На Сумщині попрощалися з родиною з дітьми, які загинули під час атаки: вагітна жінка чекала на близнюків. Фото і відео #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини https://brovaryregion.in.ua/?p=45318

🥺Пані Люба шукає свого сина, якому нещодавно виповнилося 29 років. Зник хлопець на Харківщині. Син працював в Польщі до повномасштабного вторгнення, але з перших днів повернувся і пішов на війну. Жінка приходить щоразу на обміни, чекає бодай якоїсь звістки. Мати щодня пише сину в соцмережі, розповідає про себе, пише, що чекає, вітає з днем народження та відповіді досі немає. Каже, що очікувала на добрі новини сьогодні, прибрала в хаті, приготувала смаколики, зробила його улюблене варення. Але сьогодні добрих новин не почула... 📸 Відео: Наталя Стареправо / Еспресо.

Чоловік повертається з відрядження на день раніше. В шафі – нема, під ліжком – нема, на балконі – нема. Жінка з усмішкою: — Ну що ж, доведеться самому. 🤣🤣

Батьки вбили 4-річного сина через те, що він без дозволу взяв хліб і печиво, — прокуратура Дніпропетровщини Жінка та чоловік більше 4-х днів били дитину руками, ногами та металевою трубою у присутності двох інших дітей. На тілі сина було виявлено понад 20 ушкоджень, вивих плеча та перелом руки. Хлопчик помер від травматичного шоку. Батькам загрожує довічне позбавлення волі. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал

#кіно #рекомендація «Гірська жінка: на війні» (2018) реж. Бенедикт Ерлінґссон Жанр: драма, трилер Хронометраж: 100 хв. 💭 Про що фільм: Хатла — диригентка хору, їй за п'ятдесят, однак за лаштунками тихої рутини вона веде таємне життя пристрасної захисниці екології. Коли Хатла планує свою найбільшу та найсміливішу операцію, вона отримує неочікуваного листа, який змінює все. Її заявку на усиновлення дитини нарешті схвалено, і на неї чекає маленька дівчинка з України. Дивитися - тут: https://takflix.com/uk/films/hirska-zhinka-na-viyni

#оповідання #ШІ Глава 25. Голос, що проривається Київ. Марія стояла перед заскленими дверима редакції. Вона не була тут з 2021-го, коли ще писала колонки про міське середовище. Тепер — інший світ. Інші теми. Інші межі. Вона вдихнула. Вийняла з сумки блокнот, відкрила на сторінці, де було записано: > «8 січня. Ігор. Брянка. Максим — живий. Неофіційно, але точно.» Вона зайшла. Усередині — знайомий запах кави, паперу, старих моніторів. Ольга сиділа за своїм столом, у светрі з рукавами, закатаними до ліктів. Вона підвела очі, побачила Марію — і застигла. — «Маріє? Ти… Ти повернулась?» — «Не зовсім. Я прийшла. Бо маю щось, що мусить прозвучати.» Ольга мовчки кивнула. Вони сіли в переговорній, за скляною перегородкою. Марія поклала блокнот на стіл. — «Це — не новина. Це — свідчення. Ім’я. Людина. Він — у полоні. Його бачив Ігор, якого обміняли 8 січня. Він сказав: “Максим тримав нас. Не ламався.”» Ольга гортала сторінки. Її пальці тремтіли. Вона зупинилась на цитаті. — «Це сильно. Але без офіційного підтвердження — ми не можемо подати це як факт.» — «Я не прошу сенсацію. Я прошу — голос. Один абзац. Одне ім’я. Щоб він знав, що ми не мовчимо.» Ольга довго дивилась на Марію. Потім сказала: — «Я напишу колонку. Від себе. Як жінка, яка чула. Як журналістка, яка не може мовчати.» Марія кивнула. Її очі були сухі, але глибокі. Вона встала, подякувала, і вийшла — вже не просто з надією, а з дією. * Табір. Максим сидів біля стіни. Артем спав, як завжди — з напіввідкритим ротом, з пальцями, стиснутими в кулак. У дверях з’явився новий — молодий, з розбитою бровою, з очима, які ще не звикли до темряви. — «Ти новий?» — тихо запитав Максим. — «Роман. З Херсона. Привезли вчора.» Максим кивнув. Підійшов ближче. Простягнув шматок паперу — вирваний з упаковки медикаментів. На ньому — кілька слів, написаних олівцем, який він зберігав як талісман. — «Це — лист. До Марії. Якщо тебе обміняють — передай. Якщо не зможеш — спали. Але не загуби.» Роман взяв папір. Дивився довго. Потім сказав: — «Я не знаю, чи мене обміняють. Але якщо так — я передам. Обіцяю.» Максим усміхнувся. Ледь. Як тінь усмішки. — «Це не для мене. Це для неї. Якщо вона знає — я витримаю.» * Київ. Ввечері Марія сиділа вдома. Аліна малювала нову картину — тато на фоні сонця, мама поруч, обіймає. На екрані — колонка Ольги: > «Ми не знаємо, де він. Але ми знаємо, що він був. І що він є. І що його чекають. Це не новина. Це — пам’ять. Це — голос, який мусить звучати.» Марія роздрукувала текст. Склала в конверт. Написала: > «Максиму. Якщо хтось зможе — передайте.» Вона не знала, чи лист дійде. Але знала: він мусить бути написаний. * Табір. Максим лежав. Роман спав поруч, тримаючи папір у руці. Охоронець проходив повз, не звертаючи уваги. Максим дивився в стелю. І думав: > «Я — не тінь. Я — ім’я. І хтось його вимовив.» Далі буде...

#архів У 1930-ті визначали чи вагітна жінка шляхом введення її сечі в жаб. Якщо через 15 годин жаба починала викидати ікру — значить жінка вагітна. Такий спосіб вигадав британський учений Ланселот Хогбен.

❗️Через нічну атаку ✈️ у Броварському районі постраждала 75-річна жінка, – повідомили в КОВА У неї гостра реакція на стрес та гіпертонічний криз. Вся необхідна медична допомога була надана на місці. Унаслідок ударів пошкоджень зазнав житловий приватний будинок, господарчі споруди та автомобіль . Влучань в обʼєкти критичної інфраструктури не допущено. @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary

До вашої уваги, захисниця, Катерина Мирончук Катерина почала свій військовий шлях у 2021 році у лавах 30-ї окремої механізованої бригади. Разом із бригадою вона фільмувала військові дії на Бахмутському та Харківському напрямках. Після цього був новий етап служби — служба в органі військового управління. Там вона навчилася дивитися на армію ширше: бачити систему, планувати наперед, розуміти, що перемога залежить не лише від наявності зброї, а й від того, наскільки грамотно організовано кожен процес. У 2025 році Катерина завершила курси професійної військової освіти для оперативного рівня. Це стало точкою росту — новою сходинкою, з якої відкрилися наступні виклики. Але попри службові перспективи жінка зробила вибір серцем. Катерина повернулася до війська туди, де все починалося, — у бойовий підрозділ. Вона свідомо прийняла пропозицію очолити підрозділ комунікації 152 окремої єгерської бригади — однієї з чотирьох єгерських частин Збройних Сил України. Її вибір повернутися в бойову бринаду з столиці пояснює просто: бригада — це не техніка, не пункт постійної дислокації й не гучні гасла. Бригада — це люди. Саме люди визначають обличчя частини. І коли 152-га почала наповнюватися тими, хто цінує братерство, дбає про своїх воїнів і працює задля спільної перемоги, Катерина зрозуміла: її місце серед них. «Я повернулася з органу управління за власним бажанням. Прийшла туди, звідки починався мій шлях. І не шкодую. Тому що тут я на своєму місці, роблю те, що знаю й умію. І разом із тими, хто дивиться на світ так само, як і я», — каже вона. Дякую за захист💙💛

Якщо ви досі в окупації  — ЗВІДТИ МОЖНА ВРЯТУВАТИСЬ. Save Ukraine з партнерами з Німеччини вже 11 років рятує сімʼї з дітьми з небезпечних територій. Ми знаємо, як це: коли страшно, коли втратив надію і не віриш що зможеш вибратись, коли немає грошей на дорогу. 🛻 Допомагаємо знайти сили й проконсультуємо, як виїхати з окупації: – родинам з дітьми; – жінкам і літнім людям; – людям з інвалідністю; ✅Ви можете розраховувати на допомогу БЕЗПЛАТНО:  – транспорт;  – тимчасове житло;  – допомога з документами;  – підтримка на новому місці, в залежності від країни. 🚨Безпека — наш пріоритет!  👩‍⚕️ Медична та психологічна підтримка для тих, хто пережив окупацію, втрату дому чи рідних.  🤝 Ми також допомагаємо з:  – оформленням соціальних виплат;  – реабілітацією;  – розміщенням у наших Центрах для тимчасового проживання. 📞 0 800 33 31 29 📲 @SaveUkraineOfficial Відправте тим, хто в окупації.