#дати 10 березня 1861 року в Петербурзі, у віці 47 років, тихо відійшов у вічність Тарас Григорович Шевченко. 💔 Це не просто дата — це точка, де зійшлися всі страждання, заслання, цензура й непереможний дух людини, яка стала символом нації ще за життя. Смерть прийшла після десятиліть поневірянь: 10 років солдатчини, заборона писати й малювати, постійний нагляд. Останні роки в Академії мистецтв — вже з надірваним здоров’ям. Сучасники згадували: майже всю ніч перед смертю він сидів, спираючись на руки, бо біль у грудях не давав лягти. Ранок 10 березня став останнім. Тіло спочатку поховали на Смоленському кладовищі, але за заповітом («Поховайте та вставайте, кайдани порвіте…») прах перевезли в Україну — і в травні 1861-го перепоховали на Чернечій горі в Каневі. З того часу гора стала місцем паломництва, а дата — днем національної жалоби. Чому саме 10 березня залишається пам’ятним? Бо це не радянський винахід, а безпосередня роковина смерті. З 1862 року почалися перші меморіальні заходи, згодом традиція закріпилася як Шевченківські дні — 9 березня (народження за новим стилем) та 10 березня (смерть). У радянські часи намагалися маніпулювати датами, але народ зберіг справжню пам’ять. Сьогодні це неформальне, але глибоко шановане вшанування: панахиди, покладання квітів, читання віршів, роздуми про те, наскільки актуальними лишаються його слова про волю, правду й кайдани. Шевченко не просто помер — він залишив заповіт, який Україна виконує щодня. Його смерть стала початком безсмертя. Тож 10 березня — це не сум, а нагадування: «Борітеся — поборете». 🇺🇦

І вам слава, сині гори, Кригою окуті. І вам, лицарі великі, Богом не забуті. Борітеся — поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая! Чурек і сакля — все твоє, Воно не прошене, не дане, Ніхто й не возьме за своє, Не поведе тебе в кайданах. А в нас!.. На те письменні ми, Читаєм Божії глаголи!.. І од глибо[ко]ї тюрми Та до високого престола — /345/ Усі ми в золоті і голі. До нас в науку! ми навчим, Почому хліб і сіль почім! Ми християне; храми, школи, Усе добро, сам Бог у нас! Нам тілько сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана; чом ми вам Чурек же ваш та вам не кинем, Як тій собаці! Чом ви нам Платить за сонце не повинні! Та й тілько ж то! Ми не погане, Ми настоящі християне, Ми малим ситі!.. А зате! Якби ви з нами подружили, Багато б дечому навчились! У нас же й світа, як на те — Одна Сибір неісходима, А тюрм! а люду!.. Що й лічить! Од молдованина до фіна На всіх язиках все мовчить, Бо благоденствує! У нас Святую Біблію читає Святий чернець і научає, Що цар якийсь-то свині пас Та дружню жінку взяв до себе, А друга вбив. Тепер на небі. От бачите, які у нас Сидять на небі! Ви ще темні, Святим хрестом не просвіщенні, У нас навчіться!.. В нас дери, Дери та дай, І просто в Рай, Хоч і рідню всю забери! У нас! чого то ми не вмієм? І зорі лічим, гречку сієм, Французів лаєм. Продаєм Або у карти програєм Людей... не негрів... а таких, Таки хрещених... но простих. Ми не гішпани; крий нас, Боже, Щоб крадене перекупать, Як ті жиди. Ми по закону!.. /346/ По закону апостола Ви любите брата! Суєслови, лицеміри, Господом прокляті. Ви любите на братові Шкуру, а не душу! Та й лупите по закону Дочці на кожушок, Байстрюкові на придане, Жінці на патинки. Собі ж на те, що не знають Ні діти, ні жінка!

#дати #свята Кобзар як архітектор нації: чому 9 березня — це не про квіти, а про сенси. Сьогодні виповнюється 212 років від дня народження Тараса Шевченка. Для багатьох він залишається забронзовілим пам’ятником у незмінній смушковій шапці, проте історична правда набагато цікавіша за шкільні хрестоматії. Тарас Григорович був не просто поетом, а головним системним адміністратором української ідентичності в часи, коли імперська росія намагалася остаточно стерти Україну з інтелектуальної карти світу. ✍️ Викуп із кріпацтва за 2500 рублів (ціна декількох елітних маєтків) став лише початком його боротьби. Його геній полягав у здатності трансформувати особисту травму та народний біль у політичний маніфест. Участь у Кирило-Мефодіївському братстві та нищівна сатира на царську родину в поемі "Сон" призвели до того, що путінські ідеологічні попередники відправили його у десятирічне заслання. Резолюція миколи І "під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати" була спробою вбити в ньому митця, але натомість створила національний символ, який неможливо знищити фізично. 🕯️ Шевченко вмів бути іронічним, гострим і надзвичайно сучасним для свого XIX століття. Його перебування в оренбурзьких степах та Новопетровському укріпленні не зламало його волю, а лише додало його творчості метафізичної глибини та праведного гніву. Повернення до Петербурга, а потім мрія про власну оселю над Дніпром, яка так і не здійснилася за життя — це шлях людини, яка свідомо відмовилася від спокійного комфорту "академіка" заради права свого народу називатися нацією. 🎨 У 2026 році його заклик "Борітеся — поборете!" звучить не як архаїчна цитата, а як актуальна стратегія національної безпеки. Поки в москві намагаються привласнити або заперечити українську історію, постать Шевченка залишається тим наріжним каменем, об який розбиваються всі імперські хвилі. 🛡️📖

Друзі! Пілотна серія комедійного веб-серіалу "Кав'ярня Кобзарня" у форматі скетчу майже готова. Пропоную вашій увазі її анонс. #shorts #Кав'ярняКобзарня #Січеград #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #ЛесяУкраїнка #Гоголь #Франко # #борітеся #sketch https://youtube.com/shorts/r18pi5vBZMU

Друзі! У цю святкову ніч хочу поділитись з вами мультиплікаційною фантазією про те, чого Тарас Григорович побажав би українцям у новому 2026 році. З Новим роком вас! #ТарасШевченко #Січеград #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #борітеся https://youtube.com/shorts/JPXnB45Plok

Друзі! У передноворічну ніч хочу поділитись з вами мультиплікаційною фантазією про те, чого Микола Васильович Гоголь побажав би українцям у новому 2026 році. #shorts #МиколаВасильович #Гоголь #НоворічніПобажання #Січеград #shorts #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #боротьба #чиновники #цитатиукраїнською #незламні #борітеся #sketch https://www.youtube.com/shorts/jVkXjA-C7g8

8—11 вересня 1943 року біля села Новий Загорів на Волині, відбувся бій між загонами Української повстанської армії та німецькими окупантами, які значно переважали. 44 молодих бійців УПА тримали бій проти понад 1500 бійців німецьких військ дві з половиною доби, маючи один міномет та чотири кулемети. Територія Загорівського монастиря, на якому розташувалися бійці УПА, була стратегічним місцем, де перетиналися шляхи УПА з сусідніх областей. З ночі 10-го до середини дня 11-го вересня німці обстрілювали монастир з артилерії, танків та мінометів, а надвечір знов пішли на штурм монастиря. Повстанці втратили ще трьох бійців, у тому числі й командуючого чотою бунчужного Марценюка Андрія («Березу»), але позицій не здали. Вночі з 11 на 12 вересня було прийняте рішення вириватися з оточення. Сховавши у підвалах храму поранених товаришів, повстанці розділилися на дві групи по шість осіб. О 5-й годині ранку, користуючись густим туманом, упівці кинули на позиції ворога гранати і у спричиненому безладі з криком «Слава Україні!» ровом через окопи прорвалися з німецького оточення. Кулеметнику Коцюбі, який лежав поранений на дзвіниці, пощастило також врятуватися, вже після того, як затих бій. Зранку 12 вересня 1943 року німці увійшли до монастиря. Почувши стогін, вони виявили одного зі схованих поранених і повісили його того самого дня. Трупи 29 захисників монастиря зібрали й поховали місцеві селяни. Вони ж увечері 12 вересня, після відходу німців, знайшли у підвалах і врятували ще двох поранених. Повстанці втратили 29 осіб у бою, один був убитий у полоні, дванадцятеро вирвалися, а двох врятували місцеві жителі. Німецькі втрати оцінюються в 90-100 осіб убитими та 150–200 пораненими. За іншими джерелами, німецькі втрати оцінюються в 540 осіб убитими та понад 700 поранених. Монастир був зруйнований, але частково уцілів до наших днів. За мотивами цього подвигу режисером Тарасом Химичем знято відеокліп до пісні гурту «Тартак» і співака Андрія Підлужного «Не кажучи нікому». Про боротьбу чоти Берези видана повість-хроніка Петра Боярчука «Бій під стінами храму» та поема поета-шестидесятника Миколи Холодного «Пам'яті 29». 🎼Також збереглася повстанська пісня: В Загорові на горі, у старім монастирі, у неділю, рано-вранці, там молилися повстанці. «Благослови, Божа Мати, на ворогів міцно стати, боронити Україну по лицарськи — до загину.» «Борітеся, мої діти, бідну землю бороніте, за прикладом мого Сина встане з мертвих Україна.» В понеділок, на світанку, в Загорові блищать танки, гудуть авта й літаки — облягають німаки. «Друзі, алярм, гей вставайте, монастиря не давайте, бороніте Україну.» «Здобудемо або згинем!..» У 1989 р. кілька мешканців Горохова під орудою колишнього учасника повстанського руху, а згодом голови Волинського крайового братства ветеранів ОУН і УПА Мелетія Семенюка за сприяння місцевих мешканців і всупереч заборонам тодішньої влади звели на могилі героїв УПА дерев’яний хрест. У 2003 р. на упівській могилі біля Різдво-Богородицького храму замість дерев’яного хреста було встановлено і освячено монументальний пам’ятник. З 1990 р. найближчої неділі до свята Усікновення (11 вересня) біля стін монастиря відбуваються вже традиційні велелюдні мітинги на вшанування пам’яті героїв УПА.

🔥 Прекрасна українська легкоатлетка Юлія Чумаченко бажає всім прекрасного вікенду та переможних новин 💛💙 💬 Юлія Чумаченко: «Я рада представляти на міжнародному рівні Донецьку область, доводячи, що вона є невід’ємною частиною України. Звертаюсь до кожного: не здавайтеся, будь що, не опускайте руки. Борітеся – бо без боротьби не буде перемоги, а без перемоги не буде мирного життя!». #спорт #спорт_sports #Brovary_sport #Броварський_спорт @Brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

«Борітеся — Поборете: вам Бог помагає». Листівка ОУН.

💙💛 🪖 І вам слава, сині гори, Кригою окуті. І вам, лицарі великі, Богом не забуті. Борітеся – поборете, Вам бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая. ✍ Тарас Шевченко 💙💛 Боремося – поборемо. ✌