• «Світ втратив людину, яка навчила його елегантності. Я втратив друга. Дякую за все, дорогий Джорджо», — Андрій Шевченко прокоментував смерть італійського дизайнера та модельєра Джорджо Армані. Шевченко був обличчям бренду у 2006 році.
    Подробиці:
    https://suspilne.media/culture/1107304-andrij-sevcenko-pro-smert-dzor...
    «Світ втратив людину, яка навчила його елегантності. Я втратив друга. Дякую за все, дорогий Джорджо», — Андрій Шевченко прокоментував смерть італійського дизайнера та модельєра Джорджо Армані. Шевченко був обличчям бренду у 2006 році. Подробиці: https://suspilne.media/culture/1107304-andrij-sevcenko-pro-smert-dzordzo-armani-vtrativ-druga/
    Sad
    2
    208views
  • #світ
    Відень, Австрія
    📌 Відень – столиця Австрії, відомий світовий культурний центр. Багата історичними палацами, музеями, чудовою архітектурою та музичною спадщиною, пов'язаною з іменами Моцарта, Бетховена та Штрауса. Місто елегантності та вишуканості.
    #світ Відень, Австрія 📌 Відень – столиця Австрії, відомий світовий культурний центр. Багата історичними палацами, музеями, чудовою архітектурою та музичною спадщиною, пов'язаною з іменами Моцарта, Бетховена та Штрауса. Місто елегантності та вишуканості.
    Love
    1
    143views 1Plays
  • #тварини
    🦒 Як б’ються жирафи?
    Повільно, важко — але дуже ефектно.
    Самці змагаються за самку, розмахуючи шиями, немов булавами. Такий стиль бою називається "некинг" (від англ. neck — шия).

    🔸 Вони б’ють один одного головою в шию або тулуб. Іноді сутички здаються майже танцем, але сила удару — така, що можна звалити суперника.

    Так жирафи з’ясовують, хто тут головний — елегантно, але жорстко.
    #тварини 🦒 Як б’ються жирафи? Повільно, важко — але дуже ефектно. Самці змагаються за самку, розмахуючи шиями, немов булавами. Такий стиль бою називається "некинг" (від англ. neck — шия). 🔸 Вони б’ють один одного головою в шию або тулуб. Іноді сутички здаються майже танцем, але сила удару — така, що можна звалити суперника. Так жирафи з’ясовують, хто тут головний — елегантно, але жорстко.
    Love
    1
    204views 11Plays
  • Ще задовго до того, як ім’я Марта Стюарт стало синонімом гарного смаку, елегантності та американського стилю життя, вона була відома як Марта Костира — найстарша донька в родині з шістьма дітьми. Вона народилася у заможній польсько-католицькій сімʼї й виросла в містечку Натлі, штат Нью-Джерсі.

    Vogue публікує архівні знімки Марти Стюарт — ще до того, як вона стала однією з найвпливовіших жінок Америки. Ці фото — візуальна історія жінки, яка перетворила власне ім’я на глобальний бренд і створила нову естетику повсякденного життя.

    https://vogue.ua/article/fashion/persona/26-arhivnih-foto-molodoji-ma...
    Ще задовго до того, як ім’я Марта Стюарт стало синонімом гарного смаку, елегантності та американського стилю життя, вона була відома як Марта Костира — найстарша донька в родині з шістьма дітьми. Вона народилася у заможній польсько-католицькій сімʼї й виросла в містечку Натлі, штат Нью-Джерсі. Vogue публікує архівні знімки Марти Стюарт — ще до того, як вона стала однією з найвпливовіших жінок Америки. Ці фото — візуальна історія жінки, яка перетворила власне ім’я на глобальний бренд і створила нову естетику повсякденного життя. https://vogue.ua/article/fashion/persona/26-arhivnih-foto-molodoji-marti-styuart-do-togo-yak-vona-stala-kultovoyu-postattyu-u-popkulturi-60407.html
    VOGUE.UA
    26 архівних фото молодої Марти Стюарт до того, як вона стала культовою постаттю
    Погляньте, якою була Марта Стюарт до того, як стала легендою стилю, кулінарії та декору. Рідкісні кадри, особиста історія та справжнє натхнення для всіх.
    Like
    Love
    3
    333views
  • Дівчина в зеленій сукні. Нині остання зроблена мною робота
    #арт #діджитал #аніме #сукня #дівчина #етапи #готично #елегантно #вікторіанськаепоха
    Дівчина в зеленій сукні. Нині остання зроблена мною робота #арт #діджитал #аніме #сукня #дівчина #етапи #готично #елегантно #вікторіанськаепоха
    Like
    Love
    2
    1comments 1Kviews
  • ТЯЖКА ВТРАТА ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО СПОРТУ
    Лідія Семенова (1951-2025) Найглибші співчуття.

    4 липня на 75-му році пішла з життя Лідія Костянтинівна Семенова - легенда українських шахів, міжнародний гросмейстер.
    Чемпіонка СРСР (1978) і України (1997), віце-чемпіонка світу (1984), володарка золота (1984) і срібла (1992) Шахових Олімпіад у складі збірних СРСР і України.
    1984 року грала в матчі претенденток на звання чемпіонки світу, увійшовши в історію як одна з найсильніших шахісток епохи.
    Її ім'я - символ елегантної гри і непохитного характеру: перемоги в десятках турнірів, роки тренерської роботи, любов до шахів до останніх днів.
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news
    ТЯЖКА ВТРАТА ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО СПОРТУ Лідія Семенова (1951-2025) Найглибші співчуття. 4 липня на 75-му році пішла з життя Лідія Костянтинівна Семенова - легенда українських шахів, міжнародний гросмейстер. Чемпіонка СРСР (1978) і України (1997), віце-чемпіонка світу (1984), володарка золота (1984) і срібла (1992) Шахових Олімпіад у складі збірних СРСР і України. 1984 року грала в матчі претенденток на звання чемпіонки світу, увійшовши в історію як одна з найсильніших шахісток епохи. Її ім'я - символ елегантної гри і непохитного характеру: перемоги в десятках турнірів, роки тренерської роботи, любов до шахів до останніх днів. ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news
    278views
  • Пані з трояндами
    Авторська робота. Тиснення по металу.
    Матеріал: алюміній, кольорові пігменти, ручне патинування.
    Розміри: 10,2×13,2 см (з рамкою), розмір фігури приблизно 6,7×9,8см.
    Опис: Образ вигаданої персонажки, стилізований під моду Рококо, коли мода тяжіла до грайливості, вигадливості зачісок і витонченого кольору. Втілює риси придворної елегантності другої половини XVIII століття, Франція, близько 1770 року.
    Україна, 2020-ті рр.
    Пані з трояндами Авторська робота. Тиснення по металу. Матеріал: алюміній, кольорові пігменти, ручне патинування. Розміри: 10,2×13,2 см (з рамкою), розмір фігури приблизно 6,7×9,8см. Опис: Образ вигаданої персонажки, стилізований під моду Рококо, коли мода тяжіла до грайливості, вигадливості зачісок і витонченого кольору. Втілює риси придворної елегантності другої половини XVIII століття, Франція, близько 1770 року. Україна, 2020-ті рр.
    Love
    1
    640views
  • Жіночий профіль у капелюсі з пір’ям
    Авторська робота. Тиснення на металі, 102 × 132 см у рамці. Розмір фігури приблизно 55×100 міліметрів. Україна, 2020-ті рр.
    Стилізований образ жінки в елегантному головному уборі з пишним пір’ям, притаманним моді останньої чверті XIX століття, періодом бель епок (фр. Belle Époque). Висока зачіска з декоративним головним убором, оздобленим пір’ям та орнаментом — типовий атрибут світських дам кінця 1800-х.
    Силует і одяг — із строгими комірцями та ознаками театральної вишуканості.
    Жіночий профіль у капелюсі з пір’ям Авторська робота. Тиснення на металі, 102 × 132 см у рамці. Розмір фігури приблизно 55×100 міліметрів. Україна, 2020-ті рр. Стилізований образ жінки в елегантному головному уборі з пишним пір’ям, притаманним моді останньої чверті XIX століття, періодом бель епок (фр. Belle Époque). Висока зачіска з декоративним головним убором, оздобленим пір’ям та орнаментом — типовий атрибут світських дам кінця 1800-х. Силует і одяг — із строгими комірцями та ознаками театральної вишуканості.
    663views
  • Метал і мода. Жіночі силуети. Ретро.
    Ця серія рельєфів виконана в техніці художнього тиснення по металу та присвячена жіночим образам, натхненним модою різних історичних епох. Усі зображення є вигаданими: вони не є портретами реальних осіб, а радше візуальними інтерпретаціями стилістичних рис, притаманних тій чи іншій добі. У створенні окремих композицій було використано допоміжні цифрові інструменти, що сприяли візуалізації ідей.
    Пані у клош-капелюшку
    Техніка: тиснення на металі, авторська обробка
    Розмір: 102×131 міліметра (в рамці). Розмір фігури орієнтовно 67×100 міліметрів. Загальна товщина приблизно 12 міліметрів.
    Матеріали: метал (алюміній), ручне патинування, кольорови елементи, лак, основа-пластик.
    Опис: Стилізований портрет жінки в моді 1920-х років. Вказівки на цей період:
    Клош-капелюшок — культовий головний убір жінок саме 1920-х.
    Хутряний комір або накидка — модний елемент елегантного вбрання того часу.
    Графічна стилізація рис обличчя — нагадує афіші, ілюстрації та гравюри епохи джазу й флапперів.

    #metalart #embossing #тиснення #ручнаробота #modernstyle #repoussé #українськийхендмейд

    Метал і мода. Жіночі силуети. Ретро. Ця серія рельєфів виконана в техніці художнього тиснення по металу та присвячена жіночим образам, натхненним модою різних історичних епох. Усі зображення є вигаданими: вони не є портретами реальних осіб, а радше візуальними інтерпретаціями стилістичних рис, притаманних тій чи іншій добі. У створенні окремих композицій було використано допоміжні цифрові інструменти, що сприяли візуалізації ідей. Пані у клош-капелюшку Техніка: тиснення на металі, авторська обробка Розмір: 102×131 міліметра (в рамці). Розмір фігури орієнтовно 67×100 міліметрів. Загальна товщина приблизно 12 міліметрів. Матеріали: метал (алюміній), ручне патинування, кольорови елементи, лак, основа-пластик. Опис: Стилізований портрет жінки в моді 1920-х років. Вказівки на цей період: Клош-капелюшок — культовий головний убір жінок саме 1920-х. Хутряний комір або накидка — модний елемент елегантного вбрання того часу. Графічна стилізація рис обличчя — нагадує афіші, ілюстрації та гравюри епохи джазу й флапперів. #metalart #embossing #тиснення #ручнаробота #modernstyle #repoussé #українськийхендмейд
    Love
    1
    2Kviews
  • ​​ 7 червня 1919 року почалася наступальна операція Української галицької армії, відома як «Чортківська офензива».

    Протягом 7-28 червня 1919-го 25 тисяч українських військ змусили відступати по всій лінії фронту 40-тисячну польську армію. Було звільнено Чортків, Тернопіль, Бережани, УГА просунулася вперед на 150 км і вийшла на лінію Броди – Перемишляни – Букачівці. Лише брак зброї та зовнішні чинники врятували супротивника від поразки.

    Чортківський наступ став важливою складовою Українсько-польської війни 1918-1919 років між Західноукраїнською Народною Республікою та Польською державою.

    Травневий наступ поляків, попри ряд перемог, не дозволив розгромити Галицьку армію з півночі і поступово припинився. Збройні сили ЗУНР відступили на південь нинішньої Тернопільщини, затиснуті в трикутнику між Дністром і Збручем та містом Чортковом. Поляки тріумфували, а політичне керівництво республіки одним із варіантів подальших дій розглядало перехід УГА на Наддніпрянщину. Обираючи поміж відступом і офензивою, командування армії зробило ставку на спад бойової активності супротивника (в останні дні Галицька армія відступала майже без боїв) та розпорошення бойових сил поляків по широкому фронту. Операція розпочалася 7 червня 1919-го ударом на містечко Ягільницю.

    Наступного дня Галицька армія взяла Чортків – важливий вузол комунікацій, утворивши пролом в обороні противника. Із спогадів Степана Шухевича:

    «Якраз перед нашим наступом на Чортків зібралися були поляки перед будинком Окружної Скарбової Дирекції, в котрій перед тим була Начальна Команда Галицької Армії, щоб відсвяткувати свято здобуття міста, відбуваючи модні під той час «похорони України». Зійшлися елегантно вистроєні дами, святочно прибране панове, не бракувало також і делегатів від «власцян». Та в самім розгарі маніфестації зашипіло щось у воздусі, потім над самими головами зібраних загриміли дві-три детонації. Це розривалися наші шрапнелі. Майже рівночасно появилися на вулицях міста польські розбитки, що в страшнім переполоті утікали й сіяли паніку: «Уцєкайце, бо украінци юш в мєсцє!».

    Поляки відступили на 120 кілометрів. 9 червня диктатор ЗУНР Євген Петрушевич призначив Начальним вождем УГА генерала Олександра Греківа, який планував операцію із групою старшин.

    Галицька армія звільнила Бучач (12 червня) і Тернопіль (14 червня), у ході боїв за Нижнів відкинула поляків за Дністер. Далі було взято Зборів, ключовий пункт оборони поляків Бережани (21 червня), Золочів (22 червня) і Броди (24 червня). Поляки готувалися боронити Львів, однак брак зброї і боєприпасів не дозволив українцям розвинути успіх. Так, коли на хвилі патріотичного піднесення внаслідок успіхів Галицької армії 90 тисяч добровольців зголосилися записатися до діючих частин, через брак зброї було прийнято тільки 15 тисяч добровольців, а решту відправили по домівках.

    Тим часом у Львів прибув стурбований головнокомандувач польськими військами Юзеф Пілсудський, водночас Антанта 25 червня дала згоду на тимчасову окупацію Східної Галичини, а 27 червня дозволила використати для цього армію Юзефа Галлера в повному складі, що раніше категорично забороняла робити. Все це кардинально змінило ситуацію на фронті.

    Вже 28 червня польська армія перейшла в наступ і проламала український фронт біля Янчина. Виснажені безперервними боями, залишившись без боєприпасів, галицькі бригади під натиском переважаючих сил противника стали відходити до Збруча. 4 липня командування Галицької армії телеграфувало Головному Отаману Симону Петлюрі:

    «Під сильним напором польських сил, за браком амуніції й інших матеріялів, Галицька армія буде примушена перейти річку Збруч та шукати опору й охорони на широких ланах Великої України». Відповідь надійшла наступного дня: «Українська Наддніпрянська армія та її Головна Команда приймає Галицьку армію, як братню, й усім їй допоможе, що в її силах».

    16 липня УГА відступила на територію Наддніпрянської України, що стало завершенням Українсько-польської війни в Галичині.

    ​​ 7 червня 1919 року почалася наступальна операція Української галицької армії, відома як «Чортківська офензива». Протягом 7-28 червня 1919-го 25 тисяч українських військ змусили відступати по всій лінії фронту 40-тисячну польську армію. Було звільнено Чортків, Тернопіль, Бережани, УГА просунулася вперед на 150 км і вийшла на лінію Броди – Перемишляни – Букачівці. Лише брак зброї та зовнішні чинники врятували супротивника від поразки. Чортківський наступ став важливою складовою Українсько-польської війни 1918-1919 років між Західноукраїнською Народною Республікою та Польською державою. Травневий наступ поляків, попри ряд перемог, не дозволив розгромити Галицьку армію з півночі і поступово припинився. Збройні сили ЗУНР відступили на південь нинішньої Тернопільщини, затиснуті в трикутнику між Дністром і Збручем та містом Чортковом. Поляки тріумфували, а політичне керівництво республіки одним із варіантів подальших дій розглядало перехід УГА на Наддніпрянщину. Обираючи поміж відступом і офензивою, командування армії зробило ставку на спад бойової активності супротивника (в останні дні Галицька армія відступала майже без боїв) та розпорошення бойових сил поляків по широкому фронту. Операція розпочалася 7 червня 1919-го ударом на містечко Ягільницю. Наступного дня Галицька армія взяла Чортків – важливий вузол комунікацій, утворивши пролом в обороні противника. Із спогадів Степана Шухевича: «Якраз перед нашим наступом на Чортків зібралися були поляки перед будинком Окружної Скарбової Дирекції, в котрій перед тим була Начальна Команда Галицької Армії, щоб відсвяткувати свято здобуття міста, відбуваючи модні під той час «похорони України». Зійшлися елегантно вистроєні дами, святочно прибране панове, не бракувало також і делегатів від «власцян». Та в самім розгарі маніфестації зашипіло щось у воздусі, потім над самими головами зібраних загриміли дві-три детонації. Це розривалися наші шрапнелі. Майже рівночасно появилися на вулицях міста польські розбитки, що в страшнім переполоті утікали й сіяли паніку: «Уцєкайце, бо украінци юш в мєсцє!». Поляки відступили на 120 кілометрів. 9 червня диктатор ЗУНР Євген Петрушевич призначив Начальним вождем УГА генерала Олександра Греківа, який планував операцію із групою старшин. Галицька армія звільнила Бучач (12 червня) і Тернопіль (14 червня), у ході боїв за Нижнів відкинула поляків за Дністер. Далі було взято Зборів, ключовий пункт оборони поляків Бережани (21 червня), Золочів (22 червня) і Броди (24 червня). Поляки готувалися боронити Львів, однак брак зброї і боєприпасів не дозволив українцям розвинути успіх. Так, коли на хвилі патріотичного піднесення внаслідок успіхів Галицької армії 90 тисяч добровольців зголосилися записатися до діючих частин, через брак зброї було прийнято тільки 15 тисяч добровольців, а решту відправили по домівках. Тим часом у Львів прибув стурбований головнокомандувач польськими військами Юзеф Пілсудський, водночас Антанта 25 червня дала згоду на тимчасову окупацію Східної Галичини, а 27 червня дозволила використати для цього армію Юзефа Галлера в повному складі, що раніше категорично забороняла робити. Все це кардинально змінило ситуацію на фронті. Вже 28 червня польська армія перейшла в наступ і проламала український фронт біля Янчина. Виснажені безперервними боями, залишившись без боєприпасів, галицькі бригади під натиском переважаючих сил противника стали відходити до Збруча. 4 липня командування Галицької армії телеграфувало Головному Отаману Симону Петлюрі: «Під сильним напором польських сил, за браком амуніції й інших матеріялів, Галицька армія буде примушена перейти річку Збруч та шукати опору й охорони на широких ланах Великої України». Відповідь надійшла наступного дня: «Українська Наддніпрянська армія та її Головна Команда приймає Галицьку армію, як братню, й усім їй допоможе, що в її силах». 16 липня УГА відступила на територію Наддніпрянської України, що стало завершенням Українсько-польської війни в Галичині.
    Love
    2
    528views
More Results