НЕДІЛЯ ПРО БЛУДНОГО СИНА

У другу підготовчу Неділю до Великого посту Свята Церква читає Євангеліє від Луки (15:11-32) про блудного сина. Ця притча в живим образом Божого милосердя та шляху людського покаяння.

Господь розповідає про юнака, який, узяв ши свою частку батьківського майна, пішов у далекий край і розтратив усе у гріховному житті. Опинившись у злиднях, він усвідомив свій гріх і вирішив повернутися до батька, просячи прийняти його хоча б як наймита. Та коли він ще був далеко, батько, побачивши його, вибіг назустріч, обійняв і простив, повернувши йому гідність сина.

Ця притча показує, що Бог ніколи не відвертається від грішника, але чекає на його покаяння. Вона також нагадує про небезпеку гордині, яку бачимо в старшому братові, котрий не розділив радості батька через повернення блудного сина.

Неділя про блудного сина закликає нас до переосмислення власного життя. Чи не блукаємо ми далеко від Бога? Чи готові покаятися й повернутися до Отця Небесного?

Нехай ця притча надихне нас на щире каяття, а милосердний Господь завжди буде готовий прийняти кожного, хто повертається до Нього з відкритим серцем.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 8 лютого.
-----------

НЕДІЛЯ ПРО БЛУДНОГО СИНА

У другу підготовчу Неділю до Великого посту Свята Церква читає Євангеліє від Луки (15:11-32) про блудного сина. Ця притча в живим образом Божого милосердя та шляху людського покаяння.

Господь розповідає про юнака, який, узяв ши свою частку батьківського майна, пішов у далекий край і розтратив усе у гріховному житті. Опинившись у злиднях, він усвідомив свій гріх і вирішив повернутися до батька, просячи прийняти його хоча б як наймита. Та коли він ще був далеко, батько, побачивши його, вибіг назустріч, обійняв і простив, повернувши йому гідність сина.

Ця притча показує, що Бог ніколи не відвертається від грішника, але чекає на його покаяння. Вона також нагадує про небезпеку гордині, яку бачимо в старшому братові, котрий не розділив радості батька через повернення блудного сина.

Неділя про блудного сина закликає нас до переосмислення власного життя. Чи не блукаємо ми далеко від Бога? Чи готові покаятися й повернутися до Отця Небесного?

Нехай ця притча надихне нас на щире каяття, а милосердний Господь завжди буде готовий прийняти кожного, хто повертається до Нього з відкритим серцем.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 8 лютого.
-----------

НЕХАЙ ГОСПОДЬ БЛАГОСЛОВИТЬ

Нехай Госпо́дь благословить
На день спокійний Україну,
А горе й лихо хай приспить
І збереже нам солов'їну.

Нехай Госпо́дь благословить
І подарує всюди тишу,
Щоб сліз нам більше вже не лить,
Благать про це я не поли́шу.

Нехай Госпо́дь благословить
На нашу скору ПЕРЕМОГУ,
Щоб нам під мирним небом жить
Й забуть наза́вжди про тривогу.

Нехай Госпо́дь благословить
Й наза́вжди спокій подарує,
Хай нас вже більше не болить,
І лихоліття не вирує.

Нехай Госпо́дь благословить,
Щоб ми не знали бід-печалі,
Щоб ми могли без горя жить
Й не бу́ли болісні скрижалі.

Нехай Госпо́дь благословить
На радість, щастя, спокій, втіху,
Щоб більше крівцю нам не лить,
Щоб заливалися від сміху.

Нехай Госпо́дь благословить
І родить хліб святий, пшеницю,
Весела пісня хай дзвенить,
Й героям не лягать в землицю.

12.11.2023р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023

ХОЧЕТЬСЯ СПОКОЮ

Як же хочеться споко́ю,
Та іще нема відбою,
А тривогами я сита
Й смутком знову оповита.

Бо летить сміття вороже,
Не шука в болоті ложе,
Навпростець до нас прямує
Й на шляху́ усе руйнує.

Хоч би до нас не дістатись,
Бо від нього не сховатись,
А надія лиш на Бога,
Що мине і ця тривога.

Й не сягне́ нас мотлох вражий,
Й це сміття в болоті ляже,
Збережуться життя наші,
Не додасться горя в чаші.

На це буду сподіватись –
Рано ще з життям прощатись…
Страх, молитва і тривога,
Та надія вся на Бога.

В'є сирена, завиває,
Сміття враже підлітає…
Чи ́ Господь життя врятує?
Вірю, що благання чує.

23.09.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1022840

МИ ХОТІЛИ

Ми хотіли, щоб квіти стелились
По святій українській землі,
Та нато́мість в нас крівця проли́лась,
І курличуть про біль журавлі.

Ми хотіли пісні чуть чудові
І про радість співати пісні,
Та давно ми купаємось в кро́ві
Й на нас сиплються біди рясні.

Ми хотіли Вкраїну рідненьку
Розбудовувать ра́зом, гуртом,
А нато́мість рятуємо неньку,
Яка гнеться чимдуж під хрестом.

Ми хотіли спокійно ходити
По землі, що Господь наділив,
Але ж кров нам доводиться лити,
Ворог ки́лим із тіл простелив.

Ми хотіли, щоб тихими бу́ли
І світанки, і ранки, і дні,
Аби вибухів ніччю не чули,
Й вечори щоб не бу́ли сумні.

Ми хотіли і мріяли жити,
І купатися в щасті завжди́,
Та доводиться плакать-тужити
Й зазнавати страшної біди́.

Ми хотіли, щоб мова звучала
Й майорів український наш стяг,
Щоб Вкраїна все більш розквітала,
Та чекаємо наших звитяг.

07.08.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 990737

Болюча звістка знову сколихнула Згурівську громаду…

Після довгих років очікування, надії та молитв підтвердилася загибель нашого земляка, військовослужбовця Збройних Сил України
КОЛОДІЯ Євгенія Олександровича
(20.06.2001 р.н.),
який з 2022 року вважався безвісти зниклим.

Євгеній був призваний на військову службу за контрактом у 2021 році. Служив навідником десантно-штурмового відділення і з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України.
У березні 2022 року, під час виконання бойового завдання поблизу Кам’янки Ізюмського району Харківської області, він загинув внаслідок артилерійського обстрілу. Лише нещодавно цей факт було підтверджено документально.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким і всім, хто знав Героя.
Це непоправна втрата для всієї громади. Його подвиг — нагадування про справжню ціну нашої незалежності.

🕊 Схиляємо голови у скорботі та вдячності.
Нехай Господь дарує сили родині пережити цей біль.
Вічна пам’ять Герою. 🇺🇦
@Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни

ГОСПОДЬ СТВОРИВ, ТА ІРОД ЗНИЩИВ

Госпо́дь створив і світ й красу,
Щоб ми могли життю радіти,
Ще й дав нам Божую росу́,
Яка вмивала трави й квіти.

Для нас і землю він обрав,
На ній постала Україна,
Госпо́дь її поцілував
І зазвучала солов’їна.

Джере́ла й рі́ки нам відкрив,
І освятив Бог тії во́ди.
Всевишній все для нас творив,
Ще й дав усі дари́ природи.

Над нами небо простягнув,
На ньому зо́рі густо всіяв,
Та й промінь сонця протягнув
І вітерцем на нас повіяв.

Нам хліб Госпо́дь подарував,
Обси́пав ним усе колосся,
І повен колос Бог вгинав.
Для нас багатство це знайшло.

Ще й соняхи нам посадив,
Які, мов сонечка світили.
І льон, як небо, простелив,
Аби у злиднях ми не жи́ли.

Ще й чорноземи вдарував,
Зробив родючою землицю,
На врожаї́ благословляв.
З Вкраїни Бог робив світлицю.

Нам насадив Госпо́дь лісів
І звів красивії Карпати,
Рукою над усім провів,
Щоб нам в достатку проживати.

Госпо́дь творив усе для нас,
Щоб ми в красі тій потопали,
Наси́пав нам усіх прикрас,
Щоб ми, як квіти, розцвітали.

Але в одну лютневу ніч
Орда на землю цю ступила,
Й по всій країні навсібіч
Свої́ ракети запустила.

І стали нищити усе,
Почало все в вогні палати.
Ординець горе скрізь несе.
Що ще від не́людів чекати?

Горить родючая земля,
її всівають скрізь снаряди –
Такі розваги москаля,
Ще й мріють вбивці про паради.

А землю змочує вже кров
Й тече вона давно рікою.
Рашист-убивця увійшов
І горе нам приніс з собою.

Вже стогне ненька і рида,
І те́рпить звірства, біль і му́ки,
В молитві ру́ки все склада,
І серце рветься від розпуки.

Її гаптують вороги,
Гаптують кров’ю скрізь невинну,
Накинуть хочуть ланцюги –
Так гноблять не́люди гостинну.

Ще й сіють міни на полях,
Де у ріллю лягало збіжжя.
Де був роздольний рідний шлях –
Постало всюди бездоріжжя.

Ридає ненька у вогні,
Бо в пеклі рідна опинилась,
Попала в ру́ки сатані,
Але катам цим не вклонилась.

Сади квітучі щовесни
Колись ми бачили усюди,
Тепер про них у нас лиш сни,
Слізьми́ вмиваються в нас люди.

Хрущі в садочках не гудуть,
Їх через постріли не чути,
Не можна цьо́го і збагну́ть
Чому́ так з нами мало бути.

Але Госпо́дь відро́дить все,
Війну проже́не з сатаною,
Нам ПЕРЕМОГУ принесе́,
За неї всі життя – ціною.

05.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 947086

ОБРІЗАННЯ ГОСПОДНЄ

На восьмий день після Різдва, відповідно до старозавітного закону, звершується обрізання Спасителя та надається Йому ім'я - Ісус, що у перекладі з давньої єврейської мови означає «Бог є спасіння».

Прийнявши плотське обрізання, Спаситель виконав припис Божого Закону. А довершивши приписане, Він установив для вірних духовне обрізання - Хрещення.

Закінчився Старий Завіт щодо плоті, Господь Ісус Христос поклав початок Нового Завіту - як старозавітна людина обрізала свою плоть, так нова духовна людина повинна відкинути пристрасті.

Як обрізання у Старому Завіті було символом відсічення тілесного, так християнське життя передбачає відсічення пристрастей душі: ненависті, гордині, гніву, заздрості, нечистоти та інших пороків.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 1 січня.
-----------

СИДИТЬ ОРКО, ЗАЧЕКАВСЯ

( На мелодію пісні «ОЙ НА ГОРІ БІЛИЙ КАМІНЬ» )

Сидить орко, зачекався, ку-ку-ку,
Сидить орко, зачекався,
Бо до зброї він допався,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Чека орка подарунок, ку-ку-ку,
Чека орка подарунок:
Чорний мішок на пакунок,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Він чекає на підмогу, ку-ку-ку,
Він чекає на підмогу:
Із двохсотими в дорогу
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Цей дарунок ми вдаруєм, ку-ку-ку,
Цей дарунок ми вдаруєм,
Це для орків не шкодуєм,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Наче орку сон приснився, ку-ку-ку,
Наче орку сон приснився –
В свою крівцю занурився,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Раптом орко роздуплився, ку-ку-ку,
Раптом орко роздуплився –
В своїй крівоньці умився,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Лежить орко, окопався, ку-ку-ку,
Лежить орко, окопався,
Із життям вже попрощався,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Ви, ординці, нам не браття, ку-ку-ку,
Ви, ординці, нам не браття,
Рвемо вас, неначе шмаття,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Нам Господь допомагає, ку-ку-ку,
Нам Господь допомагає,
Всяку нечисть вичищає,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Джавеліни й байрактари, ку-ку-ку,
Джавеліни й байрактари,
Ми вас, орки, не чекали,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

02.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

НИЗЬКИЙ УКЛІН ТОБІ, СОЛДАТЕ

Низький уклін тобі, солдате,
За те, що ти нас бережеш,
Подяка щира, лю́бий брате,
За нас у бій із орком ідеш.

Нас мужньо всюди захищаєш,
Сміливо йдеш в запеклий бій,
І ні на крок не відступаєш,
Хоч орки вбили безліч мрій.

Тебе цілують кулі, гради,
Летять до тебе звідусіль,
А поряд рвуться ще й снаряди,
За нашу неньку в тебе біль.

Не думаєш тоді про себе,
Коли ідеш нас захищать,
А ми всі молимось за тебе,
Орді не будемо прощать.

Герой для нас ти, хоч і юний,
Вкраїну любиш над усе,
Бо патріота в тебе струни,
Ту нечесть через це трясе.

У бій із вами йдуть й дівчата,
Це сестри й донечки для нас,
І з ними Бог і Янголята,
Луна молитва повсякчас.

Низький уклін, солдате, любий,
Для нас усіх ти – брат і син,
За тебе моляться всі люди,
В молитві кожна із родин.

Вас всіх Господь оберігає,
У всіх вас Ангел на плечі́,
Ворожу силу відвертає,
Вставляє їм свої́ мечі.

21.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів2022