СВТ. СПРИРИДОНА ТРИМИФУНТСЬКОГО Свт. Спиридон, єп. Тримифунтський, чудотворець (бл. 270-348) народився на о. Кіпр. Про його життя відомостей мало. Він був пастухом, мав дружину та дітей. Усі кошти віддавав на потреби ближніх. За це Господь нагородив його даром чудотворіння: він зціляв невиліковно хворих і виганяв бісів. По смерті дружини, за імп. Костянтина Великого (306-337), він був обраний єп. Тримифунта. Святитель не змінив свого способу життя. 325 р. свт. Спиридон брав участь у І Вселенському соборі. Тут він вступив у дискусію із грецьким філософом, який захищав аріанську єресь. Проста мова єп. Спиридона показала немічність людської мудрості перед Премудрістю Божою. У результаті противник християнства зробився його ревним захисником і прийняв хрещення. Святитель піклувався про свою паству. За його молитвою посуха змінювалася рясним дощем, а безперервні дощі - теплою та сухою погодою. Також зцілялися хворі, виганялися демони. Багато див творив св. Спиридон. Коли в Олександрії був скликаний Собор заради розтрощення ідолів і капищ, за молитвами отців Собору попадали всі ідоли, окрім одного, найбільш шанованого. Патріарху у видінні було відкрито, що цей ідол залишився для того, щоб його розбив св. Спиридон Тримифунтський. Його викликали на Собор, і коли святитель ступив на берег, ідол в Олександрії зі всіма жертовниками розсипався. Так у праведності й святості прожив св. Спиридон земне життя і в молитві віддав свою душу Господу бл. 348 р. З відривного календаря "З вірою в душі" за 12 грудня. -----------

СВТ. СПРИРИДОНА ТРИМИФУНТСЬКОГО Свт. Спиридон, єп. Тримифунтський, чудотворець (бл. 270-348) народився на о. Кіпр. Про його життя відомостей мало. Він був пастухом, мав дружину та дітей. Усі кошти віддавав на потреби ближніх. За це Господь нагородив його даром чудотворіння: він зціляв невиліковно хворих і виганяв бісів. По смерті дружини, за імп. Костянтина Великого (306-337), він був обраний єп. Тримифунта. Святитель не змінив свого способу життя. 325 р. свт. Спиридон брав участь у І Вселенському соборі. Тут він вступив у дискусію із грецьким філософом, який захищав аріанську єресь. Проста мова єп. Спиридона показала немічність людської мудрості перед Премудрістю Божою. У результаті противник християнства зробився його ревним захисником і прийняв хрещення. Святитель піклувався про свою паству. За його молитвою посуха змінювалася рясним дощем, а безперервні дощі - теплою та сухою погодою. Також зцілялися хворі, виганялися демони. Багато див творив св. Спиридон. Коли в Олександрії був скликаний Собор заради розтрощення ідолів і капищ, за молитвами отців Собору попадали всі ідоли, окрім одного, найбільш шанованого. Патріарху у видінні було відкрито, що цей ідол залишився для того, щоб його розбив св. Спиридон Тримифунтський. Його викликали на Собор, і коли святитель ступив на берег, ідол в Олександрії зі всіма жертовниками розсипався. Так у праведності й святості прожив св. Спиридон земне життя і в молитві віддав свою душу Господу бл. 348 р. З відривного календаря "З вірою в душі" за 12 грудня. -----------

День пам’яті преподобного Фоми 10 (23) грудня православна церква відзначає День пам’яті преподобного Фоми. Святий Фома Дефуркін народився в Віфінії (місто/регіон у Візантії). З юності він віддався чернечому життю, прийшов до монастиря, і коли був заснований монастир на річці Сагарис засновником на ім’я Галоликт, братія обрала святого Фому ігуменом цього нового монастиря. Опісля ігуменства він відійшов у пустелю, присвятився самітництву, проходив духовні подвиги, зіштовхувався з чинним протидією диявола. Господь прославив його даром зцілення та прозорливості. Чому День пам’яті преподобного Фоми важливий Фома Дефуркін — приклад чернечого подвигу: він спочатку керував монастирем, а згодом у самотності шліфував свій духовний шлях. Він показує, що духовне служіння не тільки у великій кількості справ, але також у тиші, самопожертві і внутрішній боротьбі. Його дари (зцілення, прозорливість) служили не для слави, а як знак Божої благодаті через його покору і подвиг. У наш час пам’ять святого надихає до чернечої або просто глибшої духовної відповідальності, нагадує про важливість молитви і усамітнення. Як можна вшанувати памʼять преподобного Фоми Відвідати храм або молитовне зібрання 10 грудня, звершити акафіст чи молитву до святого Фоми (якщо є в парафії). Присвятити час самітній молитві або роздумам: у тиші, зменшивши зовнішній шум, подібно до святих. Зробити благодійну справу, пам’ятаючи про духовну працю святого — можливо в межах монастиря чи церковної спільноти. Вчитись у його прикладі: усвідомити, що покликання може бути не тільки активною працею, але й внутрішнім перебуванням з Богом. Пам’ять Святого Фоми Дефуркіна, ігумена 10 грудня — нагода, щоб пригадати, що служіння Богові має багато облич, і саме в тиші та відреченні часто народжується щось велике.

#дати #свята 🕯️ Зачаття Святої Анни: Диво, що Поклало Початок Надії. Сьогодні, 9 грудня, православні християни в Україні, які дотримуються новоюліанського календаря (зокрема, ПЦУ та УГКЦ), відзначають велике церковне свято — Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці. Це один із найважливіших днів, присвячених батькам Діви Марії. 🙏 Це свято вшановує не народження Марії, а момент її чудесного зачаття її матір'ю, Святою Анною. Зміст Свята та Його Значення Надія серед Безпліддя: Згідно з церковним переданням, праведні Іоаким та Анна були побожним і благочестивим подружжям з Назарета, але страждали через бездітність, що в юдейській традиції вважалося знаком Божої немилості. Вони палко молилися про дитину. Боже Провидіння: Свято розповідає про те, як Господь почув молитви подружжя. Анні з'явився Архангел Гавриїл і сповістив, що вона народить Дочку, через яку буде благословенний увесь світ, і Її назвуть Марією. Непорочне, але Не Безгрішне Зачаття: Важливо розрізняти це православне/греко-католицьке свято від римо-католицького догмату про Непорочне Зачаття. У східній традиції Зачаття Анни означає, що воно відбулося чудесним чином, після довгих молитов і в глибокій старості батьків, але це не означає, що Діва Марія була зачата без первородного гріха (у Східній Церкві вживання терміна "Непорочне Зачаття" не є прийнятим і використовується термін "Зачаття", підкреслюючи роль Бога). 📅 Календарний Аспект До переходу ПЦУ та УГКЦ на новоюліанський календар це свято відзначалося 22 грудня. Після календарної реформи 2023 року дата перемістилася на 13 днів раніше і тепер фіксована на 9 грудня, разом із багатьма європейськими християнськими церквами, які використовують Григоріанський/Новоюліанський календар. Свято Зачаття Святої Анни є нагадуванням про те, що для віри та любові немає нічого неможливого, а також про гідність і важливість батьків, які виховали Богородицю.

«Ми живемо в історичний час, бо знаходимось у фінальному періоді 300-літньої боротьби за визволення від московського ярма. І коли ми усвідомлюємо, яке це ярмо, що це за імперія зла, то починаємо розуміти, наскільки важливим є достойно його прожити і допомогти зрозуміти це іншим», – вважає владика Іоан (Яременко), митрополит Черкаський і Чигиринський. Як голова Синодального управління військового духовенства він всебічно та глибоко розуміє всі реалії, виклики і проблеми капеланського служіння. Архієрей розповідає, в яких обставинах зароджувалось сучасне українське капеланство, згадує багато деталей, зокрема й про те, як на початку війни капеланів готували в Києві. «Гасло капеланів, на мою думку, це не лише «Бути поруч», а й «Бути разом» – зі своїми побратимами, в усіх їхніх проблемах, втратах, в радощах і в смутку… Зараз, під час війни, капелани беруть на себе частку того страшного болю, з яким стикаються наші воїни», – говорить владика Іоан. На його переконання, всім нам потрібно нині одне: «Стояти і триматися – бо Господь воює за нас. Навіть, коли бачимо, що власними силами не можемо подолати ворога. Але Бог подолає його». Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, очільник Синодального управління військового духовенства ПЦУ, поділиться своїми спогадами, роздумами і думками в 9-й заключній серії документального проєкту «Я капелан». Дивіться за посиланням на нашому YouTube-каналі: https://youtu.be/jnNN5b9qrj0?si=jrZ7Bzb_kwemBoiu

«Ми живемо в історичний час, бо знаходимось у фінальному періоді 300-літньої боротьби за визволення від московського ярма. І коли ми усвідомлюємо, яке це ярмо, що це за імперія зла, то починаємо розуміти, наскільки важливим є достойно його прожити і допомогти зрозуміти це іншим», – вважає владика Іоан (Яременко), митрополит Черкаський і Чигиринський. Як голова Синодального управління військового духовенства він всебічно та глибоко розуміє всі реалії, виклики і проблеми капеланського служіння. Архієрей розповідає, в яких обставинах зароджувалось сучасне українське капеланство, згадує багато деталей, зокрема й про те, як на початку війни капеланів готували в Києві. «Гасло капеланів, на мою думку, це не лише «Бути поруч», а й «Бути разом» – зі своїми побратимами, в усіх їхніх проблемах, втратах, в радощах і в смутку… Зараз, під час війни, капелани беруть на себе частку того страшного болю, з яким стикаються наші воїни», – говорить владика Іоан. На його переконання, всім нам потрібно нині одне: «Стояти і триматися – бо Господь воює за нас. Навіть, коли бачимо, що власними силами не можемо подолати ворога. Але Бог подолає його». Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, очільник Синодального управління військового духовенства ПЦУ, поділиться своїми спогадами, роздумами і думками в 9-й заключній серії документального проєкту «Я капелан». Дивіться за посиланням на нашому YouTube-каналі: https://youtu.be/jnNN5b9qrj0?si=jrZ7Bzb_kwemBoiu

АП. АНДРІЯ ПЕРШОЗВАНОГО Ап. Андрій Першозваний (6 до Р. Х. - 62) родом з Віфсаїди. Жив у Капернаумі, біля Генісаретського озера, разом з братом Симоном займаючись рибальством. Він став учнем прор. Іоана Хрестителя, який сповістив про пришестя у світ Спасителя і вказав на Йордані апп. Андрію і Іоану Богослову на Ісуса Христа, називаючи Його Агнцем Божим. Вони пішли за Господом. Ап. Андрій став першим учнем Христа і першим, хто сповідав Його Месією, привівши до Христа свого ст. брата Симона, майбутнього ап. Петра. Після воскресіння і вознесіння Христового він повернувся до Єрусалима. Тут у П'ятдесятницю разом з ін. апп. і Пресвятою Богородицею, ап. Андрій сповнився Духа Святого. З проповіддю здійснив кілька подорожей, під час яких тричі повертався в Єрусалим. Пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, Скіфію, Причорномор'я. Угору по Дніпру ап. Андрій піднявся до місця розташування майбутнього Києва, де, як оповідає прп. Нестор Літописець, поставив хрест на київських горах, звернувшись до своїх учнів зі словами: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог спорудить багато церков». Ап. Андрій багато пережив від язичників. Його били, виганяли з міст, але Господь зберігав свого обранця. Останнім містом, куди прийшов ап. Андрій Першозваний, і де він прийняв мученицьку смерть, було м. Патри. Тут він створив багато чудес, що спонукало жителів прийняти хрещення. Розлючений правитель міста Егеат наказав розіп'яти апостола на Х-подібному хресті. З відривного календаря "З вірою в душі" за 30 листопада. -----------

АП. АНДРІЯ ПЕРШОЗВАНОГО Ап. Андрій Першозваний (6 до Р. Х. - 62) родом з Віфсаїди. Жив у Капернаумі, біля Генісаретського озера, разом з братом Симоном займаючись рибальством. Він став учнем прор. Іоана Хрестителя, який сповістив про пришестя у світ Спасителя і вказав на Йордані апп. Андрію і Іоану Богослову на Ісуса Христа, називаючи Його Агнцем Божим. Вони пішли за Господом. Ап. Андрій став першим учнем Христа і першим, хто сповідав Його Месією, привівши до Христа свого ст. брата Симона, майбутнього ап. Петра. Після воскресіння і вознесіння Христового він повернувся до Єрусалима. Тут у П'ятдесятницю разом з ін. апп. і Пресвятою Богородицею, ап. Андрій сповнився Духа Святого. З проповіддю здійснив кілька подорожей, під час яких тричі повертався в Єрусалим. Пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, Скіфію, Причорномор'я. Угору по Дніпру ап. Андрій піднявся до місця розташування майбутнього Києва, де, як оповідає прп. Нестор Літописець, поставив хрест на київських горах, звернувшись до своїх учнів зі словами: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог спорудить багато церков». Ап. Андрій багато пережив від язичників. Його били, виганяли з міст, але Господь зберігав свого обранця. Останнім містом, куди прийшов ап. Андрій Першозваний, і де він прийняв мученицьку смерть, було м. Патри. Тут він створив багато чудес, що спонукало жителів прийняти хрещення. Розлючений правитель міста Егеат наказав розіп'яти апостола на Х-подібному хресті. З відривного календаря "З вірою в душі" за 30 листопада. -----------

ВМЦ. КАТЕРИНА Св. Катерина (287-305/313) була дочкою правителя Олександрії. Мала рідкісні красу і розум, отримала блискучу освіту. Юнаки з найвідоміших родин імперії шукали її руки. Вона ж сказала, що вийде заміж за того, хто перевершить її в знатності, багатстві, красі й мудрості. Матір Катерини, християнка, повела її за порадою до свого духовного отця. Старець сказав, що він знає Юнака, Котрий перевершує її у всьому. Образ Жениха Небесного народив у душі святої бажання побачити Його. Відтак старець вручив Катерині ікону Божої Матері з Ісусом на руках і звелів молитися до Матері Небес-ного Жениха про дарування бачення Її Сина. Катерина молилась ніч і удостоїлась бачити Пресвяту Діву, Котра просила Свого Сина поглянути на діву. Але Ісус відвертав Своє обличчя. Засмучена Катерина знову пішла до старця. Він звершив таїнство хрещення. І знову Катерині було видіння Пресвятої Богородиці з Немовлям. Господь лагідно дивився на неї і дав їй перстень, заручив її з Собою. Коли діва прокинулась, на руці в неї сяяв дорогоцінний перстень - дар Небесного Жениха. Коли до Олександрії прибув імп. Максиміан, до нього прийшла Катерина, аби заступитися за християн. Краса і розум її полонили імператора; він скликав 50 мужів, але свята взяла гору над ними, ті увірували і прийняли смерть за Христа. Сповідавши віру, Катерина теж була піддана тортурам, під час яких сталися дива. Бачачи це, цари ця, царедворець і 200 воїнів увірували і їх обезголовили. Свята ж сама поклала голову під меч. З відривного календаря "Український народний календар" за 24 листопада. ------------

ВМЦ. КАТЕРИНА Св. Катерина (287-305/313) була дочкою правителя Олександрії. Мала рідкісні красу і розум, отримала блискучу освіту. Юнаки з найвідоміших родин імперії шукали її руки. Вона ж сказала, що вийде заміж за того, хто перевершить її в знатності, багатстві, красі й мудрості. Матір Катерини, християнка, повела її за порадою до свого духовного отця. Старець сказав, що він знає Юнака, Котрий перевершує її у всьому. Образ Жениха Небесного народив у душі святої бажання побачити Його. Відтак старець вручив Катерині ікону Божої Матері з Ісусом на руках і звелів молитися до Матері Небес-ного Жениха про дарування бачення Її Сина. Катерина молилась ніч і удостоїлась бачити Пресвяту Діву, Котра просила Свого Сина поглянути на діву. Але Ісус відвертав Своє обличчя. Засмучена Катерина знову пішла до старця. Він звершив таїнство хрещення. І знову Катерині було видіння Пресвятої Богородиці з Немовлям. Господь лагідно дивився на неї і дав їй перстень, заручив її з Собою. Коли діва прокинулась, на руці в неї сяяв дорогоцінний перстень - дар Небесного Жениха. Коли до Олександрії прибув імп. Максиміан, до нього прийшла Катерина, аби заступитися за християн. Краса і розум її полонили імператора; він скликав 50 мужів, але свята взяла гору над ними, ті увірували і прийняли смерть за Христа. Сповідавши віру, Катерина теж була піддана тортурам, під час яких сталися дива. Бачачи це, цари ця, царедворець і 200 воїнів увірували і їх обезголовили. Свята ж сама поклала голову під меч. З відривного календаря "Український народний календар" за 24 листопада. ------------