Гримлять над нами чорні небеса, 

І дим вкриває стомлені дороги, 

Та в серці не згасає та краса, 

Що кличе нас здолати всі тривоги.

Війна прийшла у тишу і тепло́, 

Зламала день і спокій біля дому, 

Та віри світло в душах не зайшло, 

Воно веде крізь темряву знайому.

Стоять бійці на варті уночі, 

Несуть крізь біль й загрозу варту свято, 

Жага до перемоги на плечі,

Що допоможе мирний день стрічати.

Не раз сльоза торкалася щоки́, 

Не раз печаль стискала серце туго, 

Та крізь роки війни, немов віки,

Ми вийдемо на переможну смугу.

Зростають діти попри гуркіт літ, 

І мріють знов про небо без тривоги, 

Бо навіть там, де біль лишив свій слід, 

Життя шукає світло перемоги.

І пам’ять тих, хто впав у боротьбі, 

Наві́ки буде жити поміж нами, 

Щоб мирний день розквітнув на землі 

Й звитягу сповістили дзвоном храми.

Мине гроза, розвіється імла, 

Замовкне грім війни й не спалить ниву, 

Розквітне ненька, хоч в вогні була, 

І житиме, як і колись, щасливо.

25.06.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

ID:  1064671

ПОЛИЛАСЯ ЗНОВУ КРОВ

Ранок видався нетихим,

Полила́ся знову кров,

Ворог знову коїть лихо,

Шле сміття убивче знов.

Знов здригаються будинки,

Плач і стогін не змовка,

Гасять свічечку й дитинки…

Доля в нас така гірка.

Знов пекельна на ніч безсонна

Горя й болю додає,

Та Вкраїнонька нескорна

На коліна не стає.

Скільки болю, скільки втрати,

Скільки виплаканих сліз...

Нас не зможе ворог взяти,

Хоч не да́ли нам ленд-ліз.

І крізь дим, вогонь і втому,

Крізь жорстокості сувій,

Ворог в нас чекає злому,

Ми чекаєм – світу дій.

Не встигають свіжі квіти

Розпускати пелюстки́ –

Як життя вже рвуть ракети

На скорботні сторінки́.

Мрії чи́їсь недоспілі

Обірвалися в імлі,

В ко́гось ко́си посивілі

Від біди на цій землі́.

Материнська тиха ту́га

Серце крає знов і знов,

Бо війна –  жорстока смуга,

Що збирає сльо́зи й кров.

Та над попелом і болем,

Над руїнами журби

Схо́дить сонце світлим полем

Дуже чорної доби́.

Імена у небо линуть,

Наче вісники весни́,

Хоч трагічно всі в нас гинуть –

Вічно житимуть вони.

І допоки серце б'ється,

Пам'ять буде поміж нас,

Україна не здається,

Наближа звитяжний час.

24.06.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026

ID:  1064624

Тьмяні кордони зростали навколо,

Тіні ховали розбиті останки,

Втома збирала і спеку, і холод.

Довгі проходи вели до світання,

Душі шукали загублені двері,

Долі сплітали повітря з метаном.

Темні питання були на поверхні,

Люди шукали загублені траси,

Думи вкривались димами відверто.

Сховані кроки лишалися разом,

Страх відступав перед новим порогом,

Сили зростали у різних контрастах.

Вічні дороги ставали уроком,

Зламані межі відкрили щось друге,

Віра зростала доволі високо.

Плинні хвилини зміняли наругу,

Серце знаходило власну свободу,

Світло пробило надію на дружність.

Справжня надія змінила природність,

Слід залишився у пам'яті досі,

Мрія вернула людині породу.

Вільний народ віднайшов новий доступ.

Мирослав Манюк

23.06.2026

Як повідомляє моніторинговий канал «Кримський вітер» із посиланням на слова самовидця, влучання сталося у ТЕЦ поблизу Аршинцево на березі Керченської протоки.

Дим простягається на майже 50 кілометрів.

💡 Без світла залишилася низка населених пунктів півострова. У «Крименерго» причиною називають «технологічні порушення».

Як повідомляє моніторинговий канал «Кримський вітер» із посиланням на слова самовидця, влучання сталося у ТЕЦ поблизу Аршинцево на березі Керченської протоки.

Дим простягається на майже 50 кілометрів.

💡 Без світла залишилася низка населених пунктів півострова. У «Крименерго» причиною називають «технологічні порушення».

Хай ніч нам спокій подарує,

Щоб не було́ сирен виття.

Орда хай те, що ми, відчує,

Хай збережуться нам життя.

Хай ранок сонцем заясніє

Без диму, болю й каяття,

І в серці віра не зотліє,

І буде світлим майбуття.

Хай мир над краєм запанує,

Зітре сліди страшних подій,

І доля щедро нам дарує

Щасливий час для вільних мрій.

Хай ворог більше не руйнує

Домівки, сповнені життя,

І кожна мати хай почує

Синів щасливе вороття.

Хай небо знов заголубіє

Над нивами без забуття.

І наша пісня не змарніє,

Бо в ній безсмертя й майбуття.

Хай Бог країну нам боро́нить

Від лиха, ворога й сміття.

І світла доленька хай схо́дить,

Щоб в мирі квітнули життя.

Хай щастя тихо завітає

У кожне серце й почуття,

І день нови́й благословляє

На мир й щасливе майбуття.

Хай доля стежку простеляє

Крізь світло, віру й доброту,

А серце бережно плекає

Любов, надію й красоту.

Хай щастя тихо в дім захо́дить,

Немов світанок золотий,

І кожен день для нас знахо́дить

Чудову звістку: «Я – живий!»

Хай нам звитя́га вже озветься –

За неї гине неньки цвіт,

Наза́вжди миром хай пройде́ться

Таким твердим, немов граніт.

Хай світло в кожнім домі сяє,

Не буде смутку вороття,

І серце кожне пам’ятає

Ціну за наші всі життя.

20.06.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

ID:  1064419

Палають храми у столиці,

Горять автівки і житло,

Над нами вбивці-блискавиці.

Такого ще в нас не було́.

Палала Лавра серед ночі,

І кіностудії крило,

Від болю не зімкнули очі —

Так люто місто не жило́.

Ще й арсенал палав «Мистецький»,

Домівки теж вогнем взяли́сь,

Бо ворог є в нас чортівецький,

То й пуски вражі відбули́сь.

Здригались стіни у лікарні,

В диму ховалося усе

І плач дитячий безпорадний…

Чи вбивця кару понесе́?

І знов руїни й чиїсь долі,

Чиєсь обірване крило,

Кияни знов в страшній недолі…

Горіло все, усе гуло.

Та Київ, сти́снувши руїни,

Не впав усупереч, назло,

Бо серце вільної країни

Ніщо здолати не змогло.

В нас пам'ять свічкою палає,

Число із жертвами зросло,

А світ нехай не забуває,

Звідкіль до нас прийшло це зло.

16.06.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

ID:  1064262

БІЛЬ І СЛЬОЗИ

Такий страшний й сумний сьогодні ранок,

Невинні жертви, що хотіли жить,

Це ще одна з ворожих забаганок,

Де сві́чі людям взя́лися гасить.

А світ мовчить, а світ спостерігає,

Як ворог убиває нас щодня,

Він докази бідненький все збирає,

З'ясувує чи нас вбива руsня.

Тим часом люд лягає у могили,

Ляга в могили наш невинний люд,

Шляхи мовчанням ворогу відкрили...

Чи буде над ордою Божий суд?

Людей десятки знову оніміли,

Загасла свічка кожного з життів,

А вчора про життя ще гомоніли,

Хтось мрію на майбутнє вчора плів.

Ми го́лови схилили у скорботі,

За кожну душу свічечка пала,

Затихла пісня на життєвій ноті,

А до сьогодні ще вона жила́.

І небо плаче сіре, безнадійне,

У ньому крик, що в серці не вмістивсь,

А світ – в екранах, стрічках і подіях,

Та не в очах, де біль уже згустивсь.

Молитва лине крізь дими й руїни,

За тих, хто вмів любити і прощать.

Їх не вернути — тільки тінь родини

Стоїть в сльозах, не в змозі вже мовчать.

Тернопіль у вогні, в скорботі, в тузі,

Свічки палають — пам’ять не згаса.

І кожен дотик — як прощання в лузі,

Де смерть пройшла, мов чорная коса.

19.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025