#поезія
У світі, де всі кудись спішать —
дозволь собі зупинитись...
Не для того, щоб відстати.
А щоб встигнути.
Встигнути помітити:
як вітер гладить дерево,
як тиша говорить більше, ніж натовп,
як чай, випитий у спокої, зігріває не гірше обіймів.
Моменти...
Саме вони — не здобутки, не галас, не
дати в календарі, творять наше життя.
Хтось довго шукає щастя.
А хтось встигає його відчути в одній хвилині.
Живи не поспіхом.
Живи моментом.
Бо саме в ньому — усе...
У світі, де всі кудись спішать —
дозволь собі зупинитись...
Не для того, щоб відстати.
А щоб встигнути.
Встигнути помітити:
як вітер гладить дерево,
як тиша говорить більше, ніж натовп,
як чай, випитий у спокої, зігріває не гірше обіймів.
Моменти...
Саме вони — не здобутки, не галас, не
дати в календарі, творять наше життя.
Хтось довго шукає щастя.
А хтось встигає його відчути в одній хвилині.
Живи не поспіхом.
Живи моментом.
Бо саме в ньому — усе...
#поезія
У світі, де всі кудись спішать —
дозволь собі зупинитись...
Не для того, щоб відстати.
А щоб встигнути.
Встигнути помітити:
як вітер гладить дерево,
як тиша говорить більше, ніж натовп,
як чай, випитий у спокої, зігріває не гірше обіймів.
Моменти...
Саме вони — не здобутки, не галас, не
дати в календарі, творять наше життя.
Хтось довго шукає щастя.
А хтось встигає його відчути в одній хвилині.
Живи не поспіхом.
Живи моментом.
Бо саме в ньому — усе...


33переглядів