КАГАНЦЯМИ ЗАПАЛЮЄ ОЧІ

Коли вже мовчать розтривожені ночі,
І стелиться попіл в нас поміж життів,
Поет каганцями запалює очі
У тих, кого ворог позбавив вже сил.

Бо слово – велика молитва й підтримка,
Воно прокладає і в темряві путь.
І поки на світі живе українка,
То правду напише. Про це не забудь!

Бо кожен з віршів – це не вигадка й казка,
А серця той біль, який рветься на світ,
Де поруч ходили життя, любов й ласка,
Та смерть залишає наза́вжди свій слід.

То й права не має поет промовчати,
Коли дим й вогонь вже ковта небокрай,
Він мусить усе до дрібниць оспівати,
Аби не прийшло нам у пам'ять «прощай».

Кожнісіньке слово зболіле і щире
Лягає в душі, наче звіт-оберіг,
Аби крізь роки, попелища й зневіру
Не стерся із пам'яті жоден поріг.

Літа промайнуть, та вірші не зів'януть,
Бо в них вкарбувались і сльо́зи й любов.
Вони і в далекім майбутнім постануть
Мов свідки живі і війни, і розмов.

І правда допоки в нас житиме в слові,
Допоки тріпоче в нас кожне з сердець,
Не з може ніхто все, що втоплене в кро́ві
Із пам'яті стерті усім нанівець.

29.07.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

СВЯТА ВЕЛИКОМУЧЕНИЦЯ МАРИНА (МАРГАРИТА)

Народилася в Антіохії в родині язичницького жерця. Після смерті матері вона була вихована годувальницею в християнській вірі. Коли її батько дізнався, що Марина (Маргарита) стала християнкою, він відрікся від неї. Під час гонінь на християн за імператора Діоклетіана, Марина (Маргарита) була схоплена і кинута в темницю. Правитель Олімврій намагався змусити її відректися від віри і стати його дружиною, але свята відмовилася. Тоді її піддали жорстоким катуванням: тіло рвали тризубами і обпалювали вогнем. Однак свята Марина (Маргарита) залишалася непохитною.

Після катувань вона молилася Господу, і коли її занурювали у воду для втоплення, сталося чудо: з'явилася голубка з золотим вінцем, а рани Марини (Маргарити) зцілилися. Вражений народ прийняв християнство, але правитель наказав знищити всіх християн, і Марина (Маргарита) була обезголовлена.

Мощі святої Марини (Маргарити) спочатку знаходилися в монастирі Пантепонта, а пізніше були перенесені в Італію та Афон, де її чесна рука зберігається в Ватопедському монастирі. Свята великомучениця стала символом непохитної віри та мужності.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 17 липня.
------------

СВЯТА ВЕЛИКОМУЧЕНИЦЯ МАРИНА (МАРГАРИТА)

Народилася в Антіохії в родині язичницького жерця. Після смерті матері вона була вихована годувальницею в християнській вірі. Коли її батько дізнався, що Марина (Маргарита) стала християнкою, він відрікся від неї. Під час гонінь на християн за імператора Діоклетіана, Марина (Маргарита) була схоплена і кинута в темницю. Правитель Олімврій намагався змусити її відректися від віри і стати його дружиною, але свята відмовилася. Тоді її піддали жорстоким катуванням: тіло рвали тризубами і обпалювали вогнем. Однак свята Марина (Маргарита) залишалася непохитною.

Після катувань вона молилася Господу, і коли її занурювали у воду для втоплення, сталося чудо: з'явилася голубка з золотим вінцем, а рани Марини (Маргарити) зцілилися. Вражений народ прийняв християнство, але правитель наказав знищити всіх християн, і Марина (Маргарита) була обезголовлена.

Мощі святої Марини (Маргарити) спочатку знаходилися в монастирі Пантепонта, а пізніше були перенесені в Італію та Афон, де її чесна рука зберігається в Ватопедському монастирі. Свята великомучениця стала символом непохитної віри та мужності.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 17 липня.
------------

НА ВІВТАР УКРАЇНИ

На вівтар кладу я перемогу,
На вівтар кладу державність й мир,
Щоб забули про війну й тривогу,
З України аби щез упир.
На вівтар кладу любов до краю,
Волю, що не скориться біді,
Щоб цвіла земля до небокраю,
Й місця не було у нас орді.
На вівтар кладу молитву щиру
За дітей, за матінку святу,
Щоб Господь благословив нам миру,
Захистив Вкраїну золоту.
На вівтар кладу єднання й силу,
І незламний вічний заповіт,
Щоб ніхто не ставив на коліна,
Від життів щоб не лишався ґніт.
На вівтар кладу надію світлу,
Пам'ять тих, хто в Небеса злетів,
Щоб Вкраїна знову в нас розквітла,
Понад біль над попелом віків.
На вівтар кладу святу звитягу,
Прапор, що єднає всі віки,
Хай Господь дарує нам наснагу,
І для миру втоптані стежки.
На вівтар кладу майбутнє дітям,
Долю без гармат і без руїн,
Хай навіки сонце миру світить
І ніхто не рушить наших стін.
15.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026
ID: 1065716

СВЯТА НЕБЕСНА ЗАХИСНИЦЕ


Свята Небесна Захиснице,
Візьми усіх нас під Покров,
Нехай Господь змилосерди́ться,
Щоб не лила́сь героїв кров.


Свята Небесна Захиснице,
Ти наша Матінко Свята,
Як нам в крові́ ж бо не втопи́ться,
Коли надворі вже світа?


Свята Небесна Захиснице,
Благаю я Тебе про МИР,
Хай замість мін росте травиця,
Й не зробиться ніде́ пустир.


Свята Небесна Захиснице,
Тебе благаю я завжди́ .
Небесна Матінко Царице,
На допомогу нам прийди.


Свята Небесна Захиснице ,
Покрову з нас Ти не знімай,
Нехай страхіття це й не сниться,
І нас віки оберігай.


Свята Небесна Захиснице ,
Ти під Покровом нас тримай,
Нехай війна вже ця скінчи́ться...
У цьо́му нам допомагай.


14.10.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
ID: 1023389           

ЧЕРЕЗ ПЕКЛО ДО ВОЛІ
(Присвячено 4-й річниці визволення Київщини)

Роки минають, квітень знов іде,
Та пам’ять не затягується склом.
І пам’ятає Київщина де
До кожного смерть рвалась напролом.

Від Прип'яті до стін глухих лісів,
Де кожна гілка бачила війну,
Там ворог розпинав життя і спів,
Втопивши край у чорну тишину.

Ми пам'ятаєм випалені сни,
Дороги, що вели́ у небуття,
Як серед тої лютої весни
Виборювали право на життя.

Тоді земля стогна́ла під вогнем,
І кожен клапоть кров’ю затікав.
Ми вистояли, пам’ять є з тим днем,
Життями люду волю ворог ткав.

Пройшли крізь пекло, все було́ в вогні…
Чотири роки... Прапор майорить…
Убиті вже не встануть більше… ні.
І біль цей бу́де за́вжди голоси́ть.

Ми вдячні тим, хто волю нам здобув –
Гнила орда в нас нищила святе.
Страшний той час ніхто з нас не забув,
І правда наша в серці проросте.

Той кожен крок – то пам’яті скрижаль,
І збережем наза́вжди кожну мить,
Та до життя не ве́рнемо, на жаль,
Убитих всіх, хто мав і досі жить.

02.06.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1060184

БУЛО І БУДЕ
(Відповідь на коментар С. Терпеливець до вірша «ЗБЕРЕЖЕМО ПАМ’ЯТЬ І СВОБОДУ»)

В нас буде день не з криком, а й теплом,
Де діти знову бігатимуть в полі,
Де кожен дім наповниться добром,
А не тривогою, що б’є по волі.

І буде мова, як весняний спів,
І буде пісня, як молитва щира,
Бо ми – народ, що в бурях не зотлів,
Зберіг минуле наше, пам’ять й віру.

І буде світло, хоч були́ в пітьмі́,
Бо не згорить ніко́ли те, що в серці,
І буде мрія, так як буть весні,
Все буде чисте, мов вода в джерельці.

І буде слово, не зламать його,
Що не зламалось, хоч його глушили,
Пристали ми до берега свого́,
Не зрушили навіть коли нас били.

Бо ми – народ, що вміє берегти
Не тільки хліб, а й душу і надію,
І навіть в морі сліз і темноти
Ми не втопили віру нашу й мрію.

І буде сад, який посадим ми,
Крізь згарища ще проростуть в нім квіти,
І буде сміх, народжений дітьми́,
Й щасливими зростати будуть діти.

І буде хліб не з болю, а й з труда,
Що не зламався, хоч земля стогнала,
І буде МИР, і нас мине біда.
Ми молим, аби днина та настала.

Бо ми, як вітер, що немає меж,
Як пісня, що не вміє бути в клітці,
Ми ті, хто вірить навіть серед веж,
Ми – волелюбний нарід, українці.

11.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1049441

❗️ У Колках на Рівненщині у посиленому режимі тривають пошуки 5-річного хлопчика

Основні зусилля наразі спрямовані на ретельне обстеження акваторії річки та прилеглої території, повідомили рятувальники.

До пошуків залучені 62 чоловіки особового складу рятувальників, 13 одиниць техніки, 2 підводні дрони та 4 БпЛА.

Нагадаємо, 5 квітня у селі сталася трагедія: двоє маленьких братів 5 і 3 років дісталися до водойми, молодшого знайшли втопленим...

😨 На Русанівці ледь не втопилися люди - потужники.

Попри +10 градусів, відчайдухи продовжують виходити на тонку кригу. Очевидці повідомляють про кілька випадків за сьогодні, що ледь не стали фатальними. Що це — надмірна сміливість чи повна відсутність інстинкту самозбереження? Бережіть себе та не ігноруйте здоровий глузд!

Милуйтесь ранком, кавою, життям,
Бо швидко все минає, як на диво.
Не бійтесь піддаватись почуттям,
Ви долі усміхайтеся красиво.
Творіть добро, літайте у вві сні,
Сприймайте кожен день, неначе казку.
Втопіть усі образи десь на дні,
Засипте каменем і загубіть підказку.
Красиво так і радісно живіть,
І зійде сонце, розцвітуть тюльпани.
Серця лиш для Любові бережіть.
...Війна мине і Мир таки настане.
Мар'яна Савчук