• Це дійсно так!
    А якщо ще додати «фабрична», «власне виробництво», «не кашлатиться» – можна взагалі втратити свідомість!

    Футболки з принтами від FATLINE дійсно можуть вразити своїм різноманіттям та властивостями!

    Обирайте те, чого прагне ваша душа:
    100% бавовна або бавовна з еластаном;
    фабрична або власне виробництво;
    класичний крій або оверсайз;
    принт з сайту або власний дизайн.

    Спробуйте якість від FATLINE і ми обіцяємо, що ви прийдете за другою!

    ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реєструйтеся, щоб отримати знижку на своє замовлення https://www.fatline.com.ua/#64494

    #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг
    Це дійсно так!😃 А якщо ще додати «фабрична», «власне виробництво», «не кашлатиться» – можна взагалі втратити свідомість!✨ Футболки з принтами від FATLINE дійсно можуть вразити своїм різноманіттям та властивостями! Обирайте те, чого прагне ваша душа: ✔️100% бавовна або бавовна з еластаном; ✔️фабрична або власне виробництво; ✔️класичний крій або оверсайз; ✔️принт з сайту або власний дизайн. Спробуйте якість від FATLINE і ми обіцяємо, що ви прийдете за другою!😉 ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реєструйтеся, щоб отримати знижку на своє замовлення https://www.fatline.com.ua/#64494 #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг
    265переглядів 7Відтворень
  • Це неймовірне мистецтво, яке радує і бентежить око. Яка чиста душа в людини, яка створила цю красу. Люди добрі, милуйтесь цією красою, радійте що наша Земля прекрасна, а особливо люди ,які живуть на цій Землі.
    Це неймовірне мистецтво, яке радує і бентежить око. Яка чиста душа в людини, яка створила цю красу. Люди добрі, милуйтесь цією красою, радійте що наша Земля прекрасна, а особливо люди ,які живуть на цій Землі.
    1
    114переглядів 9Відтворень
  • ДУШУ В ВИШИВАНКУ ОДЯГНІТЬ

    (Про тих, хто 20-30 років тому покинув Україну, а тепер віршиками, пісеньками й лукавим словом голосять про псевдолюбов до України там і для піару, тік-току, фейсбуку, ютубу та інших платформ іноді тут, де тихо)

    В заморськім кра́ї псевдоукраїнці,
    Вдягнувли вишиванку й взя́ли стяг,
    Але душа лишається в заслі́нці,
    І люблять Україну на словах.

    Таких, на превеликий жаль, чимало,
    Для них війна – це просто слушна мить,
    Якої ті роки́ їм бракувало,
    Й душа за Україну не болить.

    То ж слушним є момент цей для піару,
    Де про любов так голосно кричать,
    Не мають від війни́ вони удару,
    І рятувати ненечку не мчать.

    А де ж були́ всі двадцять-тридцять ро́ків?
    Покинули Вкраїну ще колись,
    За всі роки́ не було жодних кроків,
    Зате тепер любити узяли́сь.

    За парканом так вигідно кричати,
    Бо там тривог і вибухів нема,
    Не личить тії маски одягати
    І про любов кричати з усіма.

    Мовчали стільки літ й заговорили,
    Але не тут, а там, за парканом,
    Лукавим словом неньку полюбили,
    І сиплють ними так, немов піском.

    16.08.2024 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
    ID: 1020079
    ДУШУ В ВИШИВАНКУ ОДЯГНІТЬ (Про тих, хто 20-30 років тому покинув Україну, а тепер віршиками, пісеньками й лукавим словом голосять про псевдолюбов до України там і для піару, тік-току, фейсбуку, ютубу та інших платформ іноді тут, де тихо) В заморськім кра́ї псевдоукраїнці, Вдягнувли вишиванку й взя́ли стяг, Але душа лишається в заслі́нці, І люблять Україну на словах. Таких, на превеликий жаль, чимало, Для них війна – це просто слушна мить, Якої ті роки́ їм бракувало, Й душа за Україну не болить. То ж слушним є момент цей для піару, Де про любов так голосно кричать, Не мають від війни́ вони удару, І рятувати ненечку не мчать. А де ж були́ всі двадцять-тридцять ро́ків? Покинули Вкраїну ще колись, За всі роки́ не було жодних кроків, Зате тепер любити узяли́сь. За парканом так вигідно кричати, Бо там тривог і вибухів нема, Не личить тії маски одягати І про любов кричати з усіма. Мовчали стільки літ й заговорили, Але не тут, а там, за парканом, Лукавим словом неньку полюбили, І сиплють ними так, немов піском. 16.08.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1020079
    100переглядів
  • #історія #речі
    Саксофон: інструмент, який «не мав» існувати.
    Якби Адольф Сакс був котом, він би витратив усі дев'ять життів ще до тридцяти років. Його труїли випарами міді, він ковтав шпильки, падав у розпечену піч і ледь не тонув у річці. Схоже, доля відчайдушно намагалася не допустити появи інструмента, який згодом змусить увесь світ вібрувати в ритмі джазу. Але Сакс вижив і у 1840-х роках створив свого «монстра Франкенштейна»: тіло від мідних духових, мундштук від кларнета, а душа — від самого диявола.

    Аристократичне вигнання

    Спочатку саксофон планували як ідеальну ланку між дерев’яними та мідними духовими для військових оркестрів. Він мав звучати велично і дисципліновано. Але класична музична еліта того часу сприйняла новинку як «вульгарний вискочень». Композитори-консерватори плювалися отрутою, а конкуренти Сакса навіть підкладали вибухівку під його майстерню. Саксофон вистояв, хоча й змушений був перебиватися випадковими заробітками у військових маршах.

    Гріховний стрибок у джаз

    Справжній катарсис стався, коли саксофон потрапив до рук американських джазменів. Виявилося, що цей інструмент вміє сміятися, плакати, благати й спокушати краще за будь-якого оперного співака. У 1920-х роках у США його навіть намагалися заборонити як «інструмент розпусти», що руйнує мораль молоді. Але спробуйте зупинити те, що звучить як теплий мед і нічний Нью-Йорк одночасно.

    Фізика насолоди

    Секрет саксофона в його конічній формі. На відміну від циліндричного кларнета, він дозволяє музиканту буквально «ліпити» звук своїм диханням, змінюючи тембр від ніжного шепоту до агресивного реву. Це найбільш «людяний» з усіх інструментів: він реагує на найменшу зміну настрою виконавця.

    Сьогодні саксофон — це символ інтелектуального релаксу та вечірнього мегаполісу. Він пройшов шлях від залів Паризької консерваторії, де його ігнорували, до димних клубів Нового Орлеана, де він став королем. І якщо ви чуєте його соло десь у тиші вечора, знайте: це Адольф Сакс підморгує нам крізь віки, нагадуючи, що справжній талант неможливо ні отруїти, ні підірвати.
    #історія #речі 🎼 Саксофон: інструмент, який «не мав» існувати. Якби Адольф Сакс був котом, він би витратив усі дев'ять життів ще до тридцяти років. Його труїли випарами міді, він ковтав шпильки, падав у розпечену піч і ледь не тонув у річці. Схоже, доля відчайдушно намагалася не допустити появи інструмента, який згодом змусить увесь світ вібрувати в ритмі джазу. Але Сакс вижив і у 1840-х роках створив свого «монстра Франкенштейна»: тіло від мідних духових, мундштук від кларнета, а душа — від самого диявола. 🎷 🎩 Аристократичне вигнання Спочатку саксофон планували як ідеальну ланку між дерев’яними та мідними духовими для військових оркестрів. Він мав звучати велично і дисципліновано. Але класична музична еліта того часу сприйняла новинку як «вульгарний вискочень». Композитори-консерватори плювалися отрутою, а конкуренти Сакса навіть підкладали вибухівку під його майстерню. Саксофон вистояв, хоча й змушений був перебиватися випадковими заробітками у військових маршах. 🎖️ 🌆 Гріховний стрибок у джаз Справжній катарсис стався, коли саксофон потрапив до рук американських джазменів. Виявилося, що цей інструмент вміє сміятися, плакати, благати й спокушати краще за будь-якого оперного співака. У 1920-х роках у США його навіть намагалися заборонити як «інструмент розпусти», що руйнує мораль молоді. Але спробуйте зупинити те, що звучить як теплий мед і нічний Нью-Йорк одночасно. 🥃 🧬 Фізика насолоди Секрет саксофона в його конічній формі. На відміну від циліндричного кларнета, він дозволяє музиканту буквально «ліпити» звук своїм диханням, змінюючи тембр від ніжного шепоту до агресивного реву. Це найбільш «людяний» з усіх інструментів: він реагує на найменшу зміну настрою виконавця. 🕯️ Сьогодні саксофон — це символ інтелектуального релаксу та вечірнього мегаполісу. Він пройшов шлях від залів Паризької консерваторії, де його ігнорували, до димних клубів Нового Орлеана, де він став королем. І якщо ви чуєте його соло десь у тиші вечора, знайте: це Адольф Сакс підморгує нам крізь віки, нагадуючи, що справжній талант неможливо ні отруїти, ні підірвати. 🌙✨
    1
    162переглядів
  • #історія #постаті
    Олександр Таранець: Голос, що виткав «Рідну мати мою»
    8 березня 1924 року народився Олександр Таранець — людина, чий голос став саундтреком для цілих поколінь українців. Якщо ви хоч раз чули «Пісню про рушник», то, найімовірніше, у вашій пам’яті звучить саме його оксамитовий баритон. Він не просто співав — він сповідався на сцені, роблячи кожне слово зрозумілим і близьким.

    Таранець був першим виконавцем багатьох шедеврів, які ми сьогодні вважаємо народними. «Рідна мати моя», «Моя стежина», «Ясени», «Марічка» — ці пісні стали символами української душі саме завдяки його інтелігентній та щирій манері виконання. Уявіть собі: 1950-ті роки, розквіт радянської естради, а Таранець виходить на сцену і співає про маму, про вишитий рушник, про кохання, яке не знає кордонів. Це була справжня культурна дипломатія всередині імперії.

    Його творчий дует із Петром Ретвицьким став легендарним. Їхні голоси зливалися в ідеальну гармонію, створюючи той самий «український мелос», за яким сумували емігранти по всьому світу. Таранець мав дивовижну здатність: він міг співати перед тисячною залою так, ніби звертався до кожного слухача особисто. Це не був пафос великої сцени, це була розмова по душах.

    Попри величезну популярність, Олександр Таранець залишався надзвичайно скромною людиною. Він багато гастролював, виступав у найвіддаленіших селах, перед шахтарями та будівельниками, вважаючи, що справжнє мистецтво належить не лише академічним залам. Його внесок у розвиток української пісні важко переоцінити — він фактично сформував канон сучасної української ліричної естради.

    Сьогодні, коли ми чуємо знайомі акорди «Рушника», ми згадуємо не лише авторів слів та музики, а й ту неповторну інтонацію, яку подарував нам Олександр Таранець. Його голос — це пам'ять про дім, про тепло материнських рук і про те, що справжня краса завжди проста.
    https://youtu.be/cq5TAqzhq5U?si=7sejrpFo4iuwSDIx
    #історія #постаті Олександр Таранець: Голос, що виткав «Рідну мати мою» 🎙️ 8 березня 1924 року народився Олександр Таранець — людина, чий голос став саундтреком для цілих поколінь українців. Якщо ви хоч раз чули «Пісню про рушник», то, найімовірніше, у вашій пам’яті звучить саме його оксамитовий баритон. Він не просто співав — він сповідався на сцені, роблячи кожне слово зрозумілим і близьким. 🎶❤️ Таранець був першим виконавцем багатьох шедеврів, які ми сьогодні вважаємо народними. «Рідна мати моя», «Моя стежина», «Ясени», «Марічка» — ці пісні стали символами української душі саме завдяки його інтелігентній та щирій манері виконання. Уявіть собі: 1950-ті роки, розквіт радянської естради, а Таранець виходить на сцену і співає про маму, про вишитий рушник, про кохання, яке не знає кордонів. Це була справжня культурна дипломатія всередині імперії. 🏛️🇺🇦 Його творчий дует із Петром Ретвицьким став легендарним. Їхні голоси зливалися в ідеальну гармонію, створюючи той самий «український мелос», за яким сумували емігранти по всьому світу. Таранець мав дивовижну здатність: він міг співати перед тисячною залою так, ніби звертався до кожного слухача особисто. Це не був пафос великої сцени, це була розмова по душах. 🗣️🌟 Попри величезну популярність, Олександр Таранець залишався надзвичайно скромною людиною. Він багато гастролював, виступав у найвіддаленіших селах, перед шахтарями та будівельниками, вважаючи, що справжнє мистецтво належить не лише академічним залам. Його внесок у розвиток української пісні важко переоцінити — він фактично сформував канон сучасної української ліричної естради. 🛤️🎤 Сьогодні, коли ми чуємо знайомі акорди «Рушника», ми згадуємо не лише авторів слів та музики, а й ту неповторну інтонацію, яку подарував нам Олександр Таранець. Його голос — це пам'ять про дім, про тепло материнських рук і про те, що справжня краса завжди проста. ✨🕯️ https://youtu.be/cq5TAqzhq5U?si=7sejrpFo4iuwSDIx
    1
    224переглядів
  • Військова форма вам до лиця,
    А в грудях — мужні, гарячі серця.
    Нехай весна дарує мир і світло,
    Щоб щастя в душах ваших розцвіло.
    Дякуємо за силу, за відвагу,
    Прийміть від нас шану й повагу!

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Військова форма вам до лиця, А в грудях — мужні, гарячі серця. Нехай весна дарує мир і світло, Щоб щастя в душах ваших розцвіло. Дякуємо за силу, за відвагу, Прийміть від нас шану й повагу! https://t.me/Ukraineaboveallelse
    74переглядів
  • СПОКОЮ ВСІМ І КОЖНУ МИТЬ

    Споко́ю я бажаю всім,
    Хай буде день успішним, тихим,
    Хай лине все до всіх в красі,
    Хай оминає смуток й лихо.

    Споко́ю кожному із нас,
    Щоб не тривожили тривоги,
    Нехай вертає мирний час
    І лихо зі́йде із дороги.

    Споко́ю зичу і добра́,
    Хай сонце променем торкає,
    На краще думка щоб жила́,
    Й біда ніко́ли не торкає.

    Споко́ю кожну-кожну мить,
    Нехай ніщо нас не турбує,
    Хай птаха щастя прилетить,
    І невезінь хай не існує.

    Споко́ю, затишку і мрій,
    Прихильною хай буде доля,
    Щоб не було́ перипетій,
    Й ніко́ли щоб не знати горя.

    Споко́ю щиро для усіх,
    Хай гомонить душа, співає,
    В домівці хай лунає сміх
    І радість хай не покидає.

    25.07.2024 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
    ID: 1018513
    СПОКОЮ ВСІМ І КОЖНУ МИТЬ Споко́ю я бажаю всім, Хай буде день успішним, тихим, Хай лине все до всіх в красі, Хай оминає смуток й лихо. Споко́ю кожному із нас, Щоб не тривожили тривоги, Нехай вертає мирний час І лихо зі́йде із дороги. Споко́ю зичу і добра́, Хай сонце променем торкає, На краще думка щоб жила́, Й біда ніко́ли не торкає. Споко́ю кожну-кожну мить, Нехай ніщо нас не турбує, Хай птаха щастя прилетить, І невезінь хай не існує. Споко́ю, затишку і мрій, Прихильною хай буде доля, Щоб не було́ перипетій, Й ніко́ли щоб не знати горя. Споко́ю щиро для усіх, Хай гомонить душа, співає, В домівці хай лунає сміх І радість хай не покидає. 25.07.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1018513
    181переглядів
  • ВАЛІЗА

    Тягар минулих днів рука тримає,
    Там тиша і душа є під затвором.
    Вузька стежина ніби з дивних творів
    Пороги спогадів перетинає.

    Стара валіза спокій зберігає,
    Де кожна риса складена як творчість.
    Шукає виходу душа проворна,
    Але замок надійно замикає.

    Чужа земля стає тепер заслоном,
    Я мушу пхати душу у валізу,
    Яка для неї є надійним домом.

    Ключі іржаві, мрії та вагони...
    Усе застигло під важким залізом
    На перехрестях в просторі чужому.

    Мирослав Манюк
    07.03.2026
    #петрарківський_сонет
    ВАЛІЗА Тягар минулих днів рука тримає, Там тиша і душа є під затвором. Вузька стежина ніби з дивних творів Пороги спогадів перетинає. Стара валіза спокій зберігає, Де кожна риса складена як творчість. Шукає виходу душа проворна, Але замок надійно замикає. Чужа земля стає тепер заслоном, Я мушу пхати душу у валізу, Яка для неї є надійним домом. Ключі іржаві, мрії та вагони... Усе застигло під важким залізом На перехрестях в просторі чужому. Мирослав Манюк 07.03.2026 #петрарківський_сонет
    1
    145переглядів
  • БЛАГІСТЬ

    Несподівано серце відчує причастя,
    Порівняє турботу батьків для малечі,
    Бо й суворі душею повірять в предтечу,
    Якщо раптом в житті у них з'явиться щастя.

    Незбагненно душа у мовчанні попросить
    Відновити життєві, добротні посіви,
    Бо в молитві людській проростає насіння,
    А небесна рука прибере кущ зарослий.

    Невблаганно життя відкриває дороги
    Через терни та сум, через спалене пекло,
    Та в долонях небес тихне вся небезпека
    І зростає душа, наче простір здоровий.

    Непохитно з небес сходить благість дорослим
    І дарує Господь більше, ніж ми попросим.

    Мирослав Манюк
    06.03.2026
    #шекспірівський_сонет
    БЛАГІСТЬ Несподівано серце відчує причастя, Порівняє турботу батьків для малечі, Бо й суворі душею повірять в предтечу, Якщо раптом в житті у них з'явиться щастя. Незбагненно душа у мовчанні попросить Відновити життєві, добротні посіви, Бо в молитві людській проростає насіння, А небесна рука прибере кущ зарослий. Невблаганно життя відкриває дороги Через терни та сум, через спалене пекло, Та в долонях небес тихне вся небезпека І зростає душа, наче простір здоровий. Непохитно з небес сходить благість дорослим І дарує Господь більше, ніж ми попросим. Мирослав Манюк 06.03.2026 #шекспірівський_сонет
    1
    188переглядів
  • #історія #постаті
    Леонід Глібов: «Дідусь Кенар» української байки
    ​Сьогодні, 5 березня, виповнюється 199 років від дня народження Леоніда Глібова (1827–1893). Якщо ви думаєте, що байки — це лише повчальні історії про тварин для школярів, то ви недооцінюєте майстра іронії та «езопової мови». Глібов був одним із тих, хто вчив українців сміятися над своїми недоліками тоді, коли за українське слово можна було отримати не лише догану, а й реальний термін.

    ​Майстер підтекстів та «Дідусь Кенар»

    ​Глібов почав писати вірші російською, але швидко зрозумів, що справжня душа його творчості — у рідній мові. Оскільки цензура в Російській імперії (особливо після Валуєвського циркуляра) була лютою, він вигадав собі псевдонім «Дідусь Кенар». Під ним він публікував свої твори у дитячому журналі «Дзвінок», і його обожнювали малі читачі по всій країні.

    ​Байка як зброя: Глібов написав понад сотню байок. У його Щуці, Лисиці чи Вовкові сучасники легко впізнавали корумпованих суддів, пихатих чиновників та хитрих пристосуванців. Це була соціальна критика найвищого гатунку, замаскована під дитячу казку.
    ​Лірична душа: Хоча ми знаємо його як байкаря, Глібов був автором неймовірної лірики. Хто не знав або не чув романсу «Стоїть гора високая»? Ця пісня стала народною, і мало хто пам'ятає, що її сумні та світлі рядки належать саме Леоніду Івановичу.

    ​Погляд на біографію: Не просто «добрий дідусь»
    ​Глібов не був просто казкарем. Він був активним громадським діячем, видавав «Чернігівський листок», який став осередком українського життя. Через свою «благонадійність» (читай — любов до України та зв'язки з народниками) він був звільнений з посади вчителя і деякий час перебував під поліцейським наглядом. Його життя — це історія інтелектуального опору в умовах тотальної заборони культури.

    ​Чому він актуальний сьогодні?
    ​Байки Глібова — це дзеркало, яке не старіє. «Щука», яку «кинули у річку» як покарання, — чи це не ідеальна метафора на сучасні судові процеси над деякими чиновниками? А «Вовк та Ягня»? Його гумор гострий, інтелігентний і, що важливо, абсолютно позбавлений шароварщини.
    ​Глібов довів, що українська мова — це не лише мова села, а мова тонкої іронії, філософії та високої поезії.
    ​Посилання на зображення по темі:
    #історія #постаті Леонід Глібов: «Дідусь Кенар» української байки ✒️ ​Сьогодні, 5 березня, виповнюється 199 років від дня народження Леоніда Глібова (1827–1893). Якщо ви думаєте, що байки — це лише повчальні історії про тварин для школярів, то ви недооцінюєте майстра іронії та «езопової мови». Глібов був одним із тих, хто вчив українців сміятися над своїми недоліками тоді, коли за українське слово можна було отримати не лише догану, а й реальний термін. 🇺🇦 ​Майстер підтекстів та «Дідусь Кенар» 🐦 ​Глібов почав писати вірші російською, але швидко зрозумів, що справжня душа його творчості — у рідній мові. Оскільки цензура в Російській імперії (особливо після Валуєвського циркуляра) була лютою, він вигадав собі псевдонім «Дідусь Кенар». Під ним він публікував свої твори у дитячому журналі «Дзвінок», і його обожнювали малі читачі по всій країні. ​Байка як зброя: Глібов написав понад сотню байок. У його Щуці, Лисиці чи Вовкові сучасники легко впізнавали корумпованих суддів, пихатих чиновників та хитрих пристосуванців. Це була соціальна критика найвищого гатунку, замаскована під дитячу казку. 🦊⚖️ ​Лірична душа: Хоча ми знаємо його як байкаря, Глібов був автором неймовірної лірики. Хто не знав або не чув романсу «Стоїть гора високая»? Ця пісня стала народною, і мало хто пам'ятає, що її сумні та світлі рядки належать саме Леоніду Івановичу. 🏔️🎶 ​Погляд на біографію: Не просто «добрий дідусь» 🔍 ​Глібов не був просто казкарем. Він був активним громадським діячем, видавав «Чернігівський листок», який став осередком українського життя. Через свою «благонадійність» (читай — любов до України та зв'язки з народниками) він був звільнений з посади вчителя і деякий час перебував під поліцейським наглядом. Його життя — це історія інтелектуального опору в умовах тотальної заборони культури. 🛡️ ​Чому він актуальний сьогодні? 🤔 ​Байки Глібова — це дзеркало, яке не старіє. «Щука», яку «кинули у річку» як покарання, — чи це не ідеальна метафора на сучасні судові процеси над деякими чиновниками? А «Вовк та Ягня»? Його гумор гострий, інтелігентний і, що важливо, абсолютно позбавлений шароварщини. ​Глібов довів, що українська мова — це не лише мова села, а мова тонкої іронії, філософії та високої поезії. ✍️ ​Посилання на зображення по темі:
    2
    298переглядів
Більше результатів