• 😱 Автобус Відень–Київ потрапив у серйозну аварію на Львівщині

    Він з’їхав з дороги та врізався у відбійник і дерево. 9 людей отримали травми, 7 – у лікарні.
    😱 Автобус Відень–Київ потрапив у серйозну аварію на Львівщині Він з’їхав з дороги та врізався у відбійник і дерево. 9 людей отримали травми, 7 – у лікарні.
    40переглядів 2Відтворень
  • САП проситиме для Тимошенко заставу у 50 млн гривень.
    Вже о 09:00 має розпочатися судове засідання щодо обрання запобіжного заходу головній борчині із "зубажінням" народу.
    😤Кожне покоління має посадити дерево та Тимошенко, — народна мудрість.
    🐒 Кучма став першим, за чиєї каденції вона опинилась у СІЗО, Ющенко називав Тимошенко "політичною вдовою", Янукович – "коровою на льоду", Порошенко – "пані кризою", а Зеленський вітав Тимошенко із двадцятою річницею "на ринку політичних перевзувань" та "не давав солоденького", — BBC.
    💰 Ще у 1995 році Тимошенко вперше опинилась в СІЗО. Під час вильоту на росію у сумці Тимошенко знайшли 26 тисяч доларів та запідозрили у контрабанді валюти.
    💰  За кілька місяців після першого інциденту з Тимошенко знову повторилась подібна історія: тоді у московському аеропорту "Внуково" в її сумці знайшли вже 100 тисяч доларів.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    САП проситиме для Тимошенко заставу у 50 млн гривень. Вже о 09:00 має розпочатися судове засідання щодо обрання запобіжного заходу головній борчині із "зубажінням" народу. 😤Кожне покоління має посадити дерево та Тимошенко, — народна мудрість. 🐒 Кучма став першим, за чиєї каденції вона опинилась у СІЗО, Ющенко називав Тимошенко "політичною вдовою", Янукович – "коровою на льоду", Порошенко – "пані кризою", а Зеленський вітав Тимошенко із двадцятою річницею "на ринку політичних перевзувань" та "не давав солоденького", — BBC. 💰 Ще у 1995 році Тимошенко вперше опинилась в СІЗО. Під час вильоту на росію у сумці Тимошенко знайшли 26 тисяч доларів та запідозрили у контрабанді валюти. 💰  За кілька місяців після першого інциденту з Тимошенко знову повторилась подібна історія: тоді у московському аеропорту "Внуково" в її сумці знайшли вже 100 тисяч доларів. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    72переглядів 1Відтворень
  • #історія #цікаве
    Еволюція сталевого «черв’яка», або Як викрутитися з будь-якої ситуації.
    Історія штопора — це літопис великого протистояння між людською спрагою та впертістю кори коркового дуба. До XVII століття людство не знало цієї драми: вино зберігали в бочках або ж затикали пляшки шматками тканини, щедро змащеними смолою. Але прогрес невблаганний, і як тільки скляна пляшка стала вужчою, а корок — щільнішим, світ застиг у німому питанні: «Як це дістати?». 🍷
    Вихід знайшли там, де найменше очікували — на полі бою.

    Прабатьком нашого витонченого героя став грубий військовий інструмент, так званий «гарматний черв’як». Ним солдати витягали не розряджені кулі та пижі з дул мушкетів. Погодьтеся, є певна поетична справедливість у тому, що знаряддя вбивства перекваліфікувалося на головного спонсора гастрономічних задоволень. Сталевий гвинт просто змінив об’єкт полювання: замість свинцю він почав витончено впиватися в дерево. 🔫➡️🍇

    Перший патент на це диво техніки отримав у 1795 році британський священник Семюель Хеншелл. Так-так, саме людина слова Божого офіційно благословила союз сталевої спіралі та пляшкового горлечка. До цього моменту «пляшкові гвинти» були об’єктом кустарної творчості, але Хеншелл додав до конструкції маленьке кільце-обмежувач, яке нарешті дозволило не просто свердлити корок, а й ефективно його витягати, не розсипаючи крихти в напій аристократів. ⛪🍾

    З часом штопор пережив справжній «дизайнерський вибух». З’явилися «крилаті» моделі, що нагадують балерину в пачці, яка елегантно підіймає руки, коли ви вкручуєте гвинт. Потім на сцену вийшов «ніж сомельє» — компактний інструмент, що став обов'язковим атрибутом кожного поважного офіціанта, такий собі швейцарський ніж для тих, хто знає толк у вінтажних напоях. 🕺✨

    Сьогодні штопор — це не просто кухонне приладдя, а символ маленької перемоги. Той самий характерний звук «чпок» є міжнародним сигналом до того, що розмова зараз стане значно цікавішою, а вечір — теплішим. Тож наступного разу, коли ви з легкістю відкоркуєте пляшку, згадайте добрим словом старих артилеристів та винахідливих священників. Адже без їхньої кмітливості ми б і досі сумно дивилися на корок, намагаючись проштовхнути його всередину пальцем. 🪵🥂
    #історія #цікаве Еволюція сталевого «черв’яка», або Як викрутитися з будь-якої ситуації. Історія штопора — це літопис великого протистояння між людською спрагою та впертістю кори коркового дуба. До XVII століття людство не знало цієї драми: вино зберігали в бочках або ж затикали пляшки шматками тканини, щедро змащеними смолою. Але прогрес невблаганний, і як тільки скляна пляшка стала вужчою, а корок — щільнішим, світ застиг у німому питанні: «Як це дістати?». 🍷 Вихід знайшли там, де найменше очікували — на полі бою. Прабатьком нашого витонченого героя став грубий військовий інструмент, так званий «гарматний черв’як». Ним солдати витягали не розряджені кулі та пижі з дул мушкетів. Погодьтеся, є певна поетична справедливість у тому, що знаряддя вбивства перекваліфікувалося на головного спонсора гастрономічних задоволень. Сталевий гвинт просто змінив об’єкт полювання: замість свинцю він почав витончено впиватися в дерево. 🔫➡️🍇 Перший патент на це диво техніки отримав у 1795 році британський священник Семюель Хеншелл. Так-так, саме людина слова Божого офіційно благословила союз сталевої спіралі та пляшкового горлечка. До цього моменту «пляшкові гвинти» були об’єктом кустарної творчості, але Хеншелл додав до конструкції маленьке кільце-обмежувач, яке нарешті дозволило не просто свердлити корок, а й ефективно його витягати, не розсипаючи крихти в напій аристократів. ⛪🍾 З часом штопор пережив справжній «дизайнерський вибух». З’явилися «крилаті» моделі, що нагадують балерину в пачці, яка елегантно підіймає руки, коли ви вкручуєте гвинт. Потім на сцену вийшов «ніж сомельє» — компактний інструмент, що став обов'язковим атрибутом кожного поважного офіціанта, такий собі швейцарський ніж для тих, хто знає толк у вінтажних напоях. 🕺✨ Сьогодні штопор — це не просто кухонне приладдя, а символ маленької перемоги. Той самий характерний звук «чпок» є міжнародним сигналом до того, що розмова зараз стане значно цікавішою, а вечір — теплішим. Тож наступного разу, коли ви з легкістю відкоркуєте пляшку, згадайте добрим словом старих артилеристів та винахідливих священників. Адже без їхньої кмітливості ми б і досі сумно дивилися на корок, намагаючись проштовхнути його всередину пальцем. 🪵🥂
    Like
    Love
    3
    210переглядів
  • РІК ПРИЙДЕ - СВЯТ НАВЕДЕ

    Хрещення (Водохреще) (6 січня) - народний варіант християнського свята Богоявлення. Воно знаменувало собою закінчення періоду Святок. Вечір напередодні Хрещення немовби повторював обряд Багатої куті, але в дещо скороченому вигляді. Напередодні дотримувалися суворого посту. Надвечір ішли до церкви, де відбувалася святкова служба, що завершувалась освяченням води. Принісши в глечику або пляшці свячену воду додому, господар кропив нею всіх членів сім'ї, хату, подвір'я тощо. Щоб залякати нечисту силу, було прийнято курити ладан або пахуче зілля, малювати крейдою або олівцем хрести на хатньому начинні, дверях. Гуцули ж розпускали вівсяний сніп, занесений у хату ще на початку Святок. Із нього робили перевесла, якими господар обв'язував кожне фруктове дерево в садку, щоб родило так рясно, як овес. Після виконання деяких ритуалів та урочистої трапези проганяли кутю, тобто виходили з хати й зчиняли галас, б'ючи макогоном по парканах, відрах.

    З відривного календаря "Криниченька" за 6 січня.
    ----------
    РІК ПРИЙДЕ - СВЯТ НАВЕДЕ Хрещення (Водохреще) (6 січня) - народний варіант християнського свята Богоявлення. Воно знаменувало собою закінчення періоду Святок. Вечір напередодні Хрещення немовби повторював обряд Багатої куті, але в дещо скороченому вигляді. Напередодні дотримувалися суворого посту. Надвечір ішли до церкви, де відбувалася святкова служба, що завершувалась освяченням води. Принісши в глечику або пляшці свячену воду додому, господар кропив нею всіх членів сім'ї, хату, подвір'я тощо. Щоб залякати нечисту силу, було прийнято курити ладан або пахуче зілля, малювати крейдою або олівцем хрести на хатньому начинні, дверях. Гуцули ж розпускали вівсяний сніп, занесений у хату ще на початку Святок. Із нього робили перевесла, якими господар обв'язував кожне фруктове дерево в садку, щоб родило так рясно, як овес. Після виконання деяких ритуалів та урочистої трапези проганяли кутю, тобто виходили з хати й зчиняли галас, б'ючи макогоном по парканах, відрах. З відривного календаря "Криниченька" за 6 січня. ----------
    95переглядів
  • РІК ПРИЙДЕ - СВЯТ НАВЕДЕ

    Хрещення (Водохреще) (6 січня) - народний варіант християнського свята Богоявлення. Воно знаменувало собою закінчення періоду Святок. Вечір напередодні Хрещення немовби повторював обряд Багатої куті, але в дещо скороченому вигляді. Напередодні дотримувалися суворого посту. Надвечір ішли до церкви, де відбувалася святкова служба, що завершувалась освяченням води. Принісши в глечику або пляшці свячену воду додому, господар кропив нею всіх членів сім'ї, хату, подвір'я тощо. Щоб залякати нечисту силу, було прийнято курити ладан або пахуче зілля, малювати крейдою або олівцем хрести на хатньому начинні, дверях. Гуцули ж розпускали вівсяний сніп, занесений у хату ще на початку Святок. Із нього робили перевесла, якими господар обв'язував кожне фруктове дерево в садку, щоб родило так рясно, як овес. Після виконання деяких ритуалів та урочистої трапези проганяли кутю, тобто виходили з хати й зчиняли галас, б'ючи макогоном по парканах, відрах.

    З відривного календаря "Криниченька" за 6 січня.
    ----------
    РІК ПРИЙДЕ - СВЯТ НАВЕДЕ Хрещення (Водохреще) (6 січня) - народний варіант християнського свята Богоявлення. Воно знаменувало собою закінчення періоду Святок. Вечір напередодні Хрещення немовби повторював обряд Багатої куті, але в дещо скороченому вигляді. Напередодні дотримувалися суворого посту. Надвечір ішли до церкви, де відбувалася святкова служба, що завершувалась освяченням води. Принісши в глечику або пляшці свячену воду додому, господар кропив нею всіх членів сім'ї, хату, подвір'я тощо. Щоб залякати нечисту силу, було прийнято курити ладан або пахуче зілля, малювати крейдою або олівцем хрести на хатньому начинні, дверях. Гуцули ж розпускали вівсяний сніп, занесений у хату ще на початку Святок. Із нього робили перевесла, якими господар обв'язував кожне фруктове дерево в садку, щоб родило так рясно, як овес. Після виконання деяких ритуалів та урочистої трапези проганяли кутю, тобто виходили з хати й зчиняли галас, б'ючи макогоном по парканах, відрах. З відривного календаря "Криниченька" за 6 січня. ----------
    86переглядів
  • #історія #постаті
    Анрі Матісс: Дикий звір, який приборкав колір і навчив світ радості 🎨
    Якщо ви колись відчували, що колір на картині буквально кричить вам про щастя, швидше за все, це був Анрі Матісс. 31 грудня 1869 року народився чоловік, який вирішив, що мистецтво не повинно бути нудним дзеркалом реальності. Навіщо малювати дерево просто коричневим, якщо воно відчувається вогняно-рудим? 🌳🔥

    Матісс став лідером течії, яку критики з переляку назвали фовізмом (від французького fauve — «дикий звір»). А все тому, що ці художники розливали фарби так сміливо, ніби гралися з вибухівкою. Але Анрі не був руйнівником. Він був шукачем гармонії. Його знаменитий «Танець» — це не просто фігури, це чиста енергія ритму, втілена у червоному, синьому та зеленому. 💃✨

    Навіть коли на схилі літ доля прикувала його до ліжка, Матісс не здався. Він замінив пензель на велетенські ножиці, створюючи свої легендарні декупажі. Він «малював ножицями», вирізаючи зі яскравого паперу птахів, квіти та морські фігури. Це був тріумф духу над тілом: чоловік у інвалідному візку створював найрадісніші образи в історії людства. ✂️🌈

    Матісс казав, що мріє про мистецтво, яке було б для втомленої людини немов зручне крісло, де можна відпочити від щоденних турбот. І йому це вдалося. Його полотна — це вічне літо, сонячний удар у хорошому сенсі цього слова і нагадування, що краса — це найкращі ліки від сірості.

    Тож сьогодні, у день народження великого француза, просто подивіться на світ трохи яскравіше. Можливо, ваше небо теж сьогодні трохи фіолетове, а кава — кольору вечірнього золота? Матісс би точно це оцінив. 🥂🖼️
    #історія #постаті Анрі Матісс: Дикий звір, який приборкав колір і навчив світ радості 🎨 Якщо ви колись відчували, що колір на картині буквально кричить вам про щастя, швидше за все, це був Анрі Матісс. 31 грудня 1869 року народився чоловік, який вирішив, що мистецтво не повинно бути нудним дзеркалом реальності. Навіщо малювати дерево просто коричневим, якщо воно відчувається вогняно-рудим? 🌳🔥 Матісс став лідером течії, яку критики з переляку назвали фовізмом (від французького fauve — «дикий звір»). А все тому, що ці художники розливали фарби так сміливо, ніби гралися з вибухівкою. Але Анрі не був руйнівником. Він був шукачем гармонії. Його знаменитий «Танець» — це не просто фігури, це чиста енергія ритму, втілена у червоному, синьому та зеленому. 💃✨ Навіть коли на схилі літ доля прикувала його до ліжка, Матісс не здався. Він замінив пензель на велетенські ножиці, створюючи свої легендарні декупажі. Він «малював ножицями», вирізаючи зі яскравого паперу птахів, квіти та морські фігури. Це був тріумф духу над тілом: чоловік у інвалідному візку створював найрадісніші образи в історії людства. ✂️🌈 Матісс казав, що мріє про мистецтво, яке було б для втомленої людини немов зручне крісло, де можна відпочити від щоденних турбот. І йому це вдалося. Його полотна — це вічне літо, сонячний удар у хорошому сенсі цього слова і нагадування, що краса — це найкращі ліки від сірості. Тож сьогодні, у день народження великого француза, просто подивіться на світ трохи яскравіше. Можливо, ваше небо теж сьогодні трохи фіолетове, а кава — кольору вечірнього золота? Матісс би точно це оцінив. 🥂🖼️
    Like
    1
    539переглядів
  • 🎉 Що приготувати на Новий рік 2026? Господар 2026 року - Червоний Вогняний Кінь 🐎🔥, символ сили, пристрасті, енергії та свободи. Кінь - травоїдний, тому на новорічному столі вітаються овочі, фрукти, зелень, злаки. А от важкі м’ясні страви краще мінімізувати.

    🌿 Головний акцент – свіжа зелень, тому щедро прикрасьте нею кожну страву.
    💚 Закуски:
    • яскраві овочеві нарізки та салати;
    • рулет із лаваша (з овочами або сиром);
    • різноманітні канапе;
    • фруктові асорті.
    ❤ Гаряче:
    • запечена курка чи риба з овочами;
    • гуска або качка з яблуками й чорносливом;
    • овочеве рагу чи запіканка.
    💙 Напої: • компот, морс, сік, фруктові коктейлі.
    🧡 Десерти: • фруктовий салат, • желе, пироги з ягодами чи фруктами.

    🌟 Оформлення столу:
    • кольори: зелений, коричневий, беж, золоті акценти;
    • натуральні матеріали: дерево, льон, бавовна, кераміка;
    • декор: хвойні композиції, шишки, свічки, мандарини 🍊.

    Ось така магія :)
    🎉 Що приготувати на Новий рік 2026? Господар 2026 року - Червоний Вогняний Кінь 🐎🔥, символ сили, пристрасті, енергії та свободи. Кінь - травоїдний, тому на новорічному столі вітаються овочі, фрукти, зелень, злаки. А от важкі м’ясні страви краще мінімізувати. 🌿 Головний акцент – свіжа зелень, тому щедро прикрасьте нею кожну страву. 💚 Закуски: • яскраві овочеві нарізки та салати; • рулет із лаваша (з овочами або сиром); • різноманітні канапе; • фруктові асорті. ❤ Гаряче: • запечена курка чи риба з овочами; • гуска або качка з яблуками й чорносливом; • овочеве рагу чи запіканка. 💙 Напої: • компот, морс, сік, фруктові коктейлі. 🧡 Десерти: • фруктовий салат, • желе, пироги з ягодами чи фруктами. 🌟 Оформлення столу: • кольори: зелений, коричневий, беж, золоті акценти; • натуральні матеріали: дерево, льон, бавовна, кераміка; • декор: хвойні композиції, шишки, свічки, мандарини 🍊. Ось така магія :)
    320переглядів
  • Святвечір

    Різдво Христове — одна з небагатьох святкових подій, переддень якої теж вважається святковим днем. 25 грудня настає Різдво за григоріанським та новоюліанським календарем, а передує йому дуже романтичне, світле та багате на традиції свято. Воно має назву Святий Вечір (Святвечір, Свята Вечеря). Християни західної традиції та більшість церков східного обряду відзначають Святвечір 24 грудня. Цей день — останній у чотиритижневому періоді передріздвяного Адвенту, який допомагає налаштуватися та підготуватися до Різдва.

    Святкування народження Ісуса Христа
    Пройшло багато часу, доки день народження Ісуса Христа став християнським святом. Спочатку святкували лише день його воскресіння. Лише в 336 році 25 грудня стало святом Різдва Христового. Спершу це відбулося в Римській імперії, а згодом традиція розповсюдилася на інші країни. Відповідно, переддень Різдва святкували 24 грудня.

    Перша згадка про Святвечір та Різдво в Русі належить до X століття, але лише з плином часу сформувалися традиції, які дійшли до наших часів, наприклад, вертеп та прикрашання ялинки.

    Святкова ялинка та вертеп
    Вертепом називали скриню чи коробку з фігурками, що відтворювали події у Віфлеємі, коли народився Ісус. Пізніше вертеп набув різноманітності — він міг бути ляльковим, з рухомими або статичними персонажами; а міг бути й живим, у якому ролі біблійних персонажів виконували актори. Вертеп вигадав у XIII столітті Святий Франциск — відомий проповідник християнства.

    Ідея прикрашати різдвяне дерево має походження з Німеччини — ялинку там вбирали свічками, яблуками та шестикутною зіркою. Пізніше стали використовувати солодощі, горіхи та штучні прикраси. До початку XX століття ялинка та вертеп стали обов’язковими символами Святої Вечері.

    Переддень Різдва гармонійно сполучає в собі релігійні вірування з давніми народними традиціями. Відомо, що колядування — це відгомін поклоніння богу Сонця, яке саме в цей період — після зимового сонцевороту — починає набирати силу. Колядуючи, молоді люди вдягали маски, рядилися в хутро тварин та заходили до дворів, співаючи святкових пісень з побажаннями добробуту господарям.

    Церковні служителі вважали колядування язичницьким звичаєм та засуджували його. З часом колядування не зникло, але колядників стало менше і вони навідують лише друзів, родичів та близьких сусідів.

    За часів Радянського Союзу Святий Вечір, так само, як і Різдво, був забороненим святом. Релігійна складова для влади була неприйнятною, тож її замінили на святкування Нового Року, яке мало в собі деякі різдвяні атрибути, наприклад, ялинку. Та народ все одно зберіг прадавні традиції, і Святвечір не переставав бути урочистою, важливою подією для людей і в селах, і в містах.

    Після здобуття незалежності в нашій країні Різдво — офіційне свято, а Святий Вечір — важлива й незмінна частина цієї події. У липні 2023 року Верховна Рада України прийняла закон про перенесення Різдва з 7 січня на 25 грудня.

    Віряни займаються благодійністю, допомагають нужденним, ходять на церковні служби та прикрашають житло.

    Зазвичай прибиранням оселі до свята займається вся родина. Встановлюють ялинку, вішають різдвяні вінки з хвойних гілочок, готують святкові подарунки.

    Надвечір 24 грудня родини збираються разом та очікують на появу першої зірки. Вона є символом власне Вифлеємської зірки, що вказала шлях до Ісуса мудрецям з подарунками. Потім усі сідають за святковий стіл.

    Спершу читають Євангельський уривок та заспівують першу колядку. За тим всі родичі повинні скуштувати різдвяну облатку — прісний хлібець, який розділяють на частини. Цей хліб освячується в церкві під час Адвенту та є символом прийдешнього свята. На столі — дванадцять пісних страв, а під скатертиною – сіно, як символ ясел, де лежав новонароджений Ісус.

    Подарунки дарують один одному саме у Святвечір — вони є символом дарів, що принесли немовляті Ісусу древні мудреці.

    Коли годинник показує північ, люди відкривають вікна, щоб дух Різдва увійшов в оселю.

    Під кінець Святвечора родини збираються до церкви на святкове богослужіння. Це означає, що Різдво нарешті настало.
    Святвечір Різдво Христове — одна з небагатьох святкових подій, переддень якої теж вважається святковим днем. 25 грудня настає Різдво за григоріанським та новоюліанським календарем, а передує йому дуже романтичне, світле та багате на традиції свято. Воно має назву Святий Вечір (Святвечір, Свята Вечеря). Християни західної традиції та більшість церков східного обряду відзначають Святвечір 24 грудня. Цей день — останній у чотиритижневому періоді передріздвяного Адвенту, який допомагає налаштуватися та підготуватися до Різдва. Святкування народження Ісуса Христа Пройшло багато часу, доки день народження Ісуса Христа став християнським святом. Спочатку святкували лише день його воскресіння. Лише в 336 році 25 грудня стало святом Різдва Христового. Спершу це відбулося в Римській імперії, а згодом традиція розповсюдилася на інші країни. Відповідно, переддень Різдва святкували 24 грудня. Перша згадка про Святвечір та Різдво в Русі належить до X століття, але лише з плином часу сформувалися традиції, які дійшли до наших часів, наприклад, вертеп та прикрашання ялинки. Святкова ялинка та вертеп Вертепом називали скриню чи коробку з фігурками, що відтворювали події у Віфлеємі, коли народився Ісус. Пізніше вертеп набув різноманітності — він міг бути ляльковим, з рухомими або статичними персонажами; а міг бути й живим, у якому ролі біблійних персонажів виконували актори. Вертеп вигадав у XIII столітті Святий Франциск — відомий проповідник християнства. Ідея прикрашати різдвяне дерево має походження з Німеччини — ялинку там вбирали свічками, яблуками та шестикутною зіркою. Пізніше стали використовувати солодощі, горіхи та штучні прикраси. До початку XX століття ялинка та вертеп стали обов’язковими символами Святої Вечері. Переддень Різдва гармонійно сполучає в собі релігійні вірування з давніми народними традиціями. Відомо, що колядування — це відгомін поклоніння богу Сонця, яке саме в цей період — після зимового сонцевороту — починає набирати силу. Колядуючи, молоді люди вдягали маски, рядилися в хутро тварин та заходили до дворів, співаючи святкових пісень з побажаннями добробуту господарям. Церковні служителі вважали колядування язичницьким звичаєм та засуджували його. З часом колядування не зникло, але колядників стало менше і вони навідують лише друзів, родичів та близьких сусідів. За часів Радянського Союзу Святий Вечір, так само, як і Різдво, був забороненим святом. Релігійна складова для влади була неприйнятною, тож її замінили на святкування Нового Року, яке мало в собі деякі різдвяні атрибути, наприклад, ялинку. Та народ все одно зберіг прадавні традиції, і Святвечір не переставав бути урочистою, важливою подією для людей і в селах, і в містах. Після здобуття незалежності в нашій країні Різдво — офіційне свято, а Святий Вечір — важлива й незмінна частина цієї події. У липні 2023 року Верховна Рада України прийняла закон про перенесення Різдва з 7 січня на 25 грудня. Віряни займаються благодійністю, допомагають нужденним, ходять на церковні служби та прикрашають житло. Зазвичай прибиранням оселі до свята займається вся родина. Встановлюють ялинку, вішають різдвяні вінки з хвойних гілочок, готують святкові подарунки. Надвечір 24 грудня родини збираються разом та очікують на появу першої зірки. Вона є символом власне Вифлеємської зірки, що вказала шлях до Ісуса мудрецям з подарунками. Потім усі сідають за святковий стіл. Спершу читають Євангельський уривок та заспівують першу колядку. За тим всі родичі повинні скуштувати різдвяну облатку — прісний хлібець, який розділяють на частини. Цей хліб освячується в церкві під час Адвенту та є символом прийдешнього свята. На столі — дванадцять пісних страв, а під скатертиною – сіно, як символ ясел, де лежав новонароджений Ісус. Подарунки дарують один одному саме у Святвечір — вони є символом дарів, що принесли немовляті Ісусу древні мудреці. Коли годинник показує північ, люди відкривають вікна, щоб дух Різдва увійшов в оселю. Під кінець Святвечора родини збираються до церкви на святкове богослужіння. Це означає, що Різдво нарешті настало.
    662переглядів
  • #історія #події
    Сяйво прогресу: Як Едвард Джонсон врятував ялинки від вогню.
    ​22 грудня 1882 року в одному з будинків Нью-Йорка сталося справжнє різдвяне диво, яке назавжди змінило наші зимові свята. Едвард Джонсон, талановитий винахідник та права рука легендарного Томаса Едісона, вперше прикрасив ялинку електричними лампочками. До цього моменту святкове дерево було не лише символом радості, а й справжньою пожежною загрозою, адже на гілки встановлювали звичайні воскові свічки. 🔥

    ​Джонсон власноруч зібрав гірлянду з 80 маленьких червоних, білих та синіх ламп, розміром з волоський горіх. Щоб вразити публіку ще більше, він поставив ялинку на обертову підставку, яку приводив у рух електродвигун. Сусіди та журналісти були приголомшені: дерево сяяло, переливалося кольорами та крутилося, створюючи магічний ефект, який раніше неможливо було навіть уявити. 🎄

    ​Цікаво, що спочатку цей винахід сприйняли як дорогу іграшку для багатіїв. Вартість перших гірлянд була космічною, а для їх підключення часто був потрібен персональний електрик. Газети того часу писали про це як про неймовірний атракціон, але минуло кілька десятиліть, перш ніж електричні вогні стали доступними кожній родині. Едвард Джонсон фактично започаткував еру безпечного Різдва, подарувавши нам можливість насолоджуватися сяйвом свят без ризику спалити будинок. ✨

    ​Сьогодні, коли ми купуємо розумні LED-гірлянди, якими можна керувати зі смартфона, варто згадати ті перші 80 лампочок у вітальні Джонсона. Саме вони перетворили зимову темряву на затишну казку, яка щороку об’єднує нас навколо святкового вогню. Це був момент, коли технологія зустрілася з магією і залишилася з нами назавжди. 💡
    #історія #події Сяйво прогресу: Як Едвард Джонсон врятував ялинки від вогню. ​22 грудня 1882 року в одному з будинків Нью-Йорка сталося справжнє різдвяне диво, яке назавжди змінило наші зимові свята. Едвард Джонсон, талановитий винахідник та права рука легендарного Томаса Едісона, вперше прикрасив ялинку електричними лампочками. До цього моменту святкове дерево було не лише символом радості, а й справжньою пожежною загрозою, адже на гілки встановлювали звичайні воскові свічки. 🔥 ​Джонсон власноруч зібрав гірлянду з 80 маленьких червоних, білих та синіх ламп, розміром з волоський горіх. Щоб вразити публіку ще більше, він поставив ялинку на обертову підставку, яку приводив у рух електродвигун. Сусіди та журналісти були приголомшені: дерево сяяло, переливалося кольорами та крутилося, створюючи магічний ефект, який раніше неможливо було навіть уявити. 🎄 ​Цікаво, що спочатку цей винахід сприйняли як дорогу іграшку для багатіїв. Вартість перших гірлянд була космічною, а для їх підключення часто був потрібен персональний електрик. Газети того часу писали про це як про неймовірний атракціон, але минуло кілька десятиліть, перш ніж електричні вогні стали доступними кожній родині. Едвард Джонсон фактично започаткував еру безпечного Різдва, подарувавши нам можливість насолоджуватися сяйвом свят без ризику спалити будинок. ✨ ​Сьогодні, коли ми купуємо розумні LED-гірлянди, якими можна керувати зі смартфона, варто згадати ті перші 80 лампочок у вітальні Джонсона. Саме вони перетворили зимову темряву на затишну казку, яка щороку об’єднує нас навколо святкового вогню. Це був момент, коли технологія зустрілася з магією і залишилася з нами назавжди. 💡
    Like
    1
    243переглядів
  • День вічнозеленого дерева

    День вічнозеленого дерева (Look for an Evergreen Day) або День пошуку ялинки відзначається 19 грудня. Це день, присвячений вшануванню вічної краси вічнозелених дерев. Це не просто день пошуку ідеальної різдвяної ялинки, це день визнання важливості вічнозелених дерев у нашому довкіллі та культурі.

    Вічнозелені дерева України
    Україна з її різноманітним кліматом та багатими ґрунтами є домівкою для різноманітних вічнозелених дерев.


    Ці дерева не лише додають природної краси країні, але й відіграють важливу роль в її екосистемі. Розгляньмо список деяких найпоширеніших вічнозелених дерев, що ростуть в Україні:

    Ялина звичайна (Picea abies). Родом з Європи, це дерево широко поширене в Україні. Вона відома своєю високою, конічною формою і часто використовується як різдвяна ялинка.
    Сосна звичайна (Pinus sylvestris). Цей вид сосни широко розповсюджений в Україні й впізнається завдяки своїй характерній оранжево-коричневій корі та довгій, тонкій хвої.
    Ялиця срібляста (Abies alba). Відома своїм високим і прямим стовбуром, ялиця срібляста має пірамідальну форму з густим темно-зеленим листям.
    Сосна сибірська (Pinus sibirica). Це дерево схоже на сосну звичайну, але з товстішим стовбуром і міцнішими гілками. Вона пристосована до холодного клімату і росте в північних регіонах України.
    Модрина європейська (Larix decidua). Хоча модрина європейська не є справжнім вічнозеленим деревом (це листопадне хвойне дерево), вона заслуговує на увагу. Вона зберігає хвою протягом більшої частини року, втрачаючи її пізньої осені.
    Сосна Веймутова (Pinus strobus). Цей вид, що походить з Північної Америки, був інтродукований в Україні. Вона відома своїми м’якими, гнучкими голками та використовується для виробництва деревини та декоративних цілей.
    Сосна чорна європейська (Pinus nigra): Цей вид сосни відомий своїм густим, темним листям і сильним ростом. Її часто використовують у ландшафтному дизайні та для вітрозахисту.
    Сосна гірська (Pinus mugo). Гірська сосна, менший вид сосни, часто зустрічається в Карпатах і відома своїм кущистим виглядом та стійкістю до суворих погодних умов.
    Ялівець (Juniperus). Різні види ялівцю, відомі своєю ароматною деревиною та ягодами, зустрічаються по всій Україні, особливо на Кримському півострові.
    Тис (Taxus baccata). Тис європейський — це повільно зростаюче дерево або кущ, який часто використовується в живоплотах та декоративних насадженнях. Він відомий своїм темно-зеленим голчастим листям і червоними ягодами.
    Ці вічнозелені дерева роблять значний внесок у лісові ландшафти України, забезпечуючи середовище існування диких тварин, сприяючи екологічному балансу та додаючи мальовничої краси регіону.

    Роль вічнозелених рослин у нашому житті
    Символ стійкості
    Вічнозелені рослини символізують стійкість і непохитність, оскільки вони залишаються зеленими і яскравими навіть у суворих зимових умовах. Вони нагадують нам про неминущу красу природи та важливість збереження нашого природного середовища.
    Джерело радості та свята
    У святковий сезон вічнозелені рослини стають джерелом радості та атрибутом свята. Прикрашання ялинки — це добра традиція для багатьох, яка об’єднує сім’ї та створює незабутні спогади.
    День вічнозеленого дерева — це водночас свято підготовки до святкового сезону, це також день, коли ми можемо оцінити красу і значення вічнозелених дерев у нашому житті. Обираючи різдвяну ялинку, досліджуйте також місцеві вічнозелені рослини або просто насолоджуєтеся зеленню навколо, цей день дає можливість з’єднатися з природою і відсвяткувати її всебічну цілорічну красу.
    День вічнозеленого дерева День вічнозеленого дерева (Look for an Evergreen Day) або День пошуку ялинки відзначається 19 грудня. Це день, присвячений вшануванню вічної краси вічнозелених дерев. Це не просто день пошуку ідеальної різдвяної ялинки, це день визнання важливості вічнозелених дерев у нашому довкіллі та культурі. Вічнозелені дерева України Україна з її різноманітним кліматом та багатими ґрунтами є домівкою для різноманітних вічнозелених дерев. Ці дерева не лише додають природної краси країні, але й відіграють важливу роль в її екосистемі. Розгляньмо список деяких найпоширеніших вічнозелених дерев, що ростуть в Україні: Ялина звичайна (Picea abies). Родом з Європи, це дерево широко поширене в Україні. Вона відома своєю високою, конічною формою і часто використовується як різдвяна ялинка. Сосна звичайна (Pinus sylvestris). Цей вид сосни широко розповсюджений в Україні й впізнається завдяки своїй характерній оранжево-коричневій корі та довгій, тонкій хвої. Ялиця срібляста (Abies alba). Відома своїм високим і прямим стовбуром, ялиця срібляста має пірамідальну форму з густим темно-зеленим листям. Сосна сибірська (Pinus sibirica). Це дерево схоже на сосну звичайну, але з товстішим стовбуром і міцнішими гілками. Вона пристосована до холодного клімату і росте в північних регіонах України. Модрина європейська (Larix decidua). Хоча модрина європейська не є справжнім вічнозеленим деревом (це листопадне хвойне дерево), вона заслуговує на увагу. Вона зберігає хвою протягом більшої частини року, втрачаючи її пізньої осені. Сосна Веймутова (Pinus strobus). Цей вид, що походить з Північної Америки, був інтродукований в Україні. Вона відома своїми м’якими, гнучкими голками та використовується для виробництва деревини та декоративних цілей. Сосна чорна європейська (Pinus nigra): Цей вид сосни відомий своїм густим, темним листям і сильним ростом. Її часто використовують у ландшафтному дизайні та для вітрозахисту. Сосна гірська (Pinus mugo). Гірська сосна, менший вид сосни, часто зустрічається в Карпатах і відома своїм кущистим виглядом та стійкістю до суворих погодних умов. Ялівець (Juniperus). Різні види ялівцю, відомі своєю ароматною деревиною та ягодами, зустрічаються по всій Україні, особливо на Кримському півострові. Тис (Taxus baccata). Тис європейський — це повільно зростаюче дерево або кущ, який часто використовується в живоплотах та декоративних насадженнях. Він відомий своїм темно-зеленим голчастим листям і червоними ягодами. Ці вічнозелені дерева роблять значний внесок у лісові ландшафти України, забезпечуючи середовище існування диких тварин, сприяючи екологічному балансу та додаючи мальовничої краси регіону. Роль вічнозелених рослин у нашому житті Символ стійкості Вічнозелені рослини символізують стійкість і непохитність, оскільки вони залишаються зеленими і яскравими навіть у суворих зимових умовах. Вони нагадують нам про неминущу красу природи та важливість збереження нашого природного середовища. Джерело радості та свята У святковий сезон вічнозелені рослини стають джерелом радості та атрибутом свята. Прикрашання ялинки — це добра традиція для багатьох, яка об’єднує сім’ї та створює незабутні спогади. День вічнозеленого дерева — це водночас свято підготовки до святкового сезону, це також день, коли ми можемо оцінити красу і значення вічнозелених дерев у нашому житті. Обираючи різдвяну ялинку, досліджуйте також місцеві вічнозелені рослини або просто насолоджуєтеся зеленню навколо, цей день дає можливість з’єднатися з природою і відсвяткувати її всебічну цілорічну красу.
    459переглядів
Більше результатів