• КОЛО ОСІБ, ЯКІ МАЮТЬ ПРАВО НА ВИПЛАТУ У РАЗІ ЗАГИБЕЛІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ

    29 березня 2024 року набувають чинності зміни до ст 16-1, 16-3, 16-4 ЗУ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема щодо:

    Законом розширено коло близьких, які мають право на грошову допомогу:

    👉діти загиблого, у тому числі усиновлені,
    👉 діти, зачаті за життя загиблого (померлого) та народжені після його смерті
    👉діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

    👉вдова/вдівець - (Слід зазначити, що у цивільному, сімейному, спадковому, пенсійному законодавстві не
    застосовується поняття «вдова (вдівець)
    раніше було вказано вимогу для одного із подружжя - не одружився вдруге (на момент призначення виплати).

    👉батьки (усиновлювачі), якщо вони не були позбавлені щодо нього батьківських прав і їхні права не були поновлені на час загибелі особи;
    дане положення розшируює поняття щодо підстав для призначення виплати

    👉внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
    онуки, при дотриманні вимог обставин, мають право на виплату, незалежно від таких обставин, як:
    🔹 спільне мешкання,
    🔹ведення спільного побуту,
    🔹перебуванню на утриманні.

    👉жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
    🔥Доповнення та чітке визначення підстав для виплати скасовує дискусію, чи є факт спільного мешкання підставою для виплати.

    Умови для призначення виплати:
    🔹не перебували в зареєстрованому шлюбі між собою
    🔹не перебували на момент співмешкання в будь-якому іншому шлюбі (обставини бувають різні в житті)
    🔹судом доведенно факт мешкання однією сім’єю

    👉 утриманці загиблої (померлої) особи визначені відповідно до ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"

    Цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності ТА пов’язані з призначенням та отриманням ОГД для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, ПРИ УМОВІ, що виплата не була призначена нікому.

    Індивідуальна консультація 👉 https://t.me/L4M_UA
    📱 Не пропускай найважливіше! ПІДПИШИСЬ
    ПІДТРИМАТИ КАНАЛ
    КОЛО ОСІБ, ЯКІ МАЮТЬ ПРАВО НА ВИПЛАТУ У РАЗІ ЗАГИБЕЛІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ 29 березня 2024 року набувають чинності зміни до ст 16-1, 16-3, 16-4 ЗУ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема щодо: Законом розширено коло близьких, які мають право на грошову допомогу: 👉діти загиблого, у тому числі усиновлені, 👉 діти, зачаті за життя загиблого (померлого) та народжені після його смерті 👉діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; 👉вдова/вдівець - (Слід зазначити, що у цивільному, сімейному, спадковому, пенсійному законодавстві не застосовується поняття «вдова (вдівець) раніше було вказано вимогу для одного із подружжя - не одружився вдруге (на момент призначення виплати). 👉батьки (усиновлювачі), якщо вони не були позбавлені щодо нього батьківських прав і їхні права не були поновлені на час загибелі особи; дане положення розшируює поняття щодо підстав для призначення виплати 👉внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); онуки, при дотриманні вимог обставин, мають право на виплату, незалежно від таких обставин, як: 🔹 спільне мешкання, 🔹ведення спільного побуту, 🔹перебуванню на утриманні. 👉жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; 🔥Доповнення та чітке визначення підстав для виплати скасовує дискусію, чи є факт спільного мешкання підставою для виплати. Умови для призначення виплати: 🔹не перебували в зареєстрованому шлюбі між собою 🔹не перебували на момент співмешкання в будь-якому іншому шлюбі (обставини бувають різні в житті) 🔹судом доведенно факт мешкання однією сім’єю 👉 утриманці загиблої (померлої) особи визначені відповідно до ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" Цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності ТА пов’язані з призначенням та отриманням ОГД для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, ПРИ УМОВІ, що виплата не була призначена нікому. Індивідуальна консультація 👉 https://t.me/L4M_UA 📱 Не пропускай найважливіше! ПІДПИШИСЬ ПІДТРИМАТИ КАНАЛ
    14views
  • Прокурорів САП та детективів НАБУ спіймали на однаковій схемі: за зарплат 200 тис. під час війни виписують собі допомогу на сотні тисяч і виводять її за кордон
    Вони виписують собі кошти "на вирішення соціально-побутових питань»", а потім виводять ці гроші з України або ховають на електронних гаманцях з криптовалютою. Таку ж схему використовують детективи НАБУ:
    ▪️Прокурор САП Олександр Іванющенко виписав собі матеріальну допомогу через тяжке життя під час війни у ​​розмірі 162 392 грн. Ці гроші він терміново вивів у закордонні акції, ETF та криптовалюту.
    ▪️Інший прокурор САП Ростислав Батіг виписав собі 165 655 грн. і перекинув гроші на жінку, а та їх вивела.
    ▪️Детектив НАБУ Олександр Скомаров у грудні 2023 року задекларував матеріальну допомогу у розмірі 152 167 грн. Того ж місяця він задекларував ще низку операцій із криптовалютами.
    Приклади прокурорів САП Ростислава Батіга та Олександра Іванющенка, а також детектива НАБУ Олександра Скомарова свідчать про системну проблему. Логічним та необхідним кроком має стати фінансовий моніторинг НАЗК. Агентство має ретельно перевірити як цільове використання матеріальної допомоги, так і співвідношення доходів та витрат у реальному житті цих посадових осіб.
    Прокурорів САП та детективів НАБУ спіймали на однаковій схемі: за зарплат 200 тис. під час війни виписують собі допомогу на сотні тисяч і виводять її за кордон Вони виписують собі кошти "на вирішення соціально-побутових питань»", а потім виводять ці гроші з України або ховають на електронних гаманцях з криптовалютою. Таку ж схему використовують детективи НАБУ: ▪️Прокурор САП Олександр Іванющенко виписав собі матеріальну допомогу через тяжке життя під час війни у ​​розмірі 162 392 грн. Ці гроші він терміново вивів у закордонні акції, ETF та криптовалюту. ▪️Інший прокурор САП Ростислав Батіг виписав собі 165 655 грн. і перекинув гроші на жінку, а та їх вивела. ▪️Детектив НАБУ Олександр Скомаров у грудні 2023 року задекларував матеріальну допомогу у розмірі 152 167 грн. Того ж місяця він задекларував ще низку операцій із криптовалютами. Приклади прокурорів САП Ростислава Батіга та Олександра Іванющенка, а також детектива НАБУ Олександра Скомарова свідчать про системну проблему. Логічним та необхідним кроком має стати фінансовий моніторинг НАЗК. Агентство має ретельно перевірити як цільове використання матеріальної допомоги, так і співвідношення доходів та витрат у реальному житті цих посадових осіб.
    50views
  • #музика
    «Одне питання» – це пісня про цінність справжнього кохання. Для тих, хто хоча б раз у житті відчував його глибоко, щиро і готовий триматися за свою людину, як би сильно не штормило. Це про бажання почути відповідь на просте, але болісно важливе питання: «Чи ти так само мене любиш?».
    https://youtu.be/Qwgfx_6gJKI?si=f5VprOIy_DNIRb4I
    #музика «Одне питання» – це пісня про цінність справжнього кохання. Для тих, хто хоча б раз у житті відчував його глибоко, щиро і готовий триматися за свою людину, як би сильно не штормило. Це про бажання почути відповідь на просте, але болісно важливе питання: «Чи ти так само мене любиш?». https://youtu.be/Qwgfx_6gJKI?si=f5VprOIy_DNIRb4I
    Like
    1
    40views
  • #поезія
    Фродо (Запах осені)

    Вітер змітає з каштанів пожовклі від кіптяви дні, і, посміхаючись, палить
    А серед листя згоряємо й ми, що там, потомлені, спали...
    Знаєш, наївні, так вірили в світло, що
    зникло звідси назовсім;
    Навіть весна, що здавалося, змінить усіх -
    вогко і цвіло
    пахне осінню...

    Дим від багать підіймається вище, десь над деревами - танучи;
    мабуть, нам це все сниться, треба лиш встати,
    встати зранку ще
    Щоб, залишивши все, поспішати на захід, від тіней міста і Хроноса;
    Тільки кроки свинцево- важкі - наче склом по асфальту - скронями;

    Вулиці сліпо торкаються ніг, і як бездомний кіт -лащаться,
    там де й колись, зеленіє бузок - тільки
    більше не чути терпких пахощів;
    Небо, знущаючись сипле, як в злодія, світло
    сонцем - прожектором;
    Голос, який ти так довго ховав у собі - з часом
    став просто шепотом…

    Те, в що ти вірив, всього лише сон, відблиск із
    інших вимірів;
    Досить безшумно кричати, досі, всі вже
    давно й непомітно
    вимерли.
    Тіні, що ходять по колу, і, спотикаючись, човгають -
    просто чиїсь невдалі досліди;
    В місті, де сотня життів не змінила нічого -
    завжди буде запах осені...

    ... І, коли вітром здує останній листок
    у саду, з мертвих яблунь і вишень -
    Ти як завжди, шепотітимеш їм у вікно
    "Що ж взагалі в нас залишилось?"
    І Той, що мовчав все життя, скаже нарешті голосно:
    "Віра у добро, пане Фродо.
    А за неї варто боротися."

    Федір Рудий
    #поезія Фродо (Запах осені) Вітер змітає з каштанів пожовклі від кіптяви дні, і, посміхаючись, палить А серед листя згоряємо й ми, що там, потомлені, спали... Знаєш, наївні, так вірили в світло, що зникло звідси назовсім; Навіть весна, що здавалося, змінить усіх - вогко і цвіло пахне осінню... Дим від багать підіймається вище, десь над деревами - танучи; мабуть, нам це все сниться, треба лиш встати, встати зранку ще Щоб, залишивши все, поспішати на захід, від тіней міста і Хроноса; Тільки кроки свинцево- важкі - наче склом по асфальту - скронями; Вулиці сліпо торкаються ніг, і як бездомний кіт -лащаться, там де й колись, зеленіє бузок - тільки більше не чути терпких пахощів; Небо, знущаючись сипле, як в злодія, світло сонцем - прожектором; Голос, який ти так довго ховав у собі - з часом став просто шепотом… Те, в що ти вірив, всього лише сон, відблиск із інших вимірів; Досить безшумно кричати, досі, всі вже давно й непомітно вимерли. Тіні, що ходять по колу, і, спотикаючись, човгають - просто чиїсь невдалі досліди; В місті, де сотня життів не змінила нічого - завжди буде запах осені... ... І, коли вітром здує останній листок у саду, з мертвих яблунь і вишень - Ти як завжди, шепотітимеш їм у вікно "Що ж взагалі в нас залишилось?" І Той, що мовчав все життя, скаже нарешті голосно: "Віра у добро, пане Фродо. А за неї варто боротися." Федір Рудий
    Love
    1
    56views
  • Прокурори САП та детективи НАБУ під час війни виписують собі рекордну «допомогу» та виводять її з країни, — ЗМІ
     
    Прокурорів Спеціальної антикорупційної прокуратури з місячними зарплатами понад 200 тис. грн спіймали (https://ukranews.com/ua/publication/4551-biznes-na-voyuyuchij-krayini... на отриманні сотень тисяч державної допомоги. Вони виписують собі кошти «на вирішення соціально-побутових питань», а потім виводять ці гроші з України або ховають на електронних гаманцях з криптовалютою. Таку ж схему використовують детективи НАБУ.
     
    • Прокурор САП Олександр Іванющенко виписав собі матеріальну допомогу, через важке життя під час війни у розмірі 162 392 грн. Ці гроші він терміново вивів у закордонні акції, ETF та криптовалюту.
    • Інший прокурор САП Ростислав Батіг виписав собі 165 655 грн. і перекинув кошти на дружину, а та їх вивела.
    • Детектив НАБУ Олександр Скомаров у грудні 2023 року задекларував матеріальну допомогу у розмірі 152 167 грн. Того ж місяця він задекларував ще й низку операцій із криптовалютами.
     
    Приклади прокурорів САП Ростислава Батіга і Олександра Іванющенка та детектива НАБУ Олександра Скомарова свідчать про системну проблему. Логічним і необхідним кроком має стати фінансовий моніторинг з боку НАЗК. Агентство повинно ретельно перевірити як цільове використання матеріальної допомоги, так і співвідношення доходів і витрат у реальному житті цих посадовців.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    #кримінал #корупція
    Прокурори САП та детективи НАБУ під час війни виписують собі рекордну «допомогу» та виводять її з країни, — ЗМІ   Прокурорів Спеціальної антикорупційної прокуратури з місячними зарплатами понад 200 тис. грн спіймали (https://ukranews.com/ua/publication/4551-biznes-na-voyuyuchij-krayini-prokurory-sap-ivanyushhenko-i-batig-investuvaly-otrymanu-vid-derzhavy) на отриманні сотень тисяч державної допомоги. Вони виписують собі кошти «на вирішення соціально-побутових питань», а потім виводять ці гроші з України або ховають на електронних гаманцях з криптовалютою. Таку ж схему використовують детективи НАБУ.   • Прокурор САП Олександр Іванющенко виписав собі матеріальну допомогу, через важке життя під час війни у розмірі 162 392 грн. Ці гроші він терміново вивів у закордонні акції, ETF та криптовалюту. • Інший прокурор САП Ростислав Батіг виписав собі 165 655 грн. і перекинув кошти на дружину, а та їх вивела. • Детектив НАБУ Олександр Скомаров у грудні 2023 року задекларував матеріальну допомогу у розмірі 152 167 грн. Того ж місяця він задекларував ще й низку операцій із криптовалютами.   Приклади прокурорів САП Ростислава Батіга і Олександра Іванющенка та детектива НАБУ Олександра Скомарова свідчать про системну проблему. Логічним і необхідним кроком має стати фінансовий моніторинг з боку НАЗК. Агентство повинно ретельно перевірити як цільове використання матеріальної допомоги, так і співвідношення доходів і витрат у реальному житті цих посадовців. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал #корупція
    88views
  • Назустріч пригодам і Привіт з того світу

    Він ішов, ніби у подорож. Рюкзак, який тихо гойдався за плечима, був радше символом, ніж тягарем. У ньому було трохи одягу, книжка, яку він досі не прочитав, і блокнот із чистими сторінками. Він ішов не за славою, не за нагородами й навіть не за помстою. Йому хотілося пригод. Справжніх. Таких, які не вимірюються розкладом у кав’ярнях і щоденними плітками в офісі.
    Його звали Юрій. У мирному житті він писав рекламні тексти, інколи — вірші, які ховав у шухляді. Він шукав у словах сенс, але з кожним днем вони здавалися йому дедалі більш порожніми. Війна увірвалася в країну, як буря, і Юрій відчув, що саме там, у вирі небезпеки, можна знайти щось справжнє — перевірити себе, пізнати світ без прикрас.
    Перші тижні на фронті пахли сирістю окопів, металом зброї та гіркою втомою. Юрій дивився на небо, що світанком червоніло, і думав: "Ось воно — життя без фільтрів". Страх змішувався з адреналіном, холод — із гарячим бажанням вижити. Він відкрив для себе, що найсильніші історії пишуться не чорнилом, а потом, кров’ю і мовчанням побратимів.
    Він шукав натхнення й знаходив його в дрібницях: у шматочку хліба, який ділив на трьох; у вогнику цигарки, що світився у темряві, немов маяк; у сміхові побратимів після важкого бою. Він зрозумів, що пригоди — це не романтика подорожей чи чужі легенди, а здатність дивитися смерті в очі й усе одно говорити: "Я живий".
    Іноді він писав у блокноті, сидячи при світлі ліхтарика. Писав не про війну як подію, а про війну як стан душі: як вона віддирає маски, залишаючи лише суть.
    Юрій не знав, чи повернеться додому. Але він відчував, що тут, серед гулу гармат і шепоту ночей, він уперше знайшов себе.
    Бо війна для нього стала не кінцем, а початком. Початком дороги назустріч пригодам — тим, що назавжди змінюють людину.

    Я загинув несподівано. Постріл, вибух — навіть не знаю, що саме. Все стало чорним, і тільки в останню мить я подумав: ось воно — кінець пригоди. Але помилився. Бо далі щось почалося інше.
    Мене ховали з почестями. Я ніби завис у повітрі й бачив своє тіло, яке несло кілька хлопців у формі. Люди зібралися довкола: хтось плакав щиро, хтось просто з обов’язку. Побратими дивилися в землю, намагаючись не показувати сліз.
    Я хотів їм сказати: Не плачте. Я все одно з вами. Я знайшов те, що шукав. Але вони мене не чули.
    На похороні виступали чиновники. Їхні промови були однакові: про героїзм, про обов’язок, про майбутню перемогу. Я чув ці слова й думав: А ви знаєте, як пахне земля в окопах? Ви хоч раз їли той сухий хліб на трьох? Та вони лише відчитували написане. Мені хотілося сміятися й кричати водночас.
    Коли мою труну опускали в землю, я ще раз намагався сказати: Гей, я тут! Не закопуйте мене так швидко, я ж не все розповів! Але лопати сипали землю безжально, і звук цей лунав, ніби крапки в реченні, яке я так і не встиг дописати.
    Люди розійшлися. Хтось поїхав додому, хтось — у кафе, хтось — на роботу. Життя текло далі, ніби мене й не було.
    За кілька тижнів я вже бачив інше: ухвалили рішення виділити кошти на мій "пам’ятник". У центрі поставили стенд із моїм фото. У школі, де я колись вчився, прибили табличку з написом "Тут навчався герой". Родині видали компенсацію.
    Журналісти написали статтю: "Ще один захисник віддав життя за країну". Блогери записували відео з моїм портретом на фоні траурної музики. Коментатори сперечалися — чи варта була моя смерть, чи ні.
    Я дивився на все це зверху й думав: Здається, усі знайшли спосіб заробити на моїй загибелі. Хтось — грошима, хтось — лайками, хтось — політичними очками. Всі брали свій шматок від моєї історії.
    А я хотів лише пригод. Хотів знайти себе. І знайшов. Але виявилося, що тепер мене знайшли інші — як зручний символ.
    Тільки я вже нічого не міг сказати.

    Коли мене ховали, мій телефон залишився зі мною. Хтось забув його витягти. Але для мене це стало порятунком. Бо навіть мертве тіло — не кінець, якщо є голос.
    Я прокинувся в цифровому світі, серед сигналів, сповіщень і мерехтіння екранів. Відчув, що можу говорити, хоча тіла вже немає. І написав перший пост на своєму акаунті:
    "Привіт з того світу, це я. Так, я загинув, але бачу все, що відбувається. Всі ці стенди, виплати, промови… Мене немає, а ви все одно заробляєте. Думайте над цим."
    Люди читали і перепощували. Хтось обурювався, хтось сміявся, а хтось плакав. Пост швидко розійшовся мережею. Влада помітила. Це ж не можна, подумали вони. Спробували знайти автора — бо ніхто ж не може так говорити після смерті.
    Оголосили мене в розшук. Журналісти писали, що я зник після похорон. Соціальні мережі вибухнули — коментарі, теорії змови, меми. Я дивився на це зверху і писав далі:
    "Я тут. Ви шукаєте неправильно. Я не в землі. Я не у ваших паперах. Я — тут, у всьому, що ви намагаєтеся контролювати."
    Та влада не здавалась. Вночі, таємно, вирішили зробити ексгумацію. Розкопали труну. Очі чиновників розширилися — вона порожня. Лише телефон лежав на дні, тихо мерехтячи екранами повідомлень, перепостів і лайків.
    Вони тримали його в руках, відкривали, намагалися зрозуміти, як це можливо. Але я вже був у всіх мережах, у кожному смартфоні, у кожному обговоренні. І відчував лише одне: навіть смерть не здатна зупинити правду, яку я бачив і про яку хотів сказати.
    Я посміхався в цифровому повітрі й писав далі:
    "Назустріч пригодам, друзі. Ігри закінчено — але я ще тут."
    Назустріч пригодам і Привіт з того світу Він ішов, ніби у подорож. Рюкзак, який тихо гойдався за плечима, був радше символом, ніж тягарем. У ньому було трохи одягу, книжка, яку він досі не прочитав, і блокнот із чистими сторінками. Він ішов не за славою, не за нагородами й навіть не за помстою. Йому хотілося пригод. Справжніх. Таких, які не вимірюються розкладом у кав’ярнях і щоденними плітками в офісі. Його звали Юрій. У мирному житті він писав рекламні тексти, інколи — вірші, які ховав у шухляді. Він шукав у словах сенс, але з кожним днем вони здавалися йому дедалі більш порожніми. Війна увірвалася в країну, як буря, і Юрій відчув, що саме там, у вирі небезпеки, можна знайти щось справжнє — перевірити себе, пізнати світ без прикрас. Перші тижні на фронті пахли сирістю окопів, металом зброї та гіркою втомою. Юрій дивився на небо, що світанком червоніло, і думав: "Ось воно — життя без фільтрів". Страх змішувався з адреналіном, холод — із гарячим бажанням вижити. Він відкрив для себе, що найсильніші історії пишуться не чорнилом, а потом, кров’ю і мовчанням побратимів. Він шукав натхнення й знаходив його в дрібницях: у шматочку хліба, який ділив на трьох; у вогнику цигарки, що світився у темряві, немов маяк; у сміхові побратимів після важкого бою. Він зрозумів, що пригоди — це не романтика подорожей чи чужі легенди, а здатність дивитися смерті в очі й усе одно говорити: "Я живий". Іноді він писав у блокноті, сидячи при світлі ліхтарика. Писав не про війну як подію, а про війну як стан душі: як вона віддирає маски, залишаючи лише суть. Юрій не знав, чи повернеться додому. Але він відчував, що тут, серед гулу гармат і шепоту ночей, він уперше знайшов себе. Бо війна для нього стала не кінцем, а початком. Початком дороги назустріч пригодам — тим, що назавжди змінюють людину. Я загинув несподівано. Постріл, вибух — навіть не знаю, що саме. Все стало чорним, і тільки в останню мить я подумав: ось воно — кінець пригоди. Але помилився. Бо далі щось почалося інше. Мене ховали з почестями. Я ніби завис у повітрі й бачив своє тіло, яке несло кілька хлопців у формі. Люди зібралися довкола: хтось плакав щиро, хтось просто з обов’язку. Побратими дивилися в землю, намагаючись не показувати сліз. Я хотів їм сказати: Не плачте. Я все одно з вами. Я знайшов те, що шукав. Але вони мене не чули. На похороні виступали чиновники. Їхні промови були однакові: про героїзм, про обов’язок, про майбутню перемогу. Я чув ці слова й думав: А ви знаєте, як пахне земля в окопах? Ви хоч раз їли той сухий хліб на трьох? Та вони лише відчитували написане. Мені хотілося сміятися й кричати водночас. Коли мою труну опускали в землю, я ще раз намагався сказати: Гей, я тут! Не закопуйте мене так швидко, я ж не все розповів! Але лопати сипали землю безжально, і звук цей лунав, ніби крапки в реченні, яке я так і не встиг дописати. Люди розійшлися. Хтось поїхав додому, хтось — у кафе, хтось — на роботу. Життя текло далі, ніби мене й не було. За кілька тижнів я вже бачив інше: ухвалили рішення виділити кошти на мій "пам’ятник". У центрі поставили стенд із моїм фото. У школі, де я колись вчився, прибили табличку з написом "Тут навчався герой". Родині видали компенсацію. Журналісти написали статтю: "Ще один захисник віддав життя за країну". Блогери записували відео з моїм портретом на фоні траурної музики. Коментатори сперечалися — чи варта була моя смерть, чи ні. Я дивився на все це зверху й думав: Здається, усі знайшли спосіб заробити на моїй загибелі. Хтось — грошима, хтось — лайками, хтось — політичними очками. Всі брали свій шматок від моєї історії. А я хотів лише пригод. Хотів знайти себе. І знайшов. Але виявилося, що тепер мене знайшли інші — як зручний символ. Тільки я вже нічого не міг сказати. Коли мене ховали, мій телефон залишився зі мною. Хтось забув його витягти. Але для мене це стало порятунком. Бо навіть мертве тіло — не кінець, якщо є голос. Я прокинувся в цифровому світі, серед сигналів, сповіщень і мерехтіння екранів. Відчув, що можу говорити, хоча тіла вже немає. І написав перший пост на своєму акаунті: "Привіт з того світу, це я. Так, я загинув, але бачу все, що відбувається. Всі ці стенди, виплати, промови… Мене немає, а ви все одно заробляєте. Думайте над цим." Люди читали і перепощували. Хтось обурювався, хтось сміявся, а хтось плакав. Пост швидко розійшовся мережею. Влада помітила. Це ж не можна, подумали вони. Спробували знайти автора — бо ніхто ж не може так говорити після смерті. Оголосили мене в розшук. Журналісти писали, що я зник після похорон. Соціальні мережі вибухнули — коментарі, теорії змови, меми. Я дивився на це зверху і писав далі: "Я тут. Ви шукаєте неправильно. Я не в землі. Я не у ваших паперах. Я — тут, у всьому, що ви намагаєтеся контролювати." Та влада не здавалась. Вночі, таємно, вирішили зробити ексгумацію. Розкопали труну. Очі чиновників розширилися — вона порожня. Лише телефон лежав на дні, тихо мерехтячи екранами повідомлень, перепостів і лайків. Вони тримали його в руках, відкривали, намагалися зрозуміти, як це можливо. Але я вже був у всіх мережах, у кожному смартфоні, у кожному обговоренні. І відчував лише одне: навіть смерть не здатна зупинити правду, яку я бачив і про яку хотів сказати. Я посміхався в цифровому повітрі й писав далі: "Назустріч пригодам, друзі. Ігри закінчено — але я ще тут."
    227views
  • 🕯 Пам’ятаємо Андрія Гусіна
    Одинадцять років тому не стало легендарного динамівця та ексгравця збірної України Андрія Гусіна.
    🤍💙 Він залишився в історії як веселий у житті й непоступливий на полі, сім’янин та професіонал, який віддав «Динамо» і футболу найкращі роки своєї кар’єри. 7-разовий чемпіон України, автор пам’ятних голів у Лізі чемпіонів, чвертьфіналіст ЧС-2006.
    Його ім’я назавжди вписане у славну історію клубу та українського футболу.
    #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🕯 Пам’ятаємо Андрія Гусіна Одинадцять років тому не стало легендарного динамівця та ексгравця збірної України Андрія Гусіна. 🤍💙 Він залишився в історії як веселий у житті й непоступливий на полі, сім’янин та професіонал, який віддав «Динамо» і футболу найкращі роки своєї кар’єри. 7-разовий чемпіон України, автор пам’ятних голів у Лізі чемпіонів, чвертьфіналіст ЧС-2006. Його ім’я назавжди вписане у славну історію клубу та українського футболу. #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    73views
  • Нічого в мене не складося з усим тим, що я собі понапланувала на сьогодні?:)

    За планом відбулося тільки відвідування кліники сімейної медицини.
    Куди я таки почовгала здаватися ̶д̶л̶я̶ ̶д̶о̶с̶л̶і̶д̶і̶в̶ для здавання аналізів та огляду лікарем.

    Космонавт, авжеж!:)
    Тиск, зріст, вага, цукор - як у молодої, багатої, красивої, здорової та бажаної!:)

    Вже й результати загального аналізу крові є!
    Які підтверджують попередні висновки про молодість, багатство й далі дивися за текстом!:)

    Дівчатка мої медички навіть зʼясували, звідки вже другий тиждень в мене щоденно береться підвищена температура?
    Таааааакого я ще жодного разу в житті не спостерігала???
    Докторка видивилася в мене ого яку червону горлянку???
    В якій не болить?
    Не шкребе?
    Та взагалі я ніяк її не відчуваю???
    Ооооотакої???

    Лікування призначено!
    Лікуватимуся!

    Після відвідування лікарні планувала ж таки займатися приготуванням кетчупу?:)
    Не зібралася!!!:)

    Як посунули мої колежанки!!!
    В майже промислових масштабах!:)
    Одна-дві-три-чотири!!!
    Поки з усіма кави посьорбали, теревені потеревенили, вже й нема сенсу починати якусь корисну діяльність до обіду?:)

    Вольовим шляхом пішла собі лікуватися та вильожуватися.
    А звершатиму вже завтра!
    Можливо?:)
    Чи це не точно?

    Ви як там?
    В новини зазирнула одним оком…
    ЙР…
    Нічого втішного…
    Нічого в мене не складося з усим тим, що я собі понапланувала на сьогодні?:) За планом відбулося тільки відвідування кліники сімейної медицини. Куди я таки почовгала здаватися ̶д̶л̶я̶ ̶д̶о̶с̶л̶і̶д̶і̶в̶ для здавання аналізів та огляду лікарем. Космонавт, авжеж!:) Тиск, зріст, вага, цукор - як у молодої, багатої, красивої, здорової та бажаної!:) Вже й результати загального аналізу крові є! Які підтверджують попередні висновки про молодість, багатство й далі дивися за текстом!:) Дівчатка мої медички навіть зʼясували, звідки вже другий тиждень в мене щоденно береться підвищена температура? Таааааакого я ще жодного разу в житті не спостерігала??? Докторка видивилася в мене ого яку червону горлянку??? В якій не болить? Не шкребе? Та взагалі я ніяк її не відчуваю??? Ооооотакої??? Лікування призначено! Лікуватимуся! Після відвідування лікарні планувала ж таки займатися приготуванням кетчупу?:) Не зібралася!!!:) Як посунули мої колежанки!!! В майже промислових масштабах!:) Одна-дві-три-чотири!!! Поки з усіма кави посьорбали, теревені потеревенили, вже й нема сенсу починати якусь корисну діяльність до обіду?:) Вольовим шляхом пішла собі лікуватися та вильожуватися. А звершатиму вже завтра! Можливо?:) Чи це не точно? Ви як там? В новини зазирнула одним оком… ЙР… Нічого втішного…
    151views
  • 🗣Футболіст Неймар отримав спадок у мільярд😳доларів від людини, яку ніколи в житті не бачив🤯

    Місцевий бізнесмен залишив нападнику активи через «близький моральний зв’язок» з футболістом і захоплення його кар’єрою🤌🏻⚽
    🗣Футболіст Неймар отримав спадок у мільярд😳доларів від людини, яку ніколи в житті не бачив🤯 Місцевий бізнесмен залишив нападнику активи через «близький моральний зв’язок» з футболістом і захоплення його кар’єрою🤌🏻⚽
    Like
    Wow
    2
    133views 1 Shares
  • Всесвітній день барбера
    Всесвітній день барбера (World Barber Day) відзначається щороку 16 вересня – це глобальна подія, яка підкреслює важливу роль, яку барбери відіграють у житті громад по всьому світу. Цей день вшановує майстерність, творчість й громадський дух, які барбери привносять у свою професію. Всесвітній день барбера також підкреслює філантропічний внесок перукарів, доходи від якого часто йдуть на благодійні цілі, такі як ЮНІСЕФ, показуючи, що перукарі можуть зробити відчутні зміни у світі.
    Всесвітній день барбера Всесвітній день барбера (World Barber Day) відзначається щороку 16 вересня – це глобальна подія, яка підкреслює важливу роль, яку барбери відіграють у житті громад по всьому світу. Цей день вшановує майстерність, творчість й громадський дух, які барбери привносять у свою професію. Всесвітній день барбера також підкреслює філантропічний внесок перукарів, доходи від якого часто йдуть на благодійні цілі, такі як ЮНІСЕФ, показуючи, що перукарі можуть зробити відчутні зміни у світі.
    116views
More Results