• ⚡️Четвертий епізод подкасту «Страхітливе» від студентки ШЖК Олесі Василюк

    💀Цього тижня почуєте розмову з трьома українськими горористами та горористками — Віталієм Дуленком, Ігорем Антонюком та Катериною Орловською.

    🕸Спілкуванння про їх останні книги, старт у карʼєрі авторів горору й про ту саму тусовку фанатів та авторів жахів.

    https://youtu.be/3wmuHKG2FF8?si=Eetdux62io4-kgyn
    ⚡️Четвертий епізод подкасту «Страхітливе» від студентки ШЖК Олесі Василюк 💀Цього тижня почуєте розмову з трьома українськими горористами та горористками — Віталієм Дуленком, Ігорем Антонюком та Катериною Орловською. 🕸Спілкуванння про їх останні книги, старт у карʼєрі авторів горору й про ту саму тусовку фанатів та авторів жахів. https://youtu.be/3wmuHKG2FF8?si=Eetdux62io4-kgyn
    689переглядів
  • ☄️Другий епізод подкасту «Страхітливе» від студентки ШЖК Олесі Василюк:
    Розмова про вірд горор із видавцем та письменником Олексієм Жупанським.

    💀У епізоді автор ділиться новинами про свої наступні книги, підходи до написання унікальних текстів та порадами для тих, хто лише входить у жанр. Ну, і звісно, розмова про його найвідоміші твори: «Благослови Тебе Боже! Чорний Генсек» та «Лахмітник».

    https://youtu.be/dis1hpMq2ng?si=-_6oTVMYGUtDPjxE

    #що_подивитись #подкаст #лекція #літературний_флюгер
    ☄️Другий епізод подкасту «Страхітливе» від студентки ШЖК Олесі Василюк: Розмова про вірд горор із видавцем та письменником Олексієм Жупанським. 💀У епізоді автор ділиться новинами про свої наступні книги, підходи до написання унікальних текстів та порадами для тих, хто лише входить у жанр. Ну, і звісно, розмова про його найвідоміші твори: «Благослови Тебе Боже! Чорний Генсек» та «Лахмітник». https://youtu.be/dis1hpMq2ng?si=-_6oTVMYGUtDPjxE #що_подивитись #подкаст #лекція #літературний_флюгер
    Love
    Like
    5
    1Kпереглядів
  • «Зайчик» Мони Авад вже в наявності у видавництві Жорж ♥️

    Про що? Саманта — стипендіатка «найвинятковішої» магістерської програми з літератури у Ворренському університеті. Цього семестру її група — четверо нудотно солодкавих багатійок, які називають одна одну Зайчиками й поводяться так, наче вони одне ціле.

    Звісно, відлюдниця Саманта для них лише аутсайдерка. Та все змінюється, коли вона отримує від одногрупниць запрошення на легендарний Салон непристойностей і виявляє, що її незбагненним чином вабить до цих дівчат.

    Заради них Саманта ладна навіть покинути свою єдину подругу Аву. Відкриваючи для себе зловісний і водночас принадний світ Зайчиків, вона долучається до ритуальної майстерні, де гламурні студентки-письменниці оживляють свої жахливі творіння. Межі реальності починають розмиватись, а творчі експерименти стають смертельно небезпечними…

    Зараз можна придбати за ціною :
    ❌️ 390 грн.
    ✅️ 351 грн.

    Зверніть увагу☝️Особливість книги: є два варіанти обкладинки в різних кольорах. Книги абсолютно однакового формату, у твердій палітурці, за однаковою ціною. Уточнюйте колір при замовленні.

    https://www.arfa.in.ua/khudozhnia-literatura/fentezi/zaichyk-mona-ava...
    «Зайчик» Мони Авад вже в наявності у видавництві Жорж ♥️ Про що? Саманта — стипендіатка «найвинятковішої» магістерської програми з літератури у Ворренському університеті. Цього семестру її група — четверо нудотно солодкавих багатійок, які називають одна одну Зайчиками й поводяться так, наче вони одне ціле. Звісно, відлюдниця Саманта для них лише аутсайдерка. Та все змінюється, коли вона отримує від одногрупниць запрошення на легендарний Салон непристойностей і виявляє, що її незбагненним чином вабить до цих дівчат. Заради них Саманта ладна навіть покинути свою єдину подругу Аву. Відкриваючи для себе зловісний і водночас принадний світ Зайчиків, вона долучається до ритуальної майстерні, де гламурні студентки-письменниці оживляють свої жахливі творіння. Межі реальності починають розмиватись, а творчі експерименти стають смертельно небезпечними… Зараз можна придбати за ціною : ❌️ 390 грн. ✅️ 351 грн. Зверніть увагу☝️Особливість книги: є два варіанти обкладинки в різних кольорах. Книги абсолютно однакового формату, у твердій палітурці, за однаковою ціною. Уточнюйте колір при замовленні. https://www.arfa.in.ua/khudozhnia-literatura/fentezi/zaichyk-mona-avad-978-617-8287-00-0
    Like
    Love
    4
    603переглядів
  • #Студентки Луганського педагогічного інституту в одній з кімнат гуртожитку, 1980-ті роки

    #Студентки Луганського педагогічного інституту в одній з кімнат гуртожитку, 1980-ті роки
    Like
    1
    206переглядів
  • #архів
    Перший день чорношкірої студентки Дороті Коунтс у вищій школі Гаррі Гардінга.
    Вона була однією з перших чорношкірих студентів, допущених до навчання, проте дівчина відрахувалася вже через 4 дні за власним бажанням, не витримавши знущань однокурсників.

    США, 1957 рік

    #архів Перший день чорношкірої студентки Дороті Коунтс у вищій школі Гаррі Гардінга. Вона була однією з перших чорношкірих студентів, допущених до навчання, проте дівчина відрахувалася вже через 4 дні за власним бажанням, не витримавши знущань однокурсників. США, 1957 рік
    Like
    2
    213переглядів
  • Фото з Бахмуту. Колись ми (наш підрозділ) жили у старому педагогічному гуртожитку і цього янгола намалювали на стіні у кімнаті, мабуть, колишні студентки. А мені ці закривавлені крила нагадали сам Донбас. Те, що від нього лишили вбивці та окупанти. Та попри все, треба боротися кожен день. Це єдиний шанс вистояти.
    Фото з Бахмуту. Колись ми (наш підрозділ) жили у старому педагогічному гуртожитку і цього янгола намалювали на стіні у кімнаті, мабуть, колишні студентки. А мені ці закривавлені крила нагадали сам Донбас. Те, що від нього лишили вбивці та окупанти. Та попри все, треба боротися кожен день. Це єдиний шанс вистояти.
    Love
    Like
    4
    2Kпереглядів
  • "...Сучасна українська література продовжує розвиватися. Особисто мене тішить, що в нас з’являються молоді автори фентезі, книги яких точно заслуговують бути прочитаними. Також тішить, що за авторів-початківців все частіше беруться різні українські видавництва, і вони все більше випускають фантастику. Сьогодні ми якраз поговоримо про фентезійний роман «Вовчі землі» студентки з Житомира Наталії Заруднюк, яке вийшло у видавництві «Віхола». У різних відгуках та рецензіях цей твір часто порівнюють з «Відьмаком» Сапковського, та й сама авторка робить посилання на ці твори, тому як мінімум через це вже варто звернути увагу на цю книгу. Але прочитавши ї я одночасно погоджуюся з цим твердженням і ні. А чому і як таке виходить, читайте в матеріалі нижче..."

    https://itc.ua/ua/articles/vovchi-zemli-nataliyi-zarudnyuk-ukrayinsky...
    "...Сучасна українська література продовжує розвиватися. Особисто мене тішить, що в нас з’являються молоді автори фентезі, книги яких точно заслуговують бути прочитаними. Також тішить, що за авторів-початківців все частіше беруться різні українські видавництва, і вони все більше випускають фантастику. Сьогодні ми якраз поговоримо про фентезійний роман «Вовчі землі» студентки з Житомира Наталії Заруднюк, яке вийшло у видавництві «Віхола». У різних відгуках та рецензіях цей твір часто порівнюють з «Відьмаком» Сапковського, та й сама авторка робить посилання на ці твори, тому як мінімум через це вже варто звернути увагу на цю книгу. Але прочитавши ї я одночасно погоджуюся з цим твердженням і ні. А чому і як таке виходить, читайте в матеріалі нижче..." https://itc.ua/ua/articles/vovchi-zemli-nataliyi-zarudnyuk-ukrayinskyj-vidmak-retsenziya-itc-ua/
    ITC.UA
    «Вовчі землі» Наталії Заруднюк: український «Відьмак»? Рецензія ITC.ua
    Сучасна українська література продовжує розвиватися. Особисто мене тішить, що в
    Like
    Love
    7
    685переглядів
  • ☄️ третій епізод подкасту «Страхітливе» від студентки ШЖК Олесі Василюк

    🛸Темою цього тижневого випуску є космічний горор в Україні, про який говоримо із Володимиром Кузнєцовим – автором роману «Заколот. Невимовні культи».

    😈Розмова розгортатиметься навколо конструювання світів жаху в космосі, останньої книги Володимира «Химороди», а також оповідання як найкращої форми для страху читачів і читачок.

    https://youtu.be/0BQV-qjGAC4?si=7qFd_hPoHctn0O8A
    ☄️ третій епізод подкасту «Страхітливе» від студентки ШЖК Олесі Василюк 🛸Темою цього тижневого випуску є космічний горор в Україні, про який говоримо із Володимиром Кузнєцовим – автором роману «Заколот. Невимовні культи». 😈Розмова розгортатиметься навколо конструювання світів жаху в космосі, останньої книги Володимира «Химороди», а також оповідання як найкращої форми для страху читачів і читачок. https://youtu.be/0BQV-qjGAC4?si=7qFd_hPoHctn0O8A
    Like
    Love
    5
    1Kпереглядів
  • Глибоко посаджені очі й випукла родимка на правій щоці на лінії губ. Миловидне обличчя 19-річної студентки англійської філології в аудиторії університету Франка сповнюється жахом — за нею прийшли.
    Привозять в тюрму на Лонцького — у контррозвідку СМЕРШ. За абревіатурою — гасло “Смерть шпигунам”.

    Дівчина опиняється за закритими дверима мʼясорубки сталінського терору.
    У ту ніч, в грудні 1945-го, з неї вибивають зізнання у приналежності до ОУН. Під час тортур перебивають дротяною нагайкою хребет.

    Криваве слідство триває 4 місяці. А вже в березні 1946-го дівчину судять. Роблять це в камері, бо показувати до суду настільки побите дівча не хочуть навіть перед своїми ж працівниками.
    Вирок — 10 років таборів, 5 років позбавлення прав і довічне заслання.

    Етап зі Львова до особливо суворого табору для політвʼязнів в Іркутській області триває понад місяць.
    В одній із каторжних лікарень дівчині роблять операцію. Нбито остеомієліт, а насправді — наслідки побиття. Інвалідної групи не дають. Ледве теплою дівчину етапують на будівництво Байкало-Амурської магістралі.

    На кам'яному кар'єрі камінь падає й ламає праву руку. До всього щастя роблять ще одну операцію — на перитоніт. Гній, який не має сили вийти, проривається в черевну порожнину.

    З того лікарняного ліжка — на шпалозавод і лісоповал. А звідти – на слюдяну фабрику щипати слюду.

    Отак поміж каторжних робіт з болячками, недосипом і недоїданням минають роки золотої молодості дівчини з родимкою на щоці.

    У засланні в Анжеро-Судженську в бараці родина й земляки. Ще у 1944-му сестру арештували за участь у визвольному русі, а згодом батьків і малолітнього брата. Батько не дожив до зустрічі.

    Довший час не вдається влаштуватися на роботу, але з недуги вийшла ще й користь.

    В протитуберкульозному диспансері, куди прийшла перевіритися, вдається влаштуватися реєстраторкою, а потім медичною статистикою, а ще пізніше — лікаркою-статисткою.

    Пізніше, на диво, один хірург допомагає виявити пухлини в грудному відділі хребта і сприяє, щоб в Ленінграді прооперували. Професор виймає гомілкову кістку з ноги і вставляє в хребет, щоб міг бодай якось триматися купи. Півтора року в ліжку у гіпсі. Дають першу групу, але випрошує другу — треба ж працювати.

    У 1968-му дозволяють виїхати. Але тільки не у Львів та область.

    Обирає Івано-Франківськ. Із труднощами влаштовується медсестрою і працює з увʼязненими у туберкульозній лікарні, але недовго — якихось чотири роки.

    А в жовтні 1972 року знову арешт. У звинуваченні йдеться, що пише антирадянські вірші. За збірку віршів із любов’ю до України й знайомство із деякими учасниками українського руху опору змушена знову заплатити більшовикам роками життя.

    Спершу присуджують 7 років тюрми, 3 роки особливо суворого режиму і 4 роки заслання, але слідчий провокує прочитати вірш і за нього додає ще рік. Ув’язнення відбуває в Мордовії, заслання – в Казахстані.

    Попри всі табірні заборони продовжує поетичний шлях, розпочатий ще у 9-річному віці. Пише потайки й вишиває на шматочках полотна мініатюри на релігійну тематику: українські церкви, знамена, іконки, цитати пророків.

    У листопаді 1978-го – етап. Відбула в Уш-Тобе тих 5 років від дзвінка до дзвінка. У 1983 році повертається в Україну. Як «особливо небезпечна рецидивістка» може поселитися не ближче 101 кілометра від Львова. Тому і селиться у Бориславі.

    За своє життя 34 роки провела в тюрмах, концтаборах і на засланні.

    А у 57, уже дорослою жінкою зі зламаним і сяк-так складеним хребтом, але все з тією ж родимкою на правій щоці на рівні губ, зустрічає його — Василя.

    Також політв'язня із 15-ма роками таборів за плечима. Повстанця. Інтелігента з технічною освітою, диригента хору і воротаря футбольної команди. Знівечене здоровʼя тортурами в Норильську на старість літ доламують аж три форми раку, перш ніж Василь відійде у засвіти.

    Життя ламає жінку, а вона, попри хвороби, карапкається вгору. У прямому сенсі — на гору Маківку! У свої 76 років! Сходить зі схилу, ламає ногу, отримує допомогу, зокрема сильне знеболювальне, й продовжує похід.

    І лише на другий день йде до хірургічного відділення накладати гіпс, долаючи біль й усвідомлюючи, що вкотре не здалася.

    Імʼя незборимої сподвижниці — Ірина Сеник.

    Донька колишнього січового стрільця, активістка підпілля ОУН, зв’язкова Романа Шухевича.

    Борислав та Львів зробили її почесною громадянкою, а у США взагалі присвоїли звання однієї зі ста Героїнь Світу.

    Ірина Сеник написала кілька поетичних збірок, створила і відшила тисячі узорів, змоделювала сотні суконь і сорочок, але так і не належала до жодної творчої спілки.

    Виставки її мистецьких робіт з успіхом проходили в усіх куточках України та в Англії, Бельгії, Канаді, США.

    У 2002-му після виступу на підтримку блоку “Наша Україна” троє невідомих побʼють жінку в її помешканні і пограбують. Та навіть після такої сумовитої і жорстокої події серце Ірини битиметься ще сім років.

    У засвіти Ірина Сеник відійшла у свої 83.
    Похована на Личаківському кладовищі.

    P.S. Коли нагуглювала про цю жінку, з подивом дізналася, що у «Нашого Формату» є книга — «Одержима свободою. Шлях героїні світу Ірини Сеник». Але нема в продажі 😞

    Найважливіше про пані Ірину дізналася із інтервʼю Василя Овсієнка, якому пощасливилось записати голос цієї неймовірної жінки.

    У Дрогобицькому музеї начебто зберігаються її листування з іншими дисидентами та оті неповторні узори. Класно, якщо так, бо цю безцінну спадщину точно треба побачити на власні очі!

    @Мирослава Малик
    Глибоко посаджені очі й випукла родимка на правій щоці на лінії губ. Миловидне обличчя 19-річної студентки англійської філології в аудиторії університету Франка сповнюється жахом — за нею прийшли. Привозять в тюрму на Лонцького — у контррозвідку СМЕРШ. За абревіатурою — гасло “Смерть шпигунам”. Дівчина опиняється за закритими дверима мʼясорубки сталінського терору. У ту ніч, в грудні 1945-го, з неї вибивають зізнання у приналежності до ОУН. Під час тортур перебивають дротяною нагайкою хребет. Криваве слідство триває 4 місяці. А вже в березні 1946-го дівчину судять. Роблять це в камері, бо показувати до суду настільки побите дівча не хочуть навіть перед своїми ж працівниками. Вирок — 10 років таборів, 5 років позбавлення прав і довічне заслання. Етап зі Львова до особливо суворого табору для політвʼязнів в Іркутській області триває понад місяць. В одній із каторжних лікарень дівчині роблять операцію. Нбито остеомієліт, а насправді — наслідки побиття. Інвалідної групи не дають. Ледве теплою дівчину етапують на будівництво Байкало-Амурської магістралі. На кам'яному кар'єрі камінь падає й ламає праву руку. До всього щастя роблять ще одну операцію — на перитоніт. Гній, який не має сили вийти, проривається в черевну порожнину. З того лікарняного ліжка — на шпалозавод і лісоповал. А звідти – на слюдяну фабрику щипати слюду. Отак поміж каторжних робіт з болячками, недосипом і недоїданням минають роки золотої молодості дівчини з родимкою на щоці. У засланні в Анжеро-Судженську в бараці родина й земляки. Ще у 1944-му сестру арештували за участь у визвольному русі, а згодом батьків і малолітнього брата. Батько не дожив до зустрічі. Довший час не вдається влаштуватися на роботу, але з недуги вийшла ще й користь. В протитуберкульозному диспансері, куди прийшла перевіритися, вдається влаштуватися реєстраторкою, а потім медичною статистикою, а ще пізніше — лікаркою-статисткою. Пізніше, на диво, один хірург допомагає виявити пухлини в грудному відділі хребта і сприяє, щоб в Ленінграді прооперували. Професор виймає гомілкову кістку з ноги і вставляє в хребет, щоб міг бодай якось триматися купи. Півтора року в ліжку у гіпсі. Дають першу групу, але випрошує другу — треба ж працювати. У 1968-му дозволяють виїхати. Але тільки не у Львів та область. Обирає Івано-Франківськ. Із труднощами влаштовується медсестрою і працює з увʼязненими у туберкульозній лікарні, але недовго — якихось чотири роки. А в жовтні 1972 року знову арешт. У звинуваченні йдеться, що пише антирадянські вірші. За збірку віршів із любов’ю до України й знайомство із деякими учасниками українського руху опору змушена знову заплатити більшовикам роками життя. Спершу присуджують 7 років тюрми, 3 роки особливо суворого режиму і 4 роки заслання, але слідчий провокує прочитати вірш і за нього додає ще рік. Ув’язнення відбуває в Мордовії, заслання – в Казахстані. Попри всі табірні заборони продовжує поетичний шлях, розпочатий ще у 9-річному віці. Пише потайки й вишиває на шматочках полотна мініатюри на релігійну тематику: українські церкви, знамена, іконки, цитати пророків. У листопаді 1978-го – етап. Відбула в Уш-Тобе тих 5 років від дзвінка до дзвінка. У 1983 році повертається в Україну. Як «особливо небезпечна рецидивістка» може поселитися не ближче 101 кілометра від Львова. Тому і селиться у Бориславі. За своє життя 34 роки провела в тюрмах, концтаборах і на засланні. А у 57, уже дорослою жінкою зі зламаним і сяк-так складеним хребтом, але все з тією ж родимкою на правій щоці на рівні губ, зустрічає його — Василя. Також політв'язня із 15-ма роками таборів за плечима. Повстанця. Інтелігента з технічною освітою, диригента хору і воротаря футбольної команди. Знівечене здоровʼя тортурами в Норильську на старість літ доламують аж три форми раку, перш ніж Василь відійде у засвіти. Життя ламає жінку, а вона, попри хвороби, карапкається вгору. У прямому сенсі — на гору Маківку! У свої 76 років! Сходить зі схилу, ламає ногу, отримує допомогу, зокрема сильне знеболювальне, й продовжує похід. І лише на другий день йде до хірургічного відділення накладати гіпс, долаючи біль й усвідомлюючи, що вкотре не здалася. Імʼя незборимої сподвижниці — Ірина Сеник. Донька колишнього січового стрільця, активістка підпілля ОУН, зв’язкова Романа Шухевича. Борислав та Львів зробили її почесною громадянкою, а у США взагалі присвоїли звання однієї зі ста Героїнь Світу. Ірина Сеник написала кілька поетичних збірок, створила і відшила тисячі узорів, змоделювала сотні суконь і сорочок, але так і не належала до жодної творчої спілки. Виставки її мистецьких робіт з успіхом проходили в усіх куточках України та в Англії, Бельгії, Канаді, США. У 2002-му після виступу на підтримку блоку “Наша Україна” троє невідомих побʼють жінку в її помешканні і пограбують. Та навіть після такої сумовитої і жорстокої події серце Ірини битиметься ще сім років. У засвіти Ірина Сеник відійшла у свої 83. Похована на Личаківському кладовищі. P.S. Коли нагуглювала про цю жінку, з подивом дізналася, що у «Нашого Формату» є книга — «Одержима свободою. Шлях героїні світу Ірини Сеник». Але нема в продажі 😞 Найважливіше про пані Ірину дізналася із інтервʼю Василя Овсієнка, якому пощасливилось записати голос цієї неймовірної жінки. У Дрогобицькому музеї начебто зберігаються її листування з іншими дисидентами та оті неповторні узори. Класно, якщо так, бо цю безцінну спадщину точно треба побачити на власні очі! @Мирослава Малик
    459переглядів 1 Поширень