💥Старший брат радника глави ОП Михайла Подоляка — Володимир — загинув на війні проти України 59-річний Володимир Подоляк загинув 19 травня 2024 року в Запорізькій області. Він був полковником російської армії і, ймовірно, служив у військовій розвідці РФ (ГРУ). Сам Михайло Подоляк повідомляв, що не підтримує стосунків із братом. Він заявив, що Володимир переїхав до РФ за часів СРСР, і він не може нести відповідальність за вчинки брата. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

У віці 90 років помер український поет Іван Семененко — представник Лаврської школи поезії, який у юності пройшов радянські політичні табори, а згодом зазнавав переслідувань КДБ через свою творчість У 16 років Семененко намагався втекти з СРСР до української діаспори в Канаді, однак його затримали в Грузії та засудили до 10 років таборів у Мордовії. На початку 1980-х років Семененко влаштувався пожежником на кіностудію, розташовану на території Києво-Печерської лаври. Там він зблизився з поетами Миколою Воробйовим та Олегом Лишегою. Їхнє творче коло згодом отримало назву Лаврська школа поезії. Іван Семененко залишив по собі низку поетичних збірок, зокрема «Святом прокушений простір», «Обшири з горла предка» та «Нерозривне сонце». У 2016 році його вірші увійшли до «Антології української поезії XX століття», укладеної Іваном Малковичем. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна_понад_усе

Федерація легкої атлетики України/Ukrainian Athletics Federation 29 жовтня на 95-му році життя відійшла у вічність Людмила Миколаївна Радченко – фіналістка Олімпійських ігор, чемпіонка СРСР та України з легкої атлетики, заслужений працівник фізичної культури і спорту України, відома спортивна журналістка та багаторічна діячка українського олімпійського руху. Людмила Миколаївна народилася 24 січня 1932 року в Києві. Впродовж спортивної кар’єри виступала у стрибках у довжину та висоту, неодноразово ставала чемпіонкою України та СРСР. На Олімпійських іграх 1960 року в Римі посіла призове місце у стрибках у довжину. Після завершення спортивної кар’єри присвятила себе спортивній журналістиці. Понад 40 років працювала у «Спортивній газеті», висвітлюючи досягнення українських атлетів, діяльність тренерів та найважливіші події спортивного життя. Людмила Радченко стояла біля витоків створення журналу «Легка атлетика», який став важливим джерелом інформації про розвиток нашого виду спорту та збереження його історії. Людмила Миколаївна була членкинею Національного олімпійського комітету України перших двох скликань, провідною європейською експерткою з легкої атлетики, входила до складу президії Федерації легкої атлетики України та брала активну участь у розвитку українського спортивного руху. За багаторічну плідну працю та вагомий внесок у розвиток спорту Людмила Миколаївна була відзначена орденом княгині Ольги III ступеня та численними державними й професійними нагородами. Усе її життя було нерозривно пов’язане з легкою атлетикою. Вона належала до покоління людей, які не лише прославляли український спорт власними досягненнями, а й присвятили десятиліття його розвитку, популяризації та збереженню спортивних традицій. Федерація легкої атлетики України висловлює щирі співчуття рідним, близьким, друзям і колегам Людмили Миколаївни. Світла пам’ять про неї назавжди залишиться в історії української легкої атлетики та серцях усіх, хто її знав. Прощання з Людмилою Миколаївною відбудеться о 10:15 у суботу, 31 жовтня, біля Київського крематорію (вул. Байкова, 16). #спорт #спорт_sports #brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#Legends 🔷 КИЇВСЬКЕ "ДИНАМО" - ЛАУРЕАТИ КУБКА СРСР 1954: 🔷 Воротар: Олег Макаров. Захисники: Віталій Голубєв, Аркадій Ларіонов, Тиберій Попович. Півзахисники: Олександр Кольцов, Михайло Михалина. Нападники: Андрій Зазроєв (Капітан), Володимир Богданович, Віктор Терентьєв, Михайло Коман, Віктор Фомін та Павло Віньковатов. Старший тренер - Олег Ошенков, тренер - Антон Ідзковський. Перший трофей нашого Клубу! 🏆💪 #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football @читачі @всіх @топові прихильники ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

🤾‍♂️ Палац спорту в Києві матиме ім'я легендарного гандбольного тренера Ігоря Турчина Генеральна асамблея НОК України підтримала ініціативу присвоїти головній арені країни ім’я наставника київського «Спартака». Перейменування домагалися 33 роки — з моменту смерті тренера у 1993 році. «Це велика подія. Бо це видатна постать, яка зробила для українського і світового гандболу таке, що ця гра почала надихати не лише одне покоління. На сьогодні у Європі гандбол [стоїть] після футболу, а в деяких країнах на першому місці. За його книгами готуються провідні команди світу», — зазначив президент Федерації гандболу України Андрій Мельник в ексклюзивному коментарі для Суспільне Спорт. Ігор Турчин — один із найуспішніших тренерів в історії гандболу (внесений до Книги рекордів Гіннеса). Під його керівництвом «Спартак» 13 разів вигравав Кубок європейських чемпіонів та 20 разів ставав чемпіоном СРСР. Також жіноча збірна під його орудою здобула дві золоті («золото» у 1976 та 1980 роках) та одну бронзову олімпійські медалі #спорт @sports @всіх #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові_прихильники ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

30 вересня 1990 року на площі біля Республіканського стадіону в Києві відбувся 300-тисячний мітинг українців проти нового Союзного договору з росією. Ініціатором заходу виступив Народний рух України. Перед тим відозву до народу із закликом взяти участь у мітингу опублікувала парламентська опозиція – Народна Рада, очолювана Ігорем Юхновським. Президія Київської міської ради санкціонувала акцію, але комуністи намагалися чинити перешкоди. Влаштували аграрний ярмарок на майдані, де мав проходити мітинг - захід довелося проводити неподалік. Дійство розпочалося о 15:00. Люди несли синьо-жовті та червоно-чорні прапори. Зі сцени виступили голова УРП Левко Лук'яненко, поет Дмитро Павличко, політики Сергій Жижко, Іван Заєць та інші. Усі заперечували можливість підписання нового договору і порівнювали його з угодою 1922 року - утворенням СРСР. Їхні виступи люди підтримували плакатами "Ні - новому Союзному договору!". Серед іншого звучали вимоги виходу України з Совєцького Союзу, розпуску комуністичної партії і націоналізації її майна, відставки голови Верховної Ради УРСР Леоніда Кравчука та уряду Віталія Масола, надання Декларації про державний суверенітет статусу конституційного акту, створення власних збройних сил і повернення українських солдатів в Україну. За 2 години виступів демонстранти рушили Хрещатиком, потім до пам'ятника лєніну, біля якого поклали вінок із колючого дроту. Всеукраїнська акція закінчилась о 19:00. Її підтримали в Коростені, Івано-Франківську, Донецьку та інших містах.

Борцівська родина України зазнала непоправної втрати. На 80-му році життя зупинилося серце - чемпіона Європи, учасника Олімпійських ігор та Заслуженого тренера України Івана Васильовича Кулєшова. 🤼‍♂️Іван Васильович присвятив боротьбі все своє життя. Як спортсмен, він вписав своє ім'я в історію, ставши чемпіоном СРСР (1969) та чемпіоном Європи (1972). Проте справжнім його покликанням став тренерський шлях. Протягом десятиліть роботи в Києві Іван Кулєшов виховав цілу плеяду титулованих майстрів міжнародного класу. Для багатьох поколінь спортсменів він був не просто наставником, а другим батьком, прикладом незламної волі, професіоналізму та відданості килиму. Його мудрі поради та батьківська підтримка вивели у світ великого спорту десятки борців. Українській борцівській спільноті надзвичайно бракуватиме такого великого Наставника. Але ми віримо, що його справа, його філософія боротьби та життєва мудрість назавжди житимуть у його учнях та послідовниках. #спорт @sports @всіх #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові_прихильники ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

27 вересня 1892 року у Бодакві на Полтавщині народився Дмитро Андрієвський, член українських урядів доби Української революції 1917-1921 років, один із теоретиків українського націоналізму, публіцист, діяч ОУН, якому Євген Коновалець пропонував стати Провідником. «Я дальше обстоюю, що Ви, пане інженер, повинні бути тим, який з конгресу українських націоналістів повинен вийти провідником націоналістів, – 21 листопада 1927 року у листі до Андрієвського писав Коновалець. – Час знов до конгресу повинні Ви, при нашій розуміється допомозі, вжити на це, щоби до майбутньої Вашої ролі як слід підготовитися». Дослідник Віктор Ревегук, віднайшов у архівах відповідь Андрієвського на цю пропозицію:«…тим, що Ви зараз на чолі нашої справи, я тішуся... тверджу, що саме Ви один нині можете пустити машину в рух». Пояснював відмову тим, що хоче займатися суто ідеологічною роботою, публіцистикою та громадською діяльністю. Світогляд та переконання Дмитра Андрієвського формувалися в контексті ідей українських самостійників. Під час навчання у гімназії в Лубнах, він познайомився з членами місцевого осередку Революційної Української партії. Тут він усвідомив суголосність своїх поглядів на майбутнє України з програмним документом партії. Це був Маніфест «Самостійна Україна» Миколи Міхновського. Відтепер Андрієвський перебував і формував навколо себе українозорієнтоване середовище. Працював в урядах УНР доби Української Центральної Ради, Української Держави та УНР доби Директорії. Восени 1918 року перебував з дипломатичною місією Української Держави у Швейцарії. Роботу поєднував з навчанням на інженерному факультеті державного Університету бельгійського міста Гент. Через два роки отримав диплом інженера – архітектора. За фахом працював спочатку у Франції, згодом – у Бельгії. Друкував статті у журналах «Тризуб» та «Національна думка». У них наголошував, що розбудова нації має початися з подолання у власних душах рабської психології і передбачає цілісність і монолітність української спільноти. На першій Конференції українських патріотів-націоналістів (3-7 листопада 1927 р.) у Берліні Андрієвського обрали Головою президії конференції. Також членом новоствореного проводу націоналістів як ідеологічного референта. Входив до оргкомітету з підготовки Першого Конгресу Організації Українських Націоналістів (ОУН), який відбувся в січні 1929 року у Відні. У 1934 році звернувся з протестом до Ліги Націй. Він переконував, що СРСР, керівництво якого організувало в Україні голодомор, та не визнає прав особистості, не місце серед Ліги. З початком Другої світової війни, за завданням проводу ОУН виїхав на українські землі. Дістався Львова, де його затримала німецька поліція. Згодом Андрієвського відправили до концтабору Брец. Після закінчення Другої світової повернувся до Бельгії. Тут організував Український допомоговий комітет. Це була громадська організація, яка опікувалася переміщеними особами. Протягом 1949 – 1952 років відвідав українські громади в Канаді та США, представляв ОУН у виконавчому органі створеної 1948 року Української Національної ради та Державного центру УНР. Вийшовши на пенсію, переїхав до Мюнхена. Останні роки мешкав у Будинку для престарілих осіб у Дорнштадті. Тут і помер 30 серпня 1976 року. 22 січня 2010-го прах Дмитра Андрієвського привезли в Україну. Перепоховання відбулося на Личаківському цвинтарі у Львові. Андрієвський передбачив розпад і загибель СРСР. «Майбутнє совєтської імперії, – пророкував він у 1958 році, – є виписане в самій її природі, в її внутрішнім змісті, в її побудові. Від початку свого існування вона є повна суперечностей, які її роздирають і від яких вона колись згине, розложиться, розпадеться».

24 вересня 1941 року совєцькі війська вчинили військовий злочин підірвавши вулицю Хрещатик в місті Києві, провину за який десятиліттями перекладали виключно на нацистських окупантів. Відступаючи з міста, сапери Красной армії та агенти НКВД таємно замінували Хрещатик і прилеглі вулиці радіокерованими фугасами. Вибухівку закладали у підвали житлових будинків, державних установ та архітектурних пам'яток. Детонатори активували дистанційно, за кілька днів після того, як німецькі війська увійшли до Києва. Пожежа тривала майже два тижні. совєцька влада під час відступу завбачливо вивезла пожежну техніку та пошкодила водогін, тому загасити вогонь було фактично неможливо. Внаслідок цього було повністю знищено понад 300 будівель. Тисячі киян втратили житло, сотні цивільних мешканців загинули у вогні та під завалами. Довгі роки совєцька пропаганда стверджувала, що Хрещатик спалили німці. Правду про те, що знищення серця столиці було спланованою операцією радянських спецслужб у рамках нещадної тактики «спаленої землі», вдалося широко оприлюднити лише після розпаду СРСР. Ця трагедія є прямим доказом того, що для тоталітарного сталінського режиму життя мирних людей та збереження міста не мали жодної цінності.

🥊 Нове покоління українського боксу вже поруч із досвідченими лідерами. У чоловічій еліті поступово заявляють про себе молоді боксери, які вже отримують можливість конкурувати на найвищому рівні. Серед них Максим Зименко, Артур Кузьменко, Ельвін Алієв та Павло Іллюша. Про перспективи молодих українських боксерів розповів Олександр Остапчук, майстер спорту міжнародного класу України, майстер спорту СРСР, заслужений тренер України та головний тренер чоловічої збірної України з боксу до 23 років. 🎙 Повний коментар Олександра Остапчука та більше про молодих боксерів України дивіться в інтерв’ю для СТУДІЇ БОКСА ВІКТОРА ЯЛИМОВА (https://www.youtube.com/watch?v=kBsIaF1F3m0&t=41s) на YouTube.