери авто і передаватимуть сигнал найближчому патрулю, якщо власник є в базі «Оберіг». Якщо дані в Резерв+ не оновлені або людина порушила правила, поліція може застосувати штрафи, обмеження керування авто чи затримати особу та доставити її до сервісного центру для перевірки. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    6переглядів
  • ❗️Хакери взламали Instagram: під загрозою дані 17,5 млн користувачів, — Malwarebytes.
    Базу даних знайшли на просторах даркнету — там вся особиста інформація користувачів, пошта, номер телефону та інші дані. Судячи з усього, витік стався ще в 2024 році. Важливо: паролі в архів не потрапили.
    Останній тиждень користувачам надходять фішингові повідомлення з проханням змінити пароль — не ведіться.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ❗️Хакери взламали Instagram: під загрозою дані 17,5 млн користувачів, — Malwarebytes. Базу даних знайшли на просторах даркнету — там вся особиста інформація користувачів, пошта, номер телефону та інші дані. Судячи з усього, витік стався ще в 2024 році. Важливо: паролі в архів не потрапили. Останній тиждень користувачам надходять фішингові повідомлення з проханням змінити пароль — не ведіться. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    4переглядів
  • Як розкусити людину за 5 хвилин, не ставлячи їй жодного питання? 🐕
    Ми звикли оцінювати людей за словами, одягом чи статусом. Але найжорстокіші тирани можуть бути галантними, а найбільші брехуни — красномовними. Є лише один "детектор брехні", який майже неможливо обдурити.
    Це ставлення до тих, хто слабший. До тварин.
    Ось 5 істин про нас і наших менших братів, які розкривають душу краще за будь-якого психолога:
    1️⃣ Тест на безкорисливість. Любов до тварин — це не просто «добре серце». Це здатність на емпатію без вигоди. Кіт не купить тобі подарунок. Собака не підвищить твій статус в інстаграмі. Вони просто є. І якщо ти піклуєшся про того, хто не може тобі "віддячити" — отже, в тобі є щось глибше за холодний розрахунок.
    2️⃣ Дзеркало твоєї сили. Психологи кажуть: те, як ми реагуємо на тварин — це дзеркало нашого ставлення до слабкості. Якщо тебе дратує, що кіт нявкає, а пес лізе з лапами — це означає, що ти не вмієш справлятися з безсиллям. Тебе бісить, коли хтось "незручний". І повірте, так само ця людина буде ставитися до дітей, літніх батьків чи партнера у скрутну хвилину.
    3️⃣ Вміння чути тишу. Тварини не говорять словами. Вони говорять настроєм, поглядом, вібрацією. Люди, які їх розуміють, мають рідкісний дар: чути без звуку і відчувати без пояснень. Це вищий пілотаж емоційного інтелекту.
    4️⃣ Зняття масок. Хочеш пізнати справжню людину? Подивися, як вона поводиться з тим, хто їй НЕ вигідний. Хто не підтакує і не робить компліментів. Там, де немає соціальної гри, зникає фальш. Людина або має серце, або ні. Третього не дано.
    🌱 А тепер — думка, яка може змінити все.
    Якщо ми говоримо про справжню, глибоку людяність, то чи може вона бути вибірковою? Чи чесно це — гладити собаку, називаючи її другом, і водночас платити за вбивство корови чи ягняти просто заради смакової звички?
    Вегетаріанство — це не дієта. Це логічне продовження тієї самої любові й емпатії, про яку ми говорили вище. Це вибір не завдавати болю тим, хто так само відчуває страх, прив'язаність і біль, як і наші домашні улюбленці. Розширте своє коло співчуття. Нехай воно не закінчується на порозі вашого дому. Бо справжня Любов не ділить світ на "друзів" і "їжу". ❤️

    #психологія #тварин #емпатія #вегетаріанство #людяність #саморозвиток #ЗнанняНепідвладнеЧасу #ВячеславДроздов
    Як розкусити людину за 5 хвилин, не ставлячи їй жодного питання? 🐕 Ми звикли оцінювати людей за словами, одягом чи статусом. Але найжорстокіші тирани можуть бути галантними, а найбільші брехуни — красномовними. Є лише один "детектор брехні", який майже неможливо обдурити. Це ставлення до тих, хто слабший. До тварин. Ось 5 істин про нас і наших менших братів, які розкривають душу краще за будь-якого психолога: 1️⃣ Тест на безкорисливість. Любов до тварин — це не просто «добре серце». Це здатність на емпатію без вигоди. Кіт не купить тобі подарунок. Собака не підвищить твій статус в інстаграмі. Вони просто є. І якщо ти піклуєшся про того, хто не може тобі "віддячити" — отже, в тобі є щось глибше за холодний розрахунок. 2️⃣ Дзеркало твоєї сили. Психологи кажуть: те, як ми реагуємо на тварин — це дзеркало нашого ставлення до слабкості. Якщо тебе дратує, що кіт нявкає, а пес лізе з лапами — це означає, що ти не вмієш справлятися з безсиллям. Тебе бісить, коли хтось "незручний". І повірте, так само ця людина буде ставитися до дітей, літніх батьків чи партнера у скрутну хвилину. 3️⃣ Вміння чути тишу. Тварини не говорять словами. Вони говорять настроєм, поглядом, вібрацією. Люди, які їх розуміють, мають рідкісний дар: чути без звуку і відчувати без пояснень. Це вищий пілотаж емоційного інтелекту. 4️⃣ Зняття масок. Хочеш пізнати справжню людину? Подивися, як вона поводиться з тим, хто їй НЕ вигідний. Хто не підтакує і не робить компліментів. Там, де немає соціальної гри, зникає фальш. Людина або має серце, або ні. Третього не дано. 🌱 А тепер — думка, яка може змінити все. Якщо ми говоримо про справжню, глибоку людяність, то чи може вона бути вибірковою? Чи чесно це — гладити собаку, називаючи її другом, і водночас платити за вбивство корови чи ягняти просто заради смакової звички? Вегетаріанство — це не дієта. Це логічне продовження тієї самої любові й емпатії, про яку ми говорили вище. Це вибір не завдавати болю тим, хто так само відчуває страх, прив'язаність і біль, як і наші домашні улюбленці. Розширте своє коло співчуття. Нехай воно не закінчується на порозі вашого дому. Бо справжня Любов не ділить світ на "друзів" і "їжу". ❤️ #психологія #тварин #емпатія #вегетаріанство #людяність #саморозвиток #ЗнанняНепідвладнеЧасу #ВячеславДроздов
    Love
    3
    1коментарів 38переглядів
  • Уявіть штучний інтелект, який не потребує готових інструкцій, підказок чи оцінок людини. Він сам формулює запитання, сам шукає відповіді та сам перевіряє, чи вони правильні. Саме такий підхід відкриває новий етап розвитку ШІ — від пасивного виконавця до активного дослідника. Експерименти вже показують зростання логічного мислення й здатності до навчання без ручної розмітки. Але як працює цей механізм насправді, де його межі та чому він може змінити всю індустрію.
    Уявіть штучний інтелект, який не потребує готових інструкцій, підказок чи оцінок людини. Він сам формулює запитання, сам шукає відповіді та сам перевіряє, чи вони правильні. Саме такий підхід відкриває новий етап розвитку ШІ — від пасивного виконавця до активного дослідника. Експерименти вже показують зростання логічного мислення й здатності до навчання без ручної розмітки. Але як працює цей механізм насправді, де його межі та чому він може змінити всю індустрію.
    GROMADAN.COM
    Моделі ШІ починають навчатися, ставлячи собі запитання.
    ШІ починає навчатися без людини, ставлячи собі запитання, перевіряючи відповіді та самостійно розвиваючись. Новий крок до автономного й надрозумного штучного інтелекту.
    Love
    1
    108переглядів
  • День якийсь?
    Поза зоною часу та будь-яких графіків?

    Графік знеструмлень змінювався за сьогодні як не разів пʼять?
    Й далеееееко не факт, що ще зміни не відбудуться?

    Ну, так…
    Не памʼятаю вже, коли час, що світло є, перевищував той, коли воно відсутнє?

    Та я ж чудово усвідомлюю, що кількісь годин зі світлом - це дніпровські та запорізькі блекаути…

    А погода ж ще?
    Дощ все ллє!
    Вітер з ніг збиває!
    На ніч тих же ж 7-8 у прогнозі, чи десь так?

    Аааааа на день вже підморажуватиме…

    Та й наступні дні не сприяють розслабленню булок…

    Та невсеремося ж!
    Аби живі були.
    Та з цілим дахом? В усіх сенсах!
    День якийсь? Поза зоною часу та будь-яких графіків? Графік знеструмлень змінювався за сьогодні як не разів пʼять? Й далеееееко не факт, що ще зміни не відбудуться? Ну, так… Не памʼятаю вже, коли час, що світло є, перевищував той, коли воно відсутнє? Та я ж чудово усвідомлюю, що кількісь годин зі світлом - це дніпровські та запорізькі блекаути… А погода ж ще? Дощ все ллє! Вітер з ніг збиває! На ніч тих же ж 7-8 у прогнозі, чи десь так? Аааааа на день вже підморажуватиме… Та й наступні дні не сприяють розслабленню булок… Та невсеремося ж! Аби живі були. Та з цілим дахом? В усіх сенсах!
    66переглядів
  • Цинізм без меж: донька аграрія Яковишина Дронова Вікторія у виправдовувальному інтервʼю з кабінету покійного батька намагається змістити акценти на «уявне рейдерство» спадщини з низки кримінальних справ стосовно себе та свого чоловіка Олексія Дронова
    за підробку підпису протоколу, яким за день до смерті Яковишина було призначено Чернякову В. на посаду в.о.гендиректора «Земля і Воля» та з КП «умисне вбивство» за фактом смерті Яковишина.
    Після смерті гендиректора ТОВ «Земля і Воля» Леоніда Яковишина у липні 2025 р. розпочалась боротьба за його спадщину між членами родини та тими, кому Яковишин дійсно хотів заповісти свій капітал.
    Мова йде про його доньок Вікторію Дронову, Інну Лихенко та названих синів Корнутяка Миколу, Назима Баяджиєв, співака Pivchunin.
    Незважаючи на волю Яковишина, який нікого з членів родини бачити своїми спадкоємцями не хотів, Вікторія Дронова замовила інтервʼю, в якому своїм суперникам по спадщині з перших секунд гучно сигналізує: єдиними спадкоємицями Яковишина є вона і її сестра Інна Лихенко.
    Власноручний дерибан спадщини Дронова виставляє за рейдерство третіми особами. При тому, що відкритих заяв або прізвищ, які реалізують нібито рейдерство не зробила та не назвала.
    Дронова підтвердила, що онук Яковишина Максим повністю підпорядкований їй та в спадковій справі нічого «не вирішує». Яковишин Максим, на якого ЗМІ робили ставку як на головного спадкоємця, також остаточно розчарував діда, тому що свого часу відмовився повертатись до України та переймати справи по бізнесу. Саме з цим неможливо не погодитись, оскільки слабохарактерність та безучасність Максима підтверджується тим, що він аби не включатися в роботу, але вислужитись перед дідом, змінив батьківське прізвище Лихенко на Яковишин. Але і це потрапити у заповіт йому не допомогло.
    Дронова замовчує, що її чоловік Олексій Дронов, який може бути причетний до смерті батька в лікарні, вже притягався до відповідальності по кримінальній справі №12019100010001403, за дії, які спричинили тяжкі наслідки для пацієнта… Але справа гальмується завдяки звʼязкам з правоохоронцями подружжя Дронових.
    Як стверджується, ліцемірні висловлювання про шану та любов до батька нівелюються фактом занадто швидкого візиту Дронової до нотаріуса, адже вже на 3 день після смерті Яковишина вона заявила свої права на спадщину.
    26.01.2026 закінчується строк вступу у спадщину. Стане зрозуміло, хто дійсно мав місце в серці покійного аграрія, а хто, дуже поспішив завчасно сісти в його майбах та назвати себе спадкоємцем.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Цинізм без меж: донька аграрія Яковишина Дронова Вікторія у виправдовувальному інтервʼю з кабінету покійного батька намагається змістити акценти на «уявне рейдерство» спадщини з низки кримінальних справ стосовно себе та свого чоловіка Олексія Дронова за підробку підпису протоколу, яким за день до смерті Яковишина було призначено Чернякову В. на посаду в.о.гендиректора «Земля і Воля» та з КП «умисне вбивство» за фактом смерті Яковишина. Після смерті гендиректора ТОВ «Земля і Воля» Леоніда Яковишина у липні 2025 р. розпочалась боротьба за його спадщину між членами родини та тими, кому Яковишин дійсно хотів заповісти свій капітал. Мова йде про його доньок Вікторію Дронову, Інну Лихенко та названих синів Корнутяка Миколу, Назима Баяджиєв, співака Pivchunin. Незважаючи на волю Яковишина, який нікого з членів родини бачити своїми спадкоємцями не хотів, Вікторія Дронова замовила інтервʼю, в якому своїм суперникам по спадщині з перших секунд гучно сигналізує: єдиними спадкоємицями Яковишина є вона і її сестра Інна Лихенко. Власноручний дерибан спадщини Дронова виставляє за рейдерство третіми особами. При тому, що відкритих заяв або прізвищ, які реалізують нібито рейдерство не зробила та не назвала. Дронова підтвердила, що онук Яковишина Максим повністю підпорядкований їй та в спадковій справі нічого «не вирішує». Яковишин Максим, на якого ЗМІ робили ставку як на головного спадкоємця, також остаточно розчарував діда, тому що свого часу відмовився повертатись до України та переймати справи по бізнесу. Саме з цим неможливо не погодитись, оскільки слабохарактерність та безучасність Максима підтверджується тим, що він аби не включатися в роботу, але вислужитись перед дідом, змінив батьківське прізвище Лихенко на Яковишин. Але і це потрапити у заповіт йому не допомогло. Дронова замовчує, що її чоловік Олексій Дронов, який може бути причетний до смерті батька в лікарні, вже притягався до відповідальності по кримінальній справі №12019100010001403, за дії, які спричинили тяжкі наслідки для пацієнта… Але справа гальмується завдяки звʼязкам з правоохоронцями подружжя Дронових. Як стверджується, ліцемірні висловлювання про шану та любов до батька нівелюються фактом занадто швидкого візиту Дронової до нотаріуса, адже вже на 3 день після смерті Яковишина вона заявила свої права на спадщину. 26.01.2026 закінчується строк вступу у спадщину. Стане зрозуміло, хто дійсно мав місце в серці покійного аграрія, а хто, дуже поспішив завчасно сісти в його майбах та назвати себе спадкоємцем. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    186переглядів
  • Всім привітик)

    Новорічні свята підійшли до кінця, і це значить що пора повертатися до звичного графіку й не лише робочого😊

    Поки у мене була така собі міні відпустка, думала над планами/змінами на цей рік, й навіть почала втілювати їх.

    1️⃣ Нова зачіска, уже зробила собі каре.

    2️⃣ Почала займатися спортом (заняття 2 рази в тиждень як мінімум)

    3️⃣ Прочитати 50 книг. 12 з яких від українських авторів.

    Решту збережу в таємниці (тай вам менше читати😁), а у вас які плани?


    #планина2026 #зміни #мотивація #назгадку
    Всім привітик) Новорічні свята підійшли до кінця, і це значить що пора повертатися до звичного графіку й не лише робочого😊 Поки у мене була така собі міні відпустка, думала над планами/змінами на цей рік, й навіть почала втілювати їх. 1️⃣ Нова зачіска, уже зробила собі каре. 2️⃣ Почала займатися спортом (заняття 2 рази в тиждень як мінімум) 3️⃣ Прочитати 50 книг. 12 з яких від українських авторів. Решту збережу в таємниці (тай вам менше читати😁), а у вас які плани? #планина2026 #зміни #мотивація #назгадку
    Love
    1
    104переглядів
  • 📍 У 2026 році змінився розмір сукупного доходу сім’ї, який дає право на соціальну пільгу з оплати житлово-комунальних послуг.

    Наразі така сума становить 4 660 грн, з розрахунку на одну особу. Якщо середньомісячний сукупний дохід сім’ї не перевищує таку величину – пільговик може звернутися за призначенням житлової субсидії до Пенсійний фонд України.

    ❗️ Нагадуємо, що пільги на оплату житлово-комунальних послуг без урахування доходів надаються:
    ▪️ учасникам бойових дій,
    ▪️ особам з інвалідністю внаслідок війни,
    ▪️ членам сімей загиблих Захисників і Захисниць України.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    📍 У 2026 році змінився розмір сукупного доходу сім’ї, який дає право на соціальну пільгу з оплати житлово-комунальних послуг. Наразі така сума становить 4 660 грн, з розрахунку на одну особу. Якщо середньомісячний сукупний дохід сім’ї не перевищує таку величину – пільговик може звернутися за призначенням житлової субсидії до Пенсійний фонд України. ❗️ Нагадуємо, що пільги на оплату житлово-комунальних послуг без урахування доходів надаються: ▪️ учасникам бойових дій, ▪️ особам з інвалідністю внаслідок війни, ▪️ членам сімей загиблих Захисників і Захисниць України. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    61переглядів
  • Він ділив свій дім із дев’ятнадцятьма котами одночасно. І коли один із них зник, він відповів не панікою й не гнівом, а одним із найніжніших газетних оголошень, які коли-небудь з’являлися в пресі.

    Цією людиною був Марк Твен.

    Автор «Пригод Тома Сойєра» та «Гекльберрі Фінна» був відомий своїм гострим розумом, моральною ясністю та здатністю одним рядком викривати людську дурість. Але вдома сатира відступала. Там Твен із майже благоговійною серйозністю обожнював котів.

    Не одного.
    Не двох.

    У різні періоди життя з ним мешкало до дев’ятнадцяти.

    І звичайних імен він не визнавав. Його котів звали Аполлінаріс, Вельзевул, Баффало Білл, Сатана, Саур-Меш, Зороастр і Соупі Сал. Він вважав, що коти заслуговують на імена з характером і вагою. Кіт, на його думку, — не прикраса інтер’єру. Це особистість.

    «Я просто не можу встояти перед котом, — писав він, — особливо якщо той муркоче».

    Друзі помічали, як легко він відволікався на них. Розмова могла обірватися на півслові — просто щоб погладити кота, який проходив повз. Листи писалися з котом на плечах або на колінах. Про них він говорив не як про хатніх улюбленців, а як про вищі істоти, які великодушно терплять людське товариство.

    «Це найчистіші, найхитріші й найрозумніші створіння, яких я знаю, — писав він, додаючи з сухим гумором, — звісно, окрім дівчини, яку ти кохаєш».

    Серед усіх котів один був особливим.

    Бамбіно.

    Чорне кошеня, що належало його доньці Кларі, швидко стало улюбленцем усього дому. Великий, насичено-чорний, із густою оксамитовою шерстю та ледь помітною білою смужкою на грудях — для тих, хто його любив, він був неповторним.

    А потім одного дня він зник.

    Твен був безутішний. Це була не дрібна прикрість — це була втрата. І він зробив те, що зробив би будь-який відданий опікун кота, помножений на талант великого письменника. Він розмістив оголошення в газеті New York American.

    Це було не звичайне оголошення про зниклу тварину.

    Це був маленький літературний твір:

    «Великий і насичено чорний; густа, оксамитова шерсть; має ледь помітну білу смужку на грудях;
    важко знайти в темряві».

    Останній рядок — тихо дотепний і глибоко ніжний — змушував усміхатися тоді й усміхає досі.

    Люди відгукувалися масово. Незнайомці приходили до дому Твена з чорними котами, впевнені, що знайшли Бамбіно. Твен уважно, чемно й серйозно оглядав кожного.

    Жоден не був його котом.

    А потім — як це часто буває з котами — Бамбіно повернувся сам.

    Без рятувальної операції. Без пояснень. Без вибачень. Просто прийшов додому, коли вважав за потрібне, ніби нічого незвичного не сталося.

    Твен був у захваті. Оголошення виявилося зайвим. У власній свідомості Бамбіно ніколи не губився — він просто був деінде.

    Твен часто казав, що може судити про людину за її ставленням до котів:

    «Коли чоловік любить котів, — писав він, — я його друг і товариш без жодних додаткових знайомств».

    Це була не просто сентиментальність. У часи, коли жорстокість до тварин була звичною й майже не піддавалася сумніву, Твен відкрито писав про їхній розум, емоції та право на доброту. Він вірив: те, як людина ставиться до тварин, говорить про неї більше, ніж слова.

    Великий сатирик, який легко розбивав лицемірство, у приватному житті був лагідним, терплячим і відкрито ніжним до малих живих істот.

    Він давав котам кумедні імена.
    Сумував за ними, коли вони зникали.
    Писав поезію, замасковану під газетні оголошення.
    Дозволяв їм переривати свою роботу й думки.

    І тим самим показував мудрість, яка не має нічого спільного з дотепністю.

    Марк Твен помер у 1910 році. Він залишив після себе романи, що змінили американську літературу, і рядки, які досі ріжуть по суті.

    Але він залишив і тихішу правду.

    Життя з котами — з терпінням, гумором і м’якістю —
    це не відволікання від величі.

    Це її частина.

    Іноді найгостріший розум у кімнаті — це той, що готовий зупинитися, нахилитися й прислухатися до муркотіння.

    #fblifestyle
    Він ділив свій дім із дев’ятнадцятьма котами одночасно. І коли один із них зник, він відповів не панікою й не гнівом, а одним із найніжніших газетних оголошень, які коли-небудь з’являлися в пресі. Цією людиною був Марк Твен. Автор «Пригод Тома Сойєра» та «Гекльберрі Фінна» був відомий своїм гострим розумом, моральною ясністю та здатністю одним рядком викривати людську дурість. Але вдома сатира відступала. Там Твен із майже благоговійною серйозністю обожнював котів. Не одного. Не двох. У різні періоди життя з ним мешкало до дев’ятнадцяти. І звичайних імен він не визнавав. Його котів звали Аполлінаріс, Вельзевул, Баффало Білл, Сатана, Саур-Меш, Зороастр і Соупі Сал. Він вважав, що коти заслуговують на імена з характером і вагою. Кіт, на його думку, — не прикраса інтер’єру. Це особистість. «Я просто не можу встояти перед котом, — писав він, — особливо якщо той муркоче». Друзі помічали, як легко він відволікався на них. Розмова могла обірватися на півслові — просто щоб погладити кота, який проходив повз. Листи писалися з котом на плечах або на колінах. Про них він говорив не як про хатніх улюбленців, а як про вищі істоти, які великодушно терплять людське товариство. «Це найчистіші, найхитріші й найрозумніші створіння, яких я знаю, — писав він, додаючи з сухим гумором, — звісно, окрім дівчини, яку ти кохаєш». Серед усіх котів один був особливим. Бамбіно. Чорне кошеня, що належало його доньці Кларі, швидко стало улюбленцем усього дому. Великий, насичено-чорний, із густою оксамитовою шерстю та ледь помітною білою смужкою на грудях — для тих, хто його любив, він був неповторним. А потім одного дня він зник. Твен був безутішний. Це була не дрібна прикрість — це була втрата. І він зробив те, що зробив би будь-який відданий опікун кота, помножений на талант великого письменника. Він розмістив оголошення в газеті New York American. Це було не звичайне оголошення про зниклу тварину. Це був маленький літературний твір: «Великий і насичено чорний; густа, оксамитова шерсть; має ледь помітну білу смужку на грудях; важко знайти в темряві». Останній рядок — тихо дотепний і глибоко ніжний — змушував усміхатися тоді й усміхає досі. Люди відгукувалися масово. Незнайомці приходили до дому Твена з чорними котами, впевнені, що знайшли Бамбіно. Твен уважно, чемно й серйозно оглядав кожного. Жоден не був його котом. А потім — як це часто буває з котами — Бамбіно повернувся сам. Без рятувальної операції. Без пояснень. Без вибачень. Просто прийшов додому, коли вважав за потрібне, ніби нічого незвичного не сталося. Твен був у захваті. Оголошення виявилося зайвим. У власній свідомості Бамбіно ніколи не губився — він просто був деінде. Твен часто казав, що може судити про людину за її ставленням до котів: «Коли чоловік любить котів, — писав він, — я його друг і товариш без жодних додаткових знайомств». Це була не просто сентиментальність. У часи, коли жорстокість до тварин була звичною й майже не піддавалася сумніву, Твен відкрито писав про їхній розум, емоції та право на доброту. Він вірив: те, як людина ставиться до тварин, говорить про неї більше, ніж слова. Великий сатирик, який легко розбивав лицемірство, у приватному житті був лагідним, терплячим і відкрито ніжним до малих живих істот. Він давав котам кумедні імена. Сумував за ними, коли вони зникали. Писав поезію, замасковану під газетні оголошення. Дозволяв їм переривати свою роботу й думки. І тим самим показував мудрість, яка не має нічого спільного з дотепністю. Марк Твен помер у 1910 році. Він залишив після себе романи, що змінили американську літературу, і рядки, які досі ріжуть по суті. Але він залишив і тихішу правду. Життя з котами — з терпінням, гумором і м’якістю — це не відволікання від величі. Це її частина. Іноді найгостріший розум у кімнаті — це той, що готовий зупинитися, нахилитися й прислухатися до муркотіння. #fblifestyle
    Love
    2
    226переглядів
  • Юрій Бойко (чорт) дотримуючись всіх наративів та меседжів з московії, принципово російською мовою, на своїх платформах привітав з "сочельником".
    Вкраїнчики в коментарях щасливі дякують за привітання і вітають один одного.
    Вата перестала боятися і з неймовірною швидкістю підіймає голови.
    Навіть така страшна війна не змінила їх поглядів.
    @a_shtirlitz

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Юрій Бойко (чорт) дотримуючись всіх наративів та меседжів з московії, принципово російською мовою, на своїх платформах привітав з "сочельником". Вкраїнчики в коментарях щасливі дякують за привітання і вітають один одного. Вата перестала боятися і з неймовірною швидкістю підіймає голови. Навіть така страшна війна не змінила їх поглядів. @a_shtirlitz https://t.me/Ukraineaboveallelse
    35переглядів
Більше результатів