⚡ Україна свою відповідь уже дала: Бідний – про рішення МОК повернути білорусів до змагань під власним прапором❗️ Міністр молоді та спорту України Матвій Бідний в ексклюзивному коментарі Чемпіону розкритикував рекомендацію Міжнародного олімпійського комітету зняти всі санкції з Білорусі та дозволити її атлетам витупати під власним прапором 😤 "Рішення МОК щодо Білорусі – це відверто слабка позиція, яка йде врозріз із реальною ситуацією. Україна свою відповідь уже дала: днями президент України підписав нові санкції проти оточення Лукашенка, і позиція нашого міністерства тут абсолютно дзеркальна. Ми не можемо розділяти санкції на "політичні" та "спортивні". Не буває так, що вранці держава-сателіт допомагає вбивати наших людей, а ввечері її атлети піднімають свій прапор на змаганнях. Це абсурд. Ми діємо в межах єдиного державного курсу. Поки триває війна – будь-яка поява символіки Білорусі чи РФ на міжнародних аренах є аморальною. Це питання не лише спортивної етики, а нашої національної гідності та безпеки. Очікуємо від міжнародних партнерів такої ж послідовності, а не пошуку "лазівок" для агресора", – заявив Бідний. #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

⚡️Дональд Туск назвав «абсурдом» пропозицію росії щодо одноденного перемир'я на 9 травня. Польща не збирається переконувати Володимира Зеленського погоджуватися на цю паузу, оскільки вона потрібна кремлю лише для проведення параду в коскві. Пише Укрінформ. ‼️Туск наголосив, що Варшава підтримає припинення вогню лише тоді, коли воно стане початком серйозних мирних переговорів, а не короткою перервою, яка вигідна путіну. Про це прем’єр Польщі заявив перед вильотом до Єревана, де він проведе зустріч із Зеленським у рамках саміту Європейської політичної спільноти.

#історія #постаті 10 березня 1940 року в Райан, штат Оклахома, народився Карлос Рей «Чак» Норріс — людина, яка починала як бідний хлопець із розбитої родини, а закінчила як самопроголошений супергерой інтернету. Спочатку все було серйозно: служба в Повітряних силах США в Кореї, де він почав займатися танг-судо, потім — чемпіон світу з карате серед професіоналів (1968–1974), шість титулів поспіль. Він відкрив мережу шкіл бойових мистецтв, тренував Брюса Лі, Стіва МакКуїна, Боба Баркера. Потім кіно: дебют у «Шляху дракона» (1972) поруч із Лі, де отримав легендарний бій у Колізеї. Згодом — головні ролі в «Пропавшому безвісти», «Дельта-форс», «Вторгненні в США». Але справжня слава прийшла в 2005-му, коли інтернет винайшов «Чак Норріс факти» (Chuck Norris Facts). Приклади, які стали класикою: - Чак Норріс не спить. Він чекає. - Чак Норріс може розділити на нуль. - Смерть боїться Чака Норріса. - Коли Чак Норріс робить віджимання, він не піднімає себе — він відштовхує Землю. Це не просто жарти — це культурний феномен. Сотні тисяч мемів, книги, навіть серіал «Walker, Texas Ranger» (1993–2001), де Норріс грав техаського рейнджера, який одним ударом вирішував усі проблеми. Іронія в тому, що реальний Чак — консерватор, християнин, патріот, автор кількох книг про мотивацію та віру, — став жертвою власної абсурдної слави. Він спочатку обурювався, потім змирився й почав сам постити меми в Twitter. Чому це важливо 10 березня? Бо Норріс — приклад, як звичайна людина може перетворитися на символ сили, витримки й абсурдного гумору одночасно. Він не просто актор чи спортсмен — він живий доказ, що іноді найкраща відповідь на реальність — це перебільшення до межі абсурду. І якщо хтось досі думає, що меми — це несерйозно, хай спробує переконати в цьому Чака Норріса. У нього вийде за один раунд. 😏

#історія #події Театралізоване вбивство інтелекту: Процес СВУ як генеральна репетиція Великого терору. 9 березня 1930 року в будівлі Харківського оперного театру розпочався один із найгучніших і найцинічніших судових процесів в історії СРСР — справа «Спілки визволення України». Це не був суд у юридичному розумінні; це була масштабна пропагандистська вистава, мета якої — дискредитувати та фізично знищити українську наукову та духовну еліту. 🎭⚖️ 1. Декорації замість правосуддя Вибір місця — оперного театру — був не випадковим. Режисери з ДПУ (попередник КДБ) прагнули максимальної публічності. У залі сиділи «представники трудящих», які за командою вигукували прокляття на адресу підсудних. На лаві підсудних опинилися 45 осіб: академіки, професори, письменники, священики. Серед них — постаті світового масштабу: Сергій Єфремов (віцепрезидент ВУАН), Володимир Чехівський, Людмила Старицька-Черняхівська. 🏛️📖 2. Вигадана організація та абсурдні звинувачення Сьогодні історики схиляються до думки, що «Спілка визволення України» як реальна підпільна організація ніколи не існувала. Її вигадали в кабінетах спецслужб, щоб пришити інтелігенції «підготовку збройного повстання», «зв'язки з іноземними розвідками» та «спробу реставрації капіталізму». Слідчі використовували тортури та психологічний тиск, щоб вибити зізнання. Головним було не довести провину, а змусити підсудних публічно каятися та обмовляти колег. ⛓️🚫 3. Удар по кореню нації Чому саме 1930 рік? Це був час початку насильницької колективізації. Сталінському режиму в москві потрібно було прибрати тих, хто міг стати інтелектуальним голосом опору селянства. Знищивши авторитетів рівня Єфремова, чекісти фактично обезголовили українське відродження 20-х років. Процес СВУ став сигналом: доба «українізації» завершена, починається доба терору. 🚜🛡️ 4. Вирок, що розтягнувся на роки Хоча на самому процесі не було винесено жодного смертного вироку (більшість отримали терміни від 3 до 10 років), це була пастка. Майже всі засуджені пізніше були розстріляні під час «великої чистки» 1937–1938 років у Сандармоху або загинули в таборах Соловків. Жоден з головних фігурантів не пережив сталінщину. 🕯️❄️ Процес СВУ — це наочне нагадування про те, як окупаційна влада використовує «закон» та медіа для демонізації кращих представників народу. Досвід 1930 року вчить нас скептично ставитися до гучних обвинувачень з боку кремля, який і сьогодні продовжує традицію вигадування «ворогів» для виправдання власної агресії. ⚔️🇺🇦

#історія #постаті Майстер короткого пострілу: Станіслав Єжи Лец та його «Непричесані думки» 🧠🔥 Бувають письменники, які пишуть томи, а бувають ті, хто одним реченням вивертає свідомість навиворіт. 6 березня 1909 року у Львові народився барон Станіслав Єжи де Туш-Летц, якого світ знає як неперевершеного філософа-афориста. 🏛️📜 Чому його життя та творчість — це захопливий історичний детектив? Львівський старт. Лец народився в родині заможних австрійських дворян єврейського походження. Його дитинство минуло в атмосфері старого Львова та Відня, що заклало фундамент тієї самої європейської іронії, яка згодом прославила його на весь світ. 🥨🏙️ Втеча від смерті. Його життя могло обірватися в нацистському концтаборі під Тернополем. Лец зумів втекти, за однією з версій — убивши охоронця лопатою, якою той змушував його копати собі могилу. Одягнувши форму вбитого, він дістався Варшави, де приєднався до опору. Цей досвід межі між життям і смертю зробив його гумор таким гострим і безжальним до тиранії. ⛓️👊 «Непричесані думки». Його збірка афоризмів стала настільною книгою для інтелектуалів по обидва боки «залізної завіси». В умовах тоталітарної цензури Лец навчився писати так, що кожен рядок був політичним маніфестом, замаскованим під жарт. 📖🕵️‍♂️ Філософія в пігулці. Його фрази стали крилатими: «Вікно у світ можна затулити газетою», «Коли я думав, що досяг дна, знизу постукали», або «У боротьбі між серцем і головою зрештою перемагає шлунок». Лец довів, що стислість — це не лише сестра таланту, а й зброя вільної людини. 🏹🎯 Станіслав Єжи Лец прожив життя як справжній стоїк, з легкою посмішкою спостерігаючи за абсурдністю буття. Його історія — це нагадування, що навіть у найтемніші часи інтелект і почуття гумору є найкращим захистом від безумства. 🧥🥂

#історія #факт «СВІТИЛЬНИК У ТЕМРЯВИХ ХОЛЕРИ»: НЕПОМІТНИЙ КРОК ДЖОНА СНОУ 💧🕯️ ​Лондон середини XIX століття був містом контрастів, де велич імперії сусідила з неймовірною тиснявою та смородом нетрів. У 1854 році район Сохо перетворився на справжнє пекло: за лічені дні холера забрала сотні життів. Тогочасна медицина, засліплена теорією «міазмів», звинувачувала у всьому «погане повітря». Проте серед паніки та молитов знайшлася людина, чий розум відмовився підкорятися загальному оману. ​Джон Сноу не був зіркою медичних салонів. Скромний лікар, схильний до самотності та математичної точності, він почав власне розслідування, яке більше нагадувало детектив, ніж наукову працю. Сноу не вдихав повітря — він стукав у двері. Опитуючи мешканців, що вижили, він наносив на карту кожну смерть, точку за точкою, поки не помітив дивну закономірність: епіцентр смерті чітко фокусувався навколо громадської водопровідної колонки на Брод-стріт. 🗺️📍 ​Маловідомим є той факт, з яким скепсисом зустріли його висновки місцеві чиновники. Ідея про те, що невидимі оку істоти у воді можуть вбивати, здавалася їм абсурдною. Проте Сноу діяв рішуче. Не маючи офіційного дозволу, він переконав парафіяльну раду зробити лише одну дрібницю — зняти ручку з насоса тієї самої колонки. ​Це була тиха перемога. Як тільки ручка зникла, хвиля смертей пішла на спад. Пізніше з’ясувалося, що всього за кілька метрів від колодязя протікала стара вигрібна яма, вміст якої просочувався у питну воду. Але Джон Сноу не дожив до того моменту, коли його теорія стала загальновизнаною. Він помер від інсульту за кілька років до тріумфу мікробіології Пастера та Коха. ​Його вчинок — зняття простої чавунної ручки — став символом народження сучасної епідеміології. Це була історія про те, як одна людина, озброєна лише картою, логікою та співчуттям до бідняків, змогла зупинити невидимого ката, якого не могли перемогти цілі інститути. Сьогодні на тому самому місці в Сохо стоїть копія тієї колони без ручки — мовчазний пам'ятник інтелектуальній мужності, що врятувала мільйони. 🏥🖤

Наш слон Гераскевич попри заборону МОК знову одягнув шолом памʼяті. При цьому всьому, абсурдною виглядає позиція комітету, який не вбачає порушення з боку італійського сноубордиста Фішналлера - він спокійно собі ганяє в шоломі з російським прапором, попри заборону на демонстрацію російських та білоруських прапорів. ❗️Скелетонщика Владислава Гераскевича дискваліфікували перед першим заїздом Олімпіади-2026, — Суспільне. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #постаті Лесь Мартович: Доктор права з душею сатирика та селянським серцем. 12 лютого 1871 року народився Лесь Мартович — людина, чий гострий розум і ще гостріше перо змушували галицьке селянство і сміятися, і плакати одночасно. Поки тогочасна еліта часто дивилася на народ «згори вниз», Мартович, син сільського писаря, знав життя громад ізсередини: з усіма їхніми бідами, кумедними забобонами та нескінченною боротьбою за справедливість. ✍️🌾 Мартович був частиною легендарної «Покутської трійці» разом із Василем Стефаником та Марком Черемшиною. Але якщо Стефаник писав трагедію душі, то Мартович обрав іншу зброю — сатиру. Його новели, як-от «Забобон» чи «Лукія», — це не просто література, це соціологічний розріз епохи. Він майстерно висміював як обмеженість тогочасного чиновництва, так і наївність селян, проте робив це без злості, а з глибоким болем за рідний край. Його гумор був способом виживання народу, який не мав власної держави, але мав незнищенну гідність. 🎭📜 Життя самого письменника було далеким від ідилії. Він здобув юридичну освіту (став доктором права), але замість блискучої кар’єри у великих містах поневірявся провінційними канцеляріями, захищаючи права простих людей. Його активна громадянська позиція та участь у радикальному русі часто ставали причиною проблем із владою. Взагалі, історія української інтелігенції того часу — це історія самопожертви: Мартович буквально спалив себе роботою та громадською діяльністю, пішовши з життя у розквіті сил. ⚖️🕯️ Сьогодні, читаючи Мартовича, вражаєшся, наскільки актуальними залишаються його спостереження за людською природою. Його здатність бачити абсурд там, де інші бачать норму, — це риса справжнього європейського інтелектуала. Поки москва століттями виховувала в підданих рабську покору, українські класики на кшталт Мартовича вчили свій народ критично мислити, розрізняти правду від маніпуляції та сміятися в обличчя труднощам. Адже народ, який вміє над собою сміятися, — непереможний. 🇺🇦💪

#історія #події Ватикан: як з’явилася найменша держава світу за чашкою кави з диктатором. 12 лютого 1929 року світ побачив народження нової держави, територію якої можна обійти пішки за годину, але вплив якої розтягнувся на всі континенти. Йдеться про підписання Латеранських угод, які поставили крапку в багаторічній «римській суперечці» між Папським престолом та Італійським королівством. До цього моменту Папи Римські вважали себе «в’язнями Ватикану», демонстративно не залишаючи стін свого палацу після того, як італійські війська анексували Церковну область. 🇻🇦🏛️ Ситуація була настільки абсурдною, що Папа Пій XI та Беніто Муссоліні вирішили: час припиняти цей релігійно-політичний серіал. Диктатору потрібна була підтримка католиків для легітимізації свого режиму, а Церкві — юридична незалежність. В результаті Ватикан отримав суверенітет на площі у 44 гектари, власну залізницю (якою майже ніхто не їздить), армію у кумедних смугастих костюмах та право друкувати власні монети, які тепер є коштовністю для нумізматів. 🏰⛪ Угода стала прикладом тонкого політичного компромісу, де релігійна вага виявилася набагато важчою за квадратні кілометри. Ватикан перетворився на унікальний суб’єкт міжнародного права — державу-місто, яка не має сільського господарства, але має власну розвідку, дипломатичний корпус та мільярд «підданих» по всьому світу. Це був майстер-клас із того, як отримати максимум ресурсів, володіючи територією розміром із кілька стадіонів. 🌍📈 Хоча москва завжди намагалася (і намагається досі) використовувати релігію як інструмент агресії та контролю, Латеранські угоди заклали іншу модель: суверенна нейтральна держава, яка виступає арбітром у глобальних конфліктах. Звісно, роль Ватикану в історії неоднозначна, проте факт залишається фактом: 12 лютого на мапі світу з’явилася точка, яка довела, що духовна влада може бути цілком реальною політичною силою без жодного танка (якщо не рахувати швейцарських гвардійців з алебардами). 🛡️🕊️

#історія #постаті Томас Пейн: Людина, чиє перо вартувало цілої армії 🧨 ​9 лютого 1737 року народився Томас Пейн — англо-американський інтелектуал, якого по праву називають «хрещеним батьком» США. Це був професійний революціонер, чий талант полягав у вмінні пояснити складні політичні ідеї мовою, зрозумілою звичайному фермеру чи солдату. 🇺🇸 ​«Здоровий глузд», що змінив світ ​До 1776 року багато американських колоністів ще вагалися: чи варто повністю розривати зв’язки з британською короною? Пейн поставив крапку в цих сумнівах, видавши памфлет «Common Sense» (Здоровий глузд). ​Бестселер XVIII століття: На той час це була найпопулярніша книга в колоніях. Її читали вголос у кожній таверні. 📜 ​Головна ідея: Пейн прямо заявив, що монархія — це абсурд, а ідея «божественного права королів» — нісенітниця. Він першим вжив назву «Сполучені Штати Америки». 🗽 ​Революціонер-екстремал ​Пейн не був теоретиком, що сидить у кабінеті. Коли почалася війна за незалежність, він пішов до війська. ​Його серія есе «Американська криза» починалася легендарними словами: «Це часи, що випробовують людські душі». Джордж Вашингтон наказав читати ці тексти солдатам перед кожним боєм, щоб підняти бойовий дух. ⚔️ ​Згодом він поїхав до Франції, де взяв активну участь у Великій французькій революції. Його навіть обрали до Національного конвенту, хоча він не знав французької! 🇫🇷 ​Незручний для всіх ​Пейн був настільки відданий ідеям свободи, що зрештою став «чужим серед своїх»: ​В Англії його заочно засудили до страти за держзраду. 🏛️ ​У Франції його кинули до в'язниці, бо він виступав проти страти короля Людовика XVI (Пейн був гуманістом і вважав вбивство зайвим). ​У США його критикували за релігійні погляди після виходу книги «Вік розуму», де він піддав сумніву церковні догмати. 🧠 ​Томас Пейн помер майже в забутті, але без його текстів Декларація незалежності США могла б виглядати зовсім інакше. Це була людина, яка вірила, що світ можна почати заново, озброївшись лише розумом та свободою. ✊