Я з тих жінок, В яких завжди все добре! Навіть, коли від болю стигне кров... І, коли серце від образи стогне, Я посміхаючись щиро... Знов і знов... Я з тих жінок, В яких завжди все супер! І про яких розказують байки... Яких не люблять ненависні люди, Бо не такі ми зовсім, як вони! Я з тих жінок, В яких завжди все класно! Які сміються щиро аж до сліз... Які радіють теж чужому щастю І моляться, щоб Бог усіх беріг... Я з тих жінок, яких усе "в ажурі"... Завжди... Хоч забинтована душа... Не піддаємось жодній ми дресурі Хоч зранені, та сильні в нас серця. Я з тих жінок, Які завжди щасливі ! Де б не були ми, Де б ми не жили.... І наша сила у любові й вірі... Нас обіймає сам Господь крильми! —Анна Головач

ΑΠ. Ι ЄΒАΗΓΕЛІСТА ІОАНА БОГОСЛОВА Церква Христова називає Іоана Богослова Апостолом любові, бо він закликав усіх християн любити. Господа, один одного й цим виконувати заповіді Христові. Ап. Іоан Богослов (11-99) був сином рибалки, коли познайомився на р. Иордані з Ісусом Христом, Який прийшов хреститися. Після 40-денного посту в пустелі Христос почав проповідь на берегах Галілейського озера. Саме тут Іоан Богослов разом зі своїм ст. братом Яковом був покликаний Господом до числа Своїх учнів. Залишивши батька, брати пішли за Христом. Ап. Іоана особливо любив Спаситель за жертовну любов і велику чистоту. Після свого покликання ап, не розлучався із Господом та був одним із 3-ох учнів, яких Господь брав на найважливіші моменти Свого служіння. Він був поруч Господа завжди: біля підніжжя хреста плакав разом із Божою Матір'ю: йому Господь доручив Свою матір. Відтоді ап. Іоан дбав про Пресвяту Діву Марію і служив їй до її Успіння. Після Успіння Божої Матері ап. Іоан Богослов, згідно з жеребом, вирушив в Ефес для проповіді Євангелія. За гонителя, імп. Нерона (56-68), ап. Івана відвели на суд до Рима, де за сповідання віри він був засуджений до смерті. Ап. випив дану йому чашу з отрутою і залишився живим. Після цього його надовго заслали на о. Патмос. Бл. 67 р. тут була написана Книга Об'явлення (Апокаліпсис) Святого Апостола Іоана Богослова. Після заслання повернувся в Ефес. Бл. 95 р. написав Євангеліє. Помер у глибокій старості і був останнім на землі, хто бачив Христа живим. З відривного календаря "З вірою в душі" за 26 вересня. -----------

ΑΠ. Ι ЄΒАΗΓΕЛІСТА ІОАНА БОГОСЛОВА Церква Христова називає Іоана Богослова Апостолом любові, бо він закликав усіх християн любити. Господа, один одного й цим виконувати заповіді Христові. Ап. Іоан Богослов (11-99) був сином рибалки, коли познайомився на р. Иордані з Ісусом Христом, Який прийшов хреститися. Після 40-денного посту в пустелі Христос почав проповідь на берегах Галілейського озера. Саме тут Іоан Богослов разом зі своїм ст. братом Яковом був покликаний Господом до числа Своїх учнів. Залишивши батька, брати пішли за Христом. Ап. Іоана особливо любив Спаситель за жертовну любов і велику чистоту. Після свого покликання ап, не розлучався із Господом та був одним із 3-ох учнів, яких Господь брав на найважливіші моменти Свого служіння. Він був поруч Господа завжди: біля підніжжя хреста плакав разом із Божою Матір'ю: йому Господь доручив Свою матір. Відтоді ап. Іоан дбав про Пресвяту Діву Марію і служив їй до її Успіння. Після Успіння Божої Матері ап. Іоан Богослов, згідно з жеребом, вирушив в Ефес для проповіді Євангелія. За гонителя, імп. Нерона (56-68), ап. Івана відвели на суд до Рима, де за сповідання віри він був засуджений до смерті. Ап. випив дану йому чашу з отрутою і залишився живим. Після цього його надовго заслали на о. Патмос. Бл. 67 р. тут була написана Книга Об'явлення (Апокаліпсис) Святого Апостола Іоана Богослова. Після заслання повернувся в Ефес. Бл. 95 р. написав Євангеліє. Помер у глибокій старості і був останнім на землі, хто бачив Христа живим. З відривного календаря "З вірою в душі" за 26 вересня. -----------

МОЛИСЬ Молись тоді, коли ослабне віра, Коли в путі вже зовсім знемагаєш. Знай, що у Бога ласки с без міри, І знай, що Він про тебе пам'ятає. Молись в хвилину горя і недолі, Коли ти впав і важко тобі встати, Коли ти сам, мов та билина в полі, Господь тобі бажає поміч дати. Приспів: Молись, молись, бо це одна дорога, Щоб спокій серцю втомленому мати. Молись Йому - розвіється тривога, І серце буде в радості співати. Молись йому так просто, як ти вмієш, І Він почує всі твої благання, Твою журбу Він, мов туман, розвіє, Лише молись, молися без вагання. Молись, коли прийде найбільше горе, Життя твоє, мов море, захвилює, Коли погаснуть ясне сонце й зорі, Молись тоді — і Бог тебе почує. ©️ о. Олексій Філюк З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день".

МОЛИСЬ Молись тоді, коли ослабне віра, Коли в путі вже зовсім знемагаєш. Знай, що у Бога ласки с без міри, І знай, що Він про тебе пам'ятає. Молись в хвилину горя і недолі, Коли ти впав і важко тобі встати, Коли ти сам, мов та билина в полі, Господь тобі бажає поміч дати. Приспів: Молись, молись, бо це одна дорога, Щоб спокій серцю втомленому мати. Молись Йому - розвіється тривога, І серце буде в радості співати. Молись йому так просто, як ти вмієш, І Він почує всі твої благання, Твою журбу Він, мов туман, розвіє, Лише молись, молися без вагання. Молись, коли прийде найбільше горе, Життя твоє, мов море, захвилює, Коли погаснуть ясне сонце й зорі, Молись тоді — і Бог тебе почує. ©️ о. Олексій Філюк З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день".

ПРОРОКА ЙОНИ Св. прор. Йона (823-720 до Р. Х.) жив у м. Сарепті Сидонській з матір'ю, у якої квартирував прор. Ілля. Малюк Йона помер. Удова звернулася до Іллі - і той, з Божою поміччю, воскресив його. Дорослим отримав пророчий дарі пророкував. Бог закликав його на проповідь до м. Ніневії, але Йона злякався мук і втік. Але від Лиця Господнього сховатися годі. Втікши, прийшов Йона в Йоппу (Яффа), знайшов корабля і відплив. Господь підняв на морі буревій. «І налякалися моряки і кликали кожен до своїх богів». Щоб дізнатись, хто винен, моряки кинули жереб і впав він на Йону. Сказали до нього: «Об'яви, через що нам це лихо?». І рече до них Йона: «Раб Господній я. І согрішив перед Ним, злякавшись, і тепер тікаю від Лиця Його. Візьміть мене, і киньте до моря і втихомириться море перед вами, бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас». І кинули Йону в море, і стихла буря. І повелів Господь киту пожерти Йону. «І був Йона всередині цієї риби 3 дні та 3 ночі», стоячи й молячись. Господь «звелів рибі - і вона викинула Йону на суходіл». Потім Господь велів йому йти до Ніневії і там проповідувати. І Йона провістив у місті, що за 40 днів воно буде зруйноване. Люди увірували й оголосили піст. Нічого не сталося: Господь явив милосердя. Повернувся Йона з Ніневії, забрав матір і пішов у землю Асирійську. Коли ж померла мати, поховав її біля Ливана Девориного. І сам помер там і похований був у вертепі Кенезеєвому, провістивши Христове Різдво за 800 літ. З відривного календаря "З вірою в душі" за 22 вересня. -----------

ПРОРОКА ЙОНИ Св. прор. Йона (823-720 до Р. Х.) жив у м. Сарепті Сидонській з матір'ю, у якої квартирував прор. Ілля. Малюк Йона помер. Удова звернулася до Іллі - і той, з Божою поміччю, воскресив його. Дорослим отримав пророчий дарі пророкував. Бог закликав його на проповідь до м. Ніневії, але Йона злякався мук і втік. Але від Лиця Господнього сховатися годі. Втікши, прийшов Йона в Йоппу (Яффа), знайшов корабля і відплив. Господь підняв на морі буревій. «І налякалися моряки і кликали кожен до своїх богів». Щоб дізнатись, хто винен, моряки кинули жереб і впав він на Йону. Сказали до нього: «Об'яви, через що нам це лихо?». І рече до них Йона: «Раб Господній я. І согрішив перед Ним, злякавшись, і тепер тікаю від Лиця Його. Візьміть мене, і киньте до моря і втихомириться море перед вами, бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас». І кинули Йону в море, і стихла буря. І повелів Господь киту пожерти Йону. «І був Йона всередині цієї риби 3 дні та 3 ночі», стоячи й молячись. Господь «звелів рибі - і вона викинула Йону на суходіл». Потім Господь велів йому йти до Ніневії і там проповідувати. І Йона провістив у місті, що за 40 днів воно буде зруйноване. Люди увірували й оголосили піст. Нічого не сталося: Господь явив милосердя. Повернувся Йона з Ніневії, забрав матір і пішов у землю Асирійську. Коли ж померла мати, поховав її біля Ливана Девориного. І сам помер там і похований був у вертепі Кенезеєвому, провістивши Христове Різдво за 800 літ. З відривного календаря "З вірою в душі" за 22 вересня. -----------

СВЯТІ ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ І СОФІЯ! Свята Софія, мати благословенна, Ти виховала дочок до святості життя. Віра – щит наш, Надія – ясна зірка, Любов же – світло вічного буття. Віро свята, зміцни наші серця, Щоб не вагалися ми у годину скрути. Свята Надіє, веди в Небеса, Вкажи шлях, коли темрява навкруги. Любове, благодаттю сповни нас, Щоб прощати й любити ми завжди уміли. Софіє свята, приведи нас до спасіння, Бо в Тобі – мудрість, вічність і сили. Хай ваші імена звучать мов пісня, Наповнюють серце кожного теплом. Віра, Надія і Любов – три чесноти, Вони нам про вічність нагадують, знов і знов. Амінь! МОЛИТВА ДО СВЯТИХ ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ТА ЇХНЬОЇ МАТЕРІ СОФІЇ! Святі Віра, Надіє, Любове і мати їх Софіє, просимо вас сьогодні, будьте нам захистом! Допоможіть у боротьбі зі злом, ведіть нас дорогою правди і спасіння. Віро свята, утверджуй наші серця, щоб ми завжди трималися істини Христової. Надіє свята, не дай згаснути вогню в наших душах, щоб ми мужньо долали всі випробування. Любове свята, наповнюй нас благодаттю, щоб ми вміли прощати, як Господь заповідав. Софіє свята, обдаруй нас мудрістю й терпінням, щоб ми у світлі Божому жили та раділи. Амінь! © Отець Альберт Баньой, Філадельфія, США, 17 вересня, 2024 року.

#Житія_святих МЦЦ. ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ΤΑ ΜΑΤΕΡΙ ЇХНЬОЇ СОФІЇ За імп. Адріана (117-138) у Римі жила собі вдова Софія (?-137) з доньками Вірою (12 р.), Надією (10 р.) і Любов'ю (9 р.). Мати виховала дочок у любові до Бога. Чутка про приналежність родини до християнства дійшла до імператора, і він побажав особисто побачити сестер і матір. Вони постали перед імператором і безбоязно сповідували віру в Христа. Здивований імператор відіслав їх до язичниці, якій наказав переконати дівчаток зректися віри. Однак усі доводи і красномовство язичницької наставниці виявилися марними. Тоді їх знову привели до імп. Адріана, і він став вимагати, щоб вони принесли жертву ідолам, але дівчатка відмовилися. Розгніваний Адріан велів піддати дітей тортурам. Кати почали з Віри. Муки, яким її піддали, були жахливими, але марними. Тоді її присудили до усічення мечем. Молодші сестри, Надія і Любов, натхнені мужністю старшої сестри, зазнали подібних до неї мук. Вогонь не заподіяв їм шкоди, тоді їм відсікли мечем голови. Св. Софію не піддавали тілесним мукам, але прирекли її на ще сильніші душевні тортури від розлуки із замученими дітьми. Страдниця поховала тіла своїх дочок і 2 дні не відходила від їхньої могили. На 3-ій день Господь послав їй тиху кончину і прийняв її багатостраждальну душу в небесні обителі. З відривного календаря "З вірою в душі" за 17 вересня. ----------- #Ближче_до_Бога З ВІРОЮ, НАДІЄЮ ТА ЛЮБОВ'Ю 17 вересня - свято, коли церква вшановує трьох однойменних дівчаток-мучениць - Bipy, Надію, Любов, а також їхню матір Софію. Цей день прийнято починати з гучного плачу - оплакування тяжкої жіночої долі. Він слу жив своєрідним оберегом на щасливу долю. За звичаєм, плакали навіть ті, чия доля склалася вдало. Плакали вони, зокрема, про долю рідних і близьких. Вважається також, що, якщо спекти коровай або пиріг, то в сім'ю повернуться взаєморозуміння та гармонія. При цьому випічку потрібно прикрасити придбаною у церкві свічкою й у жодному разі не можна викинути ані крихти такого короваю. З відривного календаря "Український народний календар" за 17 вересня. -----------

#Житія_святих МЦЦ. ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ΤΑ ΜΑΤΕΡΙ ЇХНЬОЇ СОФІЇ За імп. Адріана (117-138) у Римі жила собі вдова Софія (?-137) з доньками Вірою (12 р.), Надією (10 р.) і Любов'ю (9 р.). Мати виховала дочок у любові до Бога. Чутка про приналежність родини до християнства дійшла до імператора, і він побажав особисто побачити сестер і матір. Вони постали перед імператором і безбоязно сповідували віру в Христа. Здивований імператор відіслав їх до язичниці, якій наказав переконати дівчаток зректися віри. Однак усі доводи і красномовство язичницької наставниці виявилися марними. Тоді їх знову привели до імп. Адріана, і він став вимагати, щоб вони принесли жертву ідолам, але дівчатка відмовилися. Розгніваний Адріан велів піддати дітей тортурам. Кати почали з Віри. Муки, яким її піддали, були жахливими, але марними. Тоді її присудили до усічення мечем. Молодші сестри, Надія і Любов, натхнені мужністю старшої сестри, зазнали подібних до неї мук. Вогонь не заподіяв їм шкоди, тоді їм відсікли мечем голови. Св. Софію не піддавали тілесним мукам, але прирекли її на ще сильніші душевні тортури від розлуки із замученими дітьми. Страдниця поховала тіла своїх дочок і 2 дні не відходила від їхньої могили. На 3-ій день Господь послав їй тиху кончину і прийняв її багатостраждальну душу в небесні обителі. З відривного календаря "З вірою в душі" за 17 вересня. ----------- #Ближче_до_Бога З ВІРОЮ, НАДІЄЮ ТА ЛЮБОВ'Ю 17 вересня - свято, коли церква вшановує трьох однойменних дівчаток-мучениць - Bipy, Надію, Любов, а також їхню матір Софію. Цей день прийнято починати з гучного плачу - оплакування тяжкої жіночої долі. Він слу жив своєрідним оберегом на щасливу долю. За звичаєм, плакали навіть ті, чия доля склалася вдало. Плакали вони, зокрема, про долю рідних і близьких. Вважається також, що, якщо спекти коровай або пиріг, то в сім'ю повернуться взаєморозуміння та гармонія. При цьому випічку потрібно прикрасити придбаною у церкві свічкою й у жодному разі не можна викинути ані крихти такого короваю. З відривного календаря "Український народний календар" за 17 вересня. -----------